ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"07" вересня 2020 р. Справа№ 910/12212/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Пашкіної С.А.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання Шевченко В.І.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Національного антикорупційного бюро України

на рішення Господарського суду міста Києва

від 24.02.2020 (повний текст рішення складено 24.02.2020)

у справі № 910/12212/18 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Громадської організації «Комітент захисту прав людини»

до 1. Державної судової адміністрації України

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Кит»

про визнання результатів процедури закупівлі недійсними та

визнання недійсним договору

В С Т А Н О В И В:

Громадська організація «Комітет захисту прав людини» (далі - позивач, ГО «Комітент захисту прав людини») звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної судової адміністрації України (далі - відповідач-1, ДСА України) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Кит» (далі - відповідач-2, ТОВ «Компанія Кит») про визнання недійсними результатів процедури закупівлі, проведеної 11.05.2016 ДСА України, в галузі «Комп`ютери та оргтехніка, програмне забезпечення», а саме: код предмету закупівлі - 26.40.3, код предмету закупівлі згідно з ЄЗС - 42961000-0, предмет з класифікатору - апаратура для записування та відтворювання звуку й зображення (програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового засідання (судового процесу)), у кількості 620 одиниць; визнання недійсним Договору №37-16 від 02.06.2016 про закупівлю апаратури для записування та відтворювання звуку і зображення за кодом ДК 016:2010-26.40.3 (системи керування та контролю - за ДК 021:2015-42961000-0 (програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового засідання (судового процесу)) в кількості 620 одиниць за ціною 30 420 000 грн. (з податком на додану вартість), укладеного між ДСА України та ТОВ «Компанія Кит», та застосування правових наслідків недійсності правочину. В обґрунтування своїх вимог зазначила про порушення процедури закупівлі, наголошуючи на тому, що ТОВ «Компанія Кит» та ТОВ «Альтаір і К» є пов`язаними між собою особами, а відповідачем-2 у тендерній пропозиції зазначено недостовірну інформацію щодо ціни пропозиції, зокрема, безпідставно її завищено порівняно з ціновою політикою інтернет-магазинів, при проведенні зазначеної закупівлі фактично перевищено граничну суму витрат на придбання державними органами комп`ютерів, що визначено Постановою Кабінету Міністрів України №332 від 04.04.200, а також позивачем зазначено про порушення при проведенні процедури закупівлі вимог до програмних продуктів, а саме технічних умов проведення відповідної процедури.

Заперечуючи проти позову, відповідач-1 подав відзив на позовну заяву, в якому вказував на безпідставність тверджень позивача щодо завищення ціни придбаного за наслідками процедури закупівлі товару, оскільки цінова пропозиція відповідача-2 була визнана найбільш економічно вигідною. До того ж, відповдіачем-1 зазначено, що предметом закупівлі був саме програмно апаратний комплекс, до вартості якого включено, в тому числі й вартість ліцензій на програмне забезпечення для фіксації судового процесу.

В наданому суду першої інстанції відзиві на позовну заяву відповідач-2 стверджував, що процедура закупівлі була проведена у повній відповідності до вимог чинного законодавства, вказуючи на помилковість тверджень позивача про перевищення граничної суми витрат на придбання державними органами комп`ютерів, яку визначено Постановою Кабінету Міністрів України №332 від 04.04.2001, оскільки предметом закупівлі був повний програмний комплекс: технічний засіб фіксування судового процесу, а не комп`ютер (ноутбук). До того ж, відповідач-2 зазначив про наявність у продавця права самостійно визначати вартість товару та відповідність середньої ринкової вартості аналогічного товару на момент проведення закупівлі запропонованій відповідачем-2 ціновій пропозиції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, Національне антикорупційне бюро України (апелянт) оскаржило його в апеляційному порядку, просило змінити в мотивувальній частині шляхом виключення з рішення висновків суду щодо відсутності підстав для визнання недійсними результатів процедури закупівлі, проведеної 11.05.2016 Державною судовою адміністрацією України, та договору від 02.06.2016 № 37-16 про закупівлю апаратури для записування та відтворення звуку і зображення. В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін. Доводи апелянта зводяться до того, що наразі детективами Національного антикорупційного бюро України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 5 ст. 191 КК України, в процесі якого встановлено обставини, зокрема, щодо перевищення граничної суми визначених постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2001 № 332 витрат, укладення оспорюваного договору без дотримання інтересів держави та суспільства, та за наявності ознак зловмисної домовленості між службовими особами відповідача-1 та уповноваженими представниками відповідача-2, пов`язаність ТОВ «Компанія Кит» та ТОВ «Альтаір і К», відтак апелянт вважав висновки місцевого господарського суду про відсутність підстав для визнання вказаного правочину недійсним необґрунтованими. При цьому, додатково стверджував, що у разі набрання оскаржуваним рішенням законної сили таке рішення може вплинути на права та обов`язки Національного антикорупційного бюро України, зокрема, на здійснення вищезгаданого досудового розслідування кримінальних правопорушень та встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення під час здійснення цього розслідування, а також реалізацію права подання позову про визнання угод недійсними.

27.04.2020 та 04.05.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшли заяви відповідача-2 та відповідача-1 відповідно про закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, мотивовані тим, що при ухваленні оскарженого у даній справі рішення питання про права, інтереси та (або) обов`язки Національного антикорупційного бюро України місцевим судом не вирішувалося, а за змістом апеляційної скарги не можливо встановити, яким саме чином рішення у даній справі впливає на права та обов`язки останнього.

В наданих апеляційному суду відзивах на апеляційну скаргу відповідачі 1 та 2 заперечували по суті доводи апеляційної скарги, стверджували про їх безпідставність та необґрунтованість, просили не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції 07.09.2020 з`явилися представники апелянта, відповідачів1 та 2, представник позивача не з`явився не зважаючи на його повідомлення про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення йому відповідної ухвали суду про призначення розгляду справи, яка 05.08.2020 повернулась на адресу Північного апеляційного господарського суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

За приписами ч.ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень (ст. 242 ГПК України), за змістом ч. 5 якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Положеннями ч. 11 вказаної статті ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

В Перехідних положеннях ГПК України, а саме, в п. 17 та пп. 17.1 визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (п. 3); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (п. 4); день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (п. 5).

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п. п.11, 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (п. 99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до п.п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

При цьому, апеляційним судом враховано позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, відповідно до якої касаційний господарський суд, здійснивши аналіз ст.ст. 120, 242 ГПК України, п.п.11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. ст. 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, апеляційний суд вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, яку суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав для вчинення відповідних дій за належною адресою (зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повідомленою позивачем (апелянтом) суду) та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.

З огляду на наведене, враховуючи, що апеляційним судом здійснено необхідні заходи щодо повідомлення позивача про дату, час та місце цього засідання шляхом направлення йому відповідної ухвали суду про призначення розгляду справи за зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою, а також враховуючи, що матеріали даної справи не містять доказів наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач вважається належним чином повідомленим про наявність судового розгляду даної справи апеляційним судом.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Оскільки в судове засідання апеляційної інстанції 07.09.2020 позивач, явка якого в судове засідання обов`язковою не визнавалась, не з`явився не зважаючи на його належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, за відсутності клопотань про відкладення розгляду справи та наявні в матеріалах справи докази, які є достатніми для вирішення спору у даній справі, апеляційний суд вважав за можливе справу розглядати за відсутності цього представника за наявними у справі матеріалами.

Представник Національного антикорупційного бюро України (апелянта) в даному судовому засіданні надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення змінити в мотивувальній частині шляхом виключення з рішення висновків суду щодо відсутності підстав для визнання недійсними результатів процедури закупівлі, проведеної 11.05.2016 Державною судовою адміністрацією України, договору від 02.06.2016 № 37-16 про закупівлю апаратури для записування та відтворення звуку і зображення. В іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін.

Представники відповідачів 1 та 2 в судовому засіданні надали пояснення, в яких заперечили доводи апеляційної скарги, просили не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін з підстав, викладених у відзивах на апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення представників апелянта, відповідачів 1 та 2, розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

За приписами ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Основними засадами судочинства відповідно до ст. 129 Конституції України, зокрема, є законність та забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Тобто, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Звернення до суду здійснюється у формі, порядку, випадках та особами, передбаченими процесуальним законом. Звернення у справах інших осіб у всіх випадках, а учасників процесу - поза випадками, передбаченими процесуальним законом, розгляду судами не підлягають.

Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Законом встановлено, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності.

Положеннями ч. 2 ст. 4 ГПК України визначено перелік суб`єктів, право на звернення яких до господарського суду є обмеженим. Це означає, що право на звернення до господарського суду повинно бути прямо передбачене законодавчими актами України. Тобто, наведені приписи закону визначають коло осіб, яких наділено процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення й які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки такої особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Як встановлено матеріалами справи, предметом даного спору є визнання недійсними результатів процедури закупівлі, проведеної 11.05.2016 ДСА України, в галузі «Комп`ютери та оргтехніка, програмне забезпечення», а саме: код предмету закупівлі - 26.40.3, код предмету закупівлі згідно з ЄЗС - 42961000-0, предмет з класифікатору - апаратура для записування та відтворювання звуку й зображення (програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового засідання (судового процесу)), в кількості 620 одиниць; визнання недійсним Договору №37-16 від 02.06.2016 про закупівлю апаратури для записування та відтворювання звуку і зображення за кодом ДК 016:2010-26.40.3 (системи керування та контролю - за ДК 021:2015-42961000-0 (програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового засідання (судового процесу)) в кількості 620 одиниць за ціною 30 420 000 грн (з податком на додану вартість), укладеного між ДСА України та ТОВ «Компанія Кит», та застосування правових наслідків недійсності правочину.

За змістом оскаржуваного в даній справі рішення, встановивши відсутність жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ТОВ «Альтаір і К» та ТОВ «Компанія Кит» на момент проведення оспорюваної закупівлі були пов`язаними в розумінні ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі» особами, а також зазначення відповідачем-2 у тендерній документації недостовірної інформації щодо ціни товару; не визначення жодними нормами вказаного Закону та інших нормативно-правових актів обов`язку учасника процедури закупівлі визначати свою цінову пропозицію виходячи з рівня ринкових цін на певний товар, а також обов`язку замовника визначати результати закупівлі виходячи з цінових пропозицій не учасників, якими було подано тендерні пропозиції, а даних інтернет-магазинів щодо ціни, суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини, які викладено позивачем в якості підстав позовних вимог, не мають належного доказового обґрунтування та спростовуються наявними в матеріалах справи документами, відтак відмовив у задоволенні позовних вимог ГО «Комітет захисту прав людини» до ДСА України та ТОВ «Компанія Кит» про визнання недійсними результатів процедури закупівлі, проведеної 11.05.2016 ДСА України в галузі «Комп`ютери та оргтехніка, програмне забезпечення», а саме: код предмету закупівлі - 26.40.3, код предмету закупівлі згідно з ЄЗС - 42961000-0, предмет з класифікатору - апаратура для записування та відтворювання звуку й зображення (програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового засідання (судового процесу)), в кількості 620 одиниць. Крім цього, виходячи з принципу повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним договору №37-16 від 02.06.2016 про закупівлю апаратури для записування та відтворювання звуку і зображення за кодом ДК 016:2010-26.40.3 (системи керування та контролю - за ДК 021:2015-42961000-0 (програмно-апаратний комплекс: технічний засіб фіксування судового засідання (судового процесу)) в кількості 620 одиниць за ціною 30420000 грн (з ПДВ), укладеного між ДСА України та ТОВ «Компанія Кит», та застосування правових наслідків недійсності правочину, мотивуючи рішення в цій частині відсутністю підстав для визнання недійсними результатів процедури закупівлі.

При цьому, відмовляючи в задоволенні позову, зокрема, в частині визнання недійсними результатів процедури закупівлі та укладеного за її результатами договору, місцевим судом прийнято рішення про права, інтереси та обов`язки лише сторін у справі.

У вищезгаданому рішення немає жодного обмеження, позбавлення, скасування або припинення прав, обов`язків чи інтересів апелянта, в тому числі щодо здійснення досудового розслідування кримінальних правопорушень та встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення під час здійснення цього розслідування, а також реалізацію права подання позову про визнання угод недійсними. Оскаржуване рішення (мотивувальна чи резолютивна його частини) не містить будь-якого посилання на права, інтереси чи обов`язки апелянта, рішення з цього приводу судом також не приймалося.

Сам по собі факт здійснення детективами Національного антикорупційного бюро України досудового розслідування у кримінальному провадженні з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 5 ст. 191 КК України, в процесі якого встановлено обставини, зокрема, щодо перевищення граничної суми визначених постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2001 № 332 витрат, укладення оспорюваного договору без дотримання інтересів держави та суспільства, та за наявності ознак зловмисної домовленості між службовими особами відповідача-1 та уповноваженими представниками відповідача-2, пов`язаність ТОВ «Компанія Кит» та ТОВ «Альтаір і К», не є достатньою підставою для висновку, що у разі набрання згаданим рішенням законної сили, таке рішення може вплинути на права та обов`язки Національного антикорупційного бюро, адже за приписами ст. 1 Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» Національне антикорупційне бюро України є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження, виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень, віднесених до його підслідності, а також запобігання вчиненню нових. Завданням Національного бюро є протидія кримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовими особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та становлять загрозу національній безпеці, а також вжиття інших передбачених законом заходів щодо протидії корупції.

Положеннями ст. ст. 16, 17 вказаного Закону визначено права та обов`язки Національного антикорупційного бюро України.

З огляду на наявний перелік повноважень Національного антикорупційного бюро України, немає жодних прав чи обов`язків останнього, на яке може вплинути судове рішення у даній справі у разі набрання ним законної сили, оскільки права та обов`язки Національного антикорупційного бюро України щодо здійснення кримінального провадження обмежено його процесуальним статусом, як органу досудового розслідування, визначено положеннями Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» та Кримінального кодексу України. Такі права та обов`язки не можуть виникнути, бути змінені, припинені або порушені на підставі оскаржуваного в даній справі рішення.

Крім цього, заявлення в апеляційній скарзі вимог про зміну мотивувальної частини оскаржуваного рішення шляхом виключення з нього висновків суду про відсутність підстав для визнання недійсними результатів процедури закупівлі, проведеної 11.05.2016 Державною судовою адміністрацією України, а також договору від 02.06.2016 № 37-16 про закупівлю апаратури для записування та відтворення звуку і зображення, ніяким чином не може бути заходом по збиранню доказів чи інформації правоохоронним органом, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржене у даній справі рішення про відмову у визнання недійсними результатів процедури закупівлі та укладеного за її результатами договору, а також застосування правових наслідків недійсності правочину жодним чином не впливає на права, інтереси та/або обов`язки Національного антикорупційного бюро України, яке здійснює досудового розслідування у кримінальному провадженні з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 5 ст. 191 КК України, що, в свою чергу свідчить про відсутність у апелянта права на апеляційне оскарження згаданого судового рішення.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Оскільки при ухваленні оскарженого у даній справі рішення питання про права, інтереси та (або) обов`язки Національного антикорупційного бюро України місцевим судом не вирішувалося, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.

Таким чином, керуючись ст.ст. 234, п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження у справі № 910/12212/18 за апеляційною скаргою Національного антикорупційного бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у даній справі - закрити.

Матеріали справи № 910/12212/18 повернути до Господарського суду міста Києва .

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.А. Пашкіна

Ю.Б. Михальська