ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/9610/18 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О. О., суддів: Ключковича В. Ю., Парінова А.Б. розглянувши в порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2020 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 29 травня 2020 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради, Регіонального відділення фонду державного майна України по місту Києву, Департаменту промисловості та розвитку підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), постійної комісії Київської міської ради з питань власності про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради, регіонального відділення Фонду державного майна по м. Києву, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 13.06.2019, просив суд:

- визнати право позивача на отримання довідки про заробітну плату від належного зберігача Архівного фонду ВО "Київпобутрадіотехніка" для подальшого пред`явлення Пенсійному фонду України (вимога 1);

- визначити належну відповідальну особу для забезпечення контролю за збереженням Архівних фондів/матеріалів/документів, які відповідно до Закону підлягають довгостроковому зберіганню, під час реорганізації ВО "Київпобутрадіотехніка", здійснення приватизації ДКВКПП "Мета", продажу TOB "Мета К" (вимога 2);

- встановити наявність компетенції (повноважень) КМДА та КМР в запровадженні належного контролю в забезпеченні збереження Архівних фондів/матеріалів/документів установ/підприємств, підпорядкованих структурним департаментам КМДА КМР, при реорганізації (приєднання, припинення), ліквідації (припинення) цих установ/підприємств, належної передачі Архівних фондів/матеріалів/документів цих установ/підприємств правонаступникам чи їх передачі Державним Архівним установам за визначеним Законом Порядком (вимога 3);

- встановити наявність компетенції (повноважень) регіонального відділення фонду державного майна України по м. Києву в запровадженні належного контролю в забезпеченні збереження Архівних фондів/матеріалів/документів Державних/Комунальних установ/підприємств при здійсненні РВФДМУ процедури їх приватизації та належної передачі цих Архівних фондів/матеріалів/документів цих приватизуємих Державних/Комунальних установ/підприємств правонаступникам (за визначеними істотними умовами Договорів з правонаступниками) чи їх передачі Державним Архівним установам за визначеним Законом Порядком (вимога 4);

- визначити належного відповідального зберігача Архівних фондів/матеріалів/документів ВО "Київпобутрадіотехніка" з наведеного Позивачем кола осіб (13 Осіб) для подальшого накладання на нього стягнення у вигляді забезпечення виконання обов`язку в натурі (надання ДОВІДКИ про заробітну плату за період роботи Позивача на ВО "Київпобутрадіотехніка") (вимога 5);

- визнати незаконними дії/бездіяльність КМДА (структурних підрозділів КМДА: департамент промисловості та розвитку підприємництва у КМДА; департамент комунальної власності м. Києва КМДА; департамент внутрішнього фінансового контролю та аудиту КМДА) щодо забезпечення належного контролю за збереженням Архівних фондів/матеріалів/документів, відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню, під час реорганізації ВО "Київпобутрадіотехніка" у 1993 (вимога 6);

- визнати незаконними дії/бездіяльність КМР (постійна комісія Київради з питань власності) щодо забезпечення належного контролю за збереженням Архівних фондів/матеріалів/документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню, під час реорганізації ВО "Київпобутрадіотехніка" у 1993(вимога 7);

- визнати незаконними дії/бездіяльність КМДА (структурних підрозділів КМДА: департамент промисловості та розвитку підприємництва КМДА; департамент комунальної власності м. Києва КМДА; департамент внутрішнього фінансового контролю та аудиту КМДА) щодо забезпечення належного контролю за збереженням Архівних фондів/матеріалів/документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню, під час реорганізації ВО "Київпобутрадіотехніка" у 2003 (вимога 8);

- визнати незаконними дії/бездіяльність КМР (постійна комісія Київради з питань власності) щодо забезпечення належного контролю за збереженням Архівних фондів/матеріалів/документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню, під час реорганізації ВО "Київпобутрадіотехніка" у 2003 (вимога 9);

- визнати незаконними дії/бездіяльність регіонального відділення Фонду Державного Майна України по м. Києву щодо забезпечення належного контролю за збереженням Архівних фондів/матеріалів/документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню, під час здійснення приватизації ДКВКПП "Мета" у 2007 (Вимога 10);

- визнати незаконними дії/бездіяльність регіонального відділення Фонду Державного Майна України по м. Києву щодо забезпечення належного контролю за збереженням Архівних фондів/матеріалів/документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню, під час продажу TOB "Мета К" у 2008 (вимога 11);

- визнати незаконною відмову Регіонального Відділення Фонду Державного Майна України по м. Києву у Вимозі Позивача про надання інформації стосовно приватизації ДКВКПП "Мета", продажу TOB "Мета К", процедури контролю виконання умов Договорів приватизації ДКВКПП "Мета", продажу TOB "Мета К", з підстави її статусу "обмеженого доступу"( вимога 12);

- визнати дії/бездіяльність КМДА: (структурних підрозділів КМДА департамент промисловості та розвитку підприємництва КМДА; департамент комунальної власності м.києва КМДА; департамент внутрішнього фінансового контролю та аудиту КМДА) щодо забезпечення належного контролю за збереженням Архівних фондів/матеріалів/документів ВО "Київпобутрадіотехніка" та ДКВКПП "Мета" наслідками неможливості отримання позивачем довідки про заробітну плату з Архіву, що привело позивача до матеріальної та моральної шкоди з приводу невідповідного розрахунку Пенсії (вимога 13.);

- визнати дії/бездіяльність КМР (постійна комісія Київради з питань власності) щодо забезпечення належного контролю за збереженням Архівних фондів/матеріалів/документів ВО "Київпобутрадіотехніка" та ДКВКПП "Мета" наслідками неможливості отримання позивачем довідки про заробітну плату з Архіву, що привело позивача до матеріальних збитків та моральної шкоди з приводу невідповідного розрахунку пенсії (вимога 14.);

- визнати дії/бездіяльність регіонального відділення Фонду Державного Майна України по м. Києву щодо забезпечення належного контролю за збереженням Архівних фондів/матеріалів/документів ВО "Київпобутрадіотехніка" та ДКВКПП "Мета" наслідками неможливості отримання позивачем довідки про заробітну плату з Архіву, що привело позивача до матеріальної та моральної шкоди з приводу невідповідного розрахунку пенсії"( вимога 15.);

- стягнути з відповідачів на користь позивача відшкодування моральної шкоди в розмірі 1 грн ( вимога 16.).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та не враховано необхідність отримання позивачем довідки про розмір заробітної плати у період з 12.04.1984 по 06.02.1990.

Апелянт зазначає, що бездіяльність суб`єктів владних повноважень, при виконанні функцій покладених на них призводить до порушення прав позивача та позбавляє позивача права на отримання довідки, необхідної для призначення пенсії.

До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , у період з 12.04.1984 по 06.02.1990 він працював радіомонтером в антенному цеху Державного комунального виробничого об`єднання "Київпобутрадіотехніка".

У зв`язку з необхідністю звернення до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії та подання вказаному органу довідки про заробітну плату на даному підприємстві, ОСОБА_1 звертався до відповідачів та до юридичних осіб та їх керівників: Державного комунального виробничо-комерційного побутового підприємства "Мета"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета К"; Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртерекалмаз", які з різних причин не надали позивачу інформацію про належного зберігача архівних фондів Державного комунального виробничого об`єднання "Київпобутрадіотехніка" для його подальшого звернення до такого зберігача за отриманням довідки.

Неможливість отримання довідки про заробітну плату і зумовило звернення з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 "Про розмежування майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю) виконавчий комітет Київської міської ради народних депутатів Рішенням від 13.01.1992 № 26 затвердив перелік комунального майна, яке перебуває у власності міста (додаток 1).

Згідно пункту 150 Додатку 1 Переліку комунального майна, яке перебуває у власності міста, затвердженого наведеним вище Рішенням, зазначено Техно-торговельне орендне підприємство "Київпобутрадіотехніка", адреса: вул. Пимоненка, 8-а.

Розпорядженням Представника Президента України від 15.03.1993 № 298 реорганізовано державну комунальну виробничо-комерційну побутову фірму "Київпобут", створивши на базі структурних підрозділів державне комунальне виробничо-комерційне побутове підприємство "Мета".

Цим же Розпорядженням закріплено за державним комунальним виробничо-комерційним підприємством "Мета" на праві повного господарського відання майно реорганізованої державної комунальної виробничо-комерційної фірми "Київпобут", в тому числі, будівлі по вул. Закревського, 22, вул. Райдужній, 25-б, вул. Пимоненка, 8-а (п.5).

Рішенням Київської міської ради від 10.07.2003 № 687/847 "Про реорганізацію державного комунального побутового підприємства "Київпобутрадіотехніка" державне комунальне виробничо-комерційне підприємство "Мета" перейменовано у комунальне підприємство "Мета".

Згідно пункту 2 зазначеного Рішення реорганізовано державне комунальне побутове підприємство "Київпобутрадіотехніка" шляхом приєднання його до комунального підприємства "Мета".

Пунктом 3 вказаного рішення доручено Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) закріпити за комунальним підприємством "Мета" на праві повного господарського відання майно державного комунального побутового підприємства "Київпобутрадіотехніка" (пп. 3.1).

Відповідно до пункту 4 наведеного Рішення взяти до відома, що відповідно до статті 37 Цивільного кодексу України комунальне підприємство "Мета" є правонаступником державного комунального побутового підприємства "Київпобутрадіотехніка".

Згідно довідки № 02/16 від 09.02.2005, виданої за підписом директора державного комунального виробничо-комерційного побутового підприємства "Мета", ідентифікаційний код 00426236, ОСОБА_2 ОСОБА_1 був прийнятий радіомонтером до Антенного цеху Виробничого об`єднання "Київпобутрадіотехніка" з 12.04.1984 згідно наказу № 42 від 09.04.1984; 04.05.1987 згідно наказу № 48 від 03.06.1987 надано 5 розряд радіомонтера і був звільнений за власним бажанням з 05.02.1990 згідно наказу № 22 від 06.02.1990.

Також у вказаній довідці зазначено, що згідно розпорядження Представника Президента України № 298 від 15.03.1993 ВО "Київпобутрадіотехніка" реорганізовано та на його базі створено державне комунальне виробничо-комерційне побутове підприємство "Мета".

На підставі рішення Київської міської ради від 08.02.2007 № 62/723 "Про програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки" цілісний майновий комплекс державного комунального виробничо-комерційного побутового підприємства "Мета" (м. Київ, вул. Пимоненка, 8-а літ. "А") було включено до програми приватизації (Додаток 2 до Рішення).

10.04.2007 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мета К", ідентифікаційний код 34192101 було укладено договір № 1190 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу державного комунального виробничо-комерційного побутового підприємства "Мета", розташованого за адресою: м. Київ, вул. Пимоненка, 8-а.

Відповідно до пункту 1.1. вказаного Договору об`єкт приватизації включає в себе всі його активи і пасиви та комплекс будівель загальною площею 746,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з матеріалами інвентаризації, за результатами якої складений зведений акт інвентаризації майна, який затверджений начальником регіонального відділення Фонду державного майна по м. Києву від 23.08.2006.

З протоколу № 1 загальних зборів членів трудового колективу державного комунального виробничо-комерційного побутового підприємства "Мета" від 10.03.2006 вбачається, що членами вказаного трудового колективу прийнято рішення про створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета К" з метою подальшого викупу членами трудового колективу державного комунального виробничо-комерційного побутового підприємства "Мета" та призначено директором Товариства ОСОБА_2, який і підписав зазначений вище договір купівлі-продажу від 10.04.2007 № 1190.

У подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мета К" було відчужено цілісний майновий комплекс державного комунального виробничо-комерційного побутового підприємства "Мета" Товариству з обмеженою відповідальністю "Укртерекалмаз" на підставі договору від 24.04.2008.

Відповідно до вказаного Договору, об`єкт продажу обтяжений зобов`язаннями, що виникли відповідно до Договору № 1190 від 10.04.2007 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу комунальної власності шляхом викупу, укладеного з регіональним відділенням Фонду державного майна по м. Києві і відповідно до законодавства, договір з його відчуження повинен бути узгоджений з вказаним органом, які викладені у п. 4.2. цього Договору.

Рішенням Київської міської ради від 27.05.2010 № 827/4265 відповідно до частин другої та четвертої статті 105, статей 106, 107 Цивільного кодексу України, статей 59, 78 Господарського кодексу України, пункту 30 частини першої статті 26, пункту 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 28 Закону України "Про приватизацію державного майна", статті 22 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", у зв`язку з укладенням у процесі приватизації договору N 1190 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу державного комунального виробничо-комерційного побутового підприємства "Мета" між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та товариством з обмеженою відповідальністю "Мета К" та у зв`язку з недоцільністю подальшої діяльності товариства Київська міська рада вирішила:

1. Припинити діяльність державного комунального виробничо-комерційного побутового підприємства "Мета" шляхом ліквідації.

2. Доручити Головному управлінню комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) у встановленому законодавством порядку здійснити організаційно-правові заходи.

3. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київради з питань власності.

Як вбачається із змісту заявленого позову, позивач просив суд визнати право позивача на отримання довідки про заробітну плату від належного зберігача Архівного фонду ВО "Київпобутрадіотехніка" для подальшого пред`явлення Пенсійному фонду України (вимога 1).

Суд першої інстанції відмовляючи в цій частині позовних вимог виходив з того, що позивачем невірно обрано спосіб захисту порушеного права.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першоюї статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень";

13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років";

14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства;

15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.

Отже, вимога позивача про захист порушеного права не відповідає способу захисту порушеного права, передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України. Більше того, така вимога спрямована на захист цивільного права позивача, з огляду на що відсутні підстави для задоволення вказаної позовної вимоги.

Більш того, як вбачається з матерів справи, відповідачами право позивача на отримання довідки не заперечується, натомість вимоги про надання тим чи іншим суб`єктом владних повноважень довідки позивач не заявляє.

З аналізу наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України також вбачається, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні також позовної вимоги щодо визначення належної відповідальної особи для забезпечення контролю за збереженням Архівних фондів/матеріалів/документів, які відповідно до Закону підлягають довгостроковому зберіганню, під час реорганізації ВО "Київпобутрадіотехніка", здійснення приватизації ДКВКПП "Мета", продажу TOB "Мета К", оскільки визначення таких осіб належить до керівника тієї юридичної особи, у якій позивач працював та згідно з посадовими обов`язками такої особи, з огляду на що відсутні підстави для задоволення даної позовної вимоги.

Що стосується позовних вимог 3 та 4:

встановити наявність компетенції (повноважень) КМДА та КМР в запровадженні належного контролю в забезпеченні збереження Архівних фондів/матеріалів/документів установ/підприємств, підпорядкованих структурним Департаментам КМДА КМР, при реорганізації (приєднання, припинення), ліквідації (припинення) цих установ/підприємств, належної передачі Архівних фондів/матеріалів/документів цих установ/підприємств правонаступникам чи їх передачі Державним Архівним установам за визначеним Законом Порядком;

встановити наявність компетенції (повноважень) регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву в запровадженні належного контролю в забезпеченні збереження Архівних фондів/матеріалів/документів Державних/Комунальних установ/підприємств при здійсненні РВФДМУ процедури їх приватизації та належної передачі цих Архівних фондів/матеріалів/документів цих приватизуємих Державних/Комунальних установ/підприємств правонаступникам (за визначеними істотними умовами Договорів з правонаступниками) чи їх передачі Державним Архівним установам за визначеним Законом Порядком, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Компетенція - це сукупність повноважень, прав та обов`язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов`язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Під компетенційними спорами розуміються спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень.

Компетенцію державного органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом. Внаслідок різного тлумачення законодавства компетенція суб`єктів владних повноважень може перетинатися, внаслідок чого виникає компетенційний спір.

Завдання суду у компетенційних спорах, з урахуванням загального завдання адміністративного судочинства, розв`язати законодавчі колізії, а також, усунути наслідки дублювання повноважень.

При цьому, позивачем у компетенційних спорах є суб`єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб`єкт владних повноважень, відповідач, своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або у випадку, коли прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

Крім того, і у пункті 16 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний договір - спільний правовий акт суб`єктів владних повноважень або правовий акт за участю суб`єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має форму договору, угоди, протоколу, меморандуму тощо, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону: а) для розмежування компетенції чи визначення порядку взаємодії між суб`єктами владних повноважень;

б) для делегування публічно-владних управлінських функцій; в) для перерозподілу або об`єднання бюджетних коштів у випадках, визначених законом; г) замість видання індивідуального акта; ґ) для врегулювання питань надання адміністративних послуг.

Таким чином, спори, визначені пунктом 3 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, можуть виникати внаслідок різного тлумачення суб`єктами владних повноважень законодавства щодо їхньої компетенції на вирішення певних питань у сфері управління. Також спори з приводу компетенції виникають у разі виявлення привласнення повноважень іншого суб`єкта владних повноважень або перевищення власних повноважень.

Відтак, адміністративний позов може містити вимогу про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень, проте такий адміністративний позов можливий у випадку відповідності пред`явленого позову вимогам щодо сторін такого провадження, зокрема, наявність спору між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку позивачем обрано неправильний спосіб судового захисту.

Позовні вимоги в частині визначення належного відповідального зберігача Архівних фондів/матеріалів/документів ВО "Київпобутрадіотехніка" з наведеного позивачем кола осіб (13 Осіб) для подальшого накладання на нього стягнення у вигляді забезпечення виконання обов`язку в натурі (надання довідки про заробітну плату за період роботи Позивача на ВО "Київпобутрадіотехніка") в силу приписів чинного законодаства не віднесено до компетенції адміністративного суду, оскільки визначаються нормативно-правовими актами та розпорядчими документами.

Також колегія суддів погоджується з висновками першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог заявлених позивачем під пунктами 6 - 9.

Як вірно зауважено судом першої інстанції, відносини, пов`язані із формуванням, обліком, зберіганням і використанням Національного архівного фонду, та інші основні питання архівної справи регулюються Законом України "Про Національний архівний фонд та архівні установи" від 24.12.1993 № 3814-XII.

Частиною першою статті 5 наведеного Закону визначено, що Національний архівний фонд формується у порядку, встановленому цим Законом, з архівних документів державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, а також архівних документів громадян і їх об`єднань.

Відповідно до статті 23 вказаного Закону систему архівних установ України становлять: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архівної справи і діловодства; центральні державні архіви України; галузеві державні архіви; Державний архів в Автономній Республіці Крим; місцеві державні архівні установи; архівні установи органів місцевого самоврядування; архівні підрозділи державних наукових установ, музеїв та бібліотек; архівні підрозділи державних органів, органів місцевого самоврядування, державних і комунальних підприємств, установ та організацій; архівні підрозділи об`єднань громадян, релігійних організацій, а також підприємств, установ та організацій, заснованих на приватній формі власності; архівні установи, засновані фізичними особами та/або юридичними особами приватного права; науково-дослідні установи, а також підприємства та організації у сфері архівної справи і діловодства.

Згідно частин першої - другої статті 31 зазначеного Закону державні органи, органи місцевого самоврядування, державні і комунальні підприємства, установи та організації створюють архівні підрозділи для тимчасового зберігання архівних документів, що нагромадилися за час їх діяльності, використання відомостей, що містяться в цих документах, для службових, виробничих, наукових та інших цілей, а також для захисту прав і законних інтересів громадян. Зазначені юридичні особи передають документи поточного діловодства до своїх архівних підрозділів у порядку, встановленому Міністерством юстиції України. Строки тимчасового зберігання архівних документів в архівних підрозділах державних органів, органів місцевого самоврядування, державних і комунальних підприємств, установ та організацій визначаються Міністерством юстиції України з урахуванням правового статусу та особливостей діяльності зазначених юридичних осіб.

Частиною четвертою статті 31 наведеного Закону визначено, що у разі ліквідації або реорганізації державних органів, органів місцевого самоврядування, державних і комунальних підприємств, установ та організацій документи, що нагромадилися за час їх діяльності, передаються ліквідаційною комісією (ліквідатором) правонаступникам у порядку, встановленому Міністерством юстиції України, із збереженням відповідної форми власності на зазначені документи, а у випадках відсутності правонаступників - відповідним державним архівним установам або іншим місцевим архівним установам.

Так, станом на 1993 рік в Україні діяв наказ Головного архівного управління при Раді Міністрів СРСР від 05.09.1985 № 263, яким було затверджено "Основные правила работы ведомственных архивов".

Відповідно до п. 4.3.1. вказаних Правил у відомчий архів передаються справи постійного, тимчасового (понад 10 років) зберігання й по особовому складу. Їхня передача проводиться тільки по описах.

Пунктом 8.1.1. наведених Правил визначено, що облік документів у відомчому архіві є одним із засобів забезпечення їх збереженості та контролю за їх наявністю. Обліку підлягають усі документи, що зберігаються в архіві, у тому числі неописані й непрофільні для даного архіву, страхові копії особливо коштовних документів, фонд користування ( при наявності), а також описи справ.

Документи відомчого архіву використовуються організацією, у структурі якої функціонує архів, зацікавленими державними й громадськими організаціями при розробці планів економічного й соціального розвитку, при розв`язку народногосподарських завдань, питань розвитку науки й культури, в ідейно-виховній і агітаційно-пропагандистській роботі, а також для забезпечення прав і законних інтересів громадян. Порядок використання документів відомчого архіву встановлюється організацією відповідно до цих Правил і іншими нормативними документами Главархива СРСР (пп. 10.1.1., 10.1.2. Правил).

Згідно пункту 10.2.11. Правил відомчий архів на підставі документів, що зберігаються, видає організаціям архівні копії й виписки з документів; громадянам видаються архівні копії й виписки з документів, що містять відомості соціально-правового характеру, необхідні для забезпечення їх прав і законних інтересів.

Відповідно до пункту 13.1.1. Правил документи ДАФ СРСР, що тимчасово перебувають на відомчому зберіганні, передаються на постійне державне зберігання після закінчення граничних строків їх зберігання у відомчих архівах, установлених Положенням про ДАФ СРСР:

- для документів вищих органів державної влади й керування СРСР, союзних і автономних республік, місцевих Рад народних депутатів, міністерств, відомств і інших органів державного керування, Верховного Суду СРСР і верховних судів союзних і автономних республік, Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР, державних арбитражей при радах міністрів союзних і автономних республік, органів Прокуратури СРСР, галузевих академій, союзних і республіканських органів громадських організацій, інших установ, організацій і підприємств союзного й республіканського підпорядкування - 15 років;

- для документів установ, організацій і підприємств крайового, обласного, окружного підпорядкування - 10 років, районного й міського підпорядкування й колгоспів - 5 років;

- для записів актів громадянського стану, документів по особовому складу, записів нотаріальних дій і судових справ - 75 років.

Згідно пункту 14.2.1. Правил порядок передачі й подальшого використання документів організації при реорганізації або ліквідації останньої передбачається наказом про реорганізацію або ліквідацію організації.

Передача документів ліквідованої організації входить в обов`язок комісії, утвореної для передачі справ і майна.

При реорганізації організації з передачею її функцій іншої організації остання ухвалює по акту незавершені діловодством справи організації, що реорганізується, та її архів.

Згідно наказу Державного комітету архівів України від 16.03.2001 № 16 "Про затвердження Правил роботи архівних підрозділів органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій", який втратив чинність згідно з наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5, затверджено Правила роботи архівних підрозділів органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій (далі - Правила), пунктом 1.6. яких визначено, що з уведенням у дію цих Правил "Основные правила работы ведомственных архивов", затверджені наказом Головного архівного управління при Раді Міністрів СРСР 5 вересня 1985 р. N 263, вважати такими, що не застосовуються на території України.

Згідно пункту 1.3. вказаних Правил основними завданнями цих Правил є встановлення єдиного для всіх установ порядку роботи з документами від їх створення в діловодстві до передання на постійне зберігання до державних архівів або інших архівних установ, підвищення ефективності організації архівної справи в установах, суворе дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з питань архівної справи та діловодства.

Пунктами 2.1.-2.2. Правил визначено, що установи створюють архіви для зберігання документів, закінчених у діловодстві, користування ними із службовою, виробничою, науковою та іншою метою, а також для захисту законних прав та інтересів громадян.

Архів є самостійною структурною частиною установи або входить до складу служби документаційного забезпечення управління установи (управління справами, загального відділу, канцелярії тощо).

У малочисельних установах відповідальність за роботу з архівними документами покладається на одного з працівників служби документаційного забезпечення управління.

Згідно пункту 2.6. Правил на посаду керівника архіву установи призначається особа з вищою освітою і стажем роботи за спеціальністю не менш як три роки.

Керівник архіву призначається на посаду і звільняється з посади керівником установи.

Коло обов`язків працівників архіву визначається посадовими інструкціями, які затверджуються керівником установи.

Пунктом 2.8. Правил визначено, що установлюються такі граничні строки тимчасового зберігання документів в архіві установи, зокрема, для записів актів громадянського стану, судових справ, записів нотаріальних дій, документів з особового складу - 75 років.

Відповідно до пункту 9.2.13. Правил основними джерелами для наведення архівних довідок про трудовий стаж є накази, розпорядження, постанови з особового складу, протоколи загальних зборів, конференцій, з`їздів, особові рахунки та відомості на одержання зарплати. Для складання архівних довідок можна користуватися реєстраційними й абетковими картотеками з обліку кадрів, абетковими, іменними, послужними, трудовими списками, штатними розписами, табелями з обліку праці, засвідченими в установленому порядку, а також службовими документами, підписаними заявником під час його перебування на відповідній посаді в установі. Листки з обліку кадрів, анкети, автобіографії, що містяться в особових справах, не можуть бути підставами для видання архівних довідок.

Пунктом 9.2.14. Правил визначено, що у довідці про підтвердження трудового стажу наводяться дані тільки за період, за який виявлені відомості в документах. При цьому наводяться точні назви посад, що займав заявник, та час його перебування на кожній посаді.

Для наведення довідок про заробітну плату використовуються особові рахунки, а за їх відсутності відомості на одержання зарплати, у тому числі складені за допомогою обчислювальної техніки (п. 9.2.15.Правил).

Пунктом 12.3.1. зазначених Правил визначено, що порядок передавання й подальшого користування документами установи після її реорганізації або ліквідації передбачається в наказі, іншому розпорядчому акті або рішенні про реорганізацію чи ліквідацію установи.

Передавання документів установи, що ліквідується, входить до обов`язків комісії, створеної для передавання справ і майна.

Згідно пункту 12.3.2. вказаних Правил у випадку реорганізації установи з передачею її функцій іншій установі остання приймає за актом документи, не завершені в діловодстві установи, що реорганізується, та її архів.

Відтак, організацію роботи з архівними документами на підприємстві, в установі, організації здійснює керівник такого підприємства, установи, організації й під час реорганізації підприємства архівні документи передаються ліквідаційною комісією (ліквідатором) правонаступникам, а у випадках відсутності правонаступників - відповідним державним архівним установам або іншим місцевим архівним установам.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Розпорядженням Представника Президента України від 15.03.1993 № 298 реорганізовано державну комунальну виробничо-комерційну побутову фірму "Київпобут", створивши на базі структурних підрозділів державне комунальне виробничо-комерційне побутове підприємство "Мета".

Цим же Розпорядженням закріплено за державним комунальним виробничо-комерційним підприємством "Мета" на праві повного господарського відання майно реорганізованої державної комунальної виробничо-комерційної фірми "Київпобут", в тому числі, будівлі по вул. Закревського, 22, вул. Райдужній, 25-б, вул. Пимоненка, 8-а (п.5), а пунктом 3 призначено директором державного комунального виробничо-комерційного побутового підприємства "Мета" Погибу В.П.

Рішенням Київської міської ради від 10.07.2003 № 687/847 "Про реорганізацію державного комунального побутового підприємства "Київпобутрадіотехніка" державне комунальне виробничо-комерційне підприємство "Мета" перейменовано у комунальне підприємство "Мета".

Згідно пункту 2 зазначеного Рішення реорганізовано державне комунальне побутове підприємство "Київпобутрадіотехніка" шляхом приєднання його до комунального підприємства "Мета".

Пунктом 3 вказаного рішення доручено Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) закріпити за комунальним підприємством "Мета" на праві повного господарського відання майно державного комунального побутового підприємства "Київпобутрадіотехніка" (пп. 3.1).

Відповідно до пункту 4 наведеного Рішення взяти до відома, що відповідно до статті 37 Цивільного кодексу України комунальне підприємство "Мета" є правонаступником державного комунального побутового підприємства "Київпобутрадіотехніка".

Відтак, у 1993 році та у 2003 році мала місце саме реорганізація державного комунального побутового підприємства "Київпобутрадіотехніка" й з огляду на наведені вище нормативні акти, які регулювали станом на час виникнення спірних правовідносин формування, облік, зберігання та інші основні питання архівної справи та враховуючи встановлений вказаними нормативними актами строк зберігання документів з особового складу - 75 років, останні повинні були передаватись правонаступникам, а не в архівну установу.

Про те, що такі документи не передавались до архівних установ та про порядок їх передачі свідчать, зокрема: лист Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 24.10.2013 № 109/07/22-7654; лист Державного архіву м. Києва від 21.02.2018 № 068/05-17/338; лист Державного архіву м. Києва від 22.02.2018 № 068/05-17/356; лист Державного архіву м. Києва від 09.10.2017 № 068-К-5181/5/1172; лист Державного архіву м. Києва від 30.08.2013 № 02-13/К-200/1897.

Враховуючи наведене, саме керівники установ, що реорганізовувались та керівники їх правонаступників зобов`язані були вчинити дії щодо передачі-прийняття архівних документів, з огляду на що судом не вбачаються підстави для задоволення позовних вимог 6 - 9, заявлених ОСОБА_1 до КМДА (структурних підрозділів КМДА: департамент промисловості та розвитку підприжмництва у КМДА; департамент комунальної власності м.Києва КМДА; департамент внутрішнього фінансового контролю та аудиту КМДА) та до Київської міської ради (постійна комісія Київради з питань власності), про визнання незаконними їх дій (бездіяльності) саме у 1993 та 2003 роках.

У частині позовних вимог 10 - 11, щодо визнання незаконними дії/бездіяльності регіонального відділеня Фнду державного мійна України по м. Києву щодо забезпечення належного контролю за збереженням Архівних фондів/матеріалів/документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню, під час здійснення приватизації ДКВКПП "Мета" у 2007-2008 року, судом першої інстанції також правомірно не знайдено підстав для ї задоволення.

На виконання рішення Київської міської ради від 08.02.2007 № 62/723 "Про програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки" між Регіональним відділенням Фонду державного майна по місту Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мета К", яке створене членами трудового колективу Державного комунального виробничо-комерційного побутового підприємства "Мета", було укладено договір купівлі-продажу № 1190 від 10.04.2007 цілісного майнового комплексу Державного комунального виробничо-комерційного побутового підприємства "Мета".

Згідно пункту 1.1. вказаного Договору продавець продає, а покупець купує цілісний майновий комплекс державного комунального виробничо-комерційного побутового підприємства "Мета", розташованого за адресою: м. Київ, вул. Пимоненка, 8а (надалі - об`єкт приватизації). Об`єкт приватизації включає в себе всі його активи і пасиви та комплекс будівель загальною площею 746,6 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Пимоненка Миколи, 8а (літери А, Б) та База відпочинку "Глібівка" за адресою: Київська область, Вишгородський район, с/рада Глібівська, "Зелений Бір" урочище 6, згідно з матеріалами інвентаризації, за результатами якої складений зведений акт інвентаризації майна, який затверджений начальником регіонального відділення Фонду державного майна по м. Києву від 23.08.2006.

Пунктом 5 наведеного Договору визначено обов`язки покупця, зокрема: здійснити необхідні заходи щодо вилучення об`єкта приватизації з державного реєстру підприємств України, у тому числі анулювання печаток і штампів; зберігати протягом трьох років з моменту переходу до покупця права власності згідно з чинним законодавством профіль діяльності - побутові послуги населенню; не допускати звільнення працівників приватизованого підприємства з ініціативи покупця чи уповноваженого ним органу протягом шести місяців від дня переходу до покупця права власності відповідно до чинного законодавства; зберігати протягом одного року з моменту переходу до покупця права власності згідно з чинним законодавством робочі місця в кількості 9 (дев`яти); виконувати заходи щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці, що передбачені колективним договором.

Відповідно до пункту 6 вказаного Договору на продавця покладено обов`язки, зокрема, здійснювати контроль за виконанням умов цього Договору.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 24.04.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю "Мета К" було продано Товариству з обмеженою відповідальністю "Укртерекалмаз" цілісний майновий комплекс державного комунального виробничо-комерційного побутового підприємства "Мета", останній став правонаступником вищезазначеного майнового комплексу, обов`язки та права продавця і покупця обумовлені договором.

Так, у пункті 4.2. вказаного Договору визначено, що згідно з зобов`язаннями, що виникли відповідно до Договору № 1190 від 10.04.2007 купівлі-продажу цілісного майнового комплексу комунальної власності шляхом викупу, укладеного між РВ ФДМУ по м. Києву та ТОВ "Мета К", покупець зобов`язаний, зокрема: здійснити необхідні заходи щодо вилучення об`єкта продажу з державного реєстру підприємств України, у тому числі анулювання печаток і штампів; зберігати до 12.04.2010 профіль діяльності - побутові послуги населенню; виконувати заходи щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці, що передбачені колективним договором (п. 4.2.1 - 4.2.4).

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що виконання зобов`язань, які не мають визначеного строку їх реалізації здійснюються до 12.04.2012.

Відповідальність сторін визначена пунктом 6 зазначеного Договору та Договір погоджено з Регіональним відділенням Фонду державного майна по м. Києву.

27.09.2012 Регіональним відділенням Фонду державного майна по м. Києву затверджено Акт № 16 підсумкової перевірки виконання умов договору купівлі-продажу шляхом викупу від 10.04.2007 № 1190 цілісного майнового комплексу державного комунального виробничо-комерційного побутового підприємства "Мета", відповідно до якого станом на 27.09.2012 умови договору від 10.04.2007 № 1190 та договору купівлі-продажу майнового комплексу від 24.04.2008 виконано у повному обсязі.

Законом, що регулював правові, економічні та організаційні основи приватизації державного майна та майна, що належить Автономній Республіці Крим, з метою створення багатоукладної соціально орієнтованої ринкової економіки України, станом на час виникнення спірних правовідносин був Закону України "Про приватизацію державного майна" від 04.03.1992 № 2163-XII (далі - Закон № 2163 у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин). Вказаний Закон втратив чинність згідно із Законом України від 18.01.2018 № 2269-VIII.

Відповідно до статті 1 Закону № 2163 приватизація державного майна (далі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Згідно частини першої статті 26 зазначеного Закону з дня прийняття рішення про приватизацію розірвання трудового договору з працівником підприємства, що приватизується, з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, за винятком звільнення на підставі пункту 6 статті 40 Кодексу законів про працю України або вчинення працівником дій, за які законодавством передбачена можливість звільнення на підставі пунктів 3, 4, 7, 8 статті 40 та статті 41 Кодексу законів про працю України.

Частинами другою - третьою статті 26 Закону № 2163 встановлено, що не допускається звільнення працівників приватизованого підприємства з ініціативи нового власника чи уповноваженого ним органу протягом 6 місяців від дня переходу до нього права власності. Укладення колективного договору між новим власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом, а також працевлаштування вивільнених працівників здійснюються відповідно до законодавства.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 2163 при приватизації майна державного підприємства як цілісного майнового комплексу шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу.

Згідно частини другої статті 27 наведеного Закону до договору купівлі-продажу повинні включатися передбачені бізнес-планом чи планом приватизації зобов`язання або зобов`язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, щодо: здійснення програм технічного переозброєння виробництва, впровадження прогресивних технологій; здійснення комплексу заходів щодо збереження технологічної єдності виробництва та технологічних циклів; збереження та раціонального використання робочих місць; виконання вимог законодавства про захист економічної конкуренції; збереження номенклатури та обсягу виробництва продукції (послуг) відповідно до бізнес-плану; завершення будівництва жилих будинків; утримання об`єктів соціально-побутового призначення; виконання заходів щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та охорони навколишнього середовища; внесення інвестицій виключно у грошовій формі, їх розміру та строків; виконання встановлених мобілізаційних завдань; погашення боргів; подальшого використання земельної ділянки відповідно до вимог Земельного кодексу України.

До договору купівлі-продажу об`єкта приватизації також включаються:

відомості про розподіл відповідальності за шкоду, завдану навколишньому природному середовищу внаслідок господарської діяльності підприємства до проведення його приватизації;

вимоги та додаткові обмеження природоохоронного законодавства до користування об`єктом.

Включення до договору інших зобов`язань покупця допускається за згодою сторін.

Термін дії зазначених зобов`язань, за винятком виконання встановлених мобілізаційних завдань, не повинен перевищувати п`ять років, а щодо підприємств-монополістів, підприємств військово-промислового комплексу, що підлягають конверсії, галузевих науково-дослідних інститутів та проектно-конструкторських бюро, інших підприємств і установ, приватизація яких здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України, порядок контролю за їх діяльністю затверджується Кабінетом Міністрів України.

Зазначені в цій частині зобов`язання зберігають свою дію для осіб, які придбають об`єкт у разі його подальшого відчуження протягом терміну дії цих зобов`язань. Відчуження майна (акцій), обтяжених передбаченими у цій частині зобов`язаннями, можливо виключно за згодою державного органу приватизації, який здійснює контроль за їх виконанням. У разі подальшого відчуження приватизованого об`єкта новий власник у двотижневий термін з дня переходу до нього права власності на цей об`єкт зобов`язаний подати до державного органу приватизації копії документів, що підтверджують перехід до нього права власності. Державний орган приватизації зобов`язаний вимагати від нового власника виконання зобов`язань, визначених договором купівлі-продажу об`єкта приватизації і застосовувати до нього у разі їх невиконання санкції згідно із законом. Емітент або реєстратор, який веде реєстр власників іменних цінних паперів, зобов`язаний подати органу приватизації відомості про нового власника приватизованого об`єкта на письмову вимогу державного органу приватизації. Договори про подальше відчуження майна (акцій), обтяжених передбаченими у цій частині зобов`язаннями, підлягають нотаріальному посвідченню.

Контроль за виконанням умов договору купівлі-продажу здійснює державний орган приватизації.

Частина друга, як і взагалі стаття 27 Закону № 2163 станом на час виникнення спірних правовідносин, не містила умов щодо включення до договору купівлі-продажу таку умову, як забезпечення соціальних гарантій працівникам згідно з вимогами трудового законодавства, про яку стверджує позивач.

Дійсно, частиною першою статті 28 Закону № 2163 визначено, що особи, які придбали державні підприємства як цілісні майнові комплекси, є правонаступниками їх майнових прав і обов`язків відповідно до умов договору між продавцем і покупцем та законодавства України.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на статтю 10-1 зазначеного Закону, відповідно до частини першої якої передприватизаційна підготовка може передувати прийняттю рішення про приватизацію.

Передприватизаційна підготовка державних підприємств, а також акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації, проводиться уповноваженими органами управління у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням вимог законодавства про захист економічної конкуренції у період до їх передачі Фонду державного майна України для приватизації.

Передприватизаційна підготовка державних підприємств може включати процес створення акціонерних товариств на базі державного майна або майна державного підприємства (корпоратизація).

Так, Закон № 2163 було доповнено статтею 10-1 згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань приватизації щодо реалізації положень Державної програми приватизації на 2012 - 2014 роки" від 13.01.2012 № 4336-VI, який набрав чинності з 18.02.2012, отже наведена стаття була відсутня станом на час укладення договорів від 10.07.2007 та від 24.04.2008.

Правовий механізм приватизації єдиних майнових комплексів невеликих державних підприємств шляхом їх відчуження на користь одного покупця одним актом купівлі-продажу визначався Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" від 06.03.1992 № 2171-XII (далі - Закон № 2171 у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин). Вказаний Закон втратив чинність згідно із Законом України від 18.01.2018 № 2269-VIII.

Відповідно до статті 1 Закону № 2171 сферою застосування Закону є галузі, які підлягають першочерговій приватизації: переробна і місцева промисловість, промисловість будівельних матеріалів, легка і харчова промисловість, будівництво, окремі види транспорту, торгівля і громадське харчування, побутове обслуговування населення, житлово-експлуатаційне і ремонтне господарство. Відповідно до цього Закону можуть також приватизуватися підприємства інших галузей, якщо вони відповідають вимогам частини першої статті 2 цього Закону або якщо це передбачено планами їх приватизації. До відносин щодо приватизації невеликих державних підприємств, не врегульованих цим Законом, застосовується Закон України "Про приватизацію майна державних підприємств".

Згідно частини першої статті 2 наведеного Закону об`єктами малої приватизації є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А; окреме індивідуально визначене майно; об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти.

Відповідно до статті 3 зазначеного Закону приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні, за конкурсом.

Згідно частини першої статті 8 Закону № 2171 з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.

Підготовка об`єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які:

визначають ціну продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову вартість продажу об`єкта на аукціоні, за конкурсом;

готують та публікують інформацію про об`єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації;

проводять у разі необхідності реорганізацію або ліквідацію державного підприємства;

замовляють у разі потреби проведення екологічного аудиту.

Для забезпечення виконання зазначених функцій органи приватизації можуть залучати відповідні організації та спеціалістів у порядку і на умовах, що встановлюються Фондом державного майна України.

Покупець, який у встановленому порядку подав заяву про приватизацію підприємства, може за власний рахунок замовити проведення аудиторської перевірки фінансового стану вказаного підприємства.

Згідно частини першої статті 22 Закону № 2171 право володіння, користування і розпорядження об`єктом приватизації переходить до покупця з моменту сплати повної вартості придбаного об`єкта приватизації.

Частиною другою статті 22 наведеного Закону встановлено, що після придбання об`єкта його новий власник стає правонаступником прав і обов`язків приватизованого підприємства.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону № 2171 до набуття покупцем права власності на придбаний об`єкт приватизації відповідальність за збереження вказаного майна у встановленому порядку несе керівник підприємства, що приватизується, або підприємства (установи, організації), на балансі якого знаходиться об`єкт приватизації.

Згідно частини першої статті 23 Закону № 2171 право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна. Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню.

Частиною другою статті 23 Закону № 2171 визначено, що договір включає: назву підприємства, його адресу; відомості про продавця та покупця; остаточну ціну продажу об`єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу; взаємні зобов`язання продавця і покупця; номери їх розрахункових рахунків; назви і адреси банківських установ; умови внесення платежів.

До договору включаються зобов`язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки їх невиконання.

Зобов`язання покупця, передбачені договором купівлі-продажу, зберігають свою дію для осіб, які придбають об`єкт у разі його подальшого відчуження протягом терміну дії цих зобов`язань (ч. 3 ст. 23 Закону).

Відповідно до частини четвертої статті 23 наведеного Закону у разі невиконання покупцем передбачених договором купівлі-продажу зобов`язань щодо строку внесення інвестицій у встановленому обсязі він сплачує на користь місцевого бюджету пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості не внесених у строк інвестицій за кожний день прострочення.

При недотриманні покупцем зобов`язань щодо збереження протягом визначеного терміну кількості робочих місць (за винятком скорочення робочих місць, пов`язаного із санацією та реструктуризацією підприємства) він сплачує штраф у розмірі 12-кратної суми середньої заробітної плати кожного звільненого працівника та у місячний термін поновлює кількість скорочених робочих місць. Кошти від штрафних санкцій перераховуються на рахунок служби зайнятості за місцезнаходженням приватизованого об`єкта.

Згідно частини п`ятої статті 23 Закону № 2171 договір купівлі-продажу є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок як оплату за придбаний об`єкт приватизації.

Покупець зобов`язаний внести зазначені платежі протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу. Термін оплати може бути продовжено ще на 30 календарних днів за умови сплати не менш як 50 відсотків ціни продажу об`єкта.

Відповідно до частини шостої статті 23 вказаного Закону у триденний термін після сплати повної вартості придбаного об`єкта приватизації уповноважений представник органу приватизації і новий власник підписують акт передачі приватизованого об`єкта.

Частиною восьмою статті 23 Закону № 2171 передбачено, що органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, а у разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору.

Таким чином, доводи позивача щодо порушення відповідачем статей 10-1, 27, 28 Закону України "Про приватизацію державного майна", статей 8, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та підпунктів 1, 4 пункту 4 та підпункту 1 пункту 6 Порядку передприватизаційної підготовки підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.1998 № 1301 у частині не вчинення відповідачем дій щодо проведення інвентаризації майна підприємства; визначення заходів щодо соціального захисту працівників підприємства під час укладення договорів від 10.04.2007 № 1190 та від 24.04.2008 не знайшли свого підтвердження.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконною відмови регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву у вимозі позивача про надання інформації стосовно приватизації ДКВКПП "Мета", продажу TOB "Мета К", процедури контролю виконання умов Договорів приватизації ДКВКПП "Мета", продажу TOB "Мета К", з підстави її статусу "обмеженого доступу".

Як вбачається з матеріалів справи, та вірно встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 на протязі 2013 - 2018 років звертався до Регіонального відділення Фонду державного майна по м. Києву та до Фонду державного майна України зі зверненнями, запитами та скаргами.

Листом Фонду державного майна України від 16.07.2014 № 10-23-915 позивачу надіслано договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу державного комунального виробничо-комерційного побутового підприємства "Мета" від 10.04.2007 № 1190; договір перепродажу цілісного майнового комплексу державного комунального виробничо-комерційного побутового підприємства "Мета" від 24.04.2008 та акт підсумкової перевірки виконання умов договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу державного комунального виробничо-комерційного побутового підприємства "Мета" від 27.09.2012 №16.

Зазначена обставина апелянтом не спростовується, а відтак, судом першої інстанції зроблено вірні висновки про відсутність порушеного права позивача.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання дій/бездіяльності КМДА: (структурних підрозділів КМДА департамент промисловості та розвитку підприємництва КМДА; департамент комунальної власності М.Києва КМДА; департамент внутрішнього фінансового контролю та аудиту КМДА), КМР (постійна комісія київради з питань власності) та регіонального відділення фонду державного майна України по м. Києву щодо забезпечення належного контролю за збереженням Архівних фондів/матеріалів/документів ВО "Київпобутрадіотехніка" та ДКВКПП "Мета" наслідками неможливості отримання позивачем довідки про заробітну плату з Архіву, що привело позивача до матеріальної та моральної шкоди з приводу невідповідного розрахунку Пенсії.

На підтвердження матеріальної та моральної шкоди з приводу невідповідного розрахунку пенсії позивачем як до суду першої інстанції так і до апеляційної скарги не надано будь-яких належних доказів.

Натомість, як віно зазначено судом першої інстанції, з копії трудової книжки, наданої позивачем до матерів справи вбачається, що з 01.07.2010 в останній відсутні будь-які записи про роботу позивача.

Крім того, дублікат трудової книжки ОСОБА_1 не містить записів про його роботу у ВО "Київпобутрадіотехніка".

Разом з тим, як уже зазначалось, згідно наданої позивачем довідки № 02/16 від 09.02.2005, виданої за підписом директора державного комунального виробничо-комерційного побутового підприємства "Мета", ідентифікаційний код 00426236, ОСОБА_2 . ОСОБА_1 був прийнятий радіомонтером до Антенного цеху Виробничого об`єднання "Київпобутрадіотехніка" з 12.04.1984 згідно наказу № 42 від 09.04.1984; 04.05.1987 згідно наказу № 48 від 03.06.1987 надано 5 розряд радіомонтера і був звільнений за власним бажанням з 05.02.1990 згідно наказу № 22 від 06.02.1990.

Також не підлягає задоволенню вимога позивача щодо стягнення з відповідачів моральної шкоди в розмірі 1 грн, оскільки є похідною є похідною позовною вимогою.

Відтак, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради, Регіонального відділення фонду державного майна України по місту Києву, Департаменту промисловості та розвитку підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), постійної комісії Київської міської ради з питань власності про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. Беспалов

Суддя В. Ю. Ключкович

Суддя А.Б. Парінов

(Повний текст постанови складено 17.09.2020 року)