ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08 вересня 2020 року

справа № 320/6098/19

адміністративне провадження № К/9901/18166/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф.,

суддів: Олендера І. Я., Хохуляка В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС

на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2019 року у складі судді Балаклицького А. І.,

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у складі суддів Степанюка А. Г., Епель О. В., Кобаля М. І.,

у справі №320/6098/19

за позовом Офісу великих платників податків ДПС

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тертранс»

про зобов`язання прийняти кредиторські вимоги в розмірі 15299780,17 грн,

УСТАНОВИВ:

Офіс великих платників податків ДПС (далі - податковий орган, відповідач у справі) звернувся до адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Тертранс» (далі - Товариство, позивач у справі), в якому просило зобов`язати ліквідаційну комісію Товариства прийняти кредиторські вимоги Офісу у розмірі 15 299 780,17 грн в реєстр вимог кредиторів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2019 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки заявлені позивачем вимоги не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства. За позицією судів першої та апеляційної інстанцій цей позов має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Висновки судів обґрунтовані положеннями частини першої статті 2, частини першої статті 19, пунктів 2, 7 частини першої статті 4 КАС України, частинами третьою, четвертою, п`ятою шостою статті 105, частини дев`ятої статті 111, частин третьої, п`ятої статті 112 Цивільного кодексу України, частини першої статті 2, частини першої статті 5, пункту 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме статті 19 КАС України, просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у справі №320/6098/19, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Податковий орган також вказує на положення статті 19 Податкового кодексу України, за якою контролюючий орган здійснює погашення податкового боргу, стягнення своєчасно не нарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів. Позивач вважає, що звернувся до суду з заявленими вимогами виключно на виконання покладених на нього функцій.

5 серпня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито провадження за касаційною скаргою позивача, справу №320/6098/19 витребувано з суду першої інстанції.

27 серпня 2020 року справа №320/6098/19 надійшла на адресу Верховного Суду.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини четвертої статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Статтею 4 КАС України надано визначення термінів, зокрема, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Звертаючись до суду з цим позовом податковий орган вказує на наявність у Товариства податкового боргу в сумі 15299780,17 грн, наголошує на компетенції контролюючого органу щодо контроля та застосування до платників податків штрафних (фінансових) санкцій у визначених законом випадках, а також стягнення до бюджетів сум грошових зобов`язань та/або податкового боргу, зауважує на факті припинення Товариства шляхом ліквідації, направлення у зв`язку з цим заяв до голови ліквідаційної комісії щодо прийняття кредиторських вимог.

Кредитор в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства це юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника.

Суд звертає увагу на те, що позивач як суб`єкт владних повноважень наділений правом звернення до суду в порядку адміністративного судочинства щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Саме такий спосіб реалізації владних управлінських функцій позивача встановлений пунктом 20.1.34. пункту 20.1. статті 20 ПК України.

Зобов`язання платника податку, який перебуває в стадії ліквідації (самоліквідації) прийняти кредиторські вимоги в розмірі податкового боргу як спосіб реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу не визначений Податковим кодексом України, а відтак позивач звернувся із цим позовом не в порядку виконання своїх повноважень, висновуючись на спеціальній право дієздатності, а користуючись загальною право дієздатністю як кредитор.

Порядок ліквідації юридичної особи визначений статтею 111 Цивільного кодексу України, частиною сьомою цієї статті встановлено, що для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

У разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості, зокрема, у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов`язкових платежів) (пункт 3 частини першої статті 112 ЦК України).

Частиною третьою статті 112 ЦК України встановлено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Суд зазначає, що спірні правовідносини випливають із невиконаних фінансових зобов`язань Товариства перед податковим органом щодо здійснення відповідних обов`язкових платежів в дохід держави (сплата встановлених податків та зборів) в процедурі ліквідації юридичної особи.

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, Суд дійшов висновку, що спір про зобов`язання ліквідаційної комісії Товариства прийняти кредиторські вимоги Офісу у розмірі 15 299 780,17 грн в реєстр вимог кредиторів не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів. Цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства, оскільки позовні вимоги стосуються виконання грошових зобов`язань Товариства щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) в процедурі ліквідації юридичної особи.

Суд визнає, що у суду першої інстанції були наявні підстави для відмові у відкритті провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.

Суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у справі №320/6098/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Р. Ф. Ханова

І. Я. Олендер

В. В. Хохуляк