Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" вересня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/171/20
Господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В. при секретарі судового засідання Васильєвій О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні з розгляду справи по суті за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Городищенської сільської ради (34607, Рівненська обл., Березнівський р-н, вул. Незалежності, буд. 130, с. Городище, код ЄДРПОУ 04387935) до Комунального підприємства "Березнекомунсервіс" (34600, Рівненська обл., Березнівський р-н, м. Березне, вул. Буховича, буд. 58, код ЄДРПОУ 30717537) про зобов`язання вчинити дії
У судове засідання з'явилися:
- від позивача: Кошманюк А.А.,
- від відповідача: Боротюк О.О. (керівник), Драчук І.С. (адвокат)
Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск DVD-R, серійний номер MAP6B2WKO1141176.
ВСТАНОВИВ:
24.02.2020 року Городищенська сільська рада (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Рівненської області із позовом до Комунального підприємства "Березнекомунсервіс" (далі - КП "Березнекомунсервіс", відповідач) про зобов`язання вчинити дії, а саме зобов`язати КП "Березнекомунсервіс" негайно звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 5 га на території Городищенської сільської ради урочище "Поломське" за кадастровим номером 5620483600:08:007:0032 шляхом зупинення вивезення сміття на дану земельну ділянку та її повної очистки від відходів, та приведення самовільно зайнятої ділянки у придатний для використання стан, а саме: вивести незаконно складоване сміття, привести в належний санітарний стан територію, яка виділена під сміттєзвалище та провести обвалування або огородження периметру сміттєзвалища, а також стягнути витрати на правову допомогу і судовий збір.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями 24.02.2020 року справу № 918/171/20 розподілено судді Церковній Н.Ф.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27.02.2020 року позовну заяву Городищенської сільської ради залишено без руху, постановлено надати Городищенській сільській раді строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме у 10-денний строк з дня отримання даної ухвали подати до суду: опис вкладення з переліком конкретних додатків, які надіслані відповідачу, що підтвердить направлення доданих до позовної заяви документів для відповідача.
04.03.2020 року до відділу канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області від представника позивача адвоката Тихончук Л.Х. надійшло клопотання, відповідно до якого остання просить долучити до матеріалів справи опис вкладення у цінний лист з переліком конкретних додатків до поданої позовної заяви та докази їх надсилання відповідачу.
У зв`язку з перебуванням судді Церковної Н.Ф. на плановому лікарняному з 02.03.2020 року, яке має тривати не менше 14 календарних днів, у відповідності до п. 7.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Рівненської області, затверджених рішенням зборів суддів від 06.02.2020 року № 1, розпорядженням керівника апарату суду Бабича І.В. № 01-04/07/2020 від 05.03.2020 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 918/171/20.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 05.03.2020 року визначено новий склад суду для розгляду справи № 918/171/20, а саме - суддя Романюк Р.В.
Розглянувши матеріали позовної заяви судом встановлено, що позивач - Городищенська сільська рада звернулась до господарського суду з позовом про зобов`язання вчинити дії, визначивши наступний склад її учасників: відповідач - КП "Березнекомунсервіс"; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне підприємство "Нове Життя" Городищенської сільської ради Березнівського району Рівненської області; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Березнівська міська рада.
Разом з тим, при розгляді вказаної позовної заяви та доданих до неї документів судом встановлено, що позивачем не надано належних доказів відправлення всім учасникам справи (третім особам) копії доданих до позовної заяви документів, зокрема опис вкладення не містить переліку конкретних додатків, які надіслані третім особам на підтвердження направлення доданих до позовної заяви документів для КП "Нове Життя" та Березнівській міській раді.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10.03.2020 року позовну заяву Городищенської сільської ради до КП "Березнекомунсервіс" про зобов`язання вчинити дії залишено без руху, постановлено позивачу у 5-денний строк з дня отримання даної ухвали через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області подати суду докази на підтвердження направлення на адресу Комунального підприємства "Нове Життя" (34607, Рівненська обл., Березнівський р-н, с. Городище, вул. Незалежності, 130) та Березнівської міської ради (34600, Рівненська обл., м. Березне, вул. Київська, буд. 5) копії позовної заяви з усіма доданими до неї документами (опис з переліком усіх надісланих документів).
18.03.2020 року до відділу канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області від представника позивача подано клопотання, до якого долучено докази на підтвердження направлення на адресу Комунального підприємства "Нове Життя" (34607, Рівненська обл., Березнівський р-н, с. Городище, вул. Незалежності, 130) та Березнівської міської ради (34600, Рівненська обл., м. Березне, вул. Київська, буд. 5) копії позовної заяви з усіма доданими до неї документами, а саме - описи з переліком усіх надісланих документів.
У зв`язку з перебуванням судді Романюка Р.В. з 16.03.2020 року у відпустці тривалістю більше 14 календарних днів у відповідності до п. 7.1. Засад використання автоматизованої системи документообігу Господарського суду Рівненської області, затверджених рішенням зборів суддів 06.02.2020 року № 1, з метою недопущення порушення строків розгляду вказаного вище клопотання та судової справи, виникла необхідність призначити повторний автоматизований розподіл справи № 918/171/20.
Відтак, на підставі розпорядження керівника апарату Бабича І.В. № 01-04/12/2020 від 18.03.2020 року за результатами повторного автоматизованого розподілу справ між суддями справу № 918/171/20 розподілено судді Заголдній Я.В.
Господарський суд встановив, що 17.03.2020 року позивач отримав ухвалу Господарського суду Рівненської області від 10.03.2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Господарський суд, оглянувши клопотання позивача про усунення недоліків позовної заяви, що надійшло 18.03.2020 року, встановив, що недоліки усунуто у визначений судом строк.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/171/20, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначити на 24.04.2020 року, відмовити у залученні до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Нове Життя" Городищенської сільської ради Березнівського району Рівненської області, відмовити у залученні до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Березнівської міської ради, запропоновано сторонам:
- позивачу: подати суду будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності); відповідно до ст. 166 ГПК України подати суду відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву; одночасно надіслати відповідь на відзив відповідачу та надати суду докази такого скерування відповідачу;
- відповідачу: подати суду відповідно до ст. 165 ГПК України протягом п`ятнадцяти днів з моменту отримання даної ухвали відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду; у строк протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України, одночасно надіслати заперечення позивачу та надати суду докази такого скерування позивачу.
14.04.2020 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від КП "Березнекомунсервіс" надійшов відзив на позовну заяву № 164 від 13.04.2020 року із запереченнями проти задоволення позовних вимог.
23.04.2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області від Городищенської сільської ради надійшло клопотання про продовження строку для подання відповіді на відзив.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24.04.2020 року відкладено підготовче засідання в межах визначеного ГПК України строку підготовчого провадження на 14.05.2020 року, задоволено клопотання Городищенської сільської ради про продовження строку для подання відповіді на відзив, продовжено Городищенській сільській раді строк для подання відповіді на відзив до 13.05.2020 року.
08.05.2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.
12.05.2020 року на поштову адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника відповідача у судове засідання 14.05.2020 року внаслідок встановлення на території України карантину та заборони згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 16.03.2020 року регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньо обласному і міжобласному сполученні.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.05.2020 року продовжено процесуальний строк підготовчого провадження на 30 днів за ініціативою суду - до 22.06.2020 року, відкладено підготовче засідання в межах визначеного ГПК України строку підготовчого провадження на 02.06.2020 року.
15.05.2020 року від адвоката позивача Щура О.В. надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи № 918/171/20. Адвокат Щур О.В. ознайомився з матеріалами справи № 918/171/20 15.05.2020 року, про що свідчить його особистий підпис на цьому клопотанні.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 02.06.2020 року відкладено підготовче засідання в межах визначеного ГПК України строку підготовчого провадження на "21" червня 2020 р. на 15:00 год.
Однак, як встановлено судом, при виготовленні ухвали Господарського суду Рівненської області від 02.06.2020 року судом допущено технічну описку у даті підготовчого засідання, на яку останнє відкладено, зокрема, вказано "21" червня 2020 р. на 15:00 год. замість "22" червня 2020 р.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03.06.2020 року виправлено описку допущену у пункті 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду Рівненської області від 02 червня 2020 року у справі № 918/171/20, замінивши помилково вказану цифру "21" червня 2020 р. на "22" червня 2020 р.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22.06.2020 року закрито підготовче провадження у справі № 918/171/20, призначено справу до судового розгляду по суті на 07.07.2020 року.
22.06.2020 року після судового засідання на поштову адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника відповідача у судове засідання 22.06.2020 року внаслідок встановлення на території України карантину та заборони згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 16.03.2020 року регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньо обласному і міжобласному сполученні.
07.07.2020 року від представника відповідача адвоката Боротюка О.О. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника відповідача у судове засідання внаслідок його зайнятості у іншому судовому засіданні, на підтвердження додано відповідний доказ.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 07.07.2020 року розгляд справи по суті відкладено на 18.08.2020 року.
17.08.2020 року від представника позивача адвоката Щура О.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника позивача внаслідок його зайнятості у іншому судовому засіданні, на підтвердження додано відповідний доказ.
18.08.2020 року на офіційну електронну пошту Господарського суду Рівненської області від представника відповідача адвоката Боротюка О.О. надійшло клопотання про проведення засідання без участі представників КП "Березнекомунсервіс", у якому зазначає про те, що не заперечує проти відкладення розгляду справи № 918/171/20.
18.08.2020 року на запит судді Заголдної Я.В. сформовано інформаційну довідку № 220661608 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за параметрами запиту: кадастровий номер земельної ділянки 5620483600:08:007:0032.
У судовому засіданні 18.08.2020 року з розгляду справи по суті судом встановлено, що учасники справи у судове засідання не забезпечили явку уповноважених представників.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.08.2020 року оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи № 918/171/20 по суті на 27.08.2020 року.
25.08.2020 року через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів та про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника позивача внаслідок його зайнятості у іншому судовому засіданні, на підтвердження чого додано відповідний доказ.
У судовому засіданні 27.08.2020 року з розгляду справи по суті судом встановлено, що позивач не забезпечив явку уповноважених представників.
Господарський суд, розглянувши подане представником позивача клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про необхідність оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27.08.2020 року оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи № 918/171/20 по суті на 03.09.2020 року.
03.09.2020 року судом встановлено, що у судове засідання з'явилися представники позивача Кошманюк А.А. та представники відповідача Боротюк О.О. та Драчук І.С.
Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві та просив суд відмовити у позові в повному обсязі.
Судом встановлено, що позивач не подав суду відповідь на відзив, а відповідач - відповідно не подав заперечення на відповідь на відзив.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення, доводи, обґрунтування та заперечення присутніх представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи учасників справи, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на території Городищенської сільської ради знаходиться земельна ділянка за кадастровим номером 5620483600:08:007:0032 (урочище "Поломське"), цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування, опис об'єкта: площа: 5 га, дата державної реєстрації земельної ділянки: 19.06.2018 року, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: відділ у Березнівському районі Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області.
Наполягаючи на задоволенні позовних вимог, представники позивача вказують на таке.
Комунальне підприємство «Березнекомунсервіс» використовує вищевказану земельну ділянку із 1991 року самовільно для вивезення сміття із м. Березне Рівненської області без необхідних правовстановлюючих документів.
Натомість, 10.07.2018 року Комунальному підприємству "Нове життя" надано право постійного користування земельною ділянкою державної форми власності за кадастровим номером 5620483600:08:007:0032, на якій розташоване сміттєзвалище.
Як зазначає у позовній заяві позивач, Комунальне підприємство "Нове життя" позбавлене можливості нормально функціонувати, оскільки відповідач у справі № 918/171/20, незважаючи на неодноразові повідомлення від позивача, продовжує діяльність із вивезення сміття на дану земельну ділянку.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись при цьому на таке.
Рішенням Городищенської сільської ради № 475 від 07.07.2008 року надано дозвіл КП «Березнекомунсервіс» на передачу земельної ділянки у постійне користування під сміттєзвалище орієнтовною площею 5 га в ур. Поломське із земель запасу сільської ради.
Однак, незважаючи на неодноразові звернення відповідача щодо надання дозволу на відведення земельної ділянки за кадастровим номером 5620483600:08:007:0032 в постійне користування Комунальному підприємству «Березнекомунсервіс» до відповідних органів, відповіді на звернення не отримано та необхідних правовстановлюючих документів відповідачем не виготовлено.
При цьому, відповідач вважає проект землеустрою та висновок "Про відведення земельної ділянки у постійне користування КП "Нове життя" незаконним та протиправним, а розпорядження голови Березнівської районної державної адміністрації № 208 від 04.07.2018 року - таким, що призвело до порушення регіональних інтересів та прав територіальної громади м. Березне.
Судом встановлено, що предметом позову у справі № 918/171/20 є вимоги Городищенської сільської ради про зобов'язання КП "Березнекомунсервіс" вчинити дії пов'язані із звільненням самовільно зайнятої ним земельної ділянки за кадастровим номером 5620483600:08:007:0032.
Підставами позову у справі № 918/171/20 є перешкоджання Комунальним підприємством "Березнекомунсервіс" Комунальному підприємству "Нове життя" у реалізації прав останнього як постійного землекористувача на володіння та користування земельною ділянкою за кадастровим номером 5620483600:08:007:0032.
Як вбачається із інформаційної довідки № 220661608 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за параметрами запиту: кадастровий номер земельної ділянки 5620483600:08:007:0032, сформованої 18.08.2020 року на запит судді Заголдної Я.В.:
- земельна ділянка за кадастровим номером 5620483600:08:007:0032 належить до державної форми власності, дата державної реєстрації - 10.07.2018 року, її власником є держава України в особі Березнівської районної державної адміністрації Рівненської області;
- 10.07.2018 року на земельну ділянку за кадастровим номером 5620483600:08:007:0032 за розпорядженням голови районної державної адміністрації № 208 від 04.07.2018 року зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою за правокористувачем: Комунальним підприємством "Нове життя" Городищенської сільської ради Березнівського району Рівненської області (код ЄДРПОУ 37753532, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 34607, Рівненська обл., Березнівський р., с. Городище, вулиця Незалежності, будинок 130), опис об'єкта іншого речового права: в постійне користування передається земельна ділянка загальною площею 5 0000 гектарів.
Відтак, судом встановлено, у Комунального підприємства «Березнекомунсервіс» відсутні законні права на користування чи володіння земельною ділянкою за кадастровим номером 5620483600:08:007:0032, оскільки таке речове право надано постійному землекористувачу Комунальному підприємству "Нове життя".
У позовній заяві позивач зазначав, зокрема, про необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Нове Життя", оскільки рішення у справі на думку позивача могло вплинути на його права або обов'язки щодо однієї із сторін.
В обґрунтування необхідності залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Нове Життя" - позивач вказував на те, що дане підприємство має зареєстроване право постійного користування на спірну земельну ділянку площею 5 га на території Городищенської сільської ради урочище "Поломське" за кадастровим номером 5620483600:08:007:0032.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 23.03.2020 року, зокрема, відмовлено у залученні до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Нове Життя" виходячи з наступного.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права чи обов`язки щодо однієї зі сторін.
Отже, особа, яку зазначає позивач як третю особу без самостійних вимог, має перебувати з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.
Підставою для вступу (залучення) в судовий процес таких третіх осіб є їх заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в них права на позов або пред`явлення до них позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача.
Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше такі особи можуть мати самостійні вимоги на предмет спору.
Для такої третьої особи неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.
Отже, на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не можна покладати будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.
Відтак, суд дійшов висновку, що чинним законодавством заборонено покладати у справі № 918/171/20 на Комунальне підприємство "Нове Життя" будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати його права, тобто винести рішення або ухвалу суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.
Зважаючи на викладене, суд відмовив у залученні до участі у справі в якості третьої особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Нове Життя".
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Городищенська сільська рада, звертаючись до суду із позовом до КП "Березнекомунсервіс" про зобов`язання вчинити дії пов'язані зі звільненням самовільно зайнятої ним земельної ділянки за кадастровим номером 5620483600:08:007:0032, посилається на порушення відповідачем прав саме Комунального підприємства "Нове Життя" як постійного землекористувача.
Отже, спір у даній справі виник щодо самовільного (без відповідних правовстановлюючих документів) використання відповідачем земельної ділянки орієнтовною площею 5, 0000 га за кадастровим номером 5620483600:08:007:0032, яка перебуває у постійному землекористуванні Комунального підприємства "Нове Життя" та знаходиться на території Городищенської сільської ради.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
На підставі ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Згідно зі ст. 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
За змістом ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
Як встановлено судом, спір у справі виник у зв`язку з виявленням Городищенською сільською радою факту використання Комунальним підприємством "Березнекомунсервіс" без документів, що посвідчують право власності або право користування, земельної ділянки за кадастровим номером 5620483600:08:007:0032, а саме - шляхом вивезенням відповідачем на ділянку сміття.
Відтак, це є негаторний позов про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Згідно з ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:
а) розпорядження землями територіальних громад;
б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;
в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;
д) організація землеустрою;
е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;
є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;
ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;
з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;
и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;
і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;
ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;
й) вирішення земельних спорів;
к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать:
1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону;
2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
27.03.2020 року після відкриття провадження у справі № 918/171/20 комісією у складі Кошманюка А.А., Наумчук Л.С., Снітко Я.А., Плескач Ю.П. було складено акт обстеження земельної ділянки у с. Городище ур. Поломське, з якого вбачається, що під час обстеження встановлено вивіз та розвантажування твердих відходів автотранспортом "Березнекомунсервіс".
Як вбачається із листа Державної екологічної інспекції Подільського округу № 3-10/2919 від 21.07.2020 року, Державною екологічною інспекцією Подільського округу після відкриття провадження у справі № 918/171/20 було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) Комунального підприємства "Березнекомунсервіс" згідно погодження Державної екологічної інспекції України № 2.3/512 ПГ від 23.06.2020 року, на підставі звернення гр. Кошманюка А.А. про порушення, що спричинило шкоду його правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю громадян, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави. За результатами перевірки встановлено наступне. Відповідно до рішення Городищенської сільської ради № 475 від 07.07.2008 року КП "Березнекомунсервіс" виділено земельну ділянку загальною площею 5 га у постійне користування під сміттєзвалище. На момент перевірки сміттєзвалище експлуатувалося із порушеннями вимог екологічної безпеки, зокрема, порушено вимоги ст. 33 Закону України "Про відходи", ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України та ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". За результатами перевірки складено 6 протоколів про адміністративне правопорушення. КП "Березнекомунсервіс" надано припис щодо вжиття відповідних заходів та усунення вищезазначених порушень, який є обов'язковим до виконання у визначені строки.
Також як вбачається із листа Державної екологічної інспекції Подільського округу № 3-10/2919 від 21.07.2020 року, враховуючи, що місце видалення відходів, яке перевірялося, вичерпало свої проектні потужності, Державна екологічна інспекція подільського округу вказує на необхідність розгляду даного питання на засіданні виконавчого комітету Березнівської міської ради.
Згідно з ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до виключної компетенції місцевих рад відноситься:
- надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об'єктів, у тому числі місць чи об'єктів для розміщення відходів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію;
- визначення на конкурсних засадах юридичних осіб, які здійснюють у межах певної території збирання та перевезення побутових відходів спеціально обладнаними для цього транспортними засобами;
- вирішення питань у сфері поводження з небезпечними відходами відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. ст. 30 та 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить:
- вирішення питань збирання, транспортування, утилізації та знешкодження побутових відходів, знешкодження та захоронення трупів тварин;
- затвердження схем санітарного очищення населених пунктів та впровадження систем роздільного збирання побутових відходів;
- затвердження норм надання послуг з вивезення побутових відходів;
- здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів;
- визначення території для розміщення відходів відповідно до законодавства;
- здійснення контролю за діяльністю суб'єктів підприємницької діяльності у сфері поводження з відходами;
- здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з побутовими та виробничими відходами та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи.
Стаття 21 Закону України «Про відходи» також окреслює повноваження органів місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами. Зокрема, вказана стаття передбачає, що органи місцевого самоврядування мають забезпечити:
- виконання вимог законодавства про відходи;
- розроблення та затвердження схем санітарного очищення населених пунктів;
- організацію збирання і видалення побутових відходів;
- затвердження місцевих і регіональних програм поводження з відходами та контроль за їх виконанням;
- вжиття заходів для стимулювання суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері поводження з відходами;
- вирішення питань щодо розміщення на своїй території об'єктів поводження з відходами;
- здійснення контролю за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території;
- ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалище відходів;
- сприяння роз'ясненню законодавства про відходи серед населення, створення необхідних умов для стимулювання залучення населення до збирання і заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини;
- надання згоди на розміщення на території села, селища, міста місць чи об'єктів для зберігання та захоронення відходів;
- надання дозволів на будівництво або реконструкцію об'єкта поводження з відходами на відповідній території селища або міста;
- надання дозволів на експлуатацію об'єкта поводження з небезпечними відходами на відповідній території селища або міста;
- здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з виробничими та побутовими відходами відповідно до Закону.
Положеннями ст. 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.
Статтею 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено повноваження місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища та зазначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, в тому числі, здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
У відповідності до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку про відсутність у Городищенської сільської ради повноважень на звернення до Господарського суду Рівненської області із позовом до Комунального підприємства "Березнекомунсервіс" про зобов`язання вчинити дії.
А також судом встановлено, що згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України лише власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
У відповідності з ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
Частиною 1 ст. 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, юридичні особи та фізичні особи підприємці мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх оспорюваних або порушених прав.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представлять відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (стаття 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (стаття 142 Конституції України). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на землю та природні ресурси (стаття 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Відтак, оскільки власником земельної ділянки за кадастровим номером 5620483600:08:007:0032 є держава Україна, а постійним землекористувачем є Комунальне підприємство "Нове Життя", суд дійшов висновку про те, що Городищенська сільська рада є неналежним позивачем у справі № 918/171/20.
Неналежний позивач - це особа, якій не належить право вимоги по пред'явленому в суді позову, тобто її права, свободи чи інтереси не порушуються оскаржуваними рішенням/дією (бездіяльністю) відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
У відповідності з ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
У відповідності із ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
У відповідності із ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Матеріалами справи підтверджено, що з 10.07.2018 року постійним землекористувачем земельної ділянки за кадастровим номером 5620483600:08:007:0032 є Комунальне підприємство "Нове Життя" на підставі розпорядження голови Березнівської районної державної адміністрації.
Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, а також передбаченому ст. 6 Земельного кодексу України принципі забезпечення раціонального використання та охорони земель.
Використання відповідачем спірної земельної ділянки та вивезення сміття за відсутності правовстановлюючих документів відповідачем не заперечується.
Однак, судом встановлено, що самовільне використання Комунальним підприємством "Березнекомунсервіс" земельної ділянки за кадастровим номером 5620483600:08:007:0032 порушує права володіння та користування саме постійного землекористувача Комунального підприємства "Нове Життя", а не органу місцевого самоврядування Городищенської сільської ради.
Відповідно до ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за таке порушення, зокрема, як самовільне зайняття земельних ділянок.
Згідно зі ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Як роз`яснюється в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об`єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.
Відповідно до статей 2, 318 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) річ (майно) може знаходитись у власності Українського народу, фізичних та юридичних осіб, держави Україна, Автономної Республіки Крим, територіальних громад, іноземних держав й інших суб'єктів публічного права. Організації, які не є юридичними особами, не можуть мати майна на праві власності. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті 3, статті 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Ураховуючи, що згідно зі статтею 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, а тому інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.
Захист права власності - це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), по-друге - застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.
Однак, всупереч наведеному позивач не довів перед судом, яким чином зі сторони відповідача було порушено права позивача та те, що Городищенська сільська рада є власником (титульним володільцем) майна у вигляді земельної ділянки за кадастровим номером 5620483600:08:007:0032.
Посилаючись на протиправність дій відповідача, позивач фактично стверджує про протиправну бездіяльність відповідача стосовно відмови у звільненні самовільно зайнятої земельної ділянки.
Основною умовою захисту права позивача у даному спорі могло б бути відновлення його майнового стану, однак судом встановлено, що такий майновий стан органу місцевого самоврядування не був порушений стороною відповідача.
При цьому суд акцентує увагу на тому, що позивачем заявлено про порушення його права Комунальним підприємством "Березнекомунсервіс", однак із підстав позову вбачається, що порушено право Комунального підприємства "Нове Життя".
Зважаючи на викладене, оскільки земельна ділянка за кадастровим номером 5620483600:08:007:0032 перебуває у володінні та користуванні постійного землекористувача, відповідно самовільне її зайняття може порушувати права або інтереси саме такого землекористувача Комунального підприємства "Нове Життя", а не органу місцевого самоврядування Городищенської сільської ради.
Лише власник майна вправі звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов). Із зазначеним позовом може звернутися також особа, яка відповідно до закону або договору має право володіння та користування майном, наприклад постійний землекористувач.
Негаторний позов - це позов про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння.
Положення ст. 391 Цивільного кодексу України, якою передбачено права власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, передбачають регулювання захисту права власності не в будь-якому випадку, а саме в разі його порушення шляхом вчинення перешкод у здійсненні власником його правомочностей з користування та (або) розпорядження майном. Цей спосіб захисту спрямований на усунення порушення прав власника, які не пов'язані з позбавленням володіння майном. Тобто передбачений вказаною правовою нормою негаторний позов пред'являється власником за умови, що він має майно у своєму володінні, однак протиправна поведінка інших осіб перешкоджає йому здійснювати користування та розпорядження ним. Також характерною ознакою цього позову, як правило, є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі.
Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то й відпадає підстава для пред'явлення негаторного позову.
Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.
Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення (постанова Вищого господарського суду України від 07.06.2016 року у справі №907/810/15).
Позивачем у негаторному позові є власник майна або особа, яка володіє майном на підставі інших прав на майно (титульний власник). До останніх можуть належати суб'єкти речових прав (наприклад, підприємство, установа чи організація, що не є власником майна, але володіє ним на праві повного господарського відання або оперативного управління, що позбавлена можливості користуватися чи розпоряджатися майном).
Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.05.2015 у справі № 6-92цс15, у якій зазначено, що передбачений статтею 391 ЦК спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником прав користування та розпорядження своїм майном, підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.
Зважаючи на викладене, позивачем із даними позовними вимогами може виступати власник або постійний землекористувач.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 14 ГПК України).
Речово-правові засоби захисту спрямовані на захист суб'єктивного права власності як абсолютного цивільного права громадян чи організацій, які на момент порушення права не перебувають у договірних чи інших зобов'язальних відносинах з порушником. Характерними ознаками таких засобів є те, що вони покликані захистити право власності, а також інше речове право на майновий об'єкт, що є індивідуально визначеним і зберігся в натурі.
Правовідносини Комунального підприємства "Березнекомунсервіс" та Комунального підприємства "Нове Життя" судом не досліджуються та не оцінюються, оскільки Комунальне підприємство "Нове Життя" не є стороною у справі № 918/171/20, а із негаторним позовом у справі № 918/171/20 звернулася інша особа - орган місцевого самоврядування.
Отже, господарський суд, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач є власником земельної ділянки за кадастровим номером 5620483600:08:007:0032 та порушено його права чи майнове становище, оскільки з боку відповідача могло бути порушено права Комунального підприємства "Нове Життя", яке не є стороною у справі № 918/171/20, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами, тому в задоволенні даного негаторного позову слід відмовити.
У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Поняття і види доказів викладені у ст. 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 року).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з`ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.
Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у визначенні прав та обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.
Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.
Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об`єктивного зв`язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об`єктом судового пізнання.
Частиною 1 с. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
Враховуючи вимоги процесуального законодавства, належними та допустимими доказами, які підтверджують факт заборгованості, можуть бути первинні документи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 17 Закону України 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», від 28 жовтня 2010 року в справі «Трофимчук проти України», від 9 грудня 1994 року в справі «Хіро Балані проти Іспанії», від 1 липня 2003 року в справі «Суомінен проти Фінляндії», від 7 червня 2008 року в справі «Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії») свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відтак, оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що у задоволенні позову Городищенської сільської ради до КП "Березнекомунсервіс" про зобов`язання вчинити дії слід відмовити. Іншого позивачем не доведено.
Розрахунок позивача щодо стягнення з відповідача правової допомоги судом не перевіряється з підстав недоведеності позовних вимог, відтак з огляду на викладене, вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.
Оскільки позов не підлягає задоволенню, судові витрати у справі № 918/171/20 покладаються на позивача Городищенську сільську раду.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 14.09.2020 року.
Суддя Заголдна Я.В.
