Справа № 428/4694/20

Провадження №3/428/1243/2020

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Суддя Сєвєродонецького міського суду Луганської області Бойко Н.В.,розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Луганській області ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспортні данні та відомості щодо РНОКПП в матеріалах справи відсутні, посвідчення водія серії НОМЕР_1 кат. «В», не працюючої, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 310407 від 03.06.2020 року, 03 червня 2020 року о 02 годині 07 хвилин в м. Сєвєродонецьк на вул. Новікова, 11, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом TOYOTA CAMRY, державний номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп"яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку з використанням газоаналізатора Drager Alcotest та в найближчому медичному закладі відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 130 ч. 1 КУпАП.

У судовізасідання ОСОБА_1 неодноразово не з`являвся, причин неявки суду не повідомляв, про день, час та розгляд справи був повідомлений належним чином,зокрема шляхом направлення судових повісток засобами поштового зв"язку, заяв про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 не надходило. Крім того, судом вживалися усі необхідні заходи щодо явки ОСОБА_1 у судові засідання, зокрема неодноразово виносилися відповідні постанови про примусовий привід останнього. Також, на офіційному сайті Судової влади України дата та місце розгляду справи були вказані одразу після призначення справи до розгляду в судовому засіданні. 30.06.2020 року на адресу суду надійшла заява представника особи, яка притагається до адміністративної відповідальності - адвоката Петрощук К.В. про відкладення судового засідання, призначеного на 30.06.2020 року. Крім того, 17.08.2020 року на адресу суду надійшла заява представника особи, яка притагається до адміністративної відповідальності - адвоката Петрощук К.В. про відкладення судового засідання, призначеного на 17.08.2020 року, у зв"язку з її зайнятістю в іншому процесі в Луганському окружному адміністративному суді, однак будь-яких підтверджень з цього приводу суду не надає. У судове засідання, призначене на 25.08.2020 року адвокат Петрощук К.В. викликалася шляхом направлення телефонограми, однак до суду не з"явилася, причин неявки суду не повідомила.

Таким чином, ОСОБА_1 та його представник - адвокат Петрощук К.В., будучи достіменно обізнаними про дати розгляду справи, неодноразово не з"являлися у судові засідання, з чього суд робить висновки про навмисне затягування розгляду справи з метою уникнення відповідальності.

У рішеннях Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України», «Олександр Шевченко проти України» (Заява N 8371/02) від 26.04.2007 (п.27) «Трух проти України" (заява N 50966/99) від 14 жовтня 2003 року наголошено на тому, що особа в розумні інтервали часу має вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження.

З огляду на те, що при повідомленні судом про місце і час розгляду справи, та вжиття всіх заходів щодо унеможливлення порушення процесуальних прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, про що свідчить відмітка у ньому про те, що розгляд адміністративної справи відбудеться у Сєвєродонецькому міському суді, з моменту складання протоколу 03.06.2020 року по день винесення постанови суду, не дивлячись на достатність часу для того, щоб з`явитися до суду та дізнатися про рух справи, не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу, тому суд вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченогост. 38 КУпАПта уникнення відповідальності за вчинене правопорушення проти безпеки дорожнього руху.

Ураховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

На думку суду неодноразова неявка особи, що притягається до адміністративної відповідальності до суду, яка повинна добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, свідчить про безпідставне умисне затягування справи, нівелює завданняКодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержанняКонституції,законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Обставини справи підтверджуються:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 310407 від 03.06.2020 року;

- актом огляду на стан алкогольного сп"яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено, що огляд на стан алкогольного сп"яніння не проводився;

- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_2 від 03.06.2020 року, в яких зазначено, що він був запрошений працівниками патрульної поліції у якості свідка та в його присутності водій ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп"яніння відмовилася;

- письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 від 03.06.2020 року, в яких зазначено, що він був запрошений працівниками патрульної поліції у якості свідка та в його присутності водій ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп"яніння відмовилася;

-відеозаписом знагрудної камериспівробітника патрульноїполіції,який булозроблено 03червня 2020року,з якоговбачається,що дійсно ОСОБА_1 патрульними поліцейськимибуло запропонованопройти оглядна станалкогольного сп"яніння у встановленому законом порядку з використанням газоаналізатора Drager Alcotest чи найближчому медичному закладі. ОСОБА_1 відмовився пройти огляд на стан алкогольного сп"яніння на місці зупинки транспортного засобу чи в найближчому медичному закладі. Працівниками патрульної поліції було попереджено ОСОБА_1 про складання в такому випадку протоколу про адміністративне правопорушення зач. 1ст. 130 КУпАПта розпочато пошук свідків для підтвердження факту відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду. Протягом всього часу пошуку свідків ОСОБА_1 також не здійснював заходів щодо проходження медичного огляду на стан алкогольного сп"яніння.

Ретельнодослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно дост. 1 КпАП України, завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержанняКонституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. За нормою ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини.

Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282).

У відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцію, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Виходячи з рішень ЄСПЛ - розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріпленастаттею 62 Основного закону Українита передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 р. та ч. 2ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 01.11.1950 р., ратифікованою Україною 17.07.1997 р. передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.

Так, згідно п. 4.1. мотивувальної частиниРішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини першоїстатті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення(справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.

В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що українське правительство визнало кримінально-правовий характерКодексу України про адміністративні правопорушення.

Як зазначено в преамбуліЗакону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення УкраїноюКонвенції про захист прав людини і основоположних свободі протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.

Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а такожіншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до диспозиції ч. 1ст. 130 КУпАПвстановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (Далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно вимогст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху,статтею 53 цього Законупередбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідно до пункту2.5.Правил дорожнього рухуУкраїни- водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, порядок проходження огляду водіїв на стан сп`яніння регламентуєтьсяст. 266 КУпАПта Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженоюнаказом МВС України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Відповідно до «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Відповідно до п. п. 2, 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Отже, поліцейський вправі пред`явити до водія транспортного засобу вимогу пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння за наявності підстав вважати, що водій перебуває в стані, зокрема, алкогольного сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

В даному випадку, підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, у інспектора поліції були в наявності. Так, інспектором поліції було встановлено, що у ОСОБА_1 спостерігається поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мови.

Згідно п. 6 Розділу ІІ Інструкції, - огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків.

У відповідності до п. 7 Розділу І Інструкції, - у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Дослідженими матеріалами справи достовірно встановлено факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння (на місці події та в найближчому медичному закладі) в присутності двох свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , що об`єктивно підтверджується письмовими поясненнями останніх (а.с. 5,6).

Таким чином, ОСОБА_1 відмовившись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, порушив вимогу п. 2.5 ПДР України, а відтак вчинила правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» судам слід ураховувати, що відповідальність заст. 130 КУпАПстан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення,складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.Для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст.130КУпАПне має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, про що в протоколі про адміністративне правопорушення містяться підписи у відповідних графах свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Після чого ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп"яніння на місці зупинки транспортного засобу та в найближчому закладі охорони здоров`я. Однак, ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду, що підтвердили зазначені свідки у своїй поясненнях. Також факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння зафіксовано на диску з відео-матеріалом доданим до протоколу про адміністративне правопорушення, де зафіксовані свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які були присутні під час відмови ОСОБА_1 від проходження огляду.

Перевіркою матеріалів провадження порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не встановлено, оскільки інспектором було виконано вимоги ст. 266 КУпАП та запропоновано пройти ОСОБА_1 огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці скоєння адміністративного правопорушення, або у найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на проведення такого огляду, що відповідає вимогам п. п.8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`янінняабо перебуванняпід впливомлікарських препаратів, що знижують увагута швидкість реакції, і проведення такогоогляду, затвердженим постановою Кабінету МіністрівУкраїнивід 17 грудня 2008 року № 1103, на що ОСОБА_1 відмовився.

Згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.

Відповідно ч. 3 ст. 266 КУпАП, у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного,наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться взакладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Згідно ч. 4 ст. 266 КУпАП, огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 від підпису та надання пояснень відмовився, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, невідповідність внесених до протоколу даних про адресу проживання, не керування транспортним засобом тощо не заявляла (а.с. 3).

Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції або свідків було необ`єктивне ставлення.

Поліцейськими протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 310407 від 03.06.2020 року відносно ОСОБА_1 складений в установленому законом порядку, відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, розділам ІІ, ІХ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.

Вст. 19 Закону України «Про міжнародні договори»,ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов"язкова до застосування як джерело права.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини.

Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту.

У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705/12) ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою, така доведеність може випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_5 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП., оскількиостання,, порушила вимоги п.п. 2.5 Правил дорожнього руху України,що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, які не викликають у суду сумнівів, оскільки вони є логічними, послідовними та узгоджуються з матеріалами справи.

Зокрема, відеозапис співвідноситься та узгоджується з доказами, що були отримані в судовому засіданні.

Встановлені судом обставини, об`єктивно і в повній мірі підтверджують факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп"яніння у встановленому законом порядку.

Даючи оцінку вищевказаним доказам, в їх сукупності, суд приходить до висновку про правильність встановлення судом фактичних обставин вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, зафіксованих в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному відносно неї уповноваженою особою органів поліції, котре полягає у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп"яніння та погоджується з кваліфікацією цих дій правопорушника за ч.1ст.130 КУпАП.

При цьому, суд враховує особу ОСОБА_1 , виходячи з того, що останній відповідно до довідки інспекторавзводу № 2 роти № 4 батальйону управління патрульної поліції в Луганській області ДПП ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП протягом календарного року не притягувався, отримав посвідчення водіясерії НОМЕР_1 кат. «В».

При накладенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , ступінь його вини та майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність: ОСОБА_1 не працює, інвалідом не являється.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , згідно зі ст.ст. 34, 35 КУпАП, судом не вбачається.

Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням особи, майнового стану та ступеню вини ОСОБА_1 , характеру та суспільної небезпеки вчиненого нею правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 , слід призначити стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою її виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

На підставі ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 , на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 420 грн 40 коп.

Керуючись ст.ст. 1, 7, 8, 9, 23, 26, 33-35, 130, 268, 278, 280-287, 307, 308 КУпАП та ст. 4 Закону України «Про судовий збір»,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп.(Отримувачкоштів ГУК уЛуганській області/Луганська область;Код отримувача(кодза ЄДРПОУ):37991110;Банк отримувача:Казначейство України(ЕАП);Код банкуотримувача:899998,Казначейство України(МФО),рахунок отримувача:UА098999980313070149000012001;Код класифікаціїдоходів бюджету:21081300), зпозбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави(отримувач коштів: ГУК у м. Києві/ м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106 (суд.збір) у розмірі 420,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений ОСОБА_1 не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього можуть бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Суддя Н. В. Бойко