ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2020 Справа № 917/895/20

м. Полтава

за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а

до Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм", 38751, Полтавська область, Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Горбанівська, буд. 2

про стягнення 101170,04 грн. заборгованості

Розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Обставини справи: Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" звернулося з позовом до Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм" про стягнення 101170,04 грн. заборгованості згідно договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води за №4427 "С" від 01.09.2017 р. з яких: 68276,18 грн. - основного боргу за спожиту теплову енергію, 32592,76 грн. - пені, 267,26 грн. - 3% річних та 33,84 грн. - інфляційних втрат.

Також позивач просить суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2020р., для розгляду справи було визначено суддю Паламарчука В.В.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 09.06.2020р. позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався, клопотань про надання йому часу на підготовку відзиву або інших заяв по суті справи - відповідачем заявлено не було.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В ході розгляду даної справи господарським судом Полтавської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Про розгляд справи сторони були повідомлені належним чином. Ухвали суду про відкриття провадження у справі отримані сторонами про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві та ЄДРПОУ та поштові повідомлення, які повернулися на адресу суду.

У встановлені судом строки додаткових письмових доказів, клопотань, заяв та пояснень від сторін до суду не надійшло.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висловленій у рішенні "Каракуця проти України", заявник повинен виявляти належну зацікавленість у розгляді справи.

Згідно з частиною третьою статті 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Основним напрямком діяльності Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства Полтаватеплоенерго є забезпечення тепловою енергією на опалення та підігрів води житлового фонду, комунально-побутових та інших об`єктів на території міста Полтави та районів Полтавської області.

Так, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» забезпечує тепловою енергією у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення та гарячого водопостачання приміщень Відповідача за адресами: вул. Ватутіна, 29 м. Полтава (нежитлове приміщення аптеки № 3) та вул. Покровська (колишня вул. Леніна), 2/5, м. Решетилівка (нежитлове приміщення аптеки № 55) згідно укладеного договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води за № 4427 «С» від 01.09.2076 (надалі - Договір № 4427), на потреби опалення та гарячого водопостачання.

Відповідно до умов укладеного договору, на кожну із сторін покладено певні зобов`язання.

Так, за Договором № 4427 Позивач взяв на себе зобов`язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення:

- опалення приміщень Відповідача/Споживача до межі розподілу балансової належності теплових мереж будівель, зазначених у Додатку № 1;

- надання послуги централізованого постачання гарячої води до межі розподілу балансової належності теплової мережі будівлі, зазначеної у Додатку № 1.

Згідно пункту 16 Договору № 4427, облік споживання теплової енергії на опалення житлових будинків, зазначених у Додатку № 1, де знаходяться нежитлові приміщення Споживача/Відповідача, проводиться по загальнобудинковим вузлам обліку теплової енергії.

Зняття показників загальнобудинкового вузла обліку теплової енергії проводитися в останню декаду кожного місяця в опалювальний період спільно представниками теплопостачальної організації та власником (балансоутримувачем) житлового будинку (п. 19 Договору №4427).

Як зазначає позивач, зняття показань вузла обліку, встановленого на будівлі № 2/5 (житловий будинок) по вул. Покровській (колишня вул. Леніна) в м. Решетилівка здійснюється майстром дільниці.

Зняття показань вузла обліку, встановленого на будівлі № 29 (житловий будинок) по вул. Ватутіна здійснюється дистанційно (через модем показання передаються теплопостачальній організації), без залучення та присутності представника теплопостачальної організації/виконавця та споживачів, що передбачено Законом України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

Так, згідно абз. 1 ч. 2 ст. 11 («Зняття показань вузлів обліку та приладів -розподілювачів теплової енергії») вказаного вище Закону: «У разі якщо зняття показань вузлів обліку, а також приладів - розподілювачів теплової енергії здійснюється виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, за допомогою систем дистанційного зняття показань, таке зняття може здійснюватися без присутності споживача або його представника».

Кількість теплової енергії на опалення житлового будинку щомісячно визначається як різниця показників вузла обліку теплової енергії на дату їх зняття у звітному місяці та показників минулого місяця (з урахуванням коефіцієнту втрат на теплових мережах та коефіцієнту переводу теплової енергії в Гкал з одиниць виміру приладу обліку (МВт або ГДж) за формулою, наведеною в пункті 20 Договору № 4427.

При відсутності у Споживача індивідуального вузла обліку теплової енергії розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться згідно обсягу, розрахованого за показниками загальнобудинкового вузла обліку теплової енергії за мінусом обсягів, визначених по індивідуальним вузлам обліку теплової енергії споживачів (при наявності) та витрат теплової енергії місць загального користування споживачів (при наявності), які мають індивідуальні (автономні) системи опалення. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають індивідуальних вузлів обліку теплової енергії, пропорційно займаної ними площі (пункт 21 Договору № 4427).

Відповідно до п. 27 Договору № 4427: «Облік споживання послуги з централізованого постачання гарячої води по вул. Ватутіна, 29 проводиться по водомірам, зазначеним у Додатку № 21.

Обсяг наданих Споживачу/Відповідачу послуг з централізованого постачання гарячої води визначається на підставі даних КП «Полтававодоканал», повідомлених підприємству».

Розділом «Розрахунок за користування тепловою енергією» Договору № 4427, передбачено наступне:

- розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом та діючих на період постачання теплової енергії. Згідно п. 41 Договору № 4427: «у випадку зміни тарифів, Теплопостачальна організація повідомляє про це Споживачу у порядку, визначеному законодавством, і розрахунок проводиться з дня затвердження нових тарифів. Нові тарифи є обов`язковими до застосування і набувають чинності для Сторін без укладання додаткових угод

Так, протягом спірного періоду діяли наступні тарифи, встановлені постановами НКРЕКП, а саме: з 01.01.2019 введено в дію тариф в розмірі 1 329,24 грн./Гкал без ПДВ (для інших споживачів, крім населення), встановлені постановою НКРЕКП № 1729 від 10.12.2018; з 17.01.2020 введено в дію двоставковий тариф з умовно-змінною частиною в розмірі 1 004,48 грн./Гкал без ПДВ та умовно-постійною частиною в розмірі 46 161,82 грн./Гкал без ПДВ, згідно постанови НКРЕКП № 87 від 14.01.2020. Інформація про тарифи є загальнодоступною та перебуває у вільному цілодобовому доступі на сайті НКРЕКП.

- оплата за опалення проводиться за фактично використану кількість теплової енергії.

- оплата за послугу з централізованого постачання гарячої води проводиться за фактично використаний обсяг гарячої води згідно даних КП «Полтававодоканал», повідомлених підприємству.

- всі розрахунки по даному Договору проводяться на підставі рахунка, виписаного «Теплопостачальною організацією» «Споживачу» з обов`язковим застосуванням діючих тарифів (пункт 31 Договору № 4427).

- факт отримання «Споживачем» теплової енергії фіксується щомісячно Актом приймання-передачі теплової енергії, який складається Сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і Договору (пункт 32).

- «Споживач» зобов`язується сплачувати за теплову енергію у строк до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим з урахуванням суми проміжних платежів. Споживач може проводити попередню оплату за місяць, наступний за розрахунковим. Якщо підстава платежу в платіжних документах не зазначена, «Теплопостачальна організація» зараховує кошти в погашення заборгованості за спожиту теплову енергію, отриману в минулі періоди» (пункт 33 Договору № 4427).

Як зазначає позивач, він в період з 01.10.2019 р. по 29.02.2020 р. передав у власність відповідача теплову енергію на загальну суму 68276,18 грн., що підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії за ці періоди:

- за жовтень 2019 року від 31.10.2019 року № АВ-13449 на суму 1798,75 грн.;

- за листопад 2019 року від 30.11.2019 року № АВ-16481 на суму 15119,86 грн.;

- за грудень 2019 року від 31.12.2019 року № АВ-19719 на суму 17804,51 грн.;

- за січень 2020 року від 31.01.2020 року № АВ-2455 на суму 18247,32 грн.

- за лютий 2020 року від 29.02.2020 року № АВ-6266 на суму 15305,74 грн.

Акт за жовтень підписаний представниками сторін, інші акти - підписані лише представником позивача.

Крім цього, позивачем надано копії відповідних рахунків на оплату теплової енергії за період з жовтня 2019 р. по лютий 2020 року.

В матеріалах справи наявні докази надсилання позивачем відповідачу рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії за період з лютого по квітень 2020 року (копії реєстрів поштових відправлень).

Відповідач оплату отриманої теплової енергії в сумі 68276,18 грн. не здійснив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Крім того, відповідно до п. 34 Договору у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0% за кожний день прострочення платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги» № 686-ХІ від 20.05.99, а також стягуються 3% річних з простроченої суми та інфляційні втрати, згідно ст.625 ЦК України.

З посиланням на наведену норму договору, позивач за зобов`язаннями жовтня 2019 р. лютого 2020 р. року заявив до стягнення з відповідача 32 592,76 грн пені та 3% річних, починаючи з листопада 2019 року по березень 2020 року, в розмірі 267,26 грн.; інфляційні втрати за грудень 2019 - січень 2020 року в розмірі 33,84 грн.

Таким чином, станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість по Договору № 4427 за період з 01.10.2019 року по 29.02.2020 року з урахуванням пені, 3% річних та інфляційних втрат становить 101 170,04 грн. (розрахунок залучений до справи, а.с. 10-13).

Приймаючи рішення суд виходив із наступного.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем договірних зобов`язань з оплати теплової енергії.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов`язання за договором енергопостачання.

Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого законом режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 6 ст. 276 ГК України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Суд встановив, що в період з жовтня 2019 року по лютий 2020 позивач поставив відповідачу теплову енергію за умовами Договору на загальну суму 68276,18 грн., що підтверджується двостороннє підписаним актом приймання-передачі теплової енергії за жовтень 2019 року та актами за листопад-грудень 2019 року, січень-лютий 2020 р., підписаним представником позивача (а.с. 24-28).

Пунктом 32 Договору визначено, що у разі неповернення споживачем Акту приймання - передачі теплової енергії в 5-денний термін, як це передбачено підпунктом 12 Договору, він, підписаний Теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання Споживачу теплової енергії (п. 32 Договору).

Враховуючи наведену умову Договору та підтвердження надсилання позивачем рахунків та актів приймання-передачі теплової енергії за період з жовтень 2019 року - лютий 2020 (копії реєстрів поштових відправлень, а.с. 34-38), акти приймання-передачі за листопад 2019 року - лютий 2020 р. є належними доказами підтвердження факту надання споживачу теплової енергії за вказаний період.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами Договору встановлено, що Споживач зобов`язується сплачувати за теплову енергію у строк до 10 числа місяця наступного за розрахунковим з урахуванням суми проміжних платежів (п. 32 Договору).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості відповідача за поставлену позивачем теплову енергію в жовтні 2019 - лютому 2020 року в сумі 68276,18 грн., строк оплати якої настав. Відповідач не надав будь-яких заперечень стосовно заявленої до стягнення суми та підстав її виникнення, тому позовні вимоги в цій частині задовольняються судом повністю.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Ст. 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до частин першої, третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом частин четвертої і шостої статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Умовами Договору (п. 34) передбачено, що у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі 1,0% за кожний день прострочення платежу, але не більше 100% боргу згідно Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги» № 686-ХІ від 20.05.99, а також стягуються 3% річних з простроченої суми та інфляційні втрати, згідно ст.625 ЦК України

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань підлягають стягненню штрафні санкції у вигляді пені, розмір якої повинен визначатися обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами та узгоджуватися в договорі.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення 32592,76 грн. пені, нарахованої за період з 10.11.2019 року по 10.03.20 року в розмірі 1% за кожен день прострочення платежу.

Розглянувши розрахунок пені, поданий позивачем (а.с. 11), суд встановив, що позивачем неправильно визначений початок перебігу прострочення заборгованості в спірних періодах (не враховано, що останній день строку оплати припав на вихідний день) та не враховано положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", що призвело до завищення розміру пені, заявленої до стягнення. Здійснивши перерахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, суд дійшов висновку про правомірність заявлених вимог в частині стягнення пені в сумі 2126,14 грн., в іншій частині вимоги щодо стягнення пені відхиляються як завищені щодо розміру.

Відповідно до п. 34 Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 267,26 грн. 3% річних, нарахованих за загальний період з 10.11.2019 року по 10.03.2020 року.

Суд, перевіривши розрахунок позивача (а.с. 12) в частині стягнення 3% річних виявив завищення їх розміру з боку позивача тому що позивачем неправильно визначений початок перебігу прострочення заборгованості в спірних періодах (не враховано, що останній день строку оплати припав на вихідний день). Здійснивши перерахунок річних, суд встановив, що вимоги є правомірними та підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 263,97 грн., в іншій частині відхиляються як завищені щодо розміру.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення 33,84 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період грудня 2019 р. та січня 2020 року (розрахунок, а.с. - 13).

Судом враховується, що інфляційні втрати та річні є невід`ємною частиною боргу, вимоги про сплату яких кредитор вправі заявити з моменту виникнення права на позов про повернення боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Перевірку заявлених вимог в частині стягнення інфляційних втрат суд здійснив за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон Еліт" та виявив завищення щодо їх розміру з боку позивача. Здійснивши перерахунок інфляційних, суд встановив, що вимоги є правомірними та підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 30,24 грн., в іншій частині відхиляються як завищені щодо розміру.

Згідно з ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач своїми процесуальними правами не скористався та жодних доказів на спростування викладених у позові обставин суду не надав.

Таким чином, суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення 68276,18 грн. основного боргу, 2126,14 грн. пені, 263,97 грн. 3% річних, 30,24 грн. інфляційних втрат за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 4427 "С" від 01.09.2017 року, в іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

Враховуючи п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 331 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм" (38751, Полтавська область, Полтавський район, с. Розсошенці, вул. Горбанівська, буд. 2, код ЄДРПОУ 32986923) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства Полтаватеплоенерго (вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008, код ЄДРПОУ 03338030) 68276,18 грн. - основного боргу, 2126,14 грн. - пені, 263,97 грн. - 3% річних, 30,24 грн. - інфляційних втрат, 845,55 грн. - витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних - відмовити в задоволенні.

4. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.В. Паламарчук