ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 815/2705/16

адміністративне провадження № К/9901/22883/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Смоковича М.І., Шевцової Н.В.,

розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області Апеляційної атестаційної комісії №1 Південного регіону Атестаційної комісії №8 Головного управління Національної поліції в Одеській області , третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області , визнання протиправними та скасування наказу, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року (головуючий суддя - Ступакова І.Г., судді - Лук`янчук О.В., Милосердний М.М.) .

І. Суть спору

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

В червні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - відповідач 1, скаржник, ГУНП в Одеській області), Атестаційної комісії №8 Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі - відповідач 2, АК № 8 ГУНП в Одеській області), Апеляційної атестаційної комісії Південного регіону №1 (далі - відповідач 3, ААК ПР № 1 ГУНП в Одеській області), третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області ( далі - третя особа, ГУДКУ в Одеській області), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

визнати незаконними та скасувати накази начальника ГУНП в Одеській області №473 від 17.03.2016, № 206 о/с від 12.04.2016 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області;

поновити ОСОБА_1 на раніше займаній посаді інспектора Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області, а у випадку неможливості, зобов`язати ГУНП в Одеській області призначити на рівнозначну посаду у Шевченківському відділенні Приморського відділу поліції у м. Одесі ГУНП в Одеській області;

виплатити відповідне грошове утримання з моменту підписання вищевказаного наказу до моменту винесення відповідного судового рішення;

стягнути з ГУНП в Одеській області на користь позивача суму завданої моральної шкоди у розмірі 20000 гривень;

визнати незаконним та скасувати, прийнятий щодо ОСОБА_1 висновок атестаційної комісії ГУНП в Одеській області, висновок про невідповідність займаній посаді та звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність від 11.03.2016;

визнати незаконним та скасувати прийнятий Апеляційною комісією Південного регіону висновок від 25.03.2016 про відхилення скарги ОСОБА_1 на висновок атестаційної комісії ГУНП в Одеській області висновок від 11.03.2016;

допустити негайне виконання рішення суду в частині позовних вимог.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Атестаційної комісії № 8 Головного управління Національної поліції в Одеській області, Апеляційної атестаційної комісії Південного регіону № 1, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів № 473 від 17.03.2016р., № 206 о/с від 12.04.2016р., поновлення на посаді, стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, визнання незаконним та скасування висновку атестаційної комісії про невідповідність займаній посаді та звільнення зі служби в поліції від 11.03.2016р., визнання незаконним та скасування висновку апеляційної атестаційної комісії від 25.03.2016р., - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Атестаційної комісії № 8 Головного управління Національної поліції в Одеській області, що оформлене протоколом ОП№15.00004596.0027446 від 11.03.2016 р. та зазначене в розділі IV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії) атестаційного листа, а саме: " 4- займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність", який прийнято стосовно ОСОБА_1 .

Визнано протиправним та скасовано прийнятий Апеляційною атестаційною комісією Південного регіону № 1 висновок про відхилення скарги ОСОБА_1 , що оформлений протоколом № 15.00004892.0027446 від 25.03.2016р., на рішення (висновок) атестаційної комісії Головного управління Національної поліції в Одеській області висновок від 11.03.2016р.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що обставини, які послугували підставами для проведення відносно позивача службового розслідування та відображені у висновку службового розслідування та в оскаржуваних наказах відносно ОСОБА_1 , знайшли своє підтвердження під час судового розгляду даної справи. Матеріалами справи підтверджено, що позивач своїми навмисними діями скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків. Позивач не спростував також факту підтвердженого висновком службового розслідування від 29.02.2016, що він відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за що передбачено відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП. Зазначені обставини також встановлені постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 28.03.2016 у справі № 511/476/16-п (номер провадження 3/511/170/16). При цьому, позивач під час проведення службового розслідування від надання пояснень відмовився. Позивачем не доводилось протилежного та не спростовувалось належними та допустимими доказами під час судового розгляду. Щодо закриття стосовно позивача провадження по адміністративній справі за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, то суд зауважив, що висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов`язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку. Щодо наказів відповідача про проведення атестування, то суд зауважив, що наказ ГУНП в Одеській області №133 від 29.01.2016 містить посилання на мету проведення атестації, яка визначена в ч.1 ст.57 Закону України "Про Національну поліцію", однак в оскаржуваному наказі відсутні підстави для проведення атестування позивача, визначені ч.2 ст. 57 Закону України "Про Національну поліцію" та п.3 розділу І Інструкції № 1465, а відповідно такі підстави повинні бути визначені відносно конкретного поліцейського, по даній справі відносно позивача. Відповідачами до суду не надано жодного належного доказу існування підстав для проведення атестування позивача. Враховуючи вищевикладене, а також відсутність у протоколах: переліку питань, які були поставлені позивачу атестаційною комісією; обґрунтувань та мотивів прийнятого рішення при наявності атестаційного листа, в якому характеризується позивач, у тому числі і щодо виконання службових обов`язків, то вказане свідчить про необґрунтованість та не відповідність прийнятого рішення атестаційному листу та наданим комісії матеріалам, зміст яких в протоколах не спростований та взагалі не відображений. Також, суд першої інстанції дійшов до висновку, що доводи позивача щодо заподіяння ГУНП в Одеській області моральної шкоди є безпідставними та необґрунтованими, а тому позовні вимоги в частині стягнення з ГУНП в Одеській області моральної шкоди не були задоволені.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року скасовано в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу.

У вказаній частині прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Атестаційної комісії №8 Головного управління Національної поліції в Одеській області, Апеляційної атестаційної комісії Південного регіону №1, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового утримання за час вимушеного прогулу - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області №473 від 17 березня 2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 .

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області №206 о/с від 12 квітня 2016 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області.

Поновлено ОСОБА_1 на раніше займаній посаді інспектора Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області з 18 березня 2016 року.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 40 733 грн. (сорок тисяч сімсот тридцять три).

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року залишено без змін.

Скасовуючи в частині рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов у даній частині, суд апеляційної інстанції зазначив, що, враховуючи те, що зазначені судові рішення є обов`язковими для суду, в силу зазначених положень ч.1 ст. 72 та ст. 255 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що порушення апелянтом Правил дорожнього руху та керування транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, непред`явлення відповідних документів на право керування транспортним засобом, відмова від проходження медичного огляду для встановлення стану сп`яніння, втеча з місця складання адміністративних матеріалів та виявлення неповаги до патрульних поліцейських - є спростованими судовими рішеннями, які вступили в законну силу, а отже не можуть бути доказом порушення апелянтом службової дисципліни. Колегія суддів також зауважила, що судом першої інстанції помилково не було прийнято до уваги висновки постанови Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 березня 2016 року, оскільки в судовому рішенні було досліджено та спростовано наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП України, зокрема, встановлено відсутність доказів його знаходження в стані алкогольного сп`яніння. Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що наказ №473 від 17 березня 2016 року про притягнення апелянта до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції суперечить вимогам ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, оскільки є необґрунтованими та прийнятий без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, тобто є протиправним і підлягає скасуванню. При цьому, наказ №206 о/с від 12 квітня 2016 року, яким капітана поліції ОСОБА_1 , інспектора Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області, звільнено з 12 квітня 2016 року зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст. 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) Закону України «Про Національну поліцію», виданий на реалізацію вказаного вище наказу, є похідним від нього і також є протиправним та підлягає скасуванню. Посилання Головного управління Національної поліції в Одеській області на те, що посада інспектора Шевченківського ВП Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області, на якій перебував ОСОБА_1 16 листопада 2016 року скорочена, - колегія суддів не взяла до уваги, оскільки відповідно до вимог пункту 24 Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню саме на попередній посаді.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

27 березня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Одеській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, в якій скаржник просить скасувати зазначене рішення, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

В обґрунтування поданої касаційної скарги Головне управління Національної поліції в Одеській області вказує на те, що матеріалами службового розслідування підтверджено порушення позивачем вимог Дисциплінарного статуту в частині недотримання законодавства, норм професійної та службової етики, неухильного виконання вимог Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальника, а також обов`язку з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, у службовій діяльності бути чесним і об`єктивним. Також скаржник зазначив, що факт ухвалення постанови Роздільнянського районного суду від 28.03.2016, якою відмовлено у притягненні до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не має суттєвого значення для розгляду даної справи. Відповідач зазначає, що правова кваліфікація діяння особи, наведена у постанові про адміністративний проступок не є обов`язковою для адміністративного суду. Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов`язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку. Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин ( у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально - правових норм.

19 червня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшло заперечення ОСОБА_1 , в якому позивач вважає подану касаційну скаргу необґрунтованою та такою, що не підлягає до задоволення. Просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 травня 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2020 року касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивач з вересня 2009 року проходив службу в органах МВС України, в органах поліції з 07 листопада 2015 року.

Наказом ГУНП в Одеській області №124 о/с від 07 листопада 2015 року відповідно до пунктів 9, 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» з 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 , який мав спеціальне звання «капітан міліції», призначено інспектором Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області та присвоєно йому спеціальне звання «капітан поліції».

17 січня 2016 року працівниками патрульної служби складено протокол про адміністративне правопорушення серії АП2 №454978 відносно капітана поліції ОСОБА_1 , з якого вбачається, що ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння керував транспортним засобом, від медичного огляду відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ст. 130 КУпАП, в зв`язку з чим винесено постанову серії ПС2 №863924.

Наказом ГУНП в Одеській області №76 від 18 січня 2016 року призначено проведення службового розслідування відносно позивача за вказаним фактом.

Згідно доповідної записки начальника УКЗ ГУНП в Одеській області «Про продовження терміну проведення службового розслідування» від 18 лютого 2016 року, останній просив продовжити строк проведення службового розслідування до 18 лютого 2016 року. Доповідна записка адресована начальнику, яким призначено службове розслідування та у верхньому лівому куті містить його підпис.

Наказом ГУНП в Одеській області №473 від 17 березня 2016 року за грубе порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п.1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію України», п.2.1, п.2.5 Правил дорожнього руху, що виразилось у керуванні 17 січня 2016 року автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння, непред`явленні відповідних документів на право керування транспортним засобом, відмові від проходження медичного огляду, особистій недисциплінованості, нетактовній поведінці з працівниками патрульної поліції, проявленні нещирості при наданні пояснення в ході службового розслідування, до інспектора Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області, капітана поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за п.8 ст.12 Дисциплінарного статуту.

Наказ ГУНП в Одеській області №473 від 17 березня 2016 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області» вмотивований службовим розслідуванням, за результатами якого складено відповідний висновок.

Згідно висновку службового розслідування, затвердженого 29 лютого 2016 року, встановлено, що 17 січня 2016 року о 03:30 год. по вул. Софіївській в м. Одесі працівниками УПП в м. Одесі ДПП було зупинено автомобіль марки «ВАЗ 2106», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , який, у порушення вимог п.9.2 «б» Правил дорожнього руху, здійснив поворот праворуч, при цьому не подав сигнал світловим показником повороту. Під час перевірки відповідних документів на право керування вказаним вище транспортним засобом було встановлено, що ОСОБА_1 , у порушення вимог п.2.1, п.2.9 «б» Правил дорожнього руху, керував транспортним засобом, без відповідних документів та з явними ознаками алкогольного сп`яніння. Позивача було доставлено до КУ «Одеський обласний центр психічного здоров`я» для встановлення факту вживання алкоголю та визначення ступеню алкогольного сп`яніння. При цьому позивач, в порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, від проходження медичного огляду в присутності двох свідків відмовився, що підтверджується висновком №000064 від 17 січня 2016 року та письмовими поясненнями лікаря ОСОБА_2 від 10 травня 2016 року. Після цього, ОСОБА_1 втік з медичного закладу.

З урахуванням наведених обставин, у висновку зазначається, що така подія є наслідком низьких моральних якостей ОСОБА_1 , грубого порушення ним вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п.1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію України», п.2.1, п.2.5 Правил дорожнього руху, що виразилось у особистій недисциплінованості, грубому порушенні Правил дорожнього руху та керуванні транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, непред`явленні відповідних документів на право керування транспортним засобом, відмові від проходження медичного огляду для встановлення стану сп`яніння, втечі з місця складання адміністративних матеріалів та виявлення неповаги до патрульних поліцейських.

Вказані адміністративні правопорушення з боку позивача були зафіксовані працівниками УПП за допомогою відеокамер, зареєстрованих в «ІТ» відділу УПП в місті Одесі ДПП. Також зазначені порушення знайшли своє відображення в письмових поясненнях посадових осіб.

Також зазначено, що під час службового розслідування ОСОБА_1 проявляв нещирість та від надання пояснень на підставі ст. 63 Конституції України відмовився.

З метою повідомлення та ознайомлення ОСОБА_1 із наказом ГУНП в Одеській області №473 від 17 березня 2016 року, працівниками Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області було здійснено телефонний дзвінок, проте позивач відмовився прибути до кабінету №94 (адміністративне приміщення Приморського РВ, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Грецька, 42) для ознайомлення з наказом, пояснивши, що його дружина перебуває у лікарні. В підтвердження цих обставин в матеріалах справи міститься акт від 24 березня 2016 року. Із наказом №473 від 17 березня 2016 року позивач ознайомився 07 квітня 2016 року, що підтверджується його особистим підписом на копії цього наказу.

Згідно постанови Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 березня 2016 року у справі № 511/476/16-п (номер провадження 3/511/170/16), провадження по адміністративній справі у відношенні ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП закрито, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Зокрема, вказаною постановою встановлено, що наданий в якості доказу протокол про адміністративне правопорушення АП2 №454978 від 17 січня 2015 року не відповідає вимогам Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та законодавства, а саме:

- в порушення п.4.1 Інструкції не роз`яснені його права і обов`язки відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, а також судом встановлено, що протокол було складено 17 січня 2016 року, а вручений ОСОБА_1 лише 19 січня 2016 року;

- в порушення п.4.2 Інструкції в протоколі не вказано свідків, в присутності яких відмовився від проходження медогляду ОСОБА_1 , до матеріалів справи не надано письмові пояснення цих свідків, які б свідчили про його відмову від проходження у встановленому порядку медичного огляду на стан алкогольного спяніння, а також про відмову від підпису в протоколі.

Також судом у вказаній постанові встановлено порушення порядку проходження огляду на стан сп`яніння встановлений ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакцію, оскільки відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії АП2№454978 від 17 січня 2016 року інспектор поліції взагалі не запропонував ОСОБА_1 пройти на місці зупинки огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, так як про це не вказано і в протоколі.

Із матеріалів справи судом також було встановлено, що ОСОБА_1 для проведення медичного огляду на стан сп`яніння був доставлений 17 січня 2015 року працівниками поліції до медичного закладу - КУ «ООМЦПЗ», однак належно оформлений висновок вказаного закладу відповідно до Інструкції щодо перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння на день огляду 17 січня 2016 року в матеріалах справи був відсутній.

При слуханні справи суд був позбавлений можливості перевірити зазначені в протоколі та в медичному висновку щодо результатів медичного огляду обставини стосовно наявності свідків вказаних подій, так як в протоколі про адмінправопорушення не зазначені прізвища свідків та їх адреси, в присутності яких ОСОБА_1 відмовлявся від проходження медогляду, також до протоколу про адміністративне правопорушення не додані письмові пояснення свідків, які, як зазначено в протоколі, були присутні при складанні вказаного протоколу та висновку про стан алкогольного спяніння в медичному закладі КУ «ООМЦПЗ» 17 січня 2016 року.

При цьому, суд не прийняв до уваги в якості доказів по справі пояснення в якості свідка інспектора патрульної поліції ОСОБА_3 , так як при огляді на стан сп`яніння водіїв поліцейські відповідно до вимог Інструкції не можуть бути свідками.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи належним чином отриманих доказів на стан знаходження ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, які свідчили б про те, що в день складання протоколу, а саме 17 січня 2016 року він перебував в стані алкогольного сп`яніння, Роздільнянський районний суд Одеської області дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП не підтверджена, а обвинувачення щодо особи не може бути висунуто на сумнівних доказах, тому вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП України.

Крім того, під час апеляційного розгляду справи, апелянтом було надано постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 17 січня 2017 року, відповідно до якої постанову по справі про адміністративне правопорушення №863924 від 17 січня 2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 852 грн. скасовано.

Зокрема, вказаним судовим рішенням встановлено, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту відсутності у позивача посвідчення водія на момент зупинення його працівниками поліції або ненадання посвідчення водія на вимогу інспектора та протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не складався.

При цьому, суд зауважував на тому, що в оскаржуваній постанові відсутній підпис позивача щодо роз`яснення йому положень ст. 307, ст. 308 КУпАП, прав, передбачених ст. 268 КУпАП, а також права, порядок і строки оскарження постанови згідно зі ст.ст.287-289 КУпАП.

З дослідженої Роздільнянським районним судом Одеської області відеоінформації, яка міститься на диску, який не ідентифікований (відсутні номер диску та інші дані щодо ідентифікації), вбачається, що транспортний засіб не рухався, тобто був припаркований, при затриманні ОСОБА_1 його права інспектором патрульної служби Гупалюком Е.В. правопорушнику не роз`яснювалися, будь-який протокол або постанова не складалися взагалі та відповідно й не підписувалися. Доказів того, що саме транспортний засіб ВАЗ 2106, д/н НОМЕР_1 перебував на місці події не надано, оскільки відеоносій не містить зображення номерного знаку автомобіля. Вказане відео має дуже погане зображення та поганий звук, у зв`язку з чим частину змісту розмов взагалі не чутно.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що відсутність протоколу про адміністративне правопорушення, неналежний відеозапис, та численні порушення під час складання постанови, а саме відсутність будь-яких пояснень, підписів правопорушника та понятих, не роз`яснення прав правопорушнику; зазначення двох порушень правил ПДД, а притягнення тільки за однією статтею в сукупності не дає можливості встановити дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановленої КУпАП та Інструкцією №1395, що передує винесенню постанови у справі про адміністративне правопорушення, тому оспорювана постанова є такою, що підлягає скасуванню, так як є незаконною та протиправною.

08 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до керівництва ГУНП в Одеській області із заявою про перегляд результату службового розслідування та скасування наказу №473 від 17 березня 2016 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції з урахуванням постанови Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 березня 2016 року.

11 травня 2016 року т.в.о. начальника ГУНП в Одеській області затверджено висновок «Про результати розгляду скарги ОСОБА_1 », в якому зазначено, що проведеною перевіркою підстав для скасування наказу №473 від 17 березня 2016 року не встановлено.

Листом від 12 травня 2016 року (вих. №9/1644) позивача повідомлено, що проведеною перевіркою підстав для скасування наказу не встановлено.

Наказом ГУНП в Одеській області №206 о/с від 12 квітня 2016 року, на підставі наказу ГУ НП в Одеській області №473 від 17 березня 2016 року та подання т.в.о начальника Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області від 07 квітня 2016 року, капітана поліції ОСОБА_1 , інспектора Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУ НП в Одеській області, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію України» звільнено зі служби з 12 квітня 2016 року за п.6 ч.1 ст. 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).

В матеріалах справи міститься лист Управління кадрового забезпечення ГУНП в Одеській області від 23 листопада 2016 року (вих. №9/6799), в якому зазначено, що в ГУНП в Одеській області відбулись організаційно-штатні зміни та посаду інспектора Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області, яку обіймав позивач, 16 листопада 2016 року скорочено.

Також судами досліджено лист Шевченківського відділення Приморського відділу поліції у м. Одесі ГУНП в Одеській області від 30.11.2016 (вх. № 36/1вх2704), в якому зазначено, що в базах «Армор», «Адмінпрактиці», «Журналах обліково-реєстраційної дисципліни» та чергової частини інформації щодо фактів виконання ОСОБА_1 службових обов`язків у період з 12.04.2016 по 06.05.2016 не виявлено (а.с. 218).

Згідно листа Приморського відділу поліції у м. Одесі ГУНП в Одеській області від 26.12.2016 (вих. № 36/вих. 9194) з 12.04.2016 по 06.05.2016 ОСОБА_1 не заступав на цілодобові чергування, не отримував табельну зброю в Приморському відділі поліції у м. Одесі ГУНП в Одеській області.

29.01.2016 ГУНП в Одеській області виданий наказ №133 "Про організацію проведення атестування поліцейських ГУНП в Одеській області", п.1 якого передбачалось проведення атестації усіх без виключень поліцейських ГУНП в Одеській області та підпорядкованих йому підрозділів, починаючи з 19.02.2016.

Наказом ГУНП в Одеській області №285 від 18.02.2016 створено АК №8 ГУНП в Одеській області та затверджений її персональний склад.

11.03.2016 АК №8 ГУНП в Одеській області проведено атестацію позивача, за результатами якої було прийняте рішення, яке міститься в протоколі АК №8 ГУНП в Одеській області ОП№15.00004596.0027446 від 11.03.2016, та зазначене в розділі VI "Результати атестування (висновок атестаційної комісії)" атестаційного листа, а саме: " 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність", яке прийняте стосовно позивача (а.с. 209, 211).

Згідно матеріалів справи, 09.02.2016 відносно позивача складений атестаційний лист (а.с. 211), в якому зазначено, що позивач за період служби в органах внутрішніх справ та в органах поліції зарекомендував себе з негативного боку, не дисциплінованим, не добросовісним працівником, тощо. Висновок прямого керівника (розділ ІІ атестаційного листа) "займаній посаді відповідає".

Згідно атестаційного листа, позивач за результатами тестування отримав: 41/60 балів за тестування загальних навичок; 27/60 балів за професійне тестування (зворотній бік а.с. 211).

Згідно із протоколом АК № 8 ГУПН в Одеській області членами комісії під час проведення атестації було досліджено декларацію про доходи, послужний список, інформаційну довідку, висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених п.2 ч.5 ст.5 Закону України "Про очищення влади", інформацію з відкритих джерел (а.с. 209).

У зазначеному протоколі вказано, що членами атестаційної комісії позивачу були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації особи щодо подальшого проходження служби в Національній поліції та інше. За результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди атестаційна комісія прийняла рішення про визнання позивача таким, що не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

З результатами атестування, зазначеними у розділ ІV атестаційного листа, позивач, ознайомлений 15.03.2016.

Позивач, не погоджуючись з рішенням атестаційної комісії, подав скаргу до апеляційної атестаційної комісії. Апеляційною атестаційною комісією Південного регіону № 1 зроблено висновок про відхилення скарги ОСОБА_1 , що оформлений протоколом № 15.00004892.0027446 від 25.03.2016, на рішення (висновок) атестаційної комісії ГУНП в Одеській області висновок від 11.03.2016 (а.с. 210, 211).

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями відповідачів, позивач звернувся до суду.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пункти 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію»: поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Частини 1 та 2 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію»: у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Частина 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію»: особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Пункт 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»: поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Пункт 4 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію»: до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пункт 9 розділу ІІ Закону України від 23 грудня 2015 року № 901-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліцію"»: до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 29, ст. 245 із наступними змінами).

Стаття 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут): службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об`єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Стаття 2 Дисциплінарного статуту: дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Стаття 5 Дисциплінарного статуту: за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Стаття 7 Дисциплінарного статуту: службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; <…> дотримуватися норм професійної та службової етики; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь - якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб <…> з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють. <…>

Стаття 12 Дисциплінарного статуту: на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Стаття 14 Дисциплінарного статуту: з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. <…> Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. <…> Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. <…> За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. <…> При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. <…> У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє. <…> Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. <…>

Підпункт 6.2.2 пункту 6.2 розділу VI Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказ МВС України від 12.03.2013р. №230, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за №541/23073 (далі - Інструкція №230): факт відмови від надання пояснень відображається у висновку, що складається за результатами проведеного службового розслідування <…>.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306: водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Суд зазначає, що скаржником ставиться під сумнів дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права виключно в частині задоволення даним судом позовних вимог, а саме - визнання незаконними та скасування наказів начальника ГУНП в Одеській області №473 від 17 березня 2016 року, №206 о/с від 12 квітня 2016 року в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності і звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області, а також поновлення ОСОБА_1 на раніше займаній посаді. Відтак, касаційному перегляду підлягає рішення суду апеляційної інстанції виключно межах даних позовних вимог.

В контексті спірних правовідносин, Суд вважає за доцільне наголосити, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.

Дискредитація звання рядового і начальницького складу національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

Вчинки, що дискредитують працівників національної поліції та власне національна поліція, пов`язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред`являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.

Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Зазначена правова позиція знаходить своє відображення в постановах Верховного Суду від 05.05.2019 у справі №825/1902/16, від 17.07.2019 у справі №806/2555/17, від 07.03.2019 у справі № 819/736/18.

Підставою для звільнення позивача зі служби в поліції став факт порушення вимог ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п.1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію України», п.2.1, п.2.5 Правил дорожнього руху, що виразилось у керуванні 17 січня 2016 року автомобілем з явними ознаками алкогольного сп`яніння, непред`явленні відповідних документів на право керування транспортним засобом, відмові від проходження медичного огляду, особистій недисциплінованості, нетактовній поведінці з працівниками патрульної поліції, проявленні нещирості при наданні пояснення в ході службового розслідування.

Тобто судом в межах розгляду цієї справи не повинно досліджуватись питання наявності або відсутності вини в діях позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення, а повинна надаватись правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку. При цьому, непритягнення до адміністративної відповідальності за вчинення певних дій не є тотожним із застосуванням дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, які несумісні з подальшим проходженням служби, оскільки працівники національної поліції власним прикладом та поведінкою зобов`язані зміцнювати авторитет закону серед громадян та неухильно його дотримуватись.

За приписами ч. 4 ст. 72 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій) вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Суд апеляційної інстанції при ухваленні рішення обмежився лише посиланням на постанову Роздільнянського районного суду Одеської області від 28.03.2016 у справі № 511/476/16-п (номер провадження 3/511/170/16), якою закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП України у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, а також цитуванням змісту даної постанови. Водночас судом не наведено факт наявності в постанові у справі № 511/476/16-п інформації щодо предмету доказування, а саме: факту відмови позивача від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння, як самостійного складу адміністративного правопорушення за статтею 130 КУпАП.

Судом апеляційної інстанції також не надано належної правової оцінки висновку, затвердженого 11 травня 2016 року т.в.о. начальника ГУНП в Одеській області, «Про результати розгляду скарги ОСОБА_1 », в якому свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили факт відмови позивача від проходження медичного обстеження з метою виявлення алкогольного сп`яніння.

Крім того, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою пояснення щодо дій позивача, надані лікарем-наркологом КУ «ООМПЦЗ» ОСОБА_2 10.05.2016 в ході підготовки вищевказаного висновку а також наявність суперечностей між поясненнями лікаря і свідків та поясненнями, наданими позивачем під час розгляду справи №511/476/16-п.

Суд зауважує, що судами також встановлено факт фіксації працівниками УПП подій, що мали місце 17 січня 2016 року, за допомогою відеокамер патрульних поліцейських. Водночас, судом апеляційної інстанції, в порушення ч. 2 ст. 69 КАС України, не вчинено процесуальних дій щодо витребування з власної ініціативи вказаних відеозаписів, як доказів щодо наявності чи відсутності порушень позивачем приписів Дисциплінарного статуту, що виразилося в особистій недисциплінованості, нетактовній поведінці з працівниками патрульної поліції, проявленні нещирості при наданні пояснення в ході службового розслідування.

Частина 1 статті 69 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій судових рішень) визначала докази в адміністративному судочинстві як будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 159 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення) передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 349 КАС України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Беручи до уваги те, що Суд в силу положень статті 341 КАС України позбавлений можливості встановлювати обставини у справі, а також додатково перевіряти докази, враховуючи порушення судами попередніх інстанцій принципу офіційного з`ясування обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам статті 159 КАС України (в редакції, чинній на час ухвалення судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень) щодо законності і обґрунтованості, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування таких судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351-356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Одеській області задовольнити частково. / .

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року скасувати , а справу направити до П`ятого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН.А. Данилевич М.І. Смокович Н.В. Шевцова