ПОСТАНОВА

Іменем України

03 вересня 2020 року

Київ

справа №826/11304/16

адміністративне провадження №К/9901/30716/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Фідобанк» Коваленка Олександра Володимировича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Фідобанк» Коваленка Олександра Володимировича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у складі судді Мазур А.С. від 8 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Пилипенко О.Є., Глущенко Я.Б., Шелест С.Б. від 23 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Фідобанк» Коваленка О.В. (далі - Уповноважена особа Фонду у ПАТ «Фідобанк», відповідач), за участю третьої особи - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, третя особа), в якому просив:

- визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Фідобанк» Коваленка О.В. щодо включення ОСОБА_1 до переліку пов`язаних осіб банку та невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «Фідобанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Фідобанк» Коваленка О.В. виключити ОСОБА_1 з переліку пов`язаних осіб банку та подати до державної організації (установи, закладу) «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Фідобанк» за рахунок державної організації (установи, закладу) «Фонд гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до: заяви про розміщення банківського депозиту № 370365-980/2016 від 26 січня 2016 року; заяви про розміщення банківського депозиту № 370379-980/2016 від 26 січня 2016 року; заяви про розміщення банківського депозиту № 370394-980/2016 від 26 січня 2016 року; заяви про розміщення банківського депозиту № 370412-980/2016 від 26 січня 2016 року; заяви про розміщення банківського депозиту № 370431-980/2016 від 26 січня 2016 року; заяви про розміщення банківського депозиту № 370466-980/2016 від 26 січня 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що після віднесення ПАТ «Фідобанк» до категорії неплатоспроможних Уповноваженою особою не включено позивача до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. При цьому, позивачем наголошено, що згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру, відсутні дані про відокремлені підрозділи, що перешкоджає позивачу визначити ознаки, за якими Уповноважена особа визначає пов`язаних осіб банку. Крім того, за твердженнями позивача, останнього не призначали на відповідну посаду з дотриманням вимог постанови Правління Національного банку України від 8 вересня 2011 року № 306, а саме: відсутнє погодження Національного банку України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року, адміністративний позов задоволено частково, зокрема: визнано протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Фідобанк» Коваленка О.В. щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «Фідобанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Фідобанк» Коваленка О.В. надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Фідобанк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у редакції, яка діяла станом на момент запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Фідобанк», станом на момент затвердження протоколом засідання правління ПАТ «Фідобанк» № 46 від 26 травня 2015 року, а також станом на момент прийняття рішення про ліквідацію ПАТ «Фідобанк», не передбачали права Фонду в особі Уповноваженої особи на відмову у відшкодуванні коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, з огляду на віднесення певної особи, у тому числі позивача, до переліку пов`язаних з банком осіб, оскільки станом на момент виникнення спірних правовідносин такі обмеження стосувались лише осіб, які були членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 вересня 2017 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Фідобанк» звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу подано до суду 8 грудня 2017 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/11304/16, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом закінчений не був.

Ухвалою Верховного Суду від 2 вересня 2020 року прийнято до свого провадження адміністративну справу № 826/11304/16 за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ «УПБ» суддею-доповідачем Берназюком Я.О.

При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи письмових клопотань заявлено не було.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки тому, що на позивача, як на пов`язану з банком особу, не поширюються гарантії, визначені статтю 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», чим і було зумовлено невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «Фідобанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.

26 грудня 2017 року до суду надійшли письмові пояснення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у яких зазначалось про правомірність дій Уповноваженої особи Фонду щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ «Фідобанк», які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, оскільки позивач є пов`язаною з банком особою відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Від інших учасників справи відзиву чи заперечення на касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 на адресу ПАТ «Фідобанк» подано такі заяви про розміщення банківського депозиту: № 325993-980/2015 від 20 листопада 2015 року на суму 100 000,00 грн, № 370365-980/2016 від 26 січня 2016 року на суму 90 000,00 грн; № 370379-980/2016 від 26 січня 2016 року на суму 2000,00 грн; № 370394-980/2016 від 26 січня 2016 року на суму 2 000,00 грн; № 370412-980/2016 від 26 січня 2016 року на суму 2 000,00 грн; № 370431-980/2016 від 26 січня 2016 року на суму 2 000,00 грн; № 370466-980/2016 від 26 січня 2016 року на суму 2 000,00 грн.

На підтвердження перерахування грошових коштів у загальному розмірі 200 000,00 грн, згідно з вказаними заявами про розміщення банківського депозиту, у матеріалах справи містяться копії платіжних доручень.

На підставі рішення Національного банку України від 20 травня 2016 року № 8 «Про віднесення ПАТ «Фідобанк» до категорії неплатоспроможних» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято наказ від 20 травня 2016 року № 184 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Фідобанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку».

Згідно з даним рішенням розпочато процедуру виведення ПАТ «Фідобанк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 20 травня 2016 року до 19 червня 2016 року включно, призначено Уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ «Фідобанк», визначені статтями 37-39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленку О.В. строком на один місяць з 20 травня 2016 року до 19 червня 2016 року включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 9 червня 2016 року № 959 продовжено строки тимчасової адміністрації до 19 липня 2016 року та продовжено повноваження Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Фідобанк» Коваленка О.В. з 20 червня 2016 року по 19 липня 2016 року.

У подальшому Правлінням Національного банку України прийнято рішення від 18 липня 2016 року № 142-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Фідобанк», на підставі якого Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19 липня 2016 року № 1265 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Фідобанк» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Фідобанк» з 20 липня 2016 року по 19 липня 2018 року та призначено Уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Фідобанк» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Коваленку Олександру Володимировичу стром з 20 липня 2016 року по 19 липня 2018 року включно.

При цьому, згідно з наявною у матеріалах справи копією витягу з протоколу засідання правління ПАТ «Фідобанк» № 46 від 26 травня 2015 року, правлінням ПАТ «Фідобанк» затверджено Перелік пов`язаних осіб із ПАТ «Фідобанк» станом на 1 травня 2015 року, згідно з додатком № 1 до цього рішення. У додатку № 1 до вказаного рішення зазначено, зокрема, ОСОБА_1 .

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 вересня 2017 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 гривень; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченої Законом № 4452-VI; для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн.

Отже, Закон № 4452-VI пов`язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням НБУ постанови від 20 травня 2016 року № 8 «Про віднесення ПАТ «Фідобанк» до категорії неплатоспроможних» на депозитних рахунках (№ 325993-980/2015, № 370365-980/2016, № 370379-980/2016, № 370394-980/2016, № 370412-980/2016, № 370431-980/2016, № НОМЕР_1 ) ОСОБА_1 , знаходилась сума грошових коштів у загальному розмірі 200 000 грн.

Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 був пов`язаною з банком особою.

Так, згідно з положеннями пункту 4 частини четвертої статті 26 Закону № 4452-VI (у редакції, чинній після 12 серпня 2015 року) Фонд не відшкодовує кошти, зокрема, розміщені на вклад у банку особою, яка є пов`язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом року до дня прийняття такого рішення).

Відповідно до пунктів 3 та 7 частини першої статті 52 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (у редакції, чинній після 12 серпня 2015 року) пов`язаними з банком особами є, зокрема, керівники банку.

У свою чергу, частиною першою статті 42 Закону України «Про банки та банківську діяльність» встановлено, що керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер, його заступники, керівники відокремлених підрозділів банку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи копіями наказів від 12 липня 2013 року № 783/07к та від 23 січня 2014 року № 102к, позивач перебував на посаді заступника начальника Криворізького відділення № 1 ПАТ «ФКБ Банк», а потім переведений на посаду начальника Криворізького відділення № 1 ПАТ «Фідобанк», на якій працював з 20 січня 2014 року до 19 липня 2016 року.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов, дійшли до висновку про те, що на момент виникнення спірних правовідносин обмеження щодо виплати коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосувались лише осіб, які були членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Положеннями пункту 4 частини четвертої статті 26 Закону № 4452-VI (у редакції, чинній до 12 серпня 2015 року) передбачалось, що Фонд не відшкодовує кошти, зокрема, розміщені на вклад у банку особою, яка була членом спостережної (наглядової) ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії банку, якщо з дня її звільнення з посади до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних не минув один рік.

16 липня 2015 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку», який набув чинності з 12 серпня 2015 року. Цим Законом, зокрема, було внесено зміни до статті 26 Закону № 4452-VI, відповідно до яких пункт 4 частини другої викладено у новій редакції, а саме, встановлено, що Фонд не відшкодовує кошти за вкладом, розміщеним особою, яка є пов`язаною з банком особою або була такою особою протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних.

Вирішуючи питання про те, яка редакція статті 26 Закону № 4452-VI має бути застосована до спірних правовідносин (які тривають у часі), колегія суддів враховує, що особливістю провадження в адміністративних справах є те, що за загальним правилом спір вирішується шляхом оцінювання правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у певний момент часу (момент прийняття рішення або вчинення дії за зверненням суб`єкта приватного права; момент неприйняття рішення (нездійснення дії), коли існував відповідний обов`язок щодо його прийняття (здійснення дії). При цьому, зміна законодавчого регулювання відповідних обов`язків суб`єкта владних повноважень у майбутньому, як правило, не впливає на оцінку судом правомірності його дій, рішень або бездіяльності у момент їх фактичного здійснення (прийняття), незалежно від інстанції та часу розгляду позову, апеляційної або касаційної скарги.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справах № 813/2815/17 та № 804/4632/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 826/5238/17.

Колегія суддів враховує, що у справі, що розглядається, під час укладення договору банківського вкладу та розміщення коштів на рахунку позивача (20 листопада 2015 року та 26 січня 206 року), на дату запровадження у ПАТ «Фідобанк» тимчасової адміністрації (20 травня 2016 року) та у подальшому складання списків вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу, чинною була редакція статті 26 Закону № 4452-VI, яка встановлювала обмеження щодо відшкодування суми вкладу, розміщеного будь-якою пов`язаною з банком особою, включно з керівником відокремленого підрозділу банку (статті 42, 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Відповідно до статті 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави.

Згідно рішення Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

На цій підставі колегія суддів доходить до висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, застосували редакцію статті 26 Закону № 4452-VI, яка втратила чинність на момент виникнення спірних правовідносин.

Стосовно висновків судів попередніх інстанцій про неправомірність віднесення ОСОБА_1 до пов`язаних з банком осіб на підставі протоколу засідання правління ПАТ «Фідобанк» від 26 травня 2015 року № 46 колегія суддів зазначає наступне.

15 травня 2015 року набуло чинності Положення про визначення пов`язаних із банком осіб, затверджене постановою Правління Національного банку України від 12 травня 2015 року № 315.

Відповідно до пункту 2 цього Положення банки було зобов`язано подати до Національного банку України у строк до 29 травня 2015 року перелік пов`язаних із банком осіб станом на 1 травня 2015 року в електронному вигляді у форматі EXCEL за формою, наведеною в додатку до цієї постанови, та у подальшому надавати актуалізовану інформацію про пов`язаних осіб до 10 числа після звітного періоду.

Додатком до Положення визначено типи пов`язаних з банком осіб, до яких віднесено й керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній на момент включення ОСОБА_1 до переліку пов`язаних з банком осіб) для цілей цього Закону пов`язаними з банком особами визнавались, зокрема, керівники банку.

Отже, включення ОСОБА_1 до переліку пов`язаних з банком осіб відповідно до протоколу засідання правління ПАТ «Фідобанк» від 26 травня 2015 року № 46 відповідало вимогам закону та актам Національного банку України. При цьому, непоширення у цей період на позивача обмежень, встановлених частиною четвертою статті 26 Закону № 4452-VI не впливає на правомірність включення його до переліку пов`язаних осіб. Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, ОСОБА_1 продовжував перебувати на посаді керівника відокремленого підрозділу ПАТ «Фідобанк» до 19 липня 2016 року, тобто протягом року до дня прийняття Національним банком України рішення про віднесення такого банку до категорії неплатоспроможних (20 травня 2016 року). Тому Уповноважена особа Фонду обґрунтовано віднесла позивача до пов`язаних з банком осіб.

На цій підставі колегія суддів доходить до висновку, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, оскільки не застосували до спірних правовідносин статтю 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», яка визначала перелік пов`язаних з банком осіб, до яких відносились, зокрема, керівники банку.

Відповідно до частини першої та третьої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Крім того, у пункті 80 рішення у справі «Перес проти Франції» («Perez v. France», заява № 47287/99) ЄСПЛ зазначив, що гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції право на справедливий судовий розгляд включає право сторін, що беруть участь у справі, представляти будь-які зауваження, які вони вважають доречними до їхньої справи. Оскільки метою Конвенції є забезпечення не теоретичних чи ілюзорних прав, а прав фактичних і ефективних (див. рішення у справі «Артіко проти Італії» (Artico v. Italy), заява № 6694/74, пункт 33), це право можна вважати ефективним тільки в тому випадку, якщо зауваження були дійсно «заслухані», тобто належним чином враховані судом, який розглядає справу. Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (див. рішення у справі «Ван де Хурк проти Нідерландів» (Van de Hurk v. Netherlands), заява № 16034/90, пункт 59).

Також у пункті 71 рішення у справі «Пелекі проти Греції» (Peleki v. Greece, заява № 69291/12) ЄСПЛ нагадав, що внутрішнє рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене міркувань або якщо це міркування ґрунтується на явній помилці факту чи закону, допущеної національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (Moreira Ferreira v. Portugal (no 2), заява № 19867/12, пункт 85). З цього також випливає, що зобов`язання судових органів мотивувати свої рішення передбачає, що сторона судового розгляду може очікувати конкретної та чіткої відповіді на аргументи, що є визначальними для результату судового провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність задоволення касаційної скарги Уповноваженої особи Фонду, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Оскільки колегія суддів приймає рішення на користь суб`єкта владних повноважень, то за відсутності документального підтвердження судових витрат, понесених суб`єктом владних повноважень на залучення свідків та проведення експертиз, відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Фідобанк» Коваленка Олександра Володимировича задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 вересня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2017 року скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко