-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" серпня 2020 р. Справа№ 911/378/17
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Отрюха Б.В.
Остапенка О.М.
за участю секретаря судового засідання Титарєвої Г.І.,
представника боржника - Чумака А.В.,
представника ТОВ "Екоенергогенерація" - Бабія В.В.,
розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоенергогенерація"
та Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - державний виконавець)
на ухвалу Господарського суду Київської області
від 07.05.2020 (повна ухвала складена 12.05.2020, суддя Лопатін А.В.)
за скаргою Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства"
на дії та рішення державного виконавця
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоенергогенерація"
до Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства"
про стягнення заборгованості на суму 33308030,38 грн
у справі № 911/378/17
за заявою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" (ідентифікаційний код 31476318)
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/378/17 про банкрутство Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства", провадження в якій порушено ухвалою від 06.07.2017, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Боровика Руслана Леонідовича.
Рішенням Господарського суду від 15.01.2020 частково задоволено позов та стягнуто з Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоенергогенерація" 25321354,38 грн основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії від 06.03.2018 № 4/18-п; 6686676,00 грн основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії від 09.04.2019 № 5-п-19 та 3842,00 грн судового збору; стягнуто з Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" в доход Державного бюджету 495778,46 грн судового збору; закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії від 06.03.2018 № 4/18-п в розмірі 1300000,00 грн.
На примусове виконання рішення суду 11.03.2020 видано накази.
21.04.2020 боржник звернувся в суд зі скаргою на неправомірні дії та рішення державного виконавця.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.05.2020 у справі № 911/378/17 задоволено частково скаргу боржника на неправомірні дії та рішення державного виконавця.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Екоенергогенерація" звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить відмовити у задоволенні скарги боржника на неправомірні дії державного виконавця в повному обсязі.
відповідно до доповнень, скаржник просить апеляційний суд скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 07.05.2020 в частині:
- зобов`язання державного виконавця зняти арешт з коштів на рахунку Комунального підприємства "Управління житлово-комунального підприємства" НОМЕР_1 в AT "КБ "Глобус", накладений постановою ВП № 61724415 від 08.04.2020;
- визнання неправомірними дій державного виконавця щодо вчинення заходів зі звернення стягнення на кошти Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" на рахунках в AT "КБ "Глобус", без врахування приписів ч. 5 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства;
- визнання неправомірними дій державного виконавця щодо розшуку майна боржника згідно постанови ВП № 61724415 від 08.04.2020 року;
- зобов`язання державного виконавця скасувати постанову ВП № 61724415 від 08.04.2020 року про розшук майна боржника;
ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні скарги Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" на неправомірні дії та рішення державного виконавця повністю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/16246/18 за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "Екоенергогенерація".
Також, державний виконавець звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти до розгляду апеляційну скаргу, зупинити дію ухвали Господарського суду Київської області від 07.05.2020, скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 07.05.2020 в частині визнання неправомірними дій державного виконавця щодо не надсилання боржнику документів виконавчого провадження, зобов`язання державного виконавця зняти арешт з коштів боржника, визнання неправомірними дій державного виконавця щодо вчинення заходів зі звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в АТ КБ "Глобус" без врахування ч. 5 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, визнання неправомірними дій державного виконавця щодо розшуку майна боржника, зобов`язання державного виконавця скасувати постанову про розшук майна боржника, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги боржника відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/16246/18 за апеляційною скаргою державного виконавця; розгляд справи призначено на 30.06.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 відкладено розгляд справи на 18.08.2020.
Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи та державного виконавця, вважає, що оскаржувана ухвала підлягає частковому скасуванню з огляду на наступне.
Провадження у справах про банкрутство до 21.10.2019 регулювалось Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі - Закон про банкрутство), а з 21.10.2019 - Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як було встановлено вище, в провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/378/17 про банкрутство Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства", провадження в якій порушено ухвалою від 06.07.2017.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.07.2017 у справі про банкрутство, окрім іншого, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, відповідно до ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено процедуру розпорядження майном Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Боровика Руслана Леонідовича
Станом на час апеляційного розгляду даної справи Комунальне підприємство "Управління житлово-комунального господарства" перебуває в судовій процедурі розпорядження майном боржника.
07.08.2019 ТОВ "Екоенергогенерація" звернулась в Господарський суд Київської області з позовом до КП "Управління житлово-комунального господарства" про стягнення заборгованості на суму 33308030,38 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 15.01.2020 у справі № 911/378/17 частково задоволено позов та стягнуто з Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоенергогенерація" 25321354,38 грн основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії від 06.03.2018 № 4/18-п; 6686676,00 грн основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії від 09.04.2019 № 5-п-19 та 3842,00 грн судового збору; стягнуто з Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" в доход Державного бюджету 495778,46 грн судового збору; закрито провадження у справі в частині стягнення основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії від 06.03.2018 № 4/18-п в розмірі 1300000,00 грн.
Заборгованість боржника виникла на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії від 06.03.2018 № 4/18-п та договору купівлі-продажу теплової енергії від 09.04.2019 № 5-п-19. Тобто грошові зобов`язання боржника виникли після порушення провадження у справі № 911/378/17 про його банкрутство, а відтак є поточною кредиторською заборгованістю в розумінні статті 1 Закону про банкрутство, який був чинний станом на дату пред`явлення позову про стягнення заборгованості 33308030,38 грн та статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, який введений в дію станом на дату ухвалення рішення від 15.01.2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоенергогенерація".
Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 41 КУзПБ дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов`язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.
11.03.2020 на примусове виконання рішення від 15.01.2020 у справі № 911/378/17 Господарський суд Київської області видав накази.
03.04.2020 державний виконавець прийняв постанову, якою відкрив виконавче провадження № 61724415 з примусового виконання наказу № 911/378/17 від 11.03.2020 про стягнення з КП "Управління житлово-комунального господарства" 25321354,38 грн та 6686676,00 грн боргу.
Постановою у ВП № 61724415 від 07.04.2020 накладено арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 31447002,41 грн.
Постановою у ВП № 61724415 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 07.04.2020 визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 169,00 грн.
Постановою у ВП № 61724415 про арешт коштів боржника від 07.04.2020 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках згідно переліку, в тому числі на рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ "Глобус", та всіх інших рахунках, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження 31447002,41 грн.
Постановою у ВП № 61724415 про розшук майна боржника від 08.04.2020 оголошено в розшук майно боржника: транспортні засоби в кількості 75 одиниць згідно переліку, що належать боржнику.
Постановою ВП № 61724415 від 08.04.2020 про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження державний виконавець приєднав виконавче провадження № 61724415 до зведеного виконавчого провадження № 43909060, яке веде Відділ примусового виконання рішень.
Вказані процесуальні документи виконавчого провадження були направлені боржнику 10.04.2020 рекомендованим відправленням № 0200245287240 та вручені адресату 14.04.2020, що підтверджується конвертом та відомостями про відстеження поштового відправлення з веб-сайту оператора поштового зв`язку.
З метою виконання рішення суду державний виконавець направив до АТ "КБ "Глобус" платіжні вимоги про стягнення з рахунків боржника грошових коштів в сумі 31447002,41 грн (т. 1 а.с. 139-153), в тому числі і з рахунку НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 143).
Вважаючи дії державного виконавця неправомірними, боржник 16.04.2020 звернувся в Господарський суд Київської області зі скаргою на неправомірні дії та рішення державного виконавця, у якій просив:
- визнати неправомірними дії державного виконавця щодо надсилання боржнику документів виконавчого провадження поза межами строків визначених законом та не направлення постанови ВП № 61724415 від 08.04.2020 про арешт коштів;
- визнати неправомірними дії державного виконавця щодо арешту майна боржника згідно постанови ВП № 61724415 від 07.04.2020 та розшуку майна боржника згідно постанови ВП № 61724415 від 08.04.2020;
- зобов`язати державного виконавця скасувати постанову ВП № 61724415 від 07.04.2020 про арешт майна боржника та постанову ВП № 61724415 від 08.04.2020 про розшук майна боржника;
- визнати неправомірними дії державного виконавця щодо арешту коштів на всіх рахунках Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства";
- зобов`язати державного виконавця скасувати постанову ВП № 61724415 від 08.04.2020 про арешт коштів боржника;
- зобов`язати державного виконавця зняти арешт з коштів на рахунку Комунального підприємства "Управління житлово-комунального підприємства" НОМЕР_1 в АТ "КБ "Глобус" накладений постановою ВП № 61724415 від 08.04.2020;
- визнати неправомірними дії державного виконавця щодо звернення стягнення на кошти Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" на рахунках в АТ "КБ "Глобус".
Колегія суддів встановила, що боржник у резолютивній частині скарги помилково зазначив дату оскаржуваної постанови державного виконавця про арешт коштів боржника, яка була прийнята державним виконавцем 07.04.2020, а не 08.04.2020.
Скарга на дії державного виконавця мотивована тим, що документи виконавчого провадження були направлені боржнику з порушенням строку, передбаченого статтею 28 Закону України "Про виконавче провадження". В порушення норм ч. 4 ст. 41 КУзПБ дії державного виконавця щодо звернення стягнення на майно боржника, а саме арешт майна, оголошення майна в розшук, арешт коштів та направлення платіжних вимог про списання коштів з рахунків боржника в установі банку, здійснені без звернення до Господарського суду Київської області та за відсутності контролю зі сторони арбітражного керуючого. Накладені арешти перешкоджають господарській діяльності боржника, унеможливлюють забезпечення виробничих процесів, в умовах карантину унеможливлює виплату заробітної плати, страхових внесків та податків, розрахунки за енергоносії, ставить під загрозу надання соціально важливих послуг та виконання договорів, закупівлю реагентів та засобів захисту персоналу, ремонтних комплектуючих. Накладення арешту на рахунки боржника, який призначений також для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює здійснення таких виплат та порушує конституційне право громадян, які працюють на підприємстві, на оплату праці.
Заперечуючи проти скарги, державний виконавець у відзиві зазначив, що боржник має можливість відстежувати виконавчі дії у мережі Інтернет по ідентифікатору доступу, вказаному у постанові про відкриття виконавчого провадження, а всі документи виконавчого провадження були надіслані боржнику у відповідності до ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження". Станом на час прийняття постанови про арешт коштів у державного виконавця відсутні відомості щодо режиму використання рахунків, а рахунок НОМЕР_1 в АТ "КБ "Глобус" не є рахунком зі спеціальним режимом використання, звернення стягнення на які заборонено законом. Дії державного виконавця не порушують вимоги ст. 41 КУзПБ, оскільки мораторій на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів. Оскільки коштів на рахунків боржника недостатньо, то дії державного виконавця з накладення арешту на майна та оголошення його в розшук узгоджуються з вимогами ч. 5 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" за якою черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Оскаржуваною ухвалою від 07.05.2020 частково задоволено скаргу боржника та визнано неправомірними дії державного виконавця щодо надсилання документів виконавчого провадження поза межами строків визначених законом; зобов`язано державного виконавця зняти арешт з коштів на рахунку Комунального підприємства "Управління житлово-комунального підприємства" НОМЕР_1 в АТ "КБ "Глобус", накладений постановою ВП № 61724415 від 08.04.2020; визнано неправомірними дії державного виконавця щодо вчинення заходів зі звернення стягнення на кошти Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" на рахунках в АТ "КБ "Глобус", без врахування приписів частини п`ятої ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства; визнано неправомірними дії щодо розшуку майна боржника та зобов`язано державного виконавця скасувати постанову ВП № 61724415 від 08.04.2020 про розшук майна боржника. В решті вимог скарги відмовлено.
Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоенергогенерація" зводяться до того, що суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин абз. 5 ч. 5 ст. 41 КУзПБ, який не підлягав застосуванню, та не застосував абз. 4 ч. 5 ст. 41 КУзПБ, який підлягає застосуванню, не застосував ст.ст. 190, 192 Цивільного кодексу України щодо розмежування понять майно та грошові кошти. Зобов`язання державного виконавця зняти арешт з рахунку повністю, а не лише в частині коштів, необхідних для сплати заробітної плати, податків та обов`язкових платежів, є порушенням ч. 2 ст. 48 та ч. 3 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження". Оскільки грошових коштів для погашення заборгованості недостатньо, боржник не повідомляв про місце знаходження транспортних засобів, то ухвала від 07.05.2020 в частині визнання дій щодо розшуку та накладення арешту на майно неправомірними підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги державного виконавця обґрунтовані тим, що документи виконавчого провадження були надіслані боржнику у відповідності до вимог законодавства та отримані останнім, а боржник має право відстежувати дії у виконавчому провадженні по ідентифікатору доступу, зазначеному в постанові про відкриття виконавчого провадження. Рахунок НОМЕР_1 в АТ "КБ "Глобус" не є рахунком зі спеціальним режимом використання. Звернення стягнення на які заборонено законом, а судом не досліджено докази, з яких вбачається, що по вказаному рахунку за період з 01.01.2020 по 15.04.2020 рух грошових коштів склав більше 132 млн. грн, а боржник не надав докази використання рахунку виключно з метою виплати заробітної плати та сплати податків, зборів та обов`язкових платежів, що є підставою для відмови в задоволенні скарги в цій частині. За правилами ч. 5 ст. 41 КУзПБ звернення стягнення на кошти не передбачає отримання ухвали господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, а тому дії вчинені щодо списання коштів та арешту рахунків вчинені у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Кодексу. Оскільки коштів на рахунків боржника недостатньо, то дії державного виконавця з накладення арешту на майна та оголошення його в розшук узгоджуються з вимогами ч. 5 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" за якою черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання.
При цьому держава Україна на своїй території повинна забезпечити реалізацію всіх прав, що випливають з Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі й права на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Войтенко проти України" від 29.06.2004 (заява № 18966/02) Високий суд нагадує практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 п. 53.
ЄСПЛ також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
У справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01 (рішення від 07.06.2005) ЄСПЛ вказав, що Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Отже, з моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.
03.04.2020 державний виконавець прийняв постанову, якою відкрив виконавче провадження № 61724415 з примусового виконання наказу № 911/378/17 від 11.03.2020 про стягнення з КП "Управління житлово-комунального господарства" 25321354,38 грн та 6686676,00 грн боргу.
Постановою від 07.04.2020 накладено арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 31447002,41 грн.
Постановою про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 07.04.2020 визначено для боржника розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 169,00 грн.
Постановою про арешт коштів боржника від 07.04.2020 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках згідно переліку, в тому числі на рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ "Глобус", та всіх інших рахунках, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження 31447002,41 грн.
Постановою про розшук майна боржника від 08.04.2020 оголошено в розшук майно боржника: транспортні засоби в кількості 75 одиниць згідно переліку, що належать боржнику.
Постановою від 08.04.2020 про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження державний виконавець приєднав виконавче провадження № 61724415 до зведеного виконавчого провадження № 43909060, яке веде Відділ примусового виконання рішень.
Вказані процесуальні документи виконавчого провадження були направлені боржнику 10.04.2020 рекомендованим відправленням № 0200245287240 та вручені адресату 14.04.2020, що підтверджується конвертом та відомостями про відстеження поштового відправлення з веб-сайту оператора поштового зв`язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Як підтверджено матеріалми справи, документи виконавчого провадження від 03.04.2020, від 07.04.2020 та від 08.04.2020 були надіслані боржнику 10.04.2020, тобто з порушенням вимог ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", а відтак слід погодитись з висновком суду першої інстанції про визнання неправомірними дій державного виконавця в цій частині.
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи державного виконавця про те, що боржник не позбавлений права відстежувати всі дії у виконавчому провадженні у мережі Інтернет за відповідним ідентифікатором доступу, зазначеному в постанові про відкриття виконавчого провадження, поза як суперечить імперативній нормі ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" про надсилання документів виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення, а також враховуючи те, що постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2020 також було направлено боржнику із порушенням строку, що позбавило останнього скористатись своїм правом на відстеження дій державного виконавця в мережі Інтернет.
Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За приписами п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
За змістом ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Згідно з приписами частини 2, частини 3 та частини 4 статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією. Тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого за результатами розшуку транспортного засобу боржника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку. Витрати, пов`язані з розшуком боржника, майна боржника та його зберіганням, дитини за виконавчими документами про відібрання дитини, стягуються з боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Виходячи з аналізу вищевказаної норми Закону, державний виконавець виносить постанову про розшук майна - транспортних засобів, у разі відсутності відомостей відносно місцезнаходження такого майна.
Державний виконавець не здійснив заходів спрямованих на огляд та опис майна, наявного за місцезнаходженням боржника, а отже факт відсутності такого майна (транспортних засобів) не був встановлений на дату винесення постанови про розшук транспортних засобів, у зв`язку з чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимоги боржника про визнання неправомірними дій державного виконавця щодо винесення постанови про оголошення майна у розшук, з огляду на те, що наслідком таких дій (оголошення в розшук майна - транспортних засобів), є перешкоджання господарській діяльності боржника, оскільки його транспортні засоби можуть бути задіяні в такій діяльності і тимчасове їх затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці призведе до негативних наслідків, призведе до додаткових витрат боржника пов`язані з розшуком майна та його зберіганням.
При цьому належить відхилити доводи державного виконавця про те, що стягувач не повідомив про місцезнаходження майна, яке було оголошено в розшук, а відтак його дії є правомірними, оскільки державний виконавець не вжив жодних заходів щодо перевірки майнового стану боржника за його місцезнаходженням, як то передбачено ч. 2 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження".
Таким чином, ухвала суду першої інстанції в частині визнання неправомірними дій щодо розшуку майна боржника та зобов`язання державного виконавця скасувати постанову від 08.04.2020 про розшук майна боржника є правомірною та такою, що ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Щодо висновку суду першої інстанції в частині визнання неправомірними дій державного виконавця щодо вчинення заходів зі звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в АТ "КБ "Глобус", без врахування приписів частини 5 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.
Боржник перебуває в судовій процедурі розпорядження майном боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Абзацом 1 ч. 5 ст. 41 КУзПБ встановлено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.
Кредиторська заборгованість, примусове стягнення якої провадиться державним виконавцем, є поточною, а відтак мораторій щодо неї не застосовується.
Відповідно до абзацу 4 ч. 4 ст. 41 КУзПБ стягнення грошових коштів за вимогами кредиторів за зобов`язаннями, на які не поширюється дія мораторію, провадиться з рахунку боржника в установі банку. Контроль за такими стягненнями здійснює арбітражний керуючий.
Згідно з абзацом 5 ч. 4 ст. 41 КУзПБ звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.
З аналізу вказаних норм ч. 5 статті 41 належить дійти висновку, що стягнення грошових коштів з рахунку боржника відбувається під контролем арбітражного керуючого, тобто вимагає зі сторони державного виконавця здійснити певні дії, зокрема, але не виключно, повідомити арбітражного керуючого про здійснення конкретних виконавчих дій (відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на кошти боржника, списання грошових коштів з рахунку тощо). При цьому, в разі прийняття державним виконавцем рішення про необхідність звернути стягнення на майно боржника (рухоме, нерухоме, майнові права, крім грошових коштів), такі заходи потребують окремого погодження суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника, шляхом постановлення ухвали.
На переконання колегії суддів, посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на необхідність звернення до суду з метою розгляду в межах розгляду справи про банкрутство питання примусового виконання рішення у даній справі є помилковим з огляду на те, що така згода вимагається лише в разі звернення стягнення на майно боржника (абзац 5 ч. 5 ст. 41 КУзПБ), а не на грошові кошти на рахунках в банківських установах (абзац 4 ч. 5 ст. 41 КУзПБ).
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг в цій частині та зазначає про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права до спірних правовідносин.
В той же час, такий висновок суду першої інстанції не вплинув на правильність вирішення справи в цій частині, поза як матеріали справи не містять доказів повідомлення державним виконавцем розпорядника майна боржника про вчинення заходів зі звернення стягнення на кошти боржника з метою примусового виконання рішення суду, відтак ухвалу від 07.05.2020 в частині визнання неправомірними дій державного виконавця щодо вчинення заходів зі звернення стягнення на кошти на рахунках а АТ КБ Глобус" без врахування приписів частини п`ятої статті 41 КУзПБ належить залишити без змін, а вимоги апеляційних скарг відхилити.
Щодо вимог скарги про зобов`язання державного виконавця зняти арешт з коштів на рахунку НОМЕР_1 в АТ "КБ "Глобус", накладений постановою № 61724415 від 07.04.2020, колегія суддів доходить висновку про її необґрунтованість в цій частині та наявність підстав для часткового скасування оскаржуваної ухвали з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в податкових органах, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.
Частиною 3 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Як було встановлено вище, постановою у ВП № 61724415 про арешт коштів боржника від 07.04.2020 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках згідно переліку, в тому числі на рахунку НОМЕР_1 в АТ КБ "Глобус", та всіх інших рахунках, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження 31447002,41 грн.
Тобто постанова містить умову, що передбачена ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" про кошти що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, а банківська установа зобов`язана повернути постанову приватного виконавця в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Суд зазначає, що чинне законодавство не відносить кошти та рахунки, на яких вони зберігаються, призначені для виплати заробітної плати, для розрахунку з бюджетом тощо до тих, на які заборонено звертати стягнення.
Якщо ж накладено арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, який використовується для акумулювання страхових коштів відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", то банківська установа зобов`язана повернути без виконання постанову державного виконавця в цій частині, оскільки відповідно до ст. 34 вказаного Закону не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.
Матеріали справи свідчать про те, що рахунок НОМЕР_1 в АТ КБ "Глобус" використовується боржником як поточний, в тому числі для розрахунку з постачальниками, виплати заробітної плати, сплати податків тощо. При цьому, згідно інформації банківської установи від 22.04.2020 № 1069-БТ цей рахунок не є рахунком зі спеціальним режимом використання.
За вказаних обставин, суд не вбачає у діях державного виконавця при прийнятті постанови про арешт грошових коштів порушень чинного законодавства, а доводи скарги про порушення прав працівників з отримання заробітної плати, неможливість виконувати зобов`язання зі сплати податків не можуть бути підставою для скасування правомірного рішення державного виконавця, а перебувають в прямій залежності від волі самого боржника, який не виконує свої зобов`язання перед стягувачем та відповідно створив передумови для примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості.
При цьому, колегія суддів враховує наступне.
Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Приписами ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати № 95 від 01.07.1949, ратифікованої Україною 04.08.1961, визначено, що дана Конвенція застосовується до всіх осіб, яким виплачується або повинна виплачуватися заробітна плата. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї. Заробітна плата в розумінні поняття "власності" є майном, на захист якого в тому числі стає стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принципи, закріплені в ст.ст. 3, 43 Конституції України, також знаходять своє вираження в положеннях ст. 97 Кодексу законів про працю, ст.ст. 15, 22, 24 Закону України "Про працю".
Згідно зі ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання відкритих відповідно до ст.ст. 191 та 261 Закону України "Про теплопостачання", ст. 151 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Зазначені норми в сукупності свідчать про те, що держава гарантує та захищає законом право громадянина на своєчасне одержання винагороди за працю.
Разом з цим, ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначає виконавче провадження як сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Системний аналіз вказаних норм свідчить, що їх положення не суперечать та не конкурують з пріоритетністю наведених судами приписів щодо обов`язковості виконання судових рішень, а встановлюють порядок і певні обмеження, що застосовуються під час виконання судових рішень в примусовому порядку.
Отже, як неодноразово зазначено Верховним Судом під час розгляду аналогічних спорів, виплата підприємством працівникам заробітної плати має пріоритет перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства. Накладення ж арешту на рахунок боржника, який призначений для виплати заробітної плати та інших виплат працівникам боржника, унеможливлює своєчасне здійснення таких виплат, що невідворотно призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють на підприємстві відповідача, на оплату праці. Тобто, рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.
Між тим доведення вказаних обставин в силу приписів ст. 74 ГПК України покладено на особу, яка з відповідними вимогами звернулась. При цьому, згідно з ч. 4 вказаної статті, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що сукупність встановлених у даній справі обставин, зокрема, не надання боржником жодного обґрунтування щодо суми грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, а також не підтвердження тієї обставини, що арештований рахунок використовувався виключно з метою оплати праці та здійснення пов`язаних відрахувань, наявності інших рахунків, які використовуються з метою забезпечення господарської діяльності підприємства, або інших обставин, які підтверджують неможливість використання арештованого рахунку для ведення господарської діяльності, можуть свідчити про зловживання боржником своїми правами та про безпідставне звільнення від обв`язку виконання судового рішення, що є неприпустимим, тому наведені боржником доводи не є достатніми для задоволення його скарги в цій частині.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 25.10.2019 у справі № 37/70.
Відповідно до ч. 3 ст. 343 ГПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи викладене, скарга боржника на рішення та дії державного виконавця підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала - частковому скасуванню.
Керуючись ст.ст. 269, 272, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоенергогенерація" задовольнити частково.
2. Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) задовольнити частково.
3. Скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 07.05.2020 у справі № 911/378/17 в частині зобов`язання державного виконавця зняти арешт з коштів на рахунку Комунального підприємства "Управління житлово-комунального підприємства" НОМЕР_1 в АТ "КБ "Глобус", накладений постановою ВП № 61724415 від 08.04.2020 (пункт 3 резолютивної частини ухвали).
Прийняти в цій частині нове рішення.
Відмовити в задоволенні скарги боржника в частині зобов`язання державного виконавця зняти арешт з коштів на рахунку Комунального підприємства "Управління житлово-комунального підприємства" НОМЕР_1 в АТ "КБ "Глобус", накладений постановою ВП № 61724415 від 08.04.2020.
4. В решті ухвалу Господарського суду Київської області від 07.05.2020 у справі № 911/378/17 залишити без змін.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений та підписаний 27.08.2020.
Головуючий суддя С.В. Сотніков
Судді Б.В. Отрюх
О.М. Остапенко
скопійовано
-
скопійовано
-
