КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 754/14767/16-ц

провадження №22-ц/824/8798/2020

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,суддівБолотова Є.В., Музичко С.Г.розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04 травня 2020 року /суддя Клочко І.В./

у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району міста Києва про стягнення невиплаченої матеріальної допомоги, компенсації та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась з вимогами до Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району міста Києва, з урахуванням уточнень просила:

1. Визнати неправомірними дії КНП КДЦ Деснянського району м. Києва по відношенню до неї, як матері-одиначки двох дітей, в тому числі малолітнього, а саме:

- не виплату матеріальної допомоги,

- не наданні додаткової оплачуваної відпустки на дітей або її грошової компенсації,

- ненадання путівок у санаторії чи будинки відпочинку,

- примус працювати по суботах,

- примус брати щорічні відпустки лише зимою,

- примушення проходити атестацію у 2014 році

- утримання з заробітної плати профвнесків з 01.02.16, враховуючи, що позивач не була членом профспілки вказаного КНП КДЦ Деснянського району м. Києва,

- не застосування при нарахуванні заробітної плати податкової соціальної пільги, як матері-одиначки двох дітей та безпідставне застосування пільги як матері двох дітей до 18 років,

- примус працювати по 11 годин на добу з 01.10.14 по 01.08.15,

- незаконну відмову про прийняття на посаду за переводом стоматологом-терапевтом відділення терапевтичної стоматології КНП КДЦ Деснянського району м. Києва без згоди позивача,

- ігнорування численних звернень, як матері-одиначки щодо порушення прав та погроз звільнення,

- незаконне вимагання свіжого витягу комісією з трудових спорів КНП КДЦ Деснянського району м. Києва 13.07.16 та ігнорування його надання 13.07.16

- примус працювати на 100% списаній Ус-30 , та на не введеній в експлуатацію Аякс-12 в 420 кабінеті та у коморі 417 кабінеті,

- не укладення трудового договору у письмовій формі згідно заяви ОСОБА_1 при прийнятті на роботу переводом, в результаті реорганізації.

2. Визнати неправомірними дії КНП КДЦ Деснянського району м. Києва щодо застосування податкової соціальної пільги, як матері двох дітей до 18 років, а не як матері-одиначки двох дітей.

3. Зобов`язати КНП КДЦ Деснянського району м. Києва провести перерахунок заробітної плати за весь термін праці, враховуючи податкову соціальну пільгу як матері-одиначки двох дітей та повернути незаконно не додані кошти.

4. Зобов`язати КНП КДЦ Деснянського району м. Києва у триденний термін після винесення рішення повернути всі кошти, які були незаконно невиплачені та незаконно утримані, з урахуванням індексації знецінення гривні, інфляції та зміни прожиткового мінімуму.

5. Зобов`язати КНП КДЦ Деснянського району м. Києва повернути кошти, сплачені профкомом.

6. Стягнути з КНП КДЦ Деснянського району м. Києва на користь позивача здані особисто грошові кошти за начебто надані платні послуги (з 01.10.14 по 01.08.15) в розмірі 44235 грн., які позивач не могла фізично нікому надавати у 420 кабінеті.

7. Стягнути з КНП КДЦ Деснянського району м. Києва на користь позивача надані позивачем благодійні внески з 2013 по 2016 р.р. в розмірі 31429 грн.

8. Стягнути з КНП КДЦ Деснянського району м. Києва на користь позивача невиплачену за усі роки матеріальну допомогу, на яку претендувала позивач, як мати-одиначка двох дітей в розмірі 48236,86 грн.

9. Стягнути з КНП КДЦ Деснянського району м. Києва на користь позивача грошову компенсацію за усі невикористані додаткові відпустки, на які претендувала позивач, як мати-одиначка в розмірі 28672 грн.

10. Стягнути з КНП КДЦ Деснянського району м. Києва на користь позивача, як матері-одиначки завдану моральну шкоду в розмірі 19 499 200 грн.

11. Стягнути з КНП КДЦ Деснянського району м. Києва всі судові витрати.

12. Визнати неправомірними дії КНП КДЦ Деснянського району м. Києва щодо не застосування по відношенню до позивача, яка є матір`ю-одиначкою при розрахунку заробітної плати, надбавки для медичного працівника за вислугу років в розмірі 30% з першого дня прийому на роботу 01.11.2013 переводом, враховуючи, що згідно записам у трудовій книжці НОМЕР_1 трудовий стаж з 01.09.1991р. на 01.11.2013р. складав 22 роки.

13. Зобов`язати КНП КДЦ Деснянського району м. Києва зробити перерахунок заробітної плати за весь час роботи матері-одиначки ОСОБА_1 на посаді лікаря з урахуванням надбавки за вислугу років у розмірі 30% з першого дня керування ОСОБА_3 01.11.2013, враховуючи, що згідно записам у трудові книжці ОСОБА_1 трудовий стаж з 01.09.1991р. на 01.11.2013р. складав 22 роки.

14. Визнати неправомірними дії КНП КДЦ Деснянського району м. Києва щодо не застосування податкової соціальної пільги як матері-одиначки двох дітей при нарахуванні заробітної плати за листопад 2017р., враховуючи що по справі 754/9059/16ц було встановлено обізнаність КНП КДЦ Деснянського району м. Києва щодо наявності у ОСОБА_1 пільг матері-одиначки та зобов`язати КНП КДЦ Деснянського району м. Києва нараховувати заробітну плату позивачу з урахуванням податкової соціальної пільги матері-одиначки та вислугу років, враховуючи стаж роботи з урахуванням навчання в Державній медичній академії.

15. Зобов`язати КНП КДЦ Деснянського району м. Києва розглянути питання доцільності перебування електрика ОСОБА_4 на посаді голови відділу кадрів, враховуючи відсутність вищої юридичної освіти. /а.с.184-189 том 2/

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 04 травня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. /т. 8 а.с. 25-33/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, апелянт звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції порушено її право на справедливий судовий розгляд, як право на доступ до правосуддя, не було проаналізовано її кожен доречний і важливий аргумент, який вона зазначала, судом не була надана відповідь на кожен її аргумент. Вказувала на те, що судом першої інстанції фальшувались матеріали справи, приховувались здобуті судом докази, здобуті з матеріалів кримінального провадження та інших судових справ. Наголошувала на тому, що суд першої інстанції, затягував розгляд справи, помилково вказав про розгляд частини вимог у інших провадженнях, матеріали справи не вивчались та не витребовувались. Наголошувала також, що під час розгляду справи 754/9059/16-ц про незаконне звільнення, що знаходилась у провадженні судді, судом підтверджено її статус матері-одиначки двох дітей у тому числі до 14-ти років, матеріали даної справи також містять ряд документів, що підтверджують її статус. Також не звернув уваги суд першої інстанції та фальсифікацію відповідачем доказів у справі - копії її особової справи та картки працівника, приховування її заяви про прийняття на роботу. Не враховані також судом першої інстанції і докази примусу позивача брати відпустки взимку, примус працювати по суботам, примус понаднормової роботи, ненадання матеріальної допомоги , позбавлення санаторного лікування, ненадання додаткової відпустки на дітей, примушування іти на атестацію, примушування працювати у підпільних стоматологічних кабінетах, які не є приміщеннями Консультативно-діагностичного центру на списаній стоматологічній установці не введеній в експлуатацію. Наголошувала також і на тому, що КНП КДЦ було використано сфальшовані бланки щодо застосування податкової соціальної пільги, оскільки нею заповнювались бланки заяв на податкову соціальну пільгу як матір`ю-одиначкою двох дітей

Директор Комунального некомерційного підприємства «Консультативно-діагностичний центр» Деснянського району міста Києва Лимар Ю.В. звернувся з заявою до суду в якій заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на безпідставність вимог та законність рішення суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання не викликались, з огляду на заявлені вимоги, викладені позиції учасників справи, відсутність заперечень та доцільність, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 02.10.2000 р. зарахована на посаду лікаря-стоматолога м/амбулаторії смт. Биківня, 01.02.2001 р. переведена на посаду лікаря-стоматолога поліклініки №2 Ватутінського району, яку неодноразово перейменовували, 01.11.2013 р. ОСОБА_1 прийнята на посаду лікаря-стоматолога терапевта стоматологічного відділення філії № 3 по переводу з поліклініки №3 Деснянського району м. Києва. /т. 1 а.с. 45/

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно керувався вимгами п.5 Порядку подання документів для застосування податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1227 від 29.12.2010р., яким передбачено, що для застосування пільги з підстав, передбачених у підпунктах 169.1.2, 169.1.3 і 169.1.4 пункту 169.1 статті 169 Кодексу (2755-17), крім заяви про застосування пільги подають одинока матір, батько, які мають дитину (дітей) віком до 18 років: копію свідоцтва (дубліката свідоцтва) про народження дитини (дітей) або документ із зазначенням відомостей про батька дитини в Книзі реєстрації актів цивільного стану, чи документи, які підтверджують вік дитини (дітей), затверджені відповідним органом України, в якій іноземна фізична особа - платник податку постійно проживав (проживала) до прибуття в Україну; копію паспорта. Для цілей цього пункту одинокою матір`ю (батьком) або опікуном, піклувальником вважаються особи, які на момент застосування роботодавцем пільги, визначеної підпунктом «а» підпункту 169.1.3 пункту 169.1 статті 169 Кодексу, маючи дитину (дітей) віком до 18 років, не перебувають у шлюбі, зареєстрованому згідно із законом.

Згідно копії свідоцтва про народження, ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13,14 том 1). Згідно копії свідоцтва про народження, ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.15,16 том 1).

Пунктами 169.1.2 та 169.1.3 ст. 169 ПК України передбачено, що з урахуванням норм абзацу першого підпункту 169.4.1 пункту 169.4 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги:

169.1.2. у розмірі, що дорівнює 100 відсоткам суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 цього пункту, - для платника податку, який утримує двох чи більше дітей віком до 18 років, - у розрахунку на кожну таку дитину;

169.1.3. у розмірі, що дорівнює 150 відсоткам суми пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 цього пункту, - для такого платника податку, який є одинокою матір`ю (батьком), вдовою (вдівцем) або опікуном, піклувальником - у розрахунку на кожну дитину віком до 18 років.

Пунктами 169.4.2, 169.4.3., 169.4.4 статті 169 ПК України визначено, що роботодавець платника податку зобов`язаний здійснити, у тому числі за місцем застосування податкової соціальної пільги, з урахуванням положень абзацу другого пункту 167.1 статті 167 цього Кодексу, перерахунок суми доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також суми наданої податкової соціальної пільги:

а) за наслідками кожного звітного податкового року під час нарахування заробітної плати за останній місяць звітного року;

б) під час проведення розрахунку за останній місяць застосування податкової соціальної пільги у разі зміни місця її застосування за самостійним рішенням платника податку або у випадках, визначених підпунктом 169.2.3 пункту 169.2 цієї статті;

в) під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким роботодавцем.

169.4.3. Роботодавець та/або податковий агент має право здійснювати перерахунок сум нарахованих доходів, утриманого податку за будь-який період та у будь-яких випадках для визначення правильності оподаткування, незалежно від того, чи має платник податку право на застосування податкової соціальної пільги.

169.4.4. Якщо внаслідок здійсненого перерахунку виникає недоплата утриманого податку, то сума такої недоплати стягується роботодавцем за рахунок суми будь-якого оподатковуваного доходу (після його оподаткування) за відповідний місяць, а в разі недостатності суми такого доходу - за рахунок оподатковуваних доходів наступних місяців, до повного погашення суми такої недоплати.

Якщо внаслідок проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з роботодавцем, виникає сума недоплати, що перевищує суму оподатковуваного доходу платника податку за останній звітний період, то непогашена частина такої недоплати включається до складу податкового зобов`язання платника податку за наслідками звітного податкового року та сплачується самим платником.

З огляду на пп.169.4.1 статті 169 ПК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги позивача щодо застосування невірної податкової соціальної пільги не обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги в частині неповного дослідження матеріалів справи, колегія суддів не приймає до уваги, як такі, що нічим не підтверджені.

Так, в матеріалах справи міститься довідка про застосування податкової пільги за період з 01.12.2013 р. по 31.12.2015 р. /т. 6 а.с. 74/, в чому полягає неправильність суми нарахування, апелянтом не вказано.

Довідки про те, що ОСОБА_1 стоїть на обліку як одинока мати /т. 1 а.с. 203-204/, заяви про проведення перерахунку датовані 24.07.2017 р. /т. 2 а.с. 213-214/ не підтверджують таких звернень здійснених раніше до роботодавця, надання повного пакету документів для нарахування пільги.

В частині визнанню неправомірними дій відповідача по нарахуванню надбавки за вислугу років в розмірі 30%, суд першої інстанції також дійшов вірних висновків

Відповідно до п. 2 Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1418 від 29.12.2009р., надбавка за вислугу років установлюється медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров`я залежно від стажу роботи в такому розмірі: стаж роботи понад 20 років - розмір щомісячної надбавки до посадового окладу - 30 відсотків.

Відповідно до п.3 Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1418 від 29.12.2009р., надбавка за вислугу років виплачується керівникам закладів охорони здоров`я, їх заступникам з числа лікарів, заступникам головного лікаря з медсестринства, керівникам структурних підрозділів з числа лікарів, головним медичним сестрам, лікарям усіх спеціальностей, професіоналам з вищою немедичною освітою, що допущені до медичної діяльності в закладах охорони здоров`я, керівникам фармацевтичних (аптечних) закладів, їх заступникам, керівникам структурних підрозділів з числа провізорів і фармацевтів, провізорам усіх спеціальностей, фахівцям з базовою вищою та неповною вищою медичною і фармацевтичною освітою усіх спеціальностей та помічникам ентомолога.

Отже, судом першої інстанції вірно зазначено, що станом на 01.11.2013р. до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 (а.с.6-11 том 3) повинні бути враховані наступні періоди:

з 01.08.1996р. по 18.08.1997р. робота лікарем стоматологом для проходження інтернатури в Міській стоматологічній поліклініці №1 Дніпропетровського управління охорони здоров`я;

з 09.09.1997р. по 16.08.2000р. робота лікарем стоматолог-терапевт поліклінічного відділення№3 Міської клінічної лікарні №1 м. Дніпропетровськ;

з 03.10.2000р. по 31.10.2013 робота на посаді лікаря-стоматолога Поліклінніки №2 Ватутінського району м. Києва.

Враховуючи зазначені періоди, судом встановлено, що станом на 01.11.2013 р. стаж роботи ОСОБА_1 , що дає право на встановлення надбавки за вислугу років становить 15 років 10 місяців 18 днів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що позовні вимоги про неправомірне визначення відповідачем стажу роботи та застосування невірної процентної ставки надбавки за вислугу років тощо є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги в цій частині спростовані дослідженими судом першої інстанції матеріалами справи. В апеляційній скарзі жодним чином не спростовані розрахунки суду першої інстанції, що позбавляє суд апеляційної інстанції встановити в чому саме полягає протиправність дій відповідача та неправильність висновків суду першої інстанції.

Окрім того, в матеріалах справи міститься довідка від 04.04.2018 р. перевірки окремих питань КПН КДЦ, здійснена Департаментом охорони здоров`я, про те, що перевіркою дотримання законодавства при визначенні стажу роботи, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років, застосування до ОСОБА_1 податкової соціальної пільги, надання матеріальної допомоги та додаткової відпустки, порушень не встановлено. /т. 5 а.с. 54-58/

Суд першої інстанції також дійшов вірних висновків про те, що визнання неправомірними дії КНП КДЦ Деснянського району м. Києва по відношенню до позивача, як матері-одиначки двох дітей, в тому числі малолітнього, а саме примусу працювати по суботах, примус брати щорічні відпустки лише зимою, примушення проходити атестацію у 2014 році, примус працювати по 11 годин на добу з 01.10.14 по 01.08.15, позивачем не доведено.

Щодо інших позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції врахував також той факт, що дані обставини були предметом розгляду, відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28.08.2017р. по цивільній справі 754/9059/16-ц за позовом ОСОБА_1 до КНП КДЦ Деснянського району м.Києва, треті особи: заступник директора КНП КДЦ Деснянського району м. Києва Сіротінкіна К.Г., директор КНП КДЦ Деснянського району м.Києва Лимар Ю.В. про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, яке набрало законної сили та рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04.04.2018р. по цивільній справі 754/14783/17 за позовом ОСОБА_1 до КНП КДЦ Деснянського району м.Києва про визнання неправомірними дії відповідача щодо невиконання рішення суду 754/9059/16-ц від 28.08.2017 р., визнання незаконними та скасування наказів КНП КДЦ Деснянського району м. Києва, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та поновлення на роботі, яке постановою Апеляційного суду м. Києва від 07.06.2018 р. змінено в частині поновлення на роботі, та Постановою Верховного суду від 29.10.2018 р. змінено в частині зобов`язання КНП КДЦ Деснянського району м. Києва відновлення трудової книжки без внесення до неї записів, визнаних недійсними.

Апелянтом не конкретизовано в чому полягає незаконність рішення суду першої інстанції, окрім вказівки на приховування та фальсифікацію доказів, не доведених жодними доказами.

Витяги з кримінальних проваджень, долучені на підтвердження /т. 1 а.с. 89, 166, 216-217, т. 2 а.с. 93, 96/, постанови про залучення ОСОБА_1 потерпілою /т. 1 а.с. 186, т. 2 а.с. 45, 91-92, 94-95, 97/ не доводить жодної з позовних вимог, в більшій частині своїй вони стосуються невиконання рішення суду про поновлення на роботі, незаконного звільнення, побиття, крадіжки особистих речей та є предметом розгляду інших проваджень. Вироку по суті у кримінальних провадженнях для встановлення преюдиційних обставин, зазначених у мотивуванні позову, не надано.

Картка працівника П-2 з датами відпусток /т. 1 а.с. 131/ також жодним чином не підтверджує наміри апелянта отримати відпустки в інші дати, більше того, матеріали справи містять заяву ОСОБА_1 , після поновлення на роботі, про надання щорічної основної відпустки від 07.11.2017 р. за 2017 рік з 08.11.2017 р.

Медичні документи, та чеки за сплачені послуги, долучені позивачем на підтвердження отриманої шкоди здоров`ю /т. 1 а.с. 134-162, т. 2 а.с. 21-33, 48/ жодним чином не підтверджують причинно-наслідкового зв`язку між протиправними, на думку позивача, діями відповідача та понесеною шкодою. Квитанції по сплаченим рахункам, що не стосуються медичних, зокрема заправка картриджа, купівля одягу та замовлення їжі взагалі не стосуються обґрунтування позовних вимог.

Моральну шкоду, заявлену позивачем взагалі не обґрунтовано, окрім вказівки на її суму.

Довідка перевірки окремих питань КНП КДЦ від 04.08.2016 р., долучена до справи її копія, містить неповний текст, не може вважатись належним доказом по справі за відсутності оригіналу такої перевірки. /т. 2 а.с. 11-17/ Аналогічне стосується і припису від 18.07.2016 р. / т. 2 а.с. 19/, інформаційного листа Держаудитслужби від 25.09.2017 р. /т. 2 а.с. 50-52, 146-151/. Більш того, Держаудитслужбою не встановлено ані фактів використання списаного обладнання, ані порушень щодо повноти оприбуткування благодійних внесків.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04 травня 2020 року - залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04 травня 2020 року - залишити без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: