ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2020 року м. Черкаси справа № 925/726/20
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Буднік А.М., за участі представників сторін:
від позивача: не з`явився;
від відповідача: Чакалов Р.К. адвокат за ордером;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (м. Київ) до фізичної особи - підприємця Олійник Юрія Петровича (м. Черкаси) про стягнення 1 894,08 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Заявлено позов про стягнення заборгованості з відповідача в сумі 1894,08 грн. з яких: 1 700,00 грн. основного боргу, 30,38 грн. інфляційних втрат, 27,70 грн. як 3 % річних та 136,00 грн. штрафу за період червень 2019-березень 2020 року на підставі договору № КБР-83/06/17 від 12.06.2017, укладеного між сторонами.
Справа слухається за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, однак явка представників в засідання обов`язковою не визнавалася.
Позивач в судове засідання не з`явився, направленою суду заявою від 08.07.2020 просить суд розгляд справи проводити за відсутності свого представника (а.с. 54).
Відповідач в остаточних поясненнях проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, оскільки у позивача з 22 квітня 2019 року вже є нечинним Свідоцтво № 19/2011 від 24.01.2011, а тому позивач з цього часу не має повноважень здійснювати збір винагороди (роялті) за використання музичних творів з урахуванням вимог Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" . Відзив на позовну заяву (а.с. 74-75).
У судовому засіданні 15.09.2020 відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що в позові слід відмовити повністю, виходячи з наступного:
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору.
З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Об`єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, які в свою чергу є об`єктами авторського права (ч. 1 ст. 433 ЦК України), до складу яких входять музичні твори (з текстом або без тексту) (п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України), а також виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення, які в свою чергу є об`єктами суміжних прав (ч. 1 ст. 449 ЦК України).
До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ч. 1 ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
До майнових прав інтелектуальної власності на об`єкт суміжних прав відповідно до ч. 1 ст. 452 ЦК України відносяться: право на використання об`єкта суміжних прав; виключне право дозволяти використання об`єкта суміжних прав; право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта суміжних прав, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Як передбачено статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виключним правом є майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким одним або всіма відомими способами на підставі авторського договору. Відповідно до частин четвертої і п`ятої статті 32 Закону за авторським договором про передачу невиключного права на використання твору автор (чи інша особа, яка має авторське право) передає іншій особі право використовувати твір певним способом і у встановлених межах, при цьому за особою, яка передає невиключне право, зберігається право на використання твору і на передачу невиключного права на використання твору іншим особам. Право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі. Згідно частини п`ятої статті 48 Закону визначено, що на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.
З матеріалів справи вбачається, що
12.06.2017 між приватною організацією "Українська ліга Авторських суміжних прав" (далі-УЛАСП, позивач по справі) та фізичною особою - підприємцем Олійником Юрієм Петровичем (далі - Користувач, відповідач по справі) було укладено договір № КБР-83/06/17 (а.с.21-24), у відповідності до якого користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає користувачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів. Користувач, у свою чергу, зобов`язується виплатити винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов цього договору та Закону (п. 3.1. договору).
Відповідно до п. 3.3. Договору користувач зобов`язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною винагороди (роялті), має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (п`ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється.
Не зважаючи на дату укладання договору, користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено договір. Перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання договору.
Розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості творів, що використовуватимуться користувачем під час дії договору та частоти їх використання.
Згідно п. 3.5. Договору сторони підтверджують сплату та збір винагороди (роялті) шляхом підписання щоквартального акту про виплату роялті. У разі необхідності підтвердження виплати винагороди (роялті) щомісячно, обов`язок щодо складання відповідного акту покладається на користувача.
Відповідно до п. 3.6. Договору якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4 (чотири) місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, у разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк у повному обсязі.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 12.06.2018, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання (п. 6.1. Договору).
Відповідно до п. 6.2. Договору у випадку, якщо жодна зі сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної у п. 6.1. дати, дія договору вважається подовженою на той самий строк і на тих самих умовах, і так кожного разу, коли протягом місяця до завершення строку дії договору не буде належного повідомлення про припинення.
Суд погоджується із доводами позивача, що оскільки жодна із сторін не повідомила іншу сторону до завершення строку дії договору про його припинення протягом місяця до закінчення попереднього строку дії договору, то на момент розгляду справи строк дії договору вважається продовженим до 12.06.2020 у відповідності до п. 6.2. договору.
Заперечень проти цього відповідачем суду не надано.
Пунктом 6.3. Договору сторони визначили, що цей договір є ліцензійним договором з приводу оплатного використання об`єктів права інтелектуальної власності, тобто творів.
Згідно додатку №1 до договору від 12.06.2017 (а.с. 25) в переліку закладів, в яких користувач здійснює використання творів, вказано один заклад у м. Черкаси, бул. Шевченка, 114/вул. Університетська, 25, площа торгового залу 900 кв.м..
12.06.2017 між сторонами у справі було укладено додаток № 2 (а.с.26), яким погоджено розмір платежу за використання творів:
- розмір щомісячного платежу має складати 170,00 грн. за кожен заклад користувача, зазначений у відповідних додатках до договору.
- загальний розмір щомісячного платежу з дня набуття чинності договору становить 2 040,00 грн.
З доводів та розрахунків позивача вбачається, що відповідач повинен був сплатити платежі за 10 місяців (з червня 2019 по березень 2020) - по 170 грн. за кожен місяць, але відповідач ці кошти не сплатив.
Виходячи з предмету спору, правовідносини сторін регулюються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про авторське право і суміжні права», а також Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".
Для задоволення позову Позивач повинен довести наявність у нього права здійснювати колективне управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав та порушення майнових прав зазначених суб`єктів з боку Відповідача.
Так, в Преамбулі Договору, укладеного між Позивачем і Відповідачем, зазначено, що УЛАСП є організацією, що має повноваження надавати дозвіл (невиключну ліцензію) на використання в комерційній діяльності музичних творів, а також здійснювати збір винагороди (роялті) за таке використання на підставі Свідоцтва про облік організації колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права та суміжних прав №19/2011 від 24.01.2011, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.
Завірена адвокатським об`єднанням "Інтелкрафтс" копія зазначеного свідоцтва надана Позивачем до справи (а.с. 15).
Згідно з ч.ч. 1, 7 статті 15 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав":
юридична особа, яка має намір виконувати функції організації колективного управління, зобов`язана після її державної реєстрації звернутися до Установи із заявою про реєстрацію організації колективного управління;
юридична особа набуває статус організації колективного управління з дня внесення її до Реєстру організацій колективного управління та виключно у сферах, зазначених у реєстрі щодо цієї організації.
22 липня 2018 набрав чинності Закон України від 15.05.2018 №2415-VIII "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", відповідно до якого частини перша та друга Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" містять такі положення:
- цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і застосовується до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, а в частині функціонування електронної системи реєстрації та обліку у сфері авторських і суміжних прав з 1 липня 2019 року;
- свідоцтва про облік організацій колективного управління, про визначення організацій колективного управління уповноваженими, про уповноваження організацій колективного управління, видані до набрання чинності цим Законом, втрачають чинність через дев`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом (це 22.04.2019 - позиція суду), а у сферах, щодо яких Закон передбачає здійснення розширеного та обов`язкового колективного управління, - з оголошеної Установою відповідно до частини четвертої статті 15 цього Закону дати закінчення прийому заяв на участь в конкурсі на акредитацію у відповідній сфері. Після втрати чинності свідоцтва про облік організацій колективного управління, про визначення організацій колективного управління уповноваженими, про уповноваження організацій юридичні особи, які не були включені до Реєстру організацій колективного управління в порядку, визначеному цим Законом, зобов`язані вчинити дії, передбачені частиною четвертою статті 18 цього Закону.
Відповідно до ч.ч.8, 9 статті 19 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав":
скасування реєстрації і виключення з Реєстру організацій колективного управління тягне за собою припинення права на провадження діяльності організації колективного управління;
скасування акредитації позбавляє організацію колективного управління права здійснювати розширене або обов`язкове колективне управління у сфері, в якій організація була акредитована, і є підставою для початку проведення нової процедури акредитації організації колективного управління у відповідній сфері.
Відповідач надав відповідь вих.№2301-07/53903-07 від 03.09.2020 Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на адвокатськитй запит відповідача (а.с. 141) про те, що відповідно до п. 2 розділу 6 "Прикінцеві та перехідні положення" ЗУ "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" свідоцтво ПО "УЛАСП" № 19/2011 від 24.01.2011 втратило чинність 22 квітня 2019 року.
Пунктом 6.9 укладеного між сторонами договору передбачено, що у випадку втрати УЛАСПом статусу організації колективного управління цей договір залишається чинним, а УЛАСП автоматично набуває статусу повіреного, що діє на підставі статті 46 Закону України "Про авторське право і суміжні права".
Відповідно до статті 46 Закону України «Про авторське право і суміжні права»:
суб`єкт авторського права і (або) суміжних прав може доручити управління своїми майновими правами повіреному на підставі укладеного з ним договору-доручення. Здійснюючи управління майновими правами, ця особа діє у межах повноважень, переданих їй суб`єктом авторського права і (або) суміжних прав.
Враховуючи викладене, автоматичне отримання статусу повіреного не передбачено Законом, а тому має бути доведено Позивачем належними та допустими доказами у вигляді відповідного договору-доручення із суб`єктом авторського права і (або) суміжних прав.
Матеріали справи таких доказів не містять.
Отже, з моменту втрати чинності свідоцтва ПО "УЛАСП" № 19/2011 від 24.01.2011 року (22 квітня 2019 року) позивач втратив повноваження надавати відповідачу ліцензію на використання музичних творів і здійснювати збір винагороди (роялті) за таке використання.
Тому за періоди після 22.04.2019 позивач вже не має права здійснювати діяльність з надання ліцензій та отримання грошової винагороди за використання музичних творів за договором із відповідачем, що є предметом позовних вимог. З цих же підстав ніякі санкції за невиконання умов Договору між сторонами за період після 22.04.2019 позивачем не можуть нараховуватися.
Отже в позові слід відмовити повністю.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, оскільки у позові відмовлено повністю, судові витрати за подання позову та витрати на професійну правничу допомогу позивача покладаються на позивача.
Відповідач зі свого боку просить суд стягнути з позивача 10 000,00 грн. своїх витрат на професійну правничу допомогу за результатами вирішення спору.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Статтею 16 ГПК України (ст. 10 Закону України Про судоустрій і статус суддів) передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно статті 16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Крім цього п.2 ч. 2 ст.126 ГПК України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
У відповідності до ч. 1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно ч.3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: - у разі задоволення позову - на відповідача; - у разі відмови в позові - на позивача; - у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідачем надано належні докази в підтвердження його витрат на оплату послуг адвоката, а саме: копія договору про надання правової допомоги від 27.04.2020 (а.с. 78), копія свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю ( а.с. 79), ордер серія ЧК №152033 (а.с. 80), копія рахунку - фактури № 5 від 17.08.2020 на суму 10 000,00 грн. ( а.с.106), копія акту № 5 здачі - приймання наданих послуг від 17.08.2020 ( а.с. 107), копія додаткової угоди № 2 від 01.07.2020 ( а.с. 108).
У відзиві на позов (а.с. 74) відповідач навів попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
У відповідності до ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті (про співмірність витрат на оплату послуг адвоката за певними критеріями) суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивач не доводить неспівмірності витрат відповідача на професійну правничу допомогу та не просить зменшити розмір таких витрат.
Адвокат відповідача Чакалов Р.К. особисто брав участь у судових засіданнях, складав документи з процесуальних питань, збирав додаткові докази з приводу чинності Свідоцтва позивача та вчиняв інші дії, які свідчать про обгрунтованість та співмірність витрат на професійну правничу допомогу із фактичними затратами адвоката на ведення даної справи.
Отже, витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача становлять 10 000,00 грн.
Керуючись ст. 238, 240 ГПК України, -
ВИРІШИВ:
У позові відмовити повністю.
Стягнути з Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (ідентифікаційний код 37396233, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 23 оф. 1016) на користь фізичної особи - підприємця Олійник Юрія Петровича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) -- 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.
Повне судове рішення складено 18 вересня 2020
Суддя Н.М. Спаських
