ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2020 року м. Київ № 826/16963/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив- Банк»до1. Управління Державної казначейської служби у Подільському районні міста Києва, 2. Головного управління ДПС у місті Києві, третя особа:Головне управління Державної казначейської служби у місті Києвіпровизнання неправомірними дій, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Актив-Банк» (далі - позивач, ПАТ «Комерційний банк «Актив-Банк») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління Державної казначейської служби у Подільському районні міста Києва (далі - відповідач-1, Управління ДКС у Подільському районні м. Києва), третя особа Головне управління Державної казначейської служби у місті Києві (далі - третя особа, ГУ ДКС у м. Києві), в якому просило:

- визнати неправомірними дії Управління ДКС у Подільському районні м. Києва з відмови у поверненні коштів у сумі 60900,00 грн на користь позивача;

- стягнути з Управління ДКС у Подільському районні м. Києва на користь позивача 60900,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк» від 05.09.2014 було ухвалено збільшити статутний капітал банку, на підставі чого позивачем було сплачено в УДК у Подільському районі м. Києва державне мито в розмірі 60900,00 грн за реєстрацію випуску цінних паперів. Однак, наказом №664 від 25.09.2014 уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було скасовано рішення загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк» від 05.09.2014 в частині збільшення статутного капіталу. В результаті вказаного, на думку позивача, грошові кошти в розмірі 60900,00 грн підлягають поверненню з Державного бюджету України.

Відповідачі та третя особа позовні вимоги не визнали, просили у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки чинним законодавством чітко визначено механізм/порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2016 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу №826/16963/16 до судового розгляду.

У судовому засіданні 23.03.2017, за результатами розгляд клопотання відповідача-1 до участі у справі залучено Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві в якості співвідповідача (далі по тексту - відповідач-2, ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві).

На підставі розпорядження про повторний автоматизований розподіл від 10.10.2017 №6360 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2017 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/16963/16 та вказану справу 18.10.2017 передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2017 прийнято до провадження адміністративну справу №826/16963/16, зобов`язано учасників процесу подати до канцелярії суду до 02.02.2018 всі наявні документи та пояснення, які, на думку учасників процесу, мають значення для розгляду даної справи, крім тих, що вже наявні в матеріалах справи.

Разом з тим, 15.12.2017 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесені зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом викладення його у новій редакції.

Відповідно до пункту 10 підпункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядається за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частин першої та другої статті 12 КАС України в чинній редакції, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Пунктом 6 частини шостої цієї ж статті Кодексу встановлено, що справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відноситься до справ незначної складності

За змістом пункту 4 частини дев`ятої статті 171 Кодексу, про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначається, зокрема, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа.

З огляду на наведене, суд здійснює розгляд даної справи за у спрощеному провадженні.

Згідно з частиною третьою статті 241 КАС України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав і просив його задовольнити з викладених у позовній заяві підстав.

Представники відповідача-1 і третьої особи заперечили проти позову і просили відмовити у його задоволенні.

Відповідач-2 явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, заяв/клопотань до суду не направляв, причини неявки суду не повідомив.

Однак, відповідач-2 скористався своїм правом і надав письмові заперечення проти позову, в яких наголошував на тому, що предметом спору у даній справі є саме повернення помилково сплаченого податку, що не врегульовується нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів».

За наявності в матеріалах справи письмової заяви учасників процесу, а також письмової позиції відповідача-2, судом 13.06.2018 постановлено ухвалу про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Оскільки станом на час розгляду справи, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис (дата запису: 07.08.2019, Номер запису: 10711120006032864) про припинення Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у місті Києві та перехід відповідних повноважень вказаного контролюючого органу до ГУ ДФС у м. Києві, а також зважаючи на перебування Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві в стані припинення (запис від 01.08.2019) у зв`язку з реорганізацією податкового органу на підставі постанови Кабінету Міністрів України №537 від 19.06.2019 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», з урахуванням змісту позовних вимог та доводів, наведених на їх обґрунтування на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про необхідність заміни первинного відповідача-2 - ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві на його процесуального правонаступника у спірних правовідносинах - Головним управлінням ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ - 43141267, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19), про що постановлено відповідну ухвалу від 18.05.2020.

Вказаною ухвалою запропоновано ГУ ДПС у м. Києві надати відзив на позовну заяву та витребувано докази, необхідні для правильного вирішення справи.

15.06.2020від ГУ ДПС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву з проханням відмовити у задоволенні позову. Позиція відповідача мотивована правомірністю відмови органу у направленні до казначейської служби подання про повернення помилково сплаченого мита зважаючи на наявність у позивача заборгованості по сплаті податкових зобов`язань.

У зв`язку з недостатністю доказів, наданих відповідаче-2 в обґрунтування висловленої у відзиві позиції, судом 17.07.2020 постановлена ухвала про витребування від ГУ ДПС у м. Києві додаткових доказів.

На вимогу суду 27.07.2020 ГУ ДПС у м. Києві направило до суду витребувані ним докази.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 і третьої особи, що з`явились у судове засідання, ознайомившись з письмовими позиціями учасників процесу, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Рішенням загальних зборів ПАТ «КБ «Актив-банк» від 05.09.2014 вирішено збільшити статутний капітал Банку.

Платіжним дорученням №3086 від 21.08.2014 позивач сплатив на користь УДК Подільського району м. Києва 60900,00 грн - державне мито за реєстрацію випуску цінних паперів.

02.09.2014 постановою Правління Національного банку України №545 ПАТ «КБ «Актив-Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних та запроваджено тимчасову адміністрацію з 03.09.2014.

Таким чином, на думку позивача, сплачені грошові кошти у розмірі 60900,00 грн підлягають поверненню як помилково сплачені.

02.05.2015 позивач звернувся з листом №377/16-3 до Управління ДКС у Подільському районні м. Києва з проханням повернути помилково сплачені кошти.

Листом від 23.02.2015 за №06-11/973-2591 Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві запропонувало позивачу звернутись до ДПІ у Подільському районі м. Києва для оформлення висновку на повернення (перерахування) помилково сплачених коштів.

У відповідь на лист ПАТ «КБ «Актив-банк» від 17.08.2015 за №1775/11 ДПІ у Подільському районі м. Києва своїм листом від 18.09.2015 за №12358 повідомила позивача про те, що у зв`язку з існуванням у ПАТ «КБ «Актив-банк» заборгованості з податкових зобов`язань, перерахування коштів з державного мита на поточних рахунок платника є неможливим.

Вищезазначене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи позивача та заперечення відповідачів, суд бере до уваги наступне.

Справляння державного мита в Україні регулюється Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 №7-93 «Про державне мито» з відповідними змінами і доповненнями (далі - Декрет).

Статтею 1 зазначеного Декрету встановлено, що платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.

Відповідно до статті 2 Декрету об`єктом справляння державного мита є, зокрема, операції з емісії цінних паперів, крім облігацій державних та місцевих позик, та з видачі приватизаційних паперів.

Таким чином, сплата державного мита за реєстрацію випуску цінних паперів є обов`язковим платежем.

Відповідно до частин першої, другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань визначає стаття 43 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 43.1 цієї статті передбачено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (пункт 43.2. статті 43 Податкового кодексу України).

Відповідно до положень пунктів 43.3 - 43.5 статті 43 Податкового кодексу України обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Більш детально порядок вчинення відповідачем дій щодо виконання заяви платника податків про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань розкритий у Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 за №787, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182 та Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 №1146.

Так, пунктом 3 Порядку №787 передбачено, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень (далі - рахунки за надходженнями), відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Повернення платежів у національній валюті здійснюється на рахунки одержувачів коштів, відкриті в банках або органах Казначейства, вказані у поданні або заяві платника. Повернення платежів фізичним особам, які не мають рахунків у банках, може здійснюватись шляхом повернення готівковими коштами за чеком органу Казначейства з відповідних рахунків, відкритих у банках на ім`я органу Казначейства, або з відповідних рахунків банку чи підприємства поштового зв`язку, вказаних у поданні або заяві платника (його довіреної особи).

Абзацом 1 пункту 5 Порядку №787 встановлено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Затверджений наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 №1146 Порядок взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань (далі по тексту - Порядок №1146 в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) регламентує взаємовідносини територіальних органів Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС) з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства) в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені за платежами, контроль за справлянням яких покладено на органи ДФС, з метою належного виконання положень статей 43, 102 Податкового кодексу України, частини другої статті 45 та частини другої статті 78 Бюджетного кодексу України.

Пункт 5 Порядку №1146 передбачено, повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку на доходи фізичних осіб, які розраховуються органом ДФС на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку), яка може бути подана до територіального органу ДФС за місцем адміністрування (обліку) помилково та/або надміру сплаченої суми протягом 1095 днів від дня її виникнення.

Згідно пункту 7 Порядку №1146 після реєстрації в органі ДФС заява платника про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань (крім грошових зобов`язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів) передається на розгляд до структурних підрозділів, що виконують функції з адміністрування відповідних податків і зборів та погашення заборгованостей. Не пізніше другого робочого дня, наступного за днем реєстрації, заява з відміткою вказаних підрозділів щодо правомірності повернення передається до структурного підрозділу, на який покладено функцію з підготовки висновку.

Заява платника про повернення помилково або надміру сплачених грошових зобов`язань з митних та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, після реєстрації передається до структурного підрозділу митниці ДФС, на який покладено функцію з підготовки висновку.

Відповідно пункт 8 Порядку №1146 у разі якщо вказана у заяві платника сума (її частина) за даними інформаційних систем обліковується як помилково та/або надміру сплачена, орган ДФС готує:

- висновок на повернення такої суми (її частини) за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;

- два примірники реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку;

- три примірники реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

Пунктом 9 Порядку №1146 встановлено, що орган ДФС несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі висновку органу Казначейства для виконання.

Якщо висновок підготовлено на частину вказаної у заяві суми, то у день його направлення до органу Казначейства орган ДФС направляє платнику письмове повідомлення з пропозицією щодо проведення звірення його стану розрахунків за відповідним платежем.

Пунктом 11 Порядку №1146 встановлено, що на підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань у визначеному законодавством порядку.

Отже, на контролюючий орган покладено обов`язок у визначений строк підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, який відповідно здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків.

Тобто, законодавчо встановленою умовою повернення коштів, вказаних в позовній заяві, є ухвалення контролюючим органом висновку про повернення надмірно сплачених платежів.

Разом з тим, законодавчо встановленим обмеженням щодо повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань є наявність у платника податків податкового боргу, як то визначено п.43.1 Податкового кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на час виникнення спірних правовідносин відповідно до облікових даних інтегрованої картки позивача, обліковується заборгованість: по коду платежу 14010100 (податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів) в сумі 66461,96 грн; по коду платежу 11020500 (податок на прибуток іноземних юридичних осіб) - 82111,03 грн; по коду платежу 11020600 (податок на прибуток банківських організацій) - 21389939,46 грн; по коду платежу 18010500 (земельний податок з юридичних осіб) - 377,69 грн; по коду платежу 18010100 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (власників об`єктів житлової нерухомості)) - 1794,54 грн; по коду платежу 18010400 (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (власників об`єктів нежитлової нерухомості)) в сумі 2437,82 грн.

Так, частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем не підтверджено достатніми та належними доказами факту протиправності дій відповідачів у спірних правовідносинах, в той час як відповідачами доведено правомірність своїх дій - відмови контролюючого органу в направленні подання до казначейської служби зарахованих до державного бюджету коштів, а казначейської службу - у поверненні таких коштів без відповідного подання, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 3, 5-11, 72-77, 139, 143, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк» відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII.

Суддя Н.А. Добрівська