ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 544/1061/19 Номер провадження 22-ц/814/2032/20Головуючий у 1-й інстанції Ощинська Ю. О. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2020 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддівсудової палатиз розглядуцивільних справ:
Головуючого судді - доповідача Дорош А.І.
Суддів:Лобова О.А., Триголова В.М.
при секретарі: Ачкасовій О.Н.
учасники справи:
представник позивача Ступнік С.В.
відповідач ОСОБА_1
представник відповідача адвокат Гордієнко Ю.П.
переглянув увідкритомусудовому засіданнівм.Полтавіцивільну справуза апеляційнимискаргамипредставника ОСОБА_1 - адвоката Гордієнка Юрія Петровича, ОСОБА_2
на рішенняПирятинського районногосуду Полтавськоїобласті від16липня 2020року, ухвалене суддею Ощинською Ю.О., повний текст рішення складено- 24 липня 2020 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Пирятинська міська рада Полтавської області, про визнання права власності на будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва та витребування майна з чужого незаконного володіння, -
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2019 року ОСОБА_2 звернулася досуду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Пирятинська міська рада Полтавської області, про визнання права власності на будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позовні вимоги мотивовані тим, що з 16.09.2008 р.вона перебувала узареєстрованому шлюбіз ОСОБА_3 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач є спадкоємицею майна померлого за заповітом та прийняла спадщину шляхом подачі нотаріусу заяви про отримання спадщини. Таким чином, позивач є законним спадкоємцем всього майна (майнових прав), яке залишилося після смерті ОСОБА_3 . До складу такого майна входять будівельні матеріали, з яких складається об`єкт незавершеного будівництва приміщення адміністративно-готельного комплексу, що належали ОСОБА_3 (замовнику будівництва) та знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Будівництво приміщення адміністративно-готельного комплексу заплановано відповідно до робочого проекту, відтак не є самочинним будівництвом. Будівельними матеріалами, з яких складається об`єкт незавершеного будівництва приміщенням адміністративно-готельного комплексу, незаконно володіє та користується ОСОБА_4 ,який вважає,що вінналежитьйому,оскільки знаходитьсяна йогоземельній ділянці,та відповідно,не визнаєправо позивача.Так,відповідно додоговору купівлі-продажуторгівельного комплексувід 21.10.2016 р., укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , право власності на вказаний об`єкт комплексу, що розташований по АДРЕСА_1 тітаскладається знежитлової будівліторгівельного комплексу«А-1»,сараю «В»,замощення «І»,огорожі №1-3,перейшло до ОСОБА_1 .Відповідно додоговору купівлі-продажуземельної ділянкивід 21.10.2016 р.,укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ,право власностіна земельнуділянку підторгівельним комплексомта прилеглутериторію площею0,1500га перейшлодо ОСОБА_1 .При цьомуоб`єкт незавершеногобудівництва приміщення адміністративно-готельногокомплексу,не бувні предметомдоговору купівлі-продажуторгівельного комплексувід 21.10.2016 р.,ні будь-якихінших правочинів,за якимице майномогло перейтиу власність ОСОБА_1 ,відтак,останній немає нанього жоднихправ. Позивач просилавизнати за нею право власності на будівельні матеріали, які використанні в процесі будівництва об`єкту незавершеного будівництва приміщення адміністративно-готельного комплексу, що знаходиться по АДРЕСА_1 ,в порядкуспадкування післясмерті замовникабудівництва ОСОБА_3 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ,та витребувативказане майноз незаконноговолодіння ОСОБА_1 .
Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 16 липня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Пирятинська міська рада Полтавської області, про визнання права власності на будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва та витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 впорядку спадкуванняпісля смерті ОСОБА_3 ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ,право власностіна будівельніматеріали,які використанів процесібудівництва конструктивнихелементів об`єктунезавершеного будівництва приміщенняадміністративно-готельногокомплексу,що складає73%готовності та знаходяться на земельній ділянці, кадастровий номер 5323810100:00:045:0033, належній ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , та складаються з: бетонних фундаментних блоків у кількості 300 шт.; цегли керамічної у кількості 292 000 шт.; залізо бетонних плит у кількості 168 шт.; профнастилу 335 кв.м.; віконних блоків 67,64 кв.м.; розчину 177,0 кв.м.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений нею судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у відшкодування понесених нею витрат на правничу допомогу у розмірі 16 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування понесених ним витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що право позивача оспорюється з незалежних від неї причин, але вона бажає прийняти спадщину, при цьому обраний позивачем спосіб захисту її прав є належно обраним, суд вважає за можливе визнати за нею вцілому у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 право власності на будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва об`єкту незавершеного будівництва приміщення адміністративно-готельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 в порядку спадкування після смерті замовника будівництва ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Судом вбачається достатньо підстав для встановлення права власності на спадкове майно за позивачем, то відповідач зобов`язаний повернути позивачу як спадкоємиці ОСОБА_3 будівельні матеріали. Рішення суду про визнання права власності про визнання права власності на будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва є підставою для їх повернення ОСОБА_2 . Вимога про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 будівельних матеріалів, які використані в процесі будівництва об`єкту незавершеного будівництва приміщення адміністративно-готельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та повернення їх спадкоємцю замовника будівництва ОСОБА_2 може мати місце у разі відмови відповідача у поверненні цього майна, а тому така позовна вимога є передчасною, у її задоволенні слід відмовити.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 -адвокат Гордієнко Ю.П., просить рішення суду першої інстанції скасувати з підстав порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що припідготовці документівдля укладеннядоговорів купівлі-продажу торгівельного комплексу та земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 домовилися, що ОСОБА_1 сплатить ОСОБА_3 грошові кошти не тільки за торгівельний комплекс та земельну ділянку, а також і за будівельні матеріали, що були використані при будівницві приміщення адміністративно-готельного комплексу. Зазначає, що факт сплати ОСОБА_1 цих грошових коштів у розмірі 50 тис. грн. підтверджується розпискою, яку особисто написав ОСОБА_3 та передав ОСОБА_1 , що також були передані документи на будівельні матеріали, що були використані при будівництві, а також документи що стосувалися самого будівнцитва, на даний час ОСОБА_1 є власником будівельних матеріалів, що були використані при будівництві об`єкту незавершеного будівництва, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_3 разом із торгівельним комплексом і земельною ділянкою не об`єкт незавершеного будівництва, а саме будівельні матеріали, що були використані при будівництві об`єкта незавершеного будівництва, а чинним законодавством України нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу будівельних матеріалів не передбачено, висновки суду першої інстанції щодо розписки є суперечливими, також висновки суду першої інстанції суперечать фактичним обставинам справи відносно того, що ОСОБА_3 не був замовником будівництва, суд вийшов за межі позовних вимог, позивач не надала суду доказів на підтвердження того, що будівельні матеріали належать їй чи померлому ОСОБА_3 , ОСОБА_1 не визнає за позивачем право власності на будівельні матеріали, відповідач не згоден, що незаконно володіє будівельними матеріалами, відповідачем не були порушені права, свободи чи інтереси позивача.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні вимоги про витребування манйна з чужого незаконного володіння і ухвалити нове рішення про задоволення цієї вимоги, посилаючись порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скаргамотивована тим,щовіндикаційна вимога як законного спадкоємця ОСОБА_3 у разі задоволення позовної вимоги щодо визнання права власності, надає їй передбачене ст. 387 ЦК Українти право витребувати своє майно від особи, яка незаконного, без відповідної правової підстави заволоділа ним, тому суд прийшов до помилкового висновку, що така вимога є передчасною.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача - адвокат Ступнік С.В. просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанціїобставин вбачається, що 29.07.2004 р. рішенням № 633 виконавчого комітету Пирятинської міської ради надано дозвіл ПП ОСОБА_5 на виготовлення проектної документації на будівництво торгівельного комплексу на орендованій земельній ділянці на АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 28).
За заявою ОСОБА_5 від 17.03.2005 р. виготовлено робочий проект «Торговий комплекс на автодорозі Київ-Харків-Довжанський (км 156 + 830) в м. Пирятин Полтавської області», яким передбачено будівництво адміністративно-готельного блоку (т. 1 а.с. 72-123).
Торгівельний комплекс відповідно до робочого проекту мав складатися з торгівельних павільйонів (базар), адміністративно-готельного блоку, магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та ін. (т. 1 а.с. 77-80). Площа земельної ділянки виділена для будівництва склала 1500 м.кв.
25.12.2006 р. ОСОБА_3 укладено з ПП «Лубнибудмонтаж» договір № 9 підряду на виконання будівельних робіт торгівельного комплексу на АДРЕСА_3 (т. 1 а.с. 152).
15.08.2007 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_3 незакінчений будівництвом торгівельний комплекс та земельну ділянку, на якій розміщений цей незакінчений будівництвом торгівельний комплекс, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та в цілому складається з незакінченого будівництвом торгівельного комплексу А-1, процент готовності якого складає 28% та земельної ділянки для традиційних народних промислів і підприємницької діяльності розміром 0,150 га (т. 1 а.с. 9).
Отже, ОСОБА_3 за життя за договором дарування прийняв в дар незакінчений будівництвом торгівельний комплекс по АДРЕСА_4 , процент готовності якого складав 28% та продовжував будівництво об`єкту.
За період з грудня 2006 року по грудень 2008 року ОСОБА_3 як замовнику були надані довідки про вартість виконаних робіт, а ним було підписано акти приймання виконаних будівельних робіт за вказаний період (т. 1 а.с. 154-191).
Відповідно до даних довідок та актів ПП «Лубнибудмонтаж» виконувало будівельні роботи торгового комплексу, а також адміністративно-готельного блоку.
У матеріалах справи також містяться копії накладних, якими підтверджується придбання ОСОБА_3 будівельних матеріалів у ТОВ «Укрбудпостач» (т. 1 а.с. 192-204), ВАТ «Завод залізобетонних виробів № 2» (т.1 а.с. 205-225) та у ТОВ «Стройпартнер» (т. 1 а.с. 226-228).
Станом на 03 червня 2009 року виготовлено технічний паспорт на торгівельний комплекс № НОМЕР_1 , відповідно до якого вказаний об`єкт складається з нежитлової будівлі торгівельного комплексу «А-1» (до складу якого входять приміщення, приміщення персоналу та приміщення торгівлі - базар) площею 502,7 кв.м., сарай «В» площею 3,0 кв.м., замощення «І» площею 66,8 кв.м., огорожа № 1-3 площею 52,4 кв.м. (т. 1 а.с. 10-11).
Відповідно до наявних у Департаменті відомостей об`єкт будівництва «Торговельний комплекс, 1 черга ринок на АДРЕСА_5 прийнятий у експлуатацію (т. 1 а.с. 240-243).
Згідно договору купівлі-продажу торгівельного комплексу від 21.10.2016 р. ОСОБА_3 продав ОСОБА_1 торгівельній комплекс по АДРЕСА_4 , що складається із нежитлової будівлі торгівельного комплексу «А-1», загальною площею 502,70 кв.м., сараю «В», замощення «І», огорожі № 1-3 (т. 1 а.с. 12-14).
Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.10.2016 р. ОСОБА_3 продав ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,1500 га, кадастровий номер земельної ділянки 5323810100:00:045:0001, з цільовим призначенням для традиційних народних промислів і підприємницької діяльності, яка розташована по АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 15-17).
Згідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 168663069 від 30.05.2019 торгівельний комплекс (об`єкт нежитлової нерухомості) зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1824405153238, та має наступний опис: загальна площа (кв.м.): 298, опис: нежитлова будівля А-1, сарай В, замощення І, огорожа №1-3 (т. 1 а.с. 18).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.
Згідно заповіту від 13.09.2010 р. ОСОБА_3 на випадок своє смерті зробив таке розпорядження: все своє майно, де б воно не було та з чого б не складалося, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті та на що він за законом матиме право, заповів повністю дружині ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т. 1 а.с. 8).
30.04.2018 р. ОСОБА_2 отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 7/8 часток (т.1 а.с. 30), а 1/8 як обов`язкову частку отримала неповнолітня дочка спадкодавця ОСОБА_6 (т. 3 а.с. 31).
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка кадастровий номер 5323810100:00:045:0001 площею 0,1500 га, придбана за договором купівлі-продажу від 21.10.2016 р. ОСОБА_1 у ОСОБА_3 , здійснений її розподіл, зокрема, на земельній ділянці з кадастровим номером 5323810100:00:045:003 розміщено спірне майно - недобудований адміністративно-готельнийкомплекс ( АДРЕСА_1 )(т.1а.с.19-20,ухвала судувід 04.09.2019р. уцивільній справі№ 544/1061/19провадження №2-з/544/19/2019),отже,на проданій земельній ділянці розташовані будівельні матеріали (фактично об`єкт незавершеного будівництва).
Висновком експерта № 698/699/700/767-769 за результатами проведеної судової оціночно-будівельної, будівельно-технічної та оціночно-земельної експертизи від 27.06.2019 р., при визначенні ринкової вартості будівельних матеріалів, з яких складається об`єкт незавершеного будівництва приміщення адміністративно-готельного комплексу, розташованого по АДРЕСА_4 , який знаходиться на земельній ділянці площею 0,1500 га, кадастровий номер 5323810100:00:045:0001, станом на 21.10.2016 р., експерту не було забезпечено огляд всередині незавершеної будівництвом будівлі адміністративно готельного блоку, тому розрахунки проводилися на основі наданих на дослідження вихідних даних та згідно даних натурного дослідження зовні будівлі. Виходячи з наведеного, ринкова вартість будівельних матеріалів, з яких складається об`єкт незавершеного будівництва приміщення адміністративно-готельного комплексу, могла складати 1 562 830 грн., також встановлено, що при будівництві були використані наступні будівельні матеріали: бетонні фундаментні блоки у кількості 300 шт.; цегла керамічна у кількості 292000 шт.; залізо-бетонні плити у кількості 168 шт.; профнастил 335 кв.м.; віконні блоки 67,64 кв.м.; розчин 177,0 кв.м. (т.1 а.с. 127-149).
Відповідно до Звіту про оцінку майна № р 10/10 від 2019 року коефіцієнт готовності незвершеного будівництвом готельного комплексу складає 73% (а.с. 41 матеріалів забезпечення позову провадження № 2-з/544/19/2019 в рамках цивільної справи).
Вказаний об`єкт незавершеного будівництва фактично будувався за кошти ОСОБА_3 , що підтверджується вищевказаними документами, та не був предметом договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.10.2016 р. та договору купівлі-продажу торгівельного комплексувід 21.10.2016 р.
Договором купівлі-продажу торгівельного комплексу від 21.10.2016 р. передбачено, що його предметом є торгівельний комплекс, що складається із нежитлової будівлі торгівельного комплексу «А-1» загальною площею 502,70 кв. м., сараю «В», замощення «І», огорожі № 1-3.
Згідно п. 4 вказаного договору всі технічні характеристики відповідають технічному паспорту, виготовленому КП «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 03.06.2009 р., у зв`язку з чим покупець не наполягає на проведенні поточної технічної інвентаризації відчужуваного нерухомого майна. Згідно п. 5 договору покупець повідомляє продавця, що торгівельний комплекс, який є предметом цього договору, візуально оглянутий ним до оформлення цього договору, недоліки чи дефекти, які перешкоджали б його використанню за цільовим призначенням, а також будь-які перебудови чи перепланування не застереженні у правовстановлюючому документі та технічному паспорті, виготовленому КП «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 03.06.2009 на момент огляду покупцем виявлені не були.
Технічний паспорт торгівельного комплексу по АДРЕСА_4 , виготовлений станом на 03.06.2009 р. містить роз`яснення, що саме входить до складу торгівельного комплексу «А-1»: приміщення торгівлі, приміщення персоналу та проходи для відвідувачів (т. 1 а.с. 10-11). Об`єкт незавершеного будівництва адміністративно-готельного блоку не входить до переліку нежитлової будівлі «А-1».
Пунктом 11 договору передбачено, що сторони свідчать, що у тексті цього договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються купівлі-продажу зазначеного торгівельного комплексу. Будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладення цього договору і не відображені у його тексті, після підписання цього договору не матимуть правового значення (т. 1 а.с. 13).
Відповідач погодився з вказаними положенням договору, що посвідчується його особистим підписом у договорі.
Доводи представника відповідача про те, що покупець та продавець домовлялися також про продаж будівельних матеріалів (об`єкту незавершеного будівництва), проте з невідомих причин просто не включили до переліку об`єктів, які продаються за договором, не мають ніякого доказового та правового значення.
Представником відповідача суду надана копія письмової розписки від 21.10.2016 р., згідно якої ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 50 000 доларів США готівкою за будівельні матеріали, які були використані під час спорудження адміністративно-готельного комплексу, який не увійшов у перелік майна по договорам купівлі-продажу від 21.10.2016 р. Розписка дана 21.10.2016 (т. 1 а.с. 49).
На підставі вказаної розписки відповідач ОСОБА_1 не визнає право власності на майно спадкоємиці померлого ОСОБА_3 позивача ОСОБА_2 , у зв`язку з чим остання звернулася до суду з даним позовом, оскільки у позасудовому порядку вона не має змоги захистити своє право та отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на будівельні матеріали, які були використані під час будівництва, оскільки вони перебувають на земельній ділянці, яка належить відповідачу.
Представник відповідача обґрунтовує незгоду з позовними вимогами тим, що будівельні матеріали були продані померлим ОСОБА_3 відповідачу ОСОБА_1 за розпискою.
В цій частині заперечень позову стороною відповідача суд першої інстанції виходив з того, що вони є неспроможними з огляду на наступне.
Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків.
За положеннями частин першої, третьої статті 215ЦКУкраїнипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Тобто відповідно до вищевказаних норм ЦК України недійсним можна визнати лише договір як правочин, і така вимога може бути заявлена як однією зі сторін, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Суд першої інстанції погодився з доводами представника позивача щодо неналежної форми договору - письмової розписки від 21.10.2016 р.
Судом встановлено, що спірні будівельні матеріали вже використані у будівництві та представляють собою сукупність конструктивних елементів. При цьому конструктивні елементи це фундамент, стіни і окремі опори, перекриття, перегородки, дахи, сходи, вікна, двері і ворота, які поєднанні між собою при будівництві. Внаслідок цього будівельні матеріали неможливо виокремити один від одного чи перемістити, не завдавши шкоди матеріалам та, відповідно, без їх знецінення.
Суд першої інстанції виходив з того, що об`єкт незавершеного будівництва об`єкт будівництва, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження та не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства. Незавершене будівництво є об`єктом цивільних правовідносин, який, враховуючи як теоретичні, так і нормативні підстави, слід вважати нерухомістю. Для виникнення права власності на незавершене будівництво необхідна державна реєстрація цього права, що і є моментом набуття права власності на такий об`єкт.
Основна процедура переходу об`єкта незавершеного будівництва у приватну власність є його приватизація, яка здійснюється згідно із Законом України «Про особливості приватизації об`єктів незавершеного будівництва» від 14 вересня 2000 року, або шляхом проведення державної реєстрації згідно з Постановою КМУ від 22 червня 2011 року «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно».
Державна реєстрація права на незавершене будівництво здійснюється в порядку встановленому для реєстрації прав щодо нерухомого майна, право власності на яке заявлене вперше. Після державної реєстрації права власності на незавершений об`єкт будівництва можна вчиняти щодо нього подальші операції, зокрема продаж такого об`єкта.
Відсутність державної реєстрації прав на нерухоме майно та не введення його в експлуатацію, вказані конструктивні елементи мають ознаки нерухомого майна, такий об`єкт є об`єктом незавершеного будівництва та не може вважатися рухомим.
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Отже, при продажу об`єкта незавершеного будівництва його власник спочатку повинен зареєструвати права на цей об`єкт, а вже потім укладати договір купівлі-продажу, який посвідчується нотаріально.
Складення розписки на підтвердження продажу нерухомого майна суперечить законодавству.
Крім цього, пунктом 1 Постанови Правління Національного банку України Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою № 210 від 06.06.2013 (в ред. 06.06.2013) установлено граничну суму розрахунків готівкою: фізичних осіб між собою за договорами купівлі-продажу, які підлягають нотаріальному посвідченню, у розмірі 150000 (ста п`ятдесяти тисяч) гривень.
З наданої представником відповідача копії розписки вбачається, що договірна ціна майна становить 50 тисяч доларів США, що станом на момент укладення договору 21.10.2016 р. становило 1 285 180 грн. (за курсом валют НБУ станом на 21.10.2016 р. один долар США становив 25,7036 грн.), що значно перевищує граничну суму розрахунків готівкою.
Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
За умов відсутності будь-яких підтверджень проведення розрахунку за купівлю майна за таку вартість у безготівковій формі, правочин суперечить положенням Постанови Правління Національного банку України «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою» № 210 від 06.06.2013 р.
За встановлених судом першої інстанції обставин в цій частині, суд прийшов до висновку, що правочин, на який посилається сторона відповідача, суперечить ч.ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, оскільки правочин щодо купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва повинен укладатися письмовим договором, який посвідчується нотаріально, а розрахунок повинен бути проведений на банківський рахунок у безготівковій формі, а наслідком порушення цих вимог є підставою недійсності правочину у відповідності ч. 1 ст. 215 ЦК України, при цьому, показання свідків не можуть прийматися як беззаперечні докази, а тому відсутні підстави вважати правочин, на який посилається сторона відповідача - копію розписки щодо продажу об`єкту, дійсним.
Вирішуючи позовнувимогу провстановленняправавласності набудівельніматеріали,яківикористанів процесібудівництва конструктивних елементів об`єкту незавершеного будівництва приміщення адміністративно-готельного комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з позиції Верховного Суду, викладеної в ухвалі від 22.03.2017 р. у справі за № 296/499/15-ц та постанови Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року № 6-388цс15, які згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України є обов`язковими для судів.
Також судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , як дружина, та відповідно до заповіту прийняла спадщину шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріуса. Неповнолітня донька покійного ОСОБА_3 ОСОБА_6 прийняла спадщину у відповідності до ч. 4 ст. 1268 ЦК України, неповнолітня ОСОБА_6 перебуває на утриманні позивача ОСОБА_2 , є її законним представником. У зв`язку з тим, що незавершене будівництвом приміщенняадміністративно-готельногокомплексуне підлягає поділу, як будівельні матеріали, оскільки складає елемент цілісної конструкції, суд, враховуючи, що спадкоємцями майна є 7/8 частки - ОСОБА_2 , а 1/8 частка - неповнолітня ОСОБА_6 , то за позивачем ОСОБА_2 вцілому слід визнати право на будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва конструктивних елементів об`єкту незавершеного будівництва приміщення адміністративно-готельного комплексу, що складає 73 % готовності, при цьому суд також виходив з того, що ОСОБА_6 не позбавлена права у подальшому звернутися до ОСОБА_2 з вимогою про компенсацію вартості частки належної їй у майні.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обгрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Предметом даного спору є визнання права власності на будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва об`єкту незавершеного будівництва - приміщення адміністративно-готельного комплексу, шо знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 в порядку спадкування після смерті замовника будівництва ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 будівельних матеріалів, які використані в процесі будівництва об`єкту незавершеного будівництва - приміщення адміністративно-готельного комплексу, шо знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та передати їх спадкоємцю замовника будівництва ОСОБА_3 ОСОБА_2 .
По справі вбачається, що заперечуючи позов, відповідач посилається на те, що за життя ОСОБА_3 при укладанні договору купівлі-продажу торгівельного комплексу 21.10.2016 року сплатив останньому згідно письмової розписки грошові кошти у розмірі 50 тис. доларів і за будівельні матеріали, які були використані при будівництві об`єкта незавершеного будівництва - приміщення адміністративно-готельного комплексу.
Оцінюючи надані докази в цій частині, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що вказана розписка не є правочином у розумінні вимог ЦК України та не породжує прав для відповідача як на будівельні матеріали, використані при будівництві, так і вцілому на об`єкт будівництва. Інших доказів щодо укладення договору купівлі-продажу спірного об`єкту відповідачем не надано.
У п. 28 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.12.2019 року у справі №916/633/19, вказано, що об`єкт незавершеного будівництва є лише сукупністю належних забудовнику будівельних матеріалів і наявність судового рішення про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на новостворену річ - об`єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) в розумінні статті 181 та частини 2 статті 331 ЦК України, оскільки не звільняє забудовника від обов`язку після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію в загальному порядку та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно.
Крім цього,по справівбачається,що об`єктторгівельного комплексута об`єктнезавершеного будівництва-приміщення адміністративно-готельногокомплексу маютьрізні юридичніадреси відповідно АДРЕСА_4 та АДРЕСА_1 ,тому зазначенняу письмовійрозписці проте,що «адміністративно-готельнийкомплекс по АДРЕСА_4 ,який неувійшов уперелік майнапо договорукупівлі-продажувід 21.10.2016року»,не відповідаєдійсності,оскільки адміністративно-готельнийкомплекс знаходитьсяза іншоюадресою.Крім цього,на часукладення договорукупівлі-продажу торгівельного комплексувід 21.10.2016р.адміністративно-готельний комплекс був недобудований, не був зданий в експлуатацію, не пройшов державну реєстрацію як об`єкт нерухомого майна, тобто не був об`єктом циівльних прав, та не міг бути предметом правочину згідно вимог ЦК України.
Як встановила колегія суддів, зі змісту письмової розписки від 21.10.2016 р. не вбачається, що дружина ОСОБА_2 давала згоду чоловікові ОСОБА_3 на продаж об`єкту незавершеного будівництва - адміністративно-готельного комплексу та згоду на отримання від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 50 тис. доларів. Вказана розписка про сплату коштів не була нотаріально посвідчена і відповідач ОСОБА_1 не зміг пояснити суду апеляційної інстанції, чому вона не була посвідчена нотаріально, при цьому послався лише на довіру один до одного, при складанні розписки сторони не складали інших документів щодо безпосереднього переліку будівельних матеріалів, які були використані при будівництві об`єкта незавершеного будівництва - приміщення адміністративно-готельного комплексу на час складання розписки.
Також є правильним висновок суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 будівельних матеріалів, які використані в процесі будівництва об`єкту незавершеного будівництва - приміщення адміністративно-готельного комплексу, шо знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та передати їх спадкоємцю замовника будівництва ОСОБА_3 ОСОБА_2 , оскільки будівельні матеріали у вигляді об`єкту незавершеного будівництва - приміщення адміністративно-готельного комплексу, не вибували із володіння ОСОБА_3 . Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем одночасно заявлено як вимога про визнання права власності на будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва об`єкту незавершеного будівництва - приміщення адміністративно-готельного комплексу, шо знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за позивачем в порядку спадкування після смерті замовника будівництва ОСОБА_3 , так і вимога про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 будівельних матеріалів, які використані в процесі будівництва об`єкту незавершеного будівництва - приміщення адміністративно-готельного комплексу, шо знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та передати їх спадкоємцю замовника будівництва ОСОБА_3 ОСОБА_2 . Вимога про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 будівельних матеріалів, які використані в процесі будівництва об`єкту незавершеного будівництва - приміщення адміністративно-готельного комплексу, є віндикаційним позовом та самостійним способо захисту порушеного права.
Згідно п.п. 141,142,144,146 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 р. у справі №183/1617/16 власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387ЦК України). Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означає введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
Згідно ч. 4. ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, позивачем правильно обрано спосіб захисту порушеного права шляхом визнання права власності на будівельні матеріали, які використані в процесі будівництва об`єкту незавершеного будівництва в порядку спадкування після смерті замовника будівництва, а задоволення судом першої інстанції цієї вимоги є належним та достатнім способом захисту порушеного права та не потребує задоволення вимоги про його витребування, яка є самостійним способом захиту порушеного права у випадку, коли слід витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. У даному випадку, як це встановив суд першої інстанції, спірним майном відповідач не заволодів, суд першої інстанції правильно розмежував способи захисту порушеного права та прийшов до висновку, і це узгоджується з вказаною правовою позицією Верховного Суду України, що у даному випадку є правильним способом захисту порушеного права саме визнання права власності на будівельні матеріали приміщення адміністративно-готельного комплексу у порядку спадкування.
Доводи апеляційноїскарги представникавідповідача адвоката ГордієнкаЮ.П.про те,що припідготовці документівдля укладеннядоговорів купівлі-продажу торгівельного комплексу та земельної ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_3 домовилися, що ОСОБА_1 сплатить ОСОБА_3 грошові кошти не тільки за торгівельний комплекс та земельну ділянку, а також і за будівельні матеріали, що були використані при будівницві приміщення адміністративно-готельного комплексу, що факт сплати ОСОБА_1 цих грошових коштів у розмірі 50 тис. грн. підтверджується розпискою, яку особисто написав ОСОБА_3 та передав ОСОБА_1 , що також були передані документи на будвівельні матеріали, що були використані при будівництві, а також документи що стосувалися самого будівнцитва, що на даний час ОСОБА_1 є власником будівельних матеріалів, що були використані при будівництві об`єкту незавершеного будівництва, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки зазначене представником відповідача не свідчить про перехід права власності на будівельні матеріали за відповідачем та не породжує право власності відповідача на будівельні матеріали що були використані при будівництві об`єкту незавершеного будівництва. Як вбачається із матеріалів справи, договір між сторонами не був укладений, наявність розписки не свідчить про перехід права власності.
Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги представника відповідача адвоката Гордієнка Ю.П. про те, що суд не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_3 разом із торгівельним комплексом і земельною ділянкою не об`єкт незавершеного будівництва, а саме будівельні матеріали, що були використані при будівництві об`єкта незавершеного будівництва, а чинним законодавством України нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу будівельних матеріалів не передбачено, оскільки ці доводи не впливають на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідач не надав належні та допустимі докази того, що між ними був укладений договір купівлі-продажу будівельних матеріалів об`єкта незавершеного будівництва з дотриманням вимог чинного ЦК України.
Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги представника відповідача адвоката Гордієнка Ю.П. про те, що висновки суду першої інстанції щодо розписки є суперечливими, оскільки судом достатньо повно мотивовано, чому розписка не є доказом договору між сторонами, розписка не є предметом спору, позивач не є стороною у розписці та її не визнає.
Доводи апеляційної скарги представника відповідача адвоката Гордієнка Ю.П. про те, що висновки суду першої інстанції суперечать фактичним обставинам справи відносно того, що ОСОБА_3 не був замовником будівництва, то ці доводи також не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на законність та обгрунтованість рішення суду. Як встановлено судом, згідно робочого проекту будівництва, виготовленого у 2005 році, його замовником була ОСОБА_5 , яка у подальшому у 2007 році подарувала незакінчений будівництвом торгівельний комплекс (готовність 28%) та земельну ділянку. ОСОБА_3 продовжив його будівництво та будівництво адміністративно-готельного комплексу згідно умов робочого проекту.
Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги представника відповідача адвоката Гордієнка Ю.П. про те, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки це не відповідає дійсності, предметом позову є визнання права власності на будівельні матеріали, які використані в процесі будвіництва, конкретизація цих будівельних матеріалів не є виходом за межі позовних вимог.
Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги представника відповідача адвоката Гордієнка Ю.П. про те, що позивач не надала суду доказів на підтвердження того, що будівельні матеріали належать їй чи померлому ОСОБА_3 , що ОСОБА_1 не визнає за нею право власності на будівельні матеріали, що він незаконно володіє будівельними матеріалами, що відповідачем були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, оскільки по справі надані належні та допустимі докази в частині здійснення будівельних робіт (договори підряду на виконання будвільних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт (витрати), акти приймання будівельних робіт, накладні на придбання будівельних матеріалів, видаткові накладні тощо (т.1. а.с. 152-228) на ім"я ОСОБА_3 . Наявність спору доведено позивачем, відповідач заперечує позов, при цьому посилається на існування розписки, що доводить існування спору між сторонами.
Доводи апеляційноїскарги позивачапро те,що віндикаційнавимога якзаконного спадкоємця ОСОБА_3 у разізадоволення позовноївимоги щодовизнання прававласності,надає їйпередбачене ст.387ЦК Українтиправо витребуватисвоє майновід особи,яка незаконного,без відповідноїправової підставизаволоділа ним,тому судприйшов допомилкового висновку,що такавимога єпередчасною,то цідоводи незаслуговують наувагу,оскільки доречових способівзахисту прававласності належатьпозови провитребування майназ чужогонезаконного володіння,позови прозахист прававласності відпорушень,не пов`язанихіз позбавленнямволодіння,і позовипро визнанняправа власності. Одниміз основнихспособів захиступрава власностіє віндикаційнийпозов, який визначають як позов про повернення свого майна з чужого незаконного володіння, по суті, це вимога власника, який не володіє майном, повернути майно в натурі. У даному спорі є належним способом захисту порушеного права визнання права власності у порядку спадкування, суд першої інстанції зробив правильний висновок в цій частині, який грунтується на вимогах діючого законодавства.
З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.
Відповідно до ч. 1 ст.374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, апеляційний суд у складі колегії суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палатиз розглядуцивільних справ, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Гордієнка Юрія Петровича, ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 16 липня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 14 вересня 2020 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В.М.Триголов
