ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/16589/18Головуючий у 1-й інстанції Грицак Р.М. Провадження № 22-ц/817/580/20 Доповідач - Шевчук Г.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2020 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Шевчук Г.М.

суддів - Бершадська Г. В., Ткач З. Є.,

з участю секретаря - Іванюта О.М.

сторін : представника апелянта - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу № 607/16589/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 13 вересня 2019 року, ухваленого суддею Грицак Р.М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором підряду,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2018 року ОСОБА_5 звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором підряду. В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 19 червня 2015 року між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір № 19-06, відповідно до якого ОСОБА_5 як підрядник зобов`язався поставити металопластикові конструкції (вікна) в кількості 28 одиниць на загальну суму 81 600,00 грн. На виконання умов вказаного договору відповідач сплатив 46 600,00 грн. Згідно умов договору ФОП ОСОБА_5 на початку серпня 2015 року поставив замовленні металоконструкції (вікна) в кількості 28 штук, відповідно до розмірів та сертифікації. Частина вікон в кількості 10 штук, була встановлена. Після цього відповідач відмовився оплачувати замовлення без будь-яких пояснень. 09 жовтня 2015 року відповідач повернув частину вікон, в кількості 18 штук, що було оформлено актом приймання-передачі. На даний час умови договору не виконанні, тому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором підряду, а саме: 35 000 грн. 00 коп. основного боргу, 38 325 грн. 00 коп. штрафних санкцій за не виконання умов договору в розмірі 0,3 % за кожен день прострочення, 12 998 грн. 07 коп. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 3 136 грн. 00 коп., що у загальному розмірі становить 89459 грн. 07 коп. Крім того позивач просить стягнути на його користь з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 16 800 грн. 00 коп.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 вересня 2019 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором підряду задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 кошти в розмірі 49 975 грн. 84 коп. з яких: 35 000 грн. основний борг за договором підряду від 19 червня 2015 року, 11966 грн. 84 коп. - інфляційні втрати, 3009 грн. 00 коп. - 3 % річних за прострочення виконання зобов`язання.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 640 грн. 00 судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у частині задоволених позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначив, що фізична особа ОСОБА_5 не є належним позивачем, оскільки звернувся з позовною заявою про захист порушених прав та інтересів припиненої юридичної особи, тому його звернення про стягнення заборгованості за визначеним Договором с протиправним та безпідставним. Окрім того, у відповідності до п.3.2. Договору до здійснення Замовником повного розрахунку згідно даної Угоди вироби є власністю Підрядника . Відповідно до п. 5.2 Договору Угода вступає в дію з дня підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Вищенаведені умови Договору дозволяють стверджувати, що Договір № 19-06 від 19.06.2015 року діяв до моменту припинення ФОП ОСОБА_5 , а саме до 12.07.2017 року. Припинення ФОН наразі унеможливило виконання ОСОБА_3 умов Договору, оскільки Підрядник фактично припинив своє існування.

Таким чином, ОСОБА_3 не ухиляється від умов Договору та відсутнє будь-яке прострочення виплат, у зв`язку з відсутністю визначеного строку та сторони договору.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_5 посилається на те, що ним правомірно заявлено позов як фізичною особою, а доводи відповідача про те, що він не є належним позивачем, оскільки звернувся з позовною заявою про захист порушених прав та інтересів припиненої юридичної особи,є безпідставними. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на викладені у ній доводи.

Представник позивача заперечив апеляційну скаргу, рішення суду вважає законним.

Судова колегія, заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає .

Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції вірно виходив з наявності правових підстав для задоволення вимог.

Судом встановлено, що 19 червня 2015 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 (Підрядник) та ОСОБА_3 (Замовник) укладено договір підряду № 06.

Згідно умов договору Замовник доручає Підряднику, а Підрядник зобов`язується придбати у виробника вироби, а саме металопластикові конструкції у об`ємі та асортименті узгодженими сторонами згідно специфікації у діючій угоді. Згідно п.п. 2.4 договору підряду, при підписанні договору було внесено авансовий платіж в розмірі 46000 грн. 00 коп., загальна вартість послуг становить 81600 грн. 00 коп., залишок до оплати - 35600 грн. коп.

Підрядник зобов`язується замовити та придбати вироби за 60 робочих днів з моменту поступлення грошей на розрахунковий рахунок згідно п.3.1 договору.

Відповідно п.3.1 договору, Замовник зобов`язується оплатити Підряднику мін. 50% від загальної вартості замовлення згідно специфікації, що є невід`ємною частиною угоди, яка діє до повного виконання робіт.

До здійснення Замовником повного розрахунку вироби є власністю Підрядника (п.3.2 договору).

Відповідно до п.3.4 договору передача товару та організація монтажу, доставки здійснюється Підрядником після 100% оплати товару Замовником.

Замовник зобов`язується провести оплату виконаних підрядником робіт на умовах договору, який діє до повного виконання робіт. Угода вступає в дію з дня підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.5 договору).

Згідно умов договору ФОП ОСОБА_5 на початку серпня 2015 року поставив замовленні металоконструкції (вікна) в кількості 28 штук.

Вікна в кількості 10 штук, були встановлені позивачем.

09 жовтня 2015 року відповідач повернув частину вікон, в кількості 18 штук, що було оформлено актом приймання-передачі від 09.10.2015 року де ОСОБА_3 передав, а ФОП ОСОБА_5 прийняв 18 штук метало- -пластикових конструкцій. Вказаний акт сторони засвідчили своїми підписами.

ОСОБА_3 відмовився оплачувати решту замовлення.

25 вересня 2015 року за вих. №1 ФОП ОСОБА_5 надіслав ОСОБА_3 претензію про повернення боргу в розмірі 35 600 грн. 00 коп. з попередженням, що у разі невиконання вимог претензії в строк до 25 жовтня 2015 року ОСОБА_5 буде змушений звернутися до суду для примусового задоволення його вимог, що призведе до збільшення боргу на суму встановленого індексу інфляції, штрафних санкцій та відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді.

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст.526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання за договором, позивач має право в односторонньому порядку відмовитись від подальшого виконання договору.

Згідно із ч.ч.1 та 3 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Вирішуючи спір суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу за договором підряду в розмірі 35 000 грн. 00 коп., оскільки внаслідок не виконання відповідачем умов договору, ОСОБА_5 спричинено матеріальні збитки та відповідачем не подано доказів сплати в повному обсязі коштів на виконання умов укладеного між сторонами договору, як не зазначено підстав для відсутності зобов`язання сплатити позивачу 35 000 грн. 00 коп. боргу за вказаним договором

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_4 не є належним позивачем, оскільки він припинив свою підприємницьку діяльність колегія суддів не приймає до уваги як не обгрунтовані.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 припинив підприємницьку діяльність 12.07.2017 року згідно номеру запису 26460060006001914 про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем(а.с.37).

Велика Палата Верховного суду у своїй постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17зазначає,що у разі припинення суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (виключення з відповідного реєстру) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки остання не перестає існувати; фізична особа-підприємець відповідає за її зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. Фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина восьма статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»). У разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права й обов`язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою (п.п. 36. 70, 67).

Таким чином ОСОБА_4 є належним позивачем по даній справі оскільки у разі припинення суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (виключення з відповідного реєстру) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою.

Вирішуючи спір суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій за невиконання умов договору в розмірі 0,3 % за кожен прострочений день, що становить 38 325 грн. 00 коп. до задоволення не підлягає оскільки договором підряду не передбачено відповідальність сторін у вигляді штрафних санкцій за невиконання умов договору в розмірі 0.3 % за кожен прострочений день.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про порушення відповідачем прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача коштів в розмірі 49 975 грн. 84 коп. з яких: 35 000 грн. 00 коп. основний борг за договором, 11966 грн. 84 коп. - інфляційні втрати, 3009 грн. 00 коп. - 3 % річних за прострочення виконання зобов`язання (за період 09 жовтня 2015 року -20 серпня 2018 з моменту фактичного повернення виробів (метало-пластикових конструкцій) від відповідача (замовника) позивачу (підряднику) до моменту звернення до суду з позовом) .

Отже, задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення коштів в сумі 49 975,84 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не подано суду доказів сплати в повному обсязі коштів на виконання умов укладеного між сторонами договору, а тому доводи апелянта, що він виконав умови договору є не обгрунтованими.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п.3.4 договору передача товару та організація монтажу, доставки здійснюється Підрядником після 100% оплати товару Замовником.

Як встановлено в суді першої інстанції відповідач не провів оплату вікон згідно договору хоч вікна були поставлені позивачем у відповідності до умов договору.

Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення .

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 13 вересня 2019 року року залишити без змін .

Судові витрати покласти на сторони в межах ними понесених.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 25 серпня 2020 року.

Головуючий :

Судді: