ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2020 року м. Харків

Справа № 643/2667/19

Провадження № 22-ц/818/2306/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Кругової С.С.,

Суддів Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,

Секретаря Кучер Ю.Ю.

Учасники справи :

Позивач: ОСОБА_1 ,

Відповідачі: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ долі померлого у спільному сумісному майні,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 28 січня 2020 року, ухвалене суддею Горбуновою Я.М., -

в с т а н о в и в :

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Московського районного суду м. Харкова з позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просила

-визнати за нею право власності на 1/2 частину автомобіля ВАЗ 2103,(1976), державний номер НОМЕР_1 ; 1/2 частину автомобіля MAZDA 626, (1987), державний номер НОМЕР_2 ; 1/2 частину автомобіля SUZUKI GRAND VITARA (2007), державний номер НОМЕР_3 в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , якій вказане майно належало як частка в спільному сумісному майні подружжя,

-виділити вказані автомобілі в натурі відповідачу, стягнувши з нього на її користь грошову компенсацію за 1/2 частину вказаного майна у розмірі 165 500 грн.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 , яка перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 . В період шлюбу вони придбали за сумісні кошти подружжя автомобілі ВАЗ 2103,(1976), державний номер НОМЕР_1 ; MAZDA 626, (1987), державний номер НОМЕР_2 ; SUZUKI GRAND VITARA (2007), державний номер НОМЕР_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 . Позивач звернулась до нотаріуса із заявою про намір отримати частку матері в спільному майні подружжя ОСОБА_3 в порядку спадкування. Проте, нотаріус роз`яснила їй право звернутися до суду з відповідним позовом, оскільки правовстановлюючі документи на ім`я її матері на вказані автомобілі відсутні. Відповідач без відому та дозволу позивача забрав автомобілі, документи надати позивачу відмовився.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28 січня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ долі померлого у спільному сумісному майні - задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля марки «ВАЗ 2103», 1976 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , на 1/2 частину автомобіля марки «MAZDA 626», 1987 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , 1/2 частину автомобіля марки «SUZUKI GRAND VITARA», 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_3 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , якій вказане майно належало як частка в спільному сумісному майні подружжя. Виділено автомобіль марки «ВАЗ 2103», 1976 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , автомобіль марки «MAZDA 626», 1987 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , автомобіль марки «SUZUKI GRAND VITARA», 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_3 ,в натурі ОСОБА_2 , стягнувши з нього на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частину вказаного майна у розмірі 165 500 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн., 886,60 грн. та 384, 20 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки автомобілі були придбані в період перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі, тому на підставі ст.ст.26, 28 КпШС УССР (яка діяла на час придбання автомобіля ВАЗ 2103) та ст.ст.60,70 СК України (яка діяла на час придбання автомобілів MAZDA 626 та SUZUKI GRAND VITARA) вказані автомобілі належали ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності і їх частки в цьому майні були рівними. ОСОБА_1 відповідно до вимог закону прийняла спадщину після смерті матері належним чином, а тому має отримати право власності на спадкове майно, яке входить в склад сумісно нажитого майна подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вигляді 1/2 частини автомобіля ВАЗ 2103 державний номер НОМЕР_1 ; Ѕ частини автомобіля MAZDA 626, державний номер НОМЕР_2 ; Ѕ частини автомобіля SUZUKI GRAND VITARA, державний номер НОМЕР_3 . Загальна вартість автомобілів складає 331 000 грн, вказане майно фактично знаходиться у повному володінні та користуванні відповідача ОСОБА_2 , позивач не заперечує проти надання вказаного майна у володіння і користування відповідачу, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню грошова компенсація за Ѕ частину вказаного майна у розмірі 165 500 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, порушено норми матеріального і процесуального права. Зазначає, що подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в період з 13.02.2002 р. і до моменту смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 сумісно не проживали, спільного господарства не вели, взаємовідносин не підтримували. На момент смерті ОСОБА_4 фактично в його власності залишався автомобіль SUZUKI GRАND VITARA 2007 р.в. Автомобілі ВАЗ - 2103 та MAZDA 626 формально залишалися зареєстрованими, проте з його власності фактично вибули. Позивач та його представник не довели та не подали належних та достовірних доказів, що спірні автомобілі MAZDA 626 1987 p.в. та SUZUKI GRAND VITARA 2007 р.в. набувалися за рахунок сумісних коштів подружжя ОСОБА_3 , а сам факт перебування в зареєстрованому шлюбі до моменту смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , не є безумовною підставою набуття спільної сумісної власності подружжя. Суд незаконно стягнув на користь позивача 165 500 грн, посилаючись на ринкову вартість спірних автомобілів. Судом здійснено виділ частки із спільного сумісного майна подружжя, які були померлими, що є порушенням вимог законодавства, оскільки було вирішено питання про права осіб, які не є сторонами процесу та у зв`язку зі смертю не мають цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності. Звертаючись до суду ОСОБА_1 не надала постанови нотаріуса про відмову у видачі їй свідоцтва про право на частку її матері у спільному сумісному майні подружжя і не підтвердила про наявність цивільно-правового спору.

Відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи до апеляційного суду не надходило.

У своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, вказує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі з 1972 року за період якого спільно придбали 3 автомобілі. Зазначає, що між нею відповідачем була домовленість про виплату останнім половини вартості автомобілів, які б залишились у його власності, проте, після смерті ОСОБА_4 позивач не отримала ані транспортних засобів, ані виплати половини їх вартості. Посилання відповідача про придбання автомобілів за власні кошти ОСОБА_4 нічим не підтверджені.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14.10.1972 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , що підтверджується відповідним актовим записом № 422, копія якого була надана на запит суду Новобаварським районним у м. Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області 23.10.2019 р (а.с. 29-30).

Позивач є донькою ОСОБА_3 (а.с. 5-8).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 , виданим 3 липня 2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції (а.с. 4).

Згідно з відповіддю приватного нотаріуса ХМНО Трофименко Є.В. від 20.09.2019 р. після смерті ОСОБА_3 було заведено спадкову справу № 13/2012 на підставі заяви доньки померлої ОСОБА_1 та видано їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ј частину квартири за адресою АДРЕСА_1 .

Свідоцтво про право на спадщину на Ѕ частину вищевказаних автомобілів після смерті матері ОСОБА_3 позивач ОСОБА_1 не отримувала. Інших заяв про прийняття або про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 нотаріусу не надходило. ОСОБА_4 не прийняв спадщину після смерті дружини і свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 не отримував (а.с. 76).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі від 11.09.2018 р. № 53243793.

Згідно відповіді нотаріуса після смерті ОСОБА_4 було відкрито спадкову справу № 21/2018 на підставі заяви сина померлого ОСОБА_2 . Заяв про відмову від прийняття спадщини не надходило. Свідоцтва про право на спадщину не видавались (а.с. 78).

За інформацією регіонального сервісного центру в Харківській області від 18.02.2019 р. № 31/20-595 баз даних, які використовує РСЦ МВС в Харківській області, на ім`я ОСОБА_4 були зареєстровані наступні транспортні засоби: 12.10.1995, НОМЕР_5 , ВАЗ 2103,(1976), державний номер НОМЕР_1 ; 14.08.2004, НОМЕР_6 , MAZDA 626, (1987), державний номер НОМЕР_2 ; 08.02.2011, САЕ243222, SUZUKI GRAND VITARA (2007), державний номер НОМЕР_3 (а.с. 9).

Згідно з аналітичною довідкою про ринкову вартість майна, автомобіля SUZUKI GRAND VITARA, державний номер НОМЕР_3 , від 21.03.2019р., його ринкова вартість складає 277 000 грн (а.с. 19).

Згідно з аналітичною довідкою про ринкову вартість майна, автомобіля ВАЗ 2103 державний номер НОМЕР_1 , його ринкова вартість складає 19 000 грн (а.с. 20).

Згідно з аналітичною довідкою про ринкову вартість майна, автомобіля MAZDA 626, державний номер НОМЕР_2 , від 21.03.2019р., його ринкова вартість складає 35 000 грн (а.с.21).

Враховуючи те, що автомобіль ВАЗ 2103 подружжям було придбано в період шлюбу та до набрання чинності СК України, при вирішенні питання щодо цього майна застосуванню підлягають статті 22, 24, 28 Кодексу про шлюб та сім`ю 1969 року.

Відповідно до частини першої статті 22 КпШС 1969 року (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Відповідно до статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно з ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із частиною ч.1 ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою у праві власності на спільне майно в цілому.

Положеннями статей 364, 367 ЦК України передбачено, що кожен із співвласників має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до частини першої статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі (частина друга статті 1278 ЦК України).

Частиною першою статті 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22.12.1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Вирішуючи спори про поділ спадщини та визнання права власності на спадкове майно, суд повинен встановити належне спадкодавцю на час його смерті майно, яке входить до складу спадщини.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що на час смерті матері позивача, перелічені автомобілі входили до складу спадщини.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки автомобілі були придбані в період перебування ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі, тому на підставі ст.ст.26, 28 КпШС УССР (яка діяла на час придбання автомобіля ВАЗ 2103) та ст.ст.60,70 СК України (яка діяла на час придбання автомобілів MAZDA 626 та SUZUKI GRAND VITARA) вказані автомобілі належали ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності і їх частки в цьому майні були рівними.

ОСОБА_1 відповідно до вимог закону прийняла спадщину після смерті матері належним чином, а тому має отримати право власності на спадкове майно, яке входить в склад сумісно нажитого майна подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вигляді Ѕ частини автомобіля ВАЗ 2103 державний номер НОМЕР_1 ; Ѕ частини автомобіля MAZDA 626, державний номер НОМЕР_2 ; Ѕ частини автомобіля SUZUKI GRAND VITARA, державний номер НОМЕР_3 .

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Позивач позбавлений можливості вирішити питання оформлення спадщини у вигляді 1/2 частини автомобілів в позасудовому порядку.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що до складу спадщини, яка відкрилась після смерті матері позивача входить Ѕ частка кожного з трьох спірних автомобілів та єдиним спадкоємцем є позивач. Тобто частка позивача у спадковому майні, що складається з трьох транспортних засобів, становить 1/2 частину кожного.

Відповідачем в свою чергу не доведено жодними належними доказами, що спірне майно придбане померлим ОСОБА_4 за власні кошти, так як і не спростував визначеної вартості спірних автомобілів.

Згідно із положеннями ч.3 ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до частин першої, другої статті 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі належної йому частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

При цьому згода інших співвласників на виплату співвласнику, який бажає отримати компенсацію вартості його частки, не є обов`язковою, проте судам під час вирішення справ зазначеної категорії необхідно з`ясувати, чи реалізація цього права не порушить прав інших осіб, які мають (не мають) змоги сплатити співвласнику грошову компенсацію вартості його частки.

Отже, з огляду на неможливість одночасного володіння співвласниками спірним майном, суд вірно визначив необхідність відповідної матеріальної компенсації позивачу з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи.

Так, за даними аналітичних довідок про вартість майна - загальна вартість автомобілів складає 331 000 грн, отже Ѕ частка їх вартості складає 331 000 грн. : 2 = 165 500 грн.

Заперечуючи про вартість спірних автомобілів, відповідач не надав відповідних доказів щодо їх вартості, клопотань про призначення експертизи не заявляв, отже, зазначена вартість майна не спростована відповідачем належним чином.

Разом з тим, задовольнивши позов ОСОБА_1 суд одночасно визнав за нею право власності на 1/2 частину автомобіля марки «ВАЗ 2103», 1/2 частину автомобіля марки «MAZDA 626», 1/2 частину автомобіля марки «SUZUKI GRAND VITARA» та стягнув з відповідача на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за 1/2 частину вказаного майна у розмірі 165 500 грн.

Доводи апеляційної скарги про фактичне проживання ОСОБА_4 з ОСОБА_7 з 2002 року не мають правового значення для вирішення справи, оскільки на час придбання спірного майна шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не було розірвано.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду щодо належності спірних автомобілів до спадкового майна. Спадщину позивач прийняла своєчасно.

Між тим, суд першої інстанції не врахував вимоги ст.364 ЦК України щодо припинення права на спільну часткову власність у зв"язку із отриманням одним із співласників компенсації за частку свого майна.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для зміни судового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на це, судова колегія вважає, що з врахуванням стягнення на користь позивача матеріальної компенсації вартості спірного майна, з огляду на неможливість виділу частки в натурі та неможливістю спільного користування майном співвласниками, необхідно припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на транспортні засоби.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду міста Харкова від 28 січня 2020 року - змінити.

Доповнити резолютивну частину рішення після третього абзацу реченням: "Право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на автомобілі: ВАЗ 2103,(1976), державний номер НОМЕР_1 ; MAZDA 626, (1987), державний номер НОМЕР_2 ; SUZUKI GRAND VITARA (2007), державний номер НОМЕР_3 - припинити."

В іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду в порядку ст.389 ЦПК України.

Головуючий С.С. Кругова

Судді О.Ю. Тичкова

В.Б. Яцина

повний текст постанови складено 28 серпня 2020 року