ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/9600/20 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.
за участю секретаря судового засідання Головченко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу апеляційну скаргу Державної міграційної служби України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, Державної міграційної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Донецькій області, Державної міграційної служби України, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ГУ МВС України в Донецькій області від 08.07.2011 про скасування рішення ГУ МВС України в Донецькій області від 19.12.2007 про встановлення належності ОСОБА_1 до громадянства України.
Разом з позовом подано клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, в якому позивач просить зупинити дію рішення ГУ МВС України в Донецькій області від 08.07.2011 про скасування рішення ГУ МВС України в Донецькій області від 19.12.2007 про встановлення належності ОСОБА_1 до громадянства України до вирішення спору по суті.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2020 року заяву позивача про забезпечення позову задоволено.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що фактично клопотання позивача про забезпечення позову у цій справі є рівнозначним задоволенню позовних вимог. Наявність ознак протиправності оскаржуваного рішення може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Застосування заходів забезпечення позову в цьому випадку фактично вирішує справу по суті предмету позову.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначив, що визначений заявником спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття визначених судом заходів забезпечення позову не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а насамперед спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2020 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 21 липня 2020 року.
У зв`язку з клопотанням представника позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2020 року призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 08 вересня 2020 року о 15:40 год.
Позивач та ГУ ДМС в Донецькій області, будучі належним чином повідомленими про день, час та місце судового розгляду, явку свого представника в судове засідання не забезпечили, будь-які її пояснення про причини відсутності чи клопотання про перенесення розгляду справи не подавали.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ДМС України, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів виходить з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, ГУ МВС України в Донецькій області 19.12.2007 прийнято рішення про оформлення набуття ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» та видано довідку № 222 про належність громадянства України від 19.12.2007, після чого заявником отримано паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 .
З листа ГУ ДМС України в Донецькій області від 15.04.2020 за № 1401.2.2-5259/14.2-20 заявнику стало відомо про скасування рішення від 19.12.2007 про належність громадянства України позивача у зв`язку із поданням останнім фальшивих документів.
У листі ГУ ДМС України в Донецькій області від 30.03.2020 за № 1401.2.2-4840/14.3-20 зазначено, що згідно з висновку службового розслідування, затвердженого ГУ МВС України в Донецькій області 08.07.2011, паспорт громадянина України за НОМЕР_1 визнаний недійсним, оскільки оформлений з порушенням вимог законодавства. Проте, надати копію вищевказаного висновку не є можливим, оскільки ГУ ДМС України в Донецькій області здійснює службову діяльність з грудня 2014 року у місті Маріуполі та Краматорську. Решта архівних матеріалів ГУ ДМС України в Донецькій області залишилася у службових приміщеннях, які наразі знаходяться на тимчасово окупованих територіях. Тобто, встановити підставу позбавлення громадянства та визнання недійсним паспорта неможливо.
На думку позивача, подальше впровадження оскаржуваного рішення та оформлення результатів до ухвалення судом рішення у даній справі, матиме місце небезпеку заподіяння шкоди правам позивача, свободам та інтересам, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, зокрема, позивача буде позбавлено паспорту, що зумовить невизначеність правового статусу, обмеження свободи пересування та відсутність можливості належного захисту порушених прав.
Суд першої інстанції, приймаючи ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову дійсно може призвести до того, що до ухвалення рішення у даній справі існує об`єктивний ризик настання негативних та неповоротних наслідків, що, у свою чергу, може унеможливити у майбутньому виконання рішення суду.
За наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.
Частинами 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що з метою захисту прав та інтересів позивача суд за його заявою або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, постановлення якої належить до дискреційних повноважень суду та вирішення питання щодо їх вжиття залежить від наявності однієї з обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України, що встановлюється судом виходячи з конкретних доказів, поданих заявником.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України).
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб-позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
Дослідивши доводи заяви про забезпечення позову та надані до неї докази колегія суддів зазначає наступне.
Будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що суд при вирішенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову повинен в ухвалі вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення суб`єкта владних повноважень.
Проте, у межах розгляду даної заяви судом не може даватися оцінка протиправності діям відповідача, оскільки встановлення ознак їх протиправності без розгляду справи по суті є неприпустимим.
Колегія суддів підкреслює, що до розгляду справи по суті та з наданих позивачем документальних доказів не можливо встановити очевидну протиправність оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень (відповідача) та наслідків його прийняття.
Питання обґрунтованості чи необґрунтованості прийнятого рішення на даний час є спірним, і повинно бути ретельним чином доведено сторонами у справі, в якій оскаржується рішення ГУ МВС України в Донецькій області від 08.07.2011 про скасування рішення ГУ МВС України в Донецькій області від 19.12.2007 про встановлення належності ОСОБА_1 до громадянства України та досліджено судом.
Колегія суддів звертає увагу, що забезпечення позову має на меті термінове вжиття певних заходів задля ефективного захисту прав позивача в разі, якщо невжиття таких заходів унеможливить або утруднить виконання рішення.
В той же час, в заяві про забезпечення позову заявником не було обґрунтовано наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, зокрема, не наведено яким саме чином невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у даній справі, або створить перешкоди для ефективного захисту чи поновлення поручених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Наявність абстрактної можливості позбавлення позивача паспорту оскаржуваним рішенням жодним чином не свідчить про реальність такої загрози, а побоювання заявника не підтверджені жодними належними і допустимими доказами, що свідчить про відсутність об`єктивних обставин, які б могли бути підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
При цьому, оскаржуване рішення було прийнято ГУ МВС України в Донецькій області 08.07.2011 та його чинність до цього часу не мала наслідком позбавлення його паспорта громадянина України, не зумовило невизначеність його правового статусу протягом 9 років та не спричинила обмеження свободи пересування позивача.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення адміністративного позову, позивач не навів достатніх доводів та не надав належних доказів, які б вказували на існування небезпеки заподіянню шкоди його правам, свободам та інтересам, що унеможливлювали б їх захист без вжиття відповідних заходів забезпечення позову до ухвалення рішення у справі.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постановах Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №826/16888/18 та від 24.02.2020 у справі №520/7596/19, який має бути врахований судом при вирішення спірних правовідносин.
Крім того, в матеріалах справи відсутні, зокрема, копія відповіді ГУ ДМС від 30.03.2020 за №1401.2.2-4840/14.3-20, копія відповіді ГУ ДМС від 15.04.2020 за № 1401.2.2-5259/14.2-20, копія паспорту позивача, копія ІПН позивача, рішення ГУ МВС України в Донецькій області від 08.07.2011 про скасування рішення ГУ МВС України в Донецькій області від 19.12.2007 про встановлення належності ОСОБА_1 до громадянства України.
Відтак, заява про забезпечення позову не підтверджена жодними доказами та належним чином не обґрунтована, в тому числі щодо необхідності докладання значних зусиль та витрат для відновлення порушених (оспорюваних) прав, а заявлені заходи є неспівмірними, що свідчить про відсутність підстав для їх застосування.
Водночас, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що наявність ознак протиправності оскаржуваного рішення може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Застосування заходів забезпечення позову в цьому випадку фактично вирішує справу по суті предмету позову.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, з огляду на відсутність передбачених законодавством підстав для вжиття заходів забезпечення позову. У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 травня 2020 року про вжиття заходів забезпечення позову скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Текст постанови складено 10 вересня 2020 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді Л.В.Бєлова
А.Ю.Кучма