КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №761/3923/19 Головуючий у І інстанції Осаулов А.А.

Провадження №22-ц/824/823/2020 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2020 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Київського апеляційного суду у складі:

судді-доповідача Голуб С.А.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О.,

за участі секретаря судового засідання Сакалоша Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського університету імені Бориса Грінченка про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з вказаним позовом, посилаючись на те, що він працював на посаді викладача циклової комісії фізичного виховання Університетського коледжу в Київському міському педагогічному університеті імені Бориса Грінченка, відповідно до наказу № 1586-к/тр від 08 вересня 2017 року. 26 грудня 2018 року, не зміг приступити до роботи у зв`язку з отриманням наказу № 2235-к/тр від 26 грудня 2018 року про звільнення з займаної посади на підставі п.3 ч. 1 ст.40 КЗпП України. Зазначений наказ, на думку позивача, є таким, що не відповідає вимогам, які ставляться типовою інструкцією з діловодства до документів такого рівня, порушує норми матеріального права та виданий з порушенням прав позивача, оскільки в наказі не зазначено в чому конкретно полягає порушення п. 2 посадової інструкції.

Також позивач зазначає, що його було двічі притягнуто до відповідальності за одні і ті ж дії. Позивач стверджує, що наказ від 07 грудня 2018 року видано для створення системності правопорушень, у зв`язку з тим, що основним завданням було не притягнення до відповідальності, а необхідність створити видимість системності порушень.

Оскаржуваний наказ № 2235-к/тр від 26 грудня 2018 року, не відповідає вимогам, що ставляться типовою інструкцією з діловодства до документів такого рівня, а також порушує норми матеріального права та виданий з порушенням прав позивача, оскільки він не знає, чи відбувалося погодження його звільнення із профспілкою. Зазначає, що в преамбулі наказу роботодавцем зазначається один факт, який останній визнав не виконанням посадових обов`язків. При цьому, до посадових обов`язків позивача не входить виявляти чи не виявляти повагу до установлених норм поведінки, принаймні, це не є підставою для звільнення.

Позивач стверджує, що у результаті незаконного звільнення йому завдано матеріальної шкоди, що полягає у невиплаті заробітної плати через вимушений прогул та завдано моральних страждань, оскільки підставою звільнення стали відомості, що принижують його ділову репутацію, як відповідального працівника та що створило психологічний дискомфорт для позивача та його рідних.

На підставі викладеного та з урахуванням збільшених позовних вимог, позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ про звільнення № 2235-к/тр від 26 грудня 2018 року виданий Київським університетом імені Бориса Грінченка; поновити ОСОБА_1 на посаді викладача циклової комісії фізичного виховання дисципліни «Захист Вітчизни» Університетського коледжу в Київському міському педагогічному університеті імені Бориса Грінченка; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 57933 грн.; стягнути моральну шкоду у розмірі 10000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що мають значення для справи, не надано належної правової оцінки всім доказам на які останній посилається як на підставу заявлених позовних вимог. Окрім того, суд першої інстанції не встановив наявність порушень трудового законодавства з боку відповідача у справі, не звернув увагу та те, що оскаржуваний наказ про звільнення не відповідає вимогам чинного законодавства та не з`ясував правомірність дій відповідача при прийнятті оскаржуваного наказу та не з`ясував наявність підстав для звільнення позивача.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В порядку визначеному ст. 360 ЦПК України та в межах строку наданого Київським апеляційним судом відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_1 в судовому засіданні наполягав на задоволенні апеляційної скарги з підстав, що в ній зазначені.

Відповідач заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, доводи викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з урахуванням наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Наказу № 1586-к/тр від 01 вересня 2017 року ОСОБА_1 призначено на посаду викладача циклової комісії фізичного виховання Університетського коледжу з 08 вересня 2017 року (а.с.45).

Пунктом 2.1 посадової інструкції викладача університетського коледжу, затвердженої ректором Київського університету імені Бориса Грінченка від 27 листопада 2017 року (далі - Інструкція) встановлено, що викладач зобов`язаний дотримуватись законодавства України у сфері вищої освіти, науки, запобігання корупції, правил і норм охорони праці та пожежної безпеки, Статуту Університету, Правил внутрішнього розпорядку, Кодексу корпоративної культури, Декларації про академічну доброчесність, рішень Вченої ради Університету та Педагогічної ради коледжу, наказів і розпоряджень ректора, розпоряджень директора коледжу, посадової інструкції, умов контракту, а також інших нормативних документів Університету.

Згідно з п. 2.2 Інструкції, викладач зобов`язаний дотримуватись норм педагогічної етики, поважати гідність осіб, які навчаються та працюють в Університеті; забезпечувати втілення місії, візії та цінностей Університету, утвердження й розвитку корпоративної культури.

З службової записки директора Університетського коледжу Братко М.В. від 08 червня 2018 року № 216 вбачається, що станом на 07 червня 2018 року на ім`я директора Університетського коледжу надійшли заяви від студентів І курсу, доповідні та службові записки від співробітників щодо неналежного виконання посадових обов`язків викладачем навчального предмету «Захист Вітчизни» ОСОБА_1 . В цілому факти зазначені у заявах, засвідчують, що поведінка ОСОБА_1 не відповідача вимогам посадової інструкції та суперечить законодавству України у сфері вищої освіти (а.с.87-88).

Наказом № 996-к/тр від 15 серпня 2018 року, ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану (а.с. 78).

Зі змісту наказу № 996-к/тр від 15 серпня 2018 року вбачається, що були встановлено факти невиконання ОСОБА_1 під час проведення навчальних занять з дисципліни «Захист Вітчизни» обов`язків, передбачених ст. 54 Закону України «Про освіту», п. 2.1, п. 2.2. посадової інструкції викладача Університетського коледжу.

В листопаді 2018 року, студентський парламент направив ректору Київського університету імені Бориста Грінченка Огнев`юку В.О. протокол засідання від 19 листопада 2018 року з проханням притягнення викладача ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та вирішення питання про доцільність його перебування на посаді викладача (а.с.96-99).

Наказом № 777 від 26 листопада 2018 року, створено комісію (далі - Комісія) з метою об`єктивної перевірки фактів, викладених у зверненні Студентського парламенту Київського університету імені Бориса Грінченка від 19 листопада 2018 року № 071/18 (а.с.100).

04 грудня 2018 року, під час зустрічі голови та членів Комісії з ОСОБА_1 для ознайомлення з наказом про роботу комісії, ОСОБА_1 вчинив дії стосовно заступника директора коледжу за навчально-методичної роботи ОСОБА_3 , які принижують її гідність та дискримінують її за національною ознакою, що підтверджується складеним 04 грудня 2018 року Актом № 3 (а.с. 103) та доповідною запискою проректора з науково-методичної та навчальної роботи Жильцова О.Б. від 06 грудня 2018 року (а.с.102).

Актом № 5 від 05 грудня 2018 року зафіксована відмова ОСОБА_1 ознайомлюватись з актом № 3 та надати письмові пояснення (а.с. 105).

Наказом № 2169-к/тр від 07 грудня 2018 року, ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану, у зв`язку з порушенням п. 2 ст. 54 Закону України «Про освіту», п.2.2 Посадової Інструкції (а.с.101).

10 грудня 2018 року Актом перевірки фактів, викладених у зверненні Студентського парламенту Київського університету імені Бориса Грінченка від 19 листопада 2018 року №071/18, встановлено систематичне порушення викладачем ОСОБА_1 посадових обов`язків передбачених ст. 54 Закону України «Про освіту», ст. 58 Закону України «Про вищу освіту» та посадової інструкції (а.с.107-110).

Наказом № 2235-к/тр від 26 грудня 2018 року, ОСОБА_1 звільнено за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором (п.3 ст. 40 КЗпП України) (а.с.111-112).

Копію наказу № 2235-к/тр від 26 грудня 2018 року, ОСОБА_1 отримав 26 грудня 2018 року, що підтверджується його підписом на наказі.

Підпис позивача про ознайомлення з наказом № 996-к/тр від 15 серпня 2018 року (а.с.78) та акт № 7 від 07 грудня 2018 року, яким зафіксована відмова ОСОБА_1 ознайомлюватись з наказом від 07 грудня 2018 року № 2169-к/тр (а.с.106), свідчать про належне ознайомлення позивача з наказами про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем законодавства про працю при його звільненні, що б слугувало підставою для скасування наказу про звільнення та в подальшому було б підставою для виплати грошової компенсації за час вимушеного прогулу. Аналогічно і не встановлено судом під час розгляду справи, а також не було надано жодних доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характеру, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача щодо стягнення заявленої ним суми моральної шкоди.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України «Про освіту», педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов`язані: постійно підвищувати свій професійний і загальнокультурний рівні та педагогічну майстерність; виконувати освітню програму для досягнення здобувачами освіти передбачених нею результатів навчання; сприяти розвитку здібностей здобувачів освіти, формуванню навичок здорового способу життя, дбати про їхнє фізичне і психічне здоров`я; дотримуватися академічної доброчесності та забезпечувати її дотримання здобувачами освіти в освітньому процесі та науковій діяльності; дотримуватися педагогічної етики; поважати гідність, права, свободи і законні інтереси всіх учасників освітнього процесу; настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства; формувати у здобувачів освіти усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України; виховувати у здобувачів освіти повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України та навколишнього природного середовища; формувати у здобувачів освіти прагнення до взаєморозуміння, миру, злагоди між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами; захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров`ю здобувача освіти, запобігати вживанню ними та іншими особами на території закладів освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам; додержуватися установчих документів та правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, виконувати свої посадові обов`язки; повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Звільнення за систематичне невиконання трудових обов`язків передбачає здійснення працівником щонайменше двох дисциплінарних проступків, за наслідками яких виносяться наказ про догану та наказ про звільнення. В обох випадках працівника повинні ознайомити під розпис із такими наказами та запропонувати йому написати або пояснювальну записку або заперечення на накази, якщо він бажає. Якщо працівник відмовляється від ознайомлення із дисциплінарними наказами, тобто відмовляється ставити свій підпис на таких наказах, власник повинен скласти про це відповідні акти «про відмову від ознайомлення», де повинні бути підписи присутніх при відмові осіб, які пізніше можуть бути допитані у суді як свідки.

Згідно ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

При цьому, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника (ч. 1 ст. 147-1 КЗпП України).

Положеннями ст. 148 КЗпП України визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Стаття 149 КЗпП України визначає, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до ст. 150 КЗпП України, дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством (глава XV цього Кодексу).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22 Постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9, судам необхідно з`ясувати чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Як визначено ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини й основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, визначає право особи на справедливий суд.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини й основних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріалами справи доводиться вчинення позивачем дисциплінарних проступків за які він був притягнутий до відповідальності 15 серпня 2018 року, 07 грудня 2018 року та 26 грудня 2018 року.

Та обставина, що позивач оскаржив наказ від 15 серпня 2010 року в судовому порядку не впливає на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки на час ухвалення судом рішення цей наказ був чинним. Крім того, для вирішення питання про звільнення працівника достатньо вчинення двох дисциплінарних проступків, за які позивач був притягнутий до відповідальності 07 грудня 2018 року та 26 грудня 2018 року.

Доводи позивача про те, що наказ від 26 грудня 2018 року не містить переліку дисциплінарних проступків, які створюють систематичність, не можуть бути підставою для визнання наказу незаконним. Так в наказі зазначені обставини, що 07 грудня 2018 року в приміщенні Університетського коледжу під час організації зустрічі студенті коледжу з представниками Комісії з розгляду звернення Студентського парламенту Київського університету імені Бориса Грінченка від 19 листопада 2018 року № 071/18, викладач Університетського коледжу ОСОБА_1 в присутності інших співробітників коледжу та студентів, виявляючи зневагу до усталених норм поведінки в суспільстві, норм педагогічної етики, вигукував погрози розправою на адресу завідувача шкільного відділення коледжу ОСОБА_5 , застосував до неї фізичну силу, чим заподіяв шкоду її здоров`ю, що підтверджено відповідними документами, в т.ч. медичною довідкою. Своїми діями викладач ОСОБА_1 порушив п.2 ст. 54 Закону України «Про овіту», п.п.2.2. розділу 2 Посадової інструкції викладача Університетського коледжу щодо поваги гідності, прав, свобод і законних інтересів всіх учасників освітнього процесу - осіб, які навчаються та працюють в Університету, а також обов`язку педагогічного працівника настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей.

Також в наказі зазначено, що до викладача ОСОБА_1 вже застосовувались заходи дисциплінарного впливу.

Тобто наказ містить фабулу, а саме обставини вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, а також зазначає про систематичність порушення працівником посадових обов`язків.

Матеріали справи містять докази вчинення ОСОБА_1 07 грудня 2018 року дисциплінарного проступку , які були досліджені судом першої інстанції.

Суд першої інстанції також дослідив обставини притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності наказом № 2169-к/тр від 07 грудня 2018 року за вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку 04 грудня 2018 року. Цей наказ позивачем не оскаржувався.

Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права та не може бути скасоване з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 263, 367, 369, 374, 375 України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського університету імені Бориса Грінченка про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення в порядку та з підстав, що визначені ст. 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 08 вересня 2020 року.

Суддя-доповідач

Судді: