Провадження № 2/235/1734/20

Справа № 235/5090/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2020 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Хмельової С.М.

за участю представника відповідача-адвокатки Петренко Н.О.

секретаря судового засідання Лебеденко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» про відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з відповідачем позивач перебував у трудових відносинах з 18.10.2017 року по 2.05.2018 року. Прийнятий на роботу прохідником 4 розряду з повним робочим днем на підземних роботах (наказ №3320-к від 17.10.2017року).

Звільнений був на підставі ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням.

28.04.2020 року складений акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, який затверджено 29.04.2020 року начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області Козак А.С., яким позивачу встановлено професійні захворювання: хронічна двобічна поперково-крижова радикулопатія L5S1в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами. Хронічний бронхіт II стадія, фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмосклероз, ЛН I- II ст. (першого-другого ст.).

19.05.2020 року позивач був вперше оглянутий на МСЕК за професійними захворюваннями та йому було встановлено первинно за сукупністю 65% втрати професійної працездатності, з 15.05.2020 року безстроково.

Рекомендовані «Д» невролога, пульмонолога.

Визначена потреба у медичній та соціальній допомозі: медикаментозне, санаторно- курортне лікування.

Постановою Фонду позивачу були призначені страхові виплати у вигляді одноразової допомоги, а також щомісячні платежі в частині компенсації частини втраченого заробітку, виплати на відшкодування моральної шкоди не нараховувались та не виплачувались.

Позивач вважає, що умовами виробництва йому заподіяна моральна шкода.

Позивач тривалий час постійно працював в підземних умовах, весь час в умовах впливу шкідливих факторів.

Згідно пункту 17 акту, професійне захворювання виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів - важкості праці та пилу фіброгенної дії.

У пункті 18 акту від 28.04.2020 року зазначено, що причинами виникнення професійних захворювань є: пил переважно фіброгенної дії, кремнію діоксин кристалічний при вмісту вільного діоксину кремнію до 5% - фактична величина 243,7 мг/м3, при нормативному значенні 2 мг/м3). Тривалість дії упродовж зміни - 95%. Важкість праці: фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів нижніх кінцівок та тулуба) - фактична величина 148,9 Вт при нормативному значенні 90 Вт; фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів рук та плечового поясу) - фактична величина 97,5 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; маса вантажу, що підіймається та переміщується - фактична величина 40 кг при нормативному значенні 30 кг.

Робоча поза: перебування у нахиленому положенні до 30 градусів 29% часу зміни при

нормативному значенні 25%. Нахили корпусу 175 разів за зміну, при нормативному значенні 50- 100 разів за зміну.

Позивач вважає, що його робота на користь підприємства була важкою, з перевищенням гранично допустимих норм.

Болі у попереку позивач відчуває декілька років, часто хворів простудними захворюваннями. Неодноразово лікувався амбулаторно і стаціонарно.

З 18.12.2017 року по 28.12.2017 року стаціонарне лікування у терапевтичному відділенні КЛПУ «Родинська міська лікарня» з діагнозом: хронічний бронхіт II ст. у стадії загострення, ЛН II ст. З 20.03.2018 року по 29.03.2018 року лікування в ДСП з діагнозом: хронічний бронхіт II ст. у стадії загострення, ЛН І-ІІ ст. З 14.04.2019 року по 24.04.2019 року лікування в ДСП з діагнозом: хронічний бронхіт II ст. у стадії загострення, ЛН І-ІІ ст. З 18.06.2019 року по 28.06.2019 року стаціонарне лікування у терапевтичному відділенні КЛПУ «Родинська міська лікарня» з діагнозом: хронічний бронхіт II ст. у стадії загострення, ЛН II ст. З 15.11.2019 року по 22.11.2019 року амбулаторне лікування з діагнозом: хронічний бронхіт II ст. у стадії загострення, ЛН II ст. З 31.03.2020 року по 7.04.2020 року стаціонарне лікування у терапевтичному відділенні КНП «Покровська міська лікарня» з діагнозом: хронічна попереково-крижова радикулопатія L5S1 двобічна, з вираженим больовим, м/тонічним та правобічним корінцевим синдромом, вираженим порушенням статико-динамічної функції хребта, стадія загострення. З 21.02.2020 року по 10.03.2020 року перебував на стаціонарному лікуванні в ДУ Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва національної академії медичних наук України», з діагнозом: хронічна двобічна поперково-крижова радикулопатія L5S1 в стадії неповної ремісії з домірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами - захворювання професійне, встановлене вперше. Хронічний бронхіт II стадія, фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. (першого-другого ст.) - захворювання професійне, встановлене вперше.

Внаслідок низки професійних захворювань позивач став постійно відчувати біль в поперековому відділі хребта, який посилюється при фізичному навантаженні з іррадіацією в ноги, оніміння та судоми в ногах, біль та оніміння в руках, підвищене їх почуття до холоду. В нього задуха при помірному фізичному навантаженні, кашель, переважно сухий, з тяжко відділяємим харкотинням, періодично відчуває головний біль, підвищення АТ, відчуває загальну слабкість.

Захворювання погіршили загальний стан здоров`я позивача. Внаслідок професійних хвороб він швидко втомлюється. Через професійні захворювання, досить часто отримує лікування в умовах стаціонару, змушений обмежувати себе в рухах, бо різкі рухи та трохи підвищена фізична активність одразу впливають на самопочуття.

Позивач виконував роботу в умовах впливу шкідливих факторів, важко працював, внаслідок чого тепер його здоров`я суттєво підірвано, тому як тільки в нього виникло право на пенсію, він одразу звільнився.

Втрата професійної працездатності встановлена безстроково, що свідчить про те, що відновлення здоров`я до попереднього стану неможливе, це підтверджується довідкою МСЕК. Тобто наслідки хвороб носять незворотній характер.

Викладенні у позові обставини свідчать про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди за рахунок підприємства-відповідача, працюючи на якому, позивач отримав декілька професійних захворювань, які суттєво змінили його життя.

Моральну шкоду, яка була завдана профзахворюваннями, внаслідок яких втратив здоров`я, позивач оцінює в 90 000 грн, та просить стягнути з відповідача на його користь.

Ухвалою суду від 17 серпня 2020 року відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

У відзиві на позов представник відповідача зазначив, що вивчивши детально обставини справи та аргументи позивача, позовні вимоги визнають частково в обґрунтованому розмірі 5000.00 грн тому, що:

Як зазначено в Акті розслідування причин виникнення професійного захворювання від 28.04.2020р.: загальний стаж роботи - 33 роки 00 місяців 02 дні; за професією - 21 рік 00 місяців 25 днів; в умовах впливу шкідливих факторів - 26 років 08 місяці 03 дні.

Відповідно до пункту 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 29.04.2020р. зазначено, що професійне захворювання виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів.

Враховуючи вимоги п.101 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві № 337 від 17.04.2019 проводиться по ТОВ «ШАХТОБУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ», але беручи до уваги стаж роботи в підземних умовах на зазначеному підприємстві 7 місяців роботи в підземних умовах слід зазначити, що обставини які сприяли розвитку хронічного професійного захворювання виникли протягом роботи на різних вугільних підприємствах України, а саме: 13.03.1989 - 18.06.1991р. - Шахта Добропільського виробничого об`єднання по видобутку вугілля; 26.06.1991 - 14.11.2010 - Шахта «Красноармійська - Західна №1»; 01.12.2010-06.09.2012р- ТОВ «Краснолиманська»; 10.09.2012 - 01.10.2017 - ДП «ВК «Краснолиманська»; 18.10.2017 - 02.05.2018р -ТОВ «ШАХТОБУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ».

В той же час у відповідача позивач працював зовсім нетривалий час, а саме з 18.10.2017р. по 02.05.2018р, з яких фактично позивач перебував під впливом шкідливих умов 124 зміни.

Представник відповідача звертає увагу суду, що започаткування професійного захворіння розпочалось заздалегідь до працевлаштування позивача на підприємство відповідача у 2005 року, а саме позивач перебував на лікарняних: 26.09.2005 - 30.09.2005р. амбулаторне лікування з діагнозом гострий міозит поперека; 06.09.2012 - 17.09.2012 - амбулаторне лікування з діагнозом хронічний вертиброгенний радикуліт з виразним больовим, м`язово-топічним, корінцевим синдромом. Статико-динамічним порушенням функції хребта, стадія затягнувшогося загострення; 08.04.2013- 19.04.2013 - амбулаторне лікування з діагнозом гострий бронхіт; 02.12.2013 - 13.12.2013 - амбулаторне лікування з діагнозом хронічний бронхіт в стадії загострення; 16.06.2014 - 27.06.2014р - загострення хронічного бронхіту; 02.01.2015- 13.01.2015 - хронічний бронхіт в стадії загострення; 08.07.2015- 17.07.2015 - хронічний бронхіт в стадії загострення; 01.02.2016 - 12.02.2016 - загострення хронічного бронхіту; 02.09.2016 - 13.09.2016 - хронічний бронхіт в стадії загострення.

Стаціонарне лікування в терапевтичному відділенні КЛНУ РМЛ з 08.08.2016 по

17.08.2016р.з діагнозом: Хронічний вертиброгенний (остеохондро з попереково-

крижового відділа хребта), попереково-крижовий радикуліт; 17.04.2017 - 20.04.2017р. - хронічний бронхіт в стадії загострення. Стаціонарне лікування в терапевтичному відділенні КЛНУ РМЛ з 08.05.2017 по 17.05.2017р. з діагнозом: Хронічний вертиброгенний (остеохондроз попереково- крижового відділу хребта), попереково-крижовий радикуліт.

Тобто хронічно хворобу встановлено в 2012 році, а прийнято позивача на роботу до відповідача у 2017 році через 5 років з моменту встановлення вперше хронічної хвороби та інших діагнозів відповідно виписки із амбулаторної картки ОСОБА_2 № 3/85 від 14.02.2020 року.

Представник відповідача звертає увагу суду, що отримання захворювання позивача пов`язане саме з тривалою роботою на інших підприємствах, як зазначено у Акті розслідування його захворювання, тобто більш ніж 26 років був під впливом тих же шкідливих умов значно триваліший час ніж на підприємстві відповідача (7 місяців).

Пунктом 20 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 29.04.2020р. встановлено, що у зв`язку з тривалим виробничим стажем ОСОБА_3 1.1, в шкідливих умовах праці на різних підприємствах вугільної промисловості, встановити осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, що стали причиною профзахворювання, неможливо.

На думку відповідача відповідальність у даній справі необхідно визначати пропорційно відпрацьованому часу в шкідливих умовах від суми заявленого відшкодування, а саме:

124 дії. : 6526 дн. (26 років * 251 дн.) * 100 % = 0,02% - відсоток провини відповідача пропорційно стажу в шкідливих умовах.

Де: 124 дні - кількість днів фактичної роботи в шкідливих умовах у відповідача, вже хворіючого до прийняття на роботу позивача; 26 років - загальний стаж роботи позивача у шкідливих умовах на всіх підприємствах; 6526 днів - стаж роботи позивача у шкідливих умовах; 251 день - нормативна кількість робочих днів на рік;

Сума відшкодування відповідачем позивачу пропорційно часу перебування його у шкідливих умовах складає: 90000 гри. * 0,02 = 1800,00 грн.

Враховуючи, що наявна вина відповідача в тому, що було прийнято на роботу позивача, який вже мав хронічні захворювання з 2012р. до прийняття його на роботу до відповідача, а також враховуючи зовсім нетривалий час його роботи у відповідача під впливом шкідливих факторів (124 зміни), вважає за необхідне просити суд врахувати зазначені обставини, визначивши ступінь вини відповідача та стягнувши одну мінімальну заробітну плату станом на 01.09.2020 рік у розмірі 5000,00 грн.

Частково визнає позов у частині відшкодування шкоди пропорційно перебування у шкідливих умовах у розмірі однієї мінімальної заробітної плати - 5000,00 грн.

До судового засідання позивач не з`явився, представник відповідача проти позовних вимог заперечувала, наводила доводи, аналогічні викладеним у відзиві на позов, просила частково задовольнити позовні вимоги.

Відповідно до статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи в судовому засіданні.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем по справі з 18.10.2017 по 02.05.2018 року. Працював прохідником 4 розряду підземним з повним робочим днем на підземних роботах. 02.05.2018 року був звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (а.с.08-10).

Стаж роботи ОСОБА_1 в умовах впливу шкідливих факторів склав 26 років 08 місяців 03 дні, за професією - 21 рік 00 місяців 25 днів, загальний стаж - 33 роки 00 місяців 02 дні.

Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання по формі П-4 від 28 квітня 2020 року, в пункті 17 якого вказано що, професійне захворювання виникло у зв`язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів - важкості праці та пилу фіброгенної дії.

У пункті 18 акту визначена причина виникнення хронічного професійного захворювання: пил переважно фіброгенної дії, кремнію діоксин кристалічний при вмісту вільного діоксину кремнію до 5% - фактична величина 243,7 мг/м3, при нормативному значенні 2 мг/м3). Тривалість дії упродовж зміни - 95%. Важкість праці: фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів нижніх кінцівок та тулуба) - фактична величина 148,9 Вт при нормативному значенні 90 Вт; фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів рук та плечового поясу) - фактична величина 97,5 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; маса вантажу, що підіймається та переміщується - фактична величина 40 кг при нормативному значенні 30 кг. Робоча поза: перебування у нахиленому положенні до 30 градусів 29% часу зміни при нормативному значенні 25%. Нахили корпусу 175 разів за зміну, при нормативному значенні 50- 100 разів за зміну (а.с.11-14).

В період з 21.02.2020 року по 10.03.2020 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в Клініці професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної академії медичних наук України» з діагнозом: Хронічна двобічна попереково-крижова радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами; хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затухаючого загострення, прикореневий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. (першого-другого ст.) - захворювання професійні, встановлені вперше (а.с.25).

Згідно медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 03.12.2019 року № 43/1009 ОСОБА_4 встановлено діагноз: Хронічна попереково-крижова радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії неповної ремісії з помірними статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами; хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмосклероз, ЛН І-ІІ ст. (першого-другого ст.) - захворювання професійні, встановлені вперше (а.с.8).

Згідно довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги та довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 19.05.2020 року та довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 19.05.2020 року ОСОБА_1 встановлена третя група інвалідності, причина інвалідності - професійне захворювання, огляд проведено первинно, інвалідність встановлена з 15.05.2020 року безстроково. Ступінь втрати працездатності у відсотках за сукупністю складає 65%. Потребує медикаментозного лікування, санаторно-курортного лікування - за профзахворюваннями, «Д» невролога та пульмонолога (а.с.15,16).

Позивач перебував на стаціонарному лікуванні:

з 18.12.2017 року по 28.12.2017 року стаціонарне лікування у терапевтичному відділенні КЛПУ «Родинська міська лікарня» з діагнозом: хронічний бронхіт II ст. у стадії загострення, ЛН II ст., супутній діагноз: хронічний попереково-крижовий радикуліт у стадії ремісії (а.с.21);

з 18.06.2019 року по 28.06.2019 року стаціонарне лікування у терапевтичному відділенні КЛПУ «Родинська міська лікарня» з діагнозом: хронічний бронхіт II ст. у стадії загострення, ЛН II ст., супутній діагноз: хронічний попереково-крижовий радикуліт у стадії ремісії (а.с.22);

з 31.03.2020 року по 7.04.2020 року стаціонарне лікування у терапевтичному відділенні КНП «Покровська міська лікарня» з діагнозом: хронічна попереково-крижова радикулопатія L5S1 двобічна, з вираженим больовим, м/тонічним та правобічним корінцевим синдромом, вираженим порушенням статико-динамічної функції хребта, стадія загострення, супутній діагноз: хронічний бронхіт ІІ ст., прикореневий пневмосклероз ЛН І-ІІ ст. за змішаним типом (а.с.24);

з 20.03.2018 року по 29.03.2018 року лікування в ДСП з діагнозом: хронічний бронхіт II ст. у стадії загострення, ЛН І-ІІ ст.;

з 14.04.2019 року по 24.04.2019 року лікування в ДСП з діагнозом: хронічний бронхіт II ст. у стадії загострення, ЛН І-ІІ ст.;

з 15.11.2019 року по 22.11.2019 року амбулаторне лікування з діагнозом: хронічний бронхіт II ст. у стадії загострення, ЛН II ст. (а.с.17).

У відзиві на позов представник відповідача не заперечує того, що позивач працював на підприємстві з повним робочим днем у шахті, проте відповідач не погоджується з тим, що саме за час роботи на підприємстві-відповідача позивач отримав професійне захворювання. На думку представника вина підприємства-відповідача полягає в тому, що на роботу було прийнято позивача, який вже мав захворювання.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правовідносини сторін регулюються статтею 273-1 КЗпП України, за якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

В даному випадку професійне захворювання пов`язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство).

Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань або втрати нормальних життєвих зв`язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв`язку між попередніми умовами.

Відповідно до роз`яснень, наданими в п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5, відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ч.1 ст.153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких частиною 2 вказаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

До юридичного складу, що є підставою відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди роботодавцем, є моральні страждання робітника, втрата нормальних життєвих зв`язків та необхідність для працівника докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

Вина роботодавця не відноситься до обов`язкових умов для настання відповідальності за спричинення працівнику моральних страждань під час виконання своїх трудових обов`язків.

Згідно ст. 38 Гірничого закону України до обов`язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі. Стаття 1168 Цивільного кодексу України передбачає, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 1-рп/2004 від 27 січня 2004 року за наявності у потерпілого стійкої втрати професійної працездатності висновок МСЕК про факт спричинення моральної шкоди не потребується. Позивачу висновком МСЕК встановлена стійка втрата професійної працездатності, отже нема необхідності встановлення факту заподіяння позивачу моральної шкоди висновком МСЕК. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють моральні та фізичні страждання.

В рішенні Конституційного Суду України зазначено, що відповідно до статей 23, 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.

Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов`язаних з роботою.

Згода позивача на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов`язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.

Статтею 160 КЗпП України передбачено, що постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника.

Стаття 173 КЗпП України передбачає, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Також роботодавець здійснює контроль за додержанням працівником технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, використання засобів колективного та індивідуального захисту, виконання робіт відповідно до вимог з охорони праці, та несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Суд не погоджується з доводами представника відповідача про те, що професійне захворювання виникло у позивача задовго до роботи на їх підприємстві, оскільки встановлено воно було у 2020 року, тобто після закінчення періоду роботи у відповідача. Саме у 2020 року позивачем отримані відповідні медичні висновки щодо стану свого здоров`я. Суд вважає, що саме діями відповідача спричинені моральні страждання, пов`язані із професійним захворюванням, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві відповідача.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав і зазнає у зв`язку з ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, неможливість його відновлення, порушенні нормальних життєвих зв`язків внаслідок неможливості продовжувати активне життя, обмеженням умов праці, у судовому засіданні доведений дослідженими письмовими доказами по справі: копіями трудової книжки, довідки МСЕК, медичними документами. Сам факт ушкодження здоров`я, що призвело до втрати працездатності, свідчить про наявність моральних страждань.

При встановленні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу, суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховує фактичні обставини справи: тяжкість ушкодження здоров`я, глибину, характер і тривалість страждань, наявність вимушених змін у його життєвих стосунках. Також, для визначення розміру відшкодування моральної шкоди, визначальним є необхідність у медикаментозному та санаторному лікуванні позивача, якому для відновлення стану здоров`я потрібен певний час та грошові кошти.

Розмір моральної шкоди в грошовому еквіваленті визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи, а також можливості відновлення здоров`я позивача.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що сума, яку просить стягнути позивач, надмірна, і визначає розмір грошової компенсації за спричинену моральну шкоду у розмірі 45000 гривень.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору. Частина 6 ст.141 ЦПК України, передбачає, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Оскільки позов надійшов до суду у серпні 2020 року розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, становить 840,80 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, ст. ст.4, 5, 10, 12, 81, 89, 141, 223, 265, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» про відшкодування моральної шкоди -задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на користь ОСОБА_1 у якості відшкодування моральної шкоди 45000 (сорок п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на користь держави судовий збір 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду або через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, а також відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 . Адреса: АДРЕСА_1 . ІПН НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія», місцезнаходження: Донецька область, м. Покровськ, вул. Залізнична, буд.82, код ЄДРПОУ 40162326.

В судовому засіданні 15 вересня 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено 20 .09.2020 року.

Суддя: