ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/2774/20 Справа № 193/632/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 вересня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Софіївського відділу Жовтоводської місцевої прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2020 року про умовно-дострокове звільнення засудженого:
ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_6
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10
В С Т А Н О В И Л А :
За ухвалою Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 29 липня 2020 року задоволено клопотання адвоката ОСОБА_9 , в інтересах засудженого ОСОБА_6 про умовно-дострокове звільнення.
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що засуджений не представляє суспільної небезпеки, має стійкі соціальні зв`язки, а саме: підтримує родинні зв`язки з дружиною, матір`ю та 2 синами шляхом телефонних дзвінків, отримує від них посилки, заохочень немає, тому, що засуджений є інвалідом 2 групи та за станом здоров`я не може працювати, невідбутий термін покарання складає1 рік 5 місяців 26 днів, а тому наявні підстави для застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення.
В апеляційній скарзі:
- прокурор просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання захисника про умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_6 .
В обґрунтування вказує, що засуджений відбуває покарання за ч. 2 ст. 115 КК України, має 8 стягнень та жодного заохочення. Вказує, що питання ставлення засудженого до праці та сумлінної поведінки, судом не було досліджено.
Заслухавши прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу, засудженого та його захисників, які заперечували проти апеляції прокурора, а також пояснили, що засуджений є інвалідом ІІ групи, а тому не може працювати, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
В роз`ясненнях наданих у п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м`яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення (ч. 2 ст. 81 КК України).
За приписами ч. 6 КВК України, виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Отже, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише за умови обов`язкової та одночасної наявності вказаних в законі підстав і умов в їх сукупності.
Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_6 відбуває покарання за вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 31 травня 2018 року за ч. 2 ст. 15 п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді 10 років позбавлення волі, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 06 липня 2016 року по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі та з 21 червня 2017 року по 31 травня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Ухвалою Харківського Апеляційного суду від 10 грудня 2019 року змінено вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 31травня 2018 року, пом`якшено покарання із застосування ст. 69 КК України у виді 9 років позбавлення волі. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 06 липня 2016 року по 10 грудня 2019 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання 06 липня 2016 року, кінець строку 01 лютого 2022 року.
Відповідно до характеристики засудженого ОСОБА_6 , останній в період з 09 липня 2016 року по 20 січня 2020 року перебував в Харківському слідчому ізоляторі. За час перебування характеризувався посередньо. Вимоги режиму тримання та розпорядку дня порушував 8 разів, за що був покараний у дисциплінарному порядку. На даний час стягнення погашені у встановленому законом порядку. Адміністрацією установи не заохочувався.
З 20 січня 2020 року по 28 січня 2020 року, за час перебування у державній установі «Диканівська виправна колонії (№12)» до праці не залучався, вимоги режиму тримання та розпорядок дня не порушував. Адміністрацією установи не заохочувався. Характеризувався посередньо.
В період з 28 січня 2020 року по 11 лютого 2020 року перебував в лікувальному закладі при державній установі «Темнівська виправна колонія (№100)». За період відбування покарання вимоги режиму тримання та розпорядку дня не порушував. Адміністрацією установи не заохочувався. За час перебування характеризувався посередньо.
З 11 лютого 2020 року відбував покарання у Державній установі «Диканівська виправна колонії (№12)». За період відбування покарання в установі, до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Адміністрацією установи не заохочувався. Характеризувався посередньо.
Починаючи з 07 березня 2020 року і по теперішній час відбуває покарання в Державній установі Софіївська виправна колонія (№45)», до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Адміністрацією установи не заохочувався. На даний час характеризується посередньо.До майна установи і предметів якими користується при виконанні дорученої роботи відноситься посередньо, здійснює за ними догляд під контролем представників адміністрації.
Суд першої інстанції, приймаючи позитивне рішення не надав належної повної оцінки, наведеним доказам у їх сукупності, які характеризують поведінку засудженого за весь період відбуття ним покарання, обмежившись лише вибірково наведенням змісту характеристик, що призвело до передчасного висновку про доведення засудженим свого виправлення, який не відповідає фактичним обставинам справи, і що є підставою для скасування такого судового рішення.
Колегія суддів зважає, що доказом сумлінного ставлення засудженого до праці є не лише працевлаштування засудженого, а й його участь у суспільно-корисній роботі щодо благоустрою території місця позбавлення волі, добросовісне виконання обов`язків, підвищення кількісних і якісних показників у роботі, бережливе ставлення до обладнання та інструментів, додержання правил охорони праці та техніки безпеки, навчанні тощо, що не буде шкідливими для життя та здоров`я самого засудженого, який має інвалідність.
Як свідчить характеристика надана із установи на засудженого ОСОБА_6 , останній до майна установи і предметів якими користується при виконанні дорученої роботи відноситься посередньо, здійснює за ними догляд під контролем представників адміністрації. Робіт із самообслуговування не виконує. Приймає участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу «Духовне відродження» та «Фізкультура і спорт», «Повернення», однак до їх реалізації ставиться без зацікавленості. Участь в організації та проведенні виховних та культурно-масових заходів, що проводяться в установі не приймає.Не прагне до підвищення наявного загальноосвітнього рівня.
За наведеного, посилання сторони захисту на те, що засуджений ОСОБА_6 є інвалідом ІІ групи та не має можливості працювати за станом свого здоров`я, колегії суддів не бере до уваги, оскільки як зазначено вище доказом сумлінного ставлення засудженого до праці є не лише його працевлаштування, а й його участь у суспільно-корисній роботі щодо благоустрою території місця позбавлення волі.
Дотримання засудженим ОСОБА_6 умов і порядку в установі не є достатньо переконливими важелями для ствердження доведеності засудженим свого виправлення, оскільки звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого, а тому усі дані про особу засудженого розглядаються за весь період його відбування покарання і у сукупності між собою. Дотримання засудженим порядку і умов відбування покарання в установі є його обов`язком, і не може дана обставина слугувати окремою підставою для висновку про доведеність засудженим свого виправлення.
За встановлених обставин, враховуючи поведінку засудженого за весь період його відбуття покарання та те, що останній, перебуваючи в різних установах виконання покарань, завжди характеризувався негативно або посередньо, при цьому не мав жодного заохочення, не можна зробити висновок, що в поведінці засудженого ОСОБА_6 сталися позитивні зміни, які свідчать про їх сталість і незворотність, а тому відсутні підставами для ствердження, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці за весь період відбування покарання довів своє виправлення.
З оглядуна викладене,колегія суддівдійшла висновкупро відсутністьпереконливих доказів,які бв своїйсукупності свідчилипро доведеністьвиправлення засудженогота відсутністьпередбачених закономпідстав дляйого умовно-достроковогозвільнення відвідбування покарання,а тому,вважає необхіднимапеляційну скаргупрокурора задовольнити,ухвалу судускасувати,та постановитинову,якою відмовитив задоволенніклопотання захисникапро умовно-достроковезвільнення відвідбування покараннязасудженого ОСОБА_6 .
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Ухвалу Софіївськогорайонного судуДніпропетровської областівід 29липня 2020року проумовно-достроковезвільнення засудженого ОСОБА_6 ,-скасувати іпостановити новуухвалу,якою узадоволенні клопотанняадвоката ОСОБА_9 ,в інтересахзасудженого ОСОБА_6 про умовно-достроковезвільнення відвідбування покарання,-відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
