Справа № 161/20074/19 Провадження №33/802/151/20 Головуючий у 1 інстанції:Івасюта Л. В. Категорія:ч. 3 ст. 41 КУпАП. Доповідач: Денісов В. П.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2020 року місто Луцьк

Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Романюка Л.С., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2020 року щодо нього,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , директор ПФ «РІА-КЛАС»,

визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 420 гривень 40 копійок.

ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він, будучи директором ПФ «РІА-КЛАС» в період з 01.07 по 31.07.2019 допустив порушення вимог трудового законодавства, а саме: здійснив допуск працівників до роботи без оформлення трудових договорів.

До Управління Держпраці у Волинській області надійшов лист Управління Укртрансбезпеки у Волинській області № 2788/21-1/23-19 від 06.08.2019 про те, що у липні 2019 року водіями ПФ «РІА-КЛАС» були допущені факти порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт при виконанні перевезень та вантажів 05.07.2019 ОСОБА_3 , 10.07.2019 року - ОСОБА_4 . Будь-які документи, які б засвідчили перебування вищезазначених працівників у трудових відносинах, на інспекційне відвідування не надано.

Представлені цивільно-правові договори: від 4.07.2019 року укладений цивільно-правовий договір з ОСОБА_4 та 3.07.2019 року з ОСОБА_3 .

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову судді необґрунтованою. Посилається на те, що чинне законодавство України не містить жодного обов`язкового припису щодо того, у яких саме випадках сторони певного зобов`язання повинні укладати саме трудовий договір, а яких цивільно-правові договори на виконання певних вимог робіт. Вказує на те, що за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а його результат, який може настати не залежно від сплину календарних місяців. Вважає, що цивільно-правові договори були спрямовані на кінцевий результат і не були пов`язані із самим процесом праці, що є характерними для трудових відносин. Просить постанову судді скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративні правопорушення, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника Романюка Л.С., які підтримали подану апеляційну скаргу і просили скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

У відповідності до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення у суді першої інстанції не були дотримані вимоги закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи, яка вплинула на правильність прийняття рішення, а викладені у постанові судді висновки щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП, є необґрунтованими і не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У провину ОСОБА_1 поставлено те, що він порушив вимоги законодавства про працю, а саме: вимоги ч.3 ст.24 КЗпП України, чим скоїв правопорушення передбачене ч.3 ст.41 КУпАП. Порушення полягають у тому, що трудові відносини з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 оформлені неналежним чином, без укладення трудового договору та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідальність за ч.3 ст.41 КУпАП настає у випадку фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Постанова судді за своїм змістом не відповідає вимогам закону, оскільки у ній не зазначено суті правопорушення, а саме: не розкрито об`єктивну сторону правопорушення, яка б відповідала диспозиції ч.3 ст.41 КУпАП, тобто не зазначено суті адміністративного правопорушення - конкретні дії чи бездіяльність, які у разі їх скоєння полягали в порушенні чи нездійсненні ОСОБА_1 вимоги законодавства про працю.

Аналіз ч.2 ст.265 КЗпП України вказує на те, що допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору є підставою для відповідальності суб`єктів господарювання.

З положень ч.3 ст.24 КЗпП України вбачається, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вказаний порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413. Цією постановою установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Тобто, повідомлення роботодавцем подається лише щодо осіб, з якими укладено трудовий договір.

Приписами ч.1 ст.21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Як убачається із матеріалів справи, дійсно трудові договори із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не укладалися.

Однак, у матеріалах справи наявні цивільно-правові договори з надання послуг перевезення пасажирів власним транспортом, які були укладені із вказаними особами ПФ "Ріа-Клас" 03 липня 2019 року та 04 липня 2019 року відповідно (а.с.9-12).

Вказані договори були предметом дослідження інспектором праці у ході інспекційного відвідування ПФ "Ріа-Клас".

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основний вид діяльності ПФ "Ріа-Клас" - інший пасажирський наземний транспорт (а.с.6).

Отже, укладення цивільно-правових договорів із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , на думку апеляційного суду дозвовляє замовнику послуг не укладати трудові договори із вказаними особами.

Також варто зазначити. що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2020 року, за результатами розгляду справи за позовом Приватної фірми "Ріа-Клас" до Управління Держпраці у Волинській області про визнання протиправною та скасування постанови, позов задоволено повністю, визнано протиправною та скасувано постанову Управління Держпраці у Волинській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 16 січня 2020 року №ВЛ-930/399/НП/ПВ/АВ/ТД-ФС.

Рішення суду мотивовано тим, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Судом встановлено, що транспортні засоби, на яких надавали послуги згідно цивільно-правових договорів, не є власним майном товариства, а орендованим.

Отже, в діях ОСОБА_1 відсутня об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП.

Відповідно до положень п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності складу правопорушення.

Оскільки в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення щодо нього підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість апеляційної скарги.

Постанова судді щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення щодо нього за ч.3 ст.41 КУпАП - закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 січня 2020 року щодо ОСОБА_1 - скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського

апеляційного суду В.П. Денісов