ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 вересня 2020 року Справа № 903/132/20

Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., за участю секретаря судового засідання Лівандовського Т.Г.,

представника ФОП Сторожука С.М. - адвоката Коляди Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Сторожука Сергія Миколайовича

про стягнення 17 791 грн. 06 коп.

та

зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Сторожука Сергія Миколайовича

до відповідача: Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав"

про визнання недійсними договору та додатків,

встановив: Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" звернулася з позовом до Фізичної особи-підприємця Сторожука Сергія Миколайовича про стягнення 17791 грн. 06 коп., з яких: 8000 грн. - основного боргу, 999,50 грн. - інфляційних втрат, 391,56 грн. - 3% від простроченої суми, 7200 грн. - штрафу та 1200грн. дострокової сплати винагороди (роялті). Також просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №ТЗ-05/09/14 від 01.09.2014 щодо сплати за використання в комерційній діяльності музичних творів.

Ухвалою господарського суду від 25.02.2020 відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

На адресу суду надійшла зустрічна позовна заява ФОП Сторожука С.М. до ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" (вих.№б/н від 21.04.2020), в якій позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсними договір №ТЗ-05/09/14 від 01.09.2014 та додатки №1, №2 до договору з моменту укладення. Вказав, що судові витрати, які очікуються понести становлять 7000грн.

При обгрунтуванні позовних вимог, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що спірний договір ним не укладався та не підписувався, про що свідчить висновок експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №117 від 15.04.2020.

Ухвалою суду від 23.04.2020р. постановлено: перейти до розгляду справи №903/132/20 за правилами загального позовного провадження; продовжити строк підготовчого провадження до 25.05.2020р., прийняти зустрічний позов та об`єднати його в одне провадження для спільного розгляду з первісним позовом у справі №903/132/20..

Ухвалою суду від 19.05.2020р. продовжено строк судового розгляду справи у підготовчому провадженні на строк дії карантину та відкладено підготовче засідання на 10.06.2020р.

27.05.2020р. представник відповідача за зустрічним позовом - ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" надіслав на адресу суду відзив на зустрічну позовну заяву (вх. №01-57/3387/20), в якому заперечує щодо доводів позивача за зустрічним позовом, викладених у зустрічній позовній заяві та просить суд відмовити в його задоволенні у повному обсязі. Вказав, що для встановлення факту наявності заборгованості відповідача за первісним позовом дійсної потреби у проведенні експертизи немає, оскільки схвалення договору підтверджено проведеними оплатами ФОП Сторожуком С.М. Також, зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції за первісним та зустрічним позовами становить 10000грн. та в суді апеляційної інстанції - в розмірі 7000грн.

30.07.2020р. представник відповідача за первісним позовом надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх.№01-57/4726/20), в якому заперечив щодо доводів позивача, викладених у позовній заяві та просив суд відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що відповідно до п.п. 3.4, 3.5 договору ПО "УЛАПС" на підтвердження пролонгації договору повинна надати копії звітів про використані твори із підписом ФОП Сторожука С.М. та копії актів про виплату роялті, підписані сторонами. Таких доказів позивачем за первісним позовом не надано. На запит його представника Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України листом вих.№2301-07/39614-09 від 25.06.2020р. повідомило, що з 22.04.2019р. ПО «Українська ліга авторських і суміжник прав" не є організацією колективного управління та не може нею бути, через невідповідність організаційно-правової форми та неможливість акредитації.

Також, звернув увагу на сплив строку позовної давності, оскільки ПО «Українська ліга авторських і суміжних прав» просить стягнути заборгованість за період з листопада 2016 року по лютий 2020року у сумі 17791,06грн.

Крім того, подав суду клопотання (вх.№01-57/4730/20) про долучення до матеріалів справи листа Мінекономіки №2301-07/39614-09 від 25.06.2020р. про те, що ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" не є організацією колективного управління та не може нею бути, через невідповідність організаційно-правової форми; клопотання про зменшення/ скасування витрат на оплату правничої допомоги адвоката (вх.№01-57/4731/20), в якому зазначає, що витрати на правову допомогу адвоката позивача за первісним позовом у сумі 6000грн. є неспівмірними зі складністю справи, витраченим адвокатом часом та обсягом наданих послуг.

Ухвалою суду від 04.08.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.08.2020р.

Ухвалою суду від 11.08.2020р. відкладено розгляд справи по суті на 03.09.2020р.

25.08.2020р. на адресу суду від ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" надійшли додаткові пояснення щодо ліцензійного договору, укладеного між сторонами та докази оплати послуг адвоката.

03.09.2020р. представником ФОП Сторожука С.М. надано суду копію відповіді ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" на адвокатський запит та документи на підтвердження надання адвокатських послуг.

В судовому засіданні 03.09.2020 згідно ч.ч.2, 3 ст.216 ГПК України оголошено перерву до 10.09.2020

Ухвалою суду від 03.09.2020 постановлено повідомити позивача, що розгляд справи по суті буде продовжено 10.09.2020.

В судове засідання 10.09.2020 представник позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом не з`явився.

Представник відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні 10.09.2020 зустрічний позов підтримав, просив відмовити в первісному позові повністю.

Частинами 1 та 3 ст.202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалась, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом, господарський суд встановив наступне.

01.09.2014 між ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" (ПО УЛАСП) та ФОП Сторожуком С.М. (Користувач) був укладений договір №ТЗ-05/09/14, з додатками №1 та №2 до нього. У відповідності до преамбули договору, УЛАСП є організацією, що має повноваження надавати дозвіл (невиключну ліцензію) на використання в комерційній діяльності музичних творів, а також здійснювати збір винагороди (роялті) за таке використання на підставі Свідоцтва про облік організації колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права та суміжних прав N 19/2011 від 24.01.2011р., виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

Позивач за зустрічним позовом - ФОП Сторожук С.М. зазначає, що вказаний договір ним не укладався та не підписувався, укладений без його волевиявлення з порушенням ч.3 ст.203 ЦК України, а, отже, просить визнати даний договір та додатки до нього недійними. На підтвердження зазначеного надав суду Висновок експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №117 від 15.04.2020, що був складений за його замовленням.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 638 ЦК України та ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частинами 1, 3 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК УКраїни зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.204 ЦК УКраїни правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вказаним Висновком експерта встановлено, що підпис в графі "Директор Сторожук Сергій М." у Договорі №ТЗ-05/09/14 від 01.09.2014р., додатків №1, №2 до Договору виконані не Сторожуком Сергієм Миколайовичем , а іншою особою. На експертизу надано: договір №ТЗ-05/09/14 від 01.09.2014р. та додатки до договору №1 від 01.09.2014 та №2 від 01.09.2014.

Згідно ч.1 ст.101 ГПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Водночас, відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Оцінивши наданий ФОП Сторожук С.М. Висновок експерта Волинського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №117 від 15.04.2020, суд не бере його уваги, враховуючи наступне.

Як вбачається з висновку експерта, експертиза проводилася з оригіналів договору та додатків до нього. Однак, якщо позивач за зустрічним позовом стверджує, що договір ним не укладався, постає питання: звідки у нього наявний оригінал оспорюваного договору, що був наданий на експертизу. Представник ФОП Сторожука С.М. вказує, що оригінал договору та додатків був наданий ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" на запит Сторожука С.М., проте доказів цього суду не надав.

З огляду на зазначене суд не бере до уваги Висновок експерта, оскільки експертиза проводилася не з оригіналів договору та додаткових угод, копії яких надані позивачем за первісним позовом суду та містяться в матеріалах справи. ФОП Сторожук С.М. оригінали договору №ТЗ-05/09/14 від 01.09.2014р. та додатків №1, №2 до договору для проведення експертизи не витребовував.

Крім того, спірний договір зі сторони ФОП Сторожука С.М. засвідчений його мокрою печаткою. Доказів звернення ФОП Сторожука С.М. до праовохоронних органів про викрадення печатки позивачем за зустрічним позовом суду також не надано.

Також, ФОП Сторожуком С.М. здійснювались проплати ПО "УЛАПС" за роялті, що підвертжується реєстром платіжних документів за 2014, 2015 та 2018 роки, доданим представником ПО "УЛАПС" до відзиву на зустрічну позовну заяву. Вказане свідчить про те, що ФОП Сторожук С.М. прийняв на себе зобов`язання по договору, приступивши до його виконання.

Отже, Договір №ТЗ-05/09/14 від 01.09.2014р. та додатки №1, №2 до Договору підписані сторонами, скріплені їх печатками та не підлягають визнанню їх недійсними на підставі поданих ФОП Сторожуком С.М. доказів.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову ФОП Сторожука С.М. про визнання недійсними договору та додатків до нього.

Відповідно до п. 3.1. договору Користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає Користувачу на умовах, визначених цим Договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання Творів. Користувач, в свою чергу, зобов`язується виплатити Винагороду (Роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов цього Договору та Закону.

Користувач не має права передавати отримане за цим Договором право на використання Творів третім особам, крім тих, які здійснюють комерційну діяльність у приміщеннях закладів, що зазначені у відповідному додатку до Договору (п. 3.2. договору).

Користувач зобов`язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (Роялті), узгоджену Сторонами у відповідних додатках до цього Договору. Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною Винагороди (Роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 днів до початку місяця, за який він здійснюється. Не зважаючи на дату укладення Договору, Користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено Договір. Перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього Договору. Розмір винагороди (Роялті) не залежить від кількості Творів, що використовуватимуться Користувачем під час дії договору та частоти їх використання (п. 3.3 договору).

Відповідно до пункту 3.4. даного Договору, Користувач зобов`язується не пізніше 20-го числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати УЛАСП звіт про використані твори за формою, наведеною у додатку N 3 до даного договору.

Відповідно до пункту 3.5. даного Договору, Сторони підтверджують сплату та збір винагороди (роялті) шляхом підписання щоквартального Акту про виплату роялті. У разі необхідності підтвердження виплати винагороди (роялті) щомісячно, обов`язок щодо складання відповідного Акту покладається на користувача.

Згідно з п. 3.6. договору якщо Користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри місяці, то Користувач повинен сплатити УЛАСП штраф, який складає 100 % розміру простроченого платежу. Крім цього в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (Роялті) за строк в повному обсязі.

Відповідно до пункту 3.7. даного Договору, у разі невиконання або неналежного виконання п. 3.4, 4.2. цього Договору, Користувач зобов`язаний сплатити на користь УЛАСП штраф у розмірі 100 % (сто відсотків) від загального розміру щомісячного платежу, що визначений Сторонами у відповідних додатках до цього Договору.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 01.09.2015р., а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання.

У випадку, якщо жодна із Сторін не повідомить письмово іншу Сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 6.1. дати, дія договору вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії Договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони Користувача є лист з доданим до нього Актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками Сторін. Повідомлення про припинення дії цього Договору має бути надіслане засобами поштового зв`язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв`язку із зазначенням вказаних в цьому Договорі поштових реквізитів Сторони на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення (п. 6.2 договору).

Відповідно до пункту 6.3. даного Договору, сторони розуміють, що цей Договір є ліцензійним договором з приводу оплатного використання об`єктів права інтелектуальної власності, тобто Творів.

Згідно Додатку №1 до Договору Користувач здійснює використання творів у закладі: Кафе "ORANGE" KAFE, м.Ковель, вул.Незалежності, 98.

Відповідно до Додатку №2 до Договору загальний розмір щомісячного платежу з дня набуття чинності Договору становить 200 грн.

Оскільки сторонами не надано суду жодного доказу наявності повідомлення будь-якої сторони про припинення дії Договору №ТЗ-05/09/14 від 01.09.2014 р., суд приходить до висновку, що Договір відповідно до приписів п. 6.2. автоматично пролонгувався та станом на день прийняття рішення по справі є чинним.

Крім того, доводи відповідача за первісним позовом щодо не підтвердження пролонгації договору у зв`язку з невиконанням ПО "УЛАПС" вимог пунктів 3.4, 3.5 Договору не заслуговують на увагу суду, оскільки положеннями цих пунктів обов`язок надавати звіти про використані твори та складати акти про виплату роялті покладається саме на користувача - ФОП Сторожука С.М.

Як стверджує позивач, згідно умов Договору відповідач зобов`язаний здійснити платежі за використання музичних творів за 66 місяців по 200грн. за кожен місяць, проте відповідачем сплачено лише 5200грн. за 26 місяців за використання наданих йому невиключних прав.

Тобто, відповідач свої зобов`язання по повній та своєчасній оплаті публічного виконання оприлюднених музичних творів не здійснив належним чином, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість, , яка станом на 27.01.2020, як зазначає позивач за первісним позовом, становить 8000грн. основного боргу за період з листопада 2016 року по лютий 2020 року.

Статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) це - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.

Згідно з ст. 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 449 ЦК України об`єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об`єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є: а) виконання; б) фонограми; в) відеограми; г) програми (передачі) організацій мовлення.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.1, 7 ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ст. 147 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об`єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об`єкта у зазначеній сфері.

Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 440 ЦК України та ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право та суміжні права", майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

За приписами статей 31, 32, 33 Закону, використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким об`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Статтею 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо). Договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Статтею 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами особисто, через свого повіреного або через організацію колективного управління.

Згідно з частиною четвертою статті 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права" особи, які використовують твори, виконання, програми мовлення, примірники фонограм (відеограм), зобов`язані надавати організаціям колективного управління точний перелік використаних (усіх) творів, виконань, примірників фонограм (відеограм), програм мовлення разом з документально підтвердженими даними про одержані прибутки від їх використання та повинні виплачувати організаціям колективного управління винагороду в передбачений термін і в обумовленому розмірі.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі; організації колективного управління можуть управляти на території України майновими правами іноземних суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів з аналогічними іноземними організаціями, в тому числі й про взаємне представництво інтересів.

За змістом пункту "в" частини сьомої статті 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" є можливість певного управління організацією колективного управління майновими правами й осіб, які не передали організації повноважень відповідно до частини третьої цієї статті.

Так, частинами п`ятою і шостою статті 48 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що:

- на основі одержаних повноважень організації колективного управління надають будь-яким особам шляхом укладання з ними договорів невиключні права на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав;

- організація колективного управління має право вимагати від осіб, які використовують об`єкти авторського права і суміжних прав, надання їм документів, що містять точні відомості про використання зазначених об`єктів, необхідні для збирання і розподілу винагороди.

Згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до функцій організацій колективного управління належать збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб`єктам прав відповідно до цього Закону.

Відповідно до 5.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. N 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності", якщо ліцензійним договором передбачено оплатне використання об`єкта права інтелектуальної власності, ліцензіарові не може бути відмовлено у вимозі про стягнення плати з мотиву невикористання ліцензіатом відповідного об`єкта (якщо договір є чинним).

Під час розгляду справи відповідачем за первісним позовом доказів погашення заборгованості суду не надано.

Станом на день вирішення спору відповідач визначеної договором винагороди (роялті) у повному обсязі не оплатив.

Водночас, згідно наданого позивачем за первісним позовом реєстру платіжних документів, ФОП Сторожуком С.М. 01.10.2014 здійснена оплата за роялті за жовтень 2014 року на суму 200грн; 29.10.2014 - оплата за роялті за листопад 2014 року зг. рах. №14093 від 25.10.2014 на суму 200грн; 02.12.2014 - оплата за роялті за грудень 2014 року на суму 200грн; 15.01.2014 - оплата за роялті за січень 2015 року зг. рах.№17235 від 25.12.2014 на суму 200грн; 03.02.2015 - оплата за роялті за лютий 2015 зг. рах.1231 від 25.11.2015 на суму 200грн; 27.03.2018 - оплата згідно рахунка на оплату на суму 200грн; 18.04.2018 - оплата згідно рахунка на оплату №6170 від 25.03.2018 на суму 200грн; 15.05.2018 - оплата згідно рахунка на оплату №8352 від 25.04.2018 на суму 200грн; 18.06.2018 - оплата згідно рахунка на оплату №10570 від 25.05.2018 на суму 400грн.

Як вбачається з розрахунку боргу позивача за первісним позовом, проплати за 2018 рік на суму 1000грн. не враховані позивачем при здійсненні нарахування боргу. А тому в позові в цій частині слід відмовити у зв`язку з безпідставністю нарахування.

Крім того, відповідно відповіді №2301-07/39614-09 від 25.06.2020 на запит Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України було повідомлено, що згідно п.2 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" свідоцтво Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" N 19/2011 від 24.01.2011 р. втратило чинність 22.04.2019 р. Починаючи з 22.04.2019 ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" не є організацією колективного управління.

Таким чином, у зв`язку із втратою чинності свідоцтва та не внесенням ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" до реєстру організацій колективного управління, остання відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і суміжних прав" не є організацією колективного управління.

Згідно п. 6.9. договору у випадку втрати УЛАСПом статусу організації колективного управління цей договір залишається чинним, а УЛАСП автоматично набуває статусу повіреного, що діє на підставі статті 46 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Відповідно до статті 46 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб`єкт авторського права і (або) суміжних прав може доручити управління своїми майновими правами повіреному на підставі укладеного з ним договору-доручення. Здійснюючи управління майновими правами, ця особа діє у межах повноважень, переданих їй суб`єктом авторського права і (або) суміжних прав.

Зміст наведеної норми Закону свідчить, що статус повіреного особа набуває на підставі договору-доручення, при цьому, автоматичного набуття такого статусу за певних умов Законом не встановлено. Таких доказів позивачем за первісним позовом суду не надано.

Отже, нарахування боргу та інших платежів з 22.04.2019 на суму 2200грн. є необгрунтованим та безпідставним, а тому в частині стягнення 2200грн. слід відмовити.

У відзиві на первісну позовну заяву представник відповідача за первісним позовом звернув увагу на сплив строку позовної давності.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч.3, ч.4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом встановлено, що позовна заява, згідно штемпеля пошти на конверті, подана до суду 20.02.2020. Трьох річний термін щодо стягнення боргу сплив у лютому 2017 року. А тому, нарахування боргу в сумі 800грн. за період листопад 2016 року - лютий 2017 року є безпідставним, у зв`язку зі спливом позовної давності.

В частині стягнення 800грн. основної заборгованості слід відмовити у зв`язку зі спливом позовної давності.

Отже, суд дійшов висновку, що підставними до стягнення є 4000грн. основного боргу, у стягненні боргу на суму 4000грн. (1000+2200+800) слід відмовити.

Поряд із цим, згідно п.3.6 Договору, якщо Користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри місяці, то Користувач повинен сплатити УЛАСП штраф, який складає 100 % розміру простроченого платежу. Крім цього, у разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (Роялті) за строк в повному обсязі.

Згідно розрахунку розмір дострокової сплати роялті на суму 1200грн. нараховано за період з березня 2020 року по серпень 2020 року. У зв`язку з тим, що з 22.04.2019 ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" не є організацією колективного управління, дані нархування є безпідставними, а в позові в частині стягнення дострокової сплати роялті на суму 1200грн. слід відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, пунктом 3.7 договору сторони встановили, що у разі невиконання або неналежного виконання п. 3.4, 4.2. цього Договору, Користувач зобов`язаний сплатити на користь УЛАСП штраф у розмірі 100 % (сто відсотків) від загального розміру щомісячного платежу, що визначений Сторонами у відповідних додатках до цього Договору.

Згідно розрахунку позивач за первісним позовом нарахував відповідачу 999,50 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2016 року по лютий 2020 року, 391,56 грн. - 3% за період 27.10.2016 по 27.01.2020 та 7200 грн. - штрафу за період з 24.02.2017 по 27.01.2020.

Перевіривши надані позивачем за первісним позовом розрахунки, суд дійшов висновку, що підставними є нараховані 630грн. 30коп. інфляційних втрат, 263грн. 69коп. - 3% річних та 4000грн. штрафу.

В позові в частині стягнення 3200грн. штрафу, 369грн.20коп. інфляційних втрат, та 127грн.87коп. - 3% річних слід відмовити у зв`язку з безпідставністю нарахування та спливом позовної давності.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 13, частиною 1 ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Крім того, представник ОП "УЛАПС" просить стягнути з ФОП Сторожука С.М. 6000грн. витрат на професійну правничу допомогу, які сплачені згідно платіжного доручення №703 від 26.02.2020.

Представник ФОП Сторожука С.М. просить стягнути з ОП "УЛАПС" 6000грн. витрат на професійну правничу допомогу, які сплачен згідно двох квитанцій Приватбанку від 02.09.2020 по 3000грн.

Відповідно до п.1 ч.3. ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1-3 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження зазначених витрат ПО "УОЛАПС" надано суду:

- договір № 8.179-А від 31.01.2020 про надання професійної правничої допомоги, укладений між позивачем (клієнтом) та адвокатським об`єднанням "Інтелкрафтс";

- наказ адвокатського об`єднанням "Інтелкрафтс" від 31.01.2020 № 8.179 про здійснення судового представництва адвокатами Хлєбніковим С.Г. та Сербуль О.Ю. ;

- свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю від 11.12.2017 та від 28.02.2008.;

- довіреність позивача від 31.01.2020 на представництво його інтересів адвокатами Хлєбніковим С.Г. та Сербуль О.Ю. ;

- акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції в розмірі 6000грн., яка оплачена клієнтом від 26.02.2020;

- платіжне доручення №703 від 26.02.2020, за яким позивач сплатив адвокатському об`єднанню "Інтелкрафтс" 6000,00 грн. за професійну правничу допомогу згідно договору № 8.179-А від 31.01.2020.

Представником ФОП Сторожука С.М. надано суду договір №3 про надання правової (правничої) допомоги від 24.03.2020, укладений між адвокатом Колядою Д.І та ФОП Сторожуком С.М.; ордер на надання правничої допомоги від 24.03.2020, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 01.11.2019, акт примання-передачі наданих послуг від 01.09.2020 та дві квитанції Приватбанку про оплату згідно договору про надання правничої допомоги від 02.09.2020 на суму 6000грн.

В ч. 3 ст. 126 ГПК України вказано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі/West Alliance Limited проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником ФОП Сторожука С.М. заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката (вх.№01-57/4731/20 від 30.07.2020).

З наданого представником позивача за первісним позовом акту затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції, яка оплачена клієнтом від 26.02.2020, вбачається, що останнім проведено наступні роботи:

-вивчення та аналіз положень договору № 8.179-А, вартість яких становить - 200 грн.;

-надання консультацій Клієнту щодо порядку стягнення заборгованості, участі у нарадах клієнта з питань збирання доказів виконання Договору № 8.179-А - 300грн;

-складання тексту позовної заяви - 3000 грн.;

-роздруківка, посвідчення копій документів - 750грн.;

- надання консультацій Клієнту з приводу відкриття провадження у справі, порядку і строків судового розгляду, роз`яснення Клієнту змісту ухвал суду - 750 грн.;

-підготовка процесуальних документів - 1000 грн.

Всього проведена робота загалом вартістю 6 000грн.

Водночас, щодо проведення робіт із роздруківки та посвідчення копій документів, суд зазначає наступне.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 5.07.2012 договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність установлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 закону N 5076-VI).

Положення ч. 1 ст. 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачають, що видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Отже, робота щодо роздруківки та посвідчення копій документів не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені в ст. ст. 1, 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність. Відтак, витрати на здійснення вказаних робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідний висновок щодо видів правничої допомоги наведено в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.11.2019 р. у справі № 9901/264/19.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивачем за первісним позовом документально підтверджено обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, при цьому враховано, що витрати на роздруківку та посвідчення копій документів на суму 750грн. не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги та не підлягають відшкодуванню .

З акту примання-передачі наданих послуг від 01.09.2020 наданого предстаником ФОП Сторожука С.М. вбачається, що адвокатом були надані, а клієнтом прийняті у повному обсязі наступні правничі послуги:

- ознайомлення з матеріалами судової справи №903/132/20 за позовом ПО «Українська ліга авторських і суміжних прав» до Клієнта про стягнення 17791,06грн. консультації Клієнта з юридичних питань формування правової позиції у справі збирання доказів,

- складання та подача зустрічної позовної заяви подача клопотання про витребування доказів,

- подача адвокатського запиту до ПО «Українська ліга авторських і суміжних прав» від 13.07.2020р.,

- подача клопотання про відкладення підготовчого засідання у справі №903/132/20, - подача клопотання про зменшення/скасування витрат на оплату правничої допомоги адвоката,

- подача запиту до Мінекономіки від 23.06.2020 щодо правового «Українська ліга авторських і суміжних прав»,

- подача відзиву,

- участь у судових засіданнях по справі №903/132/20.

Всього надано правничих послуг за первісним та зустрічним позовом на суму 6000грн.

Згідно п.2 ч.1, п.3 ч.4 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Провівши відповідні розрахунки та враховуючи результати розгляду справи за первісним та зустрічним позовом, докази щодо надання адвокатських послуг, суд дійшов висновку, що з відповідача за первісним позовом в користь позивача за первісним позовом необхідно стягнути 1050,82грн. витрат по сплаті судового збору та 2624,55грн. витрат на професійну правничу допомогу. Також, з позивача за первісним позовом в користь відповідача за первісним позовом слід стягнути 1499,74грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 86, 126, 129, 202, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сторожука Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002 м. Київ, вул. Аболмасова, буд. 5, група приміщень 57, офіс 10, код ЄДРПОУ 37396233) 8893грн. 99 коп. (з яких: 4000 грн. основного боргу, 4000грн. штрафу, 630грн. 30коп. інфляційних втрат, 263грн. 69коп. - 3% річних), а також 1050грн. 82коп. витрат по сплаті судового збору та 2624грн.55коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В позові в частині стягнення 4000грн. основного боргу, 3200грн. штрафу, 369грн.20коп. інфляційних втрат, 127грн.87коп. - 3% річних та 1200грн. дострокової сплати винагороди (роялті) - відмовити.

4. Стягнути з Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002 м. Київ, вул. Аболмасова, буд. 5, група приміщень 57, офіс 10, код ЄДРПОУ 37396233) на користь Фізичної особи-підприємця Сторожука Сергія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) 1499грн. 74коп. витрат на професійну правничу допомогу.

5. В зустрічному позові відмовити повністю.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено та підписано 16.09.2020.

Суддя О. Г. Слободян