Справа № 182/1345/19

Провадження № 2/0182/1844/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

01.09.2020 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Рунчевої О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Нікополі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 28 лютого 2019 року звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області з зазначеним позовом, посилаючись на наступні обставини.

25 березня 2013 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір № б/н (далі Договір), згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 3 300 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керувався п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві.

У порушення ст.ст. 526,527,530,1054 ЦК України та умов Договору відповідач зобов`язання за вказаним Договором належним чином не виконав.

Станом на 31 січня 2019 року заборгованість відповідача за Договором склала 96 347 грн. 62 коп, яка складається з наступного:

- 22 963 грн. 62 коп. - заборгованість за кредитом;

- 66 419 грн. 83 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 1900 грн. 00 коп.- заборгованість за пенею та комісією;

а також штрафи відповідно п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500 грн 00 коп. - штраф (фіксована частина).

- 4 564 грн. 17 коп. - штраф (процентна складова).

Тому, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором у розмірі 96 347 грн. 62 коп. та понесені ним судові витрати у розмірі 1 921 грн. 00 коп.

Ухвалою про відкриття провадження від 21 березня 2019 року позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, що відповідає вимогам ст. 279 ЦПК України.

Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2019 року позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено, стягнуто з відповідача на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», заборгованість за Договором № б/н від 25 березня 2013 року в сумі 96 347 грн. 62 коп., вирішено питання про стягнення судових витрат.

Ухвалою суду від 11 червня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду та скасовано заочне рішення по вказаній справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідачу був наданий строк 15 днів з дня отримання ним такої ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву.

02 липня 2020 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (а.с. 138-141) про стягнення з нього заборгованості, згідно якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи наступним.

Він дійсно отримав кредит у розмірі 3300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом та вважає, що повинен сплатити кредит та відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 7993,01 грн.

У березні 2015 року він був призваний до військової строкової служби, про що повідомив Банк. Також повідомив, що не бажає продовжувати кредитні відносити з банком і просив закрити кредитну картку у квітні 2015 року, банком було враховано його заяву та відмінено нарахування штрафів за травень-серпень 2015 року, що підтверджується випискою Банку.

Враховуючи вказані обставини вважає, що стягненню з нього підлягає сума 7 993,01 грн., оскільки він користувався карткою до 30 квітня 2015 року. Своє бажання щодо продовження терміну дії картки та подальше користування кредитними коштами він не надавав, тому будь-яке нарахування Банком відсотків, штрафів та пені після квітня 2015 року вважає незаконним. Позивач всупереч його волі проігнорував заяву щодо відмови в подальшому користування кредитною карткою та кредитними коштами, продовжив нарахування відсотків, пені та штрафних санкцій за несвоєчасне повернення відповідачем коштів. Вважає, що такі дії Банку порушують умови укладеного з ним договору та суперечать діючому законодавству.

Жодної інформації з приводу тарифів, умов кредитування та обслуговування кредитної картки він також не отримував від Банку, не був ознайомлений під підпис і тому не надавав жодної згоди на те, що підписана анкета-заява є частиною Договору між ним і Банком. Вважає, що не був ознайомлений з Умовами кредитування, особливо зі штрафними санкціями, тому для нарахування пені і штрафних санкцій за користування кредитною карткою у позивача підстав не було.

Також зазначив, що оскільки заочне рішення суду щодо стягнення з нього заборгованості на користь позивача, яке було скасовано ухвалою суду від 11 червня 2020 року частково виконано, стягнуто з нього 8000 грн., цю суму він погодився сплатити Банку в рахунок коштів по заборгованості, якими користувався, то у позові слід відмовити у повному обсязі.

В матеріалах справи також наявні пояснення позивача (а.с. 150-160), в яких представник АТ КБ «ПриватБанк», Меркулова В.В. посилається, що з відповідачем укладено договір за принципом договору приєднання, згідно ст. 634 ЦК України, а Правила та Умови банку є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, що розташовані на офіційному сайті складають Договір про надання банківських послуг. При укладенні вказаного договору з позивачем були обговорені всі істотні його умови.

Зазначає, що з розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за кредитним договором, вказані докази відповідачем не спростовані, контррозрахунок не наданий. Належних доказів погашення кредитної заборгованості відповідачем не надано. Відповідач картку в Банк не повертав, заборгованість повністю не погасив. Картрахунок на даний момент відкритий та дійсний (Строк дії картки до вересня 2020 року). Тому правовідносини між сторонами тривають, належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті.

У зв`язку з проходженням відповідачем військової служби Банком у відповідні періоди штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом не нараховувалися, у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»

Проценти, пеня та штрафи Банком нараховувалися правомірно, докази, надані Банком в обґрунтування позову відповідачем не спростовані, а тому позові вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що вимоги позивача на підставі ст.ст. 525, 526, 610-612, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, 25 березня 2013 року відповідач звернувся до позивача із Анкетою-Заявою, відповідно до якої Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», у теперішній час Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 3300 грн. на платіжну картку, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 7).

В обґрунтування своїх позовних вимог Банком суду надано копію розрахунку заборгованості станом на 31 січня 2019 року, копію анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 25 березня2013 року, копію Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» копію витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, виписку по рахунку відповідача у період з 01 січня 1999 рік по 31 травня 2020 рік (а.с. 7-32, 119-128).

Посилаючись на невиконання відповідачем умов Договору про надання банківських послуг, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка, за розрахунком позивача, станом на 31 січня 2019 року становить 96 347 грн. 62 коп. та складається з наступного: 22 963 грн. 62 коп. - заборгованість за кредитом ; 66 419 грн. 83 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 1900 грн. 00 коп.- заборгованість за пенею та комісією; а також штрафи відповідно п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн 00 коп. - штраф (фіксована частина), 4 564 грн. 17 коп. - штраф (процентна складова).

Відповідач, у свою чергу, у відзиві на позов та заяві про перегляд заочного рішення по справі не заперечував отримання ним кредиту у розмірі 3300, 00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку та щодо користування ним кредитними коштами, оспорював лише саму суму заборгованості за кредитом та її складові, мотивуючи тим, що користувався кредитною карткою до 30 квітня 2015 року, а потів висловив банку своє небажання продовжувати кредитні відносини і просив закрити картку у квітні 2015 року. Визнає борг у сумі 7993,01 грн. та зазначає, що вже сплатив позивачу суму 8000,00 грн. за час виконання заочного рішення по даній справі до його скасування.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до Анкети-Заяви ОСОБА_1 від 25 березня 2013 року, останньому була надана кредитна картка із встановленим кредитним лімітом у розмірі 3300 грн. на платіжну картку.

За приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку, відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 року № 566, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з п.5.4. цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

При цьому, п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що надані АТ КБ «ПриватБанк» по справі докази є належними та допустимими, у розумінні ст. ст. 58-59 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідач ОСОБА_1 , відповідно до наданих позивачем розрахунку та виписки по рахунку з 25 березня 2013 року по 31 січня 2019 року користувався кредитними коштами, наданими йому ПАТ КБ «ПриватБанк», у теперішній час Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», за договором б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, станом на 31 січня 2019 року, відповідач, з урахуванням часткового виконання зобов`язань за кредитним договором, має заборгованість за тілом кредиту в розмірі 22 963,62 грн. (а.с.5-6)

Також згідно наданої позивачем виписки з особового рахунку відповідача, за період з 25 березня 2013 року по 31 січня 2019 року відповідач по справі активно користувався кредитними коштами та здійснював погашення заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з чим має зобов`язання перед позивачем з повернення кредитних коштів у розмірі 22 963,62 грн., виходячи з фактичного використання позичальником кредитних коштів, які не повернуто станом на час звернення позивача до суду з даним позовом.

Посилання відповідача, що у зв`язку з проходженням військової строкової служби він користувався кредитною карткою лише до 30 квітня 2015 року, а надалі відмовився продовжувати кредитні відносини, просив закрити картку у квітні 2015 року і Банком було враховано його заяву суд вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки доказів зазначеного суду не надано. Не містять матеріали справи доказів щодо закінчення строку дії картки чи сплати всієї суми заборгованості на вказану дату.

З наданої позивачем виписки по рахунку встановлено, що у періоди проходження відповідачем військової служби Банком у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» здійснено відповідні операції, проценти, штрафні санкції і пеня на заборгованість за кредитом не нараховувались.

Враховуючи положення п. 148 розділу XIV Постанови Національного банку № 492, 525, 610, 629 ЦК України поточний рахунок відповідача є відкритим та дійсним, належних та допустимих доказів протилежного суду не надано.

Проте суд вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по процентам за користування кредитом, пені та штрафів, з огляду на наступне.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, щодо відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір,в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договору приєднання розроблені ПАТ КБ «ПриватБанк», у теперішній час АТ КБ «ПриватБанк», вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, штрафів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові уразі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частинами першою, другою статті551ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом, розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства, та договірні, розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі.

У заяві позичальника від 25 березня 2013 року процентна ставка та розмір штрафів не зазначено.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованості по процентам за користування кредитом 66419,83 грн., 1900 грн. заборгованості за пенею та комісією, 500 грн. - штрафу (фіксована) частина, 4564,17 грн. - штрафу (процентна складова).

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємної частини спірного договору.

Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема штрафи за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, 12 місяців з моменту підписання, пунктом 1.1.7.31 згаданих Умов, позовну давність щодо вимог банку встановлено 50 років.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приват Банку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та штрафів, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Отже, суд приходить до висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин, 25 березня 2013 року, до моменту звернення до суду із вказаним позовом 28 лютого 2019 року, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, щонайбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг в ПриватБанку, відсутність у Анкеті-Заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами та штрафів, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Вище зазначене повністю узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.

При цьому, згідно з ч. 6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

На підставі наведеного вище суд приходить до висновку, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт«Універсальна»,30днів пільгового періоду» та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», 55 днів пільгового періоду», які містяться в матеріалах даної справи та не містять підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 25 березня 2013 року, шляхом підписання Анкети-Заяви. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами та штрафів, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині заслуговують на увагу.

До того ж, у даному випадку, необхідно зауважити, що міжнародними актами, зокрема, Резолюцією Генеральної асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» констатовано, що споживачі здебільшого знаходяться в нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти, купівельної спроможності та виходячи з важливості сприяння справедливому, рівноправному та усталеному економічному і соціальному розвитку, у зв`язку з чим сформульовано керівні принципи для захисту інтересів споживачів.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, колегія суддів зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил банківських послуг в ПриватБанку, оскільки Умови та Правил банківських послуг в ПриватБанку це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих Правил тим більше, співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

На підставі наведеного вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору з відповідачем по справі ОСОБА_1 , ПАТ КБ «ПриватБанк», у теперішній час АТ КБ «ПриватБанк», дотримався вимог, передбачених чинним законодавством України про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих Умов та Правил банківських послуг в ПриватБанку, які вважав узгодженими Банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

В той же час судом враховано, що позивачем заявлено вимогу про стягнення 96 347, 62 грн., але за час виконання заочного рішення суду по даній справі до моменту його скасування ухвалою суду від 11.06.2020 року з відповідача на користь позивача приватним виконавцем вже примусово стягнуто суму 3547,96 грн. (96 347, 62 грн. -92 799, 66 грн.), що підтверджується відповідною відміткою про виконання, наявною на виконавчому листі, згідно якої залишок заборгованості складає 92 799, 66 грн. (а.с. 144 за звороті)

За таких обставин, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість за кредитним договором б/н від 25 березня 2013 року в розмірі 19 415, 66 грн., оскільки суму заборгованості за тілом кредиту у розмірі 22 963,62 грн., яку судом визнано обґрунтованою, слід зменшити на суму вже примусово стягнутої з відповідача у розмірі 3547, 96 грн.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, та для позивача при зверненні до суду з даним позовом, станом на день подачі позову складала 1921 грн.

З урахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 387,11 грн. (19 415, 66 грн. (задоволена частинна вимог) х 1921 (ставка судового збору) : 96 347, 62 (ціна позову) =387,11).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81, 89, 141, 178, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 610-612, 625, 629, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ - 14360570, місцезнаходження - вул. Грушевського, 1 Д, м. Київ) заборгованість за Договором № б/н від 25 березня 2013 року в сумі 19 415, 66 грн. (дев`ятнадцять тисяч чотириста п`ятнадцять грн. 66 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі у розмірі 387,11 грн. (триста вісімдесят сім грн. 11 коп.).

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О. В. Рунчева