Справа № 447/2414/18 Головуючий у 1 інстанції: Бачун О.І.

Провадження № 22-ц/811/3884/19 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

Категорія:19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Крайник Н.П., Цяцяка Р.П.

секретаря: Сеньків Х.І.

з участю: представників КЗ ЛОР «Адміністрація історико-культурного заповідника «Стільське городище» - Труша І.М.,

Корчинського О.М., Воробця Я.М. та його представника

Ратича Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Комунального закладу Львівської обласної ради «Адміністрація історико-культурного заповідника «Стільське городище» на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 16 жовтня 2019 року,-

ВСТАНОВИВ:

у жовтні 2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області про захист права власності на земельну ділянку.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що рішенням Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу її у власність ОСОБА_1 » від 26.03.2018 року № 1723 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,5 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в селі Стільсько Миколаївського району Львівської області. Стверджує, що рішенням Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області від 18.09.2018 року № 2207 скасовано рішення від 26.03.2018 року № 1723. Зазначає, що земельна ділянка є об`єктом права приватної власності, оскільки він набув на земельну ділянку право власності в порядку безоплатної приватизації відповідно до рішень Тростянецької сільської ради, а тому відповідач не наділений правом розпоряджатися його земельною ділянкою, а лише землями Тростянецької об`єднаної територіальної громади. Наголошує, що Тростянецька сільська рада не наділена повноваженнями скасовувати свої рішення про що зазначено в рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009. Вважає, що рішення № 1723 від 26.03.20018 року є ненормативним правовим актом, який вичерпує свою дію фактом виконання, а тому не може бути скасованим чи зміненим органом місцевого самоврядування після його виконання. З наведених підстав просив визнати незаконним та скасувати рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області « Про скасування рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької ОТГ №1723 від 26.03.2018р.» від 18.09.2018 року № 2207.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 16 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області « Про скасування рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької ОТГ №1723 від 26.03.2018р.» від 18.09.2018р. №2207.

Рішення суду оскаржив Комунальний заклад Львівської обласної ради «Адміністрація історико-культурного заповідника «Стільське городище».

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, не взято до уваги належних та допустимих доказів, які є в матеріалах справи.

Апелянт стверджує, що земельна ділянка, на яку претендує ОСОБА_1 , знаходиться в межах історико-культурного заповідника «Стільське городище», що занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України під охоронним номером 130019-Н як археологічна пам`ятка національного значення відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 03.09.2009 № 928. Зазначає, що землі історико-культурного призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність не можуть передаватися у приватну власність. Вказує, що ОСОБА_1 не видався оригінал рішення № 1723 від 26.03.2018 року «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу її у власність ОСОБА_1 », а тому за ним безпідставно зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,5 за кадастровим номером 4663087600:01:005:0115. Розпорядженням сільського голови Тростянецької сільської ради № 40-ОД від 26.03.2018 року дія рішення № 1723 від 26.03.2018 року «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу її у власність ОСОБА_1 » була зупинена. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників КЗ ЛОР «Адміністрація історико-культурного заповідника «Стільське городище» - Труша І.М. та Корчинського О.М. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_1 та його представника

ОСОБА_2 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що з моменту державної реєстрації права власності на земельну ділянку у позивача виникло право власності на спірну земельну ділянку, а Тростянецька сільська рада Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області не наділена повноваженнями розпоряджатися землями, які перебувають у власності окремих фізичних осіб, а також не наділена правом скасовувати свої рішення, які уже фактично виконано.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Частинами 3,4 ст. 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:

а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;

б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;

в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;

г) прийняття спадщини;

ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (ч. 1 ст. 122 ЗК України).

Статтею 12 ЗК України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Рішенням Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області № 1723 від 26 березня 2018 року «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу її у власність ОСОБА_1 » затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку, призначену для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в селі Стільсько Миколаївського району Львівської області площею 0,5 га згідно кадастрового номера 4623087600:01:005:0115.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 126160402 від 04.06.2018 року вбачається, що 30 травня 2018 року на підставі рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області № 1723 від 26 березня 2018 року за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку площею 0,5 га для ведення особистого селянського господарства за кадастровим номером 4623087600:01:005:0115, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Миколаївський р-н, с. Стільсько (а.с. 60).

Відтак, з моменту державної реєстрації права власності, тобто з 30 травня 2018 року, ОСОБА_1 набув права власності на вищезазначену земельну ділянку.

Рішенням Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області № 2207 від 18 вересня 2018 року «Про скасування рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької ОТГ від 26.03.2018 р.» скасовано рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької ОТГ від 26.03.2018 р. № 1723 «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу її у власність ОСОБА_1 »

Компетенція сільських селищних та міських рад визначена статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», повноваження сільських,селищних,міських радта їхвиконавчих органіву галузіземельних відносин визначені ст. 12 ЗК України.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційний Суд України у Рішенні від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 по справі щодо офіційного тлумачення положень частини другоїстатті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) № 1-9/2009 висловив чітку правову позицію із зазначеного питання, а саме: «в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є «гарантією стабільності суспільних відносин» між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач не наділений повноваженнями скасовувати рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області № 1723 від 26 березня 2018 року «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу її у власність ОСОБА_1 », яке має ненормативний характер, є актом одноразового застосування, вичерпує свою дію фактом його виконання, підтвердженням чого є реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 , тому воно не може бути скасовано чи змінено рішенням Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області.

Доводи апеляційноїскарги проте,що за ОСОБА_1 безпідставно зареєстрованоправо власностіна земельнуділянку площею0,5га закадастровим номером4623087600:01:005:0115 не заслуговують на увагу, оскільки Витягом зДержавного реєструречових правна нерухомемайно прореєстрацію прававласності №126160402від 04.06.2018року підтверджується, що право власності на вищезазначену земельну ділянку зареєстровано на підставі рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області № 1723 від 26 березня 2018 року «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу її у власність ОСОБА_1 ».

На підтвердження доводів апеляційної скарги Комунальний заклад Львівської обласної ради «Адміністрація історико-культурного заповідника «Стільське городище» покликається на те, що земельна ділянка площею 0,5 га за кадастровим номером 4623087600:01:005:0115, яка надана у приватну власність ОСОБА_1 , знаходиться в межах охоронної зони історико-культурного заповідника «Стільське городище».

Постановою Кабінету Міністрів України № 928 від 03.09.2009 року «Про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» затверджено Перелік об`єктів культурної спадщини національного значення, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

За охоронним номером 130019-Н Стільське городище як пам`ятка археології національного значення занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Землі підоб`єктамиприродно-заповідногофонду,історико-культурногота оздоровчогопризначення,що маютьособливу екологічну,оздоровчу,наукову,естетичну таісторико-культурнуцінність,якщо іншене передбаченозаконом, належать до земель комунальної власності, які не можуть передаватися у приватну власність (ч. 4 ст. 83 ЗК України).

Незважаючи нате,що матеріаламисправи підтверджується,що земельнаділянка площею 0,5 га за кадастровим номером 4623087600:01:005:0115, яка надана у приватну власність ОСОБА_1 , знаходиться в межах охоронної зони історико-культурного заповідника «Стільське городище», це не наділяє Тростянецьку сільську раду Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області повноваженнями на скасування рішення № 1723 від 26 березня 2018 року «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачу її у власність ОСОБА_1 » після передачі земельної ділянки у власність та реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 .

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області № 2207 від 18 вересня 2018 року «Про скасування рішення Тростянецької сільської ради Тростянецької ОТГ від 26.03.2018 р.» є незаконним та підлягає скасуванню.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Комунального закладу Львівської обласної ради «Адміністрація історико-культурного заповідника «Стільське городище» залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 16 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 27.08.2020 року.

Головуючий: Шеремета Н. О.

Судді: Крайник Н. П.

Цяцяк Р. П.