П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/3788/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач - Залімський І. Г.

27 серпня 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О. ,

секретар судового засідання: Чорнокнижник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року (ухвалене у м. Хмельницькому 03.03.2020 о 11:21, повний текст якого виготовлено 16.03.2020) у справі за адміністративним позовом державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішень,

В С Т А Н О В И В :

Державне підприємство "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.08.2019 №0010211411, №0013071304, №0010221411, №0010201411, №003051304, №0013061304, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0013041304 від 20.08.2019, рішення №0013031304 від 20.08.2019, рішення №0013031304 від 20.08.2019.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.03.2020 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 20.08.2019 №0013071304, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням у частині відмови у задоволенні позову, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.03.2020 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0010211411 від 20.08.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб на 1329197,01 грн, у тому числі 1063357,61 грн за податковим зобов`язанням та 265839,40 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, вказано, що сплата податку за землю підтверджується податковими деклараціями з плати за землю за 2016-2017 рік. Вважає, що у відповідача не було підстав для застосування по земельному податку ставок визначених рішеннями Проскурівської сільської ради від 20.08.2015 №1, від 14.07.2016 №1, від 17.02.2017 №1, а відповідно і збільшувати суму грошового зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб на 1329197,01 грн. Зазначає, що офіційне оприлюднення рішення про встановлення місцевих податків, а саме земельного податку, Проскурівською сільською радою Ярмолинецького району Хмельницької області, а також доведення встановлених ставок до платників у будь-який інший спосіб відсутнє. Всупереч пункту 12.5 статті 12 ПодатковогоКодексу України відсутня також інформація, що дані про ставки земельного податку були розміщені на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0010181411 від 20.08.2019, яким збільшена сума грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на 170641,25 грн, у тому числі 136513,00 грн за податковим зобов`язанням та 34128,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, зазначає, що відповідач неправомірно визначив порушення позивачем П(С)БО 16 "Витрати", затв. наказом Мінфін України від 31.12.1999 №318, П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", затв. наказом Мінфін України від 28.05.1999 №137, Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності", затв. наказом Мінфін України від 28.03.2013р. №433, оскільки звітом про фактичні результати управлінському персоналу позивача, проведеного аудиторською фірмою "Аудитсервіс" за період з 01.07.2016 по 30.06.2019 встановлено, що бухгалтерський облік витрат в основному відповідає вимогам П(С)БО 16 "Витрати", затв. наказом Мінфін України від 31.12.1999 №318.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0010221411 від 20.08.2019, яким збільшена сума грошового зобов`язання за платежем частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) у розмірі 466420,00 грн, зазначає, що податок на прибуток сплачений позивачем відповідно до норм чинного законодавства, порушення позивачем П(С)БО 16 "Витрати", затв. наказом Мінфін України від 31.12.1999 №318, П(С)БО 6 "Виправлення помилок і змінну фінансових звітах", затв. наказом Мінфін України від 28.05.1999 №137, відсутні. При цьому правомірність ведення податкового та бухгалтерського обліку підтверджується звітом про фактичні результати управлінському персоналу позивача, проведеного аудиторською фірмою "Аудитсервіс".

Щодо податкового повідомлення-рішення №0010191411 від 20.08.2019, яким збільшена сума грошового зобов`язання за ПДВ на 170222,50 грн, у тому числі 136178,00 грн за податковим зобов`язанням та 34044,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, та спірного податкового повідомлення-рішення №0010201411 від 20.08.2019, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 5920,00 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1480,00 грн, вказує, що відповідач зазначив про завищення показників, однак не зазначив, якими доказами вони підтверджуються. При цьому згідно з підпункту 2 пункту 4 розділу 3 Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами" №727 від 20.08.2015 із змінами і доповненнями, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 за №1300/27745 передбачено, що необхідно відобразити у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення. Відповідач зобов`язаний був при отриманні наданих документів дослідити їх та систематизовано викласти факти, що міститься в таких первинних документах, надати їм об`єктивну оцінку. Однак, вказані правові норми ним не виконані. Висновки відповідача щодо нарахування і сплати позивачем ПДВ є безпідставними, оскільки ґрунтуються на припущеннях і не містять достатніх фактичних даних на їх підтвердження.

Щодо податкового повідомлення-рішення №003051304 від 20.08.2019, яким збільшена сума грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 289307,30 грн, у тому числі 114126,29 грн за податковим зобов`язанням, 172860,39 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, 2320,62 грн пені, та податкового повідомлення-рішення №0013061304 від 20.08.2019, яким збільшена сума грошового зобов`язання з військового збору в сумі 21563,14 грн, у тому числі 7669,33 грн за податковим зобов`язанням, 13770,64 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, 123,17 грн пені, зазначає, що норми підпунктів 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 та підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України ним дотримані, що підтверджується звітом аудиторської фірми "Аудитсервіс" від 20.08.2019.

Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0013041304 від 20.08.2019, рішення №0013031304 від 20.08.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовані штрафні санкції в розмірі 521,52 грн, рішення №001321304 від 20.08.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовані штрафні санкції у розмірі 340,00 грн, вказує, що позивач сплатив єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та подав звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого внеску.

Разом із апеляційною скаргою позивач подав до суду клопотання про призначення судово-економічної експертизи, на розгляд якої поставити наступні питання:

1. Чи підтверджуються документально зазначені в акті перевірки від 16.07.2019 №0538/22-01-14-11/00846429 висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 136513 грн, внаслідок чого відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення №0010181411 від 20.08.2019?

2. Чи підтверджуються документально зазначені в акті перевірки від 16.07.2019р. № 0538/22-01-14-11/00846429 висновки відповідача про заниження позивачем частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями у розмірі 466420,00 грн, внаслідок чого відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення №0010221411 від 20.08.2019?

3. Чи підтверджуються документально зазначені в акті перевірки від 16.07.2019р. № 0538/22-01-14-11/00846429 висновки відповідача про заниження позивачем ПДВ в сумі 134068 грн., внаслідок чого відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення №0010191411 від 20.08.2019?

4. Чи підтверджуються документально зазначені в акті перевірки від 16.07.2019р. № 0538/22-01-14-11/00846429 висновки відповідача про завищення суми від`ємного значення по ПДВ на 8030 грн., внаслідок чого відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення №0010201411 від 20.08.2019?

5. Чи підтверджуються документально зазначені в акті перевірки від 16.07.2019р. № 0538/22-01-14-11/00846429 висновки відповідача про несплату податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 114126,29 грн., внаслідок чого відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення №003051304 від 20.08.2019?

6. Чи підтверджуються документально зазначені в акті перевірки від 16.07.2019р. № 0538/22-01-14-11/00846429 висновки відповідача про несплату і заборгованість по військовому збору в розмірі 7669,33 грн., внаслідок чого відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення №0013061304 від 20.08.2019?

7. Чи підтверджуються документально зазначені в акті перевірки від 16.07.2019р. № 0538/22-01-14-11/00846429 висновки відповідача про не нарахування і несплату ЄСВ за грудень 2017р. у сумі 1043,03 грн, внаслідок чого відповідач прийняв спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0013041304 від 20.08.2019?

8. Чи підтверджуються документально зазначені в акті перевірки від 16.07.2019р. № 0538/22-01-14-11/00846429 висновки відповідача про заниження земельного податку на 1272880,51 грн., внаслідок чого відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення №0010211411 від 20.08.2019?

Апеляційний суд дійшов висновку про відсутність необхідності для призначення вказаної експертизи з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 102 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

Предметом доказування у даній справі №560/3788/19 є правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог Податкового кодексу України та закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо нарахування та своєчасної сплати податку на додану вартість, податку на прибуток, земельного податку та інших зобов`язань.

Встановлення цих обставин здійснюється шляхом дослідження судом податкової і фінансової звітності позивача, рахунку бухгалтерського обліку, банківських виписок, тощо, та не потребує спеціальних знань в галузі економіки та бухгалтерського обліку.

Разом з цим, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Відтак, підстави для призначення судової експертизи по визначених позивачем питаннях відсутні.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 20.08.2019 №0010211411, №0013071304, №0010221411, №0010201411, №003051304, №0013061304, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0013041304 від 20.08.2019, рішення №0013031304 від 20.08.2019, та рішення №0013031304 від 20.08.2019, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Підставою для винесення вказаних рішень слугували встановлені перевіркою порушення пунктів 44.1, 44.2 статті 44. підпункту 134.1.1 пункту134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, пункту 7, 20, 29 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за №27/4248, пункту 4 П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999р. №137, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за № 392/3685, підпунктів 3.13, 3.20. пункту 3 "Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності", затверджених наказом Міністерства Фінансів України від 28.03.2013 №433, щодо заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до державного бюджету в загальній сумі 136513,00 грн, пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138, щодо заниження частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями всього в сумі 466 420, 00 грн, пункту 44.1 статті 44, пункту 200.4 статті 200, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 7 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, щодо заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету в загальній сумі 136178, 00 грн, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, пункту 7 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, щодо завищення суми від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200'.3 статті 200' розділу V Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), яка зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість (р. 20.1 Декларації з ПДВ) всього у сумі 8030,00 грн, пункту 270.1 статті 270, пункту 271.1 статті 271, пункту 277.1 статті 277, пункту 287.1, пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, щодо заниження задекларованих сум земельного податку всього у сумі 1272880,51 грн, пункту 49.2, підпункту 49.18.3, пункту 49.18 статті 49, пункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України щодо не подання у встановлені терміни податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік, пункту 3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011р. №138 щодо не подання у встановлені терміни розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями за І квартал 2018 року, пункту З.6 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. №4, зареєстрованого в Мін`юсті України 30.01.2015р. №111/26556 та підпункту "а", "б", "ґ" пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України щодо не відображення в податкових розрахунках за формою 1-ДФ суми нарахованого та виплаченого доходу за ознакою 157 "Дохід, виплачений ФОП на єдиному податку і на загальній системі оподаткування або самозайнятій особі", підпунктів 168.1.4, 168.1.5, пункту 168,1 статті 168, абзацу "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України щодо несплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 142 628,76 грн під час виплати доходу з каси підприємства, несвоєчасного перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з нарахованого, але не виплаченого доходу всього на суму 155836,22 грн, несплати податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 114126,29 грн, підпунктів 168.1.4, 168.1.5, пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176, підпунктів 1.4, 1.6. пункту 16 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України щодо несплати (перерахування) військового збору всього у сумі 13341,42 грн. під час виплати оподаткованого доходу (заробітної плати) з каси підприємства, несвоєчасного перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з нарахованого, але не виплаченого доходу всього у сумі 13830,92 грн, несплати податку на доходи фізичних осіб всього у сумі 7 669,33 грн, підпункту 4 частини 2 статті 6 закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. №2464-VІ, пункту 1 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міндоходів України від 09.09.2013 №454 та за зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 вересня 2013 р. за №1628/24160 щодо своєчасного подання за травень 2015, червень 2015 звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, частини 5 статті 8, частини 2 статті 9 закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. №2464-УІ та пункту 8 розділу III, пункту 3 розділу IV Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №449 від 20.04.2015 щодо не нарахування та не сплати ЄСВ за грудень 2017 року у сумі 1043,03 грн.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги та клопотання позивача про призначення експертизи.

14.08.2020 до суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантинних заходів.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Так, у вказаному клопотанні позивачем не обґрунтовано, яким саме чином запровадження карантину об`єктивно перешкоджає явці його представника у судове засідання чи розгляду даної справи у порядку письмового провадження. При цьому, обов`язкові підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.2 ст.205 КАС України, у даному випадку відсутні.

Згідно ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Керуючись положеннями даної норми та враховуючи відсутність заперечень представників відповідача, колегія суддів вирішила провести розгляд справи за даної явки сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області проведена планова виїзна документальна перевірка державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.03.2019.

За наслідками перевірки складений акт від 16.07.2019 № 0538/22-01-14-11/00846429.

У вказаному акті яким зафіксовані порушення вимог пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, пункту 7, 20, 29 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за №27/4248, пункту 4 П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999р. №137, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за № 392/3685, підпунктів 3.13, 3.20. пункту 3 "Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності", затверджених наказом Міністерства Фінансів України від 28.03.2013 №433 щодо заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до державного бюджету в загальній сумі 136513,00 грн, пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011р. №138, щодо заниження частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями всього в сумі 466 420, 00 грн, пункту 44.1 статті 44, пункту 200.4 статті 200, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 7 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016№21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, щодо заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету в загальній сумі 136178, 00 грн, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, пункту 7 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, щодо завищення суми від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200'.3 статті 200' розділу V Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), яка зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість (р. 20.1 Декларації з ПДВ) всього у сумі 8030,00 грн, пункту 270.1 статті 270, пункту 271.1 статті 271, пункту 277.1 статті 277, пункту 287.1, пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, щодо заниження задекларованих сум земельного податку всього у сумі 1272880,51 грн, пункту 49.2, підпункту 49.18.3, пункту 49.18 статті 49, пункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України щодо не подання у встановлені терміни податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік, пункту 3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011р. №138 щодо не подання у встановлені терміни розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями за І квартал 2018 року, пункту З.6 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. №4, зареєстрованого в Мін`юсті України 30.01.2015р. №111/26556 та підпункту "а", "б", "ґ" пункту 176.2 статті 176 розділу IV Податкового кодексу України щодо не відображення в податкових розрахунках за формою 1-ДФ суми нарахованого та виплаченого доходу за ознакою 157 "Дохід, виплачений ФОП на єдиному податку і на загальній системі оподаткування або самозайнятій особі", підпунктів 168.1.4, 168.1.5, пункту 168,1 статті 168, абзацу "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України щодо несплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 142628,76 грн під час виплати доходу з каси підприємства, несвоєчасного перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з нарахованого, але не виплаченого доходу всього на суму 155836,22 грн, несплати податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 114126,29 грн, підпунктів 168.1.4, 168.1.5, пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176, підпунктів 1.4, 1.6. пункту 16 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України щодо несплати (перерахування) військового збору всього у сумі 13341,42 грн. під час виплати оподаткованого доходу (заробітної плати) з каси підприємства, несвоєчасного перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб з нарахованого, але не виплаченого доходу всього у сумі 13830,92 грн, несплати податку на доходи фізичних осіб всього у сумі 7 669,33 грн, підпункту 4 частини 2 статті 6 закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. №2464-VІ, пункту 1 розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міндоходів України від 09.09.2013 №454 та за зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 вересня 2013 р. за №1628/24160 щодо своєчасного подання за травень 2015, червень 2015 звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, частини 5 статті 8, частини 2 статті 9 закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. №2464-УІ та пункту 8 розділу III, пункту 3 розділу IV Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №449 від 20.04.2015 щодо не нарахування та не сплати ЄСВ за грудень 2017 року у сумі 1043,03 грн.

20.08.2019 на підставі зазначених висновків відповідач прийняв:

- податкове повідомлення-рішення №0010211411, яким збільшено суму грошового зобов`язання по земельному податку з юридичних осіб на 1329197,01 грн, у тому числі 1063357,61 грн за податковим зобов`язанням та 265839,40 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення №0013071304, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді зарплати, в розмірі 510,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення №0010181411, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності на 170641,25 грн, у тому числі 136513,00 грн за податковим зобов`язанням та 34128,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення №0010221411, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднаннями) у розмірі 466420,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення №0010191411, яким збільшено суму грошового зобов`язання за ПДВ на 170222,50 грн, у тому числі 136178 грн за податковим зобов`язанням та 34044,50 грн за штрафними ( фінансовими ) санкціями;

- податкове повідомлення-рішення №0010201411, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 5920,00 грн та застосував штрафні (фінансові) санкції в сумі 1480,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення №003051304, яким збільшив суму - грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 289307,30 грн, у тому числі 114126,29 грн за податковим зобов`язанням, 172860,39 грн за штрафними (фінанасовими) санкціями, 2320,62 грн пені;

- податкове повідомлення-рішення №0013061304, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в сумі 21563,14 грн, у тому числі 7669,33 грн за податковим зобов`язанням, 13770,64 грн за штрафними (фінанасовими) санкціями, 123,17 грн пені;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0013041304 в сумі 1043,03 грн;

- рішення №0013031304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 521,52 грн;

- рішення №001321304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 340,00 грн.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями від 20.08.2019 №0010211411, №0013071304, №0010221411, №0010201411, №003051304, №0013061304, вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0013041304 від 20.08.2019, рішенням №0013031304 від 20.08.2019, рішенням №0013031304 від 20.08.2019 позивач оскаржив їх до суду.

Частково задовольняючи позовні у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність усіх спірних рішень, окрім податкового повідомлення-рішення №0013071304 від 20.08.2019, а позивачем не надано доказів та обґрунтувань протилежного.

Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.

Встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0010211411 слугував висновок відповідача про порушення позивачем пункту 277.1 статті 277 ПК України шляхом заниження податкового зобов`язання по земельному податку за 2017 рік на 1063357,61 грн в результаті заниження ставок земельного податку за земельні ділянки, розташовані за межами населеного пункту, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Так, у поданій до Ярмолинецького відділення Кам`янець-Подільської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області податковій декларації з плати за землю (земельний податок) за 2017 рік (від 17.02.2017 вх.№9022744189), позивач задекларував земельні ділянки загальною площею 2 941,4 га, які перебували у постійному користуванні на підставі державного акта серія ІІ-ХМ №002872 від 24.04.1998 року на території Проскурівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, а саме: ріллі - 1 929 га (відповідно до класифікації видів цільового призначення земель -1А), багаторічні насадження - 165,5 га (відповідно до класифікації видів цільового призначення земель -1Б), сіножаті - 126,6 га (відповідно до класифікації видів цільового призначення земель -1В), пасовища 91,2 га (відповідно до класифікації видів цільового призначення земель -1Г), землі громадської забудови - 55.8 га (відповідно до класифікації видів цільового призначення земель -03), землі транспорту - 26,6 га (відповідно до класифікації видів цільового призначення земель - 12), землі лісогосподарського призначення - 448.7 га (відповідно до класифікації видів цільового призначення земель - 09), землі водного фонду - 1,5 га (відповідно до класифікації видів цільового призначення земель -10), землі загального користування - 84,4 га (відповідно до класифікації видів цільового призначення земель -18), землі водного фонду - 12,1 га (відповідно до класифікації видів цільового призначення земель -10), до яких застосував ставка податку 0,70% та 0,10%, а саме до 2312,3 га застосована ставка податку - 0,7 %, до 629,1 га застосована ставка податку - 0,10 %.

Відповідно до пункту 277.1 статті 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Згідно з пунктом 12.3 статті 12 ПК України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів у межах своїх повноважень приймають сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Рішенням 7 сесії Проскурівської сільської ради VII скликання від 14.07.2016 року №1 "Про затвердження ставок земельного податку на 2017 рік" ставки земельного податку відповідно до статті 277 Податкового кодексу України за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місця знаходження) встановлені у таких розмірах: а) 0,03 відсотка від нормативно грошової оцінки землі житлової забудови; 0,1 відсоток від нормативно грошової оцінки для комерційного використання, виробничі двори та господарські споруди; б) 0,3 відсотка від нормативно грошової оцінки сільськогосподарських угідь для фізичних осіб; в) 1 відсоток від нормативно грошової оцінки для сільськогосподарських угідь для юридичних осіб. Відповідно до пункту 277.1 статті 277 Податкового кодексу України за земельні ділянки, розташовані за межами населеного пункту, нормативна грошова оцінка яких не проведена, ставка податку встановлена у розмірі 5 відсотків від нормативно грошової оцінки одиниці ріллі по Хмельницькій області, та відповідно 1 відсоток від нормативно грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб`єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності). Вказане рішення набрало чинності з 01 січня 2017 року.

Рішенням 13 сесії Проскурівської сільської ради VII скликання від 17.02.2017 №1 внесені зміни до рішення №1 від 14.07.2016 року, а саме підпункт "в" викладений в новій редакції - ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місця знаходження) встановлена в розмірі 0,7 відсотка від нормативно грошової оцінки для сільськогосподарських угідь для юридичних осіб.

Згідно з додатком до державного акта серії ІІ-ХМ №002872 від 24.04.1998 загальна площа, яка перебувала у користуванні позивача становила 2941,4 га, в тому числі в межах населеного пункту 12,6 га, за межами населених пунктів 2 928,8 га.

У поданій податковій декларації з плати за землю (земельний податок) за 2017 рік позивач визначив ставку земельного податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено, оскільки в декларації зазначив 0,10%. Однак, згідно з рішенням Проскурівської сільської ради від 14.07.2016 року №1 "Про затвердження ставок земельного податку на 2017 рік" (із врахуванням змін внесених рішенням від 17.02.2017 №1) ставка земельного податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів складає 5% (п.2 рішення Проскурівської сільської ради від 14.07.2016 року №1 "Про затвердження ставок земельного податку на 2017 рік").

Відтак, у результаті порушення вимог пункту 277.1 статті 277 ПК України, позивач занизив податкове зобов`язання по земельному податку в результаті заниження ставки земельного податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено за 2017 рік всього у сумі 1063 357,61 грн. в тому числі в розрізі звітних податкових періодів: за січень 2017 року в сумі 88 613,14 грн, за лютий 2017 року в сумі 88 613,14 грн, за березень 2017 року в сумі 88 613,14 грн, за квітень 2017 року в сумі 88 613,14 грн, за травень 2017 року в сумі 88 613,14 грн, за червень 2017 року в сумі 88 613,14 грн, за липень 2017 року в сумі 88 613,14 грн, за серпень 2017 року в сумі 88 613,14 грн, за вересень 2017 року в сумі 88 613,14 грн, за жовтень 2017 року в сумі 88 613,14 грн, за листопад 2017 року в сумі 88 613,14 грн, за грудень 2017 року в сумі 88 613,07 грн.

Відповідно до вимог статі 1 закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11.09.2003 №1160 рішення про встановлення місцевих податків і зборів мають ознаки регуляторних актів та потребують реалізації процедур, передбачених цим Законом.

Справляння місцевих податків та зборів до місцевих бюджетів здійснюється відповідно до вимог Бюджетного та Податкового кодексів України.

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України встановлено, що рішення про встановлення місцевих податків і зборів має бути офіційно оприлюднено відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). У іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до підпункту 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Пунктом 4 Прикінцевих положень закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" від 20.12.2016 № 1791 встановлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону № 1160 (частина 4 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №1791).

Рішення Проскурівської сільської ради від 14.07.2016 року №1 "Про затвердження ставок земельного податку на 2017 рік" було прийняте до 15 липня року, що передує плановому, та оприлюднене на офіційному веб-сайті Ярмолинецької районної державної адміністрації Хмельницької області, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Рішення Проскурівської сільської ради від 17.02.2017 №1, про внесення змін до рішення №1 від 14.07.2016 року щодо розміру ставок місцевих податків та зборів оприлюднене в березні 2017 року. Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" до вказаного рішення не застосовуються вимоги положень підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України щодо оприлюднення відповідним органом місцевого самоврядування вказаного рішення до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлюваних місцевих податків та зборів.

З урахуванням наведеного не є обґрунтованими посилання позивача на відсутність офіційного оприлюднення рішення Проскурівської сільської ради Ярмолинецького району, та неможливість його застосування у 2017 році в зв`язку із прийняттям його пізніше як за шість місяців до початку бюджетного періоду в якому будуть діяти нові правила та ставки, як на підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №0010211411.

Посилання позивача на відсутність інформації щодо ставок земельного податку на веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізовує державну податкову та митну політику обґрунтовано відхилені судом першої інстанції.

Так, відповідно до пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Платники місцевих податків та зборів при визначенні своїх податкових зобов`язань можуть використовувати зведену інформацію, розміщену на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику. Такі платники звільняються від відповідальності у разі, якщо у зведеній інформації, розміщеній на офіційному веб-сайті, виявлено помилку, що містить розбіжності між даними контролюючих органів та даними офіційно оприлюдненого рішення про встановлення місцевих податків та зборів. У такому разі до таких платників податку штрафні санкції та пеня, передбачені цим Кодексом за порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що спричинені такою помилкою, не застосовуються, підстав для притягнення платника податків та/або його посадових осіб до відповідальності немає.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, не пізніше 15 липня поточного року оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті зведену інформацію про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків та зборів на відповідних територіях. Відповідно до п. 1 Положення "Про ДФС України" від 21.05.2014 №236 (чинне в періоді спірних правовідносин) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, є ДФС України.

Встановлено, що Державна фіскальна служба з метою реалізації вимог статті 12 Податкового кодексу України, на офіційному веб-порталі ДФС у рубриці "Податки, збори, платежі" створила розділ "Ставки місцевих податків та зборів", де підготувала відповідне інформаційне повідомлення-роз`яснення щодо зведеної інформації про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків та зборів на відповідних територіях, вказане підтверджується наявними в матеріалах справи скріншотами інтернет сторінок.

Однак, позивач при визначенні податкових зобов`язань по земельному податку не використав зведену інформацію, розміщену на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, а саме інформацію щодо рішень органів місцевого самоврядування щодо ставок плати за землю, а саме рішення Проскурівської сільської ради від 14.07.2016 №1 "Про затвердження ставок земельного податку на 2017 рік", від 17.02.2017 №1 "Про внесення змін до рішення №1 від 14.07.2016 року про затвердження ставок земельного податку на 2017 рік".

Таким чином, суд вважає обґрунтованим висновок відповідача про заниження позивачем суми земельного податку за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено за 2017 рік всього на суму 1063357,61 грн, що свідчить про правомірність податкового повідомлення-рішення від 20.08.2019 №0010211411.

Підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0010181411 від 20.08.2019 слугував висновки про порушення позивачем пункту 4 П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 №137, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за №392/3685, а саме проведення головним бухгалтером виправлення помилки минулих років на суму 758 406 грн, шляхом віднесення суми виправлення помилки до інших витрат звітного 2017 року та зменшення фінансового результату до оподаткування за 2017 рік на 758 406,00 грн.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з підпунктом 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 Податкового Кодексу України об`єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разівідбувається:зменшеннявід`ємногозначенняфінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Відповідно до пункту 4 П(С)БО 6 "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", затвердженого наказом Міністерства фінансів Українивід 28.05.1999 №137, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 за №392/3685, виправлення помилок, допущених при складанні фінансових звітів у попередніх роках, здійснюється шляхом коригування сальдо нерозподіленого прибутку на початку звітного року, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку.

Встановлено, що порушенням яке вплинуло на нарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток є включення до складу "інших витрат" суми технічного коригування сальдо розрахунків з ПДВ, яке не відповідало показникам декларації з ПДВ позивача та інтегрованої картки платника з ПДВ ще з минулих років, без первинних документів чи інших підстав, в результаті вчиненого бухгалтерського запису Дт94 Кт643 на суму 758 406,00 грн в грудні 2017 року.

Зазначене підтверджується наданими під час перевірки поясненнями бухгалтера державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України - ОСОБА_1 , відповідно до яких в рядку 2270 звіту про фінансові результаті "Інші витрати" за 2017 рік відображена сума 758 406,00 грн. (Дт94 Кт643), яка не підтверджена первинними документами, яка сформувавши таке бухгалтерське проведення виправляла помилкове сальдо минулих років за розрахунками з ПДВ. Головний бухгалтером ДП "ДГ "ПРОСКУРІВКА" МІП ІМ В.М. РЕМЕСЛА НААН" пояснила, що під час складання річного балансу встановила невідповідність показника сальдо по рах. 643 "Розрахунки за податками (ПДВ)" та сальдо (від`ємне значення ПДВ по декларації за грудень 2017року та залишку переплати і ІКП ДП "ДГ "ПРОСКУРІВКА" МІП ІМ В.М. РЕМЕСЛА НААН"). Тому, з метою приведення записів у головній книзі у відповідність, посадовими особами ДП "ДГ "ПРОСКУРІВКА" МІП ІМ В.М. РЕМЕСЛА НААН", прийняла рішення частково відкоригувати показник сальдо по рах. 643 "Розрахунки за податками (ПДВ)" і тому в головній книзі було зроблено запис: НОМЕР_1 на суму 758406,3 7 грн. Вказане виправлення помилки віднесено на витрати періоду 2017 року, що призвело до помилкового зменшення фінансового результату за 2017 рік у Звіті про фінансовий результат та вплинуло на заниження нарахованих за 2017 рік податків.

Під час судового розгляду спору, заперечуючи правомірність висновків відповідача, позивач не надав жодного документу на підтвердження правомірного включення до складу інших витрат декларації податку на прибуток у грудні 2017 року витрат в сумі 758 406,00 грн.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано вважає доведеним факт порушення позивачем пункту 44.1,44.2 ст.44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, пункту 7, пункту 20, пункту 29 П(С)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за № 27/4248, пункту 4 П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999р. №137 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за №392/3685, підпункту 3.13, підпункту 3.20. пункту 3 Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28.03.2013 №433, в результаті чого відбулося заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до державного бюджету в загальній сумі 136513 грн (за 2017 рік).

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення №0010181411 від 20.08.2019 є правомірним.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0010221411 від 20.08.2019, яким збільшена сума грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об`єднаннями) у розмірі 466420,00 грн, слугував висновок відповідача про неправомірність включення позивачем до інших витрат за грудень 2017 року витрат в сумі 758 406,00 грн.

Відповідно до пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138 частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України "Украерорух" відповідно до закону України "Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів", державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" належать до наукових установ, науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств "Міжнародний державний центр "Артек" і "Український дитячий центр "Молода гвардія") до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності і фінансових ресурсів у підприємства, у розмірі 75 відсотків.

Відповідно до пункту 2 Порядку №138 частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Неправомірність включення позивачем до інших витрат за грудень 2017 року витрат в сумі 758 406,00 грн призвело до заниження фінансового результату до оподаткування (прибутку) та зменшення частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями всього за 2017 рік в сумі 466420,00 грн.

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 20.08.2019 №0010221411 є правомірним.

Підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень №0010191411 від 20.08.2019, яким збільшена сума грошового зобов`язання за ПДВ на 170222,50 грн, у тому числі 136178,00 грн за податковим зобов`язанням та 34044,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкового повідомлення-рішення №0010201411 від 20.08.2019, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 5920,00 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1480,00 грн, слугували висновки відповідача про порушення позивачем вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України та пункту 7 розділу V Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, а саме щодо завищення показника у колонці "Б" рядка 16.1 податкових декларацій з податку на додану вартість "значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду", у зв`язку із невірним перенесенням значень рядків 21 декларацій за попередні звітні (податкові) періоди всього у сумі 142098,00 грн.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4. статті 200 Податкового Кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Встановлено, що позивач подав до Ярмолинецького відділення Кам`янець-Подільської ОДПІГУ ДФС у Хмельницькій області звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2016 року (вх. №9018503394 від 17.02.2016) в якій задекларував у рядку 21 "Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" суму 323845,00 грн.

17.03.2016 позивач подав до Ярмолинецького відділення Кам`янець-Подільської ОДПІГУ ДФС у Хмельницькій областізвітнуподаткову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2016 року (вх. №9037811656), в якій невірно переніс значення рядка 21 декларації "Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" із декларації з податку на додану вартість за січень 2016 року до рядка 16.1 колонка Б 326337,00 грн, замість 323845,00 грн, фактично різниця становить (-) 2 492 грн (323 845 - 326 337).

Таким чином, в результаті невірно відображених показників завищено податковий кредит та від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за лютий 2016 року всього у сумі 2 492,00 грн.

20.10.2017 позивач подав до Ярмолинецького відділення Кам`янець-Подільської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області нову звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2017 року (вх. №9218542486) в якій задекларував значення рядка 21 "Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" в сумі 1 948,00 грн.

До зазначеної податкової декларації з податку на додану вартість позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (вх. №9219612966 від 23.10.2017) у якій задекларував у рядку 21 "Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" суму 4762,00 грн.

22.11.2017 позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (вх. №9246360252) до податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2017 року у якій задекларовано у рядку 21 "Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" суму 4423,00 грн.

Відповідно до поданої звітної податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2017 року (вх. №9242998242 від 17.11.2017) позивач не врахував дані уточнюючого розрахунку за вересень 2017 року (вх. №9246360252 від 22.11.2017), що призвело до невірного перенесення до ряд.1 (значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду), а саме необхідно було перенести 4423,00 грн, а фактично перенесено 144029,00 грн, різниця становить (-) 139606,00 грн (4423,00 грн 144029,00 грн).

Отже, в результаті невірно відображених показників позивач завищив податковий кредит та від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за жовтень 2017 року всього в сумі 139 606,00 грн.

19.04.2018 позивач подав звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2018 року (вх. №9072157646), в якій задекларував суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21) в розмірі 2639,00 грн.

До вказаної податкової декларації з податку на додану вартість позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (вх. № 9083461518 від 04.05.2018 ), згідно із яким зменшив суму податкового кредиту (рядок 17) та відповідно зменшив суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21) на 134,00 грн.

05.05.2018 позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (вх. №9084147340) до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2018 року у якій задекларував у рядку 21 "Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" суму 2505,00 грн.

Відповідно до поданої звітної податкової декларації з податку на додану вартість за квітень місяць 2018 року (вх. №9095463922 від 17.05.2018), позивач не врахував дані уточнюючого розрахунку за березень 2018 року (вх. №9084147340 від 05.05.2018), що призвело до невірного перенесення до рядка 16.1 (значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду). Так, необхідно було перенести 2505,00 грн, а фактично перенесено 2 639,00 грн, різниця становить (-) 134,00 грн. (2505,00 грн - 2639,00 грн).

Отже, в результаті невірно відображених показників завищений податковий кредит та від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за квітень 2018 року всього в сумі 134 грн.

17.05.2018 позивач подав звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2018 року (вх. №9095463922) в якій задекларував суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21) в розмірі 541013,00 грн.

Відповідно до поданої звітної податкової декларації з податку на додану вартість за травень місяць 2018 року (вх. №9121792529 від 18.05.2018) позивач невірно переніс значення рядка 21 декларації "Сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" із декларації з податку на додану вартість за квітень 2018 року, до рядка 16.1 колонка Б необхідно було перенести 541013, 00 грн, а фактично перенесено 540879,00 грн., різниця становить 134,00 грн. (541013,00 грн 540879,00 грн).

Таким чином, в результаті невірно відображених показників занижений податковий кредит з ПДВ та від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту ПДВ поточного звітного (податкового) періоду за травень 2018 року всього в сумі 134,00 грн.

Форма та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість у 2016-2017 роках затверджена наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289, з врахуванням змін, внесених Наказом Мінфіну від 23.02.2017 №276, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.02.2017 за №269/30137 (Наказ №21).

Пунктом 7 розділу V Наказу №21 визначено, що у рядку 16 відображається від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

У рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період.

З огляду на наведене, загальна сума заниження ПДВ склала 136178,00 грн, в тому числі в розрізі звітних податкових періодів: за липень 2016 року в сумі 2492,00 грн, за жовтень 2017 року сумі 54638,00 грн, за листопад 2017 року в сумі 76326,00 грн, за лютий 2019 року в сумі 2722,00 грн.

Перевірка нарахування суми від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200'.3 статті 200' розділу V Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), яка зараховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість (р. 20.1 Декларації з ПДВ), свідчить про його завищення позивачем за листопад 2017 року на суму 5920,00 грн.

Разом з цим, позивач не надав доказів на спростування вказаних висновків.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 20.08.2019 №0010191411 та №0010201411 є правомірними.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №003051304 від 20.08.2019, яким збільшена сума грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 289307,30 грн, у тому числі 114126,29 грн за податковим зобов`язанням, 172860,39 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, 2320,62 грн пені, слугували висновки відповідача про порушення позивачем підпунктів 168.1.4, 168.1.5, пункту 168.1 статті 168, абзацу "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, щодо повноти сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних.

Згідно з підпунктом 168.1.4 пункту 168.1 статті 168 Податкового Кодексу України якщо оподатковуваний дохід надається у не грошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом трьох банківських днів з дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Відповідно до підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового Кодексу України якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Підпунктом "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Встановлено, виплата оподатковуваного доходу здійснювалась через касу позивача.

Так, за період з 01.01.2016 року по 31.03.2019 року позивач нарахував податок з доходів фізичних осіб з заробітної плати в сумі 1 162 256.97 грн, перерахував до бюджету податку з доходів фізичних осіб, відповідно до даних інтегрованих карток платника та платіжних доручень на перерахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 1 085 439,51 грн.

Сальдо по ПДФО станом на 01.01.2016 згідно з даними головної книги становить Кт 72315,88 грн, станом на 31.03.2019 - Кт 149133,34 грн.

Помісячні нарахування заробітної плати та податку на доходи фізичних осіб, обліковуються в оборотно-сальдових відомостях по Кт 641 "Розрахунки за податками", Дт 661 "Розрахунки за заробітною платою".

Згідно з оборотно-сальдовою відомістю по ПДФО залишок не перерахованого податку на доходи фізичних осіб станом на 31.03.2019 року становить 149133, 34 грн, в тому числі 35007,05 грн податок на доходи фізичних осіб, нарахований з заробітної плати за березень 2019 року, термін виплати заробітної плати в квітні 2019 року. Заборгованість по податку на доходи фізичних осіб станом на 31.03.2019 року становить 114 126,29 грн.

Отже, в порушення вимог підпунктів 168.1.4. 168.1.5, пункту 168,1 статті 168, абзацу "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, позивач не сплатив (перерахував) податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 142 628,76 грн під час виплати доходу з каси підприємства за січень 2016 у сумі 12671,38 грн, при фактичній виплаті заробітної плати 28.01.2016, за лютий 2016 у сумі 10776.76 грн, при фактичній виплаті заробітної плати 22.03.2016, за березень 2016 11053,74 грн, при фактичній виплаті заробітної плати 22.03.2016, за квітень 2016 у сумі 18733,88 грн, при фактичній виплаті заробітної плати 29.04.2016, за травень 2016 у сумі 21932,88 грн, при фактичній виплаті заробітної плати 30.06.2016, за червень 2016 у сумі 19113,56 грн, при фактичній виплаті заробітної плати 29.07.2016, за вересень 2016 у сумі 15449,93 грн, при фактичні виплаті заробітної плати 27.10.2016, за грудень 2016 у сумі 10513,46 грн, при фактичній виплаті заробітної плати 30.01.2017, за січень 2017 у сумі 22383,17 грн, при фактичній виплаті заробітної плати 03.03.2017; несвоєчасно перерахував до бюджету податок на доходи фізичних осіб з нарахованого, але не виплаченого доходу всього на суму 155836,22 грн, в тому числі за липень 2016 у сумі 17557,76 грн, за червень 2017 у сумі 29497,36 грн, за березень 2018 у сумі 24553,57 грн, за вересень 2018 у сумі 29857,03 грн, за жовтень 2018 у сумі 26827,53 грн, за листопад 2018 у сумі 27542,97 грн; не сплатив податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 114126,29 грн, в тому числі за листопад 2018 у сумі 6366,55 грн, грудень 2018 у сумі 38296,08 грн, січень 2019 у сумі 34809,86 грн, лютий 2019 у сумі 34653,80 грн.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення №003051304 від 20.08.2019 є правомірним.

Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення №0013061304 від 20.08.2019, яким збільшена сума грошового зобов`язання з військового збору в сумі 21563,14 грн, у тому числі 7669,33 грн за податковим зобов`язанням, 13770,64 грн за штрафними (фінансовими) санкціями, 123,17 грн пені, слугували висновки відповідача про порушення позивачем вимог підпунктів 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176, підпунктів 1.4., 1.6. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

03.08.2014 набрав чинності закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України" від 31.07.2014 № 1621-VII, яким на період до 01 січня 2015 року запроваджений військовий збір.

Законом України від 28.12.2014 №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015 року, до Кодексу внесені зміни в частині оподаткування військовим збором.

Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України оподаткування військовим збором подовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, а саме: фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи: фізичні особи - нерезиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні, а також податкові агенти (пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України, зокрема: для резидента - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування та іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Для нерезидента - загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

З 1 січня 2015 року військовий збір сплачується з усіх доходів, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 Податкового кодексу України.

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника, зобов`язаний утримувати збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку збору 1,5 відсотка (Платник, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити військовий збір з таких доходів (підпункт 168.2.1 пункту 168.1 статті 168 Кодексу).

Підпунктом 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України передбачено, що відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 Податкового кодексу України, а саме: з доходів у вигляді заробітної плати: роботодавці, які виплачують такі доходи на користь платника податку, з інших доходів: податкові агенти для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні, а також платник податку для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов`язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Відповідно до підпункту 1.6. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 Податкового кодексу України.

Встановлено, що сума нарахованого позивачем військового збору за період 01.01.2016 по 31.03.2019 становить 100014,14 грн, перерахована до бюджету сума військового збору відповідно до даних інтегрованих карток платника та платіжних доручень на перерахування за вказаний період становить 94623,81 грн.

Відповідно до оборотно-сальдової відомості по військовому, станом на 01.01.2016 сальдо по військовому збору згідно даних головної книги становить Кт - 5210,74 грн, а станом на 31.03.2019 кредитове сальдо по військовому збору становить 10601,07 грн. Залишок не сплаченого до бюджету військового збору у строки визначенні статтею 168 Податкового кодексу України становить 7669,33 грн.

Таким чином, в порушення вимог підпунктів 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176, підпунктів 1.4., 1.6. пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України позивач не сплатив (не перерахував) військовий збір всього у сумі 13341,42 грн під час виплати оподаткованого доходу (заробітної плати) з каси; несвоєчасно перерахував до бюджету військовий збір з нарахованого, але не виплаченого доходу всього у сумі 13830,92 грн; не сплатив військовий збір всього у сумі 7669,33 грн.

З огляду на встановлений факт несвоєчасної виплати позивачем заробітної плати, відповідно підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 165 ПК України податок підлягає перерахуванню до бюджету у строки, встановлені ПК України для місячного податкового періоду.

Відтак, податкове повідомлення-рішення №0013061304 від 20.08.2019 є правомірним.

Щодо правомірності вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0013041304 від 20.08.2019 про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, рішення №0013031304 від 20.08.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовані штрафні санкції в розмірі 521,52 грн, та рішення №001321304 від 20.08.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовані штрафні санкції у розмірі 340,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 6 закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 5 статті 8 закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Підставою для прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ю-0013041304 від 20.08.2019слугували висновки відповідача про порушення позивачем вимог частини 5 статті 8, частини 2 статті 9 закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010р. №2464-Vl та пункту 8 розділу III, пункту 3 розділу IV Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" №449 від 20.04.2015.

У ході перевірки встановлено, що згідно з даними бухгалтерського обліку по рах.66 "Заробітна плата" та в звіті форми №1-ДФ за IV квартал 2018 року (вх.№9298044546 від 06.02.2018р.) з ознакою доходу "101" заробітна плата в рядку "Сума нарахованого доходу, (грн. коп.)" становить 550114,73 грн. Згідно з даних Додатку 4 "Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів" в рядку 1 Таблиці №1 всього нарахованої заробітної плати згідно з поданих звітів по ЄСВ - 545373,67 грн, розбіжність становить 4741,06 грн. ДП "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної Академії Аграрних наук України" не нарахував єдиний соціальний внесок та не включив до Таблиці №1 звіту ЄСВ суму заробітної плати за грудень 2017.

Отже, в порушення частини 5 статті 8, частини 2 статті 9 закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та пункту 8 розділу III, пункту 3 розділу IV Інструкції "Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" позивач занизив базу оподаткування ЄСВ в грудні 2017, оскільки не включив в Таблицю 1 звіту ЄСВ суму заробітної плати в розмірі 4721,61 грн. Внаслідок такого порушення не нарахував та не сплатив єдиний соціальний внесок (22%) у розмірі 1043,03 грн.

Враховуючи викладене, прийняті відповідачем вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0013041304 від 20.08.2019 та рішення №0013031304 про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 521,52 грн є правомірними.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 6 закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.

Порядок формування та подання звітності затверджений наказом Міндоходів України від 09.09.2013 №454 та наказом Міністерства фінансів України 14 квітня 2015 року N 435.

Відповідно до пункту 3.1. розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхувальники, крім зазначених у пунктах 5, 6 цього розділу, а також страхувальники, зазначені у пунктах 2, 4 цього розділу, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФО - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), у частині подання Звіту за таких осіб, зобов`язані формувати та подавати до органів доходів і зборів Звіт протягом 20 календарних днів, що настають за останнім днем звітного періоду. Звітним періодом є календарний місяць.

Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів подається за формою №Д4 згідно з додатком 4 до цього Порядку.

Встановлено, що в порушення пункту 4 частини 2 статті 6 закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та пункту 1 розділу III Інструкції "Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", позивач не своєчасно подав Звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за травень та червень 2015 року, а саме за травень 2015 року подав 29.11.2017 року при граничному терміну подання 22.06.2015 року та за червень 2015 року подав 29.11.2017 року при граничному терміну подання 20.07.2015 року.

Отже, є правомірним рішення №001321304 від 20.08.2019 про застосування штрафних санкцій у розмірі 340,00 грн.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу державного підприємства "Дослідне господарство "Проскурівка" Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 березня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 01 вересня 2020 року.

Головуючий Залімський І. Г. Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.