-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Справа № 2-535/2010 Головуючий у 1 інстанції: Костюкевич О. К. Провадження № 22-ц/802/849/20 Категорія: 30 Доповідач: Бовчалюк З. А.
ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 вересня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
з участю секретаря судового засідання Концевич Я.О.,
представника позивача Карпюк Л.В.,
представника особи, яка не брала участі в справі Михайлова В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Грем`яченський льонозавод» про визнання дійсним договорів купівлі-продажу будівель та визнання на них права власності за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_2 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 11 червня 2010 року,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Грем`яченський льонозавод» про визнання дійсним договорів купівлі-продажу будівель та визнання на них права власності.
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що 18 червня 2006 року він придбав у ВАТ «Грем`яченський льонозавод» за договорами купівлі-продажу для власних потреб нерухоме майно, а саме: приміщення котельні за ціною 6900 грн та будівлю насосної по ціні 1414 грн.
В той же день він вніс в касу товариства кошти за дані приміщення, що підтверджується прибутковими касовими ордерами за № 11 і 15 дані будівлі були передані йому по відповідних накладних. Коли звернувся в сільську раду та архітектуру району по питанню виділення йому земельної ділянки для обслуговування даних будівель та виготовлення проектно-кошторисної документації на їх реконструкцію, то йому в цьому було відмовлено з підстав відсутності відповідних правовстановлюючих документів на це майно.
Просив визнати дійсними договори купівлі-продажу приміщення котельні та будівлі насосної від 18.06.2006 року, укладені між ним та ВАТ «Грем`яченський льонозавод» та визнати за ним право власності на ці будівлі, які знаходяться в с. Грем`яче, Ківерцівського району Волинської області.
Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 11 липня 2010 року позов в даній справі задоволено.
Ухвалено визнати дійсними договори купівлі-продажу приміщення котельні та будівлі насосної від 18 червня 2006 року, що укладені між ОСОБА_1 та ВАТ «Грем`яченський льонозавод».
Визнано за ОСОБА_1 право власності на приміщення котельні, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на будівлю насосної, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з даним рішенням суду особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити. Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду є незаконним, необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Також посилається на те, що судом неповно з`ясовано фактичні обставини справи, не досліджено та не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що вона є засновником ФГ «Пересопницьке» та дізналась про наявність оскаржуваного рішення після отримання ФГ матеріалів позову цивільної справи № 562/635/20.
Зазначає, що 06 березня 2001 року державним виконавцем відділу ДВС Ківерцівського району при примусовому виконанні наказу № 9/85-1, виданого 23.06.2000 року Волинським арбітражним судом про стягнення з ВАТ «Грем`яченський льонозавод» в користь Ківерцівської МДПІ 33248, 82 грн боргу, було складено Акт опису і арешту майна льонозаводу, а саме на будівлю льонопереробного цеху, будівлю насосної, будівлю вагової, будівлю котельної.
В подальшому, 19 травня 2001 року ОСОБА_2 через Волинську філію спеціалізованого державного підприємства «Укрспец`юст МЮУ придбала арештовану будівлю Грем`яченського льонозаводу», будівлю насосної, будівлю вагової котельної. 13 березня 2007 року рішенням Грем`яченської сільської ради Ківерцівського району надано висновок про погодження місця розташування земельної ділянки на умовах оренди громадянці ОСОБА_2 під будівництво пилорами та столярного цеху за межами с. Грем`яче Ківерцівського району. Вказує, що спірні будівлі були під арештом та реалізовані 2001 році через Укрспец`юст» МЮУ для ОСОБА_2 .
Стверджує, що порушення її прав та інтересів полягають у тому, що визнання дійсними договорів купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень, порушують її права, як власника спірних приміщень.
На підтвердження свої доводів ОСОБА_2 додала копію Акту опису і арешту майна державного виконавця від 06 березня 2001 року та рішення № 9/13 Грем`яченської сільської ради "Про надання висновку про погодження місця розташування земельної ділянки під будівництво пилорами та столярного цеху".
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 слід закрити.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Статтею 17 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
За змістом названих норм право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.
Вказаний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постановах від 3 лютого 2016 року у справі №6-885цс15 та від 17 лютого 2016 року у справі №6-76цс16.
Отже, суд апеляційної інстанції може захистити право особи, яка не брала участі у справі, лише у разі якщо суд першої інстанції вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки. Відсутність хоча б однієї з умов надання судового захисту суб`єктивного права виключає можливість задоволення матеріально-правових вимог особи. Інше б суперечило основному завданню цивільного судочинства, - захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Однією з підстав оскарження рішення суду, апелянт вказує, що спірні приміщення, які були передані за договорами купівлі-продажу ОСОБА_1 , які оскарженим рішенням суду були визнані дійсними, належать їй на праві власності, оскільки вона придбала їх у 2001 році на торгах.
Однак в матеріалах справи відсутні докази, зокрема правовстановлюючі документи, що спірні приміщення належать скаржнику на праві власності.
З Акту опису та арешту майна від 06 березня 2001 рок, на який як доказ покликається апелянт, вбачається, що було описано певне майно. Даний акт не містить інформації щодо власника майна, що описане та його місця розташування.
Відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 27.10.1999 року № 68/5, яке було чинне станом на 2001 рік, це Положення визначає умови і порядок проведення прилюдних торгів з продажу квартир, будинків, підприємств як цілісного майнового комплексу, інших приміщень, земельних ділянок, що є нерухомим майном, на які звернено стягнення відповідно до чинного законодавства, а також розрахунків за придбане майно.
Прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна за заявкою державного виконавця організовує і проводить спеціалізована організація, з якою органом державної виконавчої служби укладено відповідний договір.
Реалізація нерухомого майна, на яке звернено стягнення, проводиться за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то реалізація майна проводиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або місцезнаходженням майна.
На підставі копії затвердженого протоколу переможець прилюдних торгів протягом десяти робочих днів з дня підписання протоколу, не враховуючи дня проведення прилюдних торгів, здійснює розрахунки за придбане на прилюдних торгах майно ( п.5.1 Положення).
Після повного розрахунку переможця прилюдних торгів за придбане майно на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів та копій документів, що підтверджують розрахунок за придбане майно, державний виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведені прилюдні торги і подає його на затвердження начальнику відповідного органу державної виконавчої служби.( п.6.1 Положення).
Затверджений акт державний виконавець видає переможцеві не пізніше наступного робочого дня з дня його затвердження.( п. 6.2 Положення).
На підставі цього акта нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.( п. 6.4 Положення).
Право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна (ст.86 ЦК України 1963 року, який був чинним на момент виникнення правовідносин).
Крім того, за положеннями ст.128 ЦК УРСР, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передання речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Переданням визнається вручення речей набувачеві.
Стаття 181 ЦК УРСР визначає поняття "нерухома річ" та "рухома річ". Зокрема, до рухомих речей відносяться речі, які можна вільно переміщувати у просторі; до нерухомих - належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення, на відміну від рухомих речей, підлягають державній реєстрації (ч.1 ст.182 ЦК УРСР).
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією (ст. 129 Конституції України), що передбачено і ст. 12 ЦПК України.
Враховуючи зазначене та беручи до уваги твердження апелянта про придбання спірного майна через Волинську філію ДП "Укрспец`юст", ОСОБА_2 не надала свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, як передбачено Положенням № 68/5 від 27.10.1999 р., та не надала доказів того, що дане нерухоме майно було зареєстрована за нею у встановленому порядку, як того вимагає ст. 182 ЦК УРСР.
Долучена до апеляційної скарги копія рішення Грем`яченської сільської ради від 13 березня 2007 року «Про надання висновку про погодження місця розташування земельної ділянки під будівництво пилорами та столярного цеху» не є правовстановлюючим документом на земельну ділянку та не стверджує факту розташування спірних об`єктів нерухомості на ній.
Натомість представником ОСОБА_1 в судовому засіданні були надані належним чином завірені копії договорів оренди землі від 16 серпня 2012 року та від 11 лютого 2013 року, які стверджують той факт, що Грем`яченська сільська рада надала в оренду ОСОБА_1 земельні ділянки для обслуговування приміщення котельні та будівлі насосної.
Апеляційний суд зауважує, що суд має забезпечити додержання основних принципів процесуального права, зокрема, принципу рівності учасників процесу, принципу диспозитивності та щодо реалізації права на звернення до суду в установленому законом порядку всіх учасників розгляду з додержанням правил всіх стадій розгляду. Отже, особа, яка подала апеляційну скаргу, хоча і не брала участі при розгляді справи судом першої інстанції, не може мати привілеїв стосовно реалізації своїх прав в порівнянні з іншими учасниками судового розгляду.
Без встановлення факту порушення прав та законних інтересів особи, яка не брала участі в справі в суді першої інстанції та звернулась з апеляційною скаргою, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості давати оцінку ухваленому у справі рішенню суду.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 не надано суду належних доказів того, що ухвалюючи рішення у даній справі, суд першої інстанції вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.( ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до вимог ч.2 ст. 362 ЦПК України про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.
Таким чином, з огляду на обставини справи, зміст наведених норм процесуального законодавства, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_2 розгляду по суті не підлягає, а апеляційне провадження по ній підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 362, 381, 389 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_2 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 11 червня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Грем`яченський льонозавод» про визнання дійсним договорів купівлі-продажу будівель та визнання на них права власності - закрити.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді:
скопійовано
-
скопійовано
-
