Справа № 442/1520/18 Головуючий у 1 інстанції: Павлів З.С.
Провадження № 22-ц/811/2713/18 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія:59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Мікуш Ю.Р., Шандри М.М.,
секретар: Симець В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 жовтня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська Інноваційна Компанія», з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» Оберемко Р.А, про захист прав споживача, -
в с т а н о в и л а :
рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 жовтня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія (ПАТ «Укрінком») з ідентифікаційним кодом юридичної особи 05839888 в користь ОСОБА_1 заборгованість по депозиту в сумі 33347,26 доларів США та 71262,50 євро, що відповідно до курсу НБУ станом на 13.03.2018 становаить 3136922,07 гривні. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія (ПАТ «Укрінком») з ідентифікаційним кодом юридичної особи 05839888 в дохід держави 8810 гривень судового збору.
Дане рішення оскаржило ПАТ «Українська інноваційна компанія».
В своїй апеляційній скарзі просять рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Зазначають, що 24.12.2015 року Правлінням НБУ було прийнято постанову №934 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Укрінбанк» до категорії неплатоспроможних», а виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення №239 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «УКРІНБАНК» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». В подальшому 22.03.2016 року Правлінням НБУ на підставі пропозиції ФГВФО щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «УКРІНБАНК» винесено постанову №180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «УКРІНБАНК» та на підставі вказаної постанови НБУ виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №385 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «УКРІНБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку». Вказують на те, що всі депозитні договори, укладені позивачем, як вкладником з ПАТ «УКРІНБАНК» є припиненими з 24.12.2015 року дати початку процедури ліквідації банку. Також, вказують на те, що за результатами проведеної інвентаризаційної перевірки відповідачем з`ясовано, що договори про розміщення банківських вкладів №10-2325606 «Тільки для своїх» від 21.09.2015 року на суму 71262,50 Євро та №10-1266221 «Фінансова щедрість» від 012.07.2014 року на суму 13920,34 доларів США на ім`я ОСОБА_1 в автоматизованій банківській системі ПАТ «Укінбанк» Б-2 та інших паперових носіях відсутні. Зазначають, що позивачем не були надані документи на підтвердження внесення в банк грошових коштів по укладених депозитних договорах та такий факт судом не досліджувався.
В судовезасідання учасники справи не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників) зважаючи на те, що такі особи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України та зважаючи на те, що від представника апелянта ПАТ «Українська інноваційна компанія» Колянковського Т.М. надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності.
Клопотання представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи у зв`язку із неможливістю через карантинні заходи забезпечити проїзд позивача чи приїзд повноважного представника у судове засідання, колегія суддів вважала не обґрунтованим зважаючи на таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуваннямпостанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"у чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 по 31.07.2020 (в редакції останніх змін) на всій території України встановлено карантин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України"внесено зміни допостанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"та відповідно до підпункту 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів"запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієїпостанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією (у тому числі у м. Києві). Зокрема, дозволено: з 22.05.2020 регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньообласному та міжнародному сполученні; з 25.05.2020 перевезення пасажирів метрополітенами.
Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.
Положеннямистатті 129 Конституції України,статті 2 ЦПК Україниодним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положеннямстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Відтак, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи неодноразові відкладення судових засідань та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи, зокрема, за відсутності позивача ОСОБА_1 та його представника.
Вказане, також, відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 16.07.2020 року у справі № 924/369/19.
Крім цього, до суду апеляційної інстанції надійшла заява від ПАТ «Укрінбанк» про заміну сторони у справі як учасника процесу відповідача на ПАТ «Український інноваційний банк», що ліквідується державною, замість ПАТ «Українська інноваційна компанія».
Однак, колегія суддів вважала, що у задоволенні вказаної заяви слід відмовити, оскільки визначення кола відповідачів є прерогативою та правом позивача та таке право може бути реалізоване на стадії розгляду справи судом першої інстанції. Відповідно, колегія суддів не бере до уваги і письмові пояснення ПАТ «Укрінбанк».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів позовної заяви, відзиву на позовну заяву, заперечення на відзив на позовну заяву, апеляційної скарги, а також усних та письмових заяв та пояснень учасників справи в судах обох інстанцій, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ч.3 ст.12, ст. 13 ЦПК України, ч.1 ст.22, ст.ст. 1, 4 Закону України «Про захист прав споживачів», постанову Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 №5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», ч.1ст.626, ст.ст. 629, 1060, 526, 525, 1074, 91, 92, ч.1 ст.1058, ч.5ст.1061, ч. 2ст.1070, ч.1ст.625, ч.1 ст.509 ЦК України, ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.41 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення ЄСПЛ у справі Zolotas проти Греції, ухвалу Верховного Суду від 12.09.2018 у справі № 159/778/17та ухвалу Верховного Суду від 01.10.2018 у справі №159/778/17 та задовольняючи позов, виходив з того, що 01 липня 2014 року між ОСОБА_1 таПАТ «Укрінбанк» укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-1266221, на підставі якого позивач вклав, а ПАТ «Укрінбанк» прийняв вклад в розмірі 13920,34 доларів США. Найменування вкладу: «Фінансова щедрість». Процентна ставка 11% річних. Термін розміщення до 31.08.2015. Автопролонгація передбачена. 19 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрінбанк» укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-2328355, на підставі якого позивач вклав, а ПАТ «Укрінбанк» прийняв вклад в розмірі 2940 доларів США. Найменування вкладу: «Привіт весні». Процентна ставка 10,5% річних. Термін розміщення до 22.11.2015. Автопролонгація передбачена. 20 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрінбанк» укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-2336449, на підставі якого позивач вклав, а ПАТ «Укрінбанк» прийняв вклад в розмірі 3015,49 доларів США. Найменування вкладу: «Привіт весні». Процентна ставка 9,5% річних. Термін розміщення до 23.11.2015. Автопролонгація передбачена. 27 травня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрінбанк» укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-1352139 на підставі якого позивач вклав, а ПАТ «Укрінбанк» прийняв вклад в розмірі 2000 доларів США. Найменування вкладу: «Тільки для своїх». Процентна ставка 10% річних. Термін розміщення до 06.10.2015. Автопролонгація передбачена. 29 травня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрінбанк» укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-1353196 на підставі якого позивач вклав, а ПАТ «Укрінбанк» прийняв вклад в розмірі 1000 доларів США. Найменування вкладу: «Тільки для своїх». Процентна ставка 10% річних. Термін розміщення до 08.10.2015. Автопролонгація передбачена. 03 червня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрінбанк» укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-1353853 на підставі якого позивач вклав, а ПАТ «Укрінбанк» прийняв вклад в розмірі 3400 доларів США. Найменування вкладу: «Тільки для своїх». Процентна ставка 11% річних. Термін розміщення до 04.12.2015. Автопролонгація передбачена. 24 червня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрінбанк» укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-2359921 на підставі якого позивач вклав, а ПАТ «Укрінбанк» прийняв вклад в розмірі 4870,65 доларів США. Найменування вкладу: «Тільки для своїх». Процентна ставка 10,5% річних. Термін розміщення до 25.09.2015. Автопролонгація передбачена. 21 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрінбанк» укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-2325606 на підставі якого позивач вклав, а ПАТ «Укрінбанк» прийняв вклад в розмірі 71262,50 євро. Найменування вкладу: «Тільки для своїх». Процентна ставка 10% річних. Термін розміщення до 22.09.2016. Автопролонгація передбачена. 25 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрінбанк» укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-1388431 на підставі якого позивач вклав, а ПАТ «Укрінбанк» прийняв вклад в розмірі 2200,78 доларів США. Найменування вкладу: «Тільки для своїх». Процентна ставка 11,75% річних. Термін розміщення до 26.09.2015. Автопролонгація передбачена. Суд вважав, щл обов`язок ПАТ «Укрінбанк» повернути позивачу банківський вклад на першу вимогу позивача підтверджується змістом положень ч.2 ст.1060 Цивільного кодексу України в редакції, що діяла на момент укладання договору банківського вкладу. ПАТ «Укрінбанк», всупереч вимогам законодавства не виконав своєчасно зобов`язання щодо повернення позивачу банківського вкладу. Враховуючи те, що позивачу вкладених коштів не повернуто, договір банківського вкладу другою із сторін цього договору не виконано, суд прийшов до висновку про порушення право приватної власності позивача на вклад. Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Український інноваційний банк» (ПАТ «Укрінбанк»), оформленим протоколом від 22 листопада 2016 року № 3, змінено найменування товариства як юридичної особи з ПАТ «Український інноваційний банк» на ПАТ «Укрінком». Затверджено статут у новій редакції. Згідно з пунктом 1.1 статуту ПАТ «Укрінком», затвердженого рішенням позачергових загальних зборів акціонерів, ПАТ «Укрінком» продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ «Український інноваційний банк», перереєстрованого Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 05 червня 2015 року, номер запису 10741050116038947, ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 05839888, на ПАТ «Укрінком», яке є правонаступником усіх прав та обов`язків ПАТ «Український інноваційний банк». У подальшому, рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрінком», оформленим протоколом від 28 березня 2017 року № 6, змінено найменування товариства як юридичної особи з ПАТ «Укрінком» на ПАТ «Українська інноваційна компанія». Затверджено статут у новій редакції. Відповідно до пункту 1.1 статуту ПАТ «Укрінком» ПАТ «Українська інноваційна компанія» продовжує свою діяльність на підставі цього статуту шляхом зміни найменування з ПАТ «Укрінком», перереєстрованого приватним нотаріусом Сазоновою О.М. 13 липня 2016 року, номер запису 10741050116038947, ідентифікаційний код суб`єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 05839888, на ПАТ «Українська інноваційна компанія», яке є набувачем всіх прав та обов`язків ПАТ «Український інноваційний банк» і ПАТ «Укрінком». Тобто, збори акціонерів рішеннями позачергових загальних зборів, в межах своїх повноважень, внесли зміни до статуту, виключили зі своєї назви слово «банк» та із переліку видів своєї діяльності банківську діяльність, та зареєстрували такі зміни в передбаченому чинним законодавством порядку. Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ «Українська інноваційна компанія» у стані припинення не перебуває, державна реєстрація не скасована. Беручи до уваги вищенаведене, суд вважав, що спірні правовідносини є майновими, відповідач є правонаступником ПАТ «Укрінбанк», а тому позов є підставним та такий слід задоволити, стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість по депозиту в розмірі33347,26 доларів США та 71262,50 євро, що відповідно до курсу НБУ станом на 13.03.2018 становить 3136922,07 гривні.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону не відповідають; обставини, які суд вважав встановленими не доведені, а тому рішення суду підлягає скасуванню.
ОСОБА_1 звернувся в суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська Інноваційна Компанія», з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» Оберемко Р.А, в якому просив: стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська Інноваційна Компанія» в користь ОСОБА_1 заборгованість по депозиту в сумі 33347,26 доларів США та 71262,50 євро, що відповідно до курсу НБУ станом на 13.03.2018 становить 3136922,07 грн. та стягнути судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 01 липня 2015 року між ним та ПАТ «Укрінбанк» в особі Дрогобицького центрального відділення ПАТ «Укрінбанк» в м.Дрогобичі було укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-1266221, найменування вкладу «Фінансова щедрість», на підставі типової форми заяви-договору про розміщення банківського вкладу, запропонованої відповідачем. Відповідно до умов укладеного договору відповідач зобов`язався прийняти від нього грошові кошти в сумі 13920,34 доларів США з кінцевим терміном повернення 31.08.2015 з автопролонгацією. 19.02.2015 між ним та відповідачем укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-2328355, найменування вкладу «Привіт весні», на підставі типової форми заяви-договору про розміщення банківського вкладу, пропонованої відповідачем. Відповідно до умов укладеного договору відповідач зобов`язався прийняти від позивача грошові кошти в сумі 2940 доларів США з кінцевим терміном повернення 22 листопада 2015 року з авто пролонгацією. 20.03.2015 укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-2336449, найменування вкладу «Привіт весні», на підставі типової форми заяви-договору про розміщення банківського вкладу, запропонованої відповідачем. Відповідно до умов укладеного договору відповідач зобов`язався прийняти від нього грошові кошти в сумі 3015,49 доларів США з кінцевим терміном повернення 23.11.2015 з автопролонгацією. 27.05.2015 між ним та відповідачем укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-1352139, найменування вкладу «Тільки для своїх», на підставі типової форми заяви-договору про розміщення банківського вкладу, запропонованої відповідачем. Відповідно до умов укладеного договору відповідач зобов`язався прийняти від нього грошові кошти в сумі 2000 доларів США з кінцевим терміном повернення 06.10.2015 з автопролонгацією. 29.05.2015 між ним та відповідачем було укладено договір розміщення банківського вкладу №10-1353196, найменування вкладу «Тільки для своїх», на підставі типової форми заяви-договору про розміщення банківського вкладу, запропонованої відповідачем. Відповідно до умов укладеного договору відповідач зобов`язався прийняти від нього грошові кошти в сумі 1000 доларів США з кінцевим терміном повернення 08.10.2015 з авто пролонгацією. 03.06.2015 між ним та відповідачем укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-1353853, найменування вкладу «Тільки для своїх», на підставі типової форми заяви-договору про розміщення банківського вкладу, запропонованої відповідачем. Відповідно до умов укладеного договору відповідач зобов`язався прийняти від нього грошові кошти в сумі 3400 доларів США з кінцевим терміном повернення 04.12.2015 з авто пролонгацією. 24.06.2015 між ним та відповідачем укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-2359921, найменування вкладу «Тільки для своїх», на підставі типової форми заяви-договору про розміщення банківського вкладу, запропонованої відповідачем. Відповідно до умов укладеного договору відповідач зобов`язався прийняти від нього грошові кошти в сумі 4870,65 доларів США з кінцевим терміном повернення 25.09.2015 з авто пролонгацією. 21.09.2015 між ним та відповідачем було укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-2325606, найменування вкладу «Тільки для своїх», на підставі типової форми заяви-договору про розміщення банківського вкладу, запропонованої відповідачем. Відповідно до умов укладеного договору відповідач зобов`язався прийняти від нього грошові кошти в сумі 71262,50 євро з кінцевим терміном повернення 22.09.2016 з авто пролонгацією. Крім цього, 25.09.2015 між ним та відповідачем укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-1388431, найменування вкладу «Тільки для своїх», на підставі типової форми заяви-договору про розміщення банківського вкладу, запропонованої відповідачем. Відповідно до умов укладеного договору відповідач зобов`язався прийняти від нього грошові кошти в сумі 2200,78 доларів США з кінцевим терміном повернення 26.09.2016 з авто пролонгацією. Він неодноразово звертався до керівництва банку із заявами про повернення належних йому коштів і нарахованих відсотків по них, однак жодної відповіді та результату по них не отримав. Вважає, що відповідач не виконав взятих на себе згідно вищевказаних договорів зобов`язань, а тому для захисту своїх майнових прав змушений звертатись до суду з даним позовом як споживача.
З матеріалів справи вбачається, що 1 липня 2014 року між ОСОБА_1 таПАТ «Укрінбанк» укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-1266221, на підставі якого позивач вклав, а ПАТ «Укрінбанк» прийняв вклад в розмірі 13920,34 доларів США. Найменування вкладу: «Фінансова щедрість». Процентна ставка 11% річних. Термін розміщення до 31.08.2015. Автопролонгація передбачена. (Т.1 а.с.6)
19 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрінбанк» укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-2328355, на підставі якого позивач вклав, а ПАТ «Укрінбанк» прийняв вклад в розмірі 2940 доларів США. Найменування вкладу: «Привіт весні». Процентна ставка 10,5% річних. Термін розміщення до 22.11.2015. Автопролонгація передбачена. (Т.1 а.с.7)
20 березня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрінбанк» укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-2336449, на підставі якого позивач вклав, а ПАТ «Укрінбанк» прийняв вклад в розмірі 3015,49 доларів США. Найменування вкладу: «Привіт весні». Процентна ставка 9,5% річних. Термін розміщення до 23.11.2015. Автопролонгація передбачена. (Т.1 а.с.8)
27 травня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрінбанк» укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-1352139 на підставі якого позивач вклав, а ПАТ «Укрінбанк» прийняв вклад в розмірі 2000 доларів США. Найменування вкладу: «Тільки для своїх». Процентна ставка 10% річних. Термін розміщення до 06.10.2015. Автопролонгація передбачена. (Т.1а.с.9)
29 травня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрінбанк» укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-1353196 на підставі якого позивач вклав, а ПАТ «Укрінбанк» прийняв вклад в розмірі 1000 доларів США. Найменування вкладу: «Тільки для своїх». Процентна ставка 10% річних. Термін розміщення до 08.10.2015. Автопролонгація передбачена. (Т.1 а.с.10)
03 червня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрінбанк» укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-1353853 на підставі якого позивач вклав, а ПАТ «Укрінбанк» прийняв вклад в розмірі 3400 доларів США. Найменування вкладу: «Тільки для своїх». Процентна ставка 11% річних. Термін розміщення до 04.12.2015. Автопролонгація передбачена. (Т.1 а.с.11)
24 червня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрінбанк» укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-2359921 на підставі якого позивач вклав, а ПАТ «Укрінбанк» прийняв вклад в розмірі 4870,65 доларів США. Найменування вкладу: «Тільки для своїх». Процентна ставка 10,5% річних. Термін розміщення до 25.09.2015. Автопролонгація передбачена. (Т.1 а.с.12)
21 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрінбанк» укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-2325606 на підставі якого позивач вклав, а ПАТ «Укрінбанк» прийняв вклад в розмірі 71262,50 євро. Найменування вкладу: «Тільки для своїх». Процентна ставка 10% річних. Термін розміщення до 22.09.2016. Автопролонгація передбачена. (Т. 1а.с.13)
25 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрінбанк» укладено договір про розміщення банківського вкладу №10-1388431 на підставі якого позивач вклав, а ПАТ «Укрінбанк» прийняв вклад в розмірі 2200,78 доларів США. Найменування вкладу: «Тільки для своїх». Процентна ставка 11,75% річних. Термін розміщення до 26.09.2015. Автопролонгація передбачена. (Т.1 а.с.14)
Як вбачається із Постанови ВеликоїПалати Верховного Судувід 10 грудня 2019 року у справі №925/698/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо переходу прав та обов`язків ПАТ «Український інноваційний банк» до ПАТ «Українська інноваційна компанія», Верховний Суд зазначив, що у разі припинення діяльності суб`єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу (частини перша та третястатті 25 ГПК України). В даному випадку це ст.55 ЦПК.
Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина першастатті 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1 та 4 частини другоїстатті 11 ЦК України). Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частини першастатті 14 ЦК України). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (частина шостастатті 11 ЦК України).
Суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства (частина п`ятастатті 5 ГК України).
Відповідно до частин другої та третьоїстатті 13 ЦК Українипри здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватись від дій, які б могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правом в інших формах.
Зміст правочину не може суперечитиЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина першастатті 203 ЦК України).
До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положенняЦК Україниз урахуванням особливостей, передбаченихГК України(частина третястатті 202 ГК України). Припинення зобов`язання регулюєтьсяглавою 50 ЦК України.
Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом (частини перша та четвертастатті 104 ЦК України). Частинам першій та четвертійстатті 104 ЦК Україникореспондує частина перша статті 59 та частина першастатті 91 ГК України. Частині першійстатті 104 ЦК Українитакож кореспондує частина перша статті 79 Закону про акціонерні товариства.
Особливості ліквідації банків встановлюються Законом про банки (згідно із частиною четвертоюстатті 110 ЦК України).
Реорганізація банку - злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов`язків правонаступникам (абзац сороковий частини першої статті 2 Закону про банки).
У разі реорганізації банку шляхом перетворення до таких правовідносин не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи. Під час проведення реорганізації банку шляхом перетворення кредитори не мають права вимагати від банку припинення чи дострокового виконання зобов`язання (частина третя статті 26 Закону про банки).
Власники банку мають право розпочати процедуру ліквідації банку за рішенням загальних зборів лише після надання на це згоди НБУ та за умови відкликання банківської ліцензії. Ліквідація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаченому законодавством про ліквідацію юридичних осіб, у разі якщо НБУ після отримання рішення власників про ліквідацію банку не виявив ознак, за якими цей банк може бути віднесено до категорії проблемного або неплатоспроможного. В іншому випадку НБУ відмовляє в погодженні згідно з пунктом 2.4. глави 2 розділу ІІІ Положення про заходи впливу. Якщо банк, який ліквідується за ініціативою власників, віднесено НБУ до категорії проблемних або неплатоспроможних, НБУ та Фонд вживають щодо нього заходи, передбачені Законом про банки та Законом про гарантування вкладів (згідно із статтею 78 Закону про банки).
Правління банку зобов`язане протягом трьох робочих днів інформувати НБУ, зокрема про: про кандидатуру на призначення на посаду керівника банку, зміну юридичної адреси і місцезнаходження банку, наявність хоча б однієї з підстав для віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних або для відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку, припинення банківської діяльності (згідно із пунктами 1, 2, 5 та 6 частини першої статті 46 Закону про банки).
Банк подає документи для проведення державної реєстрації змін до статуту банку після їх погодження НБУ. Перелік документів та порядок погодження змін до статуту банку встановлюються НБУ. НБУ приймає рішення про погодження змін до статуту банку або про відмову в їх погодженні не пізніше місячного строку з дня подання повного пакета документів. НБУ в установленому ним порядку вносить відповідний запис до Державного реєстру банків після проведення державної реєстрації змін до установчих документів (частини четверта та шоста-восьма статті 16 Закону про банки).
Погодження змін, що вносяться до статутів банків, регулюються, зокрема главою 1 розділу VII Положення про порядок реєстрації та ліцензування банків, відкриття відокремлених підрозділів, затвердженогопостановою Правління НБУ від 08 вересня 2011 року № 306, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2011 року за № 1203/19941 (далі - Положення про ліцензування банків). Погодження призначення та визначення відповідності професійної придатності та ділової репутації керівників банку, керівника підрозділу внутрішнього аудиту (у разі їх зміни) регулюється главою 3 розділу VII Положення про ліцензування банків. Зокрема, відповідно до пункту 1.8 глави 1 розділу VII Положення про ліцензування банків банк у разі зміни свого найменування зобов`язаний у новій редакції статуту зробити запис про правонаступництво банку з новим найменуванням щодо передачі йому всього майна, прав і зобов`язань банку з попереднім найменуванням.
Документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати переліку вимог, передбаченому частиною першою статті 15 Закону про держреєстрацію, зокрема установчі документи банків, інших юридичних осіб, які згідно іззакономпідлягають погодженню (реєстрації) відповідно Національним банком України, іншими державними органами, подаються з відміткою про їх погодження відповідним органом (пункт 10).
Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними (частина третя статті 36 Закону про гарантування вкладів).
Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цьогоЗаконута інших законів України (частина перша статті 4 Закону про банки). Цьому кореспондує частина першастатті 334 ГК України.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону про банки метою цьогоЗаконує правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника. Цим завданням кореспондує мета банківського нагляду, визначена у частині першій статті 67 Закону про банки, а також мета банківського регулювання, визначена у частині першій статті 55 Закону про НБУ.
Банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій НБУ, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких НБУ здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку (абзац четвертий статті 1 Закону про НБУ).
Метою Закону про гарантування вкладів є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків. Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цимЗаконом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (стаття 1 Закону про гарантування вкладів).
Фонд та НБУ співпрацюють з метою забезпечення стабільності банківської системи України і захисту інтересів вкладників та інших кредиторів банків. З цією метою Фонд і НБУ укладають договір про співпрацю, який передбачає засади співробітництва цих установ у процесі регулювання і нагляду за діяльністю банків, застосування до них заходів впливу, інспекційних перевірок банків, здійснення заходів з виведення неплатоспроможних банків з ринку (частина перша статті 55 Закону про гарантування вкладів).
Тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду (частина перша статті 35 Закону про гарантування вкладів). Особливості передачі активів і зобов`язань неплатоспроможного банку визначені статтею 40 Закону про гарантування вкладів.
У разі відповідності банку, який віднесений до категорії неплатоспроможних, критеріям, встановленим нормативно-правовими актами Фонду, виконавча дирекція Фонду затверджує план врегулювання, в якому зазначено, що найменш витратним способом виведення банку з ринку є ліквідація банку з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб у порядку, встановленому Законом про гарантування вкладів, та подає НБУ пропозицію щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації такого банку. У такому разі тимчасова адміністрація припиняється у день отримання рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (згідно із частиною другою статті 39 Закону про гарантування вкладів).
Відшкодування вкладникам коштів за їх вкладами після прийняття рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку з підстав, передбачених частиною другою статті 77 (відкликання банківської ліцензії) Закону про банки закріплене статтею 26 Закону про гарантування вкладів, яка також передбачає відповідне набуття Фондом статусу кредитора відповідного банку. Завершує Фонд відповідні виплати у день подання документів для внесення до Єдиного реєстру запису про ліквідацію банку як юридичної особи.
Не допускається втручання органів державної влади та інших державних органів чи їх посадових та службових осіб, будь-яких юридичних чи фізичних осіб у виконання функцій і повноважень Національного банку, Ради Національного банку, Правління Національного банку чи службовців Національного банку інакше, як в межах, визначенихКонституцією Українита Законом про НБУ (частина перша статті 53 Закону про НБУ). Цьому положенню кореспондує частина сьома статті 3 Закону про гарантування вкладів стосовно гарантій незалежності Фонду.
Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов`язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом. Шкода, заподіяна банку внаслідок такого втручання, підлягає відшкодуванню у порядку, визначеному законом (частини четверта та п`ята статті 5 Закону про банки).
Законодавче регулювання питань, пов`язаних з виконанням НБУ своїх функцій, установлюється або змінюється виключно Законом про НБУ. Зміна положень Закону про НБУ може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до Закону про НБУ (частина третя статті 53 Закону про НБУ).
Відповідно до змісту положень банківського законодавства лише реорганізація банку передбачає правонаступництво. Способи реорганізації банку передбачені статтею 26 Закон про банки. До реорганізації не застосовуються норми законодавства щодо припинення юридичної особи.
Зміна назви акціонерного товариства (банку) без зміни його організаційно-правової форми, виключення з його назви слова «банк», виключення з видів його діяльності «діяльності комерційних банків» (КВЕД: 64.19) не є ані перетворенням цієї юридичної особи в розумінністатті 108 ЦК України(статті 87 Закону про акціонерні товариства), ані виділом в розумінністатті 109 ЦК України(статті 86 Закону про акціонерні товариства), ані припиненням шляхом злиття, приєднання або поділу в розумінністатті 106 ЦК України(статей 83-85 Закону про акціонерні товариства). Попри те, що правовий висновок щодо застосування норм права у справі № 914/3587/14 (постанова від 24 квітня 2019 року) Велика Палата Верховного Суду зробила стосовно зміни найменування (типу) акціонерних товариств з відкритого або закритого на публічне або приватне, Велика Палата Верховного Суду не бачить підстав відходити від правового висновку, зробленого у мотивувальній частині зазначеного судового рішення (пункт 50), відповідно до якого сама лише зміна найменування (типу) юридичної особи не означає її реорганізації, зокрема, перетворення, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма такої особи.
Отже, в результаті організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року нова банківська установа відповідно до вимог статті 17 Закону про банки не утворилась.
Власники ПАТ «Український інноваційний банк», приймаючи рішення про відмову від «банківської діяльності», висловили своє бажання припинити таку діяльність, яка є складовою спеціальної правосуб`єктності банку як юридичної особи, але вони не звернулись до існуючої процедури ліквідації банку за їх рішенням, передбаченої статтею 78 Закону про банки, погодження якої з боку НБУ неможливе в силу чинності у відповідного банку статусу проблемного, що відповідає як статті 78 Закону про банки так і пункту 2.4 глави 2 розділу ІІІ Положення про заходи впливу.
Також відповідно до банківського законодавства реорганізація банку або його ліквідація за рішенням власників має відбуватись за погодження з НБУ. Відповідного погодження не встановлено. Разом з тим банківським законодавством, зокрема статтями 16 та 46 Закону про банки, також передбачено інформування та погодження з НБУ змін до статуту банку, а також їх реєстрацію тільки після погодження таких змін НБУ. Однак весь обсяг організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року не погоджувався НБУ, попри те, що таке погодження є обов`язковим.
Банківське законодавство не передбачає правонаступництво у разі ліквідації банку. Крім того, з урахуванням частини шостої статті 77 Закону про банки, частини третьої статті 53 Закону про гарантування вкладів, пункту 3.1 глави 3 розділу ІІІ Положення про заходи впливу ліквідація банку ані за ініціативою НБУ, ані за ініціативою власників банку не може вважатись завершеною, оскільки не відповідає вимогам цих нормативних положень, що визначають момент закінчення ліквідації банку.
Отже, не залежно від того чи проведена ліквідація банку чи ні, банк зобов`язаний узгоджувати внесення змін до свого статуту з НБУ відповідно до вимог банківського законодавства. Ця вимога чинна незалежно від чинності Постанови НБУ про неплатоспроможність банку, Рішення Фонду про тимчасову адміністрацію, Постанови НБУ про відкликання ліцензії та ліквідацію банку, Рішення Фонду про ліквідацію банку.
Правочину між ПАТ «Український інноваційний банк» та ПАТ «УКРІНКОМ» щодо передачі прав та обов`язків банку не відбулось,правонаступництва в розумінні процедури реорганізації також. Іншої передбаченоїстаттею 512 ЦК Українизміни кредитора в особі ПАТ «Український інноваційний банк» на ПАТ «УКРІНКОМ» (ПАТ «Українська інноваційна компанія») не доведено.
Стаття 15 Закону про банки дійсно передбачає, що слово «банк» може бути тільки в назві юридичної особи, яка зареєстрована НБУ як банк та має банківську ліцензію. З тієї точки зору, що ПАТ «Український інноваційний банк» є зареєстрованим НБУ як банк, але втратив банківську ліцензію та не відновив її, може видатися, що у цьому є певна невідповідність статті 15 Закону про банки. Однак розуміння статті 15 Закону про банки має не виходити за межі інших положень банківського законодавства. Дослівне тлумачення статті 15 Закону про банки в тому контексті, що відкликання банківської ліцензії призводить до необхідності виключення з назви банку слова «банк», не відповідає суті подальших процедур щодо банку, у якого відкликана банківська ліцензія, передбачених цим законодавством.Закономне передбачено виключення з назви банку слова «банк» після відкликання ліцензії банку. Банківським законодавством передбачена послідовність процедур для випадку відкликання банківської ліцензії. Перебування банку у цих процедурах з наявним у його назві словом «банк» не порушує мети спеціальних вимог до назви банку та слова «банк» у його назві, оскільки відсутність банківської ліцензії припиняє банківську діяльність банку але не припиняє сам банк з його існуючими правами та обов`язками, які виникли в результаті банківської діяльності до відкликання банківської ліцензії.
За змістом положень банківського законодавства (зокрема, статей 5, 74, 79 Закону про банки) недоліки в процедурах, зокрема виведення банку з ринку, можуть усуватись як незаконні та такі, що можуть порушувати права банку. Але самі по собі такі недоліки не можуть бути підставою для скасування загальної процедури виведення банку з ринку, поновлення його банківської ліцензії за наявності статусу проблемного (напр. частина десята статті 40, частина шоста статті 41, частина дванадцята статті 42 Закону про гарантування вкладів). Відповідне не спростовується зазначеною прогалиною в правовому регулюванні питання відкликання банківської ліцензії.
Скасування судом процедури виведення банку з ринку лише на підставі порушень порядку реалізації цієї процедури без спростування підстав, передбачених банківським законодавством для її ініціювання та реалізації, призводить до перебирання на себе судом функцій НБУ та Фонду як спеціальних органів, наділених банківським законодавством відповідними притаманними лише їм повноваженнями. Реалізація судом своїх повноважень у зазначений спосіб не відповідає вимогам статті6, частини другої статті19 Конституції України,статті 53 Закону про НБУ, статті 3 Закону про гарантування вкладів.
Суд має лише усувати порушення в зазначеній процедурі, забезпечуючи законний захист прав зацікавлених сторін цієї процедури.
Дії керівництва банку, пов`язані з самостійним відновленням власних повноважень та внесенням відповідних змін до статуту ПАТ «Український інноваційний банк», не можуть виправдовуватись невиконанням НБУ перед банком своїх зобов`язань щодо повернення банківської ліцензії на підставі судових рішень у справах №№ 826/5325/16 та 826/14033/17, оскільки виконання цим банком вимог законодавства до його діяльності, як підстава отримання цієї ліцензії, є першочерговим.
Якщо банк вважає, що діями НБУ здійснене незаконне втручання у діяльність банку, то він має захищати свої права відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 5 Закону про банки, вимагаючи відшкодування заподіяної шкоди у порядку, визначеному законом.
Виконання судових рішень у справах №№ 826/5325/16 та 826/14033/17 має відбуватись відповідно достатті 115 ГПК України 1991(статей326та327 ГПК України), а не шляхом створення керівництвом банку власних процедур виведення банку з ринку, оскільки фактично суть організаційних змін банку від 13 липня 2016 року зводиться до створення власної процедури виведення проблемного банку з ринку без врахування спеціальної процедури, повноважень НБУ та Фонду, механізмів захисту кредиторів банку, передбаченої банківським законодавством.
Права банку щодо його боржників комплексно пов`язані з його зобов`язаннями перед кредиторами. У зв`язку з цим не може процес виконання зобов`язань проблемним банком здійснюватися в порядку ліквідації цього банку, а реалізація його прав бути відділеною від цього процесу. Зокрема, відповідно до банківського законодавства (частини 6 статті 38, частини першої та п`ятої статті 52 Закону про гарантування вкладів) Фонд забезпечує вимоги кредиторів банку за рахунок реалізації вимог банку до боржників.
Реорганізація банку в іншу особу, або передача прав та обов`язків банку іншій особі за іншими правочинами, навіть зміна назви, якщо це тягне трансформацію носія таких прав та обов`язків, має проводитись у спосіб, який відповідаєзакону, а за наявності прогалин в законодавчому регулюванні загальним принципам законодавства, в першу чергу спеціального, яке регулює банківську діяльність як специфічний вид діяльності. Не можуть ставитись діями однієї особи під загрозу система банківського нагляду, встановлена банківським законодавством, та реалізація мети цього законодавства.
Виведення банку з ринку шляхом виключення слова «банк» з його назви та «банківської діяльності» з видів його діяльностізакономне передбачено. Попри те, щозаконне містить прямої заборони вказаних рішень керівників банку як таких, здійснення цього без узгодження з НБУ не відповідає загальним принципам банківського законодавства.
Якщо юридична особа бажає припинити банківську діяльність, то вона має як банк вийти з ринку за процедурами, які передбачені законодавством, що регулює здійснення банківської діяльності в Україні, для виведення банку з ринку під наглядом НБУ та за участю Фонду.
Рішення про здійснення змін у статуті відповідного банку є підставою для державної реєстрації цих змін лише за умови дотримання встановленої законом процедури погодження таких змін. Дії щодо реєстрації змін до статуту банку мають здійснюватися відповідно до частини першоїстатті 68 Конституції Українита частин другої, третьоїстатті 13 ЦК України, не руйнуючи систему координації та організації банківського ринку, передбачену банківським законодавством, зокрема Законом про банки та Законом про гарантування вкладів. Порушення такого порядку не відповідає публічному порядку, а також ставить під загрозу гарантовані права інших осіб, передбачені законодавством.
Враховуючи зазначене, відповідна прогалина в правовому регулюванні повернення банківської ліцензії не дає підстав вважати, що на банк не розповсюджуються вимоги банківського законодавства, в тому числі і ті, що передбачають обов`язок конкретної послідовності дій Фонду щодо банку, якого визнано проблемним та який цього статусу не змінив.
Отже, перехід прав та обов`язків від ПАТ «Український інноваційний банк» до ПАТ «УКРІНКОМ» та наступних осіб, які заявляли про своє отримання прав та обов`язків цього банку, не міг відбуватись лише на підставі виключення кредитною установою із своєї назви слова «банк» та виключення з видів своє діяльності «банківської діяльності» без дотримання вимог банківського законодавства.Організаційні зміни банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року не відповідають вимогам банківського законодавства.
НБУ може поновити банківську ліцензію ПАТ «Український інноваційний банк» у разі приведення своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства, яке регулює банківську діяльність в Україні.
Стосовно належного суб`єкта, уповноваженого представляти банк у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що після запровадження Фондом у банку тимчасової адміністрації, повноважний суб`єкт на управління банком та представництво банку визначається виключно Фондом відповідно до положень п. 17 частини першої статті 2, статей 34,37,44,48 Закону про гарантування вкладів.
Скасування судом або визнання неправомірним (незаконним) рішення Фонду про запровадження тимчасової адміністрації чи початок процедури ліквідації банку не означає автоматичного припинення управління банком Фондом.
Управління банком Фондом у такому разі припиняється лише після прийняття НБУ рішення про визнання діяльності банку такою, що відповідає законодавству, відновлення банківської ліцензії і повернення банку під нагляд НБУ.
Зважаючи на вказане, суд першої інстанції безпідставно поклав на відповідача, який не є правонаступником ПАТ «Укрінбанк», обов?язок повернути позивачу грошові вклади та позов слід вважати пред?явлено до неналежного відповідача.
Окрім цього,відповідно доч.1ст.4ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Крім цього, відповідно до ч.1 ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідно дост.51ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотаннямпозивача дозакінчення підготовчогопровадження,а уразі розглядусправи заправилами спрощеногопозовного провадження допочатку першогосудового засіданнязалучити доучасті уній співвідповідача. Якщо позовподано недо тієїособи,яка повиннавідповідати запозовом,суд дозакінчення підготовчогопровадження,а уразі розглядусправи заправилами спрощеногопозовного провадження-до початкупершого судовогозасідання заклопотанням позивачазамінює первісноговідповідача належнимвідповідачем,не закриваючипровадження усправі. Після спливустроків,зазначених участинах першійта другійцієї статті,суд можезалучити доучасті усправі співвідповідачаабо замінюєпервісного відповідачаналежним відповідачемвиключно уразі,якщо позивачдоведе,що незнав тане мігзнати доподання позовуу справіпро підставузалучення такогоспіввідповідача чизаміну неналежноговідповідача. Прозалучення співвідповідачачи замінуненалежного відповідачапостановляється ухвала.За клопотаннямнового відповідачаабо залученогоспіввідповідача розглядсправи починаєтьсяспочатку. Відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача. Питання про розподіл судових витрат вирішується в ухвалі про заміну неналежного відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем (відповідачами). При цьому слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача, співвідповідача (чи при його (належного відповідача) відсутності) задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не взмозі вирішувати та задовольняти позовні вимоги без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача чи співвідповідача). Правом на заявлення клопотання про заміну неналежного відповідача належним, залучення співвідповідача наділений виключно позивач, який у випадку заміни відповідача (відповідачів), залучення нового, зобов`язаний вказати вимоги до нового відповідача (відповідачів) та підстави заявлення таких саме до нього.
Враховуючи вказане, а саме те, що відповідач не є правонаступником банку, з яким, як стверджує позивач, ним було укладено ряд договорів банківського вкладу, оскаржуване рішення суду слід скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову до даного відповідача. Вказаним слід задоволити апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
п о с т а н о в и л а :
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» задовольнити.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22 жовтня 2018 року скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська Інноваційна Компанія», з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрінбанк» Оберемко Р.А, про захист прав споживача відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 10 вересня 2020 року.
Головуючий: Я.А. Левик
Судді: Ю.Р. Мікуш
М.М. Шандра
