ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 вересня 2020 року м.Харків Справа № 913/405/19
Провадження №16/913/405/19
За позовом Фермерського господарства "Васильок-2018", м.Сватове Луганської області
до Селянського фермерського господарства "Агродар", с.Новоселівське Сватівського району Луганської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , с. Куземівка Сватівського району Луганської області
про визнання недійсним договору інвестування
Суддя Драгнєвіч О.В.
Секретар судового засідання Скляр Т.С.
У засіданні брали участь:
від позивача: представник не прибув;
від відповідача: Акользіна М.В., адвокат, на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 15.10.1993 №714, ордеру від 13.09.2019, серії АА№ 063073;
від третьої особи: представник не прибув.
С У Т Ь С П О Р У:
Фермерське господарство "Васильок-2018" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Селянського фермерського господарства "Агродар" про визнання недійсним договору інвестування від 26.12.2017, укладеного між СФГ "Васильок", перейменовано в подальшому на ФГ "Васильок-2018" (код 21809154) та СФГ "Агродар" (код 30254677), предметом якого є земельна ділянка загальною площею 5,6869 га із кадастровим номером 4424082500:26:005:0119, що знаходиться на території Куземівської сільської ради Сватівського району Луганської області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 21.10.2013 між ОСОБА_1 та СФГ "Васильок" було укладено договір оренди землі №5, за умовами цього договору в оренду СФГ "Васильок" була передана земельна ділянка загальною площею 5,6869 га із кадастровим номером 4424082500:26:005:0119, що знаходиться на території Куземівської сільської ради. Державна реєстрація договору була проведена, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зроблено відповідний запис від 25.10.2013 за №3057426.
26.12.2017 між СФГ "Васильок" та СФГ "Агродар" було укладено договір інвестування щодо земельної ділянки загальною площею 5,6869 га із кадастровим номером 4424082500:26:005:0119, що знаходиться на території Куземівської сільської ради.
04.03.2019 між ОСОБА_2 (власник "Васильок-2018") та ОСОБА_3 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу майнових прав ФГ "Васильок-2018", який посвідчений приватним нотаріусом Сватівського районного нотаріального округу Луганської області Харченко О.Ю, згідно з умовами цього договору до покупця ( ОСОБА_3 ) перейшли у власність майнові права ФГ "Васильок-2018".
Наразі позивач зауважує про те, що оспорюваний договір інвестування від 26.12.2017 укладався попереднім власником ФГ "Васильок-2018".
Державна реєстрація договору інвестування від 26.12.2017 була проведена державним реєстратором Сватівської районної державної адміністрації Луганської області Дудник Л.Б. лише 29.03.2019, тобто майже через півтора роки після його укладення та після початку сільськогосподарських робіт.
Позивач, посилаючись на норми ст. 235 ЦК України, яка регулює правові наслідки удаваного правочину, зазначає, що про існування договору інвестування він дізнався 28.03.2019 під час виконання СФГ "Агродар" сільськогосподарських робіт на вказаній земельній ділянці, але власник земельної ділянки ОСОБА_1 не надавав згоди на передачу землі в суборенду.
Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним договору інвестування від 26.12.2017, укладеного між Фермерським господарством "Васильок" та Селянським фермерським господарством "Агродар".
Ухвалою Господарського суду Луганської області (у складі судді Шеліхіної Р.М.) від 31.07.2019 було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.08.2019, до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 . Ухвалою Господарського суду Луганської області від 08.10.2019 судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 04.11.2019.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 12.08.2019 №б/н заперечує проти позову з огляду на наступне. Посилаючись на норму ст.627 ЦК України відповідач зазначає, що сторони є вільними в укладенні договору, вибору контрагента та визначенні умов договору відповідно до вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вказує відповідач, відповідно до вимог Закону України "Про інвестиційну діяльність", основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).
За твердженням відповідача, об`єктом інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, в тому числі і земельна ділянка.
Відповідач вказує, що договір інвестування від 26.12.2017 укладений відповідно до вимог Закону України "Про інвестиційну діяльність" та Цивільного Кодексу України, повністю виконується відповідачем, а тому не має підстав вважати спірний договір удаваним правочином.
Крім цього, відповідач вважає, що ФГ "Васильок-2018" не може бути належним позивачем у справі, оскільки стороною спірного договору інвестування є СФГ "Васильок" і на думку відповідача, позивач не надав доказів на підтвердження того, що ФГ "Васильок-2018" є правонаступником прав та обов`язків СФГ "Васильок", доказів зміни власника або зміни найменування на думку відповідача, позивач також не надав.
Також, відповідач заперечує щодо заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу у сумі 20000 грн, так як вважає його не обґрунтованим та таким, що не відповідає критерію розумності (т.1, а.с.78-83).
Позивач у відповіді на відзив від 16.09.2019 №б/н, вважає, що відносини, які склалися між сторонами у справі, регулюються спеціальними нормами Закону України "Про оренду землі" та Земельним Кодексом України, тому спірний договір містить всі ознаки договору суборенди земельної ділянки.
Позивач також зазначив, що СФГ "Васильок" та ФГ "Васильок-2018" є одним і тим самим суб`єктом господарювання, про що свідчить єдиний ідентифікаційний код юридичної особи - 21809154.
За твердження позивача, зміна назви господарства відображена в п.1.1.Статуту ФГ "Васильок-2018", а організаційно-правова форма не змінювалась.
Крім цього, позивач зауважує про те, що 28.03.2019 саме засновник ФГ "Васильок-2018" ОСОБА_3 виявив факт захоплення відповідачем земельних ділянок, які знаходилися в сільськогосподарському обробітку позивача та звернувся до Сватівського ВП ГУНП в Луганській області із заявою про вчинення посадовими особами відповідача злочинів, передбачених ч.1 ст.197 КК України щодо незаконного оброблення земельних ділянок, в тому числі і земельної ділянки яка є предметом спірного договору у даній справі, оскільки відповідач не обмежувався діями, вчиненими лише з культивації земельного масиву (т.1, а.с.104-107).
Ухвалами суду (у складі судді Шеліхіної Р.М.) від 16.09.2019, 30.09.2019, підготовче засідання неодноразово відкладалося.
Третьою особою, громадянином ОСОБА_1 , були надані суду письмові пояснення від 26.09.2019 №б/н, в яких останній підтримав позов ФГ "Васильок-2018" у повному обсязі, зазначив, що він є власником земельної ділянки загальною площею 5,6869 га із кадастровим номером 4424082500:26:005:0119, що згідно договору оренди від 21.10.2013 вказану земельну ділянку було передано в оренду СФГ "Васильок" і за умовами договору права передачі вищевказаної земельної ділянки в суборенду не передбачено.
Крім того, третя особа зазначає, що жодних запитів про надання згоди на передачу земельної ділянки в суборенду чи за будь-яким іншим договором в користування третім особам, до нього не надходило, а спірний договір інвестування, укладений між позивачем і відповідачем, порушує його права, як власника (т.1, а.с.174-175).
Від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання від 07.10.2019 №б/н про долучення до матеріалів справи копії протоколу огляду місця події від 13.09.2019, в якості доказів проведення відповідачем господарської діяльності на належній позивачу спірній земельній ділянці, а також докази оплати позивачем правової допомоги, яке було задоволено судом згідно ухвали від 07.10.2019 (у складі судді Шеліхіної Р.М.) про закриття підготовчого провадження та призначення справи розгляду по суті.
04.11.2019 від Селянського фермерського товариства "Агродар" надійшла заява б/н про відвід судді Шеліхіної Р.М. у справі № 913/405/19.
Ухвалою Господарського суду Луганської області (у складі судді Шеліхіної Р.М.) від 04.11.2019, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу судді Шеліхіній Р.М. у справі № 913/405/19, провадження у справі зупинено до вирішення питання про відвід у порядку, передбаченому ч.3 ст. 39 ГПК України.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2019 заяву про відвід судді передано на розгляд судді Зюбановій Н.М.
Ухвалою Господарського суду від 06.11.2019 задоволено заяву Селянського фермерського господарства "Агродар" б/н від 04.11.2019 про відвід судді Шеліхіної Р.М. у розгляді справи № 913/405/19.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2019 справу №913/405/19 передано на розгляд судді Драгнєвіч О.В.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 08.11.2019 прийнято справу №913/405/19 до розгляду в новому складі суду, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, призначено підготовче засідання у справі на 03.12.2019; встановлено учасникам строки для подання додаткових пояснень із викладенням власних правових позицій з приводу заявленого позову.
Протокольною ухвалою суду (у складі судді Драгнєвіч О.В.) від 03.12.2019 було задоволено клопотання представника відповідача, підготовче засідання відкладено на 24.12.2019, про що учасників повідомлено ухвалою-повідомленням від 03.12.2019.
Протокольною ухвалою суду від 24.12.2019 на підставі ч.3 ст.177 Господарського процесуального кодексу Ураїни продовжено строк підготовчого провадження у справі №913/405/19 на 30 днів, до 04.02.2020, підготовче засідання відкладено на 23.01.2020, про що учасників повідомлено ухвою-повідомленням від 26.12.2019.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 23.01.2020 задоволено клопотання представника СФГ "Агродар" за вх.№169/20 від 23.01.2020. Зобов`язано сторін - Фермерське господарство "Васильок-2018" та Селянське фермерське господарство "Агродар" надати суду оригінали наступних документів для огляду в судовому засіданні: 1) оригінал договору інвестування від 26.12.2017, укладеного між СФГ "Васильок" та СФГ "Агродар", об`єктом інвестиційної програми за яким є земельна ділянка площею 5,6869 га із кадастровим номером 4424082500:26:005:0119, що знаходиться на території Куземівської сільської ради Сватівського району Луганської області; 2) оригінал план (схеми) земельних ділянок, що є об`єктом інвестиційної програми (додаток №2 до договору інвестування від 26.12.2017); 3) оригінал переліку земельних ділянок, що є об`єктом інвестиційної програми (додаток №1 до договору інвестування від 26.12.2017) (належним чином завіренні копії вказаних документів надати до суду для долучення до матеріалів справи).
Вирішено, що заявлене представником відповідача СФГ "Агродар" клопотання за вх. №170/20 від 23.01.2020 буде розглянуто в подальшому під час розгляду справи.
Зупинено провадження у справі №913/405/19 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №696/1693/15-ц.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 04.08.2020 поновлено провадження у справі № 913/405/19, підготовче засідання призначено на 14.08.2020. З огляду на задоволення судом ухвалою від 23.01.2020 клопотання СФГ "Агродар" за вх.№169/20 від 23.01.2020, сторін - Фермерське господарство "Васильок-2018" та Селянське фермерське господарство "Агродар" зобов`язано надати суду оригінали документів визначених ухвалою в судове засідання 13.08.2020.
У задоволенні клопотання СФГ "Агродар" за вх. №170/20 від 23.01.2020 про витребування у позивача доказів відмовлено.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 14.08.2020 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 10.09.2020; зобов`язано сторін виконати вимоги ухвал суду від 23.01.2020, 04.08.2020 в частині подання оригіналів документів для огляду в судовому засіданні.
В судове засідання 10.09.2020 прибув лише представник відповідача.
Позивач та третя особа повноважних представників в судове засідання не направили, однак були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи.
Від відповідача через канцелярію суду 10.09.2020 надійшло клопотання б/н від 10.09.2020 про долучення до матеріалів справи додаткових документів.
З огляду на виконання відповідачем вимог ухвал суду від 23.01.2020, 04.08.2020 та подання належним чином засвідчених копій документів, суд задовольнив клопотання відповідача, розглянув та долучив до матеріалів справи подані документи.
В судовому засіданні 10.09.2020 суд здійснив розгляд спору по суті, встановив обставини справи та дослідив їх поданими учасниками доказами, заслухав пояснення представника відповідача.
Представник відповідача підтримав заперечення, викладені у відзиві, просив в позові відмовити.
Також на виконання вимог ухвал суду від 23.01.2020, 04.08.2020, представником відповідача були надані для огляду в судовому засіданні оригінали витребуваних документів, належним чином засвідчені копії яких також були долучені судом до справи згідно клопотання відповідача від 10.09.2020.
Зокрема, судом були оглянуті оригінали : 1) договору інвестування від 26.12.2017, укладеного між СФГ "Васильок" та СФГ "Агродар", об`єктом інвестиційної програми за яким є земельна ділянка площею 5,6869 га із кадастровим номером 4424082500:26:005:0119, що знаходиться на території Куземівської сільської ради Сватівського району Луганської області; 2) плану (схеми) земельних ділянок, що є об`єктом інвестиційної програми (додаток №2 до договору інвестування від 26.12.2017); 3) переліку земельних ділянок, що є об`єктом інвестиційної програми (додаток №1 до договору інвестування від 26.12.2017), 4) акту приймання-передачі до договору інвестування від 26.12.2017.
Після огляду судом оригіналів вказаних документів, вони були повернуті в судовому засіданні представнику відповідача.
За результатами розгляду справи по суті в судовому засіданні від 10.09.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд
В С Т А Н О В И В:
21.10.2013 між ОСОБА_1 (орендодавцем/третя особа у справі) та Селянським фермерським господарством «Васильок» в особі засновника та голови ОСОБА_4 (орендарем) укладений договір оренди землі №5, в п.1.1 якого встановлено, що орендодавець передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Куземівської сільської ради (т.1 а.с.17-19).
Відповідно до предмету договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,6869 га, яка має кадастровий номер 4424082500:26:005:0119 (п.2.1. договору).
Згідно з п. 2.4 цього договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 96781 грн 28 коп., нормативна грошова оцінка земельної ділянки вказана з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки ріллі згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2011 №1185.
Пунктом 3.1 цього договору встановлено, що договір укладений сторонами на 10 років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
У пунктах 4.1, 4.3 договору сторони погодили, що за користування земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату у грошовій або натуральній формі та розмірі 3% від нормативної грошової оцінки - 2903 грн 41 коп. у рік. Орендар сплачує орендодавцю орендну плату протягом терміну дії договору не пізніше як у терміни від 01 листопада до 30 грудня кожного року.
У розділі 5 договору сторони встановили умови використання земельної ділянки.
Згідно з п.5.1 договору оренди земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва п.01.01 (ВТСВ) згідно з УКВЦПЗ.
Цільове призначення земельної ділянки: землі сільськогосподарського призначення (п. 5.2 договору оренди).
Пунктом 5.3 цього договору встановлено, що умовами збереження стану об`єкта оренди є дотримання вимог протиерозійної організації території.
25.10.2013 на виконання умов договору оренди землі від 21.10.2013 №5 ОСОБА_1 передав, а СФГ «Васильок» прийняло земельну ділянку, кадастровий 4424082500:26:005:0119, площею 5,6869 га, розташовану на території Куземівської сільської ради Сватівського району Луганської області, що підтверджується актом приймання-передачі (т.1, а.с.20).
Як вбачається з матеріалів справи, вказаний договір оренди зареєстрований Реєстраційною службою Сватівського районного управління юстиції Луганської області у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.10.2013 №3057426, а саме - речове право оренди земельної ділянки СФГ «Васильок» на підставі укладеного договору оренди, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер витягу №11561707 від 25.10.2013 (т.1, а.с.21).
26.12.2017 між Селянським фермерським господарством «Васильок» в особі Грибінюка В.І. (учасник) та Селянським фермерським господарством «Агродар» в особі Юрченко С.І. (інвестор) укладений договір інвестування, п. 2.1 якого встановлено, що інвестор здійснює інвестиційну діяльність у відповідності до цільового використання земель сільськогосподарського призначення шляхом вкладення інвестицій: власних, позичкових та/або залучених матеріальних та нематеріальних активів в землі сільськогосподарського призначення, що належать учаснику на праві власності/оренди. З дати початку строку дії інвестиційної програми інвестор отримує право користування вказаною земельною ділянкою в повному обсязі, в тому числі з метою сільськогосподарського товарного виробництва (т.1, а.с.22-23).
Судом враховується, що позивач, звертаючись до суду із відповідним позовом до позовного матеріалу додав копію інвестиційного договору та додатків до нього, не посвідчивши їх, зазначивши, що оригінал вказаного договору наявний у відповідача, враховуючи зміну власників фермерського господарства, у позивача оригінал договору відсутній, останньому власнику господарства ОСОБА_3 лише 28.03.2019 стало відомо про укладення відповідного договору між сторонами та захоплення відповідачем земельних ділянок, які знаходилися в сільськогосподарському обробітку позивача.
Під час розгляду спору на виконаня вимог ухвал суду від 23.01.2020, 04.08.2020, представником відповідача були надані для огляду в судовому засіданні оригінали договору інвестування від 26.12.2017, укладеного між СФГ "Васильок" та СФГ "Агродар" та додатків №1, №2, до нього - плану (схеми) земельних ділянок, та переліку земельних ділянок, що є об`єктом інвестиційної програми, а також акту приймання-передачі до договору інвестування від 26.12.2017, які були досліджені судом в судовому засіданні від 10.09.2020; належним чином посвідчені відповідачем копії вказаних документів - долучені до справи.
Суд зауважує про те, що первісно подані в копіях документи позивачем, які ним не посвідчувалися з огляду відсутності у позивача оригіналів документів (договір інвестування, додатки №1, №2 до нього, акт приймання-передачі земельної ділянки), повністю відповідають редакції поданих на огляд суду оригіналів цих документів та долучених до справи копій, посвідчених відповідачем.
Згідно з п. 2.2 цього договору об`єкт інвестиційної програми (об`єкт інвестування) - земельна ділянка площею 5,6869 га ріллі, що розташована на території Куземівської сільської ради Сватівського району Луганської області, кадастровий номер 4424082500:26:005:0119.
Зазначена земельна ділянка належать учаснику на праві оренди відповідно до договору оренди від 21.10.2013 №5. Земельна ділянка знаходиться за межами населених пунктів і обліковується відповідною сільською радою.
Строк дії (період) інвестиційної програми - з 26.12.2017 до 25.10.2023 (п. 2.3 договору інвестування).
Відповідно до пункту 2.4 цього договору учасник гарантує, що право власності/користування землею, що є об`єктом інвестиційної програми є реальним, отриманим відповідно до вимог чинного земельного законодавства України, вільним від будь-яких претензій третіх осіб, в тому числі, безспірним, землі не обтяжені правами земельного сервітуту, не існує обставин, які перешкоджають укладенню цього договору та здійсненню інвестиційної діяльності.
У пунктах 3.1-3.5 цього договору визначені обов`язки інвестора: виконувати інвестиційну діяльність, залучаючи матеріальні вкладення в обсязі, самостійно визначеному інвестором, шляхом здійснення товарного сільськогосподарського виробництва на землях, які є об`єктом інвестиційної програми; додержуватися норм землекористування, що встановлені чинним законодавством України; не допускати водної та вітрової ерозії земель, підтоплення, заболочування, вторинного засолення, висушування, ущільнення, забруднення відходами виробництва та інших процесів руйнування; використовувати в господарській діяльності землю, що є об`єктом інвестиційної програми, для вирощування сільськогосподарських культур з урахуванням агрономічних технологій стосовно кожної окремої культури; своєчасно та в повному обсязі здійснювати виплату, що визначена п.п. 6.1-6.3 договору.
Пунктами 4.1-4.3 цього договору встановлено, що учасник зобов`язується: забезпечувати здійснення інвестиційної діяльності наданням інвестору права безперешкодного доступу до визначених договором угідь. Не втручатися в реалізацію інвестором інвестиційної програми; не укладати з третіми особами угод, що стосуються права користування землею, що є об`єктом реалізації інвестором інвестиційної програми, протягом всього строку дії інвестиційної програми; своєчасно та в повному обсязі сплачувати за оренду землі орендну плату власникам земельних ділянок (часток/паїв) згідно укладених з ними договорів оренди, та повністю погашати кредиторську заборгованість власникам земельних ділянок (часток/паїв), не допускаючи прострочення оплати за умови своєчасного виконання інвестором п.п.6.1-6.3 цього договору.
Відповідно до п. 5.1 цього договору сільськогосподарська продукція та доходи, одержані в результаті інвестиційної діяльності, що є предметом договору, належать в повному обсязі інвестору як господарюючому суб`єкту, що здійснює вирощування сільгоспкультур на землях, що є об`єктом інвестиційної програми.
Згідно з п. 6.1 цього договору інвестор зобов`язується здійснювати учаснику інвестиційну виплату за кожен рік дії інвестиційної програми в розмірі ________гривень.
Інвестиційна плата за поточний календарний рік сплачується до 31 грудня поточного календарного року (п. 6.2 цього договору).
Пунктом 6.3 цього договору встановлено, що у випадку зменшення площі об`єкту інвестиційної програми (загальної площі земельних ділянок), яка може використовуватися інвестором за призначенням, інвестор без додаткового погодження з учасником може зменшити розміри інвестиційної виплати на суму, яка є пропорційною зменшенню площі об`єкту інвестиційної програми.
Виплата, передбачена в п.п. 6.1-6.3 даного договору, може сплачуватись учаснику достроково, безготівковим переказом, шляхом її виплати учаснику у грошовій формі, а саме готівкою або шляхом перерахування на банківський рахунок учасника за додатково вказаними ним реквізитами, або шляхом перерахування на поштове відділення за місцем проживання учасника, вказане у цьому договорі, або у натуральній формі (п. 6.4 цього договору).
26.12.2017 СФГ «Васильок» в особі голови ОСОБА_4 передало на період тривання інвестиційної програми, а СФГ «Агродар» в особі ОСОБА_5 прийняло об`єкт інвестиційної програми - земельну ділянку загальною площею 5,6869 га ріллі, які розташовані на території Куземівської сільської ради Сватівського району Луганської області, кадастровий номер 4424082500:26:005:0119 (т.1, а.с.31).
Матеріали справи свідчать про те, що державна реєстрація речового права - права користування земельною ділянкою, кадастровий номер 4424082500:26:005:0119 за СФГ «Агродар» на підставі договору інвестування від 26.12.2017 проведена державним реєстратором Сватівської районної державної адміністрації Луганської області Дудник Л.Б. 29.03.2019.
При цьому строк дії речового права вказаний з 26.12.2017 по 25.10.23 (т.1,а.с.28).
Під час розгляду спору судом встановлено, що згідно з рішенням власника Селянського (фермерського) господарства «Васильок» Грибінюка В.І., оформленого протоколом від 15.01.2019 №1/2019, у зв`язку з укладенням 15.01.2019 договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі СФГ «Васильок» з ОСОБА_2 вирішено включити останнього до складу власників С(Ф)Г «Васильок». На вимогу статті 64-1 ГК України оновити інформацію про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) господарства, а саме: виключити ОСОБА_4 як бенефіціара з реєстру, у зв`язку з продажом 100% своїх корпоративних прав ОСОБА_2 . У зв`язку з повним відчуженням своєї частки та корпоративних прав в господарстві, зняти з себе, ОСОБА_4 , як власника С(Ф)Г «Васильок» повноваження по виконанню обов`язків голови та звільнити з посади в порядку, передбаченому чинним законодавством. А також позбавити права діяти від імені юридичної особи без довіреності, в тому числі підписувати договори та подавати документи для державної реєстрації. Призначити ОСОБА_2 , який присутній при прийнятті цього рішення, головою С(Ф)Г «Васильок» з наступної дати - 27.12.2018 відповідно до п.8.2.4 Статуту С(Ф)Г «Васильок» (т.1,а.с.158-161).
04.03.2019 між ОСОБА_2 (продавцем) та ОСОБА_3 (покупцем) укладений договір купівлі-продажу майнових прав Фермерського господарства «Васильок-2018», п. 1 якого встановлено, що продавець передає у власність покупцю, а покупець приймає у власність від продавця майнові права господарства (т.1, а.с.24-27).
У п.4 цього договору зазначено, що відповідно до Статуту господарства ОСОБА_2 є власником та єдиним членом господарства і володіє майновими правами.
Відповідно до п. 8 цього договору купівлі-продажу всі права та обов`язки власника господарства переходять до покупця з моменту підписання даного договору та його нотаріального посвідчення.
Згідно з п. 9 договору купівлі-продажу продавець втрачає всі права та обов`язки власника господарства з моменту підписання даного договору та його нотаріального посвідчення.
Пунктом п.1.1 Статуту ФГ «Васильок-2018», затвердженого рішенням власника ФГ «Васильок-2018» №2/2019 від 04.03.2019, встановлено, що ФГ «Васильок-2018» є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, яка виявила бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. ФГ «Васильок-2018» є юридичною особою, старе найменування якої було Селянське (фермерське) господарство «Васильок» (перейменоване у зв`язку з приведенням найменування у відповідність до Вимог написання найменування юридичної особи, її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, крім організації профспілки, затверджених наказом Міністерства юстиції України 05.03.2012 №368/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 17.10.2018 №3236/5) (т.1, а.с.40-57).
Відповідно до п.1.2 Статуту ФГ «Васильок-2018» власником господарства та єдиним членом господарства є ОСОБА_3 , частка якого у майні фермерського господарства дорівнює -100% від вартості майна, в тому числі прибутку господарства. Головою господарства є ОСОБА_6 .
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін, суд виходить з наступного.
Предметом даного спору є визнання недійсним інвестиційного договору від 26.12.2017 на підставі статей 203, 215 ЦК України, статті 207 ГК України, статей 4-6, 8, 15, 17 Закону України «Про оренду землі», статей 93, 95 ЗК України.
У відповідності до вимог статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Відповідно до приписів статті 202 ЦК України в контексті зі статтею 626 ЦК України під договором визнається двосторонній правочин як погоджена дія двох сторін, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 203 ЦК України визначені загальні підстави недійсності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визнати який правочин насправді вчинили сторони та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.
Відповідні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №522/14890/16-ц та у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №912/14/19 та від 06.03.2019 у справі №927/451/18.
Позивач, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, має довести: факт укладання правочину, що за його думкою є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети ніж приховати інший правочин; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.
Наразі зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати недійсним договір інвестування від 26.12.2017, який укладений з метою приховання іншого правочину, а саме договору суборенди землі, який, у свою чергу, суперечить вимогам Закону України "Про оренду землі".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект.
Такими цінностями можуть бути: кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери (крім векселів); рухоме та нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права інтелектуальної власності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих ("ноу-хау"); права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права; інші цінності. Інвестиції, що спрямовуються на створення (придбання), реконструкцію, технічне переоснащення основних засобів, очікуваний строк корисної експлуатації яких перевищує один рік, здійснюються у формі капітальних вкладень.
За приписами частини 1 статті 326 ГК України інвестиціями у сфері господарювання визнаються довгострокові вкладення різних видів майна, інтелектуальних цінностей та майнових прав в об`єкти господарської діяльності з метою одержання доходу (прибутку) або досягнення іншого соціального ефекту (частина).
Згідно з частинами 1, 3 статті 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність забезпечується шляхом реалізації інвестиційних проектів і проведення операцій з корпоративними правами та іншими видами майнових та інтелектуальних цінностей.
Частиною 1 статті 4 вказаного вище Закону встановлено, що об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності, а також майнові права.
Статтею 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність» встановлено, що суб`єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Недержавні пенсійні фонди, інститути спільного інвестування, страховики та фінансові установи - юридичні особи публічного права здійснюють інвестиційну діяльність відповідно до законодавства, що визначає особливості їх діяльності. Інвестори - суб`єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об`єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності. Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.
Натомість в оспорюваному договорі інвестування від 26.12.2017, в п. 2.1, сторони визначили, що інвестор (СФГ "Агродар") здійснює інвестиційну діяльність у відповідності до цільового використання земель сільськогосподарського призначення шляхом вкладення інвестицій: власних, позичкових та/або залучених матеріальних та нематеріальних активів в землі сільськогосподарського призначення, що належать учаснику на праві власності/оренди. З дати початку строку дії інвестиційної програми інвестор отримує право користування вказаною земельною ділянкою в повному обсязі, в тому числі з метою сільськогосподарського виробництва.
Разом з тим, об`єктом інвестиційної програми (об`єктом інвестування) визначена земельна ділянка площею 5,6869 га ріллі, що розташована на території Куземівської сільської ради Сватівського району Луганської області, кадастровий номер 4424082500:26:005:0119. Зазначена земельна ділянка належать учаснику на праві оренди відповідно до договору оренди від 21.10.2013 №5 (п.2.2 договору інвестування).
Таким чином, за умовами спірного договору об`єкт інвестування отримує інвестор в користування з метою здійснення сільськогосподарського виробництва.
Пунктами 4.1-4.3 спірного договору встановлено, що учасник (СФГ "Васильок-2018") зобов`язується: забезпечувати здійснення інвестиційної діяльності наданням інвестору права безперешкодного доступу до визначених договором угідь. Не втручатися в реалізацію інвестором інвестиційної програми.
Обов`язком інвестора: є використовувати в господарській діяльності землю, що є об`єктом інвестиційної програми, для вирощування сільськогосподарських культур з урахуванням агрохімічних технологій стосовно кожної окремої культури (п.3.4 спірного договору).
Отже, з умов цього договору вбачається, що ФГ "Васильок" фактично передало, а СФГ "Агродар" прийняло земельну ділянку площею 5,6869 га ріллі, кадастровий номер 4424082500:26:005:0119, в користування, на якій останній здійснює господарську діяльність.
Натомість з вимог Закону України "Про інвестиційну діяльність" вбачається, що для виконання інвестиційного договору повинна відбуватись відповідна інвестиційна діяльність, якою, як вказано вище, є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій, у даному випадку щодо реалізації права користування землею, а отже, таке право повинен надавати як інвестицію саме інвестор за договором, тобто відповідач, а не позивач як учасник.
З пунктів 4.1-4.3 спірного договору вбачається, що використання об`єкта інвестування та інвестиції здійснює інвестор СФГ «Агродар».
Також у п.5.1 спірного договору зазначено, що сільськогосподарська продукція та доходи, одержані в результаті інвестиційної діяльності, що є предметом договору, належать в повному обсязі інвестору як господарюючому суб`єкту, що здійснює вирощування сільгоспкультур на землях, що є об`єктом інвестиційної програми.
Проте, за приписами статті 5 Закону України "Про інвестиційну діяльність" саме учасник інвестиційної діяльності забезпечує реалізацію інвестицій як виконавець замовлень або на підставі доручення інвестора, а не безпосередньо інвестор.
Також, з положень спірного договору інвестування вбачається, що учасник не приймає жодної активної участі в інвестиційній діяльності, а лише передає земельну ділянку в користування інвестора, який здійснює на ній господарську діяльність, за користування якою інвестор (відповідач) сплачує інвестиційну виплату.
При цьому за умовами спірного договору розмір цієї плати є сталим та не залежить від інвестиційної діяльності, а у випадку зменшення площі об`єкту інвестиційної програми (загальної площі земельних ділянок), яка може використовуватися інвестором за призначенням, інвестор без додаткового погодження з учасником може зменшити розміри інвестиційної виплати на суму (орендної плати), яка є пропорційною зменшенню площі об`єкту інвестиційної програми, що також свідчить про те, що розмір виплати (орендної плати) прямо пропорційно залежить від розміру переданої земельної ділянки в користування.
Встановлені судом вищевикладені обставини спростовують заперечення відповідача про те, що оспорюваний договір не є удаваним правочином, а є саме договором інвестування, укладався та виконувався сторонами як договір інвестування, який відповідає вимогам Закону України «Про інвестиційну діяльність».
Статтею 792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Згідно зі статтею Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Таким чином, на відміну від інвестиційного договору, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі.
При цьому, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).
З положень договору інвестування вбачається, що СФГ «Васильок» передав за плату (п.6.1 спірного договору) у володіння і користування земельну ділянку загальною площею 5,6869 га, кадастровий номер 4424082500:26:005:0119 (п.п.2.2, 4.1 спірного договору) на строк до 25.10.2023 (п.2.3 спірного договору), а ФГ «Агродар» зобов`язалося використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (п.п.3.2, 3.3, 3.4 спірного договору) та своєчасно сплачувати плату за користування земельною ділянкою (п.3.5 договору інвестування).
Проаналізувавши положення спірного договору інвестування від 26.12.2017, суд встановив, що він містить всі істотні умови та ознаки договору оренди, у зв`язку з чим спірний договір укладений з метою приховання іншого правочину - зокрема договору суборенди, оскільки земельна ділянка, яка є предметом спірного договору, перебуває у позивача на підставі договору оренди від 21.10.2013 №5, укладеного між ОСОБА_1 (орендодавцем) та Селянським фермерським господарством «Васильок» (орендарем).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення ЦК України та Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору, які регулюють правовідносини оренди.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Разом з цим, відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на чавс укладення оспорюваного правочину) орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.
Натомість, як з`ясовано судом, умовами договору оренди землі №5 від 21.10.2013, укладеного між ОСОБА_1 (орендодавцем) та СФГ «Васильок» (орендарем), не передбачено право орендаря передавати отриману ним земельну ділянку в суборенду.
Крім того, матеріали справи не містять доказів звернення СФГ «Васильок» до ОСОБА_1 з проханням надати згоду на передачу орендованої ним земельної ділянки за договором оренди землі від 21.10.2013 в суборенду та письмового повідомлення ОСОБА_1 щодо своєї згоди чи заперечення щодо суборенди земельної ділянки СФГ «Агродар».
Натомість, у письмових поясненнях б/н від 26.09.2019, ОСОБА_1 зазначає, що він не надавав згоду на укладення договору інвестування, який за своєю правовою природою є договором суборенди, вважає, що оспорюваний договір порушує і його права як власника землі (т.1, а.с.173-175; 32-33).
З наведеного вбачається, що спірний договір інвестування від 26.12.2017, який за своєю правовою природою є договором суборенди, укладений з порушенням вимоги частини 1 статті 8 Закону України «Про оренду землі», що в силу приписів частини 1 статті 203 ГПК України є підставою для визнання його недійсним.
Надаючи правову оцінку вимозі про визнання недісним вказаного договору, суд також враховує наступне.
Вимогами частини 6 статті 6 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час укладення оспорюваного правочину) встановлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Частиною 5 статті 8 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного правочину) передбачено, що договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.
Натомість статтею 125 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного правочину) встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно зі статтею 126 ЗК України (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного правочину) право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час укладення оспорюваного правочину) державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.
Зокрема, у постанові від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди має значення момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.
З матеріалів справи вбачається, що 29.03.2019 (тобто до моменту звернення позивача з позовом до суду) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване речове право на земельну ділянку площею 5,6869 га, що розташована на території Куземівської сільської ради Сватівського району Луганської області, кадастровий номер 4424082500:26:005:0119, за СФГ «Агродар» на підставі договору інвестування від 26.12.2017 (т.1, а.с.28).
Як вже зазначалося вище, ч. 5 статті 8 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на час укладення оспорюваного правочину) передбачено, що договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.
Відповідно до статті 210 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення оспорюваного правочину) правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом. Відповідно ж до ч. 5 статті 8 Закону України "Про оренду землі", договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.
За вказаних обставин дослідженню підлягає питання вчиненості спірного договору.
За результатами системного аналізу, здійсненого судом щодо вимог законодавства, судом враховано, що однією із нових концептуальних засад у регулюванні відносин у сфері державної реєстрації відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" є відмова держави від здійснення державної реєстрації правочинів. Із положень Цивільного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" виключені норми, які регулюють відносини, пов`язані з її проведенням.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" було внесено зміни до низки законодавчих актів, в тому числі і до Закону України "Про оренду землі", які набрали чинності з 1 січня 2012 року.
Статтею 30 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» від 11.02.2010 N 1878-VI (далі - Закон N 1878-VI), який набрав чинності 01.01.2012, у Законі України "Про оренду землі" статтю 6 доповнено частиною п`ятою такого змісту: "Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону" та виключено статті 18 і 20 цього Закону.
Статтями 18, 20 Закону України "Про оренду землі" до набрання чинності Закону N1878-VI було встановлено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.
Отже, Законом України N1878-VI були виключені з Закону України "Про оренду землі" положення, що врегулювали відносини, пов`язані з державною реєстрацією договору оренди землі та набрання ним чинності після його державної реєстрації.
Водночас, частина 5 статті 8 Закону України "Про оренду землі", яка передбачає, що договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації, з невідомих причин виключена не була.
Вказана норма не була виключена або змінена і станом на даний час.
Однак, як було з`ясовано судом, Державний реєстр правочинів припинив своє функціонування 01.01.2013 з втратою чинності Тимчасовим порядком державної реєстрації правочинів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 № 671, що унеможливлює здійснення державної реєстрації саме правочину - договору суборенди землі.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.2012 №824 «Деякі питання державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка відповідно до пункту 5 набрала чинності з 01.01.2013, затверджено Перелік постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, зокрема, Постанова Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N 671 "Про затвердження Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів".
Отже, з 01.01.2013 саме речові права - право оренди, суборенди, підлягають державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".
Реєстрація самого договору суборенди земельної ділянки, як і договору оренди, не проводиться.
Отже, в законі "Про оренду землі" залишилась рудиментарна норма про необхідність реєстрації саме договору суборенди земельної ділянки, реалізація якої, а саме, реєстрація у Державному реєстрі правочинів, є неможливою з підстав відсутності фізичної можливості вчинення такої дії у зв`язку з відсутністю відповідного реєстру та правового підґрунтя його функціонування.
У разі застосування вказаної вище норми, має місце правовий кут, коли всі договори суборенди земельної ділянки, укладені після 01.01.2013 та не зареєстровані у Державному реєстрі правочинів можуть вважатися невчиненими, що, за відсутності можливості реєстрації саме правочину, а не речового права - права користування земельною ділянкою (права суборенди) на підставі договору суборенди, унеможливило б по суті укладення таких договорів в принципі.
Суд зважає, що існування вказаної норми обумовлено недосконалістю юридичної техніки.
Судом також враховується, що оскільки сторонами був укладений інвестиційний договір від 26.12.2017 (який як було встановлено судом є удаваним правочином - договором суборенди земельної ділянки), 29.03.2019 було проведено державну реєстрацію речового права на вказану земельну ділянку за СФГ «Агродар» на підставі саме договору інвестування від 26.12.2017 із строком дії речового права - по 25.10.2023, що підтверджується наявним у справі витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т.1, а.с.28).
Матеріали справи свідчать також про те, що договір суборенди земельної ділянки, який укладений між сторонами як договір інвестування, не лише був вчинений, але і виконувався сторонами.
Зокрема, відбулась передача об`єкта суборенди (сторонами підписаний акт приймання-передачі землі від 26.12.2017); відповідач як суборендар набув право користувача землею (п. 2.1 договору), а також відповідні обов`язки з використання земельною ділянкою (розділ 3 договору).
Також протоколом огляду місця події від 13.09.2019 підтверджується факт користування СФГ "Агродар" спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 4424082500:26:005:0119 (збирання врожаю, проведення робіт тощо, т.1, а.с.187-200).
Факт виконання договору та здійснення користування земельною ділянкою, що є об`єктом договору, не заперчується і відповідачем.
З огляду на зазначене, за умов проведення 29.03.2019 державної реєстрації речового права на вказану земельну ділянку за СФГ «Агродар» на підставі договору та фактичне виконання договору суборенди сторонами, здійснення відповідачем користування земельною ділянкою, суд визнає його вчиненим, а тому таким, що може бути визнаний недійсним.
Такі висновки суду зокрема відповідають правовому висновку, зробленому Східним апеляційним господарським судом під час розгляду подібної справи у постанові від 17.03.2020 у справі №913/320/19, а також не суперечить висновкам зробленим Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарсього суду в постанові від 17.06.2020 у справі №913/420/19, на яку посилався відповідач під час розгляду цієї справи.
Окремо суд зазначає про те, що ухвалою від 23.01.2020 було зупинено провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №696/1693/15-ц.
21.07.2020 Великою Палатою Верховного Суду було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень повний текст постанови від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц, а тому провадження у справі було поновлено.
Разом з цим, суд, ознайомившись із повним текстом постанови Великої Палати Верховного Суду у справі №696/1693/15-ц, та проаналізувавши спірні правовідносини сторін у цій справі, дішов висновку про суттєву відмінність обставин у цих правах, та у нормативно-правовому регулюванні, а тому не можливість застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, зроблених у справі №696/1693/15-ц, під час розгляду даної справи.
Також суд зауважує про безпідставність доводів відповідача про те, що ФГ «Васильок-2018» не є стороною спірного правочину, враховуючи наступне.
Як вже хахначалося вище, відповідно до п.1.1 Статуту Фермерського господарства «Васильок-2018» (ідентифікаційний код юридичної особи 21809154), Фермерське господарство «Васильок-2018» є юридичною особою, старе найменування якого було Селянське (Фермерське) господарство «Васильок» (перейменоване у зв`язку з приведенням найменування у відповідність до вимог до написання найменування юридичної особи, її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, крім організації профспілки, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 05.03.2012 №368/5 (т.1, а.с.40-57).
Як вбачається з наявних у справі матеріалів, ідентифікаційний код юридичної особи - Селянського (Фермерського) господарства «Васильок» був 21809154, що зокрема відображено і у договорі оренди землі №5 від 21.10.2013 та у спірному договорі інвестування від 26.12.2017, ідентифікаційний код юридичної особи - Фермерського господарства «Васильок-2018» також - 21809154, що підтверджується даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Згідно з пунктом 6 Положення Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 N118, ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним. У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Пунктами 1-3 частини 2 статті 9 вказаного Закону встановлено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності); ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (далі - ідентифікаційний код); організаційно-правова форма.
Відповідно до частин 1,4 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Враховуючи те, що код юридичної особи Фермерського господарства «Васильок-2018» є ідентичним коду юридичної особи Селянське (Фермерське) господарство «Васильок», а у п.1.1 Статуту Фермерського господарства «Васильок-2018» визначено те, що старе найменування господарства було Селянське (Фермерське) господарство «Васильок», яке було перейменоване у зв`язку з приведенням найменування у відповідність до вимог чинного законодавства, вказані статутні документи є чинними, суд
дійшов висновку про те, що відбулася зміна найменування юридичної особи, а тому посилання відповідача на те, що позивач не є стороною оскаржуваного договору, є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.
Наразі зміна назви юридичної особи, що вбачається з пункту 1.1 Статуту позивача, не призводить до створення нової юридичної особи та виникнення правовідносин з правонаступництва, оскільки це є та ж сама юридична особа з тим самим ідентифікаційним кодом.
Щодо набуття майнових прав на господарство ОСОБА_2 , то це питання досліджувалось судом вище та було встановлено, що ОСОБА_2 , який здійснив відчуження майнових прав господарства на користь ОСОБА_3 правомірно їх набув та був включений до складу власників господарства і був його головою з 27.12.2018 (т.1,а.с.158-161).
Решта доводів відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та викладеними вище висновками суду.
Враховуючи викладене, позов визнається обґрунтованим та підлягає задоволенню повністю.
Щодо судових витрат, зокрема, заявлених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Як вбачається, позивачем в позовній заяві надано орієнтовний розрахунок судових витрат, який складається з: правничої допомоги в сумі 20000 грн 00 коп. та судового збору в сумі 1921 грн 00 коп. В прохальній частині позовної заяви він просить їх стягнути з відповідача.
При цьому згідно наведеного в позові опису робіт, виконаних адвокатом, витрати на правничу допомогу в сумі 20000 грн 00 коп. складаються з:
- правового аналізу правочину, надання усної правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, пов`язаних із вивченням документів та посиланнями на норми права (тривалість не менше 5 годин та з розрахунку 500 грн/год) - 2500 грн 00 коп.;
- складання позовної заяви - 2500 грн 00 коп.;
- участі в суді першої інстанції - 10000 грн 00 коп.;
- участі в суді апеляційної інстанції - 5000 грн 00 коп.
Відповідач у відзиві наразі заперечує щодо заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу в сумі 20000 грн 00 коп., так як вважає його не обґрунтованим та таким, що не відповідає критерію розумності.
Згідно з частинами 1-3 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, що не пов`язані із сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.
Як визначено в ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
08.05.2019 між Фермерським господарством "Васильок-2018" (клієнт за договором) та Адвокатським об`єднанням "Юрінком" було укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання "Юрінком" бере на себе зобов`язання щодо забезпечення захисту та законних інтересів клієнта, а клієнт, у свою чергу, зобов`язується виплатити адвокатському об`єднанню гонорар за надання юридичних послуг.
Відповідно до пп.2.1.3 п.2.1 договору адвокатське об`єднання, на підставі звернення клієнта, приймає на себе зобов`язання з надання наступної юридичної допомоги, зокрема представляє у встановленому порядку інтереси клієнта в господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах, а також інших органів під час розгляду правових спорів.
Згідно з розділом 5 цього договору, юридичну допомогу, що надається адвокатським об`єднанням, клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу суми, на рахунок об`єднання, без ПДВ. Сума оплати послуг за надання правничої допомоги, узгоджується додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною договору. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку (п.5.1., 5.2. договору).
Пунктом 5.3 вказаного договору передбачено, що за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої юридичної допомоги і її вартість.
Відповідно до п.7.1 даний договір укладений на строк до вирішення спору в Господарському суді Луганської області та апеляційній інстанції і набирає чинності з моменту його підписання.
Як вбачається зі змісту укладеного договору на надання правничої допомоги від 08.05.2019, він носить характер договору абонобслуговування клієнта, оскільки також містить обов`язки адвокатського об`єднання відносно позивача як клієнта, що не лише стосуються безпосереднього надання правничої допомоги, пов`язаної із розглядом даного спору, про що свідчать п.п.2.1.1- 2.1.7. договору.
Разом з тим, обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на суму 20000,00 грн, позивач надав лише договір про надання правничої допомоги від 08.05.2019 та копію платіжного доручення від 31.05.2019 № 127 на суму 20000,00 грн з призначенням платежу: "Згідно Договору про надання правничої допомоги від 08.05.2019 щодо визнання недійсним інвестиційного договору по земельній ділянці кад № 4424082500:26:005:0119", що є предметом розгляду у даній справі.
Відповідно до приписів частин 1, 3-4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
Частина 2 статті 126 ГПК України, зокрема, встановлює, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
Зі змісту договору про надання правничої допомоги вбачається, що сума наданих послуг та їх зміст повинні узгоджуватись додатковою угодою (п.5.2) та відображатись в акті, складеному за результатами надання юридичної допомоги, який підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої юридичної допомоги і її вартість (п.5.3).
Разом з тим, позивачем не надано вказаних доказів на підтвердження факту встановлення вартості наданих послуг відповідною додатковою угодою та підписаного сторонами акту за результатами надання юридичної допомоги, як того передбачають пункти 5.2-5.3 договору про надання правничої допомоги.
З огляду на умови договору про надання правничої допомоги, за відсутності підписаного між сторонами акту виконаних робіт та додаткової угоди, в яких як було визначено сторонами договору в п.п.5.2.-5.3. мають визначатися обсяг наданої юридичної допомоги і її вартість, у суду відсутні підстави приймати до уваги як обґрунтований наведений позивачем в позові опис робіт, виконаних адвокатом.
Крім того, суд зауважує, що до складу заявленої суми правничої допомоги входить вартість участі в суді апеляційної інстанції в сумі 5000 грн 00 коп., в той час, коли справа розглядається тільки в суді першої інстанції, тобто до стягнення заявлена вартість правничої допомоги, яка може бути надана в майбутньому та в суді іншої інстанції.
Разом з цим, судом враховується, що в матеріалах справи наявна копію платіжного доручення від 31.05.2019 № 127 на суму 20000,00 грн, що свідчить про здійснення позивачем витрат на правову допомогу, що згідно з призначенням платежу стосується розгляду даного спору.
Однак, як вже зазначалося, оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо визначення вартості та обсягу наданої позивачу правничої допомоги, пов`язаної із розглядом цього спору, суд, розподіляючи судові витрати, оцінюючи їх обґрунтованість та співмірність, не може оперувати описом робіт та їх вартістю наведеному в позові, однак може надати оцінку фактично наданої правничої допомоги позивачу, що стосується представництва його інтересів безпосередньо під час розгляду спору.
Наразі матеріали справи свідчать про те, що на стадії підготовчого провадження представництво інтересів здійснювалося адвокатом Адвокатсьокго об`єднання "Юрінком» Зеленським В.В., який тричі приймав участь в судових засіданнях від 05.08.2019, 16.0932019, 30.09.2019, згідно даних протоколів судових засідань, а також готував та подавав до суду відповідь на відзив відповідача з додатковими документами та клопотання про долучення доказів від 07.10.2019 (т.1, а.с.69-73,169, 181; 104-107; 186-200).
Вартість зазначеної правничої допомоги, яка була фактично надана адвокатом позивачу, представляючи його інтереси на стадії підготовчого провадження, та вбачається з матеріалів справи, згідно положень ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" оцінюється судом в 5 000 грн, що також відповідає принципу розумної необхідності судових витрат для конкретної справи. У зв`язку з ненаданням позивачем належних доказів щодо обсягу наданих правничих послуг і виконаних робіт та їх вартості згідно п.п.5.1., 5.3. договору про надання правничої допомоги, суд вважає, що у стягненні з відповідача витрат на правничу допомогу в іншій частині - в сумі 15000 грн слід відмовити.
За таких обставин, позов підлягає задовольненню повністю, з віднесенням судового збору в сумі 1921,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн 00 коп. на відповідача відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129, ст.126 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 232-233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним договір інвестування від 26.12.2017, укладений між Селянським фермерським господарством "Васильок", в подальшому перейменоване на Фермерське господарство "Васильок-2018", (кв. Мирний, буд.13, кв. 4, м. Сватове Луганської області, 92602, ідентифікаційний код 21809154) та Селянським фермерським господарством "Агродар" (вул. Придорожня, будинок б/н, селище Новоселівське Сватівського району Луганської області, 92621, ідентифікаційний код 30254677), предметом якого є земельні ділянка загальною площею 5,6869 га із кадастровим номером 4424082500:26:005:0119, що знаходиться на території Куземівської сільської ради.
3. Стягнути з Селянського фермерського господарства "Агродар", вул. Придорожня, будинок б/н, селище Новоселівське Сватівського району Луганської області, 92621, ідентифікаційний код 30254677, на користь Фермерського господарства "Васильок-2018", кв. Мирний, буд.13, кв. 4, м. Сватове Луганської області, 92602, ідентифікаційний код 21809154, витрати зі сплати судового збору у сумі 1921 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн 00 коп.
Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення (з урахуванням положень п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення підписано 14.09.2020.
Суддя О.В. Драгнєвіч
