ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4234/20 Справа № 208/3587/19 Суддя у 1-й інстанції - Похваліта С. М. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Пищиди М.М.

суддів - Ткаченко І.Ю., Каратаєвої Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Бондаренка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Кам`янської міської ради на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 жовтня 2019 року та за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кам`янської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Кам`янської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 15 лютого 2019 року, близько 14 год. 00 хв., у м. Кам`янське на пр. Свободи в районі будинку № 37, вона зазнала напад безпритульної собаки, яка повалила її на землю та почала кусати ноги. Самостійно відбитися від собаки ОСОБА_1 не змогла, напад був припинений завдяки батьку позивача.

Одразу після нападу в лікарні ЦПМСД № 3 їй було надано медичну допомогу та зроблено необхідні щеплення.

18 лютого 2019 року позивач звернулась до невропатолога медичного центру «Медикум» зі скаргами на погане самопочуття, нервозність, поганий сон, причиною такого стану є напад безпритульної собаки.

Загальна сума витрат на лікування склала 2826,33 грн. Крім того, позивачу спричинено моральну шкоду, яку вона оцінює в 5000 грн.

Просить суд стягнути з Кам`янської міської ради матеріальну шкоду у розмірі 2826,33 грн. та моральну - 5000 грн., як з органу місцевого самоврядування, на який покладено відповідальність за благоустрій території міста, забезпечення в ньому чистоти і порядку.

Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 були частково задоволені та стягнуто з Кам`янської міської ради на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 2 826 грн. 33 коп; моральну шкоду в розмірі 500 грн, усього 3326 грн. 33 коп (а.с.1471-143).

Додатковим рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 листопада 2019 року стягнуто з Кам`янської міської ради на користь ОСОБА_1 суму витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 1 500 грн (а.с.166-167).

Не погодившись з вказаним рішенням суду Кам`янська міська рада звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 24 жовтня 2019 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.

Зазначає, що рада є представницьким органом місцевого самоврядування, діє відповідно до принципу розподілу повноважень. При цьому органами місцевого самоврядування можуть створюватись комунальні служби або підприємства з питань утримання та поводження з тваринами в населених пунктах відповідно до місцевих програм регулювання чисельності тварин у населених пунктах. Рішенням Кам`янської міської ради створено комунальне підприємство «Благоустрій», одним із предметів діяльності якого є здійснення заходів щодо вилову тварин. З урахуванням вищевказаного, вважає, що не є належним відповідачем по справі.

Не погодившись з додатковим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити додаткове рішення, збільшивши суму витрат на правничу допомогу з 1500 грн до 3 187,5 грн (а.с.173-178).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду та додаткового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Кам`янської міської ради залишити без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.02.2019 року, близько 14.00, позивач вийшла із транспортного засобу свого батька, ОСОБА_2 , який залишився в автомобілі, та рухалась по проспекту Свободи в м. Кам`янське Дніпропетровської області. Проходячи повз будинку № 37, позивач зазнала нападу безпритульної собаки, яка повалила її на землю і почала кусати за ноги. Самостійно відбитись від собаки ОСОБА_1 не змогла й напад був припинений лише завдяки батьку позивача. Одразу ж після нападу, позивач разом із батьком відвідала лікарню ЦПМСД № 3, яка знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Свободи, 20 «А». В лікарні позивачу було надано першу медичну допомогу та зроблено необхідні щеплення (а. с. 9).

18 лютого 2019 року, позивач звернулась до невропатолога Медичного центру «Медікум» зі скаргами на погане самопочуття, нервозність, поганий сон. Причиною такого стану є саме напад безпритульної собаки, відповідно до медичної довідки від 18.02.2019 року (а. с. 10 - 11).

Лікарем було призначено УЗІ судин головного мозку та після діагностування у позивачки ситуаційного неврозу, за для усунення невротичних розладів та негативних наслідків було призначено лікування.

Загальна сума витрат на лікування склала 2 826,33 грн., що підтверджується наявними у справі фіскальними чеками аптечних закладів (а. с. 13 - 23).

Відповідно до наданих суду договору № 40 від 17 травня 2019 року, рахунок № 1 від 17 травня 2019 року; банківської квитанції від 20 траівня 2019 року про оплату правових послуг в розмірі 7 500 грн., сплачені послуги адвоката в розмірі 7 500 грн. та складений акт від 28 жовтня 209 року прийняття правових послуг.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції, з урахуванням вимог ч.4 ст.137 ЦПК України та ч.ч.2,3 ст.141 ЦПК України, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також розмір задоволених вимог позивача, прийшов до висновку про зменшення витрат та вважав, що з відповідача підлягає стягненню сума пов`язана з правничою допомогою адвоката в розмірі 1 500 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме з вини відповідача, ОСОБА_1 завдано матеріальну та моральну шкоду. Між тим колегія суддів не може в повній мірі погодитись з висновком суду першої інстанції щодо розміру стягнення витрат на правничу допомогу.

Ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Позивачем обраний спосіб захисту, що відповідає вимогам ч.2 ст.16 ЦК України та предметом позову є відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Згідно до вимог ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З позовних вимог вбачається, що між сторонами виник спір з цивільних правовідносин, до яких застосовуються положення глави 82 ЦК України «Відшкодування шкоди» та обраний спосіб захисту - стягнення шкоди, завданої органом місцевого самоврядування.

У відповідності до статті 180 ЦК України, тварини є особливим об`єктом цивільних прав, на який поширюється правовий режим речі, тобто собака є майном, об`єктом права власності.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», собаки, незалежно від породи, належності та призначення, у тому числі й ті, що мають нашийники з номерними знаками і намордники, але знаходяться без власника на вулицях, площах, ринках, у скверах, садах, на бульварах, пляжах, у громадському транспорті, дворах та інших громадських місцях, вважаються безпритульними і підлягають вилову.

Частинами 1, 2 статті 12 цього Закону визначено, що право власності або інші речові права особи, яка утримує тварину, обмежені обов`язком дотримання норм і вимог цього Закону.

Шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

Положеннями ст. 15 даного Закону встановлено, що для утримання безпритульних тварин створюються притулки для тварин, які можуть створюватися органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, громадськими і благодійними організаціями та фізичними особами. Притулки для тварин діють за рахунок коштів їх власників, а також будь-яких інших не заборонених законом джерел. Місцеві бюджети можуть передбачати кошти на створення притулків для тварин та відшкодування витрат притулкам по утриманню тварин незалежно від форм власності.

Відповідно до ст.24 цього Закону , тимчасовій ізоляції підлягають собаки, що завдали тілесних ушкоджень людині або іншій домашній тварині. Тимчасова ізоляція домашніх тварин може проводитись у примусовому порядку, якщо домашня тварина є небезпечною для оточуючих.

Для забезпечення вилову та тимчасової ізоляції собак, котів та інших домашніх тварин органами місцевого самоврядування можуть створюватися комунальні служби або підприємства з питань утримання та поводження з тваринами в населених пунктах відповідно до місцевих програм регулювання чисельності тварин у населених пунктах.

Із зазначених норм законодавства вбачається, що безпритульні та бродячі тварини підлягають вилову, поміщенню в карантинний майданчик та послідуючої передачі власнику або у спеціалізований притулок. Шкода, заподіяна ними, підлягає відшкодуванню.

Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації, установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Пунктом 44 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" та статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено: встановлення згідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до пункту 30 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» до повноважень міської ради належить створення, ліквідація, реорганізація та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади, а пункт 44 - встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність. Дані правовідносини також стосуються правовідносин що виникають у сфері благоустрою населених пунктів, і спрямовується на створення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля, збереження і охорону навколишнього природного середовища, забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Згідно з підпунктом 7 пункту а) статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

Відповідно до абзаців 1, 4, 6 статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про благоустрій населених пункті в) благоустрій населених пунктів передбачає: розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об`єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об`єктів.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб);

Відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності.

У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об`єктів.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 20 цього Закону України, організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

Отже, відповідальність за безпритульних тварин покладається на територіальні громади (в особі відповідного органу місцевого самоврядування), на території яких їх було виявлено.

Враховуючи положення статті 24 даного Закону, безпритульна тварина (собака), яка завдала тілесних ушкоджень позивачці, підлягала обов`язковому вилову та тимчасові ізоляції, даний процес частиною 3 покладено на органи місцевого самоврядування, та частина 5 вказує безпритульна тварина перебуває у власності територіальної громади .

Аналізуючи вказані норми права, суд приходить до переконання, що відповідальність за належний та своєчасний вилов та ізоляцію безпритульних тварин покладається на органи місцевого самоврядування, на території яких їх було виявлено. Відтак відповідачем була допущена бездіяльність у питанні благоустрою населених пунктів з метою забезпечення умов для життя і здоров`я жителів територіальної громади.

Щодо аргументу апеляційної скарги про те, що судом помилково покладено відповідальність за заподіяну позивачці шкоду саме на міську раду, тоді як міською радою в повному обсязі виконані завдання, покладені на неї, і як наслідок, суд неправильно встановив орган, відповідальний за порушення у сфері благоустрою, якими є: комунальне підприємство «Благоустрій», колегія суддів зазначає.

Так, колегія суддів дійшла висновку, що спірні правовідносини щодо відшкодування потерпілій особі ( ОСОБА_1 ) завданої внаслідок нападу безпритульної собаки шкоди виникли між цією особою та особою, яка утримувала безпритульного собаку. На підставі аналізу положень статей 12, 24 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження», статті 341 ЦК України колегія суддів вважає, що саме територіальна громада, інтереси якої представляє відповідна рада (у даній справі - Кам`янська міська рада), є особою, яка утримує безпритульних домашніх тварин, в тому числі собак, і саме на неї покладається обов`язок з відшкодування завданої такою твариною шкоди.

Створення міською радою комунального підприємства «Благоустрій», до повноважень якого відноситься регулювання кількості безпритульних тварин у м. Кам`янське гуманними засобами; здійснення вилову та тимчасової ізоляції тварин; моніторинг безпритульних тварин та надання практичних рекомендацій, не перекладає відповідальність за шкоду, заподіяну безпритульним собакою, на це підприємство, оскільки представником територіальної громади міста Кам`янське є саме Кам`янська міська рада.

Отже, відповідальність за безпритульних тварин покладається на територіальні громади, на території яких їх було виявлено.

Аналогічного висновку дійшов у подібних правовідносинах Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 21 січня 2019 року у справі N 503/361/17 (провадження N 61-28622св18).

Таким чином, саме з вини відповідача, ОСОБА_1 завдано матеріальної шкоди в розмірі 2 826,33 грн., що документально підтверджено позивачем, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення такої шкоди.

Щодо відшкодування моральної шкоди позивачу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до с.ст.23, 1167 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті порушення його прав, у тому числі за наявності душевних страждань, які фізична особа відчуває у зв`язку з пошкодженням його майна та нанесення шкоди здоров`ю. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою. Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно положень п.3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступені вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 зазнала моральних страждань внаслідок укусу безпритульної собаки. Моральна шкода для неї виразилась в тому, що вона злякалась тварину в момент нападу на неї і в усвідомленні того, що вона не може самостійно чинити опір; тривалий час не мала можливості вести звичний для неї спосіб життя, була змушена терпіти фізичний біль, відчувала страх виходити на вулицю, переживання стосовно стану здоров`ю.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 жовтня 2019 року відповідає фактичним обставинам справи, є правильним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Докази та обставини, на які посилаються заявники в апеляційних скаргах, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційних скаргах не наведено, тому апеляційну скаргу Кам`янської міської ради на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 жовтня 2019 року слід залишити без задоволення.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Так, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів справи додано: договір про надання правових послуг (правничої допомоги) № 40 від 17 травня 2019 року, рахунок № 1 від 17 травня 2019 року в розмірі 7500 грн, Акт № 1 приймання правових послуг від 28 жовтня 2019 року на суму 7500 грн; квитанція про сплату послуг за надання правничої допомоги згідно договору № 40 від 17 травня 2019 року в розмірі 7 500 грн.

Відповідно до п.4.1 Договору про надання правових послуг (правничої допомоги) № 40 від 17 травня 2019 року, за надання правової допомоги у справі замовник сплачує Адвокатському об єднанню передплату в розмірі 7 500 грн. При цьому вартість правових послуг визначається із розрахунку: одна година роботи адвоката - 500 грн, один виїзд адвоката до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська з метою участі в судовому засіданні - 400 грн за виїзд (а.с.149).

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 17 травня 2019 року ОСОБА_1 надано послуги у вигляді: правовий аналіз медичних документів та обставин, пов`язаних з нападом та укусом безпритульної собаки, які трапились 15 лютого 2019 року в м. Кам`янське, вивчення правових актів, ухвалених Кам`янською міською радою в сфері регулювання чисельності безпритульних тварин - 1000 грн (2 години); отримання письмових пояснень від громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - 1000 грн ( 2години); визначення обсягу документів, що використовувались як докази обставин, на які містяться посилання в позовній заяві - 250 грн (0,5 годин); копіювання та посвідчення документів для долучення до позовної заяви - 500 грн (1 година); складання та оформлення позовної заяви, подання позовної заяви до суду - 2750 грн (5, 5 годин); виїзд адвокатом для представництва інтересів Замовника у судових засіданнях - 2000 грн (5 виїздів).

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 документально підтверджено понесені витрати на правничу допомогу.

З урахуванням викладеного, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 листопада 2019 року слід задовольнити, додаткове рішення змінити, збільшивши суму витрат, стягнутої з відповідача на користь позивача, на правничу допомогу з 1500 грн до 3 187,5 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Кам`янської міської ради - залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 жовтня 2019 року - залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Додаткове рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 листопада 2019 року - змінити, збільшивши стягнуту з Кам`янської міської ради на користь ОСОБА_1 суму витрат на правничу допомогу адвоката з 1 500 грн до 3 187,5 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Судді: