Справа № 297/1331/20
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2020 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:
головуючого Гецко Ю. Ю.,
з участю секретаря судового засідання Михайліченко І. А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до СП «Керамнадра» у формі ТзОВ, третя особа без самостійних вимог на боці позивача: сектор у справах державної реєстрації Берегівської районної державної адміністрації про визнання припиненими трудових відносин та виключення відомостей про юридичну особу, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в Берегівський районний суд Закарпатської області із позовом до СП «Керамнадра» у формі ТзОВ, третя особа без самостійних вимог на боці позивача: сектор у справах державної реєстрації Берегівської районної державної адміністрації про визнання припиненими трудових відносин та виключення відомостей про юридичну особу, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позовні вимоги позивачем мотивовано тим, що в період із 28.05.2019 року між позивачем та даним Товариством укладено Контракт з виконуючим обов`язки директора спільного підприємства «КЕРАМНАДРА» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Контракт), згідно якого позивача призначено виконуючим обов`язки директора (керівника) цього Товариства. Даний Контракт є строковим трудовим договором, яким встановлено строк моїх повноважень як виконуючого обов`язків директора до 27.05.2020 року.
На підставі вищезазначеного, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відповідні відомості про включення запису про позивача як керівника (виконуючого обов`язків директора) Товариства. Даний фат підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.07.2019 року та відомостями, що містяться у відкритому доступі на офіційному веб-порталі Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).
Через деякий час після початку виконання позивачем обов`язків директора ТОВ СП «Керамнадра» позивачем було прийнято рішення припинити трудові відносини з Товариством шляхом його звільнення від виконання обов`язків директора Товариства. Дане рішення було зумовлено наявністю цілого ряду об`єктивних причин, що унеможливлювали подальше виконання позивачем обов`язків директора Товариства.
Зважаючи на положення ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», КЗпП України, Статуту Товариства, Контракту з виконуючим обов`язки директора спільного підприємства «КЕРАМНАДРА» у формі товариства з обмеженою відповідальністю від 28.05.2019 року, в частині, що стосуються порядку припинення трудових відносин з керівником юридичної особи та його звільнення, позивачем, як одноособовим виконавчим органом Товариства, вчинено наступний ряд юридично значимих дій, спрямованих на виконання процедури мого звільнення з Товариства.
Так, 26.02.2020 року позивачем надіслано засобами поштового зв`язку «Укрпошта» учасникам Товариства - Фонду державного майна України та товариству з обмеженою відповідальністю «Кераметал», а також самому Товариству його заяву від 25.02.2020 року про звільнення з 25.04.2020 року від виконання обов`язків директора спільного підприємства «КЕРАМНАДРА» у формі товариства з обмеженою відповідальністю на підставі ст.39 КЗпП України, та повідомлення про скликання Загальних зборів учасників Спільного підприємства «КЕРАМНАДРА» у формі товариства з обмеженою відповідальністю від 25.02.2020 року. Даний факт підтверджується описами вкладення, накладними та квитанціями про відправку рекомендованих листів з описом вкладення.
Повідомлення про скликання Загальних зборів учасників Товариства містили всю інформацію, передбачену законодавством України для даного документу: зазначення дати і місця їх проведення, дані про початок та закінчення реєстрації учасників Зборів, час початку роботи Зборів, а також перелік питань, що мають розглядатися на порядку денному Зборів:
Однак, звертаємо увагу Суду на те, що у визначений час та у вказаному місці 25.04.2020 року не з`явився жоден з учасників Товариства для проведення Загальних зборів спільного підприємства «КЕРАМНАДРА» у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Причини неявки учасників Товариства позивачу як одноособовому Виконавчому органу Товариства не відомі, оскільки учасники Товариства не повідомили йому будь-якої інформації, що стосувалася б даних Зборів, та й взагалі вже протягом тривалого часу ігнорують його та будь-які спроби керівника обговорити з ними подальшу господарську діяльність Товариства, вирішити нагальні економічні проблеми, які де-факто зупинили діяльність Товариства, спричинили виникнення заборгованості, що у сукупності у майбутньому може стати причиною його банкрутства та ліквідації.
На підставі вимог ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», Статуту Товариства, Загальні збори учасників Товариства від 25.04.2020 року визнані неповноважними на прийняття рішень згідно порядку денного Загальних зборів учасників через відсутність на них учасників, що володіють у сукупності більш ніж 50 відсотками голосів. У зв`язку з цим, об 12 годині 00 хвилин дані Загальні збори учасників Товариства оголошені закритими. Даний факт підтверджується протоколом №1/2020 загальних зборів учасників спільного підприємства «КЕРАМНАДРА» у формі товариства з обмеженою відповідальністю від 25.04.2020 року.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву, згідно якої просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Представник відповідача, який про день, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи, про розгляд справи без його участі чи відзиву на позов від нього не надходило.
Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилався, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно ч.3 ст.21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
За змістом ст.22 КЗпП України, відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
Відповідно до ст. 23 КЗпП України, трудовий договір може бути на визначений строк, встановлений за погодженням сторін. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даної норми, Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 року № 14-рп/2004, від 16.10.2007 року № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю Конституційний Суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.
Враховуючи порушення права керівника на припинення трудового договору, позов про визнати припиненими трудові відносини з внесенням відповідних даних у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.
У постанові від 03.07.2019 року в справі №61-11768св 18 Верховний Суд виклав позицію з цього питання та зазначив, що недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.
Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. andOthersv. Bulgaria», заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» («Oleksandr Volkovv. Ukraine», заява №21722/11, § 170)).
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» («Cantoni v.France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» («Vyerentsov v.Ukraine», заява «№ 20372/11, § 65)).
Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду.
У той же час «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це, зазвичай, відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див.mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Белеш таінші проти Чеської Республіки» (Beles and Others v. the Czech Republic, заява №47273/99, § 50-51, 69); «Волчі проти Франції» (Walchli v. France, заява №35787/03, § 29).
При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях «правової визначеності» та «належного здійснення правосуддя» як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей.
Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя і утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах«Карт проти Туреччини» (Kart v. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79 (в кінці); «Ефстатіу та та інші проти Греції» (Efstathiou and Others v. Greece, заява №36998/02, § 24 (в кінці); «Ешим проти Туреччини» (Esim v. Turkey, заява №59601/09, § 21).
Згідно ст.4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що ратифікована Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року, нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини й основних свобод передбачено, що кожний при вирішенні питання про його цивільні права і обов`язки має право на відкритий і справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом. Складовою частиною справедливого судочинства є доступ до судової процедури з усіма атрибутами контролю за порушеннями при звільненні з роботи з боку працедавців - власників та керівників господарських товариств, підприємств, установ, організацій.
Відповідно до ст.1 КЗпП України даний кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.
Відповідно до ст.2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.
Згідно ч.1ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (cт.4 КЗпП України).
Частиною 1 статті 9 ЦК України встановлено, що положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Статтею 312 ЦК України передбачено, що фізична особа має право на вибір роду занять та використання примусової праці забороняється.
За змістом ст.51 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, вільний вибір виду діяльності.
Відповідно до положень ст.23 КЗпП України, трудовий договір може бути укладений на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.
Відповідно до ч.4 ст.65 ГК України, у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.
Згідно п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення .
Нормами ст.ст. 97-99 ЦК України закріплено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад.
Згідно із ст.ст. 28, 29 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закон) органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган. Загальні збори учасників є вищим органом товариства. Кожен учасник товариства має право бути присутнім на загальних зборах учасників, брати участь в обговоренні питань порядку денного і голосувати з питань порядку денного загальних зборів учасників.
Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (ч.1 ст. 30 Закону).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.31 Закону загальні збори учасників скликаються, зокрема з ініціативи виконавчого органу товариства.
Виконавчий орган товариства - це орган товариства, що має право діяти від імені останнього у цивільних правовідносинах.
Статтею 32 Закону передбачено, що виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін. Виконавчий орган товариства приймає рішення про включення запропонованих питань до порядку денного загальних зборів учасників. Пропозиції учасника або учасників товариства, які в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства, підлягають обов`язковому включенню до порядку денного загальних зборів учасників. У такому разі таке питання вважається автоматично включеним до порядку денного загальних зборів учасників. Після надсилання повідомлення, передбаченого частиною третьою цієї статті, забороняється внесення змін до порядку денного загальних зборів учасників, крім включення нових питань відповідно до частини сьомої цієї статті. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства про внесення змін до порядку денного не менше ніж за 10 днів до запланованої дати загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства, відповідно до частини четвертої цієї статті. До порядку денного можуть бути внесені будь-які зміни за згодою всіх учасників товариства. У такому разі положення частин восьмої і дев`ятої цієї статті не застосовуються. Виконавчий орган товариства зобов`язаний надати учасникам товариства можливість ознайомитися з документами та інформацією, необхідними для розгляду питань порядку денного на загальних зборах учасників. Виконавчий орган товариства забезпечує належні умови для ознайомлення з такими документами та інформацією за місцезнаходженням товариства у робочий час, якщо інший порядок не передбачений статутом товариства.
Особливістю звільнення директора товариства, на відміну від іншого працівника, є те, що дана особа є керівною і звільняється не лише на підставі вимог КЗпП України, а й з урахуванням вимог Закону, відповідно до якого має право самостійно ініціювати скликання загальних зборів товариства.
На загальних зборах учасників ведеться протокол, у якому фіксуються перебіг загальних зборів учасників та прийняті рішення. Протокол підписує голова загальних зборів учасників або інша уповноважена зборами особа. Кожен учасник товариства, який взяв участь у загальних зборах учасників, може підписати протокол (ч.4 ст.33 Закону).
Якщо загальні збори не відбулися, то за змістом зазначеного положення Закону, необхідно скласти протокол щодо цього.
Відповідно до положень ст.38 КЗпП України, ст.ст. 28, 29, 30 Закону праву директора товариства на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариств провести загальні збори та розглянути заяву директора про звільнення і створення виконавчого органу.
Пунктом 13 частини 2 статті 9 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» встановлено, що в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи.
Згідно ч.1 ст.10 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
У ч.1 ст.25 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.
В указаній нормі закону визначено, що таким судовим рішенням може бути рішення про зобов`язання вчинення реєстраційних дій.
Згідно ч.5 ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За правилами, встановленими ч.3 та ч.6 ст.13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно п.7 ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.
Відповідно до вимог ст.232 КЗпП України трудові спори безпосередньо розглядаються в судах і, як правило, це спори за позовами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу; керівника підприємства, установи, організації з питань звільнення, зміни дати і формулювання причини звільнення, переведення на іншу роботу, оплати за час вимушеного прогулу і накладання дисциплінарних стягнень, за винятком спорів працівників, вказаних у ч. 3 ст. 221 і ст. 222 цього Кодексу.
Крім того, приймаючи до уваги, що позивач ОСОБА_1 при пред`явленні позову був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», на виконання вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в користь держави судовий збір в розмірі 840,20 гривень.
Керуючись ст.ст. 47, 117, 166, 183 КЗпП, ст. ст. 141, 263-265, 280-282, 354, 355, 430 ЦПК України, суд,-
рішив:
Позов задоволити.
Визнати припиненими трудові відносини між спільним підприємством «КЕРАМНАДРА» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 20449073) та ОСОБА_1 , що виникли на підставі Контракту з виконуючим обов`язки директора спільного підприємства «КЕРАМНАДРА» у формі товариства з обмеженою відповідальністю від 28.05.2019 року, з 25.04.2020 року у зв`язку із закінченням строку даного контракту на підставі п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України.
Внести зміни до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, стосовно виключення запису про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як керівника (виконання обов`язків директора) спільного підприємства «КЕРАМНАДРА» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 20449073).
Стягнути з Спільного підприємства "Керамнадра" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, місцезнаходження якого за адресою: с. Мужієво, вул. Чіпі, 3 Берегівського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ 20449073 в користь держави судовий збір в розмірі 840,20 гривень.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя Ю. Ю. Гецко
