справа №619/1315/19

провадження №2/619/72/20

Рішення

іменем України

14 серпня 2020 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - Кононихіної Н.Ю.

за участю секретаря

судового засідання - Мєщан І.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дергачі

цивільну справу за позовом

Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, яка діє в інтересах Слобожанської митниці Державної Митної Служби України до ОСОБА_1 «про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням»,

встановив:

До суду звернувся представник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, яка діє в інтересах Слобожанської митниці Державної Митної Служби України до ОСОБА_1 «про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням». Із матеріалів позовної заяви вбачається, що Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 07.06.2018 у справі №619/2056/17 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 212 КК України у зв`язку з закінченням строків давності, кримінальне провадження №32016220000000146 від 09.06.2016 закрито на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що відповідно до ст. 366 Митного кодексу України двоканальна система - це спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України.

Канал, позначений символами зеленого кольору ("зелений коридор"), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.

Канал, позначений символами червоного кольору ("червоний коридор"), призначений для всіх інших громадян.

Громадянин самостійно обирає відповідний канал ("зелений коридор" або "червоний коридор") для проходження митного контролю за двоканальною системою.

Обрання "зеленого коридору" вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.

Громадяни, які проходять (проїжджають) через "зелений коридор", звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов`язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.

Також, відповідно до положень ст. 14.1.213 Податкового кодексу України резидентами є: фізична особа яка має місце проживання в Україні, при цьому у разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв`язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від`їзду) протягом періоду або періодів податкового року. Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім`ї або її реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до ст. 33.3. Податкового кодексу України - базовий податковий (звітний) період (рік) - період, за який платник податків зобов`язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, є календарний рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 380 Митного кодексу України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Відповідно до ч. 3 ст. 380 Митного кодексу України тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів».

Досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована в Об`єднаній Державній податковій інспекції Київського району м. Харкова як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець (код НОМЕР_1 ), адреса реєстрації - АДРЕСА_1 . У період з 01.01.2013 - по 31.03.2016 ОСОБА_1 надавала податкову звітність платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця, відповідно до якої за вказаний період нею було отримано дохід у сумі 1 058 667 грн. Крім того, за даними відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Харківській області ОСОБА_1 зареєстрована та має постійне місце проживання за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідно до відповіді міжрайонного оперативно-розшукового відділу (з м.д. н.п. Харків) оперативно-розшукового управління Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України №5/4/20 від 06.01.2017 ОСОБА_1 перебувала в Україні протягом 2014 року - 319 днів, протягом 2015 року - 285 днів.

В ході досудового слідства встановлено, що транспортний засіб марки «BMW-X6», vin-код « НОМЕР_2 », реєстраційний номер « НОМЕР_3 » зареєстрований в Чеській республіці на ім`я ОСОБА_2 , що підтверджується реєстраційним посвідченням серії НОМЕР_4 , автомобіль марки «Mersedes-Benz S500», vin-код « НОМЕР_5 », реєстраційний номер « НОМЕР_6 » зареєстрований в Чеській республіці на ім`я ОСОБА_3 , що підтверджується реєстраційним посвідченням серії НОМЕР_7 .

При цьому, ОСОБА_1 26.05.2015 перебуваючи в зоні діяльності Митного автомобільного пункту пропуску «Гоптівка» Харківської митниці ДФС в митному режимі «тимчасове ввезення» достовірно знаючи та усвідомлюючи, що вона є резидентом України та на неї поширюється дії норми передбаченої ч. З ст. 380 Митного кодексу України, з метою уникнути сплати митних платежів передбачених ч. З ст. 380 Митного кодексу України при ввезені транспортного засобу «Mersedes-Benz S500», vin-код « НОМЕР_5 », реєстраційний номер « НОМЕР_6 » обрала канал проїзду - «зелений коридор» для проходження митного контролю, тим самим заявила про те, що переміщувані нею через митний кордон України транспортний засіб не підлягає письмовому декларуванню та оподаткуванню митними платежами, в зв`язку з чим скористалась податковою пільгою для нерезидентів України передбаченою ч. 1 ст. 380 Митного кодексу України, чим ухилилась від сплати митних платежів передбачених ч. 3 ст. 380 Митного кодексу України в сумі на 711560,82 грн.

Відповідно до «Розрахунку платежів» управління митних платежів Харківської митниці ДФС від 25.05.2016 №118/20-70-19-01/19-01 по транспортному засобу Mersedes-Bens S500, p.H. НОМЕР_6 , НОМЕР_8 ухилення від сплати митних платежів складається:

ввізне мито (відповідно до Закону України «Про Митний тариф України»): основа 46401,1 грн., ставка 10%, сума 4640,11 грн.;

компенсаційне мито (відповідно до Листа ДФСУ «Щодо застосування ставки додаткового імпортного збору»): основа 46401,1 грн., ставка 5%, сума 2320,06 грн.;

акциз (відповідно до Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України»: основа 5000 см2, ставка 4,985 євро, сума 578276,66 грн.;

ПДВ (відповідно до Закону України «Про ПДВ»): основа 631634,93 грн., ставка 20%, сума 1216326,99грн.

Крім того, ОСОБА_1 14.05.2016 перебуваючи в зоні діяльності Митного автомобільного пункту пропуску «Гоптівка» Харківської митниці ДФС в митному режимі «тимчасове ввезення» достовірно знаючи та усвідомлюючи, що вона є резидентом України та на неї поширюється дії норми передбаченої ч. 3 ст. 380 Митного кодексу України, з метою уникнути сплати митних платежів передбачених ч. 3 ст. 380 Митного кодексу України при ввезені транспортного засобу BMW-X6, vin-код НОМЕР_2 , p.H. НОМЕР_3 обрала канал проїзду -"зелений коридор" для проходження митного контролю, тим самим заявила про те, що переміщувані нею через митний кордон України транспортний засіб не підлягає письмовому декларуванню та оподаткуванню митними платежами, в зв`язку з чим скористалась податковою пільгою для нерезидентів України передбаченою ч. 1 ст. 380 Митного кодексу України, чим ухилилась від сплати митних платежів передбачених ч. 3 ст. 380 Митного кодексу України в сумі на 580 452,53 грн.

07.06.2016 Управлінням боротьби з митними правопорушеннями Харківської митниці ДФС в порядку порушень ОСОБА_1 митних правил передбачених ч.1 ст. 485 Митного кодексу України складено протоколи про порушення митних правил та ухилення від сплати митних платежів №369/80700/16 на суму 580 452,53 грн.

Так, відповідно до «Розрахунку платежів» управління митних платежів Харківської митниці ДФС від 25.05.2016 №І 18/20-70-19-01/19-01 по транспортному засобу BMW-X6, p.H. НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ухилення від сплати митних платежів складається:

ввізне мито (відповідно до Закону України «Про Митний тариф України»): основа 288289,09 грн., ставка 10%, сума 288289,09 грн.;

акциз (відповідно до Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України»: основа 2993 см2, ставка 4,715 євро, сума 406833,36 грн.;

ПДВ (відповідно до Закону України «Про ПДВ»): основа 723951,32 грн., ставка 20%, сума 144790,26грн.

Загальна сума ухилення від сплати митних платежів становить 580452,53 грн.

Відповідно до висновку №8648/9629 від 28.09.2016 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса дані та висновки викладені в протоколі про порушення митних правил №371/80700/16 від 07.06.2016 щодо недобору митних платежів при ввезенні транспортному засобу Mersedes-Bens S500, p.H. НОМЕР_6 , НОМЕР_15, що підлягають сплаті ОСОБА_1 в сумі 711 560, 82 грн. та протоколі про порушення митних правил №369/80700/16 від 07.06.2016 щодо недобору митних платежів при ввезенні транспортному засобу ВМW-Х6, р.н. НОМЕР_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підлягають сплаті ОСОБА_1 в сумі 580 452,53 грн., проведеним дослідженням підтверджуються в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 достовірно знаючи що вона є особою-резидентом та усвідомлюючи той факт, що вона не має права на ввезення транспортних засобів ВМW-Х6р.н. НОМЕР_9 , НОМЕР_10 та Mersedes-Bens S500, р.н. НОМЕР_11 , НОМЕР_15 користуючись податковою пільгою для нерезидентів України, ввезла вказані транспортні засоби, чим вчинила протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів на загальну суму 1 292 013 грн.

Викладені обставини підтверджуються матеріалами кримінального провадження від 09.06.2016 №32016220000000146.

Відповідно до ст. 366 МК України двоканальна система - це спрощена система митного контролю, яка дає громадянам змогу здійснювати декларування, обираючи один з двох каналів проходу (проїзду транспортними засобами особистого користування) через митний кордон України.

Канал, позначений символами зеленого кольору («зелений коридор»), призначений для декларування шляхом вчинення дій громадянами, які переміщують через митний кордон України товари в обсягах, що не підлягають оподаткуванню митними платежами та не підпадають під встановлені законодавством заборони або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території і не підлягають письмовому декларуванню.

Канал, позначений символами червоного кольору («червоний коридор»), призначений для всіх інших громадян.

Громадянин самостійно обирає відповідний канал («зелений коридор» або «червоний коридор») для проходження митного контролю за двоканальною системою.

Обрання «зеленого коридору» вважається заявою громадянина про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території та свідчить про факти, що мають юридичне значення.

Громадяни, які проходять (проїжджають) через «зелений коридор», звільняються від подання письмової митної декларації. Звільнення від подання письмової митної декларації не означає звільнення від обов`язкового дотримання порядку переміщення товарів через митний кордон України.

Також відповідно до положень ст. 14.1.213 Податкового кодексу України резидентами є: фізична особа яка має місце проживання в Україні, при цьому у разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв`язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від`їзду) протягом періоду або періодів податкового року. Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім`ї або її реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності.

Згідно ст. 33.3. Податкового кодексу України - базовий податковий (звітний) період (рік) - період, за який платник податків зобов`язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, є календарний рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 380 Митного кодексу України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що у підтверджується відповідним документом.

Відповідно до ч. 3 ст. 380 Митного кодексу України тимчасове ввезення громадянами - резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів».

При цьому - ОСОБА_1 зареєстрована в Об`єднаній у Державній податковій інспекції Київського району м. Харкова як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець (код НОМЕР_1 ), адреса реєстрації - АДРЕСА_1 . У період з 01.01.2013 - по 31.03.2016 ОСОБА_1 надавала податкову звітність платника єдиного податку фізичної особи - підприємця, відповідно до якої за вказаний період нею отримано дохід у сумі 1 058 667 грн.

Крім того, за даними відділу адресно - довідкової роботи ГУДМС України в Харківській області ОСОБА_1 , зареєстрована та має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Статтею 131 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Тому прокурор просив стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду, спричинену кримінальним правопорушенням в розмірі - 1 292 013 гривень. Вказану суму стягнути з ОСОБА_1 за наступними реквізитами: бюджетний рахунок - 31117102020200; код платежу - 21080600; назва платежу - суми, стягнені з винних осіб, за шкоду, заподіяну державі, підприємству, установі, організації; одержувач - Управління Державної казначейської служби України Дергачівського району Харківської області; код - 37981703; назва банку - Казначейство України; МФО - 899998.

У судовому засіданні представник позивача Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, яка діє в інтересах Слобожанської митниці Державної Митної Служби України - підтримав заявлені вимоги.

Представник Слобожанської митниці Державної Митної Служби України у судовому засіданні підтримав позов та пояснив, що за даними Диспетчера ЗМК та Пасажирського пункту пропуску АСМО «Інспектор» громадянкою України ОСОБА_1 в зоні діяльності митного автомобільного пункту пропуску «Гоптівка» Харківської митниці ДФС в митному режимі «тимчасове ввезення» було ввезено наступні транспортні засоби: 26.05.2015 автомобіль марки - Mersedes-Benz S500, реєстраційний номер НОМЕР_6 та 14.05.2016 - автомобіль марки BMW X6, реєстраційний номер НОМЕР_12 .

Під час переміщення вказаних транспортних засобів, громадянкою ОСОБА_1 до Харківської митниці ДФС було надано закордонний паспорт громадянина України НОМЕР_13 від 17.04.2009, виданий на ім`я ОСОБА_1 , де зазначено, що вказана громадянка взята на облік у Посольстві України в РФ 04.06.2013, що дало їй змогу, у відповідності до ч.1 ст.380 Митного кодексу України (далі - МК України), не сплачувати митні платежі як нерезиденту України.

Слобожанська митниця Держмитслужби вважає, що ОСОБА_1 на момент ввезення на територію України вказаних транспортних засобів була резидентом, що підтверджується наступними доводами:

громадянка ОСОБА_1 зареєстрована в ОДПІ Київського району м. Харкова як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець (код НОМЕР_1 ), адреса реєстрації - АДРЕСА_1 . У період з 01.01.2013 - по 31.03.2016 громадянка ОСОБА_1 надавала податкову звітність платника єдиного податку-фізичної особи-підприємця, відповідно до якої за вказаний період нею було отримано дохід у сумі 1 058 667 грн. (вказана інформація надійшла до управління боротьби з митними правопорушеннями Харківської митниці ДФС від оперативного управління Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області);

крім того, за даними відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України в Харківській області ОСОБА_1 зареєстрована мала постійне місце проживання за адресою АДРЕСА_2 ;

а також відповідно до відповіді міжрайонного оперативно- розшукового відділу оперативно-розшукового управління Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 5/4 /20 від 06.07.2017 ОСОБА_1 перебувала в Україні протягом 2014 року - 319 днів, протягом 2015 року -285 днів, що спростовує твердження відповідача про постійне проживання в Російській Федерації.

07.06.2016 Управлінням боротьби з митними правопорушеннями Харківської митниці ДФС в порядку порушень ОСОБА_1 митних правил передбачених ч.1 ст. 485 Митного кодексу України складено протоколи про порушення митних правил та ухилення від сплати митних платежів №369/80700/16 на суму 580 452,53 грн.

Відповідно до висновку від 28.09.2016 Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. Проф.. М.С. Бокаріуса данні та висновки викладені у протоколах про порушення митних правил щодо недобору митних платежів при ввезенні транспортних засобів, проведеним дослідженням підтверджувалися у повному обсязі.

За таких обставин представник позивача вважав, що в діях ОСОБА_1 є склад правопорушення за ст. 485 Митного кодексу України, де вказано, що адміністративну відповідальності у випадках заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Згідно зі статтею 292 Митного кодексу України, митні платежі не сплачуються при ввезенні товарів на митну територію України, якщо такі товари були поміщені у митний режим, яким відповідно до положень Митного кодексу України, Податкового кодексу України не передбачає сплату митних платежів, на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з цього режиму

Статтею 103 Митного кодексу України встановлено, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення, зокрема, ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та підлягають реекспорту до завершення встановленого строку.

Згідно з положеннями частини 3 статті 380 Митного кодексу України, тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.

Відповідно до ст. 30 Податкового кодексу України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі. Податкова пільга надається, зокрема щодо звільнення від сплати податку та збору.

Зважаючи на викладене, ввезення особою - резидентом транспортного засобу, на умовах передбачених для особи - нерезидента, являє собою вчинення протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів.

Як вбачається з обставини справи про порушення митних правил №371/80700/16 та №369/80700/16 ОСОБА_1 маючи статус громадянина резидента, заявила (шляхом вчинення дій по пред`явленню закордонного паспорту України НОМЕР_13 від 17.04.2009 з відміткою про взяття на облік у Посольстві України в РФ 04.06.2013) при ввезенні на митну територію України автомобілів іноземної реєстрації, що вона постійно проживає в Росії та є нерезидентом (приховала при цьому факт реєстрації як суб`єкта підприємницької діяльності). Таким чином, ОСОБА_1 , умисно порушені вимоги ст. 380 Митного Кодексу України при тимчасовому ввезенні на територію України транспортних засобу іноземної реєстрації. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 було здійснено умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів ) що входять в систему оподаткування, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та її представник позов не визнали та просили у задоволенні відмовити, як безпідставному.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні докази у справі, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як вбачається зі змісту позовної заяви -предметом доказування позивача є заподіяння з боку ОСОБА_1 матеріальної шкоди державному бюджету у зв`язку з вчиненням нею кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст. 212 КК України. При цьому на обставини,які підтверджують заявлені вимоги, позивач посилається на наступне:

-протоколи про порушення митних правил № 369/80700/16 від 07.06.2016 та №371/80700/16 від 07.06.2016.

Суд вважає вказані протоколи неналежними, недостовірними та недопустимими доказами обставин, які не підтверджують заявлені вимоги з наступних підстав:

-згідно вимогам ч.І ст. 494 МК України, «Про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику». Вказані протоколи складені 07.06.2016, тоді як події, які позивачем розцінені як порушення митних правил, трапилися 25.05.2015 та 14.05.2016, тобто складені в порушення вимог ст.494 МКУ. Свідок ОСОБА_4 , допитана у судовому засіданні, пояснила, що їй стало відомо про порушення митних правил ОСОБА_1 , з листа оперуповноваженого ОДПІ Київського району м.Харкова 25.05.2016, однак протоколи нею складені тільки 07.06.216, що теж свідчить про порушення вимог ст. 494 МКУ про невідкладність складання протоколу.

Тобто на момент перетинання митного кордону уповноваженими посадовими особами не було виявлено у діях ОСОБА_1 порушень митних правил, та надані нею документи відповідали вимогам Митного кодексу, який факт підтвердила і допитана свідок ОСОБА_4 , пояснивши , що наданий ОСОБА_1 закордонний паспорт з відміткою про постійне проживання у РФ відповідає вимогам закону щодо особи-нерезидента/та надавав їй право застосування "зеленого коридору", і тільки через більш чим рік та місяць оперуповноважений ОДПІ, а не працівник митної служби, на якого покладається обов`язок пропуску через кордон - встановив, що ОСОБА_1 порушила митні правила, що не відповідає вимогам Закону.

Крім того, в листі оперуповноваженого ОДПІ застосовуються поняття особи-нерезидента згідно Податкового Кодексу, тоді як перетин митного кордону особами врегульований правилами Митного кодексу України, згідно цих правил, ОСОБА_1 не порушувала вимоги Митного кодексу, надавші відповідні документі, що відповідали вимогам МКУ.

Такої позиції дотримується і Європейський суд з прав людини, в рішенні якого «Мякотін проти України» від 17.12.2019 п.58 вказано, що «факт того, що більше ніж через місяць після того, як заявнику було дозволено в`їхати на митну територію України, його автомобіль було вилучено за порушення митних правил,...суд вважає сумнівним, що заявник умисно намагався обійти митні правила». Таким чином, протоколи складені у порушення порядку, встановленого Законом, що є підставою для визнання протоколів недопустимими доказами згідно положень ст.78 ЦПК України.

Крім того, протокол про порушення митних правил згідно положень ст. 495 МКУ, є одним із доказів у справі про порушення митних правил, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Протоколи про порушення митних правил, на які посилається позивач, не є доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а тільки документом, який фіксує подію, що підтвердила свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні. Згідно вимогам Митного кодексу України, матеріали про порушення митних правил передаються до органу доходів і зборів або до суду для притягнення зазначеної особи до адміністративної відповідальності, по результатам розгляду матеріалів виноситься постанова, яка і визначає винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, та яка може бути оскаржена особою.

На теперішній час позивачем не надано рішення, прийнятого уповноваженою особою органу доходів і зборів у відповідності із ст. 527 МКУ, яким би ОСОБА_1 була визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, встановленого вказаними протоколами;

-також позивач у позовній заяві посилається як на обставину, яка підтверджує заявлені вимоги - на «Розрахунок платежів» від 25.05.2016. При цьому вказані розрахунки складені ще до складання протоколів про порушення митних правил, тобто порушень ще не було зафіксовано, а суми умисно несплачених платежів, уже були нараховані.

Згідно вимог ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Враховуючи обставини, що «Розрахунки платежів», які повинні підтверджувати суму несплачених платежів при порушенні митних правил, складені ще до встановлення таких порушень, тобто до складання протоколів, то вони не можуть бути тими доказами, на підставі яких можна встановити дійсні обставини цієї справи, та вони є недостовірними доказами.

Крім того, згідно положенню ст.345 МКУ, при виявленні порушень митних правил та несплати митних платежів для встановлення суми несплати таких платежів органи доходів і зборів проводять документальні перевірки - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Таким чином, єдиним органом, до повноважень якого належить нарахування грошового зобов`язання по сплаті митних платежів, є контролюючий орган доходів та зборів, який повинен самостійно після проведення перевірки вирішити питання про нарахування митних платежів та винести податкове повідомлення-рішення по результатам перевірки та направити його платнику податку, який може його оскаржити у встановленому законом порядку, тобто єдиним документом, який вказує на існування несплачених податків та інших платежів та зобов`язує платника сплатити суму податку чи іншого платежу, є узгоджене податкове повідомлення- рішення -письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючи органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

У висновку судово-економічної експертизи № 8648/9629 від 28.09.2016, на яку посилається представник позивача, (а.с.8) також зазначено, що «оскільки здійснення контролю правильності визначення режиму ввезення товару, статусу особи, покладається на органи доходів і зборів, судовий експерт досліджує саме правильність арифметичного розрахунку», «питанні про правову оцінку фактам, виявленим та викладеним у протоколах про порушення митних правил, а також діям та наслідкам дій особи, яка не сплатила митні платежі - не входить до компетенції експерта» (а.с.13). Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_5 також підтвердила, що зобов`язання сплатити нараховані платежі підтверджуються тільки декларацією або податковим повідомленням-рішенням.

Тому висновок експерта також не відповідає вимогам ст. 102 ЦПК України і не може бути допустимим доказом.

Згідно наданої до суду стороною відповідача відповіді ГУ ДФС у Харківській області від 03.07.2019 за вих. № 16764/ ФОПУ 20-40-13-06-16 - перевірка особи ОСОБА_1 щодо нарахування митних платежів не проводилась, податкові повідомлення-рішення щодо нарахування грошового зобов`язання по сплаті митних платежів не виносились, заборгованості по податкам, митним платежам (недоїмка)у ОСОБА_1 не значиться.

Таким чином, діями ОСОБА_1 не заподіяно ні ДФС, ні державі ніякої матеріальної шкоди, що підтверджується і листом ГУ ДФС у Харківській області, копія якого надана до матеріалів справи;

- позивач також на доказ обставин предмету доказування посилається на ухвалу Дергачівського районного суду Харківської області від 07.06.2018 - про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку зі спливом строків давності, мотивуючи тим, що матеріали кримінального провадження та ухвала є доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.І ст. 212 КК України, а тому і винуватості у заподіянні шкоди держбюджету.

Дійсно, згідно положенням ч.б ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Згідно чинного законодавства усі сумніви щодо доведеності вини фігуранта тлумачаться на користь особи,яка притягається до відповідальності.

Згідно ст.. 17 КПК України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з порушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановленому законом.

Згідно п.1 ч.2 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Згідно ч.4 ст.286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, чим обмеження волі.

ОСОБА_1 обвинувачувалась у вчиненні злочину, який згідно ст.12 КК України кваліфіковано як невеликої тяжкості, з дня вчинення якого минуло понад два роки, та обвинувачена не заперечує проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Відповідно до ч.3 ст.288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Дані обставини виключають провадження про кримінальне правопорушення. Тому кримінальне провадження по справі не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про кримінальне правопорушення строків, передбачених ст. 49 КК України. Дана норма є імперативною і по своїй суті є формою відмови держави від юридичного переслідування особи за вчинення кримінального правопорушення.

При цьому суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини (п.137 Рішення від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722\11) про те, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, яким від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (див. рішення від 22 .10.1996 у справі «Стаббінгз та інші проти Сполученого Королівства» п.51Reports 1996-ІV). Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.

Дергачівський райсуд Харківської області в ухвалі від 07.06.2018 дійшов вірного висновку про закриття кримінального провадження у зв`язку із збігом строків, передбачених ст. 49 КК України. При цьому суд не вирішив питання про винність ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, а лише послався на кваліфікацію її дій з боку органів досудового розслідування. Між тим, логічне тлумачення ст. 11 КК України, ст. 284 КПК України дозволяє дійти висновку, що встановленнях зазначених у цих нормативних актах фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до кримінальної відповідальності незалежно від будь-яких інших обставин, що підлягають зясуванню при розгляді справи про кримінальне правопорушення, у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Отже наявність вини встановлюється саме під час здійснення провадження по справі про кримінальне правопорушення.

Таким чином, винс осіб, що притягуються до кримінальної відповідальності - не встановлюється у справах, в яких провадження закривається.

У зв`язку із закриттям по вказаній кримінальній справі на підставі ст. 49 КК України, ст.ст. 284 ч.2 п.1, 285, 286, 288, 392 КПК України - питання щодо доведеності вини осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності не вирішується, з урахуванням положень ЄСПЛ у справі «Грабчук проти україни» від 26.09.2006, в якому зазначено що у разі закриття провадження по справі з нереабілітуючих обставин - питання про доведеність вини особи не вирішується.

З урахуванням того, що на даний час закінчився визначений ст. 49 КК України строк притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності - суд у цивільному провадженні позбавлений процесуальної можливості досліджувати нові докази та вирішувати питання про винуватість ОСОБА_1 за ч.1ст. 212 КК України чи притягати її до адміністративної відповідальності.

При цьому ОСОБА_1 не заперечує факт перетинання кордону на зазначених автомобілях та несплату митних платежів, однак свою провину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України у кримінальному провадженні №32016220000000146 не визнає і не визнавала. На теперішній час ОСОБА_1 не визнана винною у вчиненні вказаного злочину, відсутній обвинувальний вирок суду, а згідно ст.62 Конституції України вина особи встановлюється тільки обвинувальним вироком.

Таким чином, посилання представника позивача на те, що вказані обставини, тобто спричинення ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розмірі 1 292 013 грн. підтверджуються ухвалою від 07.06.2018 Дергачівського районного суду про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку зі спливом строків давності є не обгрунтованим, вказана ухвала не може бути доказом заподіяння матеріальної шкоди у цивільному провадженні згідно положень ст.82 ЦПК України.

Верховний Суд у своїй постанові по справі № 462/2762/14 зазначив, що за змістом статей 284 - 288 КПК підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах. Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

В обгрунтування своїх вимог позивач також посилається на те, що ОСОБА_1 неправомірно скористалася правами нерезидента тому, що є резидентом України, а саме з підстав: що ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , тобто має постійне місце проживання в Україні; а також вона зареєстрована в Київській ОДНІ як ФОП, здійснювала підприємницьку діяльність, отримувала прибуток та подавала звіти протягом 2013-2016 років; а крім того, ОСОБА_1 перебувала в Україні більш ніж 183 днів за рік.

Відповідно до положення ст. 4 Митного кодексу України, нерезидентами є:... « в) фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України;»

Стороною відповідача суду надані документи, які підтверджують статус ОСОБА_1 як нерезидента України на період травня 2015-травня 2016 року, тобто:

а) закордонний паспорт НОМЕР_13 , згідно якого вона постійно проживає в Росії, про що свідчить відмітка в паспорті від 27.05.2013, а також штамп від 04.06.2013 про взяття на облік у Посольстві України в РФ;

б) «вид на жительство иностранного гражданина» НОМЕР_16 з адресою реєстрації за місцем мешкання- АДРЕСА_3 ;

в) відповідь ГУ ДМС України в Харківській області від 15.02.2017, з якої вбачається, що за обліками ГУДМС ОСОБА_1 значиться такою, що постійно проживає за кордоном;

г) довідка адміністратора Центру адмінпослуг від 26.07.2019, з якої вбачається, що за зазначеною адресою АДРЕСА_4 прописана лише мати ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , тому копія відповіді ГУ ДМС в Харківській області від 28.01.2019, яка додана представником позивача до позовної заяви, містить неправдиві відомості, тому стороною відповідача у судовому засіданні зроблено заяву щодо вказаної довідки як документу, який викликає сумнів з приводу його достовірності. Крім того, згідно відповіді від 06.07.2016. Управління державної міграційної служби, яка є і у кримінальному провадженні, копія якого надана стороною відповідача до відзиву до позову, ОСОБА_1 у 2013 році оформила виїзд на постійне проживання у РФ, з питань оформлення повернення на територію України не зверталась, безпідставно оформлений паспорт серії НОМЕР_14 вилучений. Також згідно відповіді ГУ ДМС в Харківській області від 15.02.2017, громадянці ОСОБА_1 14.01.2013 дозволено виїзд на постійне місце проживання в РФ та 27.02.2013 їй видано паспорт для виїзду за кордон. Після надання дозволу ОСОБА_1 здавала свій паспорт громадянина України. Вказані документи долучені до справи та повністю спростовують ствердження представника позивача про постійне місце проживання ОСОБА_1 в Україні.

Таким чином, ОСОБА_1 має постійне місце проживання у РФ та не має постійного місця проживання у Україні, тобто є особою-нерезидентом.

Статус особи-нерезидента у ОСОБА_1 також відповідає вимогам інших Законів та нормативних актив України, у тому числі підтверджується листом Міністерства закордонних справ України від 18.11.2005 N 71/ВГ/19-531/1-5058-05, в якому зазначено: «документом, що підтверджує постійне проживання громадянина України за кордоном, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон зі штампом «постійне проживання» або таким написом (з відміткою про дату внесення та із зазначенням посади і прізвища особи, яка його внесла) який скріплюється підписом посадової особи та печаткою відповідного територіального підрозділу МВС України або дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордоном».

При цьому суд зауважує, що позивач використовує відносно ОСОБА_1 ознаки особи-резидента, передбачені Податковим кодексом України тоді як вважає, що ОСОБА_1 порушила саме митні правила, тобто дії, до яких застосовується Митний кодекс України. Саме на застосуванні Митного кодексу України при порушенні митних правил наполягає і Європейський суд з прав людини у своєму рішенні «Мякотін проти України».

Щодо здійснення підприємницької діяльності ОСОБА_1 на території України. Законами України не заборонено підприємницьку діяльність осіб- нерезидентів, тобто здійснення такої діяльності не є підставою вважати ОСОБА_1 резидентом. Крім того, 12.03.2013, відповідно положень ст. 237,239,243,244 ЦК України - ОСОБА_1 видала довіреність на ОСОБА_7 на право здійснення діяльності від імені ФОП ОСОБА_1 та з названого часу не має відношення до цієї діяльності. Копія довіреності долучена до матеріалів справи. Твердження представника позивача про те, що особа-нерезидент повинна надавати звіти за особливою формою не відноситься до предмету доказування у цій справі тому, що це питання стосується оподаткування.

Щодо твердження позивача, що ОСОБА_1 перебувала в Україні більш ніж 183 днів за рік. Дійсно, згідно ст. 14.1.213 Податкового кодексу України, особа вважається резидентом у разі, якщо особа не має місця постійного проживання в жодній з держав та перебуває більш, чим 183 дні в Україні протягом податкового періоду. ОСОБА_1 має місце постійного проживання в РФ, тому строк перебування в Україні не має в даному випадку значення для визначення її резидентом.

Таким чином, ОСОБА_1 яка 26.05.2015 ввезла на територію України транспортні засоби: 26.05.2015 автомобіль марки - Mersedes-Benz S500, реєстраційний номер НОМЕР_6 та 14.05.2016 автомобіль марки - BMW X6, реєстраційний номер НОМЕР_12 - на МПП «Готівка» Харківської ДФС, по смузі «зелений коридор» з метою поміщення їх в митний режим «тимчасового ввезення» на митну територію України строком на один рік, не ухилялась навмисно від сплати обов`язкових платежів, правомірно скористалася пільгами особи - нерезидента при в`їзді до України на автомобілях, які зареєстровані в інших державах та є транспортними засобами особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами і згідно положень ст. 374 МКУ, звільняються від оподаткування митними платежами.

З вищевикладеного вбачається, що позовні вимоги у даній позовній заяві є необґрунтованими.

Крім того, у судовому засіданні за клопотанням прокурора у законному порядку судо оголошені матеріали кримінальної справи № 619/2056/17 за кримінальним провадженням № 1-кп/619/81/18 за обвинуваченням ОСОБА_1 за ч.1 ст. 212 КК України,а саме: Витяг з кримінального провадження від 09.06.2016 за ч.1 ст. 212 /а.с.1 т.2/, протокол порушення митних правил № 371/80700/16 від 07.06.2016 /а.с.9 т.2/, доповідна записка головного інспектора ВПМП УБМП ОСОБА_4 від 09.06.2016 /а.с.12 т.2/, митна декларація ОСОБА_1 від 18.05.2016 /а.с.14 т.2/, висновок економісної судової експертизи від 28.09.2016 по кримінальному провадженню /а.с. 80 т.2/, довідки ВК ЖЕК «Новобуд-комфорт» від 22.08.2016 та від 09.06.2016, що ОСОБА_1 є власником квартири у АДРЕСА_2 /а.с.112, 113 т.2/, довідка УДМСУ в Харківській області від 14.07.2016, що ОСОБА_1 значиться зареєстрованою у АДРЕСА_2 /а.с.117 т.2/, довідка ГУКиївської обєднаної державної податкової інспекції у м. Харків від 01.11.2016, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку у податковій інспекції як ФОП з 24.04.2013 /а.с.132 т.2/, ухвала Дергачівського райсуду Харківської області від 07.06.2018 /а.с.99 т.1/. Дані документи сторонни не просили прилучити до справи у завірених копіях.

При цьому суд критично відноситься до таких доказів на підтвердження позову, а саме: протокол порушення митних правил № 371/80700/16 від 07.06.2016 /а.с.9 т.2/, доповідна записка головного інспектора ВПМП УБМП ОСОБА_4 від 09.06.2016 /а.с.12 т.2/, висновок економісної судової експертизи від 28.09.2016 по кримінальному провадженню /а.с. 80 т.2/, довідка УДМСУ в Харківській області від 14.07.2016, що ОСОБА_1 значиться зареєстрованою у АДРЕСА_2 /а.с.117 т.2/, довідка ГУКиївської обєднаної державної податкової інспекції у м. Харків від 01.11.2016, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку у податковій інспекції як ФОП з 24.04.2013 /а.с.132 т.2/, які у судовому засіданні не підтверджуються матеріалами кримінальної та цивільної справи.

Тому суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову при розгляді позовних вимог по суті.

У судовому засіданні суд також вирішував питання щодо перебігу строку позовної давності при зверненні позивачів у суд.

Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано матеріальну та/або моральну шкоду, має право вибору на пред`явлення цивільного позову про її відшкодування та/чи компенсацію в порядку кримінального або цивільного судочинства. Вона має право пред`явити цивільний позов у порядку цивільного судочинства й впродовж усього часу кримінального провадження, предметом якого є завдана їй у такий спосіб шкода, а також по його завершенню. Коли ж особа пред`являла цивільний позов у порядку кримінального провадження, право на пред`явлення аналогічного позову в порядку цивільного судочинства вона має лише у випадках залишення цивільного позову без розгляду.

Цивільний позов не розглядається у випадках закриття кримінального провадження прокурором (слідчим) чи судом; прокурором (слідчим) під час досудового провадження, якщо: 1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення; 2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення; 3) не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати; 4) набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою; 5) помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого; 6) існує вирок по тому ж обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому ж обвинуваченню; 7) потерпілий, а у випадках, передбачених КПК, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення; 8) стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу (ч. 1 ст. 284 КПК); судом у підготовчому судовому засіданні у випадках: 1) затвердження угоди про примирення чи угоди про визнання винуватості (п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК); 2) встановлення підстав, передбачених п. 4-8 ч. 1 ст. 284 КПК; судом у судовому розгляді у випадках: 1) встановлення обставин, передбачених п. 5-8 ч. 1 ст. 284 КПК; 2) якщо прокурор відмовиться від підтримання обвинувачення, а потерпілий відмовиться підтримувати обвинувачення в суді; 3) звільнення особи від кримінальної відповідальності (ст. 288 КПК); 4) затвердження вироком угоди про примирення чи угоди про визнання винуватості (ст. 475 КПК).

При закритті кримінального провадження з наведених підстав слідчий, прокурор, суддя і суд зобов`язані роз`яснити особі її право пред`явити позов у порядку цивільного судочинства.

Верховний суд у своїй Постанові від 20.08.2019 по справі № 652/219/17 роз`яснив наступне: «Згадані положення ч. 1ст. 128 КПК враховано і в нормах ЦК. Зокрема, визначаючи у ч. 2ст. 265 ЦК спеціальні правила про перебігу позовної давності у разі залишення позову, який був пред`явлений у кримінальному провадженні, без розгляду, законодавець встановлює гарантований мінімальний строк для звернення з цим позовом у порядку цивільного судочинства - шість місяців. Причому початок перебігу цього строку пов`язується саме з днем набрання законної сили судовим рішенням, яким позов було залишено без розгляду у кримінальному провадженні, а не з обставинами, зазначеними у ст. 261 ЦК».

У даному разі ухвалою Дергачівського райсуду Харківської області від 07.06.2018 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32016220000000146 від 09.06.2016 - закрито, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачену у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.212 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінчення строків давності. При цьому ухвала суду в частині залишення без розгляду позову прокурора Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, яка діє в інтересах Харківської митниці ДФС до ОСОБА_1 «про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням» - відсутня. Також прокурору-позивачу не роз`яснено його право пред`явити позов у порядку цивільного судочинства.

Тому суд вважає, що прокурором не порушені спеціальні правила при зверненні із аналогічним даним позовом до суду згідно ч.2 ст. 265 ЦК України.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли саме особа, а не її представник, у тому числі і прокурор, довідалася про порушення свого права (ВСУ від 13.03.2017, у справі № 6-80цс17).

Отже із наведеного випливає те, що орган прокуратури в даному випадку є представником держави. Водночас перебіг позовної давності починається з моменту коли про порушення права стало відомо саме особі, права якої порушено, а не її представнику.

Крім того, позови прокуратури подаються в межах загального строку позовної давності з моменту коли держава в особі її органів довідалась або могла довідатись про порушення своїх прав та інтересів (ВСУ у справі № 6-3089цс15 від 8 червня 2016 року), до таких висновків дійшов виходячи з наступного:

«Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, а на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів».

Аналогічна позиція викладена у Постанові ВСУ від 17 лютого 2016 року № 6- 2407цс15), а саме, зазначено, що у постановах Верховного суду від 23 грудня 2014 року, 25 березня, 22 квітня, 1 липня, 16 вересня 2015 року норми закону про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів; при цьому закон не наділяє прокурора повноваженнями порушувати питання про поновлення позовної давності без такого клопотання з боку самої особи. На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Аналогічний правовий висновок міститься й у постановах Верховного Суду України віо 25 грудня, 29 жовтня 2014 року (справа № 6-152цс14), 25 березня, 22 квітня, 1 липня, 16 вересня 2015року.

Крім того, обов`язкова умова для поновлення строку позовної давності для задоволення позову - встановлення обставин, що позивач «не тільки «не знав», а і «не міг довідатись» про відповідні обставини порушення його прав (ВСУ від 16 листопада 2016 року у справі 6-2469цс16), така позиція ВСУ у справі з наступних підстав:

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме : забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

У даному разі за даними Диспетчера ЗМК та Пасажирського пункту пропуску АСМО «Інспектор» громадянкою України ОСОБА_1 в зоні діяльності митного автомобільного пункту пропуску «Гоптівка» Харківської митниці ДФС в митному режимі «тимчасове ввезення» було ввезено наступні транспортні засоби: 26.05.2015 автомобіль марки - Mersedes-Benz S500, реєстраційний номер НОМЕР_6 та 14.05.2016 автомобіль марки - BMW X6, реєстраційний номер НОМЕР_12 .

07.06.2016 Управлінням боротьби з митними правопорушеннями Харківської митниці ДФС в порядку порушень ОСОБА_1 митних правил передбачених ч.1 ст. 485 Митного кодексу України складено протоколи про порушення митних правил та ухилення від сплати митних платежів №369/80700/16 на суму 580 452,53 грн.

Суд вважає, що право прокурора на звернення до суду із позовом виникло з моменту виявлення правопорушення і складання протоколів про порушення митних правил 07.06.2016. За таких обставин позивачами не порушено загальний строк давності для звернення у суд із даним позовом.

Керуючись ст.ст. 10,12,13,76-78,259 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області, яка діє в інтересах Слобожанської митниці Державної Митної Служби України до ОСОБА_1 «про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням» - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Н. Ю. Кононихіна