ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2020 року м.Дніпро Справа № 908/2261/17

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Антоніка С.Г.

при секретарі судового засідання Абадей М.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Киян Я.С., довіреність №б/н від 20.12.2019 р., адвокат;

від відповідача: Бурдак О.В., довіреність №Др-200-1219 від 20.12.2019 р., адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.02.2020 у справі №908/2261/17 (суддя Мірошниченко М.В., повний текст складено та підписано 20.02.2020)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова станція", м. Бердянськ Запорізької області

до відповідача Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз", м. Запоріжжя

про відшкодування збитків

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова станція" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" про стягнення збитків у вигляді неодержаного доходу в сумі 21039700,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неотриманням позивачем доходу від реалізації на орендованій ним газонаповнювальної компресорної станцції газу метану через безпідставне припинення відповідачем газопостачання природного газу і його розподілу 30.01.2015р. у відповідності до укладених з ним договорів про розподіл природного газу № Т-ПР-21018 від 10.12.2012р. та постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-ПР-211018 від 10.12.2012р. і подальше не відновлення газопостачання та розподілу природного газу після виконання ремонту та повірки лічильника газу ВРСГ-1 № 3550 за період з 01.02.2015р. по 01.06.2017р.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.02.2018 у справі № 908/2261/17 (суддя Смірнов О.Г.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2018, у позові відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова станція" задоволено частково. Рішення Господарського суду Запорізької області від 19.02.2018 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2018 скасовано, справу № 908/2261/17 направлено на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.02.2020 у справі №908/2661/17 замінено найменування відповідача у справі № 908/2261/17 на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз", код ЄДРПОУ: 03345716. Позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова станція" 25 900 000, 00 грн - збитків у вигляді неодержаного доходу, 240000,00 грн - судового збору за подання позовної заяви.

Рішення вмотивовано тим, що матеріалами справи підтверджується наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме, протиправної поведінки відповідача - не відновлення розподілу природного газу на об`єкті АГНКС позивача; збитків (упущеної вигоди) та їх розмір; причинного зв`язку між протиправною поведінкою (бездіяльністю) відповідача та збитками - внаслідок неправомірної бездіяльності відповідача позивач не міг вести господарську діяльність з експлуатації автомобільної газонаповнювальної компресорної станції; вини відповідача.

Крім того, як встановлено судом позивачем вчинялись дії щодо відновлення становища, а саме: направлялися листи відповідачу з вимогами розпломбувати вхідну засувку газоспоживного обладнання (листи від 30.01.2015 вих. № 80, від 02.02.2015 вих. № 81, від 03.02.2015 вих. № 83, від 05.02.2015 вих. № 84, від 26.03.2015 вих. № 104, від 07.05.2015 вих. № 121, від 03.06.2015 вих. № 133, від 02.07.2015 вих. № 139, від 26.08.2015 вих. № 159 (т. 1 а.с. 93-103), позивач звертався до суду за захистом своїх порушених прав, тобто, вчинялись заходи для одержання доходу.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз", в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач посилається на те, що Господарський суд Запорізької області неправильно і неповно дослідив докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.

За твердедженням скаржника Господарський суд Запорізької області фактично обмежився рішеннями Господарського суду Запорізької області у справах № 908/904/16 та 908/4966/15, які набрали законної сили, встановлено можливість використання приладу обліку газу ВРГС-1 виробництва НВП "ИРВИС" РФ, наявність у позивача підтвердженого обсягу газу для транспортування, відсутність заборгованості за договором на розподіл природного газу № Т-ПР-21018 від 10.12.2012 року, відсутність передбачених законодавством підстав для не відновлення газопостачання позивачу, що свідчить про протиправність (неправомірність) поведінки відповідача з не відновлення позивачу розподілу природного газу на об`єкт газопостачання (арк. 12 рішення суду).

Як встановлено судом при розгляду спору у справі № 908/4966/15, позивач має підтверджений обсяг газу для транспортування, заборгованість за природний газ та за розподіл природного газу у позивача відсутня.» (арк. 12 рішення суду).

Однак, на час виникнення спірних правовідносин нормативним документом, який регулював відносини, які виникають між газопостачальними, газорозподільними, газотранспортними підприємствами та споживачами природного газу (крім населення) були Правила користування природним газом для юридичних осіб, затверджені постановою НКРЕКП від 13.09.2012 року № 1181 (далі - Правила № 1181). Правила № 1181 втратили чинність 27.11.2015 року у зв`язку із набранням чинності Кодексом газорозподільних систем.

Апелянт вважає, що ТОВ «Газова станція» належними та допустимими доказами, не доведено, що обсяг природного газу, з якого обчислено вартість недовідпущеного природного газу (з обсягів якого позивач обчислює упущену вигоду), був виділений постачальником - ТОВ «Інтер Енерго Трейд» для потреб позивача на відповідний розрахунковий період з 01.02.2015 року по 01.06.2017 року, та підтверджений Оператором ГТС (включений до підтвердженої номінації) у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.

Посилаючись на обставини викладені в рішенн Господарського суду Запорізької області від 19.04.2017 у справі №908/4966/15, скаржник звертає увагу апеляційного суду, що виходячи з аналізу правових норм викладених вище, механізм постачання природного газу у газотранспортній системі є наступним. Замовник повідомляє оператора газотранспортної системи про обсяг природного газу та перелік споживачів, що мають отримати даний газ. Після проведення ряду перевірок оператор газотранспортної системи погоджує даний обсяг, повідомляє оператора газорозподільної системи про обсяги та відповідних споживачів. У свою чергу, оператор газорозподільної системи повідомляє кінцевих споживачів про підтверджені обсяги газу, які можуть бути ним спожиті.

З огляду на викладене, з доказів, якими керувався Господарський суд Запорізької області при винесенні рішення від 12.02.2020 року у справі №908/2261/17, не вбачається, що обсяг запланованого ТОВ «Інтер Енерго Трейд» газу є підтвердженим (погодженим) Оператором газотранспортної системи, тобто включеним до підтвердженої номінації на відповідний місяць.

Вважає, що суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні дійшов передчасного та помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову ТОВ «Газова станція», оскільки з огляду на зазначене вище, компенсація Оператором ГРМ споживачу завданих збитків, згідно положень Кодексу ГРС можлива, зокрема, за умови доведення факту підтвердженого обсягу природного газу. Однак, в даному випадку такі докази в матеріалах судової справи відсутні.

За доводами апелянта розмір упущеної вигоди ТОВ «Газова станція», який за розрахованим експертом висновком у сумі 25 900 000,00 грн. є абстрактним, оскільки виходячи із отриманої суми неодержаного доходу не вирахувано витрати у сумі витрат, пов`язаних з розподілом природного газу; витрат ТОВ «Газова станція» на придбання природного газу у спірний період; витрат за спожиту електроенергію; витрат за отримання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами та ін.

Зазначає, що хибно взяті до уваги судом висновки експертів не є належними доказами, що підтверджують завдані позивачу збитки-у вигляді упущеної вигоди, оскільки в основу розрахунку експертів було покладено суму неодержаного доходу, в розрахунок якої взято в розрахунок: обсяг природного газу міг отримати позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова станція") у період: з 01.02.2015 по 01.06.2017, виходячи з планових обсягів постачання (транспортування) природного газу, що визначені договорами від 13.03.2015 № З, Г-031/14 від 01.04.2014, Г-416/17 від 01.02.2017, № Т-ПР-21018 від 10.12.2012, № ТП-ПР-21018 від 10.12.2012 за період з 01.02.2015 по 01.06.2017 шляхом множення на вартість природного газу.

За доводами Товариства, періодом який передує спірному є 2014 рік.

Так, у позові ТОВ «Газова станція» зазначає, що реальний обсяг реалізованого природного газу у 2014 році через АГНКС становив 718 932 м3, про свідчать підписані між відповідачем та позивачем акти прийому-передачі природного газу за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р.

Проте, підписані між відповідачем та позивачем акти прийому-передачі природного газу за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. надані позивачем не є беззаперечними доказами, що підтверджують прибуткову діяльність підприємства за попередній період.

Так, судом першої інстанції не досліджувались факти та обставини які б підтверджували реальність доходів, витрат, прибутків і збитків та баланс підприємства від діяльності підприємства ТОВ «Газова станція» за звітний період 2014 р.

Позивач докази які б підтверджували реальність доходу за попередній період позивач до суду не надав, проте AT «Запоріжгаз» направлено адвокатські запити на ім`я начальника Головного управління статистики у Запорізькій області та на ім`я начальника Головного управління ДПС у Запорізькій області про надання офіційної інформації щодо доходів, витрат, прибутків і збитків та баланс підприємства від діяльності підприємства ТОВ «Газова станція» за звітний період 2014 р. за встановленою формою державної звітності форма №1-м, №2-м «Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємства».

AT «Запоріжгаз» зазначає, що при розгляді спірних правовідносин місцевий суд не дав належної оцінки висновку експерта №681/682-19 від 08.11.2019 року яким досліджена копія договору №ТП-ПР-21018 від 10.12.2012 року відповідно до додатку 2 якого експертом при дослідженні взято період з лютого по грудень 2015 року, що в подальшому відобразилось в результатах проведених експертом досліджень. Оскільки, місцевий суд у своєму рішенні встановив, що дія договору була припинена з 01.07.2015 року в силу закону (анулювання ліцензії ПАТ «Запоріжгаз»), проте зазначений вище висновок експерта, яким не враховано припинення дії зазначеного договору Господарський суд Запорізької області дослідив як належний доказ.

За таких обставин, судом першої інстанції не встановлена реальна можливість отримання позивачем коштів у розмірі 25 900 000,00 грн., у зв`язку з припиненням газопостачання в період з 01.02.2015 року по 01.06.2017 року, у зв`язку із відсутністю в матеріалах справи документів, що підтверджували б отримання цієї суми в майбутньому.

Крім того, матеріали справи не містять доказів понесення ТОВ «Газова станція» витравт на оплату обсягу газу постачальнику - ТОВ «Інтер Енерго Трейд» або інших втрат внаслідок припинення газопостачання.

Апелянт наголошує, що в матеріалах справи № 908/904/16 наявний паспорт «Расходомера Лічильника газу ВРСГ-1», що використовує ТОВ «Газова станція», з якого вбачається, що 25.02.2016р. він пройшов позачергову повірку з позитивними результатами.

Таким чином, Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.11.2016 року у справі № 908/904/16, судом встановлено, що лічильник газу ВРСГ-1 виробництва НВП ИРВИС РВ №3550 відповідає вимогам норм чинного законодавства, необхідним для надання позивачу послуг з розподілення природного газу з дати його позачергової повірки - 25.02.2016р.

При цьому, 01.12.2015 року набрала чинності постанова НКРЕКП №2498 від 30.09.2015 року Про затвердження Типового договору розподілу природного газу та ПАТ «Запоріжгаз» листом від 27.11.2015 року попередив ТОВ «Газова станція» про те, що договір №Т-ПР-21018 від 10.12.2012 року не відповідає вимогам законодавства та повідомив про припинення дії договору на підставі його п. 11.1. Тому договір № Т-ПР-21018 від 10.12.2012 року фактично припинив свою дію з 01.01.2016 року.

ПАТ «Запоріжгаз» було зобов`язане укласти договір на розподіл природного газу з ТОВ «Газова станція» рішенням господарського суду Запорізької області по справі №908/904/16 від 18.11.2016 року, яке набрало законної сили 11.01.2017 року. Тобто до цього моменту договірних відносин між сторонами фактично не було, відтак, зазначене спростовує висновки суду про невиконання AT «Запоріжгаз» договірних зобов`язань.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова станція" у відзиві на апеляційну скаргу стосовно різниці в обсягах підтверджених до транспортування та заявлених у розрахунку суми збитків, зазначає, що підтверджені обсяги газу, які були необхідні для відновлення газопостачання та обсяги природного газу, заявлені у розрахунку суми збитків відрізняються з причин різних обставин їх застосування.

Неодержаний дохід у сумі 25 900 000 грн, підтверджений двома висновками судово-економічних експертиз (висновок судово-економічної експертизи Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 681/682-19 і висновок експерти № 03/02-19), а твердження відповідача про абстрактність розрахунків є лише його домислами та жодними доказами чи фактами не підтверджується. Відповідач не зазначає на якій правовій підставі грунтуються його доводи про неможливість розрахунку суми збитків у вигляді неодержаних доходів без вирахування жодних витрат.

Щодо актів прийому-передачі природного газу за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, підписаних позивачем та відповідачем, які на думку відповідача, не є беззаперечними доказами що підтверджують прибуткову діяльність підприємства за попередній період.

Зазначені акти є доказами у даній справі, які підтверджують можливість позивача отримати до подальшого продажу обсяг природного газу від відповідача та інших постачальників. З урахуванням особливості технологічного процесу продажу природного газу через АГНКС, можливості щодо зберігання природного газу у товариства не має, а отже обсяг отриманого газу від AT «Запоріжгаз» через газотранспортну систему дорівнює обсягу газу, реалізованого кінцевому споживачу для заправки автомобілів.

За доводами позивача обов`язок відповідача щодо укладання договору розподілу природного газу з ТОВ «Газова станція» був визначений не рішенням суду у справі № 908/904/16, яке набрало законної сили 11.01.2017 p.. а первинно Постановою НКРЕ КП від 30.09.2015 № 2498. А весь період часу з дати набрання чинності Постанови НКРЕКП № 2498 (01.12.2015 р.) до дати укладання договору розподілу газу у новій редакцій (16.03.2017 р.) відповідач грубо порушував чинне законодавство і права споживача ТОВ «Газова станція».

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.04.2020 (суддя - доповідач Дармін М.О.) апеляційна скарга залишена без руху у зв`язку з невиконанням апелянтом вимог п. 3 ч.3 ст. 258 ГПК України.

14.04.2020 до Центрального апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги із доданими доказами надіслання її копії з додатками Позивачу у справі.

14.04.2020 у зв`язку з перебуванням у відпустці судді - доповідача Дарміна М.О. для вирішення питання відкриття апеляційного провадження по справі здійснений автоматизований перерозподіл, за результатами якого справа передана колегії суддів у складі головуючого судді Широбокової Л.П., суддів Антоніка С.Г., Іванова О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2020 колегією суддів у складі: головуючого судді Широбокова Л.П., судді: Іванов О.Г., Антонік С.Г., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.02.2020 у справі №908/2261/19. Вказаною ухвалою поінформовано учасників справи, що через запровадження постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року N211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2020 року №215, на всій території України карантину із забороною, зокрема, проведення всіх масових заходів, учасники справи про дату та час судового засідання будуть повідомленні додатково.

05.05.2020 у зв`язку з виходом з відпустки судді-доповідача Дарміна М.О., на підставі розпорядження керівника суду №459/20 від 05.05.2020р., було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було передано справу раніше визначеному складу суду у складі: головуючий суддя - Дармін М,О., судді: Іванов О.Г., Антонік С.Г., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2020.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.05.2020 вищезазначаною колегією суддів приянято до свого провадження справу №908/2261/17. Розгляд справи №908/2261/17 призначено в судовому засіданні на 17.06.2020 на 12:0. Рекомендовано учасникам справи утриматись від безпосередньої присутності в залі суду, прийняти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, у тому числі, відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 23.04.2020 №196, надати клопотання про розгляд справи за їх відсутності; У випадку безпосередньої участі учасників справи в судовому засіданні обов`язковою є наявність засобів особистого захисту (масок, рукавичок, тощо); Визнано явку представників в судове засідання не обов`язковою.

01.06.2020 до Центрального апеляційного господарського суду надійшло кулопотання відповідача про витребування доказів, розглянувши дане клопотання, корлегія суддів вважає за необхідне залиши його без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно ч.2,3 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. (ч.2 ст. 81 ГПК України).

Враховуючи вище викладене, колегія суддів доходить висновку, що відповідач не підтвердив неможливість подання відповідного клопотання до суду першої інстанції.

17.06.2020 ухвалою суду у судовому засіданні оголошено перерву до 01.07.2020 на 12:20 год, дозволено позивачу надати суду письмові пояснення з посиланням на відповідні докази на питання визначені судом у відповідній ухвалі.

01.07.2020 ухвалою суду у судовому засіданні оголошено перерву до 08.07.2020 на 12:00 год.

08.07.2020 ухвалою суду у судовому засіданні оголошено перерву до 26.08.2020 на 12:00 год, дозволено позивачу та відповідачу надати суду письмові пояснення з посиланням на відповідні докази на питання визначені судом у відповідній ухвалі.

26.08.2020 оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

10.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз", новим найменуванням якого є Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Запоріжгаз» (за договором - Газорозподільне підприємство, відповідач у справі), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Газова станція" (за договором - Замовник, позивач) укладений договір на розподіл природного газу № Т-ПР-21018 (далі - договір), відповідно до пунктів 2.1, 2.2 якого Газорозподільне підприємство зобов`язується надати Замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об`єктів Замовника або його споживачів (далі - пункт призначення) відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності Сторін. Пункти призначення з переліком комерційних вузлів обліку природного газу та газоспоживаючого обладнання (далі - комерційні вузли обліку) визначаються сторонами у додатку до договору за формою, наведеною у додатку 1 до цього договору. Замовник зобов`язується сплатити Газорозподільному підприємству вартість послуги транспортування природного газу ГРМ у розмірі, строки та порядку, передбачені умовами договору (т. 1 а.с. 28-37).

До вказаного договору між сторонами була підписана Додаткова угода № 1 від 20.02.2013 (т.1 а.с. 41).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що договірні обсяги транспортування природного газу Замовника ГРМ визначаються в додатку до Договору по кожному об`єкту Замовника або його споживачів за формою, наведеною у додатку 2 до цього договору.

Згідно з п. 3.2 договору підставами для транспортування природного газу ГРМ є: - підтверджені в установленому порядку оператором Єдиної газотранспортної системи України (далі - Оператор) місячні обсяги природного газу в постачальника, виділені для забезпечення об`єктів споживачів (далі - підтверджені обсяги); - наявність договору на постачання природного газу або договору на закупівлю імпортованого природного газу у нерезидентів для використання як технологічної сировини без права реалізації такого газу відповідно до вимог законодавства. Газорозподільному підприємству надається Замовником витяг з договору на постачання природного газу щодо договірних обсягів природного газу, завірений в установленому законодавством порядку.

Умовами пунктів 3.3 - 3.6, 3.9 договору сторони визначили, що Газорозподільне підприємство транспортує природний газ у загальному потоці газу від пунктів приймання-передачі газу в ГРМ до пунктів призначення в обсягах, підтверджених Оператором. Місячний обсяг транспортування природного газу ГРМ до пунктів призначення не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Розподіл підтвердженого обсягу природного газу протягом місяця здійснюється, як правило, рівномірно, ураховуючи середньодобову норму (далі - добова норма), яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого Оператором обсягу природного газу на кількість днів протягом цього місяця. Обсяг протранспортованого природного газу ГРМ підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг з транспортування природного газу ГРМ (далі - акт наданих послуг), що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку, визначених у додатку до Договору. Акти наданих послуг є підставою для остаточних розрахунків Замовника з Газорозподільним підприємством.

Порядок розрахунків визначений в розділі V Договору.

Так, відповідно до пунктів 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 5.5 договору (з урахуванням редакції додаткової угоди № 1 від 20.02.2013) розрахунки за послуги з транспортування природного газу ГРМ здійснюються за тарифом на транспортування природного газу розподільними трубопроводами за 1000 куб.м (далі - тариф), встановленим для Газорозподільного підприємства Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Тариф, зазначений у пункті 5.1 цього розділу, є обов`язком для сторін з дати набрання ним чинності. Визначена на його основі вартість послуги з транспортування природного газу газорозподільними трубопроводами буде застосовуватись сторонами при складенні актів наданих послуг та розрахунків за ці послуги згідно з умовами Договору. Розрахунковий період за Договором становить один місяць з 0800 години першого дня місяця до 0800 години першого дня наступного місяця включно. Місячна вартість послуг з транспортування природного газу ГРМ визначається як добуток тарифу на загальний обсяг протранспортованого природного газу, розрахованого на умовах, визначених у розділі ІV Договору, та податку на додану вартість. Загальна сума Договору складається з місячних сум вартості планових обсягів транспортування природного газу ГРМ Газорозподільним підприємством Замовнику. Оплата вартості послуг з транспортування природного газу ГРМ здійснюється Замовником на умовах 100%-ої попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу природного газу, визначеного сторонами в Договорі, за 5 (п`ять) банківських днів до початку місяця. У випадку недоплати за фактично протранспортований природний газ ГРМ за розрахунковий період Замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше 6 (шостого) числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з п. 11.1. договору він набирає чинності з дня його підписання та укладається на термін до 31 грудня 2013. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони повинні переоформити додаток до Договору, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк.

Сторонами до договору підписаний (укладений) додаток 1 «Перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання», яким визначене найменування АГНКС за адресою: вул. Приазовська, 114В, газоспоживне обладнання - 2 компресорні установки УКАБ-КПГ-00-270.

Із матеріалів справи слідує, що позивачем із ТОВ «Азов Інтрейд» були укладені договори № 2 від 01.10.2012 та № 9 від 30.06.2015 оренди об`єкта нерухомості - комплексу АГНКС (т. 1 а.с.17-20, 23-26).

Відповідно до п. 3.1 вказаних договорів оренди об`єкта нерухомості строк оренди складає 24 місяці (за кожним договором) з дати прийняття об`єкта, що орендується за актом передання-приймання.

На підставі акту передавання-приймання від 01.10.2012 (т. 1 а.с. 21) до договору оренди об`єкта нерухомості № 2 від 01.10.2012 та акту передавання-приймання від 01.07.2015 (т. 1 а.с. 27) до договору оренди об`єкта нерухомості № 9 від 30.06.2015 позивачу був переданий в оренду комплекс автомобільної газонаповнювальної компресорної станції (АГНКС).

Позивач в позові вказує, що основним і єдиним видом його діяльності був роздрібний продаж пального - газу метану для заправки автомобілів через АГНКС.

Як зазначив позивач, постачання природного газу до об`єкту газоспоживання забезпечувалося постачальником ТОВ "Інтер Енерго Трейд" за договором № Г-031/14 від 01.04.2014 (т. 1 а.с. 45-52) і гарантованим постачальником ПАТ "Запоріжгаз" згідно договору на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-ПР-21018 від 10.12.2012 (т. 1 а.с. 60-66).

Транспортування природного газу магістральними трубопроводами до газорозподільних мереж здійснювало ПАТ "Укртрансгаз" за договором № 3 від 13.03.2015 (т. 1 а.с. 81-85).

Розподіл природного газу від газорозподільних мереж забезпечувався ПАТ "Запоріжгаз" за договором № Т-ПР-21018 від 10.12.2012 (т. 1 а.с. 60-66).

Як зазначає позивач, з 01.07.2015 було анульовано ліцензію ПАТ "Запоріжгаз" на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу у відповідності до вимог статті 16 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" внаслідок відокремлення функцій з постачання та розподілу природного газу.

Внаслідок вказаних обставин дія договору на постачання природного газу № ТП-ПР-21018 від 10.12.2012 була припинена в силу закону, оскільки відповідач більше не міг забезпечувати постачання на об`єкт позивача. Разом з тим договір на розподіл, який був укладений між сторонами в редакції Типової форми договору згідно постанови НКРЕ від 06.09.2012 № 1164, залишився чинним.

30.01.2015 ПАТ "Запоріжгаз" припинило газопостачання на об`єкті АГНКС, про що представниками ПАТ "Запоріжгаз" в присутності представника ТОВ "Газова станція" був складений акт опломбування вхідної засувки від 30.01.2015 (т. 1 а.с. 88), в якому зазначено про перекриття та опломбування вхідної засувки (всередині шкафної) по вул. Приазовська, 114В у зв`язку з понадлімітним використанням природного газу. В акті ТОВ "Газова станція" викладені зауваження щодо акту.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.06.2016 рішення Господарського суду Запорізької області від 23.11.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2016 у справі № 908/4966/15 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області (т. 1 а.с. 139-148).

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.04.2017 (новий розгляд) у справі № 908/4966/15, яке набрало законної сили 05.05.2017 (т. 1 а.с. 149-161), позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова станція" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" задоволені частково, вирішено зобов`язати Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" відновити розподіл природного газу на об`єкті АГНКС, що експлуатується Товариством з обмеженою відповідальністю "Газова станція" за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Приазовська, 114-В шляхом розпломбування вхідної засувки газоспоживного обладнання. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова станція" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" в частині зобов`язання відновити постачання та транспортування природного газу на об`єкті АГНКС, що експлуатується Товариством з обмеженою відповідальністю "Газова станція" за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Приазовська, 114-В, відмовлено.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.11.2016 у справі № 908/904/16 (т. 1 а.с. 165-174), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2017 (т. 1 а.с. 175-181), позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова станція" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" задоволені повністю, вирішено зобов`язати Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Газова станція" договір розподілу природного газу шляхом направлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова станція" заяви-приєднання до типового договору природного газу, в редакції Постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, з персоніфікованими даними щодо комерційного вузла обліку, оснащеного лічильником газу ВРСГ-1 виробництва НВП "ИРВИС" РВ №3550.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2017 рішення Господарського суду Запорізької області від 18.11.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2017 у справі № 908/904/16 залишено без змін (т. 1 а.с. 182-188).

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Відповідно до абзацу 4 пункту 3.12. Постанови № 18 від 26.12.2011р. Пленуму ВГСУ " Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Предметом позову у даній справі є матеріально правова вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди в зв`язку із безпідставним припиненням відповідачем газопостачання природного газу і його розподілу у відповідності до укладених з ним договорів про розподіл природного газу № Т-ПР-21018 від 10.12.2012р. та постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-ПР-211018 від 10.12.2012р. і подальше не відновлення газопостачання та розподіл природного газу після виконання позивачем ремонту та повірки лічильника газу ВРСГ-1 № 3550 за період з 01.02.2015р. по 01.06.2017р.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до норм ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків або упущої вигоди.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частинами 1, 2 ст. 217 ГК України визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно правового висновку Верховного Суду України у справі № 906/824/17 (постанова від 12.10.2018) для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, зокрема, упущеної вигоди (у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України) необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; наявність збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою правопорушника та збитками; вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому, важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

При цьому, пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Відповідних правових позицій дотримується й Верховний Суд України у постанові від 18.05.2016 у справі № 6-237цс16 і Верховний Суд у складі Великої Палати у постанові від 30.05.2018 зі справи № 750/8676/15-ц.

Вирішуючи питання про наявність протиправної поведінки в діях відповідача, колегія суддів виходить з наступного:

10.12.2012р. між ПАТ "Запоріжгаз" (постачальник) та ТОВ "Газова станція" (споживач), яке здійснює роздрібну торгівлю стисненим природним газом через АГНКС, розташовану у м. Бердянську по вул. Приазовський, 114-в 10.12.2012 було укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № ТП-ПР-21018 та договір на розподіл природного газу № 21018 (т.1 а.с .60-73)

Відповідно до додатку 1 зазначеного договору, в якості комерційного вузла обліку природного газу сторони погодили використовувати лічильник газу ВРСГ-1 виробництва НВП "ИРВИС" РФ № 3550, який належить ТОВ "Газова станція" (т.1 а.с. 67).

Зазначений лічильник газу був встановлений на АГНКС у 2008 році та на час встановлення, перебував у Державному реєстрі засобів вимірювальної техніки, відповідно до Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність".

Однак, у зв`язку із припиненням серійного виробництва, 17.12.2009 лічильник газу ВРСГ-1 був вилучений із зазначеного реєстру.

ТОВ "Газова станція" експлуатує АГНКС, обладнану зазначеним лічильником на підставі укладеного 01.10.2012р. між позивачем та ТОВ «Азов Інтрейд» договору оренди об`єкта нерухомості № 2 від 01.10.2012р. (т.1 а.с. 17-20).

Відповідно до пункту 1.2.1 Договору оренди об`єкта нерухомості № 2 від 01.10.2012р. р. об`єкт, що орендується, розташований за поштовою адресою -71101, Запорізька обл. м.Бердянськ, вул. Приазовська, 114-а та являє собою:

Комплекс автомобільної газонаповнювальної компресорної станції, навіс (літера Р), павільон управління АГНКС (літера П), що має загальну площу 58,0 кв.м, два козирка до «П», два ганка до «П», паркани № 9, № 10, № 29, ГРПШ (№22), блок осушки (№23), компресорні установки (№№24,25), компресор тиску (№ 26), блискавкозахисник (№о27), замощення (І), підпірна стіна (№ 28), колонка № 30 та інші матеріальні цінності.

Відповідно до пункту 2.4 Договору оренди № 2 від 01.10.2012р. об`єкт, що орендується вважається переданим в оренду з моменту підписання акту передання - приймання.

01.10.2012р. уповноважені представники ТОВ «Азов Інтрейд» та ТОВ «ГАЗОВА СТАНЦІЯ» уклали Акт приймання - передачі до договору оренди об`єкта нерухомості № 2 від 01.10.2017р., відповідно до якого Орендодавцем було передано Орендарю об`єкт, що орендується, а саме:

Комплекс автомобільної газонаповнювальної компресорної станції, навіс (літера Р), павільон управління АГНКС (літера П), що має загальну площу 58,0 кв.м, два козирка до «П», два ганка до «П», паркани № 9, № 10, № 29, ГРПШ (№22), блок осушки (№23), компресорні установки (№№24,25), компресор тиску (№ 26), блискавкозахисник (№о27), замощення (І), підпірна стіна (№ 28), колонка № 30 та інші матеріальні цінності.

Земельну ділянку для обслуговування комплексу АГНКС, площею 0,2338га (т.1 а.с. 21).

30.01.2015р. Відповідач припинив газопостачання і склав акт пломбування вхідної засувки в зв`язку з понадлімітним використання природного газу. Акт містить письмові зауваження позивача, які свідчать про його незгоду з даним опломбуванням ( т.1 а.с. 88)

В подальшому позивач листами від 30.01.2015р. № 80 (т.1 а.с. 93); від 02.02.2015р. № 81 (т.1 а.с. 94); від 03.02.2015р. № 83 (т.1 а.с. 95); від 03.02.2015р. № 84 (т.1 а.с.96) вимагав терміново поновити газопостачання на об`єкт АГНКС по вул. Приазовській 114-в.

Відповідно до письмових пояснень позивача, наданих ним на виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2020р., ТОВ «Газова станція» не оскаржувало нарахування йому 255 792,16 грн, про яке його було сповіщено листом Бердянського управління з експлуатації газового господарства ПАТ «Запоріжгаз» від 03.02.2015р. № 0246 (т.5 а.с. 7)

Листом № 133 від 03.06.2015р. позивач сповістив ПАТ «Запоріжгаз» про необхідність прибуття представників ПАТ «Запоріжгаз» для прийняття лічильника газу ВРСГ-1 виробництва НВП «ИРВИС» РФ №3550 після повірки шляхом його пломбування, відновити газопостачання на об`єкт АГНКС по вул. Приазовській 114-в в м.Бердянськ (т.1 а.с. 101).

Аналогічні вимоги містяться в листі позивача № 139 від 02.07.2015р. (т.1 а.с. 102).

З урахуванням позицій сторін, викладених в їх заявах по суті, поясненнях, наданих на виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2020р. і змісту вищенаведеного листування, колегія судів доходить висновку, що спір між сторонами виник через відмову відповідача відновити розподіл природного газу у відповідності до умов договорів про розподіл природного газу № Т-ПР-21018 від 10.12.2012р. та постачання природного газу за регульованим тарифом у відповідності до умов договору № ТП-ПР-211018 від 10.12.2012р. з використанням для комерційного обліку природного газу лічильника газу ВРСГ-1 виробництва НВП «ИРВИС» РФ №3550 шляхом його пломбування і подальшого відновлення газопостачання та газорозподілу газу у відповідності до вищезазначених договірв і, відповідно, відмовою позивача ставити інший, ніж лічильник газу ВРСГ-1 виробництва НВП «ИРВИС» РФ №3550 , лічильник на орендованому ним у ТОВ «Азов Інтрейд» об`єкті нерухомості, який розташований за поштовою адресою -71101, Запорізька обл. м.Бердянськ, вул. Приазовська.

Відповідно до частин 1,4 статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Вживаючи заходи щодо зменшення можливих збитків від припинення газопостачання та розподілу природного газу, позивач, як вбачається зі змісту описової частини рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення №33-рш у справі № 02/21/31/15, звернувся до відділення АМК з заявами № 93 від 16.02.2015р. та № 95 ві 18.02.2015р., за наслідками розгляду яких 19.08.2015р. було прийняте рішення , пунтом 2 якого, визнано дії Публічного акціонерного товариства по газопостачання та газифікації «Запоріжгаз», які полягають у безпідставній відмові у використанні ТОВ «Газова станція» лічильника газу ВРСГ-1, передбаченого проектною документацією та умовами договорів для комерційного обліку природного газу на комплексі АГНКС, розташованому за адресою Запорізька обл., м.Бердянськ, вул.. Приазовська, 114-в внаслідок чого не можливо відновлення газопостачання на зазначений об`єкт ,порушенням законодавства про захист економічної конкуренції , передбаченим пунктом 1 частини 2 саттті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку транспортування природного газу розподільними газопроводами, шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. (т.1 а.с. 114).

В свою чергу, Публічноге акціонерне товариств по газопостачання та газифікації «Запоріжгаз» звернулося з відповідним позовом до Господарського суду Запорізької області і, рішенням місцевого господарського суду від 09.10.2015року у справі №908/4755/15, яке залишено без змін постановою ВГСУ від 23.03.2016р., позов задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним рішення адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 33-рш від 19.08.2015р. у справі № 02/21/31-15.

Як вбачається з тексту мотивувальної частини Постанови ВГСУ від 23.03.2016р. у справі № 908/4755/15 :

«У січні 2015 року лічильник газу ВРСГ-1 ТОВ "Газова станція" вийшов з ладу, про що, відповідно до вимог пункту 5.9 Правил обліку, листом від 22.01.2015 № 78 було повідомлено ПАТ "Запоріжгаз".

Вказаний прилад обліку 26.01.2015, в присутності представника позивача, було демонтовано, про що складено Акт демонтажу. В Акті демонтажу представниками ТОВ "Газова станція" було зазначено, що лічильник газу ВРСГ-1 знято для подальшого ремонту та проведення позачергової повірки.

ПАТ "Запоріжгаз" у Акті демонтажу було зазначено, що витратомір - лічильник газу ВРСГ-1 "ИРВИС" не внесений до Державного реєстру, що забороняє його використання для комерційного обліку газу та порушує вимоги пункту 3.6 Правил користування та пункту 5.5 Правил обліку. У зв`язку з вищезазначеним подальша експлуатація даного лічильника газу для комерційного обліку газу буде неможлива.

Ремонт та повірку лічильника газу ВРСГ-1 № 3550 для ТОВ "Газова станція" здійснило ТОВ НПП "Укргазгеоавтоматика" на підставі договору від 30.01.2015 №14/15-ПСК, укладеного з ТОВ "Газова станція".

Відповідно до свідоцтва про повірку витратомір-лічильник газу ВРСГ-1 №3550 на підставі державної повірки визнано придатним до експлуатації. Про придатність лічильника газу ВРСГ-1 зазначено і в Протоколі повірки від 30.01.2015 № И-014, підписаному державним повірником.

Листом від 02.02.2015 № 81 ТОВ "Газова станція" повідомило ПАТ "Запоріжгаз" про завершення ремонту лічильника газу ВРСГ-1 та необхідність направлення його представників для прийняття лічильника газу ВРСГ-1 після повірки. З аналогічними проханнями ТОВ "Газова станція" зверталось до ПАТ "Запоріжгаз" і в березні та травні 2015 року (листи від 26.03.2015 №104, від 07.05.2015 №121).

Листом від 14.04.2015 № 1429 "Запоріжгаз" відмовило ТОВ "Газова станція" у використанні лічильника газу ВРСГ-1, встановленого на об`єкті, як комерційного вузла обліку, та зазначило, що "... відповідно до вимог пункту 5.5 Правил обліку для комерційного обліку газу повинні застосовуватись ЗВТ, типи яких занесені до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки. Дана вимога носить імперативний, тобто обов`язковий до виконання характер". Крім того, ПАТ "Запоріжгаз" вказано, що відповідно до листа від 26.02.2015 № 08/973 ДП "Запоріжжястандартметрологія", наданого на адресу ПАТ "Запоріжгаз", витратоміри-лічильники газу вихрові ВРСГ-1 (виробник ТОВ НВП "ИРВИС", Російська Федерація) вилучено з Державного реєстру України засобів вимірювальної техніки станом на 01.01.2014.

На підставі вищевикладеного, ПАТ "Запоріжгаз" попередило ТОВ "Газова станція" про неможливість використання лічильника газу ВРСГ-1 виробництва НВП "ИРВИС" РФ №3550 на об`єкті АГНКС по вул. Приазовській, 114-в в місті Бердянську, як комерційного вузла обліку.

Після відмови позивача використовувати лічильник ВРСГ-1 в якості комерційного вузла обліку газу, ТОВ "Газова станція" звернулось до Запорізького територіального відділення Антимонопольного комітету України зі скаргою на дії ПАТ "Запоріжгаз", який розпочав розгляд справи.

Адміністративною колегією Запорізького територіального відділення Антимонопольного комітету України 19.08.2015 ухвалено рішення № 33-рш у справі № 02/21/31-15, яким дії позивача, що полягають у безпідставній відмові у використанні ТОВ "Газова станція" лічильника газу ВРСГ-1, передбаченого проектною документацією та умовами договорів для комерційного обліку природного газу на комплексі АГНКС, розташованому за адресою: Запорізька обл., м. Бердянськ, вул. Приазовська, 114-в, внаслідок чого неможливо відновлення газопостачання на зазначений об`єкт, визнані порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку транспортування природного газу розподільними газопроводами, шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Згідно з частиною 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за вказане порушення на позивача накладений штраф у розмірі 68000 грн, та зобов`язано його припинити порушення, шляхом використання для проведення взаєморозрахунків за обсяг протранспортованого та реалізованого природного газу на АГНКС показань лічильника газу ВРСГ-1 виробництва НВП "ИРВИС" РФ № 3550, передбаченого проектною документацією та договорами на постачання та розподіл природного газу. Для припинення порушення рішенням встановлений термін виконання - 10 днів з дня отримання рішення.

Згідно з п. 5.5 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України (правонаступником якого є Міненерговугілля) від 27.12.2005 № 618, для комерційного обліку газу повинні застосовуватись ЗВТ, типи яких занесено до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки та відповідають вимогам цих Правил.

ЗВТ, що підлягали державній метрологічній атестації, застосовуються для комерційного обліку газу за згодою облікової організації та споживача, що обумовлюється умовами договору.

Як встановлено господарськими судами на час встановлення лічильника газу ВРСГ -1, який використовується ТОВ "Газова станція" для комерційного обліку газу, та введення його в експлуатацію в 2008 році, він був занесений до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки за № 15871-00. У зв`язку з припиненням їх серійного виробництва 17.12.2009 зазначений тип лічильників було виключено з Державного реєстру. Проте, за згодою ПАТ "Запоріжгаз" та ТОВ "Газова станція" він експлуатувався та проходив державні повірки (остання в листопаді 2014).

ПАТ "Запоріжгаз" попередило ТОВ "Газова станція" про неможливість подальшої експлуатації даного лічильника для комерційного обліку.

Відповідач в оспорюваному рішенні такі дії ПАТ "Запоріжгаз" визнає такими, що суперечать чинному законодавству, оскільки жодним нормативно-правовим актом не встановлено право газорозподільного підприємства забороняти використовувати ЗВТ (вже прийнятого в експлуатацію) у разі вилучення цього ЗВТ з Державного реєстру у зв`язку з припиненням їх серійного виробництва.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" № 113/98-ВР від 11.02.1998 було зазначено, що метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки - дослідження засобів вимірювальної техніки з метою визначення їх метрологічних характеристик та встановлення придатності цих засобів до застосування.

Частиною 1 ст. 21 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" № 113/98-ВР від 11.02.1998 було передбачено, що до державного метрологічного контролю належать: уповноваження та атестація у державній метрологічній системі; державні випробування засобів вимірювальної техніки і затвердження їх типів; державна метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки; повірка засобів вимірювальної техніки.

Згідно із ст. 27 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" № 113/98-ВР від 11.02.1998 засоби вимірювальної техніки, не призначені для серійного виробництва в Україні або для ввезення на територію України партіями, на які поширювався державний метрологічний нагляд, підлягали державній метрологічній атестації. Державна метрологічна атестація засобів вимірювальної техніки здійснювалася метрологічними центрами, територіальними органами та метрологічними службами підприємств і організацій, уповноваженими на проведення державних випробувань чи повірки аналогічних засобів. Державна метрологічна атестація та оформлення її результатів проводилася у порядку, встановленому нормативними документами з метрології ЦОВМ.

Засоби вимірювальної техніки, що перебували в експлуатації, випускалися з серійного виробництва, ремонту та у продаж, видавалися напрокат, на які поширювався державний метрологічний нагляд, підлягали повірці, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" № 113/98-ВР від 11.02.1998.

Разом з тим, Закон України "Про метрологію та метрологічну діяльність" № 113/98-ВР від 11.02.1998 втратив свою чинність у зв`язку з прийняттям Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" № 1314-VII від 05.06.2014, який в свою чергу згідно з п. 1 Прикінцевих та перехідних положень набрав чинності лише з 01.01.2016, крім пункту 9 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення", який набирає чинності з дня опублікування цього Закону.

Таким чином, на момент виникнення, існування спірних правовідносин та під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, чинним був Закон України "Про метрологію та метрологічну діяльність" № 113/98-ВР від 11.02.1998.

З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано до спірних правовідносин норми Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" № 1314-VII від 05.06.2014, замість норм Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" № 113/98-ВР від 11.02.1998. При цьому, місцевий господарський суд зробив правильний висновок, що повірка та державна метрологічна атестація, це різні види державного метрологічного контролю, згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" № 113/98-ВР від 11.02.1998.

Згідно з листом ДП "Укрметртестстандарт" від 18.06.2015 № 39-22/060 "…ЗВТ, не занесені до Державного реєстру, підлягають державній метрологічній атестації. ЗВТ, які були введені в експлуатацію до дати з якої їх було вилучено з Державного реєстру, можуть застосовуватись до їх виходу з ладу або негативних результатів їхньої повірки".

На підставі викладеного, а також позиції, викладеної у згаданому листі, місцевий господарський суд дійшов висновку, що державній метрологічній атестації підлягають ЗВТ, що були вилучені з Держреєстру у зв`язку з припиненням їх серійного виробництва. Крім того, експлуатуватись ЗВТ виключені з реєстру можуть до настання одного з випадків: або до виходу з ладу (що і було зафіксовано актом від 26.01.2015 у цій справі) або до негативних результатів повірки. Якщо такий випадок настав - подальша експлуатація можлива за умови проходження ЗВТ метрологічної атестації.

При цьому, місцевим господарським судом було встановлено, що лічильник ВРСГ-1 не проходив державну метрологічну атестацію, а пройшов лише повірку.

Згідно з п. 2.3 Інструкції щодо умов і правил проведення ремонту засобів вимірювальної техніки, затвердженої наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.05.2005 № 108 ЗВТ, на які поширюється державний метрологічний нагляд, дозволяється застосовувати після ремонту лише за умови, якщо вони пройшли повірку або державну метрологічну атестацію.

Окрім того, місцевим господарським судом враховано, наданий ПАТ "Запоріжгаз" лист роз`яснення ДП "Всеукраїнський Державний НВЦ стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів" від 06.10.2015 № 39-22-092, в якому останнє роз`яснило, що "…Витратоміри лічильники ВРСГ(ділі-лічильники) не проходили чергові державні випробовування, тому були вилучені з державного реєстру. Після ремонту лічильники не проходили підтвердження відповідності при випуску з серійного виробництва, тому відносяться до ЗВТ, які виробляються одиничним зразком і підлягають державній метрологічній атестації. Метрологічна атестація ЗВТ це дослідження засобів вимірювальної техніки, які не підлягають державним випробовуванням, з метою визначення їх метрологічних характеристик та видачі відповідного документа згідно ДСТУ2681-94 "Метрологія. Терміни та визначення". Тому без проведення державної метрологічної атестації даного витратоміра-лічильника ВРСГ-1 подальше використання для комерційного обліку не можливе."

З урахуванням викладеного у справі, яка розглядається, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та визнання недійним рішення Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.08.2015 №33-рш у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права».

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає встановленим, що протягом часу з 01.02.2015р. по 31.12.2015р. дії відповідача бути такими, що відповідали вимогам Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" № 113/98-ВР від 11.02.1998р. і, відповідно, були правомірними.

Скасовуючи рішення господарського суду Запорізької області від 23.11.2015р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.02.2016р. у справі № 908/4966/15, Вищий господарський суд у своїй постанові від 21.06.2016р. давав наступні вказівки:

Судам попередніх інстанцій у вирішені спору належало встановити, чи набрало рішення суду у справі № 908/4755/15 законної сили та чи мають встановлені у ньому обставини преюдиційне значення для справи № 908/4966/15, чи впливають такі обставини на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до частини 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України , в редакції чинній на час прийняття господарським судом Запорізької області рішення (19.04.2017р.) у справі № 908/4966/15, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Натомість, приймаючи рішення у справі у справі № 908/4966/15, Господарський суд Запорізької області у своєму рішенні від 19.04.2017р., взагалі не врахував зазначених вказівок суду касаційної інстанції, обмежившись аналізом змісту рішення у справі № 908/904/16.

З аналізу змісту мотивувальних частин рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанції у справі № 908/904/16, колегією суддів встановлено, що звертаючись з відповідним позовом у справі № 908/904/16, позивач в якості підстав позову наводив обставини, які виникли після проходження 25.02.2016р. позачергової повірки лічильником газу ВРСГ-1 :

Так в мотивувальній частині рішення Господарського суду Запорізької області від 18.11.2016р. у справі № 908/904/16 зазначено наступне :

«В матеріалах справи наявний паспорт «Расходомера Лічильника газу ВРСГ-1», що використовує ТОВ «Газова станція», з якого вбачається, що 25.02.2016р. він пройшов позачергову повірку з позитивними результатами»;

В постанові Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2017р у справі № 908/904/16:

«У матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія паспорту витратоміра-лічильника газу ВРСГ-1 ИРВС 407000000 ПС, з якого вбачається, що за результатами позачергової повірки, здійсненої 25.02.2016, прилад обліку було визнано придатним до експлуатації. Строк чергової повірки 25.02.2018 (т. 2, а с. 135-143).

Виходячи з наведеного вище, колегія суддів доходить висновку, що позитивні результати повірки витратоміра-лічильника газу ВРСГ-1 ИРВС, який перебуває в експлуатації ТОВ «Газова станція» є достатньою правовою підставою для його використання для комерційного обліку газу.»

В мотивувальній частині Постанови ВГСУ від 05.04.2017р:

«… згідно з паспортом "Расходомера Лічильника газу ВРСГ-1", що використовує ТОВ "Газова станція" вказаний лічильник 25.02.2016 пройшов позачергову повірку, прилад обліку було визнано придатним до експлуатації; строк чергової повірки - 25.02.2018.

Оскільки, з 01.01.2016р. набрав чинності Закон України "Про метрологію та метрологічну діяльність" від 05.06.2014р. , яким не вимагалася обов`язкова державна метрологічна атестація, передбачена попередньою редакцією Закону, то проходження позачергової повірки, здійсненої 25.02.2016р. було достатньою підставою для висновку про те, що лічильник газу ВРСГ-1 виробництва НВП ИРВИС РВ № 3550 на час прийняття рішення відповідає вимогам чинного законодавства, необхідним для надання позивачу послуг з розподілу природного газу».

З урахуванням вищевикладеного корлегія суддів констатує, що аналіз правомірності відмови відповідача відновити розподіл природного газу і газопостачання до проходження позачергової повірки 25.02.2016р. судами в межах справи № 908/904/16 не здійснювався і відповідні правові висновки в цій справі відсутні.

Оскільки при прийняті рішень у справі № 908/904/16, судами різних інстанцій були враховувані дані щодо проходження позачергової повірки лічильником газу ВРСГ-1 виробництва НВП ИРВИС РВ № 3550 25.02.2016р. і не враховувалися обставини проходження повірки і не проходження державної метрологічної атестації протягом 2015 року, які встановлені в межах справи № 908/4755/15 , колегія суддів доходить висновку, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.04.2017р. у справі № 908/4966/16 встановлена протиправність поведінки відповідача ( у вигляді бездіяльності) та його вини, що призвело до позбавлення позивача можливості здійснювати господарську діяльність (продажу газу через АГНКС та отримувати прибутку) саме з часу проходження позачергової повірки, здійсненої 25.02.2016р.

Відповідно, висновок суду першої інстанції в частині того, що протиправна бездіяльність відповідача стала причиною, внаслідок якої позивач не зміг здійснювати продаж газу через АГНКС та отримувати прибуток в період часу з 01.02.2015р. по 31.12.2015р. є недоведеним , а висновок про те, що неправомірність дій відповідача встановлена рішеннями суду у справах № 908/904/16, № 908/4966/15 відносно періоду часу з 01.02.2015р. по 31.12.2015р. є таким, що не відповідає встановленим колегією суддів обставинам справи. Відповідні доводи апеляційної скарги визнають обгрунтованими і такими що відповідають фактичним обставинам справи.

З урахуванням вищевикладеного, доводи позивача про помилковість тверджень апелянта про неправильно обрахований судом період можливого стягнення збитків відхиляються як такі, що спростовуються вище встановленими обставинами і не відповідають фактичним обставинам справи.

Вирішуючи питання щодо протиправності поведінки відповідача в період після прийняття остаточного рішення у справі № 908/904/16, колегією суддів враховується зміст листування між сторонами та пояснення сторін, надані на виконання ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2020р. і вважає встановленим, що заяву приєднання № 094212О45ВН027, спрямовану відповідачем 28.02.2017р. позивач отримав 02.03.2017р., надавши на неї відповідь 09.03.2017р., оскільки, відповідно до пункту 2 відповіді «не зрозумілим було звідки взялися дані зазначені у направленій заяві - приєднання». (т.4 а.с. 142).

14.03.2017р. відповідач надав відповідь на лист позивача № 78 від 09.03.2017р. в якому навів розрахунок сумарної приєднаної потужності, який використано в заяві - приєднанні (т.4 а .с. 143).

16.03.2017р. заява -приєднання була підписана позивачем.

29.03.2017р. Відповідач спрямував на адресу Позивача відповідь про неможливість підключення до газопостачання ТОВ «Газова станція» через відсутність договору розподілу природного газу, відсутність встановленого вузла обліку природного газу і підтверджених обсягів природного газу на березень 2017 року (т.4 .а.с 146).

Постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2017р. у справі № 908/904/16 залишено без змін постанову Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2017р. та рішення Господарського суд Запорізької області від 18.11.2016р. у справі № 908/904/16, яким зобов`язано ПАТ «Запоріжгаз» укласти договір розподілу природного газу, в редакції Постанови НКРЕКП від 30.09.2015р. № 2498, з персоніфікованими даними щодо комерційного вузла обліку, оснащеного лічильником газу ВРСГ-1 виробництва НВП «ИРВИС» РФ № 3550.

02.06.2017р. Відповідач спрямував на адресу позивача лист, який поінформував адресата, що відповідно до рішення Господарського суду Запорізької області від 19.04.2017р. у справі № 908/4966/15 , яке набрало законної сили 05.05.2017р., його представники планують виїзд 06.06.2017р. на 12-00 на ТОВ «Газова станція» за адресою місто Бердянськ вулиця Приазовська, 114-в (т.1 а.с. 190).

Таким чином, відповідач протиправно зволікав в відновлені газопостачання до червня 2017 року і позивачем правильно обраховано кінцевий строк такої протиправної поведінки 01.06.2017р..

Оскільки відповідачем не доведено об`єктивна неможливість відновлення газопостачання і розподіл природного газу позивачеві в період після підписання заяви приєднання 16.03.2017р. до 02.06.2017р., його доводи щодо зволікань з боку позивача, які пітверджуються перепискою сторін протягом лютого - березня 2017 року відхиляються як необґрунтовані.

За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Вирішуючи питання про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача упущеної вигоди за період з 01.01.2016р. по 01.06.2017р., колегія суддів виходить з наступного:

Відповідно до пункту 2 глави 6 Розділу ХІ Кодексу ГРС (в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) перерахунок наданих послуг Оператора ГРМ та компенсація завданих споживачу збитків здійснюються з урахуванням такого:

у разі безпідставного припинення газопостачання (розподілу природного газу) споживачу з вини Оператора ГРМ він відшкодовує споживачу вартість або об`єм недовідпущеного природного газу, що обчислюється, виходячи з підтвердженого обсягу природного газу (норма застосовується щодо споживачів, що не є побутовими) або планового місячного об`єму споживання (норма застосовується щодо споживачів, що є побутовими) на відповідний період за договором розподілу природного газу та з урахуванням періоду безпідставного припинення газопостачання.

У разі якщо безпідставне припинення газопостачання завдало споживачеві матеріальної та/або моральної шкоди, Оператор ГРМ відшкодовує її у добровільному порядку або за рішенням суду.

Відповідно до частини 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, неправильним застосування норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню

Оскільки при прийняті рішення судом першої інстанції не було застосовано положення Кодексу ГРС (в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин), колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом було неправильно застосовано норми матеріального права, в зв`язку із чим суд апеляційної інстанції не обмежується доводами апеляційної скарги:

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так в Постанові Верховного суду від 18.02.2020р. у справі № 911/1109/19 містяться правові висновки щодо можливості стягнення недовідпущеного природного газу та упущеної вигоди, яка є збитками, що спричинені безпідставним припиненням газопостачання:

« 4.4. Щодо вимоги про стягнення упущеної вигоди у сумі 226 891, 91 грн колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Під збитками в розумінні частини другої статті 224 Господарського кодексу України розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду (стаття 225 Господарського кодексу України).

Для застосування такої відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б нею одержані, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов`язання іншою особою і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила її можливості отримати прибуток.

Крім того, при визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті особою для їх одержання.

Отже, у вигляді втраченої вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані.

В обґрунтування розміру заявленої до стягнення суми, позивачем додано висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 2-26/03 від 26.03.2019, проведеної на замовлення позивача експертом ТОВ "Український центр судових експертиз".

Суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку такому доказу, зазначив, що в основу розрахунку експерта було покладено суму неодержаного доходу, в розрахунок якої взято: середньодобову кількість реалізованого природного газу за попередній рік, а саме з листопада 2016 року по жовтень 2017 року та суму неодержаного доходу шляхом множення середньодобової кількості реалізованого природного газу за попередній рік на кількість днів призупинення діяльності АГНКС позивача та вартості природного газу.

Однак, як зазначив суд апеляційної інстанції, розрахунок розміру упущеної вигоди не може базуватись на даних попереднього періоду (листопад 2016 року по жовтень 2017 року), оскільки спірним періодом у даній справі є листопад 2017 року - січень 2018 року, а відтак, не може вважатися понесеними позивачем збитками у вигляді упущеної вигоди. Доказів того, що позивач однозначно отримав би такий же прибуток, як і у попередньому періоді, суду не надано.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведена реальна можливість отримання коштів у розмірі 226 891, 91 грн, у зв`язку з припиненням газопостачання в період з листопада 2017 року по січень 2018 року.»

В висновку науково-правової експертизи № 126/260е від 28.12.3018р., здійсненої на запит ТОВ «Газова станція`зроблені наступні правові висновки :

51.Поряд з цим, застосування термінології у цілях оподаткування та бухгалтерського обліку не підмінює зміст відносин, які виникають за наслідком неналежного виконання господарсько - правового застосування. Такі відносини передбачають особливості правової регламентації порядку відшкодування збитків у виді упущеної вигоди як неодержаного доходу, який особа могла б одержати на виконання окремих правочинів. В такому розумінні, у разі наявних для цього підстав, особа вправі отримати в рахунок відшкодування збитків «упущену/втрачену вигоду» як грошову суму, на отримання якої особа розраховувала на підставі укладених договорів та погодженої у таких договорах ціни.

58.Тому слід дійти до переконання, що у розумінні ст. 22 ЦК України, статей 193, 224, 225 Господарського кодексу України, 22, 623 Цивільного кодексу України упущена вигода [втрачена вигода] розглядається не в контексті показників фінансових результатів господарської діяльності Товариства за окреслений період в цілому, а конкретно за змістом тих зобов`язань перед іншими учасниками господарських відносин, які не були виконані ТОВ «Газова станція». Цим самим, правовідносини, які складаються з приводу стягнення упущеної вигоди, характеризуються конкретним змістом, пов`язаністю з невиконанням конкретних зобов`язань перед іншими учасниками господарських відносин, та, відповідно, не отриманням наперед визначених доходів [платежів] за такими конкретними зобов`язаннями.

Звертаючись з позовом до суду першої інстанції, позивачем, на обґрунтування своєї правової позиції щодо можливості отримання доходів від здійснення продажу газу метану було додано договори № 2-ГС від 31.12.2014р., укладений з ФОП Ковальовим Ю.Е. (т.2 а.с. 1-3) , № 3-ГС від 31.12.2014р., укладений з ФОП Коломоєць В.А. (т.2 а.с. 4-6) , № 4-ГС від 31.12.2014р., укладений з ТОВ «Аскет Шиппінг» (т.2 а.с. 7-8).

Вищезазначені договори є автентичнми в частині визначення розділу 2 «Ціна та порядок розрахунків» та розділу 3 «Обов`язки сторін».

Так, відповідно до пунтку 2.1 Договорів, ціна за 1м3 газу на дату укладання договору складає 11,00 грн в т.ч. ПДВ.

Відповідно до пунктів 2.2. ціна на газ динамічна та буде підвищуватися в залежності від коливання цін на постачання, розподлі та транспортування природного газу. Ціна на газ зазначена на інформаційному тало за адресою АГНКС на день відпуску є узгодженою між сторонами.

Відповідно до пунтку 3.1.1 договорів до початку планового місяця покупець зобов`язаний надати перелік транспортних засобів, що будуть обслуговуватися на АГНКС в плановому місяці.

Відповідно до пунтку 3.2.2, договорів, позивач зобов`язувався своєчасно надавати ФОП Ковальовим Ю.Е., ФОП Коломоєць В.А. та ТОВ «Аскет Шиппінг» достовірні відомості заправки автотранспорту, податкові накладні, рахунки - фактури та інше.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням відсутності в матеріалах справи доказів на підтвердження виконання контрагентами ТОВ «Газова станція» ( ФОП Ковальовим Ю.Е., ФОП Коломоєць В.А. та ТОВ «Аскет Шиппінг») вимог пункту 3.1.1 договорів №2-ГС, № 3-ГС та № 4-ГС від 31.12.2014р. в частині надання позивачу переліку транспортних засобів, які планувалося обслуговувати на АГНКС в січні 2015 року і в подальших місяцях, а також виконання позивачем зобов`язань щодо надання ФОП Ковальову Ю.Е., ФОП Коломойцю В.А. та ТОВ «Аскет Шиппінг» податкових накладних, рахунків - фактур та інших документів первинного бухгалтерського обліку, які б підтверджували здійснення господарської операції, колегія суддів доходить висновку, що реальність виконання договорів №2-ГС, № 3-ГС та № 4-ГС від 31.12.2014р. не підтверджена допустимими доказами, а тому вищенаведені докази не підтверджують заявлені позовні вимоги.

Як вбачаєть з вступної частини висновку науково-правової експертизи № 126/260-е від 28.12.3018р. Товариство порушує перед Інститутом питання «Чи передбачає чинне законодавство при розрахунку розміру збитків у вигляді доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було б порушено [упущена вигода] [ст. 22 ЦК України] або неодержаних доходів [ст. 224 ГК України] вирахування будь-яких витрат ? (т.3 а.с. 160)

Таким чином, включення до пунтку 62 висновку науково-правової експертизи № 126/260-е від 28.12.3018р.після слів «витрат» словосполучення «(валових витрат)» у пункті 62: « 62. У підсумку, слід дійти до висновку про те, що чинне законодавство не передбачає при розрахунку розміру збитків у вигляді доходів, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене [упущена вигода] [ст. 22 ЦК України] або неодержаних доходів [ст. 224 ГК України] вирахування витрат (валових витрат), які суб`єкт господарювання повинен зробити в ході своєї господарської діяльності для отримання доходів.» є логічною помилкою «підміна тези», яке виключає можливість використання цього підсумнівного пункту висновку науково-правової експертизи як засобу доказування.

Посилання позивача на пункт 57 висновку науково-правової експертизи № 126/260-е від 28.12.3018р. носить декларативний характер і не спростовує вище встановлених обставин.

Обгрунтовуючи розмір заподіяних збитків, позивач посилається на дані планових обсягів постачання природного газу, який він міг би отримати у спірний період, виходячи із планових обсягів постачання (транспортування) природного газу, що визначені договорами від 13.03.2015р. № 3, Г-031/14 від 01.04.2014р., Г- 416/17 від 01.02.2017р., № Т-ПР-21018 від 10.12.2012р., № ТП-ПР-211018 від 10.12.2012р. шляхом множення вартості недоотриманого скрапленого газу на вартість ціни газу метану станом на 30.08.2017р. (на час подання позовної заяви).

Вирішуючи питання про обсяги природного газу , який міг отримати позивач , експертом Криволаповим О.В. були враховані дані Довідки № 27/01 від 27.01.2019р.

У відповіді № 6, наданій позивачем на виконання ухвали суду від 08.07.2020р. , на питання суду, яким чином довідка № 27.01.2019р. була передана експертам, позивач пояснив, що Довідка № 27/01 від 27.01.2019р. разом з іншими матеріалами для проведення експертизи була надана експерту Машиніченко О.А. листом від 27.01.2019р.

Експерту Криволапову О.В. жодних документів ТОВ «Газова станція» не надавало. Листом від 15.08.2019р. директор ТОВ «Газова станція» зверталася до Дніпровського науково-дослідного інституту судових експертиз з вимогою терміново надати висновок експертизи, оскільки експертиза тривала вже більше семи місяців та це суттєво затягувало розгляд справи № 908/261/17. Разом з цією вимогою директор надало повторно всі документів для проведення експертного дослідження ,серед яких була довідка № 27/01 від 27.01.2019р.

Відповідно до пунктів 3.1 - 3.4 Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5) :

3.1. Експертиза проводиться після подання органом (особою), який (яка) її призначив(ла) (залучив(ла) експерта), матеріалів, оформлених згідно з вимогами процесуального законодавства та цієї Інструкції.

3.2. До експертної установи (експерту) надаються: документ про призначення експертизи (залучення експерта), об`єкти, зразки для порівняльного дослідження та, за клопотанням експерта, - матеріали справи (протоколи оглядів з додатками, протоколи вилучення речових доказів тощо).

3.3. У документі про призначення експертизи (залучення експерта) зазначаються такі дані: місце й дата винесення постанови чи ухвали; посада, звання та прізвище особи, що призначила експертизу (залучила експерта); назва суду; назва справи та її номер; обставини справи, які мають значення для проведення експертизи; підстави для призначення експертизи; прізвище експерта або назва експертної установи, експертам якої доручається проведення експертизи; питання, які виносяться на вирішення експертові; перелік об`єктів, що підлягають дослідженню (у тому числі порівняльних зразків та інших матеріалів, направлених експертові, або посилання на такі переліки, що містяться в матеріалах справи); інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

У документі про призначення експертизи (залучення експерта) перераховуються всі об`єкти, які направляються на експертне дослідження, із зазначенням точного найменування, кількості, міри ваги, серії та номера (для грошей НБУ та іноземної валюти), інші відмінні індивідуальні ознаки.

3.4. Вилучення об`єктів, що підлягають дослідженню, та відібрання зразків оформлюються протоколом згідно з вимогами процесуального законодавства. У них, крім загальних реквізитів такого роду документів, зазначається, які саме зразки були вилучені або відібрані, їх кількість, умови відбору або вилучення, а також інші обставини, що мають значення для вирішення поставлених питань. Протокол підписується всіма особами, які брали участь у вилученні об`єктів, відібранні зразків.

Об`єкти дослідження надсилаються в експертну установу (експертові) в упаковці, яка забезпечує їх збереження, та засвідчуються особою у передбаченому законодавством порядку. Речові докази і порівняльні зразки упаковуються окремо.

Для відібрання зразків орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), може залучити спеціаліста.

Якщо в матеріалах справи є дані про особливості виявлення, вилучення, зберігання об`єкта дослідження або про інші обставини, що могли вплинути на його властивості та ознаки, про них слід зазначити в документі про призначення експертизи (залучення експерта) та надіслати засвідчені належним чином копії протоколів процесуальних дій в експертну установу (експертові).

Як вбачається з супровідного листа Господарського суду Запорізької області від 11.03.2019р. на адресу Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, згідно ухвали Господарського суду Запорізької області від 11.03.2019р. у справі № 908/2261/17 було спрямовано додаток на 30 аркушах:

Договір № 3 від 13.03.2015р., договір № Г-031/14 від 01.04.2014р., договір № Г- 416/17 від 01.02.2017р., Договір № Т-ПР-21018 від 10.12.2012р., Договір № ТП-ПР-211018 від 10.12.2012р., Акт № 400677 від 26.01.2015р., докази направлення листа (без додатків) відповідачу (т.4 а.с. 29).

Після проведення експертизи, супровідним листом від 25.11.2019р. вих..№ 681/682-19 відповідач спрямував на адресу Господарського суду Запорізької області висновок експерта № 681/682-19 від 08.11.2019р. на 17 аркушах; матеріали господарської справи 908/2261/17 у 4-х томах; додаткові матеріали надані ТОВ «Газова станція» Договір № 3 від 13.03.2015р., договір № Г-031/14 від 01.04.2014р., договір № Г- 416/17 від 01.02.2017р., Договір № Т-ПР-21018 від 10.12.2012р., Договір № ТП-ПР-211018 від 10.12.2012р., Акт № 400677 від 26.01.2015р докази направлення листа (без додатків) відповідачу; акт № 681/682-19 від 08.11.2019р. здачі -прийняття висновку судового експерта у 2 - х примірниках (т.4 а.с. 30).

Таким чином, наведені в поясненнях позивача обставини передачі на розгляд експерта єдиного доказу, який міг би підтвердити можливість отримання позивачем газу метану для подальшого його продажу в обсягах, заявлених до стягнення в межах призначеної судом експертизи не підтверджені наявними в матеріалах справи доказами. В матеріалах справи на час прийняття 12.02.2020р. рішення Господарським судом Запорізької області взагалі був відсутнім примірник довідки № 27/01 від 27.01.2019р..

Відповідно до частини 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, матеріали, необхідні для проведення експертизи, експерту надає суд, якщо експертиза призначена судом, або учасник справи, якщо експертиза проводиться за його замовленням. При призначенні експертизи суд з урахуванням думки учасників справи визначає, які саме матеріали необхідні для проведення експертизи. Суд може також заслухати призначених судом експертів з цього питання. Копії матеріалів, що надаються експерту, можуть залишатися у матеріалах справи.

Відповідно до частини 2 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів не приймає до уваги обставини встановлені судово-економічною експертизою № 681/682-19 за матеріалами господарської справи № 908/2261/17, як такі, що встановлені з порушенням закону.

Відповідно до частини 3 статті 269 Госпоадрського процесуального кодексу України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Оскільки наведені в поясненнях позивача обставини передачі довідки № 27/01 від 27.01.2019р. експерту Криволапову О.В. визнані колегією суддів такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, колегія суддів не приймає до уваги додану до пояснень копію довідки вих. № 27/01 від 27.01.2019р. за підписом директора ТОВ «Газова станція» В.Д.Соколової.

Відповідно до частини 2 статті 107 Господарського процесуального кодексу України, за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.

Відповідно до частини 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Оскільки судом з вищенаведених встановлених обставин, не приймається до уваги копія довідки вих. № 27/01 від 27.01.2019р., а в матеріалах справи відсутні будь які інші докази, які могли б підтвердити дані щодо коефіцієнту стискання природного газу, що продається через АГНКС і позивач не наводить обґрунтувань щодо можливості встановлення відповідних обставин в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за неможливе призначати повторну експертизу в порядку частини 2 статті 107 Господарського процесуального кодексу України.

В постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі № 921/377/14-г/17 наведено наступний правовий висновок:

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення (постанови Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі № 923/2075/15, від 09.12.2014 у справі № 5023/4983/12).

З урахуванням вищенаведених правових позицій Верховного Суду та виду господарської діяльності підприємства позивача ( продаж газу метан для заправки автомобілів споживачів) належними в розуміні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказами могла бути відповідна технічна документація на обладнання, передане в оренду позивачу за договором оренди об`єкта нерухомості № 2 , яка б підтверджувала його технічні характеристики і, відповідно, можливість отримання газу метану в заявлених обсягах; докази на підтвердження відсутності у позивача додаткових витрат на оплату електроенергії і праці працівників, зайнятих в технологічному процесі заправки стороннього автотранспорту; дані щодо вартості газу метану в періоди, які відповідають вартості газу, який поставлявся за договором № Г-031/14 від 01.04.2014р. з урахуванням цін, визначених в додатковій угоді № 3 від 31.10.2014р. (т.1 а.с. 52); договору № Г- 416/17 від 01.02.2017р. (т.1 а.с. 53-58) з урахуванням цін, визначених в додатковій угоді 01 від 28.02.2017р. (т.1 а.с. 59).

Позивач, обґрунтовуючи свою правову позиції щодо цін газу метану, послався на те, що, за простою підприємства, майже в три роки, неможливо визначити ціну реалізації газу щомісячно.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обираючи в 2015 році такий спосіб зменшення розміру неодержаних доходів, як судовий захист і, відстоюючи свою правову позицію в трьох судових процесах, позивач мав усвідомлювати значення доказів на підтвердження заявлених позовних вимог і необхідність своєчасного їх збору на підтвердження в подальшому своїх втрат.

Посилання позивача на положення частини 3 статті 225 Господарського процесуального кодексу України, як на підставу визначення розміру упущеної вигоди, відхиляються колегією суддів з огляду на те, що встановлення вартості недопоставленого газу станом на час подання позову є предметом доказування у позовах про стягення вартості недовідпущенного природного газу, порядок стягнення якої розтлумачено в пункті 4.3 правової позиції Постанови Верховного суду від 18.02.2020р. у справі № 911/1109/19, яка у відповідності до ч.4 ст. 236 ГПК України враховується колегією суддів при винесенні рішення.

Оскільки предметом позову у даній справі є стягнення упущеної вигоди, а не вартості або об`ємів недовідпущеного природного газу, з урахуванням принципу диспозитивності, визначеному у статті 14 Господарського процесуального кодексу України, наявність підстав для стягення вартості або об`ємів недопоставленого відповідачем природного газу при розгляді даної справи колегією суддів не встановлюється.

Відповідні доводи апеляційної скарги відхиляються, як такі, що не входять в предмет доказування у даній справі.

Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частин 2,3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України , жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням відсутності під час проведення судової економічної експертизи даних щодо ціни газу метан станом на час дії договорів постачання (транспортування) природного газу № Г-031/14 від 01.04.2014р. з урахуванням цін, визначених в додатковій угоді № 3 від 31.10.2014р.; договору № Г- 416/17 від 01.02.2017р. з урахуванням цін, визначених в додатковій угоді 01 від 28.02.2017р. в період часу з 01.01.2016р. по 01.06.2017р., колегія суддів доходить висновку про неможливість прийняття в якості належного доказу висновку експерта № 03/01/19 (т.4 а.с. 100-113).

З урахуванням позиції позивача, викладеній в його поясненнях вих. № 20 від 17.08.2020р. відповідь № 5 щодо неможливості визначення ціни реалізації помісячно, керуючись положеннями частини 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів не вбачає підстав для призначення у справі повторної або додаткової експертизи в порядку 107 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання позивача на те, що акти прийому - передачі за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. є беззаперечними доказами прибутковості підприємства за попередні періоди відхиляються з огляду на те, що данними актами підтверджується наявність правідносин позивача з третіми особами з отримання газу і виникнення у нього, відповідно, перед цими особами зобов`язань з його оплати. Тобто такі акти приймання - передачі підтверджують, що газ позивач отримував за оплатними договорами і , відповідно, ніс трати на оплату цього газу. Натомість в період часу з 01.02.2017р. по 01.06.2017р. позивач вважає, що він не повинен доказувати обставин придбання газу (несення відповідних трат) задля його подальшого продажу з метою отримання прибутку. Тобто тих обставин, які і становлять предмет доказування у даній категорії спорів.

Доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, до розмір збитків у вигляді неодержаного доходу, який складає 25900000,00грн підтверджується висновками двох судових економічних експертиз відхиляються як такі, що спростовуються вищевстановелними обставинами.

З урахуванням вищевикладеного, доводи позивача, які зводяться до цитування норм матеріального права, які регулюють правовідносини сторін у спорах про відшкодування упущеної вигоди, відхиляються як такі, що носять декларативний характер і цитуються на свою користь без вираховування сталої практики Верховного Суду у подібних спорах.

Посилання позивача на правові позиції ВГСУ, викладені в його постанові від 29.06.2010р. у справі № 14/2175 відхиляються як такі, що не мають обов`язковий, відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України характер при прийняті рішення у даній справі.

З урахуванням вищевикладеного, висновок суду першої інстанції, що наявні висновки судових економічних експертиз та наявні докази, що містяться в матеріалах справи доводять розмір збитків у вигляді неодержаного доходу, який складає 25900000,00 грн. є недоведеним і передчасним.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Відповідно до пунктів 2,3,4 частини 1, частини 2 статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню

Враховуючи, що колегією суддів встановлено наявність підстав, передбачених пунктами 2,3,4 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України для скасування рішення суду першої інстанції, рішення Господарського суду Запорізької області від 12.02.2020 у справі №908/2261/17 -підлягає скасуванню з ухвалення нового, про відмову в задоволеі позовних вимог. Апеляційна скарга Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз", відповідно, підлягає задоволенню.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 360 000,00 грн. (т.4 а.с.194) покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Газова станція".

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" на рішення Господарського суду Запорізької області від 12.02.2020 у справі №908/2261/17 - задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 12.02.2020 у справі №908/2261/17 - скасувати.

Ухвалити нове:

В задоволенні позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газова станція" (71101, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Приазовська, буд. 114 В, код ЄДРПОУ 38312149) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, буд. 7, код ЄДРПОУ 03345716) 360 000 грн. - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Запорізької області видачу наказу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному в порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 04.09.2020

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.Г. Іванов

Суддя С.Г. Антонік