ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № Б13/115-12

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

Головного управління Державної податкової служби у Київській області: Вірчак В. Г.

Міністерства оборони України: Татарчук Р. О., Бабко Ю. О.

Міністерства юстиції України: Андреєва А. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2020

у складі колегії суддів: Грека Б. М. - головуючого, Пантелієнка В. О., Сотнікова С. В.

та ухвалу Господарського суду Київської області від 20.11.2019

у складі колегії суддів: Лопатіна А. В. - головуючого, Бабкіної В. М., Конюх О. В.

у справі за заявою Приватного підприємства "Пітик"

до Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг"

про визнання банкрутом

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.09.2012 за заявою Приватного підприємства "Пітик" порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг".

2. Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.04.2013 затверджено реєстр вимог кредиторів Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг", до якого включено, зокрема вимоги Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС зі сплати податкового боргу на суму 1 320 918,76 грн, з яких: 1 171 997,97 грн - вимоги третьої черги та 148 920,79 грн - вимоги шостої черги.

3. Постановою Господарського суду Київської області від 22.10.2014 Державне підприємство Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

4. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 постанову Господарського суду Київської області від 22.10.2014 скасовано; матеріали справи № Б13/115-12 повернуто до Господарського суду Київської області для подальшого розгляду в іншому складі суду.

5. Постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 у справі № Б13/115-12 залишено без змін.

6. У процедурі розпорядження майном боржника 16.10.2019 розпорядником майна - арбітражним керуючим Старжинською Т. Ю. подано до Господарського суду Київської області заяву про затвердження мирової угоди у справі № Б13/115-12 з долученим до неї текстом мирової угоди та іншими документами щодо її укладення, погодження та виконання.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

7. Комітетом кредиторів Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" 15.03.2019 прийнято рішення: укласти мирову угоду (нова редакція) між боржником та комітетом кредиторів боржника у справі про банкрутство № Б13/115-12; зобов`язати розпорядника майна, у встановлений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" термін подати мирову угоду (нова редакція) на затвердження до Господарського суду Київської області; зобов`язати боржника направити мирову угоду після погодження Міністерством оборони України на адресу всіх кредиторів ДП МОУ "Білоцерківський військовий торг", відповідні докази надати суду (протокол № 26).

8. Згідно з текстом мирової угоди від 15.10.2019 предметом цієї угоди є домовленість сторін про відстрочку та розстрочку погашення вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів боржника в четверту чергу (п.п. 2.2.1, 2.2.2 мирової угоди), а також списання (прощення) вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів боржника в шосту чергу (п.п. 2.2.3. мирової угоди).

9. Мирова угода укладається щодо непогашених вимог кредиторів, включених судом до реєстру вимог кредиторів до боржника на загальну суму - 73 258 752,54 грн (п. 3.1. мирової угоди).

10. Метою мирової угоди є відновлення платоспроможності боржника - Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг".

11. Мирову угоду підписано тимчасово виконуючим обов`язки директора Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" - Карпенко Л. О. та зі сторони кредиторів представником голови комітету кредиторів - Міністерства оборони України - Татарчук Р. О., а також погоджено Міністерством оборони України (орган управління майном боржника).

12. До мирової угоди долучено докази здійснення погашення грошових вимог, включених до реєстру вимог кредиторів Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" в першу, другу та третю черги задоволення.

13. Представником голови комітету кредиторів боржника 19.11.2019 надано суду докази направлення копії мирової угоди всім кредиторам Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг".

14. Станом на дату судового засідання 20.11.2019, заперечення стосовно затвердження мирової угоди надійшли від кредиторів: ПрАТ "Крушинський птахівничий комплекс" та ТОВ "Ясенсвіт", зокрема, в частині незгоди з відстроченням і розстроченням погашенням вимог четвертої черги та списанням грошових вимог шостої черги задоволення.

15. Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.04.2013 до шостої черги вимог кредиторів включено, зокрема, вимоги Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області зі сплати податкового боргу на суму 148 920,79 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

16. Ухвалою Господарського Київської області від 20.11.2019 у справі № Б13/115-12 про банкрутство Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг":

- заяву гр. ОСОБА_1 від 26.09.2019 про заміну кредитора правонаступником задоволено та замінено кредитора Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" - Приватне підприємство "Пітик" на правонаступника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );

- затверджено мирову угоду, укладену 15.10.2019 між боржником - Державним підприємством Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" в особі тимчасово виконуючого обов`язки директора Карпенко Л. О. та кредиторами в особі голови комітету кредиторів - Міністерства оборони України, схвалену комітетом кредиторів боржника протокольним рішенням від 15.03.2019 № 26 та погоджену 15.10.2019 органом управління майном - Міністерством оборони України;

- зобов`язано Державне підприємство Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" здійснювати виконання мирової угоди у даній справі з урахуванням здійсненої судом заміни кредиторів на правонаступників;

- закрито провадження у справі № Б13/115-12 за заявою Приватного підприємства "Пітик", правонаступником якого є ОСОБА_1 , до Державного підприємства Міністерства оборони України "Білоцерківський військовий торг" про банкрутство, а також припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду Київської області від 26.09.2012 у справі № Б13/115-12.

17. Постановляючи цю ухвалу місцевий господарський суд вказав, що мирова угода підписана уповноваженими на те особами, а її зміст відповідає розділу IV Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла до 19.01.2013, якою суд керувався під час розгляду даної справи на дату прийняття комітетом кредиторів рішення про укладення мирової угоди та на дату звернення до суду з заявою про затвердження мирової угоди).

18. Відтак, суд першої інстанції затвердив мирову угоду та закрив провадження у справі, застосувавши приписи статей 5, 46, 192, 193, 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позаяк дійшов висновку, що мирова угода стосується лише прав та обов`язків кредиторів і боржника, її зміст не суперечить чинному законодавству України і не зачіпає прав та інтересів інших осіб, сторонам відомі наслідки затвердження судом мирової угоди та вона підписана уповноваженими на це особами, а саме тимчасово виконуючим обов`язки директора підприємства-боржника та зі сторони кредиторів представником голови комітету кредиторів - Міністерства оборони України. При цьому посилаючись на зазначені вище приписи процесуального закону щодо укладення мирової угоди сторонами спору у позовному провадженні суд вказав, що Кодексом України з процедур банкрутства можливість укладення мирової угоди у справі про банкрутство не передбачена.

19. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 апеляційні скарги Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина" на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.11.2019 залишено без задоволення, а ухвалу Господарського Київської області від 20.11.2019 про затвердження мирової угоди - без змін.

20. Мотивуючи цю постанову суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зміст мирової угоди відповідає положенням розділу ІV Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), судом першої інстанції здійснено всі процесуальні дії щодо розгляду мирової угоди та ураховано приписи пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" щодо особливостей банкрутства державних підприємств".

21. Зауваживши, що на час затвердження мирової угоди Закон про банкрутство втратив чинність, а введений в дію 21.10.2019 Кодекс України з процедур банкрутства не передбачає можливості укладення мирової угоди у справі про банкрутство, апеляційний суд вказав на правильне застосування судом першої інстанції при затвердженні цієї угоди приписів статей 46, 192 ГПК України, якими передбачено укладення мирової угоди задля урегулювання спору між сторонами у позовному провадженні.

22. З огляду на наведені висновки апеляційний господарський суд відхилив за безпідставністю доводи апелянтів щодо укладення мирової угоди і списання кредиторських вимог шостої черги всупереч приписів чинного законодавства та інтересів окремих кредиторів, без їх згоди, а також щодо відсутності правових підстав для затвердження судом мирової угоди у справі про банкрутство через втрату чинності Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, яким така судова процедура банкрутства, як мирова угода, не передбачена.

23. Не погодившись з ухвалою Господарського Київської області від 20.11.2019 у справі № Б13/115-12 Головне управління ДПС у Київській області звернулася із апеляційною скаргою на це судове рішення, яка була зареєстрована у Північному апеляційному господарському суді 24.03.2020.

24. У апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Київській області просило скасувати ухвалу Господарського Київської області від 20.11.2019 з огляду на порушення приписів статей 35, 36 Закону про банкрутство внаслідок неправомірного і необґрунтованого списання за умовами мирової угоди кредиторських вимог шостої черги, зокрема вимог контролюючого органу зі сплати податкового боргу, та непогодження податковим органом цієї угоди. Також апелянт посилався на відсутність правових підстав для затвердження судом мирової угоди у справі про банкрутство після введення в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства, яким така можливість не передбачена.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

25. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.11.2019 у справі № Б13/15-12.

26. Апеляційний суд послався на ідентичність доводів апеляційної скарги Головного управління ДПС у Київській області та доводів апеляційних скарг АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" і ТОВ "Молочна компанія "Галичина", яким була надана оцінка в постанові Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у справі № Б13/115-12, а також вказав, що під час розгляду цих апеляційних скарг на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.11.2019, представник Головного управління ДПС у Київській області був присутній в судовому засіданні та у відзиві на ці скарги підтримав вимоги апелянтів, таким чином реалізував свої процесуальні права у апеляційному провадженні.

27. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.11.2019 у справі № Б13/115-12 з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 272 ГПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

28. Не погоджуючись з судовими рішеннями першої та апеляційної інстанції Головне управління ДПС у Київській області звернулося до Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду із касаційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2020 та ухвалу Господарського суду Київської області від 20.11.2019.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

29. В обґрунтування вимог касаційної скарги про скасування ухвали Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2020 Головне управління ДПС у Київській області посилається на пункти 2, 3 статті 287 ГПК України та порушення судом апеляційної інстанції процесуальних норм внаслідок неповного дослідження доводів апеляційної скарги контролюючого органу щодо порушення вимог Закону про банкрутство через списання кредиторських вимог шостої черги та непогодження (не підписання) мирової угоди податковим органом, що мало наслідком безпідставне ототожнення цих доводів з доводами розглянутих раніше апеляційних скарг Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина".

30. В якості правової підстави касаційного оскарження ухвали Господарського Київської області від 20.11.2019 Головне управління ДПС у Київській області посилається на порушення приписів статей 35, 36 Закону про банкрутство та вихід місцевим господарським судом за межі повноважень, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, що не передбачає можливості укладення і затвердження мирової угоди у справі про банкрутство.

31. Проте, всупереч імперативним приписам статей 290, 287 ГПК України касаційна скарга Головного управління ДПС у Київській області стосовно вимог про скасування ухвали суду першої інстанції не містить посилання на визначені частиною другою статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження зазначених у пункті 4 частини першої цієї статті судових рішень у справах про банкрутство, а також належного обґрунтування цих підстав.

32. Стосовно вимоги касаційної скарги про скасування ухвали Господарського Київської області від 20.11.2019 у судовому засіданні 10.09.2020 представник касатора заявив, що ця вимога заявлена помилково та на її розгляді Головне управління ДПС у Київській області не наполягає.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

33. Міністерство оборони України просило у задоволенні касаційної скарги відмовити, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень.

34. Від інших учасників відзивів на касаційну скаргу не надійшло.

Щодо реалізації учасниками справи процесуальних прав

35. Згідно із пунктами 1, 2 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права та рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

36. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).

37. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 частини п`ятої статті 13 ГПК України).

38. За змістом пунктів 2, 3 частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

39. Відповідно до частини першої статті 295 ГПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

40. Отже, учасник справи, який не є касатором, керуючись принципами рівності учасників процесу перед законом і судом та змагальності сторін, вправі реалізувати своє процесуальне право на подання письмового відзиву на касаційну скаргу іншого учасника справи (висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.01.2020 у справі № 43/122).

41. Таке право реалізується учасником справи протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.

42. Ухвалою Верховного Суду від 30.06.2020 відкрито касаційне провадження у справі № Б13/115-12 за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Київській області на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2020 та ухвалу Господарського суду Київської області від 20.11.2019, а також надано учасникам справи строк до 10.07.2020 на подання відзивів на касаційну скаргу.

43. Ця ухвала, як і інші судові рішення касаційного суду у справі № Б13/115-12, надіслана на адресу учасників справи рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення та була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

44. Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

45. У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України № 2" наголошується на принципі рівності сторін, одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

46. На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

47. З урахуванням викладеного учасники справи мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав, передбачених ГПК України, зокрема, права на висловлення (викладення шляхом надіслання на поштову/електронну адреси суду) своєї позиції щодо поданої касаційної скарги.

48. Заяв чи клопотань від учасників справи стосовно неможливості реалізації ними своїх процесуальних прав на подання відзиву, власної позиції (пояснень тощо) щодо касаційної скарги до суду не надходило.

49. Разом з цим, судом враховується, що за приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

50. Суд неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").

51. Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").

52. Суд звертає увагу, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 № 540-IX, яким статтю 197 ГПК України після частини третьої доповнено новою частиною (частиною четвертою) такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України".

53. На реалізацію зазначених положень наказом Державної судової адміністрації України № 196 від 23.04.2020 затверджено "Порядок роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза приміщенням суду" яким передбачено, що учасники судового процесу беруть участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

54. До того ж, постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 № 343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.

55. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.

56. Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав. Водночас учасники, які не забезпечили участь в судовому засіданні своїх представників та не скористались правом подання відзиву на касаційну скаргу, не повідомляли про їх намір взяти участь у судовому засіданні, в тому числі у режимі відеоконференції, не зазначили причин, з урахуванням обставин послаблення протиепідемічних заходів, які перешкоджають їх участі в судовому засіданні безпосередньо або через представників.

57. 07.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-IX від 18.06.2020 яким викладено у новій редакції пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, у якому визначено, що суд може поновити процесуальні строки, встановлених цим Кодексом, за умови визнання причин їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

58. Відповідно до приписів пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону від 18.06.2020 №731-IX процесуальні строки, які були продовжені згідно з пунктом 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

59. Поза тим від учасників справи заяв щодо продовження строку на подання відзивів не надійшло.

60. На момент розгляду скарги Головного управління Державної податкової служби у Київській області учасники справи, окрім Міністерства оборони України, процесуальних позицій (відзивів, пояснень тощо) щодо касаційної скарги не висловили (не надіслали).

61. У судове засідання 10.09.2020 з`явилися представники касатора, Міністерства оборони України та Міністерства юстиції України, які надали пояснення у справі.

62. Інші учасники справи право на участь у судовому засіданні, в тому числі в режимі відеоконференції відповідно до статті 197 ГПК України не реалізували.

63. Клопотань (заяв) про відкладення розгляду справи призначеного на 10.09.2020 від учасників справи не надходило.

64. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

65. В даному випадку участь представників сторін в судовому засіданні, призначеному на 10.09.2020, обов`язковою не визнавалась, про що безпосередньо доводилось до відома учасників справи у пункті 3 резолютивної частини ухвали суду від 23.07.2020.

66. З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності решти представників учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду касаційної скарги

57. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон від 15.01.2020 № 460-XI), яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.

58. Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону від 15.01.2020 № 460-XI установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

59. Оскільки касаційна скарга Головного управління Державної податкової служби у Київській області на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2020 та ухвалу Господарського суду Київської області від 20.11.2019 у справі № Б13/115-12 надійшла до Верховного Суду 24.04.2020, тобто після набрання чинності Законом від 15.01.2020 № 460-XI, розгляд такої скарги судом здійснюється із застосуванням положень ГПК України у редакції чинній від 08.02.2020.

60. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

61. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

62. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

63. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Щодо вимог касаційної скарги про скасування ухвали апеляційного господарського суду

64. Об`єктом касаційного перегляду є ухвала Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2020, якою суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу суду першої інстанції у справі про банкрутство, застосувавши приписи частин першої та п`ятої статті 272 ГПК України.

65. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення закріплені Конституцією України серед основних засад судочинства (пункт 8 частини першої статті 129).

66. Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

67. Отже, обсяг реалізації конституційного права на оскарження судового рішення у конкретних правовідносинах визначається положеннями процесуального закону.

68. Так, у процедурі оскарження судових рішень першої інстанції процесуальним законом встановлено виправдані обмеження спрямовані на забезпечення оперативності господарського процесу, попередження виникнення правових колізій та дотримання принципу юридичної визначеності, що є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права.

69. Такі обмеження знаходять своє відображення, серед положень ГПК України щодо прийнятності апеляційної скарги, зокрема, і у приписах статті 272 цього Кодексу щодо порядку розгляду апеляційної скарги, яка надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи.

70. Застосування цього процесуального запобіжника задля дотримання принципу юридичної визначеності узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях неодноразово зауважував, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги (рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010, "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини" від 12.07.2001, "Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії" від 19.12.1997 та інші).

71. Статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Ці приписи кореспондуються з положеннями статті 12 ГПК України за якими господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених спеціальним законом, що встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

72. Відповідно до частини першої та п`ятої статті 272 ГПК України відповідно якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи. Суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

73. Отже, для розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи суд має встановити наявність таких умов для відкриття провадження: (1) особа, яка подала скаргу не була присутня під час апеляційного розгляду; (2) доводи, що покладені в основу апеляційної скарги, не розглядалися під час апеляційного розгляду за апеляційною скаргою іншої особи (аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 19.10.2018 у справі № 910/2002/17, від 12.03.2020 у справі № 910/10364/16, від 18.06.2020 № 44/380-б).

74. Як встановлено судом апеляційної інстанції апеляційна скарга Головного управління ДПС у Київській області на ухвалу Господарського Київської області від 20.11.2019 була зареєстрована у Північному апеляційному господарському суді 24.03.2020, тобто після завершення апеляційного перегляду цієї ухвали першої інстанції за апеляційною скаргою інших учасників справи. Доводи апеляційної скарги контролюючого органу стосувалися порушення вимог Закону про банкрутство на час укладення і затвердження мирової угоди та протиправності списання вимог контролюючого органу шостої черги, а також відсутності правових підстав для затвердження мирової угоди за змістом положень Кодексу України з процедур банкрутства.

75. Мотивуючи відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою Головне управління ДПС у Київській області апеляційний суд вказав, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 оскаржену контролюючим органом ухвалу Господарського Київської області від 20.11.2019 про затвердження мирової угоди залишено без змін за результатами її перегляду за апеляційними скаргами Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина".

76. Як зазначалося вище, у цій постанові відхиляючи доводи апелянтів про безпідставність списання вимог кредиторів шостої черги та неможливість затвердження мирової угоди через відсутність відповідних норм у Кодексі України з процедур банкрутства, апеляційний господарський суд дійшов висновків, що при укладенні мирової угоди дотримано вимоги Закону про банкрутство, судом першої інстанції здійснено всі процесуальні дії щодо розгляду цієї угоди та правильно застосовано при її затвердженні положення статей 46, 192 ГПК України, з огляду на втрату чинності на час постановлення оскарженої ухвали Законом про банкрутство та введення в дію з 21.10.2020 Кодексу України з процедур банкрутства, яким укладення та затвердження такої угоди не передбачено.

77. До того ж, вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття апеляційного провадження за скаргою контролюючого органу суд апеляційної інстанції встановив, що під час розгляду апеляційних скарг Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз", Товариство з обмеженою відповідальністю "Молочна компанія "Галичина" на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.11.2019, представник Головного управління ДПС у Київській області був присутній у судовому засіданні, що підтвердив представник цього органу під час касаційного перегляду справи 10.09.2020.

78. Отже, за встановлених обставин, колегія суддів Верховного Суду погоджується із застосуванням апеляційним судом у сукупності приписів частин першої та п`ятої статті 272 ГПК України задля з`ясування підстав розгляду апеляційної скарги Головного управління ДПС у Київській області після закінчення апеляційного перегляду справи, отже вважає правильним посилання у оскаржуваній ухвалі на участь контролюючого органу у розгляді інших апеляційних скарг у цій справі, поряд із оцінкою доводів апеляційної скарги цього органу, як на підставу для відмови у відкритті апеляційного провадження за частиною п`ятою статті 272 ГПК України

79. За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

80. Відповідно до частини першої статті 11 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

81. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. п.46 рішення у справі "Устименко проти України", п.п.51,52 рішення у справі "Рябих проти Росії", п.31 рішення у справі "Марушин проти Росії", п.61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").

82. Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

83. У рішенні ЄСПЛ у справі "Дія 97" проти України" зазначено, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів.

84. У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.

85. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

86. У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden").

87. Відтак, з урахуванням наведених положень та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області мотивоване із застосуванням приписів частини першої та п`ятої статті 272 ГПК України, що відповідає висновку Верховного Суду стосовно застосування цих норм, наведеному у пункті 73 цієї постанови та не спростовується доводами касаційної скарги.

88. Відхиляючи доводи касатора щодо неповноти дослідження його доводів на підтвердження обґрунтованості підстав для реалізації права контролюючого органу на апеляційне оскарження та їх відображення у судовому рішенні, суд касаційної інстанції звертається до висновків Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006) у якому суд зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Щодо вимог касаційної скарги про скасування ухвали суду першої інстанції

89. У судовому засіданні 10.09.2020 представник касатора з приводу вимог касаційної скарги про скасування ухвали Господарського Київської області від 20.11.2019 заявив, що ця вимога заявлена помилково та на її розгляді Головне управління ДПС у Київській області не наполягає.

90. Відповідно до частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, зокрема, якщо після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги (пункт 1).

91. Відтак, розглянувши надані у судовому засіданні пояснення Головного управління Державної податкової служби у Київській області про помилкове зазначення у касаційній скарзі вимоги про скасування ухвали Господарського суду Київської області від 20.11.2019, Верховний Суд керуючись пунктом 1 частини першої статті 296 ГПК України дійшов висновку про закриття касаційного провадження в частині вимог про скасування ухвали Господарського суду Київської області від 20.11.2019 у справі № Б13/115-12 з огляду на відмову касатора від касаційної скарги у цій частині.

Щодо суті касаційної скарги

92. Доводи касаційної скаргу Головного управління ДПС у Київській області не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

93. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

94. Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

95. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Щодо судових витрат

96. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенням без змін оскаржуваного судового рішення витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Висновки щодо застосування норми права

97. Тлумачення змісту частин першої та п`ятої статті 272 ГПК України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, в контексті допустимості процесуального обмеження права на суд за критерієм прийнятності скарги та дотримання принципу юридичної визначеності, дає підстави для висновку, що для розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, суд має встановити наявність у сукупності таких умов для відкриття провадження: особа, яка подала скаргу не була присутня під час апеляційного розгляду та доводи, що покладені в основу апеляційної скарги, не розглядалися під час апеляційного розгляду за апеляційною скаргою іншої особи.

На підставі наведеного та керуючись статтями 286, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області в частині вимог про скасування ухвали Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2020 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2020 у справі № Б13/115-12 залишити без змін.

3. Касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Київській області в частині вимог про скасування ухвали Господарського суду Київської області від 20.11.2019 у справі № Б13/115-12 закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько Судді В. Г. Пєсков В. Я. Погребняк