ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.08.2020

Справа № 903/733/19

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Данілової Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 903/733/19 в порядку загального позовного провадження

за позовом: публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" (40003, м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, код ЄДРПОУ 05766356)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ ТРЕЙД" (43010, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38, код ЄДРПОУ 19337044)

про визнання договору поставки недійсним,

представники сторін:

позивача: Паламаренко Т.І. (ордер № 1010351 від 04.06.2020);

відповідача (в режимі відеоконференції): адвокат Мороз О.В.

ВСТАНОВИВ:

17.09.2019 до господарського суду Волинської області надійшла позовна заява, в якій позивач просить суд визнати недійсним договір поставки № 07-ДГ/29 від 10.08.2018, укладений між сторонами та стягнути з відповідача судовий збір у сумі 1921,00 грн.

Рішенням господарського суду Волинської області від 11.11.2019 у справі № 903/733/19 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 рішення господарського суду Волинської області від 11.11.2019 у справі №903/733/19 скасовано, матеріали справи № 903/733/19 передано до господарського суду Сумської області, на розгляді якого перебуває справа №5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ "Сумихімпром".

Ухвалою господарського суду Сумської області від 04.03.2020 справу прийнято до розгляду, призначено підготовче засідання на 02.04.2020.

Ухвалою суду від 23.03.2020 клопотання ТОВ "ВОГ ТРЕЙД" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/733/19 задоволено; доручено господарському суду Волинської області забезпечити проведення судового засідання у цій справі, призначене на 02.04.2020, 10:20 в режимі відеоконференції в приміщенні господарського суду Волинської області.

31.03.2020 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій просить суд задовольнити позовні вимоги, зазначивши про те, що не погоджується із викладеними у відзиві обставинами та вважає його необґрунтованим.

Ухвалою суду від 02.04.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - до 02.06.2020 та відкладено підготовче засідання на 12.05.2020.

Ухвалою суду від 12.05.2020 відкладено підготовче засідання на 04.06.2020.

Ухвалою суду від 04.06.2020 відкладено підготовче засідання на 30.06.2020 та доручено господарському суду Волинської області забезпечити проведення відеоконференції, де братиме участь (у режимі відеоконференції) повноважний представник ТОВ "ВОГ ТРЕЙД".

30.06.2020 представник позивача подав до суду заяву про зміну підстав позову.

Ухвалою суду від 30.06.2020 заяву про зміну підстав позову прийнято до розгляду, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в судове засідання на 18.08.2020.

Згідно зі статтею 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

10.08.2018 між публічним акціонерним товариством «Сумихімпром» (позивач - покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вог Трейд» (відповідач - постачальник) укладено договір поставки № 07-ДГ/29 (далі договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах цього договору нафтопродукти (товар), згідно з додатками, що є невід`ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору додатки до договору оформляються на кожну партію товару, підписуються уповноваженими представниками сторін, скріплюються печатками сторін та є невід`ємними частинами договору. В додатках до договору зазначається: найменування товару; кількість товару; ціна за одиницю товару; вартість партії товару, що постачається; умови постачання партії товару із зазначенням відповідного базису постачання згідно з Правилами ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року; строк постачання партії товару; яким транспортом здійснюється постачання партії товару; умови та строки оплати; інші умови в разі необхідності.

14.08.2018 укладено додаток №1 до договору про поставку товару, а саме: дизельного палива ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 30000 л на загальну суму 742500,00 грн. з ПДВ.

06.09.2018 укладено додаток №2 до договору про поставку товару, а саме: дизельного палива ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 120 000 л на загальну суму 3280800,00 грн. з ПДВ.

Якість товару - постачальник повинен передати (поставити) покупцю товар, якість якого повинна підтверджуватись сертифікатом виробника та/або паспортом виробника (п. 3.3. договору).

Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 4.4 договору приймання товару по якості здійснюється покупцем відповідно до вимог Інструкції «З контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» (затверджена Наказом від 04.06.2007 № 271/121). У разі виявлення покупцем (вантажоодержувачем) під час прийому товару недостачі або невідповідності якості, порушення вимог до кількості та/або якості поставленого товару, виклик представника постачальника обов`язковий. При неявці представника постачальника протягом 2-х діб з моменту виклику, покупець здійснює приймання товару за участю представника ТОВ «Інспекторат України» або іншої сюрвейєрської компанії з акредитованою лабораторією по ДСТУ ISO/IEC 17025:2006. У разі задоволення претензії покупця про нестачу/неякісний товар, постачальник зобов`язаний відшкодувати витрати покупця на проведення експертизи за умови надання документів, що підтверджують такі витрати. У разі поставки товару неналежної кількості та/або якості, постачальник зобов`язується за письмовою вимогою покупця у строк, не пізніше ніж через 10 календарних днів з моменту отримання названої вимоги, безоплатно усунути відповідні недоліки товару, а якщо порушення вимог щодо якості товару носить істотний характер, то постачальник зобов`язується за письмовою вимогою покупця у строк. Не пізніше ніж через 10 календарних днів з моменту отримання названої вимоги, замінити відповідний товар. Письмова вимога покупця повинна бути підтверджена доданим до неї актом, складеним відповідно до умов п. 4.3. цього договору.

Згідно з п. 2.6. договору право власності на товар і всі ризики переходять від постачальника до покупця з моменту передачі товару покупцю.

На виконання умов договору поставки відповідач поставив позивачу, а останній прийняв товар на загальну суму 3957215,42 грн., що підтверджується видатковими накладними № 23516 від 16.08.2018; № 27243 від 07.09.2018; № 27524 від 10.09.2018; № 27684 від 11.09.2018; № 27805 від 12.09.2018 та товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) № ВТД0017363 від 16.08.2018; № ВТД0019862 від 07.09.2018; № ВТД0020059 від 10.09.2018; №ВТД0020185 від 11.09.2018; №ВТД0020410 від 12.09.2018.

В обґрунтування позовної заяви з урахуванням заяви про зміну підстав позову позивач посилається на те, що під час приймання товару, постачальником не було надано оригіналів паспортів якості товару. Укладення договору № 07-ДГ/29 від 10.08.2018 між позивачем та відповідачем під впливом тяжкої для позивача обставини і на вкрай невигідних умовах, невиконання відповідачем зобов`язань по договору щодо надання документів, які підтверджують якість товару (паспортів якості) підтверджує недійсність договору.

Заперечуючи у відзиві проти позову, відповідач зазначає, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено, що договір був укладений проти волі позивача та здійснювався під тиском тяжких обставин, які змусили позивача вчинити правочин, підписати договір на вкрай невигідних умовах.

Суд, дослідивши подані докази та заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011 порушено провадження у справі №5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ "Сумихімпром" відповідно до ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". 30.10.2012 судом введено процедуру санації боржника.

Відповідно до згаданого Закону щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника, мирова угода, санація (відновлення платоспроможності) боржника, ліквідація банкрута.

Під санацією розуміється система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Боржник (ПАТ "Сумихімпром") є товариством, 100% акцій якого належать державі, яке згідно з постановою КМУ № 83 від 04.03.2015 включено до переліку об`єктів, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Відчуження майна позивача заборонено законом, його не може бути ліквідовано за рішенням суду. З метою відновлення платоспроможності позивач здійснює господарську діяльність.

Виходячи з того, що під час санації відсутні обмеження господарської діяльності позивача як боржника, які могли б вплинути на укладення та виконання спірної угоди, та з того, що санація є складовою банкрутства та відбувається тривалий час, а наступна процедура банкрутства (ліквідація) до позивача не може бути застосована, суд відхиляє доводи позивача про вчинення правочину під впливом тяжкої обставини - загрози банкрутства.

Відповідно до ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Дії як юридичні факти мають вольовий характер і можуть бути правомірними та неправомірними. Правочини належать до правомірних дій, спрямованих на досягнення правового результату.

Правочин - це основна підстава виникнення цивільних прав і обов`язків.

Судом установлено, що матеріали справи не містять доказів того, що спірний договір укладено поза волевиявленням позивача або за обставин, для усунення чи пом`якшення яких необхідне термінове укладення ним цієї угоди.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України, зокрема, відповідно до ч. 5 цієї статті правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання правочину недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Згідно з ч. ч. 1, 2, 4 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Відповідно до ч. 1 ст. 675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

В силу вимог ч. 1 ст. 687, ч. 1 ст. 688 ЦК України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обов`язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов`язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.

Відтак, з доданих до матеріалів справи доказів (доданих до відзиву) вбачається, що договір № 07-ДГ/29 разом з додатками до нього, виконувався сторонами починаючи з моменту його укладання. Позивачем проведено частково оплату отриманого товару в розмірі 2339945,06 грн. Вказані обставини, зокрема, підтверджуються підписаними сторонами видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, документами про часткову оплату, копії яких містяться в матеріалах справи.

Усі наведені документи містять відомості про те, що вони складені у процесі виконання сторонами договору поставки № 07-ДГ/29 від 10.08.2018. Таким чином, судом установлено та матеріалами справи підтверджено, що, як позивач, так і відповідач вчиняли дії, спрямовані на прийняття до виконання оспорюваного договору.

Поряд з цим у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують те, що поставлений відповідачем товар був неналежної якості та не відповідав умовам вищевказаного договору поставки.

Як вже зазначалось вище пунктами 4.2 - 4.4 договору сторони погодили умови приймання товару за якістю. Так, з даних пунктів договору вбачається, що приймання товару по якості здійснюється покупцем відповідно до вимог Інструкції «З контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» (затверджена Наказом від 04.06.2007 № 271/121). У разі виявлення покупцем (вантажоодержувачем) під час прийому товару недостачі або невідповідності якості, порушення вимог до кількості та/або якості поставленого товару, виклик представника постачальника обов`язковий.

Отже, вказане свідчить про те, що покупець, у разі поставки товару неналежної якості, мав право звернутись до постачальника з письмовою вимогою про усунення відповідних недоліків товару.

Разом з тим, суд зауважує, що дотримання вимог щодо поставки якісного товару відноситься до стадії виконання договору, а не його укладення та не може бути підставою його недійсності.

Як умовами договору, так і положеннями чинного законодавства передбачено обов`язок покупця перевірити додержання постачальником умов договору щодо якості товару, оскільки у випадку виявлення недоліків товару щодо якості постачальник повинен розглянути письмову вимогу щодо якості товару у момент приймання товару покупцем.

Оскільки як на момент приймання товару так і в подальшому в розумні строки письмової вимоги щодо якості товару з боку покупця пред`явлено не було, господарський суд дійшов висновку про поставку та прийняття товару належної якості.

Крім того позивач, стверджуючи про те, що договір укладено на невигідних умовах, не додає до позовної заяви та не посилається на докази, які підтверджують ці обставини.

З матеріалів справи вбачається, що виконання спірного договору мали місце в період з серпня 2018 по 31.12.2019 (кінцева дата строку дії договору). Вбачається, та не спростовано сторонами провадження, що починаючи з серпня 2018 року та протягом дії договору позивач не здійснив юридично значимої дії спрямованої на реалізацію правомочності щодо погодження з відповідачем питання можливості розірвання договору та повернення товару продавцеві.

З огляду на викладене, та враховуючи, що позивач після отримання від відповідача товару та, вважаючи ці поставки невигідними, не вчинив дій щодо погодження умов припинення договору та повернення вказаного товару відповідачу, суд доходить висновків про те, що позивачем штучно створюються умови для уникнення виконання свого зобов`язання перед відповідачем згідно з договором поставки № 07-ДГ/29 від 10.08.2018.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимогу позивача про визнання договору поставки № 07-ДГ/29 від 10.08.2018 недійсним необґрунтованою, документально не підтвердженою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Зі змісту ст. 86 ГПК України вбачається, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 ГПК України сторонами доказів.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід залишити за публічним акціонерним товариством «Сумихімпром».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 232, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повне рішення складено 25.08.2020.

Суддя

В.В. Яковенко