25.08.2020
Справа № 522/11633/20
Провадження № 3/522/6947/20
ПОСТАНОВА
25 серпня 2020 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Чернявська Л.М., розглянувши матеріали, що надійшли 20.07.2020 року з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про притягнення до адміністративної відповідальності заст.44-3Кодексу Українипро адміністративніправопорушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
ВСТАНОВИВ:
20 липня 2020 року до суду надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 27.06.2020 року складеного начальником держнагляду за дотриманням санзакон ГУДПСС в одеській області Степановою Л.В., ресторан «Щастя» м.Одеса, вул.Дерибасівська, 27 о 14 годині 00 хвилин 27.06.2020 року встановлено порушення постанови головного державного санітарного лікаря від 02.06.2020 року № 32, п. 3, а саме: на літньому майданчику обслуговується 3 групи відвідувачів з кількістю відвідувачів понад 4-и особи (6 осіб, 8 осіб, 14 осіб відповідно).
Зазначена подія була кваліфікована як порушення, за яке передбачена відповідальність за ст. 44-3 КпАП України.
На підтвердження вини, орган, що склав адміністративний протокол посилається на:
- протокол про адміністративне правопорушення від 27.06.2020 року за ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1
29 липня 2020 року до суду надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких вказано, що суб`єктом адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КпАП України є виключно суб`єкти господарювання, а вона є управляючою ресторану «Щастя» тобто найманим працівником, і не суб`єктом господарювання. Постанова головного державного санітарного лікаря від 02.06.2020 року № 32 не може застосовуватись для притягнення до адміністративної відповідальності. Відтак, вважає, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а тому провадження у справі слід закрити.
В той же день до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи без її участі.
10 серпня 2020 року та 25 серпня 2020 року до суду від представника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів надійшли письмові пояснення, в яких просили притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не з`явилась, звернулась до суду з заявою про слухання справи за її відсутності, свою вину в інкримінованому їй правопорушенні не визнала, зазначивши в своїх поясненнях, що не згодна з протоколом. Також вказала, що вона не є службовою (посадовою) особою і взагалі не може відповідати за кількість людей, що перебувають у ресторані.
Представник Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в судовому засіданні наполягала на притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не спростувала факт порушення та те, що вона займає посаду управляючої в даному ресторані та на інші підстави, викладені у письмових поясненнях представника.
В результаті аналізу досліджених доказів, суд змушений прийти до висновку про те, що зібраного органами Держпродспоживслужби в Одеській області доказу (протоколу) недостатньо для визнання ОСОБА_1 винною у скоєнні інкримінованого їй правопорушення. Відсутність достатніх доказів тягне за собою в даному випадку недоведеність події правопорушення і як наслідок відсутність об`єктивної сторони складу інкримінованого їй діяння.
Так, відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення регламентовано, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до вимог ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності (ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України). Вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Відповідно доприписів ст.256КУпАП упротоколі проадміністративне правопорушеннязазначаються:дата імісце йогоскладення,посада,прізвище,ім`я,по батьковіособи,яка склалапротокол;відомості проособу,яка притягаєтьсядо адміністративноївідповідальності (уразі їївиявлення);місце,час вчиненняі сутьадміністративного правопорушення;нормативний акт,який передбачаєвідповідальність задане правопорушення;прізвища,адреси свідківі потерпілих,якщо вониє;пояснення особи,яка притягаєтьсядо адміністративноївідповідальності;інші відомості,необхідні длявирішення справи.Якщо правопорушеннямзаподіяно матеріальнушкоду,про цетакож зазначаєтьсяв протоколі. Протоколпідписується особою,яка йогосклала,і особою,яка притягаєтьсядо адміністративноївідповідальності;при наявностісвідків іпотерпілих протоколможе бутипідписано такожі цимиособами. Уразі відмовиособи,яка притягаєтьсядо адміністративноївідповідальності,від підписанняпротоколу,в ньомуробиться записпро це.Особа,яка притягаєтьсядо адміністративноївідповідальності,має правоподати поясненняі зауваженнящодо зміступротоколу,які додаютьсядо протоколу,а такожвикласти мотивисвого відмовленнявід йогопідписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбаченістаттею 268цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Однак, в протоколі про адміністративне правопорушення не вказано де саме вчинено правопорушення та час його вчинення.
Поряд з цим, суд вважає за необхідне відзначити, що місце складення протоколу не може вважатись місцем вчинення правопорушення.
Так, за змістомст.44-3 КУпАПпередбачено відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбаченихЗаконом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
Попри це, у змісті протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказана фабула так, як вона зазначена у відповідній статті КУпАПорганом, що надіслав протокол не розкрита.
Органом, яким складено протокол зазначено, що було встановлено порушення постанови головного державного санітарного лікаря від 02.06.2020 року № 32, п. 3.
Пунктом 3 постанови Заступника Міністра охорони здоров`я - головного державного санітарного лікаря України Ляшко В. від 02.06.2020 року № 32 «Про внесення змін до Тимчасових рекомендацій щодо організації протиепідемічних заходів у закладах громадського харчування на період карантину у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19)» передбачено, що у закладі громадського харчування забезпечується дотримання відстані не менше 1,5 м. між сусідніми столами та розміщення не більш як чотирьох клієнтів за одним столом (без урахування дітей віком до 14 років), якщо столи не відокремлені один від одного суцільною перегородкою.
За змістом п. 3 Постанови Головного санітарного лікаря України від 02.06.2020 р. №32, дані тимчасові рекомендації встановлені для закладів громадського харчування.
Отже, з вищевикладеного вбачається, що суб`єктом адміністративної відповідальності за порушення п. 3 Постанови Головного санітарного лікаря України від 02.06.2020 р. №32, зафіксованого адміністративним протоколом та передбаченого ст. 44-3 КУпАП, мають бути суб`єкти господарювання.
В той же час, протокол про адміністративне правопорушення було складено на управляючу рестораном Щастя, проте вона не є суб`єктом господарювання, або посадовою особою суб`єкта господарювання, оскільки є найманим працівником у ресторані ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відтак в сенсі ст. 44-3 КУпАП не може вважатись суб`єктом вказаного правопорушення.
З протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається, чи 27.06.2020 року діяла ОСОБА_1 як громадянка чи як посадова особа, що впливає в тому числі на призначення покарання. Разом з цим, жодного доказу, що ОСОБА_1 дійсно працює у закладі, де начебто було встановлено порушення, суду не надано, а судом не встановлено.
Таким чином, з протоколу не зрозуміло в чому полягала суть вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Більш того, органом, що склав протокол не зазначено, що саме ОСОБА_1 допустила будь-які порушення, а лише вказано, що 27.06.2020 року о 14 годині 00 хвилин встановлено порушення постанови головного державного санітарного лікаря від 02.06.2020 року № 32, п. 3, а саме: на літньому майданчику обслуговується 3 групи відвідувачів з кількістю відвідувачів понад 4-и особи (6 осіб, 8 осіб, 14 осіб відповідно).
При цьому, жодного акту перевірки чи іншого документу, який міг би підтвердити знаходження такої кількості відвідувачів у закладі з допущенням порушення, до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не додано.
Поміж цим, згідно ст. 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000 № 1645-ПІ, санітарно-протиепідемічні правила і норми - нормативно-правові акти (накази, інструкції, правила, положення тощо) центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, вимоги яких спрямовані на запобігання виникненню та поширенню інфекційних хвороб.
Статтею 117 Конституції України закріплено, що нормативно - правові акти міністерств підлягають державній реєстрації в порядку, установленому законом.
Критерієм чинності таких актів та їх застосування є державна реєстрація нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та занесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, який запроваджений згідно з Указом Президента України від 27.06.96 № 468/96 «Про Єдиний державний реєстр нормативних актів» . Державна реєстрація полягає у тому, що такі нормативно-правові акти проходять правову експертизу на відповідність Конституції України, законам України та іншим актам законодавства.
Окремо слід зазначити про державну реєстрацію державних санітарних норм, які затверджуються головним державним санітарним лікарем. Раніше такі норми не підлягали державній реєстрації в Мін`юсті. Після внесення змін до Закону України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" (від 7 лютого 2002 року) змінено правове поняття санітарних норм. Визначено, що санітарні норми є нормативно-правовими актами, тому ті санітарні норми, які були прийняті після внесення змін до зазначеного Закону, підлягають обов`язковій державній реєстрації в Мін`юсті та застосовуються після їх державної реєстрації.
З огляду на вказане, постанова Головного санітарного лікаря України від 02.06.2020 р. №32 є тимчасовою рекомендацією щодо організації протиепідемчних заходів з організації роботи закладів громадського харчування на період карантину. Цей документ, на який посилається у своєму адміністративному протоколі Держспоживслужба в Одеській області не є нормативно-правовим актом, не є рішенням органу місцевого самоврядування, а тому в розумінні ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення України застосовуватись для притягнення до адміністративної відповідальності не може.
Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено дані про свідків вчиненого правопорушення. В матеріалах справи відсутні будь-які пояснення осіб, які могли б підтвердити обставини вчинення ОСОБА_1 вказаного у протоколі правопорушення. Також, особою, яка склала протокол, не були відібрані пояснення безпосередньо у ОСОБА_1 , що має значення для правильного вирішення справи. При цьому, в протоколі у відповідній графі лише зазначено, що «з протоколом не згодна», а чому, з яких підстав ніде не вказується.
Разом з тим, рядки протоколу про адміністративне правопорушення від 27.06.2020 року «протокол про адміністративне правопорушення отриманий особою, яка вчинила адміністративне правопорушення» та «протокол про адміністративне правопорушення надіслано рекомендованим листом, квитанція…» є незаповненими.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Між тим, суд не надано докази, що у приміщенні ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_2 » дійсно здійснювалось обслуговування громадян, що й послугувало причиною для складення протоколу про адміністративне правопорушення, як і не надано належних та допустимих доказів роботи цього закладу (фото/відео фіксації, тощо).
Попри це, жодних інших доказів, як то аудіо, фото чи відеозапис вказаних в протоколі подій, до матеріалів справи не додано та органом, яким складено протокол, не вилучалось.
Отже, в чому тоді полягала суть вчиненого ОСОБА_1 правопорушення,з матеріалівсправи незрозуміло. Тобто, органом, яким складено протокол про адміністративне правопорушення не розкрито об`єкт та об`єктивну сторону вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.
Зі змісту ст. 245 КУпАП вбачається, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбаченихстаттею 24-1цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Таким чином, на підставі аналізу всього вищевказаного, в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення не вбачається, відтак провадження по адміністративній справі підлягає закриттю.
Виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Відповідно до ст. 62 Конституції України, «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь».
Кваліфікувати ж дії ОСОБА_1 по іншій нормі Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд позбавлений можливості, оскільки адміністративним законодавством дана можливість не передбачена, а іншого протоколу про адміністративне правопорушення відносно останнього за якою суд міг би прийняти рішення не представлено.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
За таких обставин, оскільки під час оформлення протоколу суть правопорушення заст.44-3КУпАП інкриміноване ОСОБА_1 , з розкриттям детального змісту об`єктивної сторони складу відповідного правопорушення органом, який надіслав протокол, вірно не викладено та зважаючи на те, щосуд при розгляді адмінматеріалу пов`язаний фабулою правопорушення, яка викладена у відповідному протоколі про адміністративне правопорушення відносно особи і з урахуванням того, що суд позбавлений можливості збору доказів, провадження у цій справі підлягає закриттю через відсутність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого правопорушення, передбаченого ст. 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а сама ОСОБА_1 - звільненню від адміністративної відповідальності.
Згідно ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 24, 33, 44-3, 221, 247, 268, 283, 284 Кодексу України «Про адміністративні правопорушення», суддя
ПОСТАНОВИВ:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ст.44-3Кодексу Українипро адміністративніправопорушення - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя Чернявська Л.М.
