печерський районний суд міста києва
Справа № 757/15025/20-ц
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2020 рокуПечерський районний суд м.Києва: в складі головуючого судді Остапчук Т.В. при секретарі - Ткаченко Ю.М. розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України, третя особа: Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про відшкодування шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди у вигляді недоотриманої пенсії відповідно до умов ЗУ «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» та про відшкодування шкоди у вигляді недоотриманої компенсації втрати частини доходів відповідно до умов ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку зпорушенням строків їх виплати», на які Позивач має законне право очікування на отримання. В обґрунтування позову посилається Позивач здобув право на отримання пенсії за віком, що посвідчується пенсійним посвідченням серія № НОМЕР_1 від 26.07.2005 р. які було видано Пенсійним фондом України на ім`я Позивача. До листопада 2014 року Позивач перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Донецької області м. Донецьк. Внаслідок цього Позивач, не маючи інших джерел існування крім пенсії, змушений був звернутися із заявою про взяття на облік та на продовження виплат пенсії до іншого територіального органу Пенсійного фонду України. Позивача у жовтні 2017 року поставлено на облік до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області, Код ЄДРПОУ 23346787. Крім того, було відкрито рахунок на контрольованій території України у філії АТ «Ощадбанк». Через певний час, після не однократних звернень до Відповідача, у серпні 2018 року на мій рахунок надійшла пенсія, але тільки за серпень 2018 року. На питання, чому не перерахована заборгованість з пенсії, Відповідач повідомив, що до моменту виходу якогось ПКМУ, заборгованість виплачуватись не буде. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду № 0540/8434/18-а від 11.10.2018року бездіяльність відповідача по невиплаті пенсії визнана протиправною та зобов`язано Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу пенсію з листопада 2014 року по липень 2018 року. Додатковим рішенням № 0540/8434/18-а від 22.12.2018 року встановлено судовий контроль за виконанням судового рішення № 0540/8434/18-а від 11.10.2018 року. Прошу врахувати поважний Суд - Боржник ігнорував Закони та Конституцію України, як і ігнорує і по теперішній час. Боржник добровільно не виконував вказане судове рішення. У зв*язку з даною обставиною 04.02.2019 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області було відкрито виконавче провадження № 58263166. Листом № 6637/08/34 від 11.04.2019 року відповідач надав суду звіт. Але, звіт не надавав факту виконання судового рішення № 0540/8434/18-а від 11.10.2018 року. Суд по справі № 0540/8434/18-а взагалі не розглянув вказаний звіт відповідача та не надав йому відповідної оцінки. У зв*язку з тим, що Боржник фактично взагалі відмовився виконувати судове рішення № 0540/8434/18-а від 11.10.2018 року, державний виконавець направив повідомлення до правоохоронного органу та виніс постанову від 17.01.2020 року про закінчення виконавчого провадження № 58263166. Як вказано у листі виконавчої служби № М-364-1136, № М-364-1202 від 03.06.2019 року, повідомлено, що боржником, відповідно до його листа проведено нарахування заборгованості на загальну суму 67 374,55 грн. А борг, який підтверджений саме боржником, за період з листопада 2014 року по липень 2018 року, буде виплачуватися боржником на підставі Постанови КМУ. Боржник фактично відмовився виконувати судове рішення. Борг боржника перед стягувачем залишився не виплаченим за період з листопада 2014 року по липень 2018 року у сумі 67 374,55 грн. У зв*язку з тривалим невиконанням судового рішення, а фактично неможливістю його виконати у розумний строк та за відсутністю інших примусів на Боржника-ПФУ для відновлення користування майном-пенсією Позивачем, Боржником-ПФУ нанесена Позивачу шкода у неотриманні пенсії-компенсації-майна-власності-доходу у розмірі недоотриманої суми пенсії та компенсації за несвоєчасну виплату пенсії у розмірі - 67 374,55 грн.. Невиконання судового рішення Боржником-ПФУ, призвело до нанесенню шкоди Позивачу, призвело до зменшення майнової сфери Позивача. Шкода нанесена Позивачу Боржником - ПФУ полягає у тому, що Позивач не отримав майно-пенсію-компенсацію-власність-дохід, який би Позивач неодмінно отримав би за нормального перебігу подій та при правомірній поведінці Боржника-ПФУ, які встановлені спеціальним Законом відносно виплати пенсії Позивачу та гарантій наданих Конституцією України, щодо обов*язковості виконання судового рішення. Стягнути з держави Україна за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України в користь ОСОБА_1 шкоду заподіяну Управлінням Пенсійного фонду України в м.Краматорську Донецької області, у розмірі 67 374,55 грн.. Позивач просив розглядати справу в відсутність. Представник відповідача МЮУ в судове засідання не з`явився, надав відзив на позовну заяву. Представник відповідача ДКС України в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, відзив не надав. Представник 3-ї особа: Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, пояснення не надав. Ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 10.04.2020р. відкрито провадження в порядку спрощеного провадження. Суд, дослідивши надані докази, приходить до слідуючого. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина. Відповідно до статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Згідно зі статті 107 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов`язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом. Встановлено, що Позивач має право на отримання пенсії за віком, що посвідчується пенсійним посвідченням серія № НОМЕР_2 від 26.07.2005 р. яке видано Пенсійним фондом України. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду № 0540/8434/18-а від 11.10.2018 року бездіяльність Відповідача по невиплаті пенсії визнана протиправною та зобов*язано Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу пенсію з листопада 2014 року по липень 2018 року. Додатковим рішенням № 0540/8434/18-а від 22.12.2018 року встановлено судовий контроль за виконанням судового рішення № 0540/8434/18-а від 11.10.2018 року. ПФУ добровільно не виконував вказане судове рішення, тому державний виконавець направив повідомлення до правоохоронного органу та виніс постанову від 17.01.2020 р. про закінчення виконавчого провадження № 58263166. Пенсія на рахунок Позивача за період з листопада 2014 року по липень 2018 року не надійшла в розмірі 67 374,55 грн. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися досуду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та интересу. У пункті 8 статті 16 ЦК України зазначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Заявляючи вимоги про стягнення інфляційних витрат, позивач просив стягнути на підставі статті 22 ЦК України. Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитківу результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до частини другої статті 22 ЦК України, збитками є:1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. Відповідно до статті 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Вказаної правової позиції дотримувався також Верховний Суд України в постанові від 18 травня 2016 року у справі № 6-237цс16. У даному випадку позивач, реалізуючи право на звернення до суду і принцип диспозитивності щодо можливості самостійно визначити позовні вимоги та спосіб захисту порушеного права, звертався про перерахунок пенсії . Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання певних грошових сум. Судом установлено, що при обрахуванні розміру збитків, позивач виходив із свого права на отримання відшкодування шкоди, у вигляді недоотриманої пенсії . Зміст позовних вимог та встановлені судом обставини справи, дають підстави для висновку, що позивач при розрахунку розміру заподіяної шкоди , виходив із вірогідності таких збитків, які ймовірно могли бути йому завдані діями 3-ї особи, які він вважає неправомірними. Водночас, доказів реальної можливості отримувати вказаний дохід позивачем не надано, що вказує на наявність лише теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу та не може бути підставою для його стягнення. Відшкодування збитків є однією із форм або мір цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил вищевказаної статті, оскільки її першою частиною визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування. За змістом статті 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цього органу. В даному випадку відсутній один із обов`язкових елементів складу цивільного правопорушення - факт наявності незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності Мінінстерства юстиції України, дії відповідача щодо невиплати пенсії позивачу не визнавались незаконними. Відповідно до ч.1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з ч.1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Ураховуючи наведене та виходячи із обставин, встановлених судом, приходить до висновку щодо недоведеності позивачем реального завдання йому шкоди відповідачем- Міністерством юстиції України у заявленій до стягнення сумі. При таких обставинах в задоволенні позову слід відмовити. Керуючись ст. 22,1166,1173 ЦК України, ст.ст.12,13,77,79, 81,263,264 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України, третя особа: Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про відшкодування шкоди - відмовити. Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня проголошення. Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Остапчук Т.В.
