ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 серпня 2020 року
м. Київ
Справа № 50з-20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Кролевець О.А., Стратієнко Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2020
(головуючий суддя Склярук О.І., судді Гетьман Р.А., Хачатрян В.С.)
та ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.01.2020
(суддя Шарко Л.В.)
у справі №50з-20
за заявою ОСОБА_1
до Приватного акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій"
про забезпечення позову
інші особи, які можуть отримати статус учасника справи:
1. ОСОБА_2 ,
2. ОСОБА_3 ,
3. ОСОБА_4 ,
4. Торгівельно-комерційне Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями фірма "Харків-Москва",
5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Незалежний реєстратор "АВЕРС",
ВСТАНОВИВ:
1. Стислий виклад заяви ОСОБА_1
1.1. ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Харківської області з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просила: заборонити державним реєстраторам, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в тому числі нотаріусам, посадовим особам Приватного акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій", посадовим особам Товариства з обмеженою відповідальністю "НР АВЕРС", депозитаріям, суб`єктам ринку цінних паперів та фондового ринку, у тому числі Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку, іншим акредитованим особам, проводити реєстраційні, інші дії направлені на виконання або пов`язані з виконанням рішень позачергових загальних зборів акціонерів Приватного акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" (далі - ПрАТ "ХПАС") які відбулися 20.12.2019, у тому числі, але не виключно, які стосуються схвалених голосуванням на вказаних загальних зборах питань в порядку денному: питання №№ 5 - 11.
2. Стислий виклад змісту судових рішень, ухвалених за результатами розгляду заяви
2.1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.01.2020 у справі №50з-20 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви - задоволено частково.
Заборонено державним реєстраторам, визначеним Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", в тому числі, нотаріусам, посадовим особам ПрАТ "ХПАС", посадовим особам Товариства з обмеженою відповідальністю "НР АВЕРС", депозитаріям, суб`єктам ринку цінних паперів та фондового ринку, у тому числі Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку, іншим акредитованим особам, проводити реєстраційні, інші дії направлені на виконання або пов`язані з виконанням рішень позачергових загальних зборів акціонерів ПрАТ "ХПАС" які відбулися 20.12.2019, у тому числі, але не виключно, які стосуються таких схвалених голосуванням на вказаних загальних зборах питань в порядку денному:
Питання № 6: Про внесення змін до Статуту Товариства шляхом затвердження його у новій редакції - "Внести зміни до Статуту Товариства, викласти Статут в новій редакції та затвердити Статут в новій редакції. Доручити Директору Товариства підписати Статут в новій редакції. Зобов`язати Виконавчий орган Товариства забезпечити реєстрацію Статуту в новій редакції в порядку, передбаченому діючим законодавством України".
Питання № 7: Про внесення змін до Положень Товариства шляхом затвердження їх у новій редакції: Положення про загальні збори акціонерів, Положення про посадових осіб, Положення про наглядову раду, Положення про виконавчу дирекцію, Положення про ревізійну комісію, Положення про порядок надання акціонерам інформації про господарську діяльність та забезпечення доступу до документів Товариства - "Внести зміни до Положень Товариства та затвердити Положення про загальні збори акціонерів, Положення про посадових осіб, Положення про наглядову раду, Положення про виконавчу дирекцію, Положення про ревізійну комісію, Положення про порядок надання акціонерам інформації про господарську діяльність та забезпечення доступу до документів Товариства в новій редакції. Уповноважити Голову Загальних зборів Товариства підписати Положення Товариства в новій редакції".
Питання №8: Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства шляхом додаткової емісії акцій існуючої номінальної вартості за рахунок додаткових внесків - "Збільшити статутний капітал Товариства на суму 60 000 000 (шістдесят мільйонів) гривень 00 копійок шляхом додаткової емісії 240 000 000 (двісті сорок мільйонів) простих іменних акцій існуючої номінальнох вартості 0 гривень 25 копійок кожна за рахунок додаткових внесків".
Питання №9: Про емісію акцій Товариства (із зазначенням учасників розміщення) - "Затвердити емісію акцій Товариства (із зазначенням учасників розміщення): 1. Здійснити емісію акцій Товариства. 2. Затвердити Рішення про емісію акцій (без здійснення публічної пропозиції), що викладене окремим додатком до Протоколу загальних зборів (Додаток №1). 3. Затвердити перелік учасників розміщення простих іменних акцій Товариства, що викладений окремим додатком до Протоколу загальних зборів (Додаток №2).
Питання № 10: Визначення уповноваженого органу емітента (виконавчого органу, наглядової ради), якому надаються повноваження, визначені нормативно-правовим актом реєструвального органу, що встановлює порядок збільшення (зменшення) статутного капіталу акціонерного товариства - "Визначити Наглядову раду уповноваженим органом, якому надаються повноваження щодо:
- визначення (затвердження) ціни розміщення акцій під час реалізації переважного права та розміщення акцій у процесі емісії; - залучення до розміщення андерайтера; - прийняття рішення про дострокове закінчення розміщення у процесі емісії акцій (у разі якщо на запланований обсяг акцій укладено договори з першими власниками та акції повністю оплачена); - затвердження результатів емісії акцій; - затвердження звіту про результати емісії акцій; - прийняття рішення про відмову від емісії акцій; - повернення внесків, внесених в оплату за акції, у разі визнання емісії недійсною або не затвердженні в установлені законодавством строки результатів емісії акцій органом емітента, уповноваженим приймати таке рішення, або невнесення в установлені законодавством строки змін до статуту, або у разі прийняття рішення про відмову від емісії акцій; - повідомлення кожного акціонера, який має переважне право на придбання розміщуваних акціонерним товариством акцій, про можливість реалізації такого права в порядку, встановленому Законом України "Про акціонерні товариства."
Питання №11: Визначення уповноважених осіб емітента, яким надаються повноваження, визначені нормативно-правовим актом реєструвального органу, що встановлює порядок збільшення (зменшення) статутного капіталу акціонерного товариства - "Визначити Директора Товариства уповноваженою особою, якому надаються наступні повноваження щодо розміщення акцій Товариства: - проводити дії щодо забезпечення реалізації акціонерами свого переважного права на придбання акцій, щодо яких прийнято рішення про емісію; - проводити дії щодо забезпечення розміщення акцій; - проводити дії щодо здійснення обов`язкового викупу акцій у акціонерів, які реалізують право вимагати здійснення викупу акціонерним товариством належних їм акцій".
В іншій частині заяви - відмовлено.
2.2. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 ухвалу Господарського суду Харківської області залишено без змін.
2.3. Частково задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суди зазначили таке.
Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений зокрема Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".
Заборона державним реєстраторам вносити відповідні зміни до реєстру є тимчасовою та не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності товариства. Тобто вжиття спірних заходів забезпечення позову спрямоване на запобігання імовірним порушенням корпоративних прав позивачки, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін.
Заява про забезпечення позову ОСОБА_1 містить відповідне обґрунтування заявлених позовних вимог, на підтвердження яких надано відповідні докази. При цьому, наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовує свої вимоги заявниця, підлягають встановленню судом першої інстанції під час ухвалення рішення по суті спору.
З огляду на прийняті загальними зборами рішення, які оскаржує заявниця, суди дійшли висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист або поновлення порушених корпоративних прав або інтересів ОСОБА_1 у випадку задоволення позову.
Вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушенню прав заявниці на час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позову - забезпечить можливість виконання рішення суду (недопущення порушення з подальшим відновленням порушених прав заявниці та інших акціонерів). Невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення господарського суду, в разі прийняття його на користь ОСОБА_1 .
Обраний заявницею спосіб забезпечення позову передбачений положеннями ст. 137 Господарського процесуального кодексу України та не зупиняє господарської діяльності відповідача. Захід забезпечення є обґрунтованим та адекватним. Забезпеченням позову до його подачі не завдає збитків відповідачу.
3. Стислий виклад вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з вищезазначеними ухвалою та постановою, Акціонерне товариство "Харківське підприємство автобусних станцій" (далі - АТ "ХПАС") звернулося до Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.01.2020 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його апеляційну скаргу, відмовивши у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви.
Зазначення скаржником у прохальній частині своєї касаційної скарги "задовольнити апеляційну скаргу" Суд оцінює як описку.
3.2. В обґрунтування зазначених вимог касаційної скарги скаржник покликається на таке.
3.2.1. Суд апеляційної інстанції у постанові від 22.06.2020 застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а саме у постанові від 28.04.2020 у справі №20з-20.
У зазначеному аспекті скаржник у касаційній скарзі наводить цитати з постанови Верховного Суду від 28.04.2020 у справі №20з-20 (що стосуються правової неможливості повернення заяви про забезпечення позову на підставі ст.174 ГПК України у зв`язку з її відкликанням заявником) та стверджує, що суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу №50з-20, не взяли до уваги висновок Верховного суду, викладений у справі №20з-20, про недопустимість зловживання процесуальними правами в подібних випадках, подаючи заяву про забезпечення позову декілька разів, маніпулюючи таким чином автоматизованою системою розподілу.
Суд першої та апеляційної інстанції не взяли до уваги висновки постанови Верховного Суду у справі №20з-20 щодо неможливості застосування аналогії закону у подібних випадках та повернення заяви. А також не врахували наявність провадження за аналогічною заявою про забезпечення позову у справі №20з-20, яке і досі розглядається судом першої інстанції.
3.2.2. На думку скаржника, суд першої інстанції розглянув справу неповновжним складом суду.
У зазначеному аспекті скаржник наголошує на обставинах розгляду справи №20з-20 та повторно наводить норми права, які застосовані Верховним Судом у зазначеній справі, а також акцентує увагу на тому, що незаконність ухвали Господарського суду Харківської області у справі №20з-20, якою було повернуто заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка була подана раніше, ніж по справі №50з-20, підтверджена рішенням Верховного Суду.
Незаконна ухвала суду першої інстанції у справі №20з-20, на думку скаржника, призвела до можливості нового розподілу тієї ж самої заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову між суддями Господарського суду Харківської області за відсутності для цього правових підстав. В результаті зазначеного заява ОСОБА_1 була розглянута іншим складом суду за відсутності законних підстав, які унеможливлювали розгляд цієї заяви суддею Чистяковою І.О. , яку було визначено автоматизованим розподілом раніше, що, на думку скаржника, є порушенням ч.13 ст.32 ГПК України та ч.2 ст.8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Суд апеляційної інстанції у своїй постанові від 22.06.2020 не взяв до уваги факт порушення правил автоматизованого розподілу, про які зазначено вище, не дивлячи на те, що допущені місцевим господарським судом порушення вимог ч.3 ст.6, ч.1, 13 ст.32 ГПК України та ч.2 ст.8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" були обов`язковою підставою для скасування ухвали про забезпечення позову на підставі п.1 ч.3 ст.277 ГПК України.
3.2.3. Суд першої та апеляційної інстанцій порушив норми процесуального права, не визнавши зловживанням процесуальним правом на підставі ст.43 ГПК України подання ОСОБА_1 повторної заяви про забезпечення позову у справі №50з-20.
Скаржник повторно наголошує на тому, що суди в межах справи №50з-20 повинні були врахувати, що ОСОБА_1 вже зверталася із заявою про забезпечення позову (в межах справи №20з-20). Господарський процесуальний кодексу України не передбачає права повторного звернення із заявою про забезпечення позову з тих же підстав. Оскільки ОСОБА_1 вже реалізувала своє право подати заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви (у справі №20з-20), розгляд такої заяви в межах справи №50з-20 був неможливим.
3.2.4. В порушення ч.11 ст.137 ГПК України суди попередніх інстанцій вжили заходи забезпечення, які є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій проігнорували положення цієї норми.
3.3. Відзивів на касаційну скаргу інші учасники справи не подали.
4. Позиція Верховного Суду
4.1. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.2. АТ "ХПАС" у своїй касаційній скарзі по суті не заперечує проти обраних судами заходів забезпечення позову (окрім твердження, про яке йшлося у п.3.2.4 цієї постанови, про що буде зазначено нижче).
Основним аргументом касаційної скарги АТ "ХПАС" є неможливість розгляду заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви в межах цієї справи №50з-20, зважаючи на її звернення з такою заявою в межах справи №20з-20.
Така позиція скаржника є хибною, зважаючи на таке.
По-перше, на дату постановлення ухвали Господарського суду Харківської області від 13.01.2020 у справі №50з-20, правильність якої перевірялася апеляційним господарським судом, та яка визначена предметом касаційного оскарження, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви було повернуто заявниці на підставі чинної на той час ухвали Господарського суду Харківської області від 08.01.2020 в межах розгляду справи №20з-20. Тобто на дату постановлення ухвали місцевим господарським судом у справі №50з-20 будь-яка аналогічна заява ОСОБА_1 про забезпечення позову судами не розглядалася.
По-друге, зазначена позиція скаржника була у повному обсязі підтримана Східним апеляційним господарським судом у постанові від 14.02.2020 у справі №50з-20.
Проте постановою Верховного Суду від 23.04.2020 цю постанову апеляційного господарського суду було скасовано. Суд касаційної інстанції у п.4.3 своєї постанови вказав: "При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції, розглядаючи заяву про забезпечення позову у даній справі повинен був пересвідчитись, що заявником не подавались аналогічні заяви про забезпечення позову до пред`явлення позову, як наслідок мав врахувати, що ОСОБА_1 вже реалізувала своє право подати заяву про забезпечення позову до пред`явлення позову у справі №20з-20.
Проте суд апеляційної інстанції не зазначив норми процесуального права, якою передбачено такий обов`язок суду при розгляді заяви про забезпечення позову.
Крім того, висновок суду апеляційної інстанції про те, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено право повторного звернення із заявою про забезпечення позову з тих же підстав є необґрунтованим, оскільки не містить посилання на відповідну норму процесуального права, якою б це питання регулювалося".
Тобто Суд вже викладав в межах розгляду справи №50з-20 висновок про необґрунтованість твердження щодо заборони повторного звернення із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.
Скаржник у свою чергу зазначеного не враховує та повторно наводить аналогічні за змістом аргументи, які вже по суті були відхилені судом касаційної інстанції. При цьому, такі аргументи скаржника жодним чином не підтверджуються нормами ГПК України.
4.3. Безпідставним є твердження АТ "ХПАС" про те, що суд апеляційної інстанції у постанові від 22.06.2020 застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, а саме у постанові від 28.04.2020 у справі №20з-20 (п.3.2.1 постанови).
Верховний Суд у постанові від 28.04.2020 у справі №20з-20 виклав висновок щодо неможливості застосування за аналогією закону приписів ст.174 ГПК України (про повернення позовної заяви у випадку її відкликання) до ситуації, коли відкликається заява про забезпечення позову.
Суд зокрема зазначив таке: "22. Водночас повернення заяви про забезпечення позову передбачено частиною 7 статті 140 Господарського процесуального кодексу України у разі встановлення, що заяву подано без додержання вимог статті 139 цього Кодексу, в якій закріплені вимоги до змісту і форми заяви про забезпечення позову. 23. З викладеного вбачається, що Господарський процесуальний кодекс України містить правове регулювання підстав повернення заяви про забезпечення позову та не передбачає розширення їх переліку шляхом застосування інших положень процесуального законодавства, у тому числі статті 174 Господарського процесуального кодексу України".
Предметом апеляційного перегляду у справі №50з-20 була ухвала суду першої інстанції, якою частково задоволено заяву про забезпечення позову. Тобто суд перевіряв правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права на предмет наявності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову, заявлених ОСОБА_1 . Суд апеляційної інстанції не застосовував ст.174 ГПК України, про правильність застосування якої йдеться у висновках, викладених у постанові суду касаційної інстанції у справі №20з-20.
Тобто доводи скаржника у цій частині не знаходять свого підтвердження та відхиляються Судом.
4.4. Не ґрунтуються на нормах права також доводи скаржника про розгляд справи №50з-20 у суді першої інстанції неповноважним складом суду (п.3.2.2 цієї постанови). При цьому, ці доводи нерозривно пов`язані з аргументами АТ "ХПАС" про те, що суди протиправно не визнали зловживанням процесуальними правами повторне подання ОСОБА_1 заяви про забезпечення позову (п.3.2.3 цієї постанови).
Верховний Суд у постанові від 23.04.2020 у цій справі (№50з-20) зазначив, що у пункті 1 частини 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин. Разом з тим наведена норма чи будь-яка інша норма Господарського процесуального кодексу України не містить імперативної заборони подавати клопотання (заяви) для вирішення питання за відсутності інших підстав або нових обставин, а лише надає можливість суду визнати такі дії зловживанням процесуальними правами залежно від конкретних обставин, і, що важливо для конкретної цієї ситуації, - за умови якщо таке питання вже вирішено судом.
Тобто аргументи скаржника, про які йшлося у п.3.2.3 постанови, вже по суті розглядалися Верховним Судом у цій справі та не були взяті до уваги.
Твердження АТ "ХПАС" про вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на маніпуляцію автоматизованим розподілом справ між суддями, Суд вважає непереконливим та таким, що ґрунтується на припущеннях скаржника.
Доводи про неможливість участі судді Господарського суду Харківської області Чистякової І.О. (судді, яка розглядала справу №20з-20) у розгляді заяви ОСОБА_1 у справі №50з-20 спростовуються звітом про автоматизований розподіл судової справи між суддями, проведеного 09.01.2020 о 16:58:38, щодо визначення судді для розгляду заяви ОСОБА_1 (в межах справи №50з-20), доступ до якого є відкритим та доступний для ознайомлення за посиланням: https://court.gov.ua/log_documents/292087/5023/ .
Отже, відсутні підстави визнавати дії Дукер Л.О. зловживанням процесуальними правами. Доводи скаржника в цій частині відхиляються Судом як хибні та необґрунтовані.
4.5. Щодо твердження скаржника про те, що суди попередніх інстанцій вжили заходи забезпечення, які є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог (п.3.2.4 постанови), то, по-перше, таке твердження жодним чином не обґрунтоване скаржником у касаційній скарзі, а по-друге, вжиті судами заходи забезпечення не суперечать положенням ст.137 ГПК України.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій містять належне обґрунтування правильності обраного заявницею способу забезпечення позову, його обґрунтованості та адекватності.
4.6. Підсумовуючи зазначене вище, Суд констатує, що позиція АТ "ХПАС" по суті зведена лише до незгоди із ухваленими у справі рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій. Звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильне застосування норм права як необхідної передумови для скасування чи зміни судових рішень, що оскаржуються. За результатами перегляду судових рішень у касаційному порядку, підстав для їх скасування чи зміни Суд не встановив.
5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
5.2. З огляду на зазначене вище у розділі 4 цієї постанови, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги скаржника без задоволення, а ухвали та постанови судів попередніх інстанцій - без змін.
6. Судові витрати
6.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 13.01.2020 у справі №50з-20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.Ткач
Судді О. Кролевець
Л. Стратієнко
