ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2020 р. Справа№ 910/13875/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Чорногуза М.Г.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,

за участю представників згідно з протоколом судового засідання від 02.09.2020

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАГРА»

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 (повне рішення складене 19.11.2015)

у справі № 910/13875/15 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАГРА»

до Київської міської ради

про визнання не чинним та скасування рішення Київської міської ради III сесії VII скликання від 28.05.2015 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки №1100 від 13.03.2014 року»,

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВАГРА» (далі - ТОВ «ВАГРА») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання нечинним та скасування рішення Київської міської ради III сесії VII скликання від 28.05.2015 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки №1100 від 13.03.2014 року».

Позовні вимоги про визнання нечинним та скасування рішення міськради обґрунтовані тим, що умовами договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами, та рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 №16/890 «Про порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві» визначено порядок здійснення контролю за використанням земельних ділянок землекористувачами, виявлення порушень земельного законодавства, в тому числі використання земельних ділянок не за цільовим призначенням та контролю за їх усуненням.

Відповідачем не надавались позивачеві жодні заперечення щодо будь-яких порушень умов договору, не проводилось перевірок щодо недотримання позивачем вимог земельного законодавства тощо. Позивач весь час протягом дії договору належним чином виконував покладені на нього зобов`язання, вчасно та повно сплачував орендну плату. Жодних скарг, претензій тощо з приводу неналежності виконання договору зі сторони відповідача не поступало. Також, не існує жодних доказів, які б могли свідчити про використання спірної земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, або ж не за цільовим призначенням.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 в позові відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 у справі №826/8679/14 встановлені обставини надання земельної ділянки ТОВ «Вагра» з порушенням містобудівної документації та з порушенням будівельних норм, державних стандартів і норм, тому Київською міською радою оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень.

Також, судом першої інстанції взято до уваги те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у справі №910/4528/15-г, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 13.03.2014, укладений між Київською міською радою та ТОВ «Вагра». Визнано відсутнім у ТОВ «Вагра» права користування земельною ділянкою.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

У листопаді 2015 року ТОВ «Вагра» звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2015 було прийнято апеляційну скаргу до провадження, призначено справу до розгляду. Надалі провадження у даній справі неодноразово зупинялося та поновлювалося ухвалами Київського апеляційного господарського суду.

У зв`язку з ліквідацією Київського апеляційного господарського суду справу було передано до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018, у складі колегії суддів: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Суліма В.В., Чорногуза М.Г. прийнято апеляційну скаргу ТОВ «ВАГРА» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 до провадження. Зобов`язано учасників апеляційного провадження надати суду інформацію про усунення (не усунення) обставин, що викликали його зупинення.

19.05.2020 ухвалою суду апеляційної інстанції було поновлено апеляційне провадження у справі та призначено її до розгляду на 30.06.2020, у зв`язку з усуненням обставин, що викликали його зупинення.

Справа розглядалася різними складами суду.

30.06.2020 розгляду справи було відкладено до 29.07.2020, а 29.07.2020 - до 02.09.2020. Зокрема, скаржник неодноразово клопотав про відкладення. Водночас, розгляд апеляційної скарги здійснено в розумний строк з урахуванням карантинних обмежень та поведінки сторін (клопотання скаржника про відкладення розгляду справи) з метою дотримання принципів гласності і рівності.

27.08.2020 до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшло клопотання про відвід судді Михайльської Ю.Б., яке мотивовано тим, що суддя приймала участь у розгляді апеляційної скарги ТОВ «ВАГРА» у пов`язаній справі № 910/4528/15-г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2020, у зв`язку з перебуванням судді Михальської Ю.Б. у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2020, справу було прийнято до розгляду в новому складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Сулім В.В., Чорногуз М.Г. в порядку ст. 32 ГПК України (склад суду, який поновлював провадження).

01.09.2020 до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду касаційної скарги сторони на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 у справі № 910/10436/18. Клопотання мотивовано тим, що справа № 910/10436/18 є пов`язаною зі справою Господарського суду міста Києва № 910/4528/15-г, яка, у свою чергу, пов`язана із даною справою.

02.09.2020 у судове засідання з`явилися представники сторін - позивача та відповідача.

Суд поставив на обговорення заявлені скаржником клопотання про відвід судді та зупинення розгляду справи. Представник скаржника заяву про відвід судді Михальсьої Ю.Б. не підтримав. Ураховуючи те, що у складі суду було здійснено заміну судді Михальскої Ю.Б. у порядку ст. 32 ГПК України, тобто фактичного усунення обставин, що стали підставою для заявлення відводу та відмовою самого скаржника від заяви, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення заяви ТОВ «ВАГРА» про відвід судді без розгляду, про що постановив усну ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання.

Крім того, представник підтримав подане ним клопотання про зупинення провадження, а представник відповідача - заперечив проти нього.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (ст. 113 ГПК України). Поновлюючи провадження у справі, Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 19.05.2020 встановлено учасникам справи строк для подачі заяв та клопотань щодо розгляду справи протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

Як вбачається з матеріалів справи, скаржник отримав ухвалу про поновлення провадження 06.07.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. При цьому суд апеляційної інстанції враховує приписи Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», згідно з яким процесуальні строки, які було продовжено відповідно до п. 4 розділу X «Прикінцеві положення» ГПК України, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Наведений Закон набув чинності 17.07.2020, у зв`язку з чим, у разі відсутності заяви про продовження процесуального строку, останнім днем цього строку вважається 06.08.2020 (аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 17.08.2020 у справі №906/740/18). Тобто строк для подачі клопотань, встановлений судом, з урахуванням карантинних обмежень, сплив 21.08.2020.

Водночас, за приписами ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

При цьому, скаржник, звертаючись до суду апеляційної інстанції з клопотанням про зупинення провадження у справі 01.09.2020, не порушує питання про поновлення строку для звернення з відповідним клопотанням.

За приписами ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Враховуючи те, що скаржник, звертаючись з клопотанням про зупинення провадження у справі, не просить поновити строк на його подачу, то відповідне клопотання залишається без розгляду в порядку ст. 207 ГПК України.

Представник скаржника у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, а також зазначав про необхідність зупинення провадження у справі. Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечив та просив відмовити в її задоволенні.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній та відповіді на відзив доводів

ТОВ «Вагра» в апеляційній скарзі не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в позові з огляду на таке.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що розірвання договору оренди могло відбутися лише в судовому порядку, а порушення судового порядку свідчить про хибність висновків суду щодо наявності повноважень відповідача та є порушенням ст. 32 Закону України «Про оренду землі» та ст. 188 Господарського кодексу України.

Крім того, скаржник зазначає, що висновок суду першої інстанції щодо нецільового використання земельної ділянки є безпідставним, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили, що орендар використовує земельні ділянки не за цільовим призначенням, зокрема, цільове призначення було і залишалося одним - землі житлової та громадської забудови. При цьому КП «Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт» надано технічні умови на проектування житлового будинку з вбудованими приміщеннями та підземним паркінгом.

Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що рішення у справі № 910/4528/15-г ґрунтуються на висновках постанови у справі № 826/8679/14 від 17.02.2015, яку скасовано Вищим адміністративним судом; рішення у справі № 910/4528/15-г переглядаються за нововиявленими обставинами. До того ж, скаржник вказує про помилковість висновку суду першої інстанції про правомірність рішення міськради про розірвання договору оренди, оскільки суд виходив з того, що договір оренди є недійсним. Однак, не може бути розірвано недійсний правочин.

5. Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу

26.01.2016 на адресу суду апеляційної інстанції від Київської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Відповідач зазначає, що судом першої інстанції правомірно враховано обставини, встановлені в постанові Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 826/8679/14 від 17.02.2015 та рішенні Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у справі № 910/4528/15-г щодо неправомірності рішення міськради про передання земельної ділянки в оренду та визнання недійсним договору оренди. На підставі того, що рішення про передачу земельної ділянки в оренду скасовано і було ухвалено оскаржуване рішення міськради. А тому, на переконання сторони, останнє є правомірним та відповідає вимогам законодавства.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, Київська міська рада рішенням від 23.10.2013 №419/9907 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Вагра» земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25 у Солом`янському районі м. Києва», відповідно до статей 93, 120, 123, 124 Земельного кодексу України та розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ТОВ «Вагра» передала у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 0, 1521 га (кадастровий номер 8000000000:72:215:0116) для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25 у Солом`янському районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.

На підставі зазначеного рішення, 13.03.2014 між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Вагра» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 1100.

На виконання п. 1.1 договору між сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки від 13.03.2014 року.

Відповідно до п. 2.1 договору об`єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:72:215:0116) загальною площею 0, 1521 га, що розташована за адресою: вул. Волгоградська, 25 у Солом`янському районі м. Києва, цільове призначення - для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку.

28.05.2015 рішення Київської міської ради III сесії VII скликання «Про розірвання договору оренди між ТОВ «Вагра» та Київською міською радою земельної ділянки за адресою вул. Волгоградська, 25 у Солом`янському районі м. Києва», відповідно до ст. 9, 13 до п. 15 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч. 11 ст. 22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», ст. 39 Земельного кодексу України, Закону України «Про планування та забудову територій», статей 1 та 6 Регламенту Київської міської ради, затвердженого рішенням Київської міської ради від 12.11.2014 №351/251, а також відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 у справі № 826/8679/14 вирішено:

1. Розірвати договір оренди земельної ділянки №1100 від 13.03.2014, укладений між Київською міською радою та ТОВ «Вагра» на підставі рішення Київради №419/9907 від 23.10.2013 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Вагра» земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25 у Солом`янському районі м. Києва».

2. Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації):

1) Вчинити відповідні дії для зняття з реєстрації договору оренди земельної ділянки №1100 від 14.03.2014 року, укладеного між Київською міською радою та ТОВ «Вагра».

2) відмінити містобудівні умови та обмеження, які були видані ТОВ «Вагра», для здійснення на земельній ділянці за адресою: Волгоградській, 25 у Солом`янському районі м. Києва.

Також суд апеляційної інстанції встановив, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 у справі № 826/8679/14 за позовом Громадського об`єднання «Український суспільно-правовий рух: Демократія через право» до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - ТОВ «Вагра», Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення від 23.10.2013 №419/9907 визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради «Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Вагра» земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25 у Солом`янському районі м. Києва» від 23.10.2013 року №419/9907.

Крім того, судом першої інстанції правильно встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у справі №910/4528/15-г, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 13.03.2014, укладений між Київською міською радою та ТОВ «Вагра». Визнано відсутнім у ТОВ «Вагра» права користування земельною ділянкою площею 0, 1521 га (кадастровий номер 8000000000:72:215:0116) на вул. Волгоградській, 25 у Солом`янському районі м. Києва. Ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції взято до уваги наведене рішення.

Так, провадження у справі зупинялося до розгляду справи № 910/4528/15-г Господарського суду міста Києва.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 справі №910/4528/15-г залишено без змін.

15.10.2015 Вищим адміністративним судом України постановлено ухвалу, якою касаційну скаргу ТОВ «Вагра» задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.09.2014 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 у справі № 826/8679/14 скасовано. Провадження у справі за позовом Громадського об`єднання «Український суспільно-правовий рух: Демократія через право» до Київської міської ради, третя особа - ТОВ «Вагра», Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення закрито.

05.11.2015 ТОВ «Вагра» звернулося до суду першої інстанції із заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у справі №910/4528/15-г за нововиявленими обставинами. Надалі ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2016 було зупинено провадження з перегляду вказаної заяви до набрання законної сили судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду заяви про перегляд рішення Господарського суду м. Києва від 20.04.2015 № 910/4528/15-г за нововиявленими обставинами, поданої заступником прокурора міста Києва.

17.11.2015 прокурор звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у справі № 910/4528/15-г у частині позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 23.10.2013 № 419/9907.

За результатами розгляду заяви виконуючого обов`язки прокурора міста Києва про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у частині позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 23.10.2013 № 419/9907 рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 зазначену заяву задоволено. А рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 23.10.2013 року №419/9907 «Про передачу ТОВ «Вагра» земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25 у Солом`янському районі м. Києва»; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0, 1521 га на вул. Волгоградській, 25 у Солом`янському районі м. Києва, укладений між Київською міською радою та ТОВ «Вагра», зареєстрований Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації 25.03.2014 року за № МЗК-1-00195, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Досінчуком Ф.І. та зареєстрований в реєстрі за №1100; визнано відсутнім у ТОВ «Вагра» права користування земельною ділянкою площею 0, 1521 га (кадастровий номер 8000000000:72:215:0116), вартістю 3 427 588, 16 грн. на вул. Волгоградській, 25 у Солом`янському районі м. Києва.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2017, рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 у справі №910/4528/15-г - скасовано; заяву виконуючого обов`язки прокурора міста Києва про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2015 року за нововиявленими обставинами в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 23.10.2013 року № 419/9907 - залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у справі № 910/4528/15-г залишено без змін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2017 у справі № 910/4528/15-г за заявою ТОВ «Вагра» про перегляд рішення № 910/4528/15-г від 20.04.2015 за нововиявленими обставинами заяву ТОВ «Вагра» про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 за нововиявленими обставинами в частині позовних вимог: про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 13.03.2014, укладеного між Київською міською радою та ТОВ «Вагра» задоволено повністю. Скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у справі № 910/4528/15-г в частині задоволення позовних вимог: про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 13.03.2014, укладеного між Київською міською радою та ТОВ «Вагра». Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено в частині позовних вимог: про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 13.03.2014, укладеного між Київською міською радою та ТОВ «Вагра».

09.02.2018 за результатами розгляду касаційної скарги заступника Генерального прокурора України (за заявою прокурора про перегляд рішення за нововиявленими обставинами) про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12.07.2017 у справі № 910/4528/15-г із підстав, передбачених п. 1, 2 ч. 1 ст. 11116 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017), постановою Верховного Суду заяву заступника Генерального прокурора задоволено повністю, скасовано постанову Вищого господарського суду України від 12.07.2017 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 залишено в силі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 14.01.2020 (за заявою ТОВ «Вагра» щодо перегляду рішення за нововиявленими обставинами), скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2017, у задоволенні заяви ТОВ «Вагра» про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у справі № 910/4528/15-г за нововиявленими обставинами відмовлено.

Тобто, лише у 2020 році (з постанови Верховного Суду від 14.01.2020) закінчився розгляд первинної справи (про виділення земельної ділянки і укладення договору оренди, який потім було розірвано спірним (у даній справі) рішенням ради).

Отже, на момент розгляду даної апеляційної скарги рішення Київської міської ради від 23.10.2013 №419/9907 «Про передачу ТОВ «Вагра» земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25 у Солом`янському районі м. Києва» визнано незаконним та скасовано; договір оренди земельної ділянки площею 0, 1521 га на вул. Волгоградській, 25 у Солом`янському районі м. Києва, укладений між Київською міською радою та ТОВ «Вагра» визнано недійсним. Також визнано відсутнім у ТОВ «Вагра» права користування земельною ділянкою площею 0, 1521 га на вул. Волгоградській, 25 у Солом`янському районі м. Києва.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, застосовані ним положення законодавства та межі апеляційного перегляду рішення суду

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Між сторонами склалися правовідносини з передачі земельної ділянки в оренду та реалізації відповідних прав. Предметом спору є встановлення наявності або ж відсутності підстав для скасування рішення органу місцевого самоврядування, яким було розірвано договір оренди.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У частинах 1, 4 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов`язки виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з інших дій, які за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 ст. 21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналогічне положення унормовано в ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 903/857/18, від 20.08.2019 у справі № 911/714/18, від 14.01.2020 у справі № 910/21404/17.

Отже, підставами для визнання недійсним (незаконним) акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, і водночас порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 914/73/18.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з обставин, встановлених в адміністративній справі, предметом якої було рішення міськради про передачу земельної ділянки в оренду. Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 у справі №826/8679/14 встановлені обставини надання земельної ділянки ТОВ «Вагра» з порушенням містобудівної документації та з порушенням будівельних норм, державних стандартів і норм. Відповідно, суд першої інстанції дійшов висновку, що Київською міською радою оскаржуване рішення прийнято в межах повноважень. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що указана постанова є чинною на момент ухвалення рішення.

Однак, як вбачається з матеріалів справи оскаржуване рішення у даній справі ухвалено судом 09.11.2015, в той час як постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 у справі № 826/8679/14 було скасовано ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.10.2015. Тобто на момент ухвалення оскаржуваного рішення (09.11.2015) суд першої інстанції не міг посилатись на обставини, встановлені в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 у справі № 826/8679/14, оскільки таку було скасовано до ухвалення рішення в даній справі (15.10.2015). Указана ухвала була долучена до матеріалів справи 09.11.2015, тобто до ухвалення оскаржуваного рішення (т. 1 а.с. 128 - 133). А тому обставини на, які посилався суд першої інстанції та зроблені на їх основі висновки, визнаються передчасними, а в цій частині - мотивувальна частина рішення суду першої інстанції - зміні.

Крім того, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції взяв до уваги те, що рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у справі №910/4528/15-г, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 13.03.2014, укладений між Київською міською радою та ТОВ «Вагра». Визнано відсутнім у ТОВ «Вагра» права користування земельною ділянкою.

Позивач до ухвалення оскаржуваного рішення долучив до матеріалів справи копію першого аркушу заяви про перегляд судового рішення у справі № 910/4528/15-г за нововиявленими обставинами.

Так, скаржник заявив клопотання про зупинення розгляду справи в суді першої інстанції у зв`язку з тим, що обставини, які зумовили зупинення провадження у справі перед цим (розгляд адміністративної справи №826/8679/14) не були усунені. Зокрема, провадження у справі було закрито та зазначено про підвідомчість даного спору господарській юрисдикції, що і стало в подальшому підставою для перегляду судових рішень у господарській справі № 910/4528/15-г. Указане клопотання не було задоволено судом першої інстанції.

За результатами розгляду господарської справи № 910/4528/15-г було скасовано рішення Київської міської ради від 23.10.2013 №419/9907 «Про передачу ТОВ «Вагра» земельної ділянки для будівництва, обслуговування та експлуатації житлового будинку на вул. Волгоградській, 25 у Солом`янському районі м. Києва» та визнано недійсним договір оренди земельної ділянки. Також визнано відсутнім у ТОВ «Вагра» права користування земельною ділянкою площею 0, 1521 га по вул. Волгоградській, 25 у Солом`янському районі м. Києва.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає про безпідставність посилань скаржника на необхідність зупинення провадження у даній справі до розгляду справи № 910/10436/18 з огляду на те, що норми процесуального права (ст. 227, 228 ГПК України) не передбачаються такої підстави для зупинення провадження, як об`єктивна неможливість розгляду даної справи до розгляду пов`язаної із пов`язаною з даною справою справи (справа № 910/10436/18, за доводами заявника, пов`язана зі справою № 910/4528/15-г, яка пов`язана з даною справою). Тому суд апеляційної інстанції навіть з урахуванням того, що ухвала Верховного Суду датовано 27.08.2020, не знайшов підстав для поновлення строку для подачі відповідного клопотання з власної ініціативи.

Підставою для скасування рішення Київської міської ради від 23.10.2013 №19/9907 стало те, що останнє було прийнято з порушенням вимог норм ст. 120, 124, 134, 135 Земельного кодексу України, без проведення земельних торгів. Відповідно наведене стало підставою для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Разом з цим, будь-яких доказів, які б підтверджували факт надання земельної ділянки ТОВ «Вагра» з порушенням містобудівної документації та з порушенням будівельних норм, державних стандартів, про які зазначав суд першої інстанції, посилаючись на постанову в адміністративній справі (яку було скасовано на момент ухвалення рішення), матеріали справи не містять. Так і не місять матеріали справи доказів зміни цільового призначення земельної ділянки, про які вказував суд першої інстанції.

Крім того, матеріали справи містять витяг з протоколу № 8 засідання постійної комісії Київради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 09.04.2015, на якому розглядався висновок управління правового забезпечення щодо можливості розірвання спірного договору оренди. Зокрема, із вказано слідує, що комісія вважає передчасним вирішення питання щодо розірвання договору оренди, оскільки постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 у справі № 826/8679/14 оскаржено в касаційному порядку, а рішення господарського суду у справі № 910/4528/15-г про визнання недійсним - в апеляційному порядку.

Відповідно до положень ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Отже, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Відповідно до ч 1, 4 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним чинним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору).

При цьому підстав для дострокового припинення або розірвання договору, передбачених п. 11.4., 11.5. договору оренди (зокрема, використання не за цільовим призначенням) матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених приписами Цивільного кодексу України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

З огляду на наведене, Північний апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому ст. 188 Господарського кодексу України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором. Аналогічний висновок викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №916/1684/18.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що у Київської міської ради були відсутні підстави для розірвання договору оренди (на які послався відповідач в оскаржуваному рішенні) на момент ухвалення оспорюваного рішення від 28.05.2015, про передчасність таких дій зазначали підрозділи самого відповідача. Доказів зворотного матеріали справи не містять. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, в порушення принципу повноти судового провадження, не дослідив обставини, які визнав встановленим за наявності в матеріалах справи зворотнього (скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 у справі № 826/8679/14). А тому висновок суду першої інстанції про порушення орендарем умов договору оренди щодо зміни цільового призначення визнається необґрунтованим.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення, договір оренди земельної ділянки від 13.03.2014, укладений між Київською міськрадою та ТОВ «Вагра», визнано недійсним у справі № 910/4528/15-г. Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2015 у справі № 910/4528/15-г, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015, було визнано відсутнім у ТОВ «Вагра» права користування земельною ділянкою площею 0, 1521 га

За загальним правило норми ст. 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Тобто на момент ухвалення оскаржуваного рішення, так і на момент ухвалення даної постанови, договорі оренди земельної ділянки від 13.03.2014, укладений між Київською міськрадою та ТОВ «Вагра», було визнано недійсним в судовому порядку (на момент ухвалення оскаржуваного рішення набрало законної сили рішення у справі № 910/4528/15-г) та визнано відсутнім у ТОВ «Вагра» права користування відповідною земельною ділянкою. Про що правильно вказав суд першої інстанції , водночас, не застосував норми права, які підлягали до застосування.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом ст.15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.

Отже, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Однак, як вбачається з матеріалів справи на момент розгляду справи судом першої інстанції договір оренди земельної ділянки від 13.03.2014, укладений між Київською міськрадою та ТОВ «Вагра», було визнано недійсним. Також було визнано відсутнім у ТОВ «Вагра» права користування відповідною земельною ділянкою. За правилами ст. 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Отже, визнавши недійсним у судовому порядку договір оренди земельної ділянки та відсутнім у позивача права користування нею (а надалі - і рішення органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки в оренду), було встановлено факт відсутності у ТОВ «Вагра» будь-яких прав та інтересів за таким правочином. Що є підставою для відмови в позові.

При цьому суд апеляційної інстанції приймає доводи скаржника про неможливість розірвання недійсного правочину. Однак, ухвалення Київською міською радою рішення про розірвання договору стосовно недійсного правочину не породжує жодних прав та інтересів (як позитивних так і негативних) для позивача, оскільки відсутній сам предмет зміни. Ухвалення такого рішення (за умови чинності договору оренди) передбачало правові наслідки для самої ради для звернення до орендодавця з вимогою про розірвання договору або звернення з відповідним позовом до суду в порядку ст. 651, 652 Цивільного кодексу України ст. 188 Господарського кодексу України

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч. 4 ст. 4 ГПК України).

Ухвалюючи рішення у справі, суд має встановити чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку (п. 6 ч. 4 ст. 238, п. 3 ч. 1 ст. 282 ГПК України). Від цього залежить висновок суду щодо задоволення позову чи про відмову в позові.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

За таких обставин, враховуючи встановлення факту відсутності у позивача порушеного права внаслідок ухвалення Київською міською радою рішення про розірвання договору оренди земельної ділянки, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що така обставина є самостійною підставою для відмови в позові. А тому оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції даної постанови.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскаржуване рішення є ненормативним правовим актом одноразового застосування, яке вичерпало свою дію. Натомість подальша його реалізація залежала виключно від волі самого суб`єкта місцевого самоврядування, зокрема, звернення з відповідною вимогою до позивача або ж звернення з відповідним позовом до суду. А з урахуванням визнання недійсним у подальшому як рішення органу місцевого самоврядування, так і договору, розірвання якого було предметом спірного рішення (яке оскаржено по даній справі), то задоволення такого позову з формальних причин не ґрунтується на завданнях та основних засадах господарського судочинства (ч. 1, п. 1, 7 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права (ч. 1 ст. 277 ГПК України).

Отже, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що суд першої інстанції ухваливши по суті правильне рішення щодо відсутності підстав визнання нечинним та скасування рішення Київської міської ради III сесії VII скликання від 28.05.2015 «Про розірвання договору оренди земельної ділянки № 1100 від 13.03.2014 року», не врахував усіх обставин справи, у зв`язку з чим мотивувальна частина підлягає зміні.

Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги у даній справі та зміні рішення суду першої інстанції шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції даної постанови.

9. Судові витрати

З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги, однак відмови в задоволенні вимог скарги і позову по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАГРА» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 у справі № 910/13875/15 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 у справі №910/13875/15 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті апеляційну скаргу залишити без задоволення, резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 - без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.09.2020

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

М.Г. Чорногуз