ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2020 р. Справа№ 910/13634/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Поляк О.І.

суддів: Пашкіної С.А.

Кропивної Л.В.

за участі секретаря - Стародуб М.Ф.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва (суддя Ломака В.С.) від 22.01.2020 (повний текст складено 28.01.2020) у справі №910/13634/19

за позовом Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 11695,50 грн,-

за участю представників згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 11695,50 грн неустойки за несвоєчасну доставку вантажів у лютому 2019 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язання зі своєчасної доставки до пункту призначення прийнятого до перевезення вантажу, що є порушенням Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення.

З огляду на те, що відповідачем не доведено відсутність його вини у перевищенні терміну доставки вантажу за спірними накладними, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, у зв`язку з чим рішенням Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 у справі №910/13634/19 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" неустойку в сумі 11695,50 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 у справі №910/13634/19 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог. Крім того, апелянт просив поновити йому строк на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що несвоєчасна доставка вантажу виникла з незалежних від нього причин, оскільки 13.02.2019 на проміжній станції «Рядовая» РФ «Придніпровська залізниця» вагони за перевізними документами, які рухались у складі поїзда № 2243, індекс 3540-89-4573 були затримані на підставі наказу № 295 у зв`язку з неможливістю приймання їх вантажовласником, відсутність технічної можливості накопичення вагонів на станції призначення. Вказані обставини зазначені в актах загальної форми ГУ-23а від 13.02.2019 № 5 та ГУ-23а № 46. Так, відповідач зазначає, що згідно з Актом ГУ-23а № 46 спірний поїзд відправлено 14.02.2019 о 01:40 год, тобто обставини, які стали підставою для затримки вантажу засвідчено належним чином відповідно до п. п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу № 334 від 28.05.2002. Судом не враховано, що кількість вагонів, які перебували на станції Терни, зокрема з 07.02.2019 по 13.02.2019, унеможливлювала приймання вагонів вантажовласником, в тому числі 12.02.2019 через накопичення вагонів понад норми, встановлені технічно-розпорядчим актом станції Терни та договором про експлуатацію залізничної під`їзної колії.

Суд першої інстанції не з`ясовані обставини, що підтверджуються зазначеними актами, хоча вони вливають на звільнення відповідача від відповідальності. Судом розраховано величину перевищення строку доставки вантажу без врахування відстані від станції відправлення Славкув (Польща) до станції Ізов (Україна), що ставить 399 км, що призвело до зменшення запланованого терміну доставки на 2 доби. Таким чином, вантаж мав прибути до станції призначення 10.02.2019, а не 08.02.2019, як зазначає позивач.

Крім того, на даному відрізку шляху внаслідок зміни ширини колії з 1520 мм на 1435 мм вимагається перестановка вагонів, вантажу на власних осях на візки іншої ширини колії, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 24 УМВС збільшується строк доставки вантажу на дві доби.

Посилаючись на положення ст. 45 УМВС, апелянт стверджує, що оскільки перевищення терміну доставки в десятих від загального терміну доставки є більше ніж 1/10, але не більше ніж 3/10, розмір неустойки має становити 18% провізної плати, а не 30%, як встановлено судом.

11.03.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), ОСОБА_1., Кропивна Л.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2020 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2020; апеляційну скаргу залишено без руху. Апелянту визначено спосіб усунення недоліків шляхом надання доказу сплати судового збору.

23.03.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання апелянта про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 відкрито апеляційне провадження у справі, визначено розгляд скарги здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

05.05.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу,в якому він заперечував проти задоволення останньої та зазначив, що з накладних, що додані до позовної заяви вбачається, що відстань на яку відправлявся вантаж становить 997 км, при цьому вказаний факт відповідачем в суді першої інстанції не оспорювався. Посилання апелянта на те, що позивачем неправильно застосовано формулу розрахунку не відповідають дійсності, оскільки відповідно до приписів § 1, 2 ст. 45 УМВС величина (тривалість) перевищення терміну доставки вантажу розраховується як відношення перевищення терміну доставки (в добах) до спільного строку доставки, а оскільки в міжнародному перевезенні приймають участь як мінімум 2 залізниці перевізника, та строк доставки вантажу визначається на весь шлях прямування вантажу і не повинен перевищувати строку, розрахованого виходячи з норм, встановлених у статті 45 УМВС. Якщо здійснювати розрахунок за формулою в редакції відповідача, то чим більше термін прострочення в доставці вантажу, тим менший розмір неустойки може бути нараховано, а у випадках дуже великого прострочення до відповідача взагалі не можуть бути пред`явлені будь-які претензії, оскільки відсоток неустойки буде нижче, ніж мінімальний процент, який підлягає стягненню. Також позивач зазначає, що відповідачем не доведено те, що перевищення терміну доставки вантажу сталося не з його вини. Претензії позивача,в установленому законом порядку відповідачем розглянуті не були.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2020, у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_1 , відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 09.04.2020, яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, сформовано новий склад колегії суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 прийнято апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 у справі №910/13634/19 до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.07.2020 визначено розгляд апеляційної скарги здійснювати з повідомлення учасників справи, розгляд справи призначено на 20.08.2020.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Пономаренка Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 17.08.2020 у справі № 910/13634/19, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Пономаренко Є.Ю., визначено колегію суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 справу прийнято до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Пашкіна С.А.

В судовому засіданні 20.08.2020 колегія суддів заслухала представників сторін.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у лютому 2019 року АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» до станції призначення Терни Придніпровської залізниці було здійснено перевезення вантажів - «порожні вагони з-під вивантаження залізорудного окатишу, вагона направляються під завантаження», одержувачем якого був зазначений позивач.

Вказані перевезення були оформлені залізничними накладними № 21452, 21458, 21461, 21462, 21467, 21469, 21470, 21471, 21473, 21476, 21477, 21478, 21484, 21489, 21492. Означені перевезення здійснювались у міжнародному сполученні.

Позивач зазначає, що спірні вантажі доставлені відповідачем з порушенням терміну доставки, визначеного ст. 24 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС).

Посилаючись на допущене відповідачем прострочення термінів доставки вантажу, позивачем на підставі статті 45 УМВС нараховано до стягнення з відповідача неустойку в загальному розмірі 11695,50 грн за формулою: кількість діб перевищення терміну доставки/кількість діб терміну доставки = перевищення терміну доставки в десятих від загального терміну доставки:

- по накладній 21452: відстань - 997 км.; дата приймання вантажу до відправки - 02.02.2019; дата запланованого прибуття вантажу - 08.02.2019, дата фактичного прибуття вантажу - 14.02.2019, термін доставки вантажу - 6 діб; фактичний термін доставки вантажу - 12 діб; прострочка - 5 діб; залізничний тариф - 2599,00 грн, % неустойки - 30; сума неустойки - 779,70 грн;

- по накладній 21458: відстань - 997 км.; дата приймання вантажу до відправки - 02.02.2019; дата запланованого прибуття вантажу - 08.02.2019, дата фактичного прибуття вантажу - 14.02.2019, термін доставки вантажу - 6 діб; фактичний термін доставки вантажу - 12 діб; прострочка - 5 діб; залізничний тариф - 2599,00 грн, % неустойки - 30; сума неустойки - 779,70 грн;

- по накладній 21461: відстань - 997 км.; дата приймання вантажу до відправки - 02.02.2019; дата запланованого прибуття вантажу - 08.02.2019, дата фактичного прибуття вантажу - 14.02.2019, термін доставки вантажу - 6 діб; фактичний термін доставки вантажу - 12 діб; прострочка - 5 діб; залізничний тариф - 2599,00 грн, % неустойки - 30; сума неустойки - 779,70 грн;

- по накладній 21462: відстань - 997 км.; дата приймання вантажу до відправки - 02.02.2019; дата запланованого прибуття вантажу - 08.02.2019, дата фактичного прибуття вантажу - 14.02.2019, термін доставки вантажу - 6 діб; фактичний термін доставки вантажу - 12 діб; прострочка - 5 діб; залізничний тариф - 2599,00 грн, % неустойки - 30; сума неустойки - 779,70 грн;

- по накладній 21467: відстань - 997 км.; дата приймання вантажу до відправки - 02.02.2019; дата запланованого прибуття вантажу - 08.02.2019, дата фактичного прибуття вантажу - 14.02.2019, термін доставки вантажу - 6 діб; фактичний термін доставки вантажу - 12 діб; прострочка - 5 діб; залізничний тариф - 2599,00 грн, % неустойки - 30; сума неустойки - 779,70 грн;

- по накладній 21469: відстань - 997 км.; дата приймання вантажу до відправки - 02.02.2019; дата запланованого прибуття вантажу - 08.02.2019, дата фактичного прибуття вантажу - 14.02.2019, термін доставки вантажу - 6 діб; фактичний термін доставки вантажу - 12 діб; прострочка - 5 діб; залізничний тариф - 2599,00 грн, % неустойки - 30; сума неустойки - 779,70 грн;

- по накладній 21470: відстань - 997 км.; дата приймання вантажу до відправки - 02.02.2019; дата запланованого прибуття вантажу - 08.02.2019, дата фактичного прибуття вантажу - 14.02.2019, термін доставки вантажу - 6 діб; фактичний термін доставки вантажу - 12 діб; прострочка - 5 діб; залізничний тариф - 2599,00 грн, % неустойки - 30; сума неустойки - 779,70 грн;

- по накладній 21471: відстань - 997 км.; дата приймання вантажу до відправки - 02.02.2019; дата запланованого прибуття вантажу - 08.02.2019, дата фактичного прибуття вантажу - 14.02.2019, термін доставки вантажу - 6 діб; фактичний термін доставки вантажу - 12 діб; прострочка - 5 діб; залізничний тариф - 2599,00 грн, % неустойки - 30; сума неустойки - 779,70 грн;

- по накладній 21473: відстань - 997 км.; дата приймання вантажу до відправки - 02.02.2019; дата запланованого прибуття вантажу - 08.02.2019, дата фактичного прибуття вантажу - 14.02.2019, термін доставки вантажу - 6 діб; фактичний термін доставки вантажу - 12 діб; прострочка - 5 діб; залізничний тариф - 2599,00 грн, % неустойки - 30; сума неустойки - 779,70 грн;

- по накладній 21476: відстань - 997 км.; дата приймання вантажу до відправки - 02.02.2019; дата запланованого прибуття вантажу - 08.02.2019, дата фактичного прибуття вантажу - 14.02.2019, термін доставки вантажу - 6 діб; фактичний термін доставки вантажу - 12 діб; прострочка - 5 діб; залізничний тариф - 2599,00 грн, % неустойки - 30; сума неустойки - 779,70 грн;

- по накладній 21477: відстань - 997 км.; дата приймання вантажу до відправки - 02.02.2019; дата запланованого прибуття вантажу - 08.02.2019, дата фактичного прибуття вантажу - 14.02.2019, термін доставки вантажу - 6 діб; фактичний термін доставки вантажу - 12 діб; прострочка - 5 діб; залізничний тариф - 2599,00 грн, % неустойки - 30; сума неустойки - 779,70 грн;

- по накладній 21478: відстань - 997 км.; дата приймання вантажу до відправки - 02.02.2019; дата запланованого прибуття вантажу - 08.02.2019, дата фактичного прибуття вантажу - 14.02.2019, термін доставки вантажу - 6 діб; фактичний термін доставки вантажу - 12 діб; прострочка - 5 діб; залізничний тариф - 2599,00 грн, % неустойки - 30; сума неустойки - 779,70 грн;

- по накладній 21484: відстань - 997 км.; дата приймання вантажу до відправки - 02.02.2019; дата запланованого прибуття вантажу - 08.02.2019, дата фактичного прибуття вантажу - 14.02.2019, термін доставки вантажу - 6 діб; фактичний термін доставки вантажу - 12 діб; прострочка - 5 діб; залізничний тариф - 2599, 00 грн, % неустойки - 30; сума неустойки - 779,70 грн;

- по накладній 21489: відстань - 997 км.; дата приймання вантажу до відправки - 02.02.2019; дата запланованого прибуття вантажу - 08.02.2019, дата фактичного прибуття вантажу - 14.02.2019, термін доставки вантажу - 6 діб; фактичний термін доставки вантажу - 12 діб; прострочка - 5 діб; залізничний тариф - 2599,00 грн, % неустойки - 30; сума неустойки - 779,70 грн;

- по накладній 21492: відстань - 997 км.; дата приймання вантажу до відправки - 02.02.2019; дата запланованого прибуття вантажу - 08.02.2019, дата фактичного прибуття вантажу - 14.02.2019, термін доставки вантажу - 6 діб; фактичний термін доставки вантажу - 12 діб; прострочка - 5 діб; залізничний тариф - 2599,00 грн, % неустойки - 30; сума неустойки - 779,70 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач звертався до відповідача з наступними претензіями щодо кожної відправки окремо: № № 345/12 від 21.03.2019, 346/12 від 21.03.2019, 347/12 від 21.03.2019, 348/12 від 21.03.2019, 349/12 від 21.03.2019, 350/12 від 21.03.2019, 351/12 від 21.03.2019, 352/12 від 21.03.2019, 353/12 від 21.03.2019, 354/12 від 21.03.2019, 355/12 від 21.03.2019, 356/12 від 21.03.2019, 357/12 від 21.03.2019, 358/12 від 21.03.2019, 359/12 від 21.03.2019 в яких просив сплатити неустойку за несвоєчасну доставку вантажів.

На момент звернення з позовом до суду відповідач відповіді на претензії не надав, претензії не задовольнив, тож позивач звернувся з даним позовом про стягнення з відповідача неустойки у сумі 11695,50 грн.

Оскільки відповідачем не доведено відсутність його вини у перевищенні терміну доставки вантажу за спірними накладеними, відповіді на претензії не надано, претензії позивача не задоволені, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог у заявленому розмірі.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші угоди.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць (далі - Статут), який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до ст. 4 Статуту перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Як вбачається з матеріалів справи, перевезення вантажу здійснювалося у міжнародному сполученні, а отже спірні правовідносини регулюються Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі - УМВС).

Так, УМВС є міжнародною угодою про пряме вантажне сполучення між станціями, які відкриті для вантажних операцій у внутрішньому залізничному сполученні країн, яка розроблена і діє в рамках організації співпраці залізниць (ОСЖД), членом якої є і Україна.

Для України УМВС є чинною з 05.06.1992 та відповідно до Закону України "Про правонаступництво України" та Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів, тобто, міжнародні перевезення вантажу здійснюються відповідно до правил міжнародних договорів, які відповідно ст. 9 Конституції України та ст. 10 Цивільного кодексу України, є частиною національного законодавства України та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Крім того, у постанові Кабінету Міністрів України № 246 від 03.04.1993 "Про угоди щодо міжнародного залізничного вантажного та пасажирського сполучення" зазначено, що у зв`язку з прийняттям Державної адміністрації залізничного транспорту України до Організації співдружності залізниць та її приєднанням до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та Угоди про міжнародне залізничне пасажирське сполучення залізницям, морським пароплавствам, вантажовідправникам і вантажоодержувачам України слід забезпечити виконання цих угод.

Відповідно до § 1 статті 3 УМВС ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому міжнародному залізнично-паромному сполученні.

Параграфом 1 ст. 14 УМВС передбачено, що у відповідності з договором перевезення перевізник зобов`язується за плату перевезти доручений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, погодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу. Параграфом 3 цієї ж статті передбачено підтвердження укладення договору перевезення накладною.

Відповідно до параграфу 2 ст. 24 УМВС термін доставки вантажу визначається, виходячи з наступних норм:

- для контейнерів - 1 доба на кожні розпочаті 150 км;

- для інших відправок - 1 доба на кожні розпочаті 200 км. Також параграфом 3 вказаної статті передбачено, що доставка вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов`язані з відправленням вантажу.

Згідно параграфу 5 ст. 24 УМВС, перебіг строку доставки вантажу починається з 0.00 год. дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі отримувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу вважають за повну.

Термін доставки вважається виконаним, якщо вантаж прибув на станцію призначення до закінчення терміну доставки і перевізник повідомив одержувача про прибуття вантажу і можливості передачі вантажу у розпорядження одержувача (параграф 7 ст. 24 УМВС).

Відповідно до ст. 2 УМВС та додатку 1 до УМВС "Правила перевезення вантажів", розділу 1 пункту 2.1. "відправка" - це вантаж за однією накладною (відправлення) приймається до перевезення від одного відправника на одній станції відправлення на адресу одного одержувача на одну станцію призначення.

Відповідно до § 1 статті 45 УМВС якщо перевізником не було дотримано термін доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 "Термін доставки вантажу", перевізник сплачує відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки.

Так, § 2 статті 45 УМВС розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, і величини (тривалості) перевищення терміну доставки, що розраховується як відношення перевищення терміну доставки (в добі) до загального терміну доставки, а саме:

6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не більше однієї десятої загального терміну доставки;

18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше однієї десятої, але не більше трьох десятих загального терміну доставки;

30% провізної плати при перевищенні терміну доставки понад три десятих загального терміну доставки.

Параграфом 1 статті 47 УМВС передбачено, що позов може бути пред`явлено тільки після пред`явлення претензії.

Згідно з параграфом 3 статті 46 УМВС претензія пред`являється щодо кожної відправки окремо.

Згідно з п. 40.2.3. Розділу ІХ "Претензії" Правил перевезення вантажів, що є додатком 1 до УМВС при пред`явленні претензії особа, яка має право на пред`явлення претензії, зобов`язана докласти до претензії наступні документи в оригіналах в разі перевищення терміну доставки вантажу - відправник або одержувач - "Оригінал накладної" (лист 1 накладної) і "Лист повідомлення про прибуття вантажу" (лист 6 накладної).

Параграфом 1 статті 48 УМВС передбачено, що позови до перевізника на підставі цієї Угоди пред`являються: про перевищення терміну доставки вантажу - протягом 2 місяців.

Зазначені в § 1 цієї статті строки обчислюються з моменту виникнення права пред`явлення позову, встановленого в § 2 статті 47 "Вимоги за договором перевезення. Підсудність" цієї Угоди. День початку перебігу строку давності в строк не включається (§ 2 ст. 48 УМВС).

Згідно з § 3 статті 48 УМВС пред`явлення претензії, оформленої відповідно до статті 46 "Претензії" цієї Угоди, зупиняє перебіг строків давності, передбачених у § 1 цієї статті.

Перебіг терміну давності продовжується з того дня, коли перевізник повідомив претендателю про повне або часткове відхилення його претензії або з моменту закінчення терміну, встановленого в § 7 статті 46 "Претензії" цієї Угоди, якщо претензія залишена перевізником без відповіді.

Згідно з § 1 статті 47 УМВС позов може бути пред`явлений тільки після пред`явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого була пред`явлена претензія. Право пред`явлення позову на підставі цієї Угоди належить тій особі, яка має право пред`явити претензію до перевізника.

Відповідно до § 3 статті 41 УМВС тягар доказування того, що перевищення терміну доставки вантажу сталося не з вини перевізника, покладається на перевізника.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції, виходив з того, що відстань відправок становить 997 км., тобто термін доставки вантажу визначається, виходячи з норм 1 доба на кожні розпочаті 200 км: 997/200 = 5 діб + 1 доба (на операції пов`язані з відправленням вантажу) = 6 діб. Тобто, термін доставки вантажу за вказаними вище накладними мав складати: за відправками на 997 км 6 діб. Відповідно до наявних у матеріалах справи залізничних накладних судом встановлено, що вантаж доставлено з порушенням встановленого терміну, що підтверджується календарними штемпелями на накладних, доданих до позовної заяви.

Апелянт вказує, судом розраховано величину перевищення строку доставки вантажу без врахування відстані від станції відправлення Славкув (Польща) до станції Ізов (Україна), що ставить 399 км, що призвело до зменшення запланованого терміну доставки на 2 доби. Крім того, на даному відрізку шляху внаслідок зміни ширини колії з 1520 мм на 1435 мм вимагається перестановка вагонів, вантажу на власних осях на візки іншої ширини колії, у зв`язку з чим, відповідно до ст. 24 УМВС збільшується строк доставки вантажу на дві доби.

Вказані твердження відхиляються колегією суддів, позаяк ані доказів, підтверджуючих відстань від станції відправлення Славкув (Польща) до станції Ізов (Україна), ані доказів зміни ширини колії на спірній ділянці апелянтом не надано. Зокрема, суд ухвалою від 03.07.2020 пропонував апелянту надати пояснення щодо вказаних обставин, проте останній своїм правом на подання пояснень не скористався. Окремо слід зазначити, що в суді першої інстанції відповідач заперечень щодо відставні відправлення не заявляв.

Щодо твердження скаржника про те, що вагони за перевізними документами, які рухались у складі поїзда № 2243, індекс 3540-89-4573 були затримані на підставі наказу № 295 у зв`язку з неможливістю приймання їх вантажовласником, що засвідчено в актах загальної форми ГУ-23а від 13.02.2019 № 5 та ГУ-23а № 46, то вони відхиляються судом, оскільки відмітки перевізника були враховані позивачем при складанні розрахунку.

Твердження апелянта про те, перевищення терміну доставки в десятих від загального терміну доставки є більше ніж 1/10, але не більше ніж 3/10, розмір неустойки має становити 18% провізної плати, а не 30%, як встановлено судом, колегією суддів відхиляються, оскільки судом перевірено розрахунок та встановлено, що розмір перевищення терміну доставки складає понад три десятих загального терміну доставки, тож позивачем правомірно обрано штраф у розмірі 30% відповідно до положень ст. 45 УМВС.

Твердження скаржника про неправильність обраної позивачем методики розрахунку штрафу, а саме неправильності визначення загального терміну доставки, колегія суддів також відхиляє, оскільки відповідно до ст. 24 УМВС термін доставки визначається на весь шлях прямування вантажу і не повинен перевищувати терміну, обчисленого виходячи з норм, які містяться у цій статті, тож позивачем правомірно використано при розрахунку строк доставки вантажу, визначений відповідно до правил ст. 24 УМВС.

Крім того, колегія суддів наголошує, що ст.ст. 46, 47 УМВС передбачено претензійний порядок вирішення спорів, зокрема, щодо несвоєчасної доставки вантажів. На виконання означених норм позивачем було надіслано відповідачу претензії щодо кожної відправки, вказаний факт відповідачем не заперечується. Водночас, відповідач залишив без відповіді та задоволення претензії позивача, заперечень щодо розміру нарахованого штрафу відповідачем так само не надано.

Отже, за наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в межах заявлених відповідачем доводів, колегія суддів зазначає, що останні не знайшли свого підтвердження, а суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в задоволенні останнього, виходячи з наступного.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Зазначена стаття кореспондується зі ст. 233 Господарського кодексу України, яка визначає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.13 № 7-рп/2013).

Таким чином, аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 18.06.2019 у справі №914/891/16).

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Тобто, в контексті зазначеного, наявність обставин для зменшення штрафних санкцій повинна бути доведена належними та допустимими доказами саме відповідачем.

Проте, відповідачем не доведено суду таких обставин як, наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, винятковість випадку, з урахуванням інтересів обох сторін, не наведено причин неналежного виконання зобов`язання, яке стало підставою для застосування заходів відповідальності позивачем, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення.

Тобто, з наведеного вбачається, що у суду відсутні підстави вважати наявними та належним чином доведеними обставини, які є достатніми для зменшення розміру неустойки у відповідності до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Виходячи з вищевикладеного, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому Північний апеляційний господарський суд вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, отже, підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 у справі №910/13634/19 - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 01.09.2020.

Головуючий суддя О.І. Поляк

Судді С.А. Пашкіна

Л.В. Кропивна