ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.08.2020Справа № 910/15219/19

За позовом Київської міської ради

до 1. Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Ритейл"

3. Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про зобов`язання вчинити дії

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники учасників справи:

від позивача Тіхонова І.С. (представник за довіреністю);

від відповідача-1 Фартушна В.Л. (представник за довіреністю);

від відповідача-2 Омеляненко Б.В. (адвокат);

від відповідача-3 Литвиненко Ю.В. (представник за довіреністю).

В судовому засіданні 04.08.2020 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників учасників справи, що повне рішення буде складено 27.08.2020 року, проте через завантаженість суду протягом відповідного періоду, повне рішення було складено 01.09.2020 року.

СУТЬ СПОРУ:

30 жовтня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Київської міської ради (позивач) надійшла позовна заява б/н від 28.10.2019 року до Головного територіального управління юстиції у м. Києві (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Ритейл" (відповідач-2), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку:

- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав номер 3962279 від 15.07.2013, провулок Політехнічний, 2-б згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 3962279 від 15.07.2013;

- зобов`язати Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про державну реєстрацію права власності об`єкту за адресою м. Київ, провулок Політехнічний, 2-б згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 3962279 від 15.07.2013.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві від 15.07.2013 видано свідоцтво про право власності № 6223601 на нерухоме майно за адресою: м. Київ, пров. Політехнічний, 2-Б на ім`я Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Ритейл". В подальшому на основі вказаного свідоцтва проведено державну реєстрацію права власності, номер запису 1656642. Позивач вказує, що земельна ділянки є власністю територіальної громади міста Києва та вибула із власності позивача поза його волею, оскільки земельна ділянка за адресою пров. Політехнічний 2-Б в оренду ТОВ "Центр-Ритейл" не передавалася, дозволи на будівництво не видавалися. За вказаних обставин територіальна громада міста Києва не має можливості розпоряджатися земельною ділянкою, так як за ТОВ "Центр-Ритейл" здійснено реєстрацію права власності на нежитлову будівлю, розташовану по пров. Політехнічному, 2-Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 року у справі № 910/15219/19 позовну заяву б/н від 28.10.2019 року Київської міської ради до 1. Головного територіального управління юстиції у м. Києві, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Ритейл" про зобов`язання вчинити дії залишено без руху, надано Київській міській раді строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

Так, поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі було Київській міській раді за адресою: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103051550548 ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.11.2019 року у справі № 910/15219/19 вручено уповноваженому представнику позивача - 06.11.2019 року.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 11.11.2019 року (включно).

11 листопада 2019 року через відділ діловодства суду від Київської міської ради надійшла заява б/н від 11.11.2019 року "Про усунення недоліків".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/15219/19 здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.12.2019 року.

В підготовчому засіданні 10.12.2019 року судом оголошувалася перерва.

Згідно ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Так, суд відмічає, що в підготовчому засіданні 10.12.2019 року судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів.

В підготовчих засіданнях 14.01.2020 року, 04.02.2020 року та 18.02.2020 року судом оголошувалася перерва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2020 року замінено відповідача-1 у справі - Головне територіальне управління юстиції у місті Києві його правонаступником - Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ); залучено до участі у справі в якості співвідповідача (відповідача-3) - Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); підготовче засідання відкладено на 07.04.2020 року.

У зв`язку з перебуванням судді Коткова О.В. у відпустці, підготовче засідання у даній справі, призначене на 07.04.2020 року не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 року підготовче засідання призначено на 14.05.2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2020 року продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів, підготовче засідання відкладено на 02.06.2020 року.

28.05.2020 року через відділ діловодства суду від Київської міської ради надійшла заява б/н від 26.05.2020 року «Про зміну предмета позову», в якій позивач просить суд:

- зобов`язати Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснити державну реєстрацію припинення права власності на об`єкт нерухомого майна із закриттям розділу, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1762558000, за адресою м. Київ, провулок Політехнічний, 2-б, належний ТОВ «Центр-Ритейл» згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 3962279 від 15.07.2013 у зв`язку з фактичним знищенням такого майна;

- визнати набуття права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою м. Київ, провулок Політехнічний, 2-б, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав за територіальною громадою міста Києва, в особі Київської міської ради.

Відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Вказана заява, приймаючи до уваги дотримання позивачем вимог ст. 46, 182 Господарського процесуального кодексу України, в підготовчому засіданні 02.06.2020 року прийнята судом до розгляду.

В підготовчому засіданні 02.06.2020 року судом оголошувалася перерва.

В підготовчому засіданні 23.06.2020 року судом оголошувалася перерва.

Крім того, в підготовчому засіданні 09.07.2020 року судом була розглянута заява про закриття провадження у справі в частині Київської міської ради. Вказана заява судом була відхилена, про що судом постановлено протокольну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання 09.07.2020 року, з підстав її необґрунтованості, в аспекті ст. 231 ГПК України.

Також, в підготовчому засіданні 09.07.2020 року судом була розглянута заява про залишення позовної заяви без руху ТОВ «Центр-Ритейл». Вказана заява судом було відхилена, про що судом постановлено протокольну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання 09.07.2020 року, з підстав її необґрунтованості.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 09.07.2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/15219/19 до судового розгляду по суті на 28.07.2020 року.

В судовому засіданні 28.07.2020 року судом оголошувалася перерва.

В судовому засіданні 04.08.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представники відповідачів проти задоволення позову заперечили та просили відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, 28.11.2017 року Київська міська рада прийняла рішення № 528/3535 надання статусу скверу земельній ділянці, розташованій у пров. Політехнічному, 2-б у Солом`янському районі м. Києва.

20.08.2018 року Окружним адміністративним судом міста Києва було відкрито провадження у справі № 826/12942/18 за позовом ТОВ «Центр-Ритейл» про оскарження рішення Київської міської ради № 528/3535, основним аргументом якого є порушення права власності позивача на нежитлову будівлю по провулку Політехнічному, 2-Б.

ТОВ «Центр-Ритейл» набуло право власності на спірне приміщення внаслідок рішення сформувати частку ГО «СП Жовтнева» в статутному капіталі ТОВ «Центр-Ритейл» за рахунок внесення до статутного капіталу нерухомого майна - нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, провулок Політехнічний 2-Б, площею 218,1 кв.м, що належить ГО «СП «Жовтнева» на праві власності.

Право власності на спірну споруду за ГО «СП «Жовтнева» визнано судовим рішенням у справі № 5011-47/1684-2012 від 23.02.2012 року.

Державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у Києві від 15.07.2013 року видано Свідоцтво про право власності № 6223601 на нерухоме майно за адресою: місто Київ, провулок Політехнічний, 2-Б ТОВ «Центр-Ритейл», на підставі якого було проведено державну реєстрацію права власності, номер запису 1656642.

Позивач зазначає, що зазначена земельна ділянки є власністю територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, як єдиного органу, який має право представляти інтереси територіальної громади м. Києва, та вибула із власності позивача поза його волею відображеною належним чином, та у спосіб, що суперечить чинному законодавству, оскільки земельна ділянка за адресою провулок Політехнічний 2-Б в оренду ні ТОВ «Центр-Ритейл», ні будь-яким іншим особам не передавалася, дозволи на будівництво теж не видавалися.

Як вказує позивач, об`єкт за адресою провулок Політехнічний, 26, м. Київ, не існує як предмет матеріального світу, у зв`язку з руйнуванням, однак в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно містяться відомості про зареєстроване право власності на нього, що перешкоджає в реалізації права користування та розпорядження земельною ділянкою, на якій був розміщений об`єкт законним володільцем, а саме територіальною громадою міста Києва, від імені якої діє Київська міська рада.

У зв`язку з відсутністю об`єкту речового права, відсутні і речово-правові відносини. земельна ділянка, на якій знаходиться будинок, перебуває у власності територіальної громади м. Києва площею 1,7 га (коди 8000000000:69:036:0012 та 8000000000:69:036:0021). Майнові права позивача порушуються, оскільки він не в змозі розпоряджатись земельною ділянкою комунальної власності, на якій знаходився об`єкт речового права.

За вказаних вище обставин, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідач-2 проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що зі змісту позовної заяви не вбачається на підставі чого відповідач-3 повинен був здійснити реєстраційні дії і яким чином відповідач-3 порушив права позивача. Матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до відповідача-3 із заявою про проведення державної реєстрації припинення права власності та отримав відповідну відмову. Рішення уповноваженого органу про визнання дій або бездіяльності відповідача-3 протиправними щодо відмови у проведенні державної реєстрації припинення права власності на підставі заяви позивача немає, доказів порушеного права позивача з боку відповідачів позивачем не надано.

Відповідач-3 проти позовних вимог заперечив, мотивуючи це тим, що Державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, розташованого по пров. Політехнічному, 2-Б в м. Києві проведено державним реєстратором Головного управління юстиції у місті Києві 15.07.2013 року. Департаментом діяльність у сфері реєстрації речових прав на нерухоме майно здійснюється з 01.05.2016 року. Департамент з питань реєстрації не є правонаступником Головного управління юстиції у місті Києві, враховуючи те, що між позивачем та відповідачем-3 не виникали правовідносини щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, Департамент є неналежним відповідачем у справі. Крім того, відповідач-3 зазначив, що розділ Державного реєстру прав закривається державним реєстратором одночасно із проведенням державної реєстрації припинення речових прав, обтяжень речових прав, про що державний реєстратор невідкладно повідомляє відповідного користувача, обтяжувача.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права. Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й бути здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений приписами статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

При цьому, частиною 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Право кожної особи на захист свого порушеного права, його невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через статтю 4 Господарського процесуального кодексу України. Так, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено право людини на доступ до правосуддя, а відповідно статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав. З наведеного слідує, що особа має право предявити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного на момент звернення до суду права позивача. При цьому слід ураховувати і те, що у резолютивній частині судового рішення остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача і судове рішення має бути виконано в процесі виконавчого провадження у справі, адже, як уже зазначалося, ефективний засіб зрештою повинен забезпечити поновлення порушеного права.

Таким чином, існує певний порядок реалізації прав суб`єктів господарювання та способи захисту порушених прав. Неналежність чи невідповідність обраного способу судового захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та зумовлює відмову у задоволенні означених позовних вимог.

Аналогічна правова позиція щодо відповідності обраного способу захисту змісту порушеного права, в тому числі в частині ефективності обраного способу захисту, який має забезпечити поновлення порушеного права, наведено Верховним Судом у постанові від 07.05.2018 року у справі № 927/522/17.

Так, позивач звертаючись до суду з даним позовом просить суд:

- зобов`язати Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснити державну реєстрацію припинення права власності на об`єкт нерухомого майна із закриттям розділу, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1762558000, за адресою м. Київ, провулок Політехнічний, 2-б , належний ТОВ «Центр-Ритейл» згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 3962279 від 15.07.2013 у зв`язку з фактичним знищенням такого майна;

- визнати набуття права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою м. Київ, провулок Політехнічний, 2-б, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав за територіальною громадою міста Києва, в особі Київської міської ради.

При цьому, суд зауважує, що 30.07.2020 року через відділ діловодства суду від Київської міської ради надійшла заява б/н від 30.07.2020 року «Про відмову від позову в частині», в якій позивач просить суд прийняти відмову від позову та закрити провадження у справі в частині позовних вимог про визнання набуття права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою м. Київ, провулок Політехнічний, 2-б, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав за територіальною громадою міста Києва, в особі Київської міської ради.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Частинами 1, 2 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Пунктом 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

У зв`язку з тим, що позивач з власної ініціативи письмовою заявою відмовився від частини позовних вимог і відмова прийнята господарським судом, провадження у справі в частині позовних вимог про визнання набуття права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою м. Київ, провулок Політехнічний, 2-б, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав за територіальною громадою міста Києва, в особі Київської міської ради підлягає закриттю на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Як встановлено судом, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2019 року, залишеного без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 року у справі № 826/11257/18 встановлено, що ТОВ «Центр-Ритейл» на праві приватної власності володіє нежитловою будівлею 218,1 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, пров. Політехнічний, 2-Б, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 15.07.2013 р., індексний номер 6223601 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.07.2013 р., індексний номер 6224394.

Право володіння, користування та розпорядження своїм майном становлять зміст права власності (ст. 317 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Отже передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності на нерухоме майно, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо витребуваного нерухомого майна, а також підтверджений належним доказами факт порушення (невизнання або оспорювання) цього права на це майно.

У разі порушення права на нерухоме майно його захист здійснюється власником нерухомого майна, а відповідно право на звернення із таким позовом належить власнику цього майна або особі, яка відповідно до законодавства уповноважена та має право в інтересах власника звертатись за захистом його порушеного права із одночасним обґрунтуванням в позовній заяві підстав для звернення уповноваженої особи із позовом в інтересах власника нерухомого майна.

Право власності це правовий зв`язок між майном та суб`єктом цього права. За відсутності цього зв`язку (який встановлюється на підставі правовстановлюючих документів) відсутні підстави стверджувати про наявність права суб`єкта на об`єкт нерухомого майна, а відповідно і про наявність права, що підлягає захисту.

У разі звернення із позовом щодо захисту права власності на нерухоме майно встановленню підлягають у сукупності, зокрема, такі обставини: чи існує об`єкт нерухомого майна, щодо якого заявлені вимоги, чи існують правовстановлюючі документи, що підтверджують право на цей об`єкт, у особи, яка заявила вимоги щодо нього.

Згідно зі статтею 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки (ст. 179 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Частинами 1, 2 статті 182 Цивільного кодексу України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

У той же час, за змістом ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

З урахуванням наведеного, набувши право власності на об`єкт нерухомості - нежитлову будівлю 218,1 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, пров. Політехнічний, 2-Б, в силу чинного на момент набуття права власності цивільного законодавства, до ТОВ «Центр-Ритейл» перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розміщений вказаний об`єкт нерухомості.

Пунктом 4 ч. 1. 346 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності припиняється у разі знищення майна.

За приписами ст. 349 Цивільного кодексу України право власності на майно припиняється в разі його знищення.

Тобто припинення права власності на таке майно пов`язувалось з фактом звернення власника до відповідного органу та наявністю рішення цього органу про виключення знищеної речі з державного реєстру. З моменту внесення відповідних змін до реєстру припиняється право на це майно.

Згідно з пунктом 6 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2017 року № 1127 (надалі - Порядок) державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Відповідно до п. 75 Порядку для державної реєстрації припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва у зв`язку з його знищенням подаються: 1) документ, відповідно до якого підтверджується факт такого знищення; 2) документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли такі документи було знищено одночасно із знищенням такого об`єкта).

Як встановлено судом, ТОВ «Центр-Ритейл» із заявою про припинення його права власності до відповідного органу не зверталося та не мало наміру припинити своє право власності на спірне майно, оскільки матеріали справи зворотного не містять.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру прав у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно в разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав.

З огляду на те, що ТОВ «Центр-Ритейл», як власник знищеного нерухомого майна, не зверталося про припинення його права власності на таке нерухоме майно, питання набуття речового права на майно судом не вирішується, відтак, в силу приписів ч. 7 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», вирішення питання державної реєстрації припинення права власності на об`єкт нерухомого майна із закриттям розділу є неправомірним.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Однак, виходячи з наведених позивачем аргументів та наданих ним доказів, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем відповідно до вимог господарського процесуального законодавства факту порушення його права або охоронюваного законом інтересу відповідачами.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з підстав недоведеності та необґрунтованості факту порушення відповідачем прав позивача та охоронюваних законом інтересів, в аспекті ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, за викладених в позовній заяві обставин.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 191, 219, п. 4 ч. 1 ст. 231, ст. 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/15219/19 в частині позовних вимог про визнання набуття права власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Київ, провулок Політехнічний, 2-б, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав за територіальною громадою міста Києва, в особі Київської міської ради, у зв`язку з відмовою позивача від позову.

2. В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01.09.2020р.

Суддя О.В. Котков