номер провадження справи 4/115/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2020 Справа № 908/1613/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІО», (юридична адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 17, кв. 5-а; адреса для листування: 49019, м. Дніпро, вул. Магазинна, буд. 9)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВРІТЕЙЛ», (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімн. 207)

про стягнення 169600,35 грн.

22.06.2020 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява б/н від 22.06.2020 Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІО», м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВРІТЕЙЛ», м. Запоріжжя про стягнення 169600,35 грн. заборгованості на підставі договору № 0409/19 від 06.09.2019 про переведення боргу (заміну сторони у зобов`язанні), що складається з основного боргу в розмірі 155646,00 грн., інфляційних нарахувань в розмірі 6946,99 грн. та 3 % річних в розмірі 7007,36 грн.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 26.06.2020 справу № 908/1613/20 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.07.2020 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1613/20 у порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/115/20, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві, мотивовані посиланням на приписи ст., ст. 11, 202, 509, 520, 525, 526, 530, 536, 610, 625, 629, 692, ЦК України, ст., ст. 173-175, 193, 265, 231 ГК України та положення укладеного між ТОВ «ТРІО» (кредитор), ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» (первісний боржник) та ТОВ «АЗОВРІТЕЙЛ» (новий боржник) договору про переведення боргу (заміну сторони у зобов`язанні) № 0409/19 від 06.09.2019. Підставою для звернення з позовом до суду зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про переведення боргу (заміну сторони у зобов`язанні) № 0409/19 від 06.09.2019 щодо своєчасної та повної сплати боргу, який утворився на підставі договору поставки № 55/2011 від 31.03.2011, укладеного між ТОВ «ТРІО» і ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ», внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 155646,00 грн. У зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання з оплати основного зобов`язання, керуючись приписами діючого законодавства, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3 % річних за загальний період прострочення з 21.09.2019 по 22.06.2020 у розмірі 7007,35 грн., а також інфляційні нарахування за загальний період з жовтня 2019 року по травень 2020 року в розмірі 6946,99 грн. З урахуванням викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю, а також покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2544,02 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.07.2020 у справі № 908/1613/20 відповідачу запропоновано у строк не пізніше 07.08.2020 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрованим місцем знаходження юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВРІТЕЙЛ» (ідентифікаційний код юридичної особи 35514807) є: 69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімн. 207, що відповідає адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 6900119301532) вбачається, що ухвала господарського суду Запорізької області від 20.07.2020 у справі № 908/1613/20 отримана уповноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВРІТЕЙЛ» 30.07.2020.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1613/20.

При цьому судом враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Отже, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду даної справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень» http://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відзив на адресу суду від відповідача як у встановлений в ухвалі суду від 20.07.2020 у справі № 908/1613/20 процесуальний строк для подачі відзиву, так і станом на 17.08.2020 (п`ятнадцятиденний термін від дня отримання відповідачем зазначеної ухвали суду з урахуванням того, що 15.08.2020 є вихідним днем) не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 19.08.2020 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 17.09.2020.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

Матеріали справи свідчать, що 31.03.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРІО» (позивач у справі, за даним договором - Постачальник) укладено Договір поставки № 55/2011, за умовами якого Постачальник зобов`язався поставляти, а Покупець приймати та оплачувати товар на умовах цього Договору.

23.05.2019 ТОВ «ТРІО» на адресу ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» направлялася Вимога про сплату боргу б/н від 16.05.2019, відповідно до якої ТОВ «ТРІО» (Постачальник) вимагало від ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» (Покупця) погашення протягом 7 робочих днів від дня надіслання вимоги заборгованості за поставлений товар за Договором поставки № 55/20111 від 31.03.2011 в загальній сумі 656438,95 грн.

05.09.2019 ТОВ «ТРІО» та ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» підписано і скріплено печатками підприємств Акт звірки взаємних розрахунків, згідно з яким ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» визнало і підтвердило факт наявності заборгованості перед ТОВ «ТРІО» станом на 05.09.2019 в розмірі 364410,49 грн. (Належним чином посвідчена копія акта звірки розрахунків наявна в матеріалах справи).

06.09.2019 ТОВ «ТРІО» (Кредитор) та ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» (Боржник) укладено Договір про врегулювання заборгованості № 0309/19 по договору поставки № 55/2011 від 31.03.2011.

За умовами п. 1.1 Договору про врегулювання заборгованості № 0309/19 від 06.09.2019 по договору поставки № 55/2011 від 31.03.2011 цей Договір регулює правовідносини, що пов`язані з договірним врегулюванням сторонами умов виконання Боржником на користь Кредитора грошових зобов`язань за договором № 55/2011 від 31.03.2011, укладеним між Кредитором і Боржником, з усіма існуючими змінами, доповненнями, договорами про внесення змін і доповнень, додатковими договорами та додатками до нього, що є його невід`ємною частиною (далі - контракт).

Відповідно до п., п. 2.1, 2.2 Договору про врегулювання заборгованості № 0309/19 від 06.09.2019 по договору поставки № 55/2011 від 31.03.2011 сторони підтверджують, що станом на дату цього Договору весь борг Боржника перед Кредитором за контрактом складає 634410,49 грн., що становить заборгованість за поставлений товар, заборгованість за штрафами/пенями складає 0,00 грн. Борг складає всі та виключні зобов`язання Боржника за контрактом. Інших зобов`язань за контрактом, зокрема зі сплати неустойки, відшкодування збитків, будь-яких позабалансових чи не грошових зобов`язань, Боржник перед Кредитором не має.

За умовами п. 3.1.1 Договору про врегулювання заборгованості № 0309/19 від 06.09.2019 по договору поставки № 55/2011 від 31.03.2011 у строк не пізніше 20.09.2019 Боржник зобов`язався сплатити Кредитору частину боргу в загальному розмірі 380646,00 грн. заборгованості за поставлений товар.

При цьому, згідно п. 3.1.2 Договору про врегулювання заборгованості № 0309/19 від 06.09.2019 по договору поставки № 55/2011 від 31.03.2011 з дати сплати Боржником частини боргу, визначеної в п. 3.1.1 Договору, Кредитор прощає Боржнику залишок боргу у загальному розмірі 253764,49 грн. заборгованості за поставлений товар. Прощення боргу за цим п. 3.1.2 Договору є автоматичним та безумовним та не потребує укладення сторонами будь-яких додаткових документів.

З дати сплати Боржником частини боргу, визначеної в п. 3.1.1 Договору, Кредитор безумовно і на завжди звільняє Боржника від всіх претензій, вимог, позовів щодо всіх та будь-яких зобов`язань Боржника за Контрактом. (п. 3.1.3 Договору про врегулювання заборгованості № 0309/19 від 06.09.2019 по договору поставки № 55/2011 від 31.03.2011).

Згідно п. 4.1 Договору про врегулювання заборгованості № 0309/19 від 06.09.2019 по договору поставки № 55/2011 від 31.03.2011 за домовленістю сторін цей Договір визначає істотні умови контакту, є договором про внесення змін до контракту та є невід`ємною частиною контракту, проте не потребує обов`язкового внесення змін до тексту контракту.

В п. 4.7 Договору про врегулювання заборгованості № 0309/19 від 06.09.2019 по договору поставки № 55/2011 від 31.03.2011 встановлено, що Договір вважається укладеним, вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками і скріплення печатками сторін за умови підписання між ТОВ «ТРІО», ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» та ТОВ «АЗОВРІТЕЙЛ» договору про переведення боргу (заміну сторони у зобов`язанні) і діє до повного виконання.

Як підтверджено матеріалами справи, 06.09.2019 ТОВ «ТРІО» (Кредитор), ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» (Первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АЗОВРІТЕЙЛ» (відповідач у справі, Новий боржник) укладено Договір про переведення боргу (заміну сторони у зобов`язанні) № 0409/19 (далі за текстом - Договір про переведення боргу).

За умовами п. 1.1 Договору про переведення боргу цей Договір направлено на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу заміни у зобов`язанні Первісного боржника на Нового боржника (переведення боргу) в порядку та на умовах, визначених даним Договором та діючим законодавством України, у зобов`язаннях, що виникли з договору поставки № 55/2011 від 31.03.2011, з усіма договорами про внесення змін та доповнень, додатковими угодами та додатками до нього (них), що є його невід`ємною частиною (надалі - основний договір), з урахуванням Договору про врегулювання заборгованості № 0309/19 від 06.09.2019, укладеного Кредитором із первісним боржником. Цей Договір визначає істотні умови та є невід`ємною частиною основного договору.

Відповідно до умов розділу 1 Договору про переведення боргу борг (грошові зобов`язання) Первісного боржника перед Кредитором за основним договором, що переводиться на Нового боржника за цим Договором, становить 380646,00 грн. і складається з заборгованості за основним зобов`язанням по договору № 55/2011 від 31.03.2011 в розмірі 380646,00 грн.; заборгованість за штрафами/пенями від простроченої суми по договору № 55/2011 від 31.03.2011 складає 0,00 грн. (п. 1.2). Кредитор надає повну та безвідкличну згоду на переведення боргу та зобов`язується прийняти виконання зобов`язання від Нового боржника (п. 1.3). Кредитор і Первісний боржник підтверджують (гарантують) Новому боржнику дійсність переведених за цим Договором зобов`язань (п. 1.4). Моментом переведення боргу Первісного боржника на Нового боржника та виникнення зобов`язань Нового боржника перед Кредитором на загальну суму 380646,00 грн. є дата підписання сторонами цього Договору (п. 1.5). Правовідносини Первісного боржника та Кредитора за договорами, детальний перелік яких вказаний в п. 1.1 Договору, вважаються припиненими для Первісного боржника з дати підписання сторонами цього Договору у зв`язку з переведенням відповідних зобов`язань на Нового боржника (п. 1.6).

Згідно з умовами пункту 3.3 Договору про переведення боргу Новий боржник зобов`язується виконати зобов`язання Первісного боржника перед Кредитором на умовах основного договору в сумі, визначеній в п. 1.2 цього Договору.

У відповідності до п. 5.1 Договору про переведення боргу цей Договір вважається укладеним, вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками і скріплення печатками Сторін і діє до завершення виконання сторонами зобов`язань за ним.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України, яка кореспондує ч.1 ст. 627 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. У зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. (ст. 512 ЦК України)

Згідно зі ст. 513 Кодексу, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

За правилами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що матеріалами справи доведено, що заміна боржника у зобов`язанні за Договором поставки № 55/2011 від 31.03.2011 з урахуванням Договору про врегулювання заборгованості № 0309/19 від 06.09.2019 по договору поставки № 55/2011 від 31.03.2011 відбулась у встановленій законом формі, позивачем надані до матеріалів справи належні та допустимі, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, докази набуття ним статусу кредитора відносно відповідача у справі у зобов`язаннях за вказаними вище договорами.

Таким чином, фактичні обставини справи свідчать, що з моменту підписання Договору про переведення боргу у відповідача виник обов`язок перед позивачем сплатити заборгованість в розмірі 380646,00 грн. у строк до 20.09.2019.

Наявні в матеріалах справи письмові докази свідчать, що платіжним дорученням № 2000000241 від 25.03.2020 відповідачем на користь позивача сплачено 200000,00 грн. за Договором переведення боргу № 0409/19 від 06.09.2019. (Належним чином посвідчена копія платіжного доручення наявна в матеріалах справи).

15.05.2020 позивач звернувся до відповідача із Вимогою про сплату основного боргу від 08.05.2020, якою вимагав погашення решти заборгованості за Договором переведення боргу № 0409/19 від 06.09.2019.

Платіжним дорученням № 2000000334 від 18.05.2020 відповідачем на користь позивача сплачено 25000,00 грн. за Договором переведення боргу № 0409/19 від 06.09.2019. (Належним чином посвідчена копія платіжного доручення наявна в матеріалах справи).

Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата решти заборгованості за Договором переведення боргу № 0409/19 від 06.09.2019 не здійснена. Відповідачем даний факт не спростований.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови Договору переведення боргу № 0409/19 від 06.09.2019 в частині сплати прийнятого на себе боргу, своєчасно та в повному обсязі не сплатив суму основної заборгованості, що призвело до невиконання грошового зобов`язання і виникнення боргу перед позивачем в сумі 155646,00 грн., тобто на час вирішення судом спору у цій справі заборгованість (основний борг) відповідача перед позивачем за Договором переведення боргу № 0409/19 від 06.09.2019 становить 155646,00 грн.

За змістом положень статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 ст. 202 ГК України унормовано, що господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

Відповідач доказів погашення заборгованості в повному обсязі суду не надав.

З урахуванням викладеного, оскільки заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 155646,00 грн. станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 155646,00 грн. основного боргу підлягає задоволенню судом.

Позивачем заявлено також вимоги про стягнення з відповідача 7007,36 грн. 3 % річних і 6946,99 грн. втрат від інфляції, стосовно яких суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до змісту ст., ст. 610-612 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно наданого позивачем розрахунку позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних за загальний період з 21.09.2019 по 22.06.2020 в розмірі 7007,35 грн. та інфляційних втрат за період з жовтня 2019 року по травень 2020 року в розмірі 6946,99 грн.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», наданий позивачем розрахунок 3 % річних, судом встановлено, що розрахунок позивачем виконаний не правильно, оскільки позивачем допущені помилки при визначенні кількості днів у заявлених до стягнення періодах з урахуванням часткових оплат.

Фактично у спірних правовідносинах стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 6961,35 грн. 3 % річних за загальний період з 21.09.2019 по 22.06.2020.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню частково в розмірі 6961,35 грн. В іншій частині вимог про стягнення річних відсотків в задоволені позову відмовляється.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за заявлені позивачем періоди, суд встановив, що розрахунок здійснений правильно, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 6946,99 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України)

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 155646,00 грн. основної суми заборгованості, 6961,35 грн. трьох відсотків річних та 6946,99 грн. інфляційних витрат. В іншій частині позовних вимог в задоволенні позову відмовляється.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 129, 233, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІО», м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВРІТЕЙЛ», м. Запоріжжя про стягнення 169600,35 грн. заборгованості на підставі договору № 0409/19 від 06.09.2019 про переведення боргу (заміну сторони у зобов`язанні) задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЗОВРІТЕЙЛ», (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімн. 207, ідентифікаційний код юридичної особи 35514807) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІО», (юридична адреса: 49000, м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 17, кв. 5-а; адреса для листування: 49019, м. Дніпро, вул. Магазинна, буд. 9, ідентифікаційний код юридичної особи 30544093) 155646 (сто п`ятдесят п`ять тисяч шістсот сорок шість) грн. 00 коп. основної суми боргу, 6961 (шість тисяч дев`ятсот шістдесят одну) грн. 35 коп. 3 % річних, 6946 (шість тисяч дев`ятсот сорок шість) грн. 99 коп. інфляційних втрат та 2543 (дві тисячі п`ятсот сорок три) грн. 33 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне судове рішення складено « 17» вересня 2020 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.