Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2020 р. м. РівнеСправа № 918/223/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,

розглянувши матеріали справи

за позовом: Виконавчого комітету Вараської міської ради

до відповідача: Кузнецовсього міського комунального підприємства

про стягнення 893 842,55 грн.

секретар судового засідання: Коваль С.М.;

представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Гаврилюк Я.В.;

ОПИС СПОРУ

Виконавчий комітет Вараської міської ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Кузнецовсього міського комунального підприємства про стягнення 893 842,55 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги аргументовані наступним.

09 серпня 2016 року від Кузнецовського міського комунального підприємства надійшло звернення щодо виділення з резервного фонду бюджету коштів в сумі 893 842,55 грн. з метою запобігання виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціального та екологічного характеру (для закупівлі паливно-мастильних матеріалів та гіпохлориту натрію).

На підставі рішення виконавчого комітету Кузнецовської (нині Вараської) міської ради Рівненської області від 11 серпня 2016 року №170, між виконавчим комітетом Кузнецовської (Вараської) міської ради Рівненської області та Кузнецовським міським комунальним підприємством укладено договір про повернення до міського бюджету коштів, виділених з резервного фонду на умовах повернення від 15 серпня 2016 року. За умовами договору позивач надав відповідачу кошти в сумі 893 842,55 грн. для запобігання виникнення надзвичайної ситуації техногенного, природного, соціального та економічного характеру. Одержувач зобов`язався повернути кошти в обумовлений строк.

Повернення коштів мала б відбуватись шляхом перерахунку коштів одержувачем на рахунок позивача або на рахунок міського бюджету.

Виконавчий комітет Вараської міської ради листом від 11 січня 2019 року №48/02.3-28/05 повідомив відповідача про необхідність повернення до місцевого бюджету коштів.

Повторно, листом від 14 лютого 2019 року №210/02.3-28/05 позивач повідомив відповідача про необхідність повернення до місцевого бюджету коштів.

Листом від 30 травня 2019 року №668/02.3-28/05, позивач втретє повідомив відповідача про необхідність повернення до місцевого бюджету коштів.

Листом від 05 червня 2019 року відповідач повідомив, що не в змозі повернути кошти.

В судове засідання представник позивача не з`явився, проте позивачем подано клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у поясненнях відповідача у відзиві застосувавши до позовних вимог позовну давність.

Інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 06 березня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31 березня 2020 року.

27 березня 2020 року відповідачем подано відзив на позов.

Ухвалою суду від 31 березня 2020 року підготовче засідання відкладено на 28 квітня 2020 року.

Ухвалою суду від 28 квітня 2020 року підготовче засідання відкладено на 19 травня 2020 року.

Ухвалою суду від 19 травня 2020 року підготовче засідання відкладено на 11 червня 2020 року.

Ухвалою суду від 11 червня 2020 року підготовче засідання відкладено на 30 червня 2020 року.

Ухвалою суду від 30 червня 2020 року підготовче засідання відкладено на 21 липня 2020 року.

Ухвалою суду від 21 липня 2020 року закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 25 серпня 2020 року.

Слід зазначити, що тривалий розгляд справи зумовлений запровадженням на території України карантинних заходів з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

При цьому судом враховано, що Розділ X Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020 року, та встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Судом враховано, що строки розгляду справи по суті продовжуються на строк дії такого карантину.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

09 серпня 2016 року Кузнецовське міське комунальне підприємство направило міському голові міста Кузнецовськ (зараз м.Вараш) звернення №2301, в якому підприємство зазначило, що постановою Державної виконавчої служби від 29 квітня 2016 року, 09 червня 2016 року накладено арешт на кошти Кузнецовського міського комунального підприємства що призвело до неможливості нормального функціонування підприємства.

У зв`язку з наведеним, з метою запобігання виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціального та екологічного характеру Кузнецовське міське комунальне підприємство просило виділити з резервного фонду бюджету кошти в сумі 893 842,55 грн.

Розглянувши вказане звернення, фінансове управління виконавчого комітету Вараської міської ради підготувало експертний висновок щодо виділення коштів з резервного фонду міського бюджету від 09 серпня 2016 року №01- 14/643. У висновку зазначено, що він підготовлений у відповідності до положень Порядку використання коштів резервного фонду бюджету (Порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 415). Відповідно до абзацу 2 пункту 11 Порядку, кошти із резервного фонду бюджету суб`єктам господарської діяльності недержавної форми власності або суб`єктам господарської діяльності, у статутному фонді яких корпоративні права держави становлять менше ніж 51 відсоток, виділяються через головних розпорядників бюджетних коштів лише на умоваах повернення.

Листом Кузнецовського міського сектору ГУ ДСНС України в Рівненській області від 10 серпня 2016 року, адресованому заступнику міського голови м. Кузенцовськ (Вараш) підтверджена можливість виникнення надзвичайної ситуації.

У Листі Кузнецовського міськрайонного відділу ДУ "Рівненський обласний лабораторний центр МОЗ України" від 10 серпня 2016 року №13.03.01-09/411, адресованому заступнику міського голови м. Кузенцовськ (Вараш), також вказано на можливість виникнення надзвичайної ситуації.

Рішенням Кузнецовської (Вараської) міської ради від 11 серпня 2016 року №170, виділено кошти з резервного фонду міського бюджету на умовах повернення в сумі 893 842,55 грн. для запобігання виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціального та економічного характеру. У рішенні міської ради зокрема зазначено (пункт 3 рішення), що умовами повернення коштів, виділених з резервного фонду бюджету є:

- укладення договору між виконавчим комітетом міської ради та комунальним підприємством;

- визначення в договорі строків та поетапного графіку повернення коштів, виділених з резервного фонду;

- дотримання умов договору про повернення коштів, виділених з резервного фонду, після розблокування рахунків комунального підприємства.

15 серпня 2016 року між виконавчим комітетом Кузнецовської (Вараської) міської ради Рівненської області (позивач) та Кузнецовським міським комунальним підприємством (відповідач, одержувач) укладено договір про повернення до міського бюджету коштів, виділених з резервного фонду на умовах повернення (надалі договір).

Відповідно до пункту 2.2. договору, повернення виділених коштів повинно відбутися протягом 12 місяців після розблокування рахунків одержувача, відкритих у відділеннях комерційного банку "Приватбанк", згідно з наступним графіком повернення коштів:

ІV квартал 2016 року: 223 460,65 грн.;

І квартал 2017 року: 223 460,63 грн.;

II квартал 2017 року: 223 460,63 грн.;

III квартал 2017 року: 223 460 ,63 грн.;

Графік повернення коштів коригується в залежності від моменту розблокування розрахункових рахунків одержувача.

Як слідує з наявних в матеріалах справи доказів, позивач надав відповідачу кошти в сумі 893 842,55 грн., що підтверджується випискою з рахунку 16/08/2016.

Листом від 11 січня 2019 року №48/02.3-28/05 Виконавчий комітет Вараської міської ради повідомив відповідача про необхідність повернення до місцевого бюджету коштів, які надавались з 2016 по 2018 роки.

Листом від 16 січня 2019 року №114, відповідач повідомив, що не в змозі повернути кошти, так як станом на 16 січня 2019 року арешт з рахунків Кузнецовського міського комунального підприємства не знято.

Проте, як видно з постанов відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 14 січня 2019 року та 22 січня 2019 року, арешт з усіх коштів, що містяться на всіх рахунках, що знаходяться в ПАТ КБ "Приватбанк" та які належать Кузнецовському міському комунальному підприємству Рівненської області знято.

Листом від 14 лютого 2019 року №210/02.3-28/05, Виконавчий комітет Вараської міської ради Рівненської області повідомив відповідача про необхідність повернення до місцевого бюджету коштів, які надавались з 2016 по 2018 року на умовах повернення.

Листом від 30 травня 2019 року №668/02.3-28/05, Виконавчий комітет Вараської міської ради вчергове повідомив відповідача про необхідність повернення до місцевого бюджету коштів, які надавались з 2016 по 2018 року на умовах повернення.

Листом від 05 червня 2019 року №781 відповідач повідомив, що не у змозі повернути кошти, так як діючі тарифи затверджені з нульовою рентабельністю, тому відповідач просив реструктуризувати дану заборгованість на термін 10-15 років.

06 червня 2019 року позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення коштів.

У відповідь на претензію відповідач 25 червня 2019 року зазначив про намір здійснити розрахунок за договором до кінця 4 кварталу у відповідності до умов договору, тобто до 22 січня 2020 року.

Суд також встановив, що станом на час розгляду спору відповідач не повернув позивачу кошти в сумі 893 842,55 грн., надані на умовах повернення.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються грошових зобов`язань щодо коштів, які були надані відповідно до правочину на умовах повернення.

Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої вимоги про повернення виділених коштів обґрунтованими, а відповідач заперечує проти цього, так як вважає, що позивачем пропущено позовну давність.

Згідно з положеннями статті 24 Бюджетного кодексу України, резервний фонд бюджету формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені під час складання проекту бюджету. Порядок використання коштів з резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України.

Рішення про виділення коштів з резервного фонду бюджету приймаються відповідно Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами місцевого самоврядування.

Відповідно до положень Порядку використання коштів резервного фонду бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 № 415, кошти із резервного фонду бюджету суб`єктам господарської діяльності недержавної форми власності або суб`єктам господарської діяльності, у статутному фонді яких корпоративні права держави становлять менше ніж 51 відсоток, виділяються через головних розпорядників бюджетних коштів лише на умовах повернення. Умови повернення до відповідного бюджету коштів, виділених з резервного фонду бюджету, зокрема строки та поетапний графік, визначаються у договорі, укладеному між головним розпорядником бюджетних коштів та розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня або їх одержувачем (пункт 11 Порядку).

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з положеннями статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до вимог статті 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Частиною 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями статті 525 Цивільного кодексу України, та частини 6 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було зазначено вище, суд встановив, що станом на час розгляду спору відповідач не повернув позивачу кошти в сумі 893 842,55 грн. в порядку та строки встановлені умовами укладеного між сторонами договору від 15 серпня 2016 року.

При цьому, оцінюючи аргументи сторін, суд зауважує наступне.

Умовами договору (пункт 2.2.) узгоджено повернення отриманих відповідачем коштів у строк 12 місяців після розблокування рахунків відповідача. Суд також встановив, що арешт з усіх коштів, що містяться на всіх рахунках які належать відповідачу знято 22.01.2019, а отже перебіг дванадцятимісячного періоду протягом якого відповідач був зобов`язаний повернути кошти позивачу розпочався 23.01.2019 та завершився 22.01.2020.

Суд звертає увагу відповідача, що такий же строк виконанння зобов`язань з повернення грошових коштів - 22.01.2020, підтверджений та визнаний відповідачем у відповіді на претензію позивача.

А отже, суд погоджується з твердженнями позивача щодо прострочення виконання зобов`язання з повернення коштів з боку відповідача.

Вітак суд робить висновок про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Щодо поданої заяви про застосування строку позовної давності суд зазначає таке.

Згідно з положеннями статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 260 - 261 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з положеннями статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Суд дослідив умови укладеного між сторонами договору та встановив, що договір містить графік повернення коштів (4 квартал 2016 року - 3 квартал 2017 року).

Разом з тим пункт 2.2. договору містить положення яким передбачено, що графік повернення коштів коригується в залежності від моменту розблокування розрахункових рахунків одержувача. Водночас графік повернення коштів сторонами не коригувався, зміни до договору не вносилися.

А проте, положення договору не містять обов`язку сторін щодо коригування графіка повернення коштів шляхом відповідного внесення змін до договору. Натомість умови договору визначають коригування графіка повернення коштів в залежності від моменту розблокування розрахункових рахунків відповідача. А отже, на думку суду, сторони передбачили автоматичне коригування графіка повернення коштів та залежність такого коригування від настання певних обставин - зняття арешту з коштів, що містяться на рахунках відповідача.

Як встановив суд в процесі розгляду справи, постановами відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 14 січня 2019 року та 22 січня 2019 року знято арешт з усіх коштів, що містяться на всіх рахунках, що знаходяться в ПАТ КБ "Приватбанк" та які належать відповідачу.

Таким чином графік повернення коштів скориговано в силу положень пункту 2.2. договору.

При цьому, строк протягом якого відповідач повинен був повернути кошти позивачу розпочався 23.01.2019 та завершився 22.01.2020, а позовні вимоги позивач пред`явив у березні 2020 року. З огляду на наведені дати, суд констатує, що позивач не пропустив позовну давність для заявлених вимог про повернення коштів.

Суд також враховує, що позивач у 2019 році неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернення коштів. Натомість відповідач не заперечив свого обов`язку щодо повернення грошових коштів, а навпаки - 25 червня 2019 року у відповіді на претензію зобов`язався здійснити розрахунок до 22 січня 2020 року.

Підсумовуючи наведене суд робить висновок про те, що відповідач не виконав свої договірні зобов`язання щодо повернення отриманих від позивача коштів у визначений договром строк, чим порушив права позивача. В той же час позивач звернувся до суду з вимогою про захист свого порушеного права у межах позовної давності.

Відповідно до приписів частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, суд робить висновок, що відповідач не спростував надані позивачем аргументи.

Висновки суду

На думку суду, встановлені обставини щодо невиконання відповідачем договірних зобов`язань зі своєчасного повернення отриманих від позивача коштів, свідчать про порушення відповідачем прав позивача. Суд погоджується з аргументами позивача стосовно обґрунтованості вимог про стягнення 893 842 грн. 55 коп. коштів виділених з резервного фонду місцевого бюджету.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Зважаючи на те, що позов визнаний обґрунтованим, відтак судовий збір в розмірі 13 408 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Кузнецовсього міського комунального підприємства (34400, Рівненська область, м.Вараш, майдан Незалежності 2, код ЄДРПОУ 30536302) на користь Виконавчого комітету Вараської міської ради (34400, Рівненська область, м.Вараш, майдан Незалежності 1, код ЄДРПОУ 03315879) 893 842 (вісімсот дев`яносто три тисячі вісімсот сорок два) грн. 55 коп. коштів виділених з резервного фонду місцевого бюджету та 13 408 (тринадцять тисяч чотириста вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Позивач (Стягувач): Виконавчий комітет Вараської міської ради (34400, Рівненська область, м.Вараш, майдан Незалежності 1, код ЄДРПОУ 03315879)

Відповідач (Боржник): Кузнецовське міське комунальне підприємство (34400, Рівненська область, м.Вараш, майдан Незалежності 2, код ЄДРПОУ 30536302)

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення підписано 28 серпня 2020 року.

Суддя Качур А.М.