Провадження № 2-а/183/145/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2020 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Майної Г. Є., розглянувши в письмовому, спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського 3 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Редіна Ігоря Анатолійовича, третя особа - Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції з вимогами про:

- визнання протиправною та скасування постанови серії ЕАК № 2293531 від 25 березня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

01 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищезазначеним адміністративним позовом, який в подальшому уточнив. В обґрунтування уточненого позову посилався на те, що 25 березня 2020 року поліцейським 3 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції рядовим поліції Редіним І. А. винесено постанову серії ЕАК № 2293531 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. У постанові зазначено про те, що він, нібито, 25 березня 2020 року о 10 год. 47 хв. на пр.-ті. Пушкіна, 43, у м. Дніпро, керуючи автомобілем AUDI Q7, д/н НОМЕР_1 , проїхав перехрестя на заборонений "червоний" сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 "е" ПДР, при цьому він здійснив проїзд перехрестя на "зелений" сигнал світлофору, однак відповідач не прийняв його пояснення до уваги та не з`ясував всіх обставин адміністративного правопорушення, порушив його права, установлені ст. 268 КУпАП, при складанні оскаржуваної постанови та фактично виніс її без дослідження доказів, а сама постанова не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим він звернувся до суду із цим адміністративним позовом та просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАК № 2293531 від 25 березня 2020 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксованого не в автоматичному режимі у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП і стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Ухвалою суду від 03 квітня 2020 року позовну заяву було залишено без руху, з надання строку для усунення її недоліків (а.с. 16-17). 07 квітня 2020 року позивач усунув недоліки позовної заяви, звернувшись на адресу суду із її уточненням та надавши всі належним чином засвідчені копії письмових доказів (а.с. 19-25, 26-31). Ухвалою суду від 08 квітня 2020 року постановлено про прийняття позовної заяви до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, цією ж ухвалою було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції (а.с. 32-33). Ухвалою суду від 13 травня 2020 року у задоволенні клопотання Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про залишення цього позову без розгляду було відмовлено та позивачеві установити строк у п`ять днів, з моменту отримання копії цієї ухвали, для сплати судового збору в розмірі 420,40 грн., з наданням суду оригіналу платіжного документу про його сплату для долучення до матеріалів справи (а.с. 101-103). 25 травня 2020 року позивачем суду надано квитанцію про сплату 420,40 грн. судового збору (а.с. 106, 107).

Відповідач та третя особа були належним чином повідомлені про розгляд справи (а.с. 113, 114), 15 травня 2020 року подали суду відзив на позовну заяву і письмові пояснення разом з доказами (а.с. 36-44, 53-60), які не відповідають вимогам ст. 162 КАС України, оскільки до них не додано доказів їх надіслання (надання) іншим учасникам справи, а тому на підставі ч. 1 ст. 74, ч. 9 ст. 79 КАС України, суд не приймає останні до уваги.

Законом України № 540-ІХ від 30 березня 2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" доповнено Розділ VI "Прикінцеві положення" КАС України пунктом 3, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до Закону України № 731-ІХ від 18 червня 2020 року, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" пункт 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України викладено у новій редакції, а саме: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Разом з тим, пунктом 2 Розділу ІІ вищезазначеного Закону України установлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

З урахуванням закінчення 06 серпня 2020 року строків, установлених Законом України № 731-ІХ від 18 червня 2020 року, і, з урахуванням нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28 листопада 2013 року ця справа розглянута 19 серпня 2020 року.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи убачається, що 25 березня 2020 року поліцейським 3 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції рядовим поліції Редіним І. А. винесено постанову серії ЕАК № 2293531 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП і накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1 25 березня 2020 року о 10 год. 47 хв. на пр.-ті. Пушкіна, 43, у м. Дніпро, керуючи автомобілем AUDI Q7, д/н НОМЕР_1 , проїхав перехрестя на заборонений "червоний" сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 "е" ПДР - порушення проїзду на заборонний червоний сигнал, або миготливий, або два червоних миготливих сигнали забор. рух (а.с. 31).

Розглядаючи вимоги позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Відповідно до ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 122 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 8.7.3 "е" Правил дорожнього руху передбачено, що сигнали світлофора мають такі значення: червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків

Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем будь-яких допустимих доказів щодо правомірності винесеної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності суду не надано, будь-які докази, що підтверджують його винність у вчиненні вказаного в постанові правопорушення, в матеріалах справи відсутні.

Згідно до ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу.

Суд вважає, що позивач звернувся до суду із дотриманням строку, встановленого КУпАП та КАС України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині скасування постанови про адміністративне правопорушення обґрунтовані і підлягають задоволенню, постанова серії ЕАК № 2293531 у справі про адміністративне правопорушення від 25 березня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Колошиним Вадимом Петровичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 01 жовтня 1993 року № 66) на підставі договору про надання правничої допомоги від 25 березня 2020 року № б/н.

Згідно з актом прийняття-передачі наданих послуг від 31 березня 2020 року до договору про надання правової допомоги від 25 березня 2020 року № б/н, загальна тривалість часу, протягом якого здійснювалася правова допомога клієнту у формі надання послуг, становить 20 годин, загальна вартість наданих послуг - 30 000 грн.

Оплата наданих послуг підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 03/20 від 31 березня 2018 року.

Розгляд цієї справи здійснено в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження. Адвокат позивача, Колошин В. П., не брав участі у судовому розгляді справи.

З наданого позивачем акта приймання-передачі наданих послуг вбачається, що такі послуги, як отримання пояснень від клієнта та вивчення наданих документів, виїзд на місце, де було зафіксовано правопорушення, аналіз чинного законодавства, консультація клієнта, вивчення судової практики, підготовка позовної заяви та документів, необхідних для звернення до суду, пошук, залучення, надання методичних рекомендацій та консультування адвоката надавались загальною тривалістю 20 годин, однак з позовної заяви вбачається, що вона викладена на семи сторінках, до суду подано незначну кількість копій документів, що також свідчить про те, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу загальною тривалістю 20 годин, у розмірі 30 000 грн., є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та розміром адміністративного стягнення, накладеного оскаржуваною постановою у розмірі 425,00 грн.

За таких обставин, суд знаходить співмірним розміром відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цій справі в розмірі 3 500,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідач поліцейський 3 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції рядовий поліції Редін І. А. виносив оскаржувану постанову в порядку ч. 2 ст. 222 КУпАП від імені Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, як структурного підрозділу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Відтак на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань цього Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції слід стягнути судові витрати у загальному розмірі 3 920,40 грн., з яких: судовий збір - 420,40 гривень, витрати на професійну правничу допомогу - 3 500,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 120, 132, 134, 139, 229, 241-246, 250, 268-271, 286 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до поліцейського 3 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Редіна Ігоря Анатолійовича (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пл. Троїцька, 2а), третя особа - Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пл. Троїцька, 2а) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову поліцейського 3 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції рядового поліції Редіна Ігоря Анатолійовича серії ЕАК № 2293531 від 25 березня 2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП - закрити.

Стягнути з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 420,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду складено і підписано 19 серпня 2020 року.

Суддя Г.Є. Майна