ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року

м. Київ

справа №826/1439/18

адміністративне провадження №К/9901/53367/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Енергетичної митниці ДФС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. від 21 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Троян Н.М., суддів Костюк Л.О., Твердохліб В.А. від 19 квітня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» до Енергетичної митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Прикарпатзахідтранс» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Енергетичної митниці ДФС (далі - відповідач, Митниця), в якому просило: 1) визнати протиправними та скасувати Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA903040/2018/00001, №UA903040/2017/00054, №UA903040/2017/00049 та №UA903040/2017/00040; 2) зобов`язати завершити митне оформлення (випуск) товарів згідно з поданими митними деклараціями №UA903040/2018/000152 від 15 січня 2018 року, №UA903040/2017/004620 від 15 листопада 2017 року, №UA903040/2017/004097 від 13 жовтня 2017 року, №UA903040.2017.003513 від 15 вересня 2017 року.

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач вказував на безпідставність складених щодо нього карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, оскільки Товариством виконані всі умови, визначені Законом для завершення митного оформлення (випуску) товарів згідно з поданими митними деклараціями, до яких, зокрема, додано акти прийому та відкачки нафтопродуктів, що складені, оформлені та подані відповідно до Наказу Міністерства фінансів України «Про митні формальності на трубопровідному транспорті та лініях електропередачі» №629 від 30 травня 2012 року (далі - Наказ №629) та Митного кодексу України (далі - МК України), які підтверджують в тому числі кількість нафтопродуктів, вивезених за межі митної території України.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року позов Товариства задоволено повністю.

Приймаючи таке рішення, суд, дослідивши обставини справи та проаналізувавши відповідні положення МК України, прийшов до висновку, що позивачем виконані всі умови, визначені законодавством, необхідні для прийняття Митницею рішення про завершення митного оформлення (випуску) товарів згідно з поданими митними деклараціями, до яких, окрім іншого, додано належним чином складені та оформлені акти прийому та відкачки нафтопродуктів, що переміщуються трубопровідним транспортом, однак відповідач, отримавши такі документи, за відсутності на те підстав не здійснив митне оформлення (випуск) товарів та відмовив у прийнятті митних декларацій.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 19 квітня 2018 року скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року та прийняв нове, яким також позов Товариства задовольнив повністю.

Підставою для ухвалення такого рішення апеляційним судом стали встановлені ним обставини розгляду судом першої інстанції цієї справи в порушення вимог Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження, у той час як остання підлягала розгляду за загальними правилами. Водночас, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог та задовольняючи їх у повному обсязі, апеляційний суд зважив на позицію суду першої інстанції.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм - неповне з`ясування всіх обставин у справі, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваних Карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, адже на момент подання Товариством митних декларацій до митного оформлення у відповідності до статей 232, 335 МК України та пунктів 2.5-2.7 Наказу №629 не було надано актів прийому-передачі товарів, що підтверджували б кількість нафтопродуктів, вивезених за межі митної території України, а тому вважає прийняту відмову у митному оформленні митних декларацій законною.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу Митниці проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи її безпідставною. На думку позивача, рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права та прийняте із дотриманням процесуальних норм.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство надає послуги з транспортування нафтопродуктів по території України.

Відповідно до укладеного з Proton Energy Group S.A. (юридична особа, що створена та діє за законодавством Швейцарії) договору №1548-200032-0117026TA від 02 лютого 2017 року, позивач зобов`язався надати останньому послуги з транспортування нафтопродуктів по території України, а згідно договору доручення №1548-101089-0617077 від 30 червня 2017 року, укладеного із цим же нерезидентом, - послуги з документального оформлення майна.

Реалізуючи свої зобов`язання позивачем складено та направлено до Митниці шляхом електронного повідомлення митні декларації №UA903040/2018/000152 від 15 січня 2018 року, №UA903040/2017/004620 від 15 листопада 2017 року, №UA903040/2017/004097 від 13 жовтня 2017 року, №UA903040.2017.003513 від 15 вересня 2017 року.

Відповідач у митному оформленні (випуску) товарів відмовив. Рішення про відмову оформлені у вигляді Карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленню випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме №UA903040/2018/00001, №UA903040/2017/00054, №UA903040/2017/00049 та №UA903040/2017/00040.

Відмова у митному оформленні товару у вказаних Картках обґрунтована тим, що таке оформлення не може бути завершене, оскільки не надано повний пакет документів, визначених статтями 232, 335 МК України та Наказом №629, а саме актів прийому-передачі товарів, які підтверджують кількість товарів, вивезених за межі митної території України.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом частини 1 статті 232 МК України порядок і строки митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються трубопровідним транспортом та лініями електропередачі, строки сплати митних платежів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, виходячи з особливостей переміщення зазначених товарів через митний кордон України.

Як установлено частинами 1, 2 та 7 статті 264 МК України, митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Митна декларація та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

У відповідності до частин 9, 10 вказаної статті Кодексу орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Частиною 11 статті 264 МК України визначено, що орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Отже відмовити у прийнятті митної декларації орган доходів і зборів може лише у визначених Законом випадках, зокрема у разі її подання без відповідних документів, передбачених статтею 335 МК України.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 335 МК України під час переміщення товарів через митний кордон України трубопровідним транспортом декларант, уповноважена ним особа або перевізник надають органу доходів і зборів в паперовій або електронній формі такі документи та відомості: а) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами; б) акт прийому-передачі товарів або довідка, що підтверджує кількість товарів; в) комерційні та супровідні документи (за наявності їх у власника трубопровідного транспорту, лінії електропередачі) на товари, що переміщуються через митний кордон України, а на момент митного оформлення - рахунок-фактуру; г) найменування та адреса відправника товарів; ґ) найменування та адреса отримувача товарів; д) документи (дозволи, сертифікати), що підтверджують показники товару.

Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про: 1) документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами; 3) транспортні (перевізні) документи; 4) комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію; 5) у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; 6) документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв`язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень); 7) у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару; 8) у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів; 9) у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму; 10) у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів; 11) у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу (частина 3 статті 335 МК України).

З метою визначення дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митницями (митними постами) при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів під час їх переміщення через митний кордон України трубопровідним транспортом, а також здійснення операцій із заміщення природного газу (бекхолу) розроблено Наказ №629, у відповідності до пункту 2.5 якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) при переміщенні товарів через митний кордон України трубопровідним транспортом митниці (митному посту) надаються документи, передбачені пунктом 5 частини 1 та частиною 3 статті 335 МК України.

При цьому як акт прийому-передачі нафтопродуктів можуть використовуватися такі документи, оформлені за результатами їх переміщення через митний кордон України (через межі вільної митної зони) у відповідному митному режимі за попередній календарний місяць: акт прийому-передачі нафтопродуктів перевізниками - документ, який містить дані про обсяг нафтопродуктів, переміщених через митний кордон України, підписаний українським перевізником і одержувачем (відправником) або іноземним та українським перевізниками; акт прийому-передачі нафтопродуктів згідно із зовнішньоекономічним договором (контрактом) - документ, який містить дані про обсяг нафтопродуктів, підписаний сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту) і має відмітку українського перевізника про фактичний обсяг переміщених нафтопродуктів; акт прийому-передачі нафтопродуктів у резервуари та з резервуарів перевізника - документ, який містить дані про обсяги нафтопродуктів, переміщених у резервуари та з резервуарів перевізника, підписаний українським перевізником.

Відповідно до Переліку місць митного контролю товарів, що переміщуються трубопровідним транспортом та лініями електропередачі, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України «Порядок і строки митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються лініями електропередачі» №629 від 30 травня 2012 року, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України за №1037/21349 від 22 червня 2012 року, для трубопровідного транспорту для митного контролю нафтопродуктів визначено місце митного контролю, зокрема Лінійно-виробнича диспетчерська станція « 5С» Смига - Рівненська область, Дубенський район, с. Смига.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що Товариством разом з митними деклараціями були подані органу доходів і зборів акти прийому та відкачки нафтопродуктів, що складені та оформлені відповідно до вищезазначених вимог законодавства України. Це підтверджується й змістом Карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, згідно яких позивач надав відповідачу до кожної митної декларації «Акти приймання передачі товарів, що переміщуються трубопровідним транспортом».

Як установили суди, вказані акти є актами прийому нафтопродуктів (з позначкою «ПС») та актами відкачки нафтопродуктів (з позначкою «С»), що підтверджують, в тому числі, кількість нафтопродуктів. При цьому в ході апеляційного провадження судом апеляційної інстанції додатково з`ясовано, що згідно рекомендацій митного органу подані позивачем акти з позначками «ПС» та «С» за змістом та правовою природою є саме актами приймання-передачі, що подаються для митного оформлення.

Митниця у ході розгляду справи не обґрунтувала та не довела недостатності наданих позивачем актів прийому та відкачки нафтопродуктів, не вказала, на яку кількість товарів необхідно було додатково надати відповідні документи тощо.

З огляду на це та недоведення існування обставин, з якими вказані вище положення пов`язують можливість неприйняття митних декларацій, касаційний суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що у Митниці не було законних підстав для відмови у прийнятті митних декларацій №UA903040/2018/000152 від 15 січня 2018 року, №UA903040/2017/004620 від 15 листопада 2017 року, №UA903040/2017/004097 від 13 жовтня 2017 року, №UA903040.2017.003513 від 15 вересня 2017 року, поданих Товариством (позивачем у справі).

Доводи ж відповідача, викладені у касаційній скарзі, наведеного й мотивів, покладених в основу оскаржуваних рішень, не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення процесуальних норм. Фактично такі доводи зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що згідно положень статті 341 КАС України виходить за межі повноважень касаційного суду.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки у цій справі судом апеляційної інстанції було скасовано повністю постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, а також відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 360 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Енергетичної митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко