Справа № 645/1980/20

Провадження № 2/645/1214/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2020 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого - судді Горпинич О.В.,

за участю секретаря Рало Я.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Познахірєвої Ю.П. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Фрунзенського районного суду м.Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської медичної академії післядипломної освіти, третя особа - Національне агентство з питань запобігання корупції, про поновлення на роботі, визнання наказів та рішення протиправними та їх скасування, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення компенсації та відшкодування моральної шкоди -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, яким просив поновити пропущений строк звернення до суду, визнати незаконним його звільнення з посади директора Навчально-наукового інституту стоматології Харківської медичної академії післядипломної освіти (далі ННІС ХМАПО), визнати противоправним та скасувати наказ ректора ХМАПО № 9-к від 17.01.2020 року, визнати противоправним та скасувати наказ ректора ХМПАО № 213-к від 26.12.2019 року, визнати противоправним та скасувати наказ ректора ХМАПО № 213-к від 27.1.2019 року, визнати протиправним та скасувати п. 1.1 наказу ректора ХМАПО № 671-з від 23.12.2019 року стосовно застосування до ректора Навчально-наукового інституту стоматології ХМАПО ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з роботи згідно з п.2 ст. 147 КЗпП України за п.4 ст. 40 КЗпП України (за прогули без поважним причини), визнати протиправним та скасувати рішення Вченої Ради ХМАПО від 20.12.2019 року (протокол № 10) в частині застосування до директора Навчально-наукового інституту стоматології ХМАПО ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з роботи згідно з п. 2 ст. 147 КЗпП за пунктом 4 ст. 40 КЗпП (за прогули без поважних причини), стягнути з ХМАПО на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.12.2019 року по день поновлення на роботі, стягнути з ХМАПО на його користь на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн., стягнути витрати на правничу допомогу, а також компенсацію у розмірі шестимісячного середнього заробітку.

В обґрунтування позову посилається на те, що 18.04.2016 року, він був призначений і працював директором Навчально-наукового інституту стоматології Харківської медичної академії післядипломної освіти, контракт укладений з 18.04.2016 року, строком на п`ять років до 30.06.2021 року. 29.01.2020 року ОСОБА_1 отримав наказ ректора ХМАПО № 9-к від 17.01.2020 року, яким звільнено з 22.01.2020 року його з посади директора ХМАПО за прогули без поважних причин. Підставою наказу ректора ХМАПО про звільнення були наступні документи: наказ № 213-к від 26.12.2019 року, протокол № 10 Вченої Ради ХМАПО від 20.12.2019 року, наказ ректора ХМАПО від 23.12.2019 року № 671-з, акт про неприбуття до відділу кадрів від 17.12.2019 року; акт про неприбуття до відділу кадрів від 24.12.2019 року, акт про неприбуття до відділу кадрів від 26.12.2019 року. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29.05.2019 року позивача, зокрема, поновлено на посаді директора Навчально-наукового інституту стоматології та щелепно-лицевої хірургії ХМАПО. Дане рішення суду змінено Харківським апеляційним судом в частині назви структурного підрозділу установи та вказано правильним назву структурного підрозділу установи «Навчально-науковий інститут стоматології Харківської медичної академії післядипломної освіти» замість «Навчально-науковий інститут стоматології та щелепно-лицевої хірургії Харківської медичної академії післядипломної освіти». На виконання рішення суду ректор ХМАПО видав наказ № 159-к від 27.09.2019 року, відповідно до якого поновлено ОСОБА_1 на посаді директора ННІС ХМАПО, повідомлено про скорочення штату працівників ННІС ХМАПО у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці ХМАПО, запропоновано позивачу переведення, за його згодою, на іншу роботу. З даним наказом він був ознайомлений 02.10.2019 року. 07.10.2019 року ректор ХМАПО запропонував переведення на посаду декана хірургічного факультету ХМАПО. 09.10.2019 року відповідач підтвердив свою пропозицію переведення його на посаду декана хірургічного факультету ХМАПО. Своїми зверненнями до ХМАПО позивач надав згоду на переведення на посаду декана хірургічного факультету ХМАПО. Позивача зазначав, що з 02.12.2019 року його повинні були перевести на посаду декана хірургічного факультету ХМАПО. У зв`язку з тим, що посада директора ННІС ХМАПО повинна бути ліквідована з 01.12.2019 року, а це неробочий день, тому 02.12.2019 року він звернувся із заявою до в.о. ректора ХМАПО ОСОБА_4 та просив надати наказ про переведення. Станом на 13.12.2019 року ОСОБА_1 так і не був ознайомлений з наказом про переведення на посаду декана хірургічного факультету ХМАПО. 16.12.2019 року він звернувся до ректора ХМАПО ОСОБА_5 зі скаргою на бездіяльність, порушення чинного законодавства та Статуту в.о. ректора Марченко В.Г.. 16.12.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова із позовом на бездіяльність ХМАПО та зобов`язання видати наказ про прийняття на посаду декана хірургічного факультету, провадження по справі було відкрито. Але до початку розгляду справи по суті, 29.01.2020 року він був ознайомлений із наказом ХМАПО № 9-к від 17.01.2020 року про його звільнення з посади директора ННІС ХМАПО. 31.01.2020 року він написав заяву про залишення позову без розгляду, ухвалою судді Фрунзенського районного суд м. Харкова від 03.02.2020 року цивільну справу за його позовом до ХМАПО, третя особа: НАЗК про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, компенсації у розмірі шестимісячного середнього заробітку - залишено без розгляду. Таким чином, відповідач до моменту звернення до суду не вчинив жодних дій, спрямованих на реалізацію його власної пропозиції про переведення на посаду декана хірургічного факультету ХМАПО. Відповідач в січні 2020 року незаконно звільнив його з посади директора ННІС ХМАПО, яку відповідач скоротив в грудні 2019 року, відповідно до наказу № 159-к від 27.09.2019 року. 19.12.2019 року позивач подав до МОЗ України документи для участі в конкурсі на посаду ректора ХМАПО. 20.12.2019 року на засіданні Вченої Ради ХМАПО ректор ХМАПО ОСОБА_5 , як голова, поінформував членів Вченої Ради стосовно нібито його прогулів на робочому місці. Ректор ХМАПО ОСОБА_5 та в.о. ректора ХМАПО ОСОБА_6 не надали наказ стосовно його трудових взаємовідносин з ХМАПО з 02.12.2019 року, хоча були зобов`язані це зробити, оскільки посада директора ННІС ХМАПО на підставі наказу № 159-з від 27.09.2019 року з 01.12.2019 року була ліквідована. В позові також зазначалося, що 13.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся до НАЗК з інформацією про конфлікт інтересів на стоматологічних кафедрах ХМАПО, тобто надав допомогу НАЗК у запобіганні та протидії корупції, тобто виступив викривачем. Рішенням № 2502 та № 2503, прийнятим на засіданні НАЗК від 02.11.2018 року, внесені приписи ректору ХМАПО ОСОБА_5 і в.о. міністра охорони здоров`я України щодо порушень у діяльності ректора ХМАПО ч.ч.3,4 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції». НАЗК визнало ОСОБА_1 викривачем. З моменту набуття особою статусу викривача вона здобуває певний імунітет. Викривач набуває такого статусу з моменту, коли здійснив усі залежні від нього дії для повідомлення про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, щоб відповідна інформація надійшла до адресата. 13.11.2017 року він звернувся до НАЗК про конфлікт інтересів на стоматологічних кафедрах ХМАПО, які очолюють родина ОСОБА_7 . Після того, як позивач звернувся до НАЗК на нього почався тиск з боку ректора ХМАПО ОСОБА_5 .. В позові вказувалося, що саме після повідомлення про факти корупції, ректор ХМАПО ОСОБА_5 вжив ряд негативних заходів впливу, тобто 30.11.2017 року наказом № 478-з ректор ХМАПО ОСОБА_5 вирішив ліквідувати ННІС ХМАПО, а позивача звільнити з посади директора цього інституту. Згідно Закону України «Про запобігання корупції», особи, які надають допомогу в запобігання і протидії корупції (викривачі), перебувають під захистом Держави, право на захист у особи виникає у зв`язку з повідомленням нею про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою. Повторне звільнення позивача 22.01.2010 року на підставі наказу № 9-к від 17.01.2020 року з посади директора ННІС ХМАПО є продовженням тиску на нього, як викривача корупції, тому ч.3 ст. 53 Закону України «Про запобігання корупції», гарантує їй захист в сфері трудових прав, як особі яка здійснила повідомлення про порушення в ХМАПО вимог Закону України «Про запобігання корупції» та визнання НАЗК викривачем. Крім того, при звільненні з посади директора ННІС ХМАПО ОСОБА_1 , відповідач не дотримався порядку звернення до профспілкового органу, тому що наказ № 9-к від 17.01.2020 року не містить інформації про згоду чи не згоду первинної профспілкової організації ХМАПО про звільнення ОСОБА_1 з посади директора ННІС ХМАПО. Позивач вказував, що порушення гарантованих конституційних прав на працю, у зв`язку з протиправними діями керівництва ХМАПО, нанесли моральні страждання, які завдали йому немайнових втрат, а саме: переживання, емоційні реакції при згадуванні проблеми (нервозність, дратівливість, реакції замикання), важкість виконання повсякденних обов`язків, постійну фіксованість уваги до проблеми, що привело до зневіри в Державу та доцільність праці на державні інтереси. В розрахунку суми стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач зазначав, що розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 на 2019 рік на посаді директора ННІС ХМАПО встановлений рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29.05.2019 року по справі № 645/2856/18, де вказано, що відкоригований середньоденний заробіток позивача повинен бути встановлений з 01 січня 2019 року по 29 травня 2019 року - 903,85 грн. Відкоригована, згідно з п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, середньоденна заробітна плата на 2020 рік ОСОБА_1 на посаді директора ННІС ХМАПО буде складати 903,85 грн.+11% від 903,85 грн.=903,85 грн.+99,42 грн.=1003,27 грн. На період звернення до суду за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 на посаді директора ННІС ХМАПО складає 21 робочий день у 2019 році: 21 день у грудні 2019 року; 166 робочих днів у 2020 році, а всього 187 робочих днів за період з 02.12.2019 року по 03.09.2020 року. Таким чином, середній заробіток ОСОБА_1 на посаді директор ННІС ХМАПО за час вимушеного прогулу за 21 робочий день 2019 року становить - 18 980,85 грн., середній заробіток ОСОБА_1 на посаді директора ННІС ХМАПО за час вимушеного прогулу за 166 робочих днів 2020 року становить - 167546,09 грн., що дорівнює разом 186 526,94 грн.. Крім того, у позові зазначалося, що відповідно до ч.7 ст. 53-4 Закону України «Про запобіганню корупції» у разі наявності підстав для поновлення на роботі працівника, звільненого у зв`язку із здійснення ним, його близькою особою повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, та за його відмови від такого поновлення йому виплачується грошова компенсація у розмірі шестимісячного середнього заробітку, а в разі неможливості поновлення - у розмірі дворічного середнього заробітку. Тому, згідно п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, загальний розмір грошової компенсації у розмірі шестимісячного середнього заробітку за звільнення викривача ОСОБА_1 директора ННІС ХМАПО складає 1003,27 грн. х 6 місяців 20 днів = 120 392, 40 грн.

Також до позову ОСОБА_1 подано заяву про поновлення строку звернення до суду.

На підставі викладеного до суду було подано відповідний позов.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.04.2020 року визначено головуючого суддю по даній справі - Горпинич О.В..

Ухвалою судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10.04.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

13.04.2020 року надійшла від позивача заява про усунення недоліків на виконання ухвали судді Фрунзенського районного суду м. Харкова про залишення позову без руху.

17.04.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по даній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Призначено судове засідання на 26.05.2020 року на 12 годину.

12.05.2020 року від Національного агентства з питань запобігання корупції надійшли пояснення, в яких просили проводити розгляд справи у відсутності представника НАЗК. Крім того, вказувалося, що за результатами розгляду повідомлення ОСОБА_1 НАЗК розпочало перевірку можливих фактів вчинення ректором ХМАПО адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, що передбачене ст. 172-7 КУпАП. У зв`язку з цим позивач є викривачем. Викривач не може бути підданий з боку керівника або роботодавця вищевказаним негативним заходам впливу у зв`язку з повідомленням ним про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону. До НАЗК не надходило повідомлень позивача стосовно прийняття ХМАПО наказів від 23.12.2019 року № 671-з «Про введення в дію рішень Вченої ради ХМАПО від 20.12.2019 року (протокол № 10), від 26.12.2019 року № 213-к «Про накладення дисциплінарного стягнення на директора ННІС ХМАПО ОСОБА_1 » та від 17.01.2020 року № 9-к (щодо звільнення позивача із займаної посади директора ННІС ХМАПО). Тому можливі порушення посадовими особами ХМАПО вимог ч.ч.1,3 ст. 53-4 Закону (в редакції Закону з 01.01.2020 року) у зв`язку із прийняттям вищевказаних наказів Національним агентством не встановлювалися. На підставі викладеного просили вирішити справу з урахуванням їх пояснень та за наявними у справі матеріалами.

13.05.2020 року позивачем подано клопотання про витребування доказів у підприємства відповідача - ХМАПО, яке задоволено ухвалою суду від 26.05.2020 року.

Копію ухвали про витребування доказів у ХМАПО надіслано на адресу підприємства відповідача.

В судове засідання, призначене на 26.05.2020 року з`явилися позивач та його представник, представник ХМАПО не з`явився, повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином.

У зв`язку з витребування доказів по справі та неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 25.06.2020 року до 10 години.

В судове засідання, призначене на 25.06.2020 року позивач та представник з`явилися, проте представник відповідача не з`явився, витребувані судом докази не надані, у зв`язку з чим відкладено розгляд справи на 20.07.2020 року на 14 год. 30 хв. та повторно направлено ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26.05.2020 року про витребування доказів.

В судове засідання, призначене на 20.07.2020 року з`явилися позивач, його представник та представник ХМАПО Познахірєва Ю.П.. Представником ХМАПО заявлено клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання витребуваних доказів та надання відзиву на позову заяву. Позивач та його представник заперечували проти відкладення розгляду справи, проте судом прийнято рішення про відкладення розгляду справи на 03.09.2020 року на 15 годину. Крім того, представнику ХМАПО безпосередньо в суді вручено ухвалу про витребування доказів, в якій вказувалося про необхідність подати витребувані докази протягом 5 днів з моменту отримання копії відповідної ухвали.

В судове засідання, призначене на 03.09.2020 року з`явилися позивач його представник, представник ХМАПО.

Позивач та його представник повністю підтримали позовні вимоги, просивши про їх задоволення.

Представник відповідача ХМАПО - Познахірєва Ю.П. у судовому засіданні заперечували проти позовних вимог, проте відзиву не надала.

Представником ХМАПО заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку запровадження на території України карантину, тобто на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» від 11.03.2020 року № 211, а також представник відповідача пояснила, що не мала можливості з минулого судового засідання, тобто з 20.07.2020 року підготувати у повному обсязі, документи, які витребував суд.

Суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів від 11.03.2020 року у праві АДРЕСА_1 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 року на всій території України встановлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів № 343 відповідно до підпунктів 8 пункту 2 постанови дозволена діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів та психологів. Постановою Кабінету Міністрів № 392 запроваджено послаблення протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, на території регіонів із сприятливою епідемічною ситуацією. Зокрема, дозволено: з 22 травня 2020 року регулярні та нерегулярні пасажирські перевезення автомобільним транспортом у міському, приміському, міжміському внутрішньо обласному та міжнародному сполученні; з 25 травня 2020 року перевезення пасажирів метрополітенами. Наведене свідчить про усунення перешкод у реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.

В той же час суд звертає увагу на те, що за положеннями статті 129 Конституції України, статі 2 ЦПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Крім того, ухвала Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26.05.2020 року про витребування доказів двічі направлялася на адресу ХМАПО для виконання, про що свідчать супровідні листи, які знаходиться в матеріалах справи, крім того копія даної ухвали безпосередньо отримана представником ХМАПО Познахірєвою Ю.П. 20.07.2020 року. Згідно резолютивної частин ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26.05.2020 року встановлений строк для подання суду зазначених доказів - п`ять днів з дня отримання ухвали. Також, у резолютивній частині ухвали зазначалося, що у разі неможливості подати доказ, який витребує суд взагалі або у встановлені строки, необхідно повідомити про це суд із зазначенням причини протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Але, представником відповідача вимоги ЦПК не виконані без поважних причин та не повідомлено у встановлений Законом порядку причини не виконання ухвали суду.

Суд, вислухавши позивача, його представника, представника ХМАПО, дослідивши надані докази у їх сукупності, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

За ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (ст. 16 ЦК України).

Стаття 12 ЦПК України передбачає змагальність сторін, згідно якої цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В судовому засіданні встановлено, що 18.04.2016 року між ХМАПО в особі ректора ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено Контракт з науково-педагогічним працівником ХМАПО, за яким позивача призначено (прийнято) на посаду професора кафедри ортопедичної стоматології та ортодонтії дорослих (0,5 ставки), на строк з 18.04.2016 року по 30.06.2021 року. Робоче місце позивача, згідно п.3.4 Контракту, визначено Навчально-науковий інститут стоматології ХМАПО.

Наказом ректора ХМАПО № 60-к від 15.04.2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади директор ННІС ХМАПО.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29.05.2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано незаконним звільнення ОСОБА_1 на посаді директора навчально-наукового інституту стоматології та щелепно-лицевої хірургії ХМАПО, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення, тобто з 16.04.2018 року по 29.05.2019 року включно у розмірі 211 075 грн., допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, стягнуто з ХМАПО на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн..

Наказом ректора ХМАПО № 159 від 27.09.2019 року на виконання рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29.05.2019 року, постанови Харківського апеляційного суду від 18.09.2019 року скасовано наказ від 15.04.2018 року № 60-к щодо звільнення ОСОБА_1 з посади директора Навчально-наукового інституту стоматології Харківської медичної академії післядипломної освіти, поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Навчально-наукового інституту стоматології ХМАПО. Даним наказом повідомлено ОСОБА_1 про скорочення штату працівників ННІС ХМАПО України у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці ХМАПО (підстава - ліквідація структурного підрозділу ННІС ХМАПО рішення Вченої ради ХМАПО від 30.11.2017 року (протокол №9), наказ № 478-з від 30.11.2017 року, відсутність у штатному розписі на 2019 рік, який затверджений Наказом від 29.12.2018 року № 566-з, структурного підрозділу - ННІС ХМАПО) та про наступне звільнення з 01.12.2019 року з посади директора ННІС ХМАПО на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП та запропоновувати ОСОБА_1 переведення, за його згодою, на іншу роботу.

07.10.2019 року та 09.10.2019 року на адресу ОСОБА_1 направлено повідомлення за підписом ректора ХМАПО згідно якого попереджали про наступне звільнення з посади директора інституту на підставі п.1 т. 40 КзпП України у зв`язку із ліквідацією структурного підрозділу ННІС ХМАПО та одночасно пропонували переведення на посаду декана хірургічного факультету. Також у повідомленні вказувалося, що у разі прийняття пропозиції протягом 3-х робочих днів з дня отримання повідомлення подати заяву до відділу кадрів.

У свою чергу позивач направив на адресу ХМАПО, яке отримано останніми 07.10.2019 року відповідь на пропозицію про переведення на іншу роботу, згідно якої ОСОБА_1 надав згоду на його переведення з 01.12.2019 року на посаду декана хірургічного факультету ХМАПО на строк до 30.06.2021 року. Заявою від 28.11.2019 року, яка отримана цього ж дня ХМАПО, ОСОБА_1 вказував, що 01.12.2019 року є вихідним днем, тому він просив перевести його саме з 02.12.2019 року на посаду декана хірургічного факультетам ХМАПО на строк до 30.06.2021 року, тобто кінцева дата, яка вказана у контракті директора ННІС ХМАПО.

В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 , адресована на ім`я в.о. ректора ХМАПО ОСОБА_4 , в якій вказувалося, що станом на 02.12.2019 року він не ознайомлений з наказом про його переведення на посаду декана хірургічного факультету ХМАПО, у зв`язку з чим просив надати наказ, який регулює його трудові відносини з ХМАПО.

Засіданням Вченої Ради ХМАПО від 20.12.2019 року ухвалено: на підставі результатів відкритого голосування - одноголосно застосувати до директора ННІС ХМАПО ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи згідно з п. 2 ст. 147 КзпП України та п. 4 ст. 40 КзпП України за порушення трудової дисципліни (прогули без поважних причини), що підтверджується витягом з протоколу № 10).

Наказом № 671-з від 23.12.2019 року введено в дію рішення Вченої ради ХМАПО, ухвалені на засіданні 20.12.2019 року, у тому числі яким застосовано до директора ННІС ХМАПО ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи згідно з п.2 ст. 147 КЗпП та п. 4 ст. 40 КЗпП України (за прогули без поважних причин).

Наказом ректора ХМАПО № 213-к від 26.12.2019 року визнано для ОСОБА_1 директора ННІС ХМАПО дні відсутності на робочому місці днями прогулів без поважних причин. Заробітну плату за робочі дні, в які ОСОБА_1 був відсутній на роботі не нараховувати. За порушення трудової дисципліни застосовано до ОСОБА_1 , директора ННІС ХМАПО, згідно з п.2 ст. 147 КЗпП України, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи за п. 4 ст. 40 КзпП України (за прогули без поважних причини).

Наказом ректора ХМАПО № 213-к від 27.12.2019 року визнано для ОСОБА_1 директора ННІС ХМАПО дні відсутності на робочому місці днями прогулів без поважних причини. Згідно цього наказу: заробітну плату за робочі дні, в які ОСОБА_1 був відсутній на роботі не нараховувати.

Наказом № 9-к від 17.01.2020 року ректора ХМАПО звільнено 22.01.2020 року ОСОБА_1 , директора ННІС ХМАПО за прогули без поважних причин (п.4 ст. 40 КЗпП України), достроково розірвано контракт від 18.04.2016 року з ОСОБА_1 , директором ННІС ХМАПО, за прогули без поважних причини (п.4 ст. 40 КЗпП України).

Необхідно наголосити, що в матеріалах справи міститься наказ ректора ХМАПО № 159-к від 27.09.2019 року в якому зазначалося про відсутність у штатному розписі на 2019 рік структурного підрозділу - ННІС ХМАПО та про наступне звільнення з 01.12.2019 року ОСОБА_1 з посади директора ННІС ХМАПО на п.1 ст. 40 КЗпП.

В судовому засіданні представник ХМАПО підтвердила, що станом на 01.12.2019 року було ліквідовано структурний підрозділ ННІС ХМАПО.

Проте, позивача звільнено з посади директора ННІС ХМАПО тільки 22.01.2020 року на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогули без поважних причин.

Треба наголосити, що в жодному документі (протокол № 10 засідання Вченої Ради ХМАПО від 20.12.2019 року, наказ № 671-з від 23.12.2019 року, наказ ректора ХМАПО № 213-к від 26.12.2019 року, наказ ректора ХМАПО № 213-к від 27.12.2019, наказ № 9-к від 17.01.2020 року), не вказано саме які дні визнані для ОСОБА_1 днями відсутності на робочому місці без поважних причин, днями прогулів.

Положеннями п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

При цьому не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації (ч.3 ст.40 КЗпП України).

У відповідності до ст.ст.12,13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом за клопотанням учасників провадження. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Збирання доказів у цивільних справі не є обов`язком суду. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому засіданні представник відповідача повідомляла, що на електронну адресу позивача направлялися виклики до ХМАПО для дачі пояснень з приводу відсутності на робочому місці. Проте, жодного доказу на підтвердження своїх доводів представником ХМАПО не надано.

З урахуванням вимог трудового законодавства у справах, у яких оспорюється незаконність звільнення, саме відповідач повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Представником відповідача не надано жодного доказу на спростування доводів позивача щодо законності застосування до директора ННІС ХМАПО ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України (за прогули без поважних причин).

Звільнення працівника з роботи може мати місце за одноразовий випадок прогулу без поважних причин. Але таке звільнення є правом, а не обов`язком роботодавця. Тому в разі прогулу без поважних причин роботодавець має право застосувати до працівника інші стягнення.

Крім того, звільнення є найбільш тяжким видом стягнення, який може бути накладений на працівника за вчинення ним проступку, проте в матеріалах справи відсутні дані про те, що при обранні стягнення відносно ОСОБА_1 власник або уповноважений ним орган враховував ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу позивача, відповідно до положень ч.3 ст.149 КЗпП України.

Ухвалення рішення Вченої Ради ХМАПО потягло за собою ухвалення низки інших актів стосовно ОСОБА_1 , в кожному з яких мається таке ж твердження про здійснення позивачем прогулів без поважних причин без зазначення періоду (п.1.1 наказу ректора ХМАПО № 671-з від 23.12.2019 року, наказ № 213-к від 26.12.2019 року, наказ № 213-к від 27.12.2019 року, наказ № 9-к від 17.01.2020 року), внаслідок чого він був незаконно звільнений з посади директора ННІС ХМАПО.

Крім того, позивачем надані заяви, які датовані груднем 2019 року та адресовані на ім`я ректора ХМАПО або на ім`я в.о. ректора, згідно яких просив про поновлення його права на працю. Так, в заяві, яка отримана 02.12.2019 року, адресована на ім`я в.о. ректора, ОСОБА_1 , в якій повідомляв про умисну перешкоду у виконані ним своїх службових повноважень. Крім того, з цього приводу ОСОБА_1 звернувся до правоохоронних органів (витяг з ЕРДР) (а.с.31,32).

Заявою, адресованою на ім`я ректора ХМАПО, яка отримана закладом 13.12.2019 року ОСОБА_1 просив допустити його до виконання своїх обов`язків (а.с.33).

16.12.2019 року ОСОБА_1 звернувся до ректора ХМАПО зі скаргою на бездіяльність в.о. ректора ХМАПО Марченка В.Г. (а.с.34).

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Оскільки позивач був незаконно звільнений з посади директора ННІС ХМАПО, дані доводи не спростовані в судовому засіданні представником відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання його звільнення незаконним та поновлення на роботі підлягають задоволенню.

Щодо інших вимог суд зазначає наступне.

Так, згідно розрахунку позивача, розмір середньоденного заробітку ОСОБА_1 на 2019 рік на посаді директора ННІС ХМАПО встановлений рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29.05.2019 року - 903,85 грн. та відкоригований згідно п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 08.02.1995 року № 100, на 2020 рік буде складати 1003,27 грн. (903,85 грн. =11%),вказаний розмір відповідачем не оспорений. Крім того, присутня в судовому засіданні представник ХМАПО погодилася з розміром середньоденної заробітної плати в розмірі 1003,27 грн..

Також в судовому засіданні представник відповідача повідомила, що ХМАПО протягом 2020 року працювало згідно розпорядження Кабінету Міністрів України щодо рекомендованого перенесення робочих днів у 2020 році, з урахуванням встановлених законом святкових і неробочих днів в Україні, передбачених ст. 73 КЗпП України.

Суд не погоджується з доводами позивача щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 02.12.2019 року, оскільки відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Як встановлено судом, позивача звільнено з посади директора ННІС ХМАПО, саме з 22.01.2020 року.

На час розгляду справи, період вимушеного прогулу з 22.01.2020 року (час звільнення) по 03.09.2020 (час ухвалення судового рішення) та складає 155 днів.

Тобто, середній заробіток ОСОБА_1 на посаді директора ННІС ХМАПО за час вимушеного прогулу за 155 робочих днів 2020 року становить 155 506 грн. (155 днів х 1003,27 грн.).

Таким чином, у зв`язку із визнанням звільнення ОСОБА_1 незаконним, на його користь підлягає стягненню з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з часу звільнення 22.01.2020 року, а не з 02.12.2019 р., і по день ухвалення судового рішення, у сумі 155 506 грн.

Дана сума підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача компенсації у розмірі шестимісячного середнього заробітку, у зв`язку із звільненням його з причин здійснення ним повідомлення про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції», суд не вбачає підстав для їх задоволення.

Судом встановлено, що позивач звертався з заявами до Національного агентства з питань запобігання корупції, щодо можливих порушень деякими посадовими особами ХМАПО вимог ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції».

Національне агентство провело перевірку можливих фактів порушення вимог закону щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, за результатами якої рішенням НАЗК від 02.11.2018 року № 2502 та № 2503 винесено приписи про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, інших вимог та обмежень, передбачених Законом, відповідно в.о. Міністра охорони здоров`я Уляні Супрун та ректору ХМАПО ОСОБА_5 .

Відповідно до частин 1, 3 статті 53 Закону України «Про запобігання корупції» особа, яка надає допомогу в запобіганні і протидії корупції (викривач), - особа, яка за наявності обґрунтованого переконання, що інформація є достовірною, повідомляє про порушення вимог цього Закону іншою особою. Особа або член її сім`ї не може бути звільнена чи примушена до звільнення, притягнута до дисциплінарної відповідальності чи піддана з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, скорочення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв`язку з повідомленням нею про порушення вимог цього Закону іншою особою.

Так, представником НАЗК зазначено, що ОСОБА_1 є викривачем.

Проте матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу того, що звільнення позивача пов`язане з його повідомленням про порушення посадовими особами ХМАПО Закону України «Про запобігання корупції».

На підставі викладеного, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання причиною звільнення ОСОБА_1 повідомлення НАЗК про порушення посадовими особами ХМАПО закону та стягнення компенсації в розмірі шестимісячного середнього заробітку.

Щодо вимог позивача про стягнення моральної шкоди з відповідача у розмірі 10000 грн., суд вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Положеннями статті 237-1 Кодексу Законів про працю України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Так, встановлено факт порушення трудових прав ОСОБА_1 незаконним його звільненням, що на думку суду спричинило моральні переживання позивача через неправомірність дій роботодавця.

Згідно ст.ст. 23, 1167 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Вирішуючи вимогу про стягнення моральної шкоди, суд виходить з того, що захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин, тому обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності та при визначенні її розміру враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи ту обставину, що відповідачем було порушено трудові права позивача у зв`язку із його незаконним звільненням, через що, був порушений його звичайний ритм життя та певні душевні хвилювання, в тому числі із необхідністю звертатися до судового захисту своїх порушених прав та необхідністю доведення перед судом правомірності своїх вимог, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає моральна шкода у розмірі 3 000 грн., з урахуванням характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнав позивач, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Також позивач просив поновити строк звернення до суду за захистом свого порушеного права, відповідна заява міститься в матеріалах справи.

Так, стаття 233 КЗпП України передбачає, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Необхідно зазначити, що згідно відмітки, яка міститься у наказі № 9-к від 17.01.2020 року про звільнення, ОСОБА_1 отримав його 29.01.2020 року та звернувся до суду за захистом свого порушеного права щодо звільнення в лютому 2020 року, проте ухвалою судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03.03.2020 року позовну заяву залишено без руху та ухвалою від 03.04.2020 року позовну заяву повернуто ОСОБА_1 . Після отримання цієї ухвали суду ОСОБА_1 07.04.2020 року звернувся до суду в даним позовом.

Тобто позивач вперше звернувся до суду із позовом за захистом свого права в лютому 2020 року (позов до Харківської медичної академії післядипломної освіти, третя особа: Національне агентство з питань запобігання корупції про визнання незаконним звільнення з посади директора Навчально-наукового інституту стоматології ХМАПО; поновлення на посаді директора ННІС ХМАПО; визнання протиправним та скасування наказу ректора ХМАПО №9-к від 17.01.2020 року, наказу ректора ХМАПО №213-к від 26.12.2019 року, наказу ректора ХМАПО №213-к від 27.12.2019 року; скасування п. 1.1 наказу ректора ХМАПО № 617-з від 23.12.2019 року; визнання протиправним та скасування рішення Вченої Ради ХМАПО від 20.12.2019 року (протокол № 10); стягнення з ХМАПО на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02.12.2019 року по день поновлення на роботі; стягнення з ХМАПО на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн.; стягнення з ХМАПО на користь позивача витрати на правничу допомогу; стягнення з ХМАПО на користь позивача компенсацію у розмірі шестимісячного середнього заробітку, тобто протягом місяця з моменту його звільнення 22.01.2020 року (копію наказу отримав 29.01.2020 року) та після отримання копії ухвали від 03.04.2020 року про повернення його позову знову звернувся до суду 07.04.2020 року.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що строк звернення до суду ним пропущений з поважних причин та не допущено зловживання своїми процесуальними правами.

Згідно з положень ст. 430 ЦПК України, рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку в межах суми за один місяць підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. ст.2, 3, 4, 10, 12, 13, 76-81, 82, 141, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 430 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківської медичної академії післядипломної освіти - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду.

Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади директора Навчально-наукового інституту стоматології Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Поновити Діасамідзе Елгуджу Джемаловича на посаді директора Навчально-наукового інституту стоматології Харківської медичної академії післядипломної освіти.

Визнати протиправним та скасувати наказ ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти №9-к від 17.01.2020 року.

Визнати протиправним та скасувати наказ ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти №213-к від 26.12.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати наказ ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти №213-к від 27.12.2019 року.

Скасувати п. 1.1 наказу ректора Харківської медичної академії післядипломної освіти № 671-з від 23.12.2019 року стосовно застосування до директора Навчально-наукового інституту стоматології Харківської медичної академії післядипломної освіти ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з роботи згідно з пунктом 2 статті 147 КЗпП України за пунктом 4 статті 40 КЗпП України (за прогули без поважних причин).

Визнати протиправним та скасувати рішення Вченої Ради ХМАПО від 20.12.2019 року (протокол №10) в частині застосування до директора Навчально-наукового інституту стоматології Харківської медичної академії післядипломної освіти ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з роботи згідно з пунктом 2 статті 147 КЗпП України за пунктом 4 статті 40 КЗпП України (за прогули без поважних причин).

Стягнути з Харківської медичної академії післядипломної освіти на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 січня 2020 року по 03 вересня 2020 року у розмірі 155 506 (сто п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот шість) гривень 00 копійок.

Стягнути з Харківської медичної академії післядипломної освіти на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно ч.3 ст.354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 08.09.2020 року.

Сторони:

Позивач - ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ;

Відповідач - Харківська медична академія післядипломної освіти, код ЄДРПОУ 01896872, м. Харків, вул. Амосова, 58;

Третя особа: Національне агентство з питань запобігання корупції, код ЄДРПОУ 40381452, м. Київ, б-р. Дружби народів, 28.

Головуючий суддя: Горпинич О.В.