УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №286/3312/19 Головуючий у 1-й інст. Вачко В. І.

Категорія 77 Доповідач Талько О. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді: Талько О.Б.,

суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.,

за участю секретаря Пеклін Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 286/3312/19 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Водоканал» Овруцької міської ради Житомирської області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 26 березня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Вачко В.І.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що з 10 січня 1992 року працював у Овруцькому багатогалузевому виробничому орендному управлінні житлово-комунального господарства на посаді оператора відстійників II розряду, правонаступником якого було Комунальне підприємство «Комунальник» Овруцької міської ради, а в подальшому - Комунальне підприємство «Водоканал» Овруцької міської ради.

27 серпня 2019 року він був звільнений на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України, за прогул без поважних причин. Своє звільнення вважає незаконним та таким, що суперечить вимогам ст. ст. 147-1, 149 КЗпП України. Зокрема, зазначає, що в наказі про звільнення не вказана дата, не зазначені обставини звільнення та час відсутності на роботі. Перед звільненням у нього не відібрали письмові пояснення та не ознайомили зі змістом доповідної записки майстра, актами про відсутність роботі, пояснювальною запискою працівника ОСОБА_2 та протоколом засідання комісії по трудових спорах, які стали підставою для його звільнення.

Окрім того, директор підприємства не був присутній під час засідання комісії по трудових спорах, яка розглядала питання щодо звільнення його з роботи. Водночас, наказ про розірвання трудового договору на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України був підписаний директором. Вказана обставина, на думку позивача, свідчить про недотримання вимог ст. 147-1 КЗпП України.

Також позивач звертає увагу на ту обставину, що він тривалий час працював на даному підприємстві та сумлінно виконував покладені на нього трудові обов`язки, мав численні заохочення, жодного разу не притягувався до дисциплінарної відповідальності. Вказані обставини в силу положень ст. 149 КЗпП України повинні були бути враховані адміністрацією відповідача при вирішенні питання щодо покладення на нього відповідальності.

Окрім того, він є інвалідом 3 групи та потребує санаторно-курортного лікування, проте адміністрація КП « Водоканал» Овруцької міської ради з 2017 року відмовляла йому у наданні відпусток.

ОСОБА_1 пояснює, що на підприємстві за усною домовленістю між начальником очисних споруд та працівниками, а також за погодженням із майстром ОСОБА_3 , який планував зміни та вів облік робочого часу, працівники домовлялися між собою про відгули, які потім відпрацьовували. Відтак, за два тижні до 18 серпня 2019 року він повідомив про свою відсутність на трьох змінах та домовився з працівником ОСОБА_4 про те, що останній його замінить. Тому, 18, 21, та 23 серпня 2019 року за нього працював ОСОБА_4 , про що завчасно було повідомлено майстра ОСОБА_3 .

Вказані обставини свідчать про те, що він не вчиняв прогул, а його відсутність на роботі була погоджена з безпосереднім керівником й була зумовлена поважними причинами.

Враховуючи вищезазначене, позивач просив поновити його на посаді оператора очисних споруд ІІ розряду КП « Водоканал» Овруцької міської ради з 27 серпня 2019 року, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 26 березня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

На підтвердження доводів апеляційної скарги зазначає, що суд не надав належної оцінки його доводам про те, що він не вчиняв прогул, оскільки за попередньою домовленістю він помінявся змінами із працівником ОСОБА_4 . Також зазначає, що відповідач в суді першої інстанції надав неправдиві свідчення та документи. Зокрема, доповідні записки майстра ОСОБА_3 не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки останньому було відомо про те, що він буде відсутній на робочому місці 18,21,23 серпня 2019 року та за нього буде працювати ОСОБА_4 . Крім того, вважає, що покази свідків також не відповідають дійсності.

Суд не надав належної оцінки тій обставині, що відповідач систематично порушував трудове законодавство щодо надання працівникам підприємства щорічних відпусток, підтвердженням чого є акт управління Держпраці в Житомирській області.

Стверджує, що не був ознайомлений з графіком надання відпусток, а в журналі ознайомлення з графіком відпусток стоїть не його підпис.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що факт відсутності ОСОБА_1 на роботі підтверджується доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, а саме: доповідними записками працівників КП «Водоканал», актами про відсутність на робочому місці, показами свідків, відомостями з журналу прийняття та здачі змін на очисних спорудах. Відтак, посилання позивача на домовленість з іншими працівниками, як на поважність причин відсутності на робочому місці, не впливає на правомірність його звільнення. Крім того, твердження ОСОБА_1 про те, що йому не було запропоновано надати письмові пояснення з приводу відсутності на робочому місці, спростовується актом від 27 серпня 2019 року.

Також вказує, що ОСОБА_1 перебував у відпустці у грудні 2018 року та у лютому і березні 2019 року, підтвердженням чого є відповідні накази. У серпні 2019 року він не звертався до адміністрації із заявою про надання йому відпустки.

В судовому засіданні представник відповідача не визнав доводи, викладені в апеляційній скарзі та пояснив, що позивач без поважних причин був відсутній на робочому місці та протягом декількох змін поспіль не з`являвся на роботі, не виходив на зв`язок та не повідомляв адміністрацію КП « Водоканал» про причини своєї відсутності. В подальшому з`ясувалося, що він перебував на відпочинку, хоча із заявою про надання йому відпустки не звертався, доказів того, що йому було відмовлено у наданні відпусток, матеріали справи не містять.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника КП « Водоканал» Овруцької міської ради, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 1 січня 2017 року по 27 серпня 2019 року ОСОБА_1 обіймав посаду оператора очисних споруд II розряду в КП «Водоканал» та був звільнений за прогул без поважних причин на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України з виплатою компенсації за 44 календарних днів основної щорічної відпустки та 19 календарних днів відпустки по ЧАЕС за період з 1.01.2017 року по день звільнення. Підставою для звільнення є доповідна записка майстра, акти про відсутність працівника на роботі, пояснювальна записка працівника, копія журналу та протокол.

Так, доповідні записки майстра ОСОБА_3 від 19 серпня 2019 року, 21 серпня 2019 року, 23 серпня 2019 року та 25 серпня 2019 року містять інформацію про те, що позивач був відсутній на робочому місці з 20 год. 18 серпня 2019 року по 8 год. 19 серпня 2019 року; з 8 год. по 20 год. 21 серпня 2019 року; з 20 год. 22 серпня 2019 року до 8 год. 23 серпня 2019 року; з 8 год. по 20 год. 25 серпня 2019 року.

На підставі вказаних доповідних записок комісією КП «Водоканал» Овруцької міської ради складено акти про відсутність ОСОБА_1 на роботі протягом зазначених періодів.

Як вбачається з доповідних записок оператора очисних споруд II розряду ОСОБА_4 від 19 серпня 2019 року та від 23 серпня 2019 року, він за вказівкою майстра та у зв`язку з відсутністю на роботі оператора очисних споруд II розряду ОСОБА_1 працював за останнього з 20 год. 00 хв. 18 серпня 2019 року по 08 год. 00 хв. 19 серпня 2019 року та з 20 год. 00 хв. 22 серпня 2019 року по 08 год.00 хв. 23 серпня 2019 року.

Обгрунтовуючи ту обставину, що його відсутність на роботі була зумовлена домовленістю між ним та ОСОБА_4 про те, що останній працюватиме за нього протягом вказаного періоду, позивач надав суду копію доповідної записи ОСОБА_4 від 27 серпня 2019 року. Однак, вказана обставина не свідчить про наявність підстав для задоволення позову, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що така зміна чергувань була погоджена з майстром ОСОБА_3 та адміністрацією підприємства.

Так, за правилами ст.58 КЗпП України при змінних роботах працівники чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має відбуватися через кожний робочий тиждень в години, визначені графіками змінності.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що будь-які зміни у графіку чергувань відбуваються у відповідності до правил внутрішнього трудового розпорядку та графіком змінності, тобто мають бути погоджені з безпосереднім керівником й адміністрацією підприємства.

Долучений до матеріалів справи протокол засідання комісії по трудових спорах від 27 серпня 2019 року містить інформацію про те, що позивачеві запропоновано надати письмові пояснення щодо його відсутності на роботі, однак він відмовився, хоча в усній формі підтвердив, що відпочивав на морі протягом вказаного періоду.

Факт відмови ОСОБА_5 надати письмові пояснення щодо його невиходу на роботу підтверджується також актом від 27 серпня 2019 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується висновком суду про те, позивач без поважних причин був відсутній на робочому місці протягом трьох робочих змін ( з 20 год. 18 серпня 2019 року по 8 год. 19 серпня 2019 року; з 8 год. по 20 год. 21 серпня 2019 року; з 20 год. 22 серпня 2019 року по 8 год. 23 серпня 2019 року), відтак був звільнений на підставі п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Згідно з п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до ст. 147,148 КЗпП України за порушення трудової дисципліни працівника може бути застосовано заходи стягнення у вигляді догани або звільнення.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 259,268,367,368, 374,375,381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 26 березня 2020 року, - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 21 вересня 2020 року.