Справа № 493/1147/20

Провадження № 2/493/450/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2020 року м. Балта Одеської області

Балтський районний суд Одеської області в складі:

головуючого-судді Мясківської І.М.,

за участю секретаря Пінул І.Б.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Балта цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Балтської міської ради Одеської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

18.08.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Балтської міської ради Одеської області про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку спадкування, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 1188 кв.м.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в АДРЕСА_1 , на земельній ділянці 1188 кв.м. розташований житловий будинок з господарськими будівлями, який був збудований в 1973 році відповідно до рішення виконкому Балтської міської ради Одеської області № 385 від 07.12.1972 року про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності приватної власності її батьком ОСОБА_2

02.12.2010 року її батько ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Балтського районного нотаріального округу Пантілєєвою І.П., яким заповів їй все своє майно.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після його смерті, позивач як спадкоємиць за заповітом, прийняла спадщину, оскільки у відведений законом строк подала до приватного нотаріуса Балтського районного нотаріального округу Пантілєєвої І.П. заяву про прийняття спадщини, на підставі чого нотаріусом заведено спадкову справу № 10/2014.

Проте, отримати свідоцтво на право на спадщину не виявилось можливим, так як у неї відсутній правовставнолюючий документ на будинок, оскільки її батько не отримав свідоцтво про право власності на будинок з невідомих їй причин.

Інших спадкоємців, які б претендували на спадщину її батька ОСОБА_2 , немає.

Позивач в судове засідання не з`явилася, матеріали позову містять клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач - представник Балтської міської ради Одеської області до судового засідання не з`явився, однак надав до суду заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності, проти позовних вимог не заперечує.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України та ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, за наявності для того законних підстав, за результатами підготовчого провадження, суд ухвалює рішення про задоволення позову.

За умовами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позов в межах заявлених вимог, прийнявши до уваги позиції сторін, вивчивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Відповідно до копії договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності, ОСОБА_2 надано на праві безстрокового користування земельну ділянку загальною площею 400 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , договір було посвідчено 23.03.1973 року нотаріусом Балтської нотаріальної контори Логач Е.Г. (а.с. 13-16)

Відповідно до копії рішення № 385 виконавчого комітету Балтської міської ради Одеської області від 07.12.1972 року про відвід під індивідуальне будівництво земельної ділянки, ОСОБА_2 надано право індивідуального будівництва по вул. Калініна , загальною площею 400 кв.м. (а.с. 17)

Відповідно до копії дозволу на виробництво робіт (а.с. 18-19) ОСОБА_2 надано дозвіл на будівництво будинку за адресою: вул. Калініна в м. Балта Одеської області , строк закінчення робіт - 07.12.1975 року.

Згідно акту голови Балтського техбюро ОСОБА_5 ОСОБА_3 виділено в натурі земельну ділянку розміром 400 кв.м. в м. Балта Одеської області по вул. Калініна . (а.с. 20)

Відповідно до технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виготовлений 30.06.2020 року КП «Техінвентаризатор», інвентаризаційна справа № 6484 (а.с. 21-25) житловий будинок (літ. А), відкрита веранда (літ. а) були збудовані 1973 року, літня кухня (літ. Б), сарай (літ. В), погріб з шиєю (літ. Г, г) були збудовані 1990 року, вбиральня (літ. Д) збудована 1973 року, ворота з хвірткою (№ 1), огорожа (№ 2), огорожа (№ 3), вимощення (№ І) - не вказано рік будівництва (а.с. 25).

Заповітом, посвідченого 02.12.2010 року приватним нотаріусом Балтського районного нотаріального округу Пантілєєвою І.П., зареєстрованого в реєстрі за № 4274, ОСОБА_2 , на випадок своєї смерті, все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день смерті і на що за законом матиме право заповів ОСОБА_1 (а.с. 11)

Як вбачається із копії свідоцтва про шлюб, виданого 28.12.2018 року Балтським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стані Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_1 28.12.2018 року уклала шлюб з ОСОБА_4 , та після реєстрації шлюбу взяла прізвище чоловіка « ОСОБА_1 ». (а.с. 9)

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 14.09.2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Балтського районного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 569 від 14.09.2013 року. (а.с. 10)

У зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на належне йому майно, яку позивач ОСОБА_1 прийняла, так як у встановлені строки подала до приватного нотаріуса Балтського районного нотаріального округу Одеської області заяву про прийняття спадщини (а.с. 52), в результаті чого була заведена спадкова справа № 10/2014.

Однак, як вбачається з тексту листа-відповіді приватного нотаріуса Балтського районного нотаріального округу Пантілєєвої І.П. за вихідним № 849/02-14 від 29.07.2020 року, яке адресоване позивачці, у зв`язку із тим, що відсутній правовстановлюючий документ на житловий будинок, видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, не є можливим, і тому було рекомендовано звернутись до суду. (а.с. 12)

Як вбачається із матеріалів спадкової справи, заведеної 17.02.2014 року приватним нотаріусом Балтського районного нотаріального округу Одеської області Пантілєєвою І.П. до майна померлого ОСОБА_2 (а.с. 51-65) із заявою про прийняття спадщини звернулась дочка померлого - ОСОБА_1 (а.с. 52). Інші спадкоємці відсутні (а.с. 43, 63).

Суд констатує, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами пов`язані з здійсненням позивачем права на спадкування, вирішуючи які суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Здійснення державної реєстрації права власності на житлові будинки, споруди на час закінчення будівництва спірного житлового будинку (1973 рік) регулювалося підзаконними нормативними актами, зокрема, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56.

Питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

У відповідності до ст. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», який кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи із числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пунктом 2 Постанови Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» було визначено, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Згідно Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу затвердженої Міністерством комунального господарства СРСР 31 січня 1966 року підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалася вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції).

Зокрема, за п.10 цього переліку таким правовстановлюючим документом про право власності на жилий будинок, збудований після видання Указу від 26 серпня 1948 року є затверджений виконавчим комітетом місцевої ради народних депутатів акт державної комісії про прийняття будинку в експлуатацію.

Таким чином, з моменту затвердження виконавчим комітетом місцевої ради народних депутатів акта державної комісії про прийняття збудованого громадянином житлового будинку, цей громадянин набуде право володіння, користування і розпорядження цим майном.

Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-137цс13 від 18 грудня 2013 року.

Порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено в ДБН А. 3.1-3-94 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» та в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз`яснюється: по об`єктах, що збудовані до 05 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови Кабінету міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затверджено Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства 24.06.2011 N 91, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , є об`єктом завершеного будівництва та належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб згідно ст. 316 ч. 1 ЦК України.

Відповідно до п. п. 4.15, 4.18 Глави 7 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого Міністерством юстиції України наказом № 296/5 від 22.02.2012., Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документу, витяг з Реєстру прав власності.

При обґрунтованій відмові нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Відмову приватного нотаріуса Балтського нотаріального округу у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину суд визнає обґрунтованою.

Ст. 328 ЦК України передбачає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав, відповідно до ст. 1217 ЦК України, є спадкування майна за заповітом.

Стаття 1223 ЦК України передбачає, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

В судовому засіданні встановлено, що спадкоємцем за заповітом ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнявши спадщину у встановленому законом порядку, є позивачка - ОСОБА_1 . Інших спадкоємців, які претендують на спадщину померлого судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладені докази в їх сукупності, відсутність заперечень з боку відповідача, відсутність інших спадкоємців, які претендують на спадщину, суд вважає, що за позивачем належить визнати право власності на спадкове майно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 77, 78, 81, 206, 258, 259, 263, 265, 268, 272, 354 ЦПК України, ст. ст. 16, 316, 328, 1216, 1217, 1218, 1220, 1222, 1223, 1268 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Балтської міської ради Одеської області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , як за спадкоємцем за заповітом ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок ( літ. А) загальною площею 60,7 кв. м., житловою площею 32,1 кв.м. з відкритою верандою (літ. а), літньою кухнею (літ. Б), сараєм (літ. В), погрібом із шиєю (літ. Г, г) вбиральнею (літ. Д), воротами з хвіртко (№ 1), огорожею (№ 2, № 3), , вимощенням (№ І), розташовані на земельній ділянці площею 1188 кв.м. в АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне судове рішення складено 02.09.2020 року.

СУДДЯ :