Справа № 419/1339/20

Провадження № 33/810/160/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Луганського апеляційного суду Руденко В.В.,

за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та його захисника адвоката Прийма Р.С.

розглянувши «28» серпня 2020року у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, інспектора прикордонної служби 2 категорії, є учасником бойових дій, проживає за адресою: АДРЕСА_1 на постанову судді Новоайдарського районного суду Луганської області від 24 липня 2020 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В :

Постановою Новоайдарського районного суду Луганської області від 24 липня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді арешту з утриманням на гауптвахті строком 7 діб.

У постанові суду зазначено, що 03 липня 2020 року з 00-00 год. по 08-00 год. ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем - інспектором прикордонної служби 2 категорії, перебуваючи в м. Щастя Новоайдарськовського району Луганської області, виконував обов`язки військової служби в нетверезому стані (наркотичне сп`яніння) в умовах особливого періоду, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП.

В апеляційнійскарзі ОСОБА_1 порушується питання про скасування постанови суду та закриття провадження по справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх вимог апелянт вказує на допущені суд першої інстанції порушення норми матеріального та процесуального права, що призвело до порушення принципу всебічності, повноти та об`єктивності з`ясування обставин справи.

Апелянт заперечує свою провину у вживанні будь-яких психоактивних речовин. На спростування висновків суду щодо своєї вини у вчиненні правопорушення за ч.3 ст.172-20 КУпАП ОСОБА_1 посилається на невідповідність фактичним обставинам пояснень заступника коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування «Щастя» ОСОБА_2 та його особистої зацікавленості у цій справі, про що, на думку апелянта, свідчить дата наданих ним показань, а саме 16 липня 2020 року, тобто через 13 днів після спірних обставин, які мали місце 03 липня 2020 року. Заперечує, що ОСОБА_2 повідомляв заступника прикордонного закону Арсеньєва Д. про вказаний у протоколі про адмінправопорушення випадок, оскільки таких доказів не міститься в матеріалах справи, а у самому протоколі безпідставно вказано його військове звання старшина, оскільки наказом від 02.03.2020 №80-с йому- ОСОБА_1 було присвоєне військове звання прапорщик. Тому апелянт вважає, що пояснення ОСОБА_2 не можуть бути визнані належними доказами у розумінні ст.251 КУпАП.

Також, на думку апелянта, не може бути визнаним належним та допустимим доказом у розумінні ст.251 КУпАП протокол огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп`янінні №602 від 03.07.2020 року КНП «Центр психічного здоров`я», оскільки його складено за формою «129/0, затвердженої наказом МОЗ України від 27.12.1999 року №302, але цю форму було скасовано наказом МОЗ України від 26.10.2009 року №774. Окрім того, апелянт вказує, що наведені у цьому протоколі висновки про його перебування у стані сп`яніння (одурманення) внаслідок вживання психоактивної речовини (канабіноїда) здійснені 03 липня 2020 року, без отримання результатів лабораторного дослідження від 08 липня 2020 року. При цьому свою відмову підписувати вказаний протокол огляду № 602 обґрунтовує незгодою з інформацією, наведеною у п.п.2,7,8 протоколу, оскільки він не звертався за медичною допомогою, як-то вказано у протоколі. Водночас апелянт зазначає, що суд у своїй постанові, як на доказ його вини, послався на зовсім інший документ з цього приводу, який не міститься в матеріалах справи, а саме на протокол огляду № 560 від 16.07.2020 року. Тому вважає, що у справі відсутні належні та допустимі докази того, що він перебував у стані сп`яніння (одурманення) внаслідок вживання психоактивної речовини (канабіноїда).

Крім того, у своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на порушення вимог ч.2 ст.254 КУпАП щодо строків складання протоколу про адмінправопорушення СхРУ №428233 від 16.07.2020 року, який було складено відносно нього лише 16 липня 2020 року, тобто через 13 днів після вчиненого спірного правопорушення 03 липня 2020 року, що, на думку апелянта, свідчить про особисті мотиви заступника начальника загону коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування «Щастя» ОСОБА_3 .

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_4 також вказує на порушення судом його прав на захист, передбачених ст.268 КУпАП та ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. З цього приводу зазначає, що його не було жодним чином повідомлено про дату та час судового розгляду справи, спростовує обґрунтованість посилання суду у своїй постанові на заяву ОСОБА_1 про розгляд справи без його участі, бо такої заяви він не писав, а також вказує, що суд своєчасно не вручив йому копію оскаржуваного рішення, про існування якого він дізнався лише 05 серпня 2020 року, у зв`язку з чим звертався до місцевого суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи.

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник підтримали доводи апеляційної скарги у повному обсязі, наполягали на її задоволенні та просили скасувати постанову місцевого суду, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Додатково апеляційному суду ОСОБА_1 пояснив, що з 02.03.2016 року він є військовослужбовцем ДПСУ. 02 липня 2020 року зранку він заступив на чергування та пройшов медичних огляд. У період часу з 00.00 год до 08.00 год 03 липня 2020 року він перебував на чергуванні та за цей час будь-яких алкогольних або наркотичних речовин не вживав, а тому заперечує висновки суду про перебування під час несіння військової служби у стані наркотичного сп`яніння. Підтвердив, що 03 липня 2020 року керівництво прикордонного закону відвозили його на медичний огляд, який начебто встановив факт його перебування у стані наркотичного сп`яніння. Але він не згоден з цими висновками та вважає, що його керівництво навмисно склали ці матеріали, як помста за його принциповість у питанні належного забезпечення харчами та формою. Стверджує, що за 4,6 роки військової служби він жодного разу не притягався до відповідальності та після інциденту, що мав місце 03 липня 2020 року і до дня складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення 16 липня 2020 року його не відсторонювали від виконання військових обов`язків та взагалі питання щодо обставин справи не піднімалося.

До суду його не викликали, про дату судового розгляду справи не повідомляли та про судове рішення йому стало відомо лише 05.08.2020 року, коли його у службовому кабінеті керівництво ознайомило із постановою суду. У той же день він вимушений був звернутися до Новоайдарського районного суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи.

Вислухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.7 ст.294КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення місцевим судом його права на захист під час судового розгляду справи, суд апеляційної інстанції находить їх слушними виходячи з наступного.

Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції Українисуди, як і інші органи державної влади, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюютьсястаттями 279-1-279-4цього Кодексу.

Мотивуючи своє рішення про можливість розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , суд першої інстанції послався на наявність у справі заяви ОСОБА_1 про розгляд справи за його відсутності.

Натомість з такими висновками місцевого суду не може погодитися суд апеляційної інстанції виходячи з наступного.

Згідно з приписами статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за тридоби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.

Аналіз наведених вище правових положень статей 268, 277-2 КУпАП дає можливість дійти висновку, що про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. В процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченимистаттею 268 КУпАП.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положенняКУпАПмістять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

З цього приводу свою правову позицію, у постанові від 30 січня 2020 року (справа №482/9/17, адміністративне провадження №К/9901/38702/18), висловив КАС ВС, зазначивши, що обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення, та такий висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 742/3757/16-а, від 31 січня 2019 року у справі №760/10803/15-а, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/21230/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 486/92/17, від 14 листопада 2019 року у справі № 815/1570/16, від 06 грудня 2019 року у справі № 804/7725/17, від 24 грудня 2019 року у справі № 360/403/19.

Такж Суд зазначив, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим. Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.

Разом з цим Суд зазначив, що, з`ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд також повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови.

Натомість у матеріалах справи, що розглядаються, немає доказів, які б свідчили про ухилення правопорушника ОСОБА_1 від отримання повідомлення або про подану ним до місцевого суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на що безпідставно послався суд. Навпаки, матеріали справи свідчать про недотримання судом першої інстанції вимог закону щодо належного і своєчасного повідомлення ОСОБА_1 про дату та час судового розгляду справи. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, до Новоайдарського районного суду Луганської області вони надійшли із прикордонної комендатури швидкого реагування «Щастя» Луганського прикордонного загону Східного регіону управління ДПСУ 20 липня 2020 року (а.с.8) та у той же день згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями було визначено головуючого суддю Мартинюка В.Б. (а.с.9). Однак, як свідчать матеріали справи, місцевий суд жодним чином не повідомив особу, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 про дату і час судового засідання, та 24 липня 2020 року розглянув справу по суті без участі зацікавленої особи (а.с.10). Крім того, матеріали справи не містять підтвердження щодо належного вручення ОСОБА_1 копії прийнятого судом рішення. Натомість у справі міститься заява ОСОБА_1 до Новоайдарського районного суду від 05.08.2020 року з проханням надати йому можливість ознайомитися з матеріалами справи (а.с.11).

Таким чином наведене свідчить про недотримання місцевим судом вимог процесуального закону щодо своєчасного та належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про дату та час судового розгляду справи.

Положеннями пп.c) п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право насправедливий суд,у томучислі шляхом захисту себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.

У свою чергу стаття 59 Конституції України закріплює, щокожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Підсумовуючи вищенаведенеапеляційний судконстатує,що уданій справі судомпершої інстанціїпорушено встановленихконституційних тагарантованих конвенційнихправ ОСОБА_1 на захиствід адміністративногопереслідування державнимиорганами,а отжепорушення гарантованогойому правана справедливийсуд, у зв`язку з чим постанова місцевого суду підлягає скасуванню.

Водночас апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 про недоведеність належними та допустимим доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення за встановлених у судовому рішенні обставин.

Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.

Вказаних вимог закону судом першої інстанції не дотримано з огляду на наступне.

Мотивуючи свої рішення про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, суд першої інстанції, як на докази, послався на протоколу про адмінправопорушення СхРУ №428233 від 16.07.2020 року, складений відносно ОСОБА_1 ; на протокол огляду № 560 від 16.07.2020 року, який підтверджує факт вживання ОСОБА_1 психоактивної речовини (канабіноїда), та на інші матеріали справи.

Натомість, перевіркою доказів, які були досліджені судом першої інстанції та покладені в основу рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, апеляційним судом встановлено невідповідність висновків суду, що містяться в оскаржуваній постанові, фактичним обставинам справи.

Так, у протоколі про адміністративне правопорушення СхРУ №428233 від 16.07.2020 року, складеного відносно ОСОБА_1 , зазначено, що він 03 липня 2020 року з 00-00 год. по 08-00 год., будучи військовослужбовцем - інспектором прикордонної служби 2 категорії, перебуваючи в м. Щастя Новоайдарськовського району Луганської області, виконував обов`язки військової служби в нетверезому стані (наркотичне сп`яніння) в умовах особливого періоду, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП. Із змісту протоколу вбачається, що ОСОБА_1 згідно ст.63 Конституції України відмовився давати будь-які пояснення щодо обставин події, а отже свою вину не визнав, натомість свідки правопорушення відсутні (а.с.1).

Разом з цим вказаний у постанові місцевого суду такий доказ, як протокологляду №560від 16.07.2020року, що підтверджував би факт вживання ОСОБА_1 психоактивної речовини (канабіноїда) у матеріалах справи відсутній, про що слушно зазначає апелянт у своїй скарзі. У справі міститься інших документ, але який не був досліджений під час судового розгляду та на який не посилався суд у своєму рішенні.

Інших доказів судом в оскаржуваній постанові не наведено.

Відповідно до положень ст.1та ч.1ст.2КУпАП завданням Кодексу Українипро адміністративніправопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62Основного законуУкраїни та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 01.11.1950, ратифікованою Україною 17.97.1997 передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Апеляційний суд наголошує, що правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.

Особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотне.

В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як зазначено в преамбуліЗакону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення УкраїноюКонвенції про захист прав людини і основоположних свободі протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п.150, п.253).

Таким чином, враховуючи, що сам ОСОБА_1 заперечує своє перебування у стані сп`яніння (одурманення) внаслідок вживання психоактивної речовини (канабіноїда) за встановлених судом першої інстанції обставин, а належних та допустимих у розумінні ст.251 КУпАп доказів, які б спростовували доводи апелянта в цій частині, місцевим судом не наведено, тому апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду. Сам по собі єдиний доказ у справі - протокол про адміністративне правопорушення СхРУ №428233 від 16.07.2020 року, не може бути достатнім доказом винуватості ОСОБА_1 у тому, що він, 03 липня 2020 року з 00-00 год. по 08-00 год., будучи військовослужбовцем - інспектором прикордонної служби 2 категорії, перебуваючи в м. Щастя Новоайдарськовського району Луганської області, виконував обов`язки військової служби в нетверезому стані (наркотичне сп`яніння) в умовах особливого періоду.

Крім того, суд апеляційної інстанції констатує порушення строків складання протоколу про адміністративне правопорушення, про що слушно зазначає сторона захисту.

Згідно ч.2 ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Натомість, як вбачається з матеріалів даної справи, протокол проадміністративне правопорушенняСхРУ №428233від 16.07.2020року відносно ОСОБА_5 було складено після виявлення факту правопорушення лише через 13 днів, тобто з порушеннями визначених законом строків, але цей факт залишився поза увагою суду першої інстанції, що ставить під сумнів допустимість цього документу як доказу у розумінні ст.251 КУпАП.

Отже слід дійти висновку про недоведеність «поза будь-яким розумним сумнівом» винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.

За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.8ст.294 КУпАП, має право:

1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;

2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;

3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;

4) змінити постанову.

Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, а його висновки про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, не ґрунтується на належних та допустимих доказах, а отже вбачаються передбачені п.1 ч.1 ст.247 КУпАП підстави для закриття провадження у справі.

За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а постанова судді Новоайдарського районного суду Луганської області від 24 липня 2020 року підлягає скасуванню, із закриттям провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову судді Новоайдарського районного суду Луганської області від 24 липня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДЯ ЛУГАНСЬКОГО

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО