ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 р.Справа № 520/147/20Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Донець Л.О.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Департаменту кіберполіції Національної поліції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 (головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., повний текст складено 02.03.2020) по справі № 520/147/20

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту кіберполіції Національної поліції України

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення грошового забезпечення та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

08.01.2020, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту кіберполіції Національної поліції України (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача на свою користь грошове забезпечення за період з 26.10.2019 по 01.04.2019 у сумі 91202,60 грн; визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 19.12.2019 №206 о/с про звільнення позивача з посади начальника відділу протидії кіберзлочинам в Полтавській області Київського управління кіберполіції та призначення на посаду старшого інспектора з особливих доручень відділу протидії кібрзлочинам в Полтавській області з 20.12.2019; зобов`язати відповідача звільнити позивача з посади начальника відділу протидії кіберзлочинам в Полтавській області Київського управління кіберполіції на підставі п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) з 23 грудня 2019 року; стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 403397 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 у справі №520/147/20 задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача грошове забезпечення за період з 26.10.2019 року по 01.04.2019 року в сумі 91202,60 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішення, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, з прийняттям в цій частині нового судового рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач, не погодившись з судовим рішення, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, з прийняттям в цій частині нового судового рішення, яким відмови у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню та апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач проходив службу з грудня 1994 року в органах внутрішніх справ України.

З 01.01.2017 позивача призначено на посаду заступника начальника управління-начальника відділу протидії кіберзлочинам в Полтавській області Слобожанського управління кіберполіції.

27.04.2018 №76 наказом Департамента кіберполіції Національної поліції України «Про особовому складу» позивача звільнено зі служби в поліції за п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

З 01.01.2017 року його було призначено на посаду заступника начальника управління - начальника відділу протидії кіберзлочинам в Полтавській області Слобожанського управління кіберполіції..

Наказом Департаменту кіберполіції НПУ від 27.04.2016 № 76 о/с «По особовому складу» позивача - заступника начальника управління - начальника відділу протидії кіберзлочина в Полтавській області Слобожанського управління кіберполіції, з 27.04.2018 звільнено зі служби в поліції за пунктом 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини 1статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Наведений вище наказ позивачем було оскаржено в судовому порядку та відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2018 по справі № 2040/5674/18 задоволено позов до Департаменту кіберполіції НПУ про визнання протиправним та скасування наказу від 27.04.2016 року № 76 о/с, та позивача поновлено на посаді заступника начальника управління - начальника відділу протидії кіберзлочинам в Полтавській області Слобожанського управління кіберполіції з 28.04.2018 , стягнено суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2019 рішення суду першої інстанції у справі № 2040/5674/18 залишено без змін.

В квітні 2019 року, наказом Департаменту кіберполіції НПУ від 28.11.2018 № 205 о/с «По особовому складу» на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2018 року у справі № 2040/5674/18 скасовано пункт наказу Департаменту кіберполіції НПУ від 27.04.2018 № 76 о/с у частині звільнення позивача із служби в поліції за пунктом 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням реорганізації) часини 1статті 77 ЗУ «Про Національну поліцію», з 27.04.2018 та поновлено позивача на посаді заступника начальника управління - начальника відділу протидії кіберзлочинам в Полтавській області Слобожансього управління.

Наказом НПУ від 28.02.2018 № 176 «Про організаційно-штатні зміни в Національній поліції» наказом Департаменту кіберполіції НПУ від 24.05.2019 № 79 о/с «По особовому складу» позивача призначено начальником відділу протидії кіберзлочинам в Полтавській області Київського управління кіберполіції, у порядку переведення та звільнено з посади заступника начальника управління - начальника відділу протидії кіберзлочинам в Полтавській області Слобожанського управління кіберполіції.

При цьому, позивачу виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення - 28.04.2018 по день винесення судового рішення - 25.10.2018.

Разом із тим, позивачу компенсовано вимушений прогул з дня мого незаконного звільнення по день ухвалення судом рішення щодо поновлення моїх трудових прав.

При цьому, за час знаходження позивача на поновленій посаді - заступника начальника управління -начальника відділу протидії кіберзлочинам в Полтавській області Слобожанського управління кіберполіції, не враховуючи період, за який позивач отримав компенсацію - середній заробіток за час вимушеного прогулу (з 28.04.2018 по 25.10.2018) позивачуне виплачено грошове забезпечення, а саме з 26.10.2018 по 01.04.2019.

Вказаний період часу позивач був порядку переведення призначено на посаду начальника відділу протидії кіберзлочинам в Полтавськійобласті Київського управління кіберполіції.

18.04.2019 позивач звернувся із рапортом до Начальника Департаменту кіберполіції НПУ з проханням посприяти у здійсненні виплат йому грошового забезпечення відповідно до ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію».

На вказаний рапорт в кінці травня 2019 року позивач отримав відповідь від 20.05.2015 року № 2042/38/01-2019.

За змістом даної відповіді грошове забезпечення за період з 26.10.2018 по 01.04.2019 позивачу не може бути виплачено, оскільки 15.03.2019 до Департаменту кіберполіції Національної поліції України надійшов лист Департаменту кадрового забезпечення від 13.03.2019 № 1281/12/1/1/01-2019 «Про направлення висновку службового розслідування» з доданим висновком службового розслідування за фактом неприбуття позивача в розпорядження Головного управління Національної поліції України в Черкаській області для опрацювання та здійснення відповідних заходів.

На виконання даного висновку службового розслідування відповідачем скасовано наказ від 28.11.2018 № 206 о/с про переведення для подальшого проходження служби позивача до Головного управління Національної поліції в Черкаській області шляхом видання наказу від 01.04.2019 № 42 о/с , а отже, відповідачу не було відоме місцезнаходження позивача у період з 28.11.2018 по 01.04.2019.

18.10.2019 №1034 наказом Національної поліції України «Про організаційно-штатні зміни в Департаменті кіберполіції» відбулось скорочення усіх посад Департаменту кіберполіції (міжрегіональний територіальний орган).

21.10.2019 позивача попереджено про наступне вивільнення на підставі п.1 ст.68 Закону України «Про Національну поліцію».

21.10.2019 наказом відповідача «Про відрядження» позивача відряджено з 23.10.2019 до відповідача.

24.12.2019 позивач подано рапорт про звільнення з Національної поліції України.

27.12.2019 листом №7328/38/02-2019 відповідачем надана відповідь на рапорт позивача від 24.12.2019.

Суд першої інстанції, під час часткового задоволення позовних вимог, зазначив про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошового забезпечення за період часу з 26.10.2018 по 01.04.2019 в сумі 91202,60 грн відповідають приписам ст.94 Закону України «Про Національну поліцію» та «Порядку та умовам виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних накладів МВС із специфічними умовами навчання», затвердженого наказом Мінстерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні частини позовних вимог про зобов`язання відповідача звільнити позивача з посади начальника відділу кіберполіції в Полавській обалсті Київського управління кіберполіції на підставі п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів ) з 23.12.2019 з підстав виключного права відповідача на звільнення позивача, та скасування наказу відповідача від 19.12.2019 №206о\с з підстав відповідності його нормам чинного законодавства України. За умови відсутності в матеріалів справи доказів спричинення позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції відмовив у задоволенні даної частини позову.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на свою користь грошове забезпечення за період з 26.10.2019 по 01.04.2019 у сумі 91202,60 грн, з підстав обґрунтованості даних виплат, та неможливості ставити гарантовані законом виплати в залежність від видатків бюджету відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 17.03.2004 №7-рп/2004; від 01.12.2004 №20-рп/2004; від 09.07.2007 №6-рп/2007.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 19.12.2019 №206 о/с про звільнення позивача з посади начальника відділу протидії кіберзлочинам в Полтавській області Київського управління кіберполіції та призначення на посаду старшого інспектора з особливих доручень відділу протидії кіберзлочинам в Полтавській області з 20.12.2019; зобов`язання відповідача звільнити позивача з посади начальника відділу протидії кіберзлочинам в Полтавській області Київського управління кіберполіції на підставі п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з скороченням штатів абро проведенням організаційних заходів) з 23 грудня 2019 року; стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 403397 грн, то колегія суддів зазначає на таке.

У відповідності до ст.65 Закону України «Про Національну поліцію» переміщення поліцейських здійснюється:

на вищу посаду - у порядку просування по службі;

на рівнозначні посади:

для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби;

за ініціативою поліцейського;

у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації;

у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби);

за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії;

з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації;

у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону;

на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський:

у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;

за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії;

через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей;

за ініціативою поліцейського;

як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону;

у зв`язку із зарахуванням на навчання до вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, на денну форму навчання, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.

Посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції.

Випускники вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, призначаються на відповідні вакантні посади безпосередньо після закінчення навчання в цих навчальних закладах.

Поліцейський, переміщений з вищої посади на посаду, нижчу ніж та, яку він займав, у подальшому просувається по службі з дотриманням вимог, визначених цим Законом, а звільнений з посади в дисциплінарному порядку, - після зняття дисциплінарного стягнення.

Не допускається переміщення поліцейських жіночої статі за ініціативою керівника відповідного органу (установи, закладу) поліції на посади, нижчі ніж та, яку вони займали, з мотивів, пов`язаних із вагітністю, наявністю дітей віком до трьох років (до шести років - за медичними показниками), або у зв`язку з тим, що вони є одинокими матерями та мають дітей віком до чотирнадцяти років чи дітей з інвалідністю.

Якщо законом визначено додаткові вимоги до кандидатів на призначення на окремі посади в органах (закладах, установах) поліції, призначення на такі посади здійснюється за умови відповідності особи, яка призначається на таку посаду, додатковим вимогам.

Переведення поліцейських здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.

Переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.

У разі якщо згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначенню поліцейського на посаду повинно передувати погодження відповідних органів державної влади або органів місцевого самоврядування чи їх посадових осіб, призначення на посаду здійснюється після отримання такого погодження.

Не допускається переміщення поліцейських на вищі посади протягом шести місяців з дня притягнення до адміністративної чи дисциплінарної відповідальності.

На підставі ст.68 Закону України «Про Національну поліцію» у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.

Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.

Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.

Перебування поліцейського, посада якого скорочена, на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці не є перешкодою для його призначення на іншу посаду або звільнення зі служби в поліції відповідно до положень цієї статті, за умови його персонального у письмовій формі попередження у встановлений законом строк.

Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.

Поліцейський, посада якого була скорочена, до дня його призначення на іншу посаду в поліції або звільнення зі служби в поліції зобов`язаний виконувати обов`язки за останньою посадою, яку він займав, якщо керівник органу (закладу, установи) поліції не покладе на нього інші обов`язки.

Якщо поліцейський, посада якого була скорочена, звернувся до керівника відповідного органу (закладу, установи) з клопотанням про надання йому відпустки, така відпустка може бути надана на підставах та в порядку, визначених цим Законом. Тривалість наданої відпустки у такому разі не може перевищувати загальну кількість днів, що залишилися до передостаннього дня двомісячного строку з дня персонального попередження поліцейського про можливе наступне звільнення зі служби в поліції.

Поліцейському, посада якого скорочена, грошове забезпечення виплачується включно до дня призначення на іншу посаду або до дня звільнення зі служби в поліції в розмірі, визначеному за останньою штатною посадою, яку він займав на момент її скорочення. Розмір щомісячної премії встановлюється рішенням керівника органу (закладу, установи) поліції.

Згідно до п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

На підставі ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Вимоги частин першої - третьої цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, пов`язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період.

Державна служба зайнятості інформує працівників про роботу в тій самій чи іншій місцевості за їх професіями, спеціальностями, кваліфікаціями, а у разі їх відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. У разі потреби особу може бути направлено, за її згодою, на професійну перепідготовку або підвищення кваліфікації відповідно до законодавства.

Вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

За змістом п.41, 41.1 41.2, 41.3, 42, 43, 44, 45,46 постанови Верховного Суду 14.08.2019 у справі №814/126/17 за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Так, нормами спеціального законодавства, а саместатті 68 Закону України "Про Національну поліцію"передбачено, що призначення поліцейського, посада якого скорочується, на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції здійснюється за умови можливості його подальшого використання на службі та з урахуванням його досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків.

В той же час, нормами загального трудового законодавства, а саместаттею 49-2 КЗпП Україниврегульовано, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, установі, організації.

Таким чином, наведеними нормами врегульовано процедуру призначення поліцейського, посада якого скорочується, на іншу посаду, а також порядок пропонування такої посади.

З огляду на відсутність вЗаконі України "Про Національну поліцію"спеціальних положень, які регулюють порядок пропонування поліцейському іншої вакантної посади, в даному випадку підлягають застосуванню загальні положенняКЗпП України.

Водночас, у випадку перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні, звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями, тощо.

При цьому, саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не є підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів до і після реорганізації.

У відповідності до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підставою для прийняття оскаржуваного наказу відповідача від 19.12.2019 №206 о/с Про звільнення позивача з посади начальника відділу протидії кіберзлочинам в Полтавській області Київського управління кіберполіції та призначення та посаду старшого інспектора з особливих доручень відділу кіберзлочинам в Полтавській області з 20.12.2019 стало виконання вимог п.2 ч.1 ст.65 Закону України «Про Національну поліцію».

Матеріали справи не містять посилань про надання позивачем письмової згоди на здіснення такого звільнення та наступне призначення на іншу посаду.

Відповідачем не спростовується дані обставини.

В своєму відзиві на апеляційну скаргу позивача, відповідач каже про здійснення переміщення позивача в межах повноважень, наданих ст.65 Закону України «Про Національну поліцію», тому й відсутності необхідності отримання письмової згоди на це позивача.

Колегія суддів не погоджується з доводами відповідача за таким.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

У відповідності до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію» рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно до ч. 4 ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію» видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно до ч. 2 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» посада вважається вищою, якщо за цією посадою штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції.

У відповідності до частини 4 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський, переміщений з вищої посади на посаду, нижчу ніж та, яку він займав, у подальшому просувається по службі з дотриманням вимог, визначених цим Законом, а звільнений з посади в дисциплінарному порядку, - після зняття дисциплінарного стягнення.

Відповідно до ч. 6 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» якщо законом визначено додаткові вимоги до кандидатів на призначення на окремі посади в органах (закладах, установах) поліції, призначення на такі посади здійснюється за умови відповідності особи, яка призначається на таку посаду, додатковим вимогам.

Згідно до змісту ч.7 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» переведення поліцейських здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.

На підставі ч.ч. 8, 9 ст. 65 Закону України "Про Національну поліцію" переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.

Відповідно до ч. 10 ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» у разі якщо згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначенню поліцейського на посаду повинно передувати погодження відповідних органів державної влади або органів місцевого самоврядування чи їх посадових осіб, призначення на посаду здійснюється після отримання такого погодження.

Відповідно до ст.60 Закону України «Про Національну поліцію» проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно до змісту ст. 32 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпПУ) переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров`я.

У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус.

Працівник, який повідомив про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", вчинених іншою особою, не може бути звільнений чи змушений до звільнення, притягнутий до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з таким повідомленням або підданий іншим негативним заходам впливу, або загрозі таких заходів впливу. Викривачі корупції користуються також іншими правами та гарантіями захисту, встановленими Законом України "Про запобігання корупції".

Відповідно до ст. 33 КЗпПУ тимчасове переведення працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, допускається лише за його згодою.

Власник або уповноважений ним орган має право перевести працівника строком до одного місяця на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо вона не протипоказана працівникові за станом здоров`я, лише для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій, а також інших обставин, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, з оплатою праці за виконану роботу, але не нижчою, ніж середній заробіток за попередньою роботою.

У випадках, зазначених у частині другій цієї статті, забороняється тимчасове переведення на іншу роботу вагітних жінок, жінок, які мають дитину з інвалідністю або дитину віком до шести років, а також осіб віком до вісімнадцяти років без їх згоди.

Відповідно до п.п.1-3 Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.11.2016р. №1235, видавати накази по особовому складу можуть керівники органів та підрозділів поліції, а також закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.

Перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23 листопада 2016 року № 1235 (далі - Перелік).

Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23.11.2016р. №1235, передбачено наступні документи з питань проходження служби: рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі; подання про призначення на посаду; подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.07.2012р. №650 затверджено Інструкцію з оформлення документів у системі МВС України (надалі - Інструкція №650), вимоги якої поширюються на організаційно-розпорядчі документи - накази, доручення, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, які створюються в результаті діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ, навчальних закладів, науково-дослідних установ, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління МВС.

Згідно Інструкції №650: рапорт - письмове звернення працівника до вищої посадової особи з викладом питань службового чи особистого характеру і висловленням у зв`язку з цим відповідного прохання; подання - документ, що містить пропозиції про призначення, переміщення або заохочення особового складу, а також рекомендації щодо визначених дій і заходів з питань діяльності установ; доповідна записка - документ, адресований керівникові установи, яким останній інформується про невідомий йому факт, подію тощо, з обов`язковим внесенням пропозицій.

Колегія суддів, вважає, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Закон України «Про Національну поліцію» №580-VIII є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 420/5192/18.

У відповідності до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідач стверджує, що здійснив переміщення позивача на рівнозначну посаду у зв`язку з скороченням штатів.

Відповідно до Переліку посад молодшого та середнього складу поліції і відповідних їм граничних звань, затвердженого наказом Національної поліції №142 від 04.12.2015 (том 1 аркуші справи 48-61) найменування посади старший інспектор з особливих доручень відділу кіберзлочинам в Полтавській області має гранічне спеціальне звання майор поліції, тоді як позивач має спеціальне звання - полковник поліції.

Позивача було звільнено з посади - начальника відділу протидії кіберзлочинам в Полтавській області Київського управління кіберполіції.

З огляду покладання на позивача інших функціональних обов`язків відповідно до нової посади, відсутності згоди на здійснення такого переведення, колегія суддів, вважає що фактично відбулось переведення позивача на іншу посаду без його згоди.

За думкою колегії суддів, в цьому випадку спеціальний Закон України «Про Національну поліцію» встановлює підстави переміщення, які зазначені у частині 1 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» та порядок переміщення, який визначає за чиєю ініціативою таке переміщення відбувається. Таке переміщення може відбуватися - за ініціативою поліцейського або ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

При цьому, колегія суддів, вважає, щодо визначення поняття «переведення» - Закон України «Про Національну поліцію» не розмежовує поняття «переміщення» та «переведення», оскільки як на приклад у частині 9 статті 65 зазначено, що переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №420/5192/18.

Колегія суддів, вважає, що приписи ч.2 ст.68 Закону України «Про Національну поліцію» окремо не визначають процедуру здійснення звільнення або переміщення поліцейського у зв`язку із скороченням штату без реорганізації, що не може сприяти однаковому застосуванню даної норми, та є порушенням принципу правової визначеності.

З огляду на це, колегія суддів, вважає можливим застосувати до спору приписи ст. 32 КЗоТ України, яка каже про обов`язкову наявність згоди працівника для здійснення переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації.

Колегія суддів, вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про дискреційні повноваження відповідача під час прийняття даного наказу.

За цим, колегія суддів, дійшла до висновку про те, що оскаржуваний наказ прийнятий відповідачем не в межах наданих його повноважень є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача про це задоволенню.

За змістом п.п. 11, 19, 20, 21, 22 постанови Верховного Суду від від 26.06.2019 у справі №826/14973/16, у випадку скорочення тимчасового штату з одночасним введенням постійного штату, звільнення зі служби в поліції, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності штатних одиниць у новому штаті. При цьому, саме по собі скорочення чисельності штатних одиниць у новому штаті не є підставою для звільнення зі служби в поліції чи зміни істотних умов її проходження, якщо у новому штаті зберігається посада, яку поліцейський обіймав у попередньому штаті, у тому числі тимчасовому штаті. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів до і після реорганізації. Суд зауважує також, що у разі скорочення штатів, поліцейському, посада якого скорочується, повинно бути запропоновано іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції з урахуванням його досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків. Лише відмова особи від запропонованої посади дає підстави для звільнення поліцейського у зв`язку зі скороченням штатів.

Зазначений висновок обумовлюється тим, що формою волевиявлення поліцейського на призначення на іншу посаду є надання згоди. При цьому, наданню згоди повинна передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків, тобто ініціатива керівництва.

Отже, особа, попереджена про звільнення за скороченням штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу і своє волевиявлення здійснює шляхом надання згоди на ініціативу керівництва щодо іншої посади в будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Лише якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття певних посад виникають підстави для застосування п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» щодо звільнення поліцейського зі служби в поліції у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Аналогічна позіція висловлена у постанові ВС від 26.06.2019 у справі №826/14973/16.

Колегія суддів, зазначає, що з наведених приписів законодавства висновується, що поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення. З підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції, підлягає звільненню після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції.

До закінчення вказаного строку, поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою, з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків, на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції або звільнений зі служби в поліції з інших підстав.

Аналогічна позиція висловлена у постанові ВС від 29.01.2020 у справі №804/1085/17.

До матеріалів справи наданий рапорт позивача від 24.12.2019 про звільнення його з Національної поліції України у зв`язку з скороченням усіх посад відповідача, у тому числі посаду яку він займав відповідно до наказу Національної поліції України від 18.10.2019 №1034 «Про організаційно-штатні зміни в Департаменті кіберполіції», листа департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України від 18.10.2019 №5975/12/1/1/032019 «Про дотримання вимог законодавства при звільненні працівників» та попередження про наступне звільнення.

За змістом наданих до матеріалів справи документів відповідачем було дотримано вимоги чинного законодавства щодо попередження позивача про майбутнє звільнення у зв`язку зі скороченням.

Разом з цим, відсутність оригіналу такого попередження в матеріалах особової справи позивача співпадають з його твердженням про нездійснення такого попередження.

Вказані суперечності ніяким чином не пояснюються відповідачем.

Проте, з огляду на відсутність у позивача заперечень проти самого факту проведення скорочення та небажання позивача надалі продовжувати службу у відповідача, колегія суддів вважає дані доводи необгрунтованими.

27.12.2019 відповідач надав відповідь про розгляд рапорту позивача від 24.12.2019, що не відповідає встановленому Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справи України від 23.11.2016 №1235.

У відповідності до п.п.1-3 даного наказу від 23.11.2016 №1235 видавати накази по особовому складу можуть керівники органів та підрозділів поліції, а також закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.

Підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.

Перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23 листопада 2016 року № 1235 (далі - Перелік).

За умови невиконання відповідачем вимог чинного законодавства щодо вирішення рапорта позивача про звільнення від 24.12.2019 шляхом оформлення наказу, колегія суддів вважає неможливим зобов`язати відповідача звільнити позивача, та вважає потрібним зобов`язати відповідача розглянути даний рапорт позивача від 24.12.2019.

У відповідності до абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Дані позовні вимоги не заявлені позивачем, проте суд апеляційної інстанції в силу приписів ч.2 ст. 9 КАС України може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Щодо частини позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошове забезпечення за період з 26.10.2019 по 01.04.2019 у сумі 91202,60 грн, то колегія суддів зазначає на таке.

Відповідно до частин 1 та 2статті 94 Закону України "Про Національну поліцію"поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Згідно п. 5 розділу І «Порядку та умовам виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», затвердженінаказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260, грошове забезпечення курсантів ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання, яких вперше прийнято на службу в поліцію, складається з посадового окладу.

Грошове забезпечення курсантів ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання з числа молодшого складу поліції складається з посадового окладу за останньою штатною посадою, яку поліцейський займав до зарахування на навчання, окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби.

Пунктами 9, 11, 13 Розділу І Порядку та умовам виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», затвердженінаказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Грошове забезпечення, виплачене поліцейському несвоєчасно або в меншому розмірі, ніж належало, виплачується за весь період, протягом якого поліцейський мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.

Виплата одноразових додаткових видів грошового забезпечення здійснюється, якщо звернення про їх отримання надійшли до закінчення трьох років з дня виникнення права на їх отримання.

Виплата грошового забезпечення поліцейським та курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання здійснюється щомісяця в останній день місяця за поточний місяць. Виплата грошового забезпечення поліцейським поліції охорони здійснюється щомісяця до 07 числа за минулий місяць.

За обставинами справи, позивач отримував щомісячнегрошове забезпечення у розмірі 17 539 грн та період прострочення 5 місяців (листопад 2018 року, грудень 2018 року, січень 2019 року, лютий 2019 року, березень 2019 року) та 6 днів жовтня 2018 року, заборгованість зі сплати мені грошового забезпечення за період з 26.10.2018 року по 01.04.2019 року дорівнює: 17 539 грн х5 місяців = 87 695грн - розмір грошового забезпечення за 5 місяців; 17 539 грн / 30 днів = 584,60 грн - розмір грошового забезпечення за 1 день;584,60 грн х 6 = 3 507,60 грн - розмір грошового забезпечення за 6 днів;87 695 грн + 3 507,60 грн = 91 202,60 грн - розмір грошового забезпечення за 5 місяців та 6 днів.

В своїй апеляційній скарзі відповідач не заперечує проти права позивача на отримання за цей час грошового забезпечення, лише посилається на неправильне врахування судом першої інстанції обставин справ, що вплинуло на розрахунок розміру грошового забепечення.

За змістом наказу від 28.11.2018 №205 о\с, на думку відповідача, позивач поновлений на посаді, яка була скорочена та не існувала, тому не могла фінансуватись, був переведений та перебував на службі у ГУНП в Черкаській області наказом відповідача від 28.11.2018 №206 о\с.

У відповідності до п. 6 розділу 1 Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженінаказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 року № 260, підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат.

З огляду на це, колегія суддів, вважає обгрунтованими заперечення позивача про те, що факт того, що відповідачем не введено скорочену посаду до штатного розпису не може свідчити про відсутність підстав для нарахування грошового забезпечення позивача.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що за результатами висновку службового розслідування факту неприбуття позивача у розпорядженням ГУ НП в Черкаській області від 27.02.2019 відповідачем скасовано наказ від 28.11.2018 № 206 о/с про переведення для подальшого проходження служби позивача до Головного управління Національної поліції в Черкаській області шляхом видання наказу від 01.04.2019 № 42 о/с.

З приводу частини позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то колегія суддів зазначає на таке.

На підставі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

У відповідності до постанови п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року № 4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Матеріали справи не містять підтвердження спричинення позивачу моральної шкоди відповідачем.

В своїй апеляційній скарзі позивач лише посилається на сам факт спричинення такої шкоди, при цьому, не зауважуючи суду апеляційної інстанції на невраховані докази судом першої інстанції.

З огляду на це, колегія суддів, не вбачає підстав для задоволення даної частини позову.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, але допустив порушення норм матеріального права, зокрема, ст.32 КЗпП України, ст.65,ст.68 Закону України «Про Національну поліцію», тому судове рішення в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 19.12.2019 №206 о/с про звільнення позивача з посади начальника відділу протидії кіберзлочинам в Полтавській області Київського управління кіберполіції та призначення на посаду старшого інспектора з особливих доручень відділу протидії кіберзлочинам в Полтавській області з 20.12.2019; зобов`язання відповідача звільнити позивача з посади начальника відділу протидії кіберзлочинам в Полтавській області Київського управління кіберполіції на підставі п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з скороченням штатів абро проведенням організаційних заходів) з 23 грудня 2019 року підлягає скасуванню, з прийняттям нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Департаменту кіберполіції Національної поліції України - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 по справі № 520/147/20 - скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування наказу Департаменту кіберполіції Національної поліції України від 19.12.2019 № 206 о/с про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу протидії кіберзлочинам в Полтавській області Київського управління кіберполіції та призначення на посаду старшого інспектора з особливих доручень відділу протидії кіберзлочинам в Полтавській області з 20.12.2019; зобов`язання Департаменту кіберполіції Національної поліції України звільнити ОСОБА_1 з посади начальника відділу протидії кіберзлочинам в Полтавській області Київського управління кіберполіції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) з 23 грудня 2019 року, з прийняттям в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Скасувати наказ Департаменту кіберполіції Національної поліції України від 19.12.2019 № 206 о/с про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу протидії кіберзлочинам в Полтавській області Київського управління кіберполіції та призначення на посаду старшого інспектора з особливих доручень відділу протидії кіберзлочинам в Полтавській області з 20.12.2019.

Зобов`язати Департамент кіберполіції Національної поліції України розглянути рапорт ОСОБА_1 від 24.12.2019.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2020 по справі № 520/147/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.О. ДонецьСудді Я.М. Макаренко О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 18.09.2020 року