Справа № 350/1980/19

Провадження № 22-ц/4808/1028/20

Головуючий у 1 інстанції Максимів І.В.

Суддя-доповідач Пнівчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2020 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Мелінишин Г.П., Томин О.О.

секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рожнятівського районного суду від 09 липня 2020 року, вскладі судді Максиміва І.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Рожнятівського районного нотаріального округу Котелко Світлани Дмитрівни, третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину та скасування реєстрації прав на нерухоме майно,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Рожнятівського районного нотаріального округу Котелко С.Д., третя особа ОСОБА_3 , у якому просив визнати свідоцтва про право на спадщину на будинковолодіння та земельну ділянку площею 0,202 га для обслуговування будинковолодіння, що знаходяться по АДРЕСА_1 , видані 16 липня 2019 року та 25 липня 2019 року на ім`я ОСОБА_1 недійсними. Позивач просив також скасувати рішення реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Рожнятівського районного нотаріального округу Котелко С.Д. від 16 липня 2019 року про державну реєстрацію права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, та від 25 липня 2019 року про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,202 га для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 , та які зареєстровані за ОСОБА_1 ..

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_5 . Після смерті матері відкрилася спадщина на будинковолодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги за законом є він та його брат ОСОБА_3 , а відповідачка ОСОБА_1 , яка доводиться дочкою його померлої сестри ОСОБА_6 , є спадкоємцем за правом представлення.

Бажаючи оформити прийняття спадщини та отримати свідоцтво про право на спадщину позивач звернувся з заявою до нотаріальної контори, проте листом приватного нотаріуса Рожнятівського районного нотаріального округу Ковальчука Т.П. йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів.

З цього ж листа йому стало відомо, що 16 липня 2019 року приватний нотаріус Рожнятівського районного нотаріального округу Котелко С.Д. видала відповідачці ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину на ціле будинковолодіння по АДРЕСА_1 , а 25 липня 2019 року - свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку площею 0,202 га, для обслуговування вищевказаного будинковолодіння та провела державну реєстрацію права власності на дане майно за відповідачкою ОСОБА_1 .

Позивач вважає, що вказані свідоцтва про право на спадщину складені з порушенням вимог закону, оскільки на момент смерті його матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , будинковолодіння по АДРЕСА_1 належало його матері, а тому на момент видачі ОСОБА_1 свідоцтв про право на спадщину від 16.07.2019 та 25.07.2019, будинковолодіння та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , не входили та не могли входити до складу спадщини, яка відкрилась після смерті його батька ОСОБА_4 . А тому вказані свідоцтва про право на спадщину та державна реєстрація підлягають до скасування.

Рішенням Рожнятівського районного суду від 09 липня 2020 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на будинковолодіння, яке знаходиться по АДРЕСА_1 , видане приватним нотаріусом Рожнятівського районного нотаріального округу Котелко С.Д. 16 липня 2019 року на ім`я ОСОБА_1

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 0,202 га для обслуговування будинковолодіння, яке знаходиться по АДРЕСА_1 , видане приватним нотаріусом Рожнятівського районного нотаріального округу Котелко С.Д. 25 липня 2019 року на ім`я ОСОБА_1 .

Скасовано рішення реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Рожнятівського районного нотаріального округу Котелко С.Д. від 16 липня 2019 року про державну реєстрацію права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, та від 25 липня 2019 року про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,202 га, для обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться в АДРЕСА_1 , та які зареєстровані за ОСОБА_1 .

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та приватного нотаріуса Рожнятівського районного нотаріального округу Котелко С.Д. на користь ОСОБА_2 768 ,40 грн сплаченого судового збору.

На дане рішення представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 .

В обгрунтування апеляційної скарги вказав, що позивач по справі ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 є рідними братами матері відповідачки ОСОБА_3 .

Ще за життя батьки матері домовились про те, що вона буде здійснювати догляд за ними, допомагати їм по господарству та матеріально, а дідусь як власник будинку мав скласти заповіт на будинковолодіння та земельні ділянки, що ним і було зроблено. Про даний факт було відомо і братам матері - сторонам по справі.

У травні 2017 року дідусь відповідачки ОСОБА_4 , як власник домоволодіння, склав заповіт в її користь.

Після смерті дідуся відповідачкою здійснювався догляд за бабусею, яка за життя відмовилась від своєї частки в спадковому майні після смерті дідуся в її користь. Нотаріусом, з урахуванням змісту вказаної заяви було видано на ім`я відповідачки свідоцтво про право на спадщину як на будинковолодіння так і на земельні ділянки.

Апелянт посилається на те, що ухвалюючи рішення по суті спору, суд першої ігстануції виходив із того, що у 1964-1965 роках батьки позивача, перебуваючи у шлюбі, побудували житловий будинок з госопдарськмим будівлями та спорудами та вказує що дана обстаивна не заперечувалася сторонами у ході судового розгляду, в той час як відповідач зазначених обставин у судовому засіданні не визнавала.

Поза увагою суду залишилась та обставина, що позивач свої позовні вимоги не обґрунтовував тим, що спірне майно є подружнім і з цього приводу не подавав суду будь-яких доказвів.

Апелянт вважає, що довідка видана виконкомом Сваричівської сільської ради №955 від 07.06.2019 року про те, що згідно записів в погосподарських книгах за 2016-2019 роки матері позивача належало будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 не може бути доказом того, що станом на червень 2019 року саме ОСОБА_5 була власником спірного будинковолодіння.

Суд не дав належної правової оцінки змісту заяви ОСОБА_5 від 20 лютого 2019 року про відмову від прийняття спадщини у якій вона зазначила, що після смерті її чоловіка ОСОБА_4 залишилось спадкове майно: домоволодіння в АДРЕСА_1 та заявила що вказане майно є особистою приватною власністю спадкодавця, вона в свою чергу не претендує на видачу свідоцтва про право власності та відмовляється від обов`язкової частки в спадковому майні.

Апелянт посилається також на те, що що суд необґрунтовано відхилив її клопотання про відкладення розгляду справи та позбавив її можливості прийняти у часть у судових дебатах, які по справі так і не проведено.

Правом на подачу відзиву сторони не скористалися.

У судове засідання апеляційного суду апелянтка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 не з`явилися, представник апелянтки надіслав на адресу суду заяву в якій підтримав доводи апеляційної скарги та просив справу розглянути без його участі та участі апелянтки.

Позивач ОСОБА_2 , його представник ОСОБА_8 , третя особа ОСОБА_3 заперечили вимоги апеляційної скарги, рішення суду вважають законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 та 5 ст.263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає.

Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що оспорювані свідоцтва про право на спадщину за заповітом видані ОСОБА_1 на ціле будинковолодіння та земельну ділянку по АДРЕСА_1 вчинені без врахування того, що після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина тільки на належну Ѕ частину спадкового майна, а дружина спадкодавця - ОСОБА_5 у встановленому законом порядку не відчужила їй Ѕ частини належного їй будинковолодіння та земельної ділянки, що порушує права позивача на частину спадкового майна після смерті матері.

Однак з таким висновком не погоджується колегія суддів з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як зазначено у частині першій статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Право вибору способу захисту, передбаченого законом, належить особі, яка звернулася за захистом свого права.

За положеннями статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач ОСОБА_2 , звертаючись із позовом про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та скасування реєстрації прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 посилався на те, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 належало його матері, що підтверджується довідкою Сваричівської сільської ради, а тому на момент видачі ОСОБА_1 свідоцтв про право на спадщину від 16.07.2019 та 25.07.2019, будинковолодіння та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , не входили та не могли входити до складу спадщини, яка відкрилась після смерті його батька ОСОБА_4 .

На підтвердження своїх позовних вимог позивач подав довідку Сваричівської сільської ради № 955 від 07.06.2019 року (яка видана йрому у зв`язку з оформленням спадщини) відповідно до якої згідно з записом в по господарській книзі виконавчого комітету сільської ради за 2016-2019 роки №2 померлій ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 належав житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.с. 10).

Разом з тим, судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.01.2004 року, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що домоволодіння по АДРЕСА_1 та земельна ділянка за вказаною адресою площею 0,202 га, цільове призначення якої ждля будівництва та обслуговування житлового будинку, гоподарських будівель і споруд належали на праві приватної власності ОСОБА_4 (а.с.79-80, 93.).

Згідно заповіту, посвідченого секретарем Сваричівської сільської ради 16 травня 2017 року ОСОБА_4 все належне йому майно заповів відповідачці ОСОБА_1 . (а.с. 22).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

30 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Рожнятівського районного нотаріального округу Котелко С.Д. з заявою про прийняття спадщини за заповітом, в якій зазначила також що крім неї спадкоємцем є дружина спадкодавця ОСОБА_5 (а.с.55)

20 лютого 2019 року дружина померлого ОСОБА_4 - ОСОБА_5 звернулася до приватного нотаріуса Рожнятівського районного нотаріального округу Котелко С.Д. з заявою про відмову від прийняття спадщини.

Із змісту заяви вбачається, що нотаріусом роз`яснено ОСОБА_5 зміст ст. 60 СК України, відповідно до якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Однак ОСОБА_5 заявила що спадкове майно домоволодіння по АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю спадкодавця , тому на видачу свідоцтва про право власності не претендує, а від належної їй обов`язкової частки спадщини відмовляється на користь позивачки ОСОБА_1 (а.с. 63).

16 липня 2019 року та 25 липня 2019 року приватним нотаріусом Рожнятівського районного нотаріального округу Котелко С.Д. видано на ім`я відповідачки ОСОБА_1 оспорювані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на належне спадкодавцю домоволодіння в цілому, яке знаходиться по АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею, 0,2020 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 (а.с. 99, 115).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 .

Позивач ОСОБА_2 звернувся в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_5 .

Постановою приватного нотаріуса Рожнятівського районного нотаріального округу Ковальчука Т.П. № 225/02-14 від 17.10.2019, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його матері ОСОБА_5 у зв`язку з відсутністю правстановлюючих документів на майно.

В цьому ж листі повідомлено, що спадщина після смерті батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 видавалася приватним нотаріусом Рожнятівського районного нотаріального округу Котелко С.Д. (а.с. 11).

Відповідно до положень ч.1 ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частинами 1,2 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Спадкоємець за заповітом чи за законом, згідно ч.1 ст. 1268 ЦК України, має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Положеннями ч.1 ст.1273 та ч.1.2 ст. 1274 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом. Спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Свідоцтво про право на спадщину, згідно ч.1 ст. 1301 ЦК України, визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 71 Закону України Про нотаріат передбачено, що у разі смерті одного з подружжя (колишнього з подружжя) свідоцтво про право власності на частку в їхньому спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя (колишнього з подружжя) з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , перебуваючи у шлюбі, побудували житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 , таким чином житловий будинок та земельна ділянка на якій він розташований належать їм на праві спільної сумісної власності, в рівних долях по 1/2 частині кожному.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_5 не зверталася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку в майні подружжя, натомість після роз`яснення змісту ст. 60 СК України, заявила що спадкове майно - домоволодіння по АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю спадкодавця ОСОБА_4 , а також відмовилася від належної їй обов`язкової частки спадщини на користь ОСОБА_1 . При цьому волевиявлення ОСОБА_5 було вільним.

Видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя вчиняється нотаріусами, посадовими особами консульських установ, а також уповноваженими посадовими особами органів місцевого самоврядування. Згідно з підпунктом 4.21 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок), при оформленні спадщини як за законом, так і за заповітом нотаріус у випадках, коли із правовстановлюючого документа вбачається, що майно може бути спільною сумісною власністю подружжя, повинен з`ясувати, чи є у спадкодавця той з подружжя, який його пережив і який має право на 1/2 частку в спільному майні подружжя. Отримання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя є правом громадянина, але не є обов`язком.

Крім того, як вбачається з позовної заяви ОСОБА_2 свої позовні вимоги він обґрунтовував тим, що спірне будинковолодіння та земельна ділянка належали його матері, а тому не могли увійти до складу спадщини, яка відкрилася після смерті батька ОСОБА_4 .

Будь-яких доказів того, що спірне спадкове майно набуте його покійними батьками за час перебування у шлюбі та є їх спільною сумісною власністю позивачем суду не представлено.

З огляду на встановлені обставини, у суду першої істанції не було підстав для висновку, що ОСОБА_1 видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом на домоволодіння та земельну ділянку для його обслуговування в АДРЕСА_1 з порушенням вимог чинного законодавства.

Оскільки суд першої інстанції не дав належної правової оцінки зібраним доказам та встановленим по справі обставинам, постановив рішення з порушенням норм матеріального права, то відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, постановлене рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позову ОСОБА_9 відмовлено, то з нього слід стягнути понесені відповідачем ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги у сумі 1153 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рожнятівського районного суду від 09 липня 2020 року скасувати та постановити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Рожнятівського районного нотаріального округу Котелко Світлани Дмитрівни, третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину та скасування реєстрації прав на нерухоме майно - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_2 )на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживаючої за адресою АДРЕСА_3 ) 1153 грн. понесених судових витрат по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 вересня 2020 року.

Головуюча О.В. Пнівчук

Судді: Г.П. Мелінишин

О.О. Томин