ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,
e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
_____________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"19" серпня 2020 р.
м. Одеса
Справа № 916/1529/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.
При секретарі судового засідання Аганін В.Ю.
розглянувши справу №916/1529/20
За позовом: Громадської організації „Дослідний інститут розвитку демократії" (65044, м.Одеса, пр. Шевченко, буд. 11; код ЄДРПОУ 40166839)
До відповідачів: Національного університету „Одеська юридична академія" (65009, м.Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 23; код ЄДРПОУ 20933314), Міжнародного гуманітарного університету (65009, м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, буд. 33; код ЄДРПОУ 26249278)
про визнання недійсним договору
Представники:
від позивача: Назаренко І.В., керівник
від відповідача НУ „ОЮА": Станчак О.І.,, самопредставництво
від відповідача МГУ: Яцишин В.В., самопредставництво
Встановив : Громадська організація „Дослідний інститут розвитку демократії" звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Національного університету „Одеська юридична академія", Міжнародного гуманітарного університету, у якій просить суд визнати недійсним Договір оренди нерухомого майна (будівля спального корпусу №3, Г, площею 1496,1 кв.м., що є складовою частиною об`єкта нерухомого майна: будівель та споруд, площею 2018,1 кв.м., що розташовані за адресою: місто Одеса, вул. Академічна, буд. 30-А), що належить до державної власності та перебуває на балансі Національного університету „Одеська юридична академія", укладеного між Національним університетом „Одеська юридична академія" та Міжнародним гуманітарним університетом від 06 березня 2020 року.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.06.2020р. позовну заяву Громадської організації „Дослідний інститут розвитку демократії" від 29.05.2020р. вх. №ГСОО 1578/20 залишено без руху. Позивачу визначено надати суду: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; докази, які підтверджують належне відправлення відповідачам копії позовної заяви, яка подана позивачем до суду 29.05.2020р. (вх. № ГСОО 1578/20), і всіх доданих до неї документів. Встановлено позивачу строк для усунення недоліку позовної заяви не пізніше 10 днів з дня отримання даної ухвали суду та із врахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020р. №540-ІХ. Повідомлено Громадську організацію „Дослідний інститут розвитку демократії", що відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
04.06.2020р. до господарського суду Одеської області позивачем супровідним листом були надані документи, в підтвердження усунення недоліків позовної заяви, які були визначені судом в ухвалі господарського суду Одеської області від 02.06.2020р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.06.2020р. прийнято позовну заяву Громадської організації „Дослідний інститут розвитку демократії" до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1529/20. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "24" червня 2020 р. о 16:40. Запропоновано відповідачам підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду та із врахуванням Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020р. №540-ІХ. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 24.06.2020р. о 16:40.
24.06.2020р. до господарського суду Одеської області від відповідача - Національного університету „Одеська юридична академія" надійшов відзив на позовну заяву.
24.06.2020р. до господарського суду Одеської області від відповідача - Міжнародного гуманітарного університету надійшов відзив на позовну заяву.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.06.2020р. відкладено підготовче засідання на "10" серпня 2020 р. о 12:45. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 10.08.2020р. о 12:45. Запропоновано позивачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати відповідачам відповідь на відзив, оформлену з урахуванням вимог, встановлених ст.166 ГПК України, в строк до 03.08.2020р.
10.07.2020р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшла відповідь на відзив Національного університету „Одеська юридична академія".
Також, 10.07.2020р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшла відповідь на відзив Міжнародного гуманітарного університету.
15.07.2020р. до господарського суду Одеської області від Національного університету „Одеська юридична академія" надійшли заперечення, в порядку ст. 167 ГПК України.
15.07.2020р. до господарського суду Одеської області від Міжнародного гуманітарного університету надійшли заперечення, в порядку ст. 167 ГПК України.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.08.2020р. закрито підготовче провадження у справі №916/1529/20. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "19" серпня 2020 р. о 09:20. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 19.08.2020р. о 09:20.
У судовому засіданні 19.08.2020 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 20.08.2020р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Громадської організації „Дослідний інститут розвитку демократії", Національного університету „Одеська юридична академія" та Міжнародного гуманітарного університету за час розгляду справи, суд встановив.
06 березня 2020 року між Національним університетом „Одеська юридична академія", як орендодавцем та балансоутримувачем, та Міжнародним гуманітарним університетом, як орендарем, було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О.С., за реєстровим номером 657 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: будівля спального корпусу №3, Г, площею 1496,1 кв.м., що є складовою частиною об`єкта нерухомого майна: будівель та споруд, площею 2018,1 кв.м. (далі - майно), що розташовані за адресою: місто Одеса, вулиця Академічна, будинок 30-А, та перебуває на балансі Національного університету „Одеська юридична академія" на праві господарського відання, та належить Державі Україна в особі Міністерства освіти і науки України, балансова вартість якого визначена згідно з Довідкою, виданою Національним університетом „Одеська юридична академія" 04.03.2020р. за №286-1 і становить 5344976,00грн. без ПДВ. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Щеплоцькою Х.Б., державним реєстратором Одеської філії державного підприємства „Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень", Одеська обл. 14.03.2017 року, номер запису про право власності 19448227, право господарського відання зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Скрибантович Г.І., державним реєстратором Комунального підприємства „Регіональний центр державної реєстрації речових прав на нерухоме майно", Одеська обл. 14.04.2017р., номер запису про інше речове право 20084975, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1196374151101.
Відповідно до п. 1.2. Договору, майно передається в оренду з метою розміщення приватного навчального закладу.
Згідно до п. 2.1. Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання Сторонами цього Договору та акта приймання-передавання майна.
Умовами п. 3.1. Договору сторонами було узгоджено, що орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку січень 2020 року 44630,55 грн. Розмір орендної плати за перший місяць оренди березень 2020 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за попередні місяці 2020 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. (п. 3.2. Договору).
Відповідно до п. 3.3. Договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.
Згідно до п. 3.6. Договору, орендна плата перераховується балансоутримувачу щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Відповідно до п. 5.1. Договору, орендар зобов`язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього Договору.
Згідно до п. 7.1. Договору, орендодавець зобов`язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим Договором за актом приймання-передавання, який є невід`ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п. 9.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Положеннями п. 10.1. Договору сторонами було узгоджено, що цей Договір укладено строком на п`ять років, що діє з 06 березня 2020 року по 06 березня 2025 року включно.
Відповідно до розрахунку плати за оренду державного нерухомого майна, наданого в оренду юридичній особі - Міжнародному гуманітарному університету. Майно обліковується на балансі Національного університету „Одеська юридична академія" вбачається, що площа об`єкта оренди - нежитлової будівлі спального корпусу №3, Г, місто Одеса, вулиця Академічна, будинок 30-А становить 1496,1 кв.м., балансова вартість 5344976,00 грн. (а.с. 160, т.1).
Також відповідно до Довідки Національного університету „Одеська юридична академія" від 04.03.2020р. вбачається, що будівля спального корпусу №3 „Г", що розташована за адресою м. Одеса, вул. Академічна, 30-А, з інв. №101311018 загальною площею 1496,1 м. кв. балансовою вартістю 5344976,00 грн. знаходиться на балансі Національного університету „Одеська юридична академія". (а.с. 161, т. 1).
За матеріалами справи вбачається, що 06 березня 2020 року між Національним університетом „Одеська юридична академія" та Міжнародним гуманітарним університетом було складено та підписано Акт приймання-передачі нерухомого майна, що належить до державної власності. (а.с. 162, т. 1).
Крім того в матеріалах справи міститься Наказ Міністерства освіти і науки України №394 від 14.03.2017р. „Про закріплення державного майна за Національним університетом „Одеська юридична академія".
Ґрунтуючи заявлені позовні вимоги, Громадською організацією „Дослідний інститут розвитку демократії" було зазначено суду, що позивачу з відкритих джерел стала відома інформація про передачу нерухомого майна, що належить до державної власності в оренду без проведення належної процедури, а саме про укладення між Національним університетом „Одеська юридична академія", що є державним закладом вищої освіти, та Міжнародним гуманітарним університетом, що є приватним закладом вищої освіти, Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 06 березня 2020 року. Також позивачем було зазначено суду, що предметом Договору є державне окреме індивідуально визначене майно - будівля спального корпусу №3, Г, площею 1496,1 кв.м., що є складовою частиною об`єкта нерухомого майна: будівель та споруд, площею 2018,1 кв.м., що розташовані за адресою: місто Одеса, вул. Академічна, буд. 30-А, та перебуває на балансі Національного університету „Одеська юридична академія" на праві господарського відання, та належить Державі Україна в особі Міністерства освіти і науки України.
Позивачем було зазначено, що вказане приміщення відноситься до державної власності, перебуває на балансовому обліку Національного університету „Одеська юридична академія", тому орендні правовідносини щодо нього врегульовані Законом України „Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ від 03.10.2019р.
В обґрунтування поданого позову позивач посилався на положення п. 10 ст.1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ, та зазначав, що орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець
передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний
строк.
Також зазначав, що ст. 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у
користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за
договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України
Істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди, орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Оцінка об`єкта оренди здійснюється за відновною вартістю, крім об`єктів оренди державної та комунальної власності, оцінка яких здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Умова договору щодо вартості об`єкта оренди державного або комунального майна повинна відповідати Методиці оцінки об`єктів оренди, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 10.08.95 № 629 (з подальшими змінами та доповненнями). Погодження розміру орендної плати здійснюється Фондом державного майна України, його регіональними відділеннями та представництвами (на виконання вимог пункту 2 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786), при зверненні державних підприємств, організацій відповідно до встановлених законодавством обмежень для укладення договору оренди та у разі всіх можливих змін розміру орендної плати.
Позивач зазначав, що приписами п. 1 ч. 1 ст. 287 ГК України передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна - майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.
Крім того, позивач вказував, що Закон України „Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ набрав чинності з 27.12.2019р. та введений в дію з 1 лютого 2020 року, крім положень в частині роботи ЕТС, які стосуються внесення (включення) та опублікування інформації в ЕТС, подання заяв, у тому числі заяв на оренду, е ЕТС, опублікування в ЕТС Переліків, договорів оренди, укладених без проведення аукціону, змін і доповнень до договорів оренди, які вводяться в дію з 1 жовтня 2020 року. Опублікування інформації, оприлюднення Переліків, договорів оренди, укладених без проведення аукціону, змін і доповнень до договорів оренди, здійснюються на офіційних веб-сайтах орендодавців, а також у друкованих засобах масової інформації, якщо це передбачено рішенням представницького органу місцевого самоврядування. А Національним університетом „Одеська юридична академія", за твердженням позивача, всупереч вимогам Закону № 157-ІХ, не оприлюднено необхідну інформацію на його офіційному веб-сайті.
За твердженнями позивача, з урахуванням наведеного, Національний університет „Одеська юридична академія", який є балансоутримувачем державного майна, не мав права передавати нерухоме майно, що належить до державної власності у користування іншим особам та не міг бути належним орендодавцем за Договором.
Як вказує позивач, враховуючи той факт, що передача нерухомого державного майна відбулась без дозволу Фонду державного майна України, орендна плата за договором оренди державного майна не погоджена із Фондом державного майна, який і є правомочною особою на укладення договору оренди державного майна, тобто фактично між сторонами договору не могло бути укладено договору оренди, оскільки це майно є власністю не Національного університету „Одеська юридична академія", а держави, Національний університет „Одеська юридична академія", на думку позивача, не мав права на передачу державного майна у користування іншим особам без відповідного дозволу Фонду державного майна України.
Таким чином, за твердженнями позивача, у даному випадку не додержано визначений законодавством порядок укладення договору оренди державного майна. При укладенні Договору було порушено вимоги законодавства в частині погодження його та надання дозволу регіонального відділення Фонду державного майна.
Позивач зазначає, що оренда державного майна відповідно до ч. 3 ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ, здійснюється на основі принципів законності; відкритості та прозорості; рівності та змагальності; державного регулювання та контролю; врахування особливостей об`єктів державної власності; захисту економічної конкуренції; створення сприятливих умов для залучення інвестицій; повного, своєчасного, достовірного інформування про об`єкти оренди та порядок передачі їх в оренду; забезпечення конкурентних умов оренди та інших видів договорів. Суб`єкти оренди державного майна визначено ст. 4 Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону Орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю (крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, та інших випадків, передбачених галузевими особливостями оренди майна).
Додатково позивач посилався на положення ст. 287 ГК України, до ч. 3 ст. 179 ГК України, ч. 1 ст. 187 ГК України, ч. 1 ст. 216 ЦК України та на ч. 2 ст. 20 ГК України.
Поміж іншого, Громадська організація „Дослідний інститут розвитку демократії" посилалась на ч. 2 ст. 4 ГПК України, відповідно до якої зазначено, шо юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
З урахуванням викладеного та зазначеного, позовні вимоги Громадської організації „Дослідний інститут розвитку демократії" направлено на визнання недійсним Договору оренди нерухомого майна (будівля спального корпусу №3, Г, площею 1496,1 кв.м., що є складовою частиною об`єкта нерухомого майна: будівель та споруд, площею 2018,1 кв.м., що розташовані за адресою: місто Одеса, вул. Академічна, буд. 30-А), що належить до державної власності та перебуває на балансі Національного університету „Одеська юридична академія", укладеного між Національним університетом „Одеська юридична академія" та Міжнародним гуманітарним університетом від 06 березня 2020 року.
Надаючи відзив на позовну заяву, Національним університетом „Одеська юридична академія" було зазначено суду, що відповідач повністю не погоджується із вимогами позивача, вважає їх незаконними та необґрунтованими, зважаючи на наступне.
Національний університет „Одеська юридична академія" є закладом вищої освіти державної форми власності (ідентифікаційний код 20933314), який діє у відповідності до Закону України „Про освіту", Закону України „Про вищу освіту", Статуту Університету та чинного законодавства України
Національний університет „Одеська юридична академія" є правонаступником Одеської національної юридичної академії на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 року № 1564-р та Указу Президента України від 02.09.2010 року №893/2010. Університет відповідно до організаційно-правової форми є державною організацією (установою, закладом).
Відповідач зазначає, що між Національним університетом „Одеська юридична академія", що є державним закладом вищої освіти та Міжнародним гуманітарним університетом, що є приватним закладом вищої освіти, укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Національного університету „Одеська юридична академія" (будівля спального корпусу №3, Г. площею 1496,1 кв.м., що є складовою частиною об`єкта нерухомого майна: будівель та споруд, площею 2018,1 кв.м.. що розташовані за адресою: місто Одеса, вул. Академічна, буд. 30-А) від 06 березня 2020 року (далі по тексту - Договір). Договір укладено у встановленому законодавством порядку, посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Яновською О.С. (зареєстровано в реєстрі за №657) та на виконання вимог ст. 182 Цивільного кодексу України право оренди нерухомого майна зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідач вказує, що будівля спального корпусу №3, Г, площею 1496,1 кв.м., що є складовою частиною об`єкта нерухомого майна: будівель та споруд, площею 2018,1 кв.м., що розташовані за адресою: місто Одеса, вул. Академічна, буд. 30-А та перебуває на балансі Національного університету „Одеська юридична академія" на праві господарського відання, та належить Державі Україна в особі Міністерства освіти і науки України відповідно до даних Інформації з Державного реєстру речових права на нерухоме майно та Реєстр) прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 213672129 від 23.06.2020р.) та згідно з Наказом Міністерства освіти і науки України № від 14.03.2017р.
Також надаючи пояснення, відповідачем було зазначено, що за загальним правилом відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, регулюються Законом України „Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІX.
При цьому, положенням ч. 6 ст. 2 Закону № 157-ІX встановлено, що галузеві особливості оренди державного та комунального майна можуть встановлюватися виключно законами. Безпосередньо галузеві особливості оренди державного майна, що закріплене на балансі за закладами вищої освіти встановлюються Законом України „Про освіту" № 2145-VIII; Законом України „Про вищу освіту" № 1556-VII.
Національний університет „Одеська юридична академія" зазначає, що відповідно до даних Інформації з Державного реєстру речових права на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 213672129 від 23.06.2020 року) та згідно з Наказом Міністерства освіти і науки України № від 14.03.2017 року, будівля спального корпусу №3, Г, площею 1496,1 кв.м., що є складовою частиною об`єкта нерухомого майна: будівель та споруд, площею 2018,1 кв.м., що розташовані за адресою: місто Одеса, вул. Академічна, буд. 30-А (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1196374151101) - є власністю держави в особі Міністерства освіти і науки України та на праві господарського відання закріплена за Національним університетом „Одеська юридична академія" (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 34883069 від 21.04.2017 15:00:40. Скрибантович Ганна Ігорівна, Комунальне підприємство „Регіональний центр державної реєстрації речових прав на нерухоме майно", Одеська обл.; підстава виникнення права господарського відання: Наказ МОН № 394 від 14.03.2017р.).
Також відповідачем було зазначено, що частиною 2 ст. 15 Закону № 157-ІХ встановлено випадки отримання в оренду державного та комунального майна, що не міститься в Переліку першого типу, без проведення аукціону. Так, право на отримання в оренду державного та комунального майна, що не міститься в Переліку першого типу, без проведення аукціону зокрема мають: заклади освіти всіх форм власності, що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності. Міжнародний гуманітарний університет відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань є приватним закладом (установою, організацією), що здійснює свою діяльність відповідно до коду класифікації видів економічної діяльності - 85.42 Вища освіта.
Посилаючись на ч. 2 ст. 15 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", на Закон України „Про внесення змін до ст. 80 Закону України „Про освіту" щодо забезпечення освітнього процесу належними умовками для правці та здобуття освіти" від 20.12.2018р. №2661-VIIІ до ст. 80 Закону України „Про освіту" внесено зміни, якими змінено умови надання в оренду майна, що перебуває на балансі закладів освіти, ч. 4, ч. 5 ст. 80 Закону України „Про освіту" 2145-VIII, п. 4 ч. 3 ст. 70 Закону України „Про вищу освіту", Національним університетом „Одеська юридична академія" було зазначено, що укладення Договору оренди погоджено власником державного нерухомого майна - державою в особі Міністерства освіти та науки України.
Так, відповідно до Листа Міністерства освіти та науки України № 1/11-10134 від 05.10.2017 року, Міністерство освіти і науки України надає дозвіл на передачу в оренду державного нерухомого майна - нежитлового приміщення будівлі спального корпусу №3, загальною площею 1496,1 кв.м., що розташоване за адресою: місто Одеса, вул. Академічна, буд. 30-А, з метою розміщення приватного закладу.
Також відповідачем було зазначено суду, що відповідно до ч. 1. ст. 8 Закону № 157-ІХ, вартістю об`єкта оренди для цілей визначення стартової орендної плати є його балансова вартість станом на останнє число місяця, який передує даті визначення стартової орендної плати.
Згідно п. 3.1. Договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами).
Відповідно до балансової довідки Національного університету „Одеська юридична академія" № 286-2 від 04.03.2020 року, балансова вартість зазначеного нерухомого майна складає 5344976,00 гривень. На основі балансової вартості нерухомого майна та відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу (а саме п. 14 Додатку 2 до Методики, який встановлює орендну ставку у розмірі 10 відсотків при розміщенні приватних закладів освіти), була розрахована плата за оренду державного майна, наданого в оренду (розрахунок додається).
Також відповідач пояснює, що відповідно до положень ч. 3 ст. 9 Закону № 157-ІХ, строк договору оренди не може становити менше п`яти років, крім випадків, визначених Порядком передачі майна в оренду. Так, згідно з п. 10.1. Договору, „Цей Договір укладено строком на п`ять років, що діє з 06 березня 2020 року до 06 березня 2025 року включно".
Зважаючи на вищевикладене, Національний університет „Одеська юридична академія" зазначає, що Договір оренди нерухомого майна (будівля спального корпусу №3, Г, площею 1496,1 кв.м., що є складовою частиною об`єкта нерухомого майна: будівель та споруд, площею 2018,1 кв.м., що розташовані за адресою: місто Одеса, вул. Академічна, буд. 30-А), що належить до державної власності та перебуває на балансі Національного університету „Одеська юридична академія", укладений між Національним університетом „Одеська юридична академія" та Міжнародним гуманітарним університетом 06 березня 2020 року виключно відповідно до вимог чинного законодавства України, погоджено з органом управління - власником державного нерухомого майна державою в особі Міністерства освіти і науки України, на строк відповідно до чинного законодавства.
Надаючи відзив на позовну заяву, Міжнародним гуманітарним університетом було зазначено суду, що відповідач повністю заперечує проти позову, вважає його необґрунтованим, безпідставним, з посиланням на обставини, що не відповідають дійсності.
Відповідач зазначає, що Міжнародний гуманітарний університет відповідно до Статуту є приватним закладом, що здійснює свою діяльність відповідно до коду класифікації видів економічної діяльності - 85.42 Вища освіта та відповідно до ліцензії МОН та інших ліцензійних документів. Міжнародний гуманітарний університет є приватним закладом вищої освіти, який власними силами та засобами забезпечує та сприяє розвитку освітніх, наукових, культурних потреб здобувачів вищої освіти. Міжнародний гуманітарний університет здійснює свою діяльність на неприбутковій основі. Сприяє розвитку освіти та науки в Україні в цілому.
Як вказує відповідач, з метою належного забезпечення освітніх потреб здобувачів вищої освіти, а зокрема з метою розміщення приватного навчального закладу, між Національним університетом „Одеська юридична академія", що є державним закладом вищої освіти та Міжнародним гуманітарним університетом, що є приватним закладом вищої освіти, укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Національного університету „Одеська юридична академія" (будівля спального корпусу №3, Г, площею 1496,1 кв.м., що є складовою частиною об`єкта нерухомого майна: будівель та споруд, площею 2018,1 кв.м., що розташовані за адресою: місто Одеса, вул. Академічна, буд. 30-А) від 06 березня 2020 року (далі по тексту - Договір). Договір укладено у встановленому законодавством порядку, посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Яновською О.С. (зареєстровано в реєстрі за № 657). На виконання вимог ст. 182 Цивільного кодексу України право оренди нерухомого майна зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (індексний номер витягу № 203252467;Витяг від 06.03.2020р.).
Як стверджує відповідач, будівля спальною корпусу №3, Г, площею 1496,1 кв.м., що є складовою частиною об`єкта нерухомого майна: будівель та споруд, площею 2018,1 кв.м., що розташовані за адресою: місто Одеса, вул. Академічна, буд. 30-А та перебуває на балансі Національного університету „Одеська юридична академія" на праві господарського відання та належить Державі Україна в особі Міністерства освіти і науки України.
Крім того, відповідачем зазначено суду, що укладення Договору оренди погоджено власником (органом управління) державного нерухомого майна - державою в особі Міністерства освіти та науки України (Лист Міністерства освіти та науки України № 1/11-10134 від 05.10.2017 року).
Посилаючись на положення на ч. 2 ст. 3, ст. 4, ч. 1, ч. 5 ст. 8, ч.3 ст. 9, ч. 2 ст. 15 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ч. 4, ч. 5 ст. 80 Закону України „Про освіту", п. 4. ч. 3 ст. 70 Закону України „Про вищу освіту", Міжнародним гуманітарним університетом було пояснено суду, що укладення Договору відповідно до чинного законодавства не потребує дозволу Фонду державного майна України. Орендна плата за Договором встановлена відповідно до ст. 8 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та не потребує погодження із Фондом державного майна. Міжнародний гуманітарний університет є правомочною особою на укладення договору оренди зазначеного нерухомого майна.
За посиланням відповідача, зважаючи на вищевикладене, Договір оренди нерухомого майна (будівля спального корпусу №3, Г, площею 1496,1 кв.м., що є складовою частиною об`єкта нерухомого майна: будівель та споруд, площею 2018,1 кв.м., що розташовані за адресою: місто Одеса, вул. Академічна, буд. 30-А), що належить до державної власності та перебуває на балансі Національного університету „Одеська юридична академія", укладений між Національним університетом „Одеська юридична академія" та Міжнародним гуманітарним університетом від 06 березня 2020 року відповідає вимогам чинного законодавства України та укладений на основі діючого законодавства.
Надаючи відповідь на відзив Національного університету „Одеська юридична академія" та відповідь на відзив Міжнародного гуманітарного університету, позивачем - Громадською організацією „Дослідний інститут розвитку демократії" було зазначено суду наступне.
Позивач зазначає, що приписами п. 1 ч. 1 ст. 287 ГК України передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна - майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва. При цьому, зазначаємо, що відповідно до положень законодавства Міністерство освіти і науки України не є органом управління, уповноваженим на погодження передачі державного нерухомого майна в оренду. Тобто у даному випадку органом управління, що уповноважений на погодження передачі нерухомого майна державної власності в оренду є Фонд державного майна України, а зокрема Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області.
Також у Законі України „Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ зазначається, що опублікування інформації, оприлюднення Переліків, договорів оренди, укладених без проведення аукціону, змін і доповнень до договорів оренди, здійснюються на офіційних веб-сайтах орендодавців, а також у друкованих засобах масової інформації, якщо це передбачено рішенням представницького органу місцевого самоврядування та Національним університетом „Одеська юридична академія" всупереч вимогам Закону №157-ІХ не оприлюднено необхідну інформацію на його офіційному веб-сайті.
Позивач вважає, що Національний університет „Одеська юридична академія", який є балансоутримувачем державного майна, не мав права передавати нерухоме майно, що належить до державної власності у користування іншим особам та не міг бути належним орендодавцем за Договором. Належним орендодавцем зазначеного нерухомого майна є саме Фонд державного майна України, а зокрема Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській області.
За посиланням позивача, враховуючи той факт, що передача нерухомого державного майна відбулась без дозволу Фонду державного майна України, а зокрема без погодження Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївські області, орендна плата за договором оренди державного майна не погоджена із Фондом державного майна, який і є правомочною особою на укладення договору оренди державного майна, фактично між сторонами договору не могло бути укладено договору оренди, оскільки це майно є власністю не Національного університету „Одеська юридична академія", а держави, отже, Національний університет „Одеська юридична академія", за посиланням позивача, не мав права на передачу державного майна у користування іншим особам без відповідного дозволу Фонду державного майна України.
З урахуванням викладеного, позивач зазначає, що у даному випадку не додержано визначений законодавством порядок укладення договору оренди державного майна та при укладенні Договору було порушено вимоги законодавства в частині погодження його та надання дозволу регіонального відділення Фонду державного майна.
Надаючи заперечення, відповідач - Національний університет „Одеська юридична академія" зазначав, що він не погоджується із вимогами позивача, вважає їх незаконними та необґрунтованими та просить суд у позовних вимогах Громадської організації „Дослідний інститут розвитку демократії" відмовити в повному обсязі.
Надаючи заперечення, відповідач - Міжнародний гуманітарний університет зазначав, що позивач не аргументує та не спростовує належними доводами позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, щодо правомірності та законності передачі Національним університетом „Одеська юридична академія" державного нерухомого майна, що знаходить у нього на балансі Міжнародному гуманітарному університету.
Також було зазначено, що Міжнародний гуманітарний університет заперечує проти доводів позивача, викладених у відповіді на відзив, вважає їх необґрунтованими, безпідставними, з посиланням на обставини, що не відповідають дійсності, та просить суд у позовних вимогах Громадської організації „Дослідний інститут розвитку демократії" відмовити в повному обсязі.
Суд , розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Громадської організації „Дослідний інститут розвитку демократії", Національного університету „Одеська юридична академія" та Міжнародного гуманітарного університету, дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів", суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. (ст. 4 ГПК України).
У своєму Рішенні №18-рп/2004 від 01.12.2004 року Конституційний суд України визначив основні ознаки охоронюваного законом інтересу, як правового феномену, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. А також дав його дефініцію: охоронюваний законом інтерес - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Зважаючи на викладене, охоронюваний законом інтерес характеризується такими ознаками: має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; пов`язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом; є визначеним благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі (позивачу); суб`єктом порушення позивач вважає відповідача.
Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Тобто інтерес позивача (у даному випадку стосовно його вимог про визнання недійсним договору) має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.
Порушення права чи охоронюваного законом інтересу повинне мати об`єктивний характер і виражатися в позбавленні або зменшенні обсягу певних благ особи, права чи інтереси якої порушено, певних благ, які вона мала до порушення або справедливо очікувала набути у майбутньому.
Суд зауважує на тому, що завданням правосуддя є захист охоронюваних законом прав та інтересів осіб.
З огляду на позицію позивача, обгрунтовану, між іншим, посиланням на ч. 2 ст. 4 ГПК України, відповідно до якої, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, можливо дійти висновку, що оспорюваним Договором оренди державного нерухомого майна, який, як стверджує позивач, укладений з порушенням вимог закону, без проведення визначеної законодавством процедури, що, на думку позивача, суперечить вимогам чинного законодавства України, порушуються права та охоронювані законом інтереси позивача, що надає йому право на звернення до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Надаючи оцінку доводам позивача та обгрунтуванням позовних вимог, викладеним Громадською організацією „Дослідний інститут розвитку демократії" в позовній заяві, та направленим на визнання недійсним Договору оренди нерухомого майна (будівля спального корпусу №3, Г, площею 1496,1 кв.м., що є складовою частиною об`єкта нерухомого майна: будівель та споруд, площею 2018,1 кв.м., що розташовані за адресою: місто Одеса, вул. Академічна, буд. 30-А), що належить до державної власності та перебуває на балансі Національного університету „Одеська юридична академія", укладеного між Національним університетом „Одеська юридична академія" та Міжнародним гуманітарним університетом 06 березня 2020 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного Кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Згідно зі ст.203 Цивільного Кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно до статті 204 Цивільного кодексу України , правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Статтею 236 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Отже, законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. І відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Так, Судом встановлено, що 06 березня 2020 року між Національним університетом „Одеська юридична академія", як орендодавцем та балансоутримувачем, та Міжнародним гуманітарним університетом, як орендарем, було укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О.С., за реєстровим номером 657 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно: будівля спального корпусу №3, Г, площею 1496,1 кв.м., що є складовою частиною об`єкта нерухомого майна: будівель та споруд, площею 2018,1 кв.м. (далі - майно), що розташовані за адресою: місто Одеса, вулиця Академічна, будинок 30-А, та перебуває на балансі Національного університету „Одеська юридична академія" на праві господарського відання, та належить Державі Україна в особі Міністерства освіти і науки України, балансова вартість якого визначена згідно з Довідкою, виданою Національним університетом „Одеська юридична академія" 04.03.2020р. за №286-1, становить 5344976,00 грн. без ПДВ. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Щеплоцькою Х.Б., державним реєстратором Одеської філії державного підприємства „Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень", Одеська обл. 14.03.2017 року, номер запису про право власності 19448227, право господарського відання зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Скрибантович Г.І., державним реєстратором Комунального підприємства „Регіональний центр державної реєстрації речових прав на нерухоме майно", Одеська обл. 14.04.2017р., номер запису про інше речове право 20084975, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1196374151101.
Будівля спального корпусу №3, Г, площею 1496,1 кв.м., що є складовою частиною об`єкта нерухомого майна: будівель та споруд, площею 2018,1 кв.м., що розташовані за адресою: місто Одеса, вул. Академічна, буд. 30-А, та перебуває на балансі Національного університету „Одеська юридична академія" на праві господарського відання, належить Державі Україна в особі Міністерства освіти і науки України, відповідно до даних Інформації з Державного реєстру речових права на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 213672129 від 23.06.2020 року) та згідно з Наказом Міністерства освіти і науки України №394 від 14.03.2017 року.
Заявляючи відповідні позовні вимоги, позивачем - Громадською організацією „Дослідний інститут розвитку демократії" було вказано суду, що приписами п. 1 ч. 1 ст. 287 ГК України передбачено, що єдиними орендодавцями державного майна - майна цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення і представництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України, орендодавцями щодо державного та комунального майна є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення - щодо єдиних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності; державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом; державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства.
Також Позивач стверджує, що Закон України „Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX набрав чинності з 27.12.2019 р. та введений в дію з 1 лютого 2020 року, крім положень в частині роботи ЕТС, які стосуються внесення (включення) та опублікування інформації в ЕТС, подання заяв, у тому числі заяв на оренду, в ЕТС, опублікування в ЕТС Переліків, договорів оренди, укладених без проведення аукціону, змін і доповнень до договорів оренди, які вводяться в дію з 1 жовтня 2020 року. Опублікування інформації, оприлюднення Переліків, договорів оренди, укладених без проведення аукціону, змін і доповнень до договорів оренди, здійснюються на офіційних веб-сайтах орендодавців, а також у друкованих засобах масової інформації, якщо це передбачено рішенням представницького органу місцевого самоврядування. А Відповідачем - 1, всупереч вимогам Закону № 157-IX, не оприлюднено необхідну інформацію на його офіційному веб-сайті.
Також ґрунтування позовних вимог позивача зводились до твердження, що Національний університет „Одеська юридична академія", який є балансоутримувачем державного майна, не мав права передавати нерухоме майно, що належить до державної власності у користування іншим особам та не міг бути належним орендодавцем за Договором. Враховуючи той факт, що передача нерухомого державного майна відбулась без дозволу Фонду державного майна України, орендна плата за договором оренди державного майна не погоджена із Фондом державного майна, який і є правомочною особою на укладення договору оренди державного майна, тобто фактично між сторонами договору не могло бути укладено договору оренди, оскільки це майно є власністю не Національного університету „Одеська юридична академія", а держави, Національний університет „Одеська юридична академія" не мав права на передачу державного майна у користування іншим особам без відповідного дозволу Фонду державного майна України.
З урахуванням визначеного, позивач вважає, що у даному випадку не додержано визначений законодавством порядок укладення договору оренди державного майна та при укладенні спірного Договору було порушено вимоги законодавства в частині погодження його та надання дозволу регіонального відділення Фонду державного майна.
Так, відповідно до п. 10 ст.1 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX, орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
Частинами 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України, істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Відповідно до статті 4 Закону „Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX, орендодавцями, зокрема є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю (крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, та інших випадків, передбачених галузевими особливостями оренди майна); балансоутримувачі - щодо: нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 400 квадратних метрів на одного балансоутримувача, якщо менший розмір площі не встановлено рішенням представницького органу місцевого самоврядування - щодо об`єктів комунальної власності або галузевими особливостями оренди майна; нерухомого майна для організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів - на строк, що не перевищує п`яти календарних днів протягом шести місяців, а також щодо майна, яке передається суб`єктам виборчого процесу для проведення публічних заходів (зборів, дебатів, дискусій) під час та на період виборчої кампанії; нерухомого майна для організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів - на строк, що не перевищує 30 календарних днів протягом одного року щодо кожного орендаря, якщо балансоутримувачем є державне або комунальне підприємство, установа, організація, що здійснює діяльність з організування конгресів і торговельних виставок; іншого окремого індивідуально визначеного майна.
Згідно з абзацом 1 частини першої статті 184 Цивільного кодексу України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 жовтня 2018 року у справі № 612/553/15-ц (провадження № 61-22051св18) вказано, що «індивідуалізація речі - це надання певній речі (або ж наявність у неї) відмітних властивостей (рис чи характеристик), що дозволяють в необхідних випадках виділити її з числа подібних. Можливо виокремити три групи речей, визначених індивідуальними ознаками: унікальні речі, тобто єдині у своєму роді; речі, що відрізняються від подібних особливими позначеннями чи характеристиками; речі, індивідуалізовані в процесі вибору або відбору».
Відповідно до даних Інформації з Державного реєстру речових права на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 213672129 від 23.06.2020 року) та згідно з Наказом Міністерства освіти і науки України №394 від 14.03.2017 року, вбачається, що об`єкт оренди характеризується відмінними індивідуальними властивостями, а саме окремим реєстровим номером, визначеною індивідуальною площею, тощо.
З урахуванням викладеного, можливо дійти висновку, що об`єкт оренди, переданий в оренду за Договором оренди від 06.03.2020 року, а саме будівля спального корпусу №3, Г, площею 1496,1 кв.м., що є складовою частиною об`єкта нерухомого майна: будівель та споруд, площею 2018,1 кв.м., що розташовані за адресою: місто Одеса, вул. Академічна, буд. 30-А, та перебуває на балансі Національного університету „Одеська юридична академія" на праві господарського відання, та належить Державі Україна в особі Міністерства освіти і науки України, є індивідуально визначеним майном.
Згідно з 2 ст. 15 „Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX, право на отримання в оренду державного та комунального майна, що не міститься в Переліку першого типу, без проведення аукціону зокрема мають: заклади освіти всіх форм власності, що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності.
Міжнародний гуманітарний університет відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань - є приватним закладом (установою, організацією), що здійснює свою діяльність відповідно до коду класифікації видів економічної діяльності - 85.42 Вища освіта та відповідно до ліцензії на провадження освітньої діяльності.
Відповідно до ч. 1. ст. 8 „Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX, вартістю об`єкта оренди для цілей визначення стартової орендної плати є його балансова вартість станом на останнє число місяця, який передує даті визначення стартової орендної плати.
Згідно п. 3.1. Договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами).
Судом встановлено, що відповідно до балансової довідки Національного університету „Одеська юридична академія" № 286-2 від 04.03.2020 року, балансова вартість зазначеного нерухомого майна складає 5344976,00 грн.
На основі балансової вартості нерухомого майна та відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу (а саме п. 14 Додатку 2 до Методики, який встановлює орендну ставку у розмірі 10 відсотків при розміщенні приватних закладів освіти), і було розраховано плата за оренду державного майна, наданого в оренду за оспорюваним Договором.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 9 „Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX, строк договору оренди не може становити менше п`яти років, крім випадків, визначених Порядком передачі майна в оренду.
Так, згідно з п. 10.1. Договору, „Цей Договір укладено строком на п`ять років, що діє з 06 березня 2020 року до 06 березня 2025 року включно".
Відповідно до ч. 6 ст. 2 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX встановлено, що галузеві особливості оренди державного та комунального майна можуть встановлюватися виключно законами. Галузеві особливості оренди державного майна, що закріплене на балансі за закладами вищої освіти встановлюються Законом України „Про освіту" № 2145-VIII; Законом України „Про вищу освіту" № 1556-VII.
Частиною 4 ст. 80 Закону України „Про освіту" 2145-VIII встановлено, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.
Відповідно до ч. 5 ст. 80 Закону України „Про освіту", заклади освіти всіх форм власності, зареєстровані у встановленому законом порядку, мають рівні умови користування нерухомим майном державної або комунальної власності, що передається в оренду. Усі кошти, отримані від оренди нерухомого майна державного чи комунального закладу освіти, використовуються виключно на потреби цього закладу освіти.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 70 Закону України „Про вищу освіту", заклад вищої освіти у порядку, визначеному законом, та відповідно до статуту має право: використовувати майно, закріплене за ним на праві господарського відання, у тому числі для провадження господарської діяльності, передавати його в оренду та в користування відповідно до законодавства.
За матеріалами справи судом встановлено, що відповідно до Листа Міністерства освіти та науки України № 1/11-10134 від 05.10.2017 року, Міністерством освіти і науки України було надано дозвіл на передачу в оренду державного нерухомого майна - нежитлового приміщення будівлі спального корпусу №3, загальною площею 1496,1 кв.м., що розташоване за адресою: місто Одеса, вул. Академічна, буд. 30-А, з метою розміщення приватного закладу.
З урахуванням всього вищевикладеного, судом встановлено, що доводи позивача щодо порушення порядку передачі в оренду державного нерухомого майна за оспорюваним позивачем Договором оренди, спростовуються доводами та аргументами відповідачів, обґрунтованими положеннями чинного законодавства України, а саме положеннями Законів України „Про освіту", „Про вищу освіту", „Про внесення зміни до ст. 80 Закону України „Про освіту" щодо забезпечення освітнього процесу належними умовами для праці та здобуття освіти" від 20.12.2018 р. № 2661-VIII, якими змінено умови надання в оренду майна, що перебуває на балансі закладів освіти та надано право закладам вищої освіти передавати в оренду таке майно, у порядку встановленому законодавством, а зокрема без погодження Фонду держаного майна України.
Також, посилання позивача щодо непогодження договору оренди державного нерухомого майна з органом управління спростовуються доводами відповідачів, у яких зазначається, що укладення Договору оренди погоджено власником державного нерухомого майна - державою в особі Міністерства освіти та науки України (Лист Міністерства освіти та науки України № 1/11-10134 від 05.10.2017 року).
Що стосується доводів позивача щодо порушення відповідачами вимог Закону України „Про оренду державного та комунального майна" в частині не проведення аукціону згідно з законодавством, а також щодо відсутності опублікування інформації, оприлюднення Переліків, договорів оренди, укладених без проведення аукціону, змін і доповнень до договорів оренди, яке, як стверджує позивач, має здійснюватися на офіційних веб-сайтах орендодавців, а також у друкованих засобах масової інформації, якщо це передбачено рішенням представницького органу місцевого самоврядування, то позиція позивача спростовується наступним.
Згідно з положеннями чинного законодавства України, передача в оренду державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі закладу вищої освіти, здійснюється без проведення аукціону, а саме ч. 2 ст. 15 Закону „Про оренду державного та комунального майна" встановлено випадки отримання в оренду державного та комунального майна, що не міститься в Переліку першого типу, без проведення аукціону. Так, право на отримання в оренду державного та комунального майна, що не міститься в Переліку першого типу, без проведення аукціону, зокрема мають: заклади освіти всіх форм власності, що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності.
Міжнародний гуманітарний університет відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань є приватним закладом (установою, організацією), що здійснює свою діяльність відповідно до коду класифікації видів економічної діяльності - 85.42 Вища освіта та відповідно до ліцензії на провадження освітньої діяльності.
Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Громадської організації „Дослідний інститут розвитку демократії" про визнання недійсним Договору оренди нерухомого майна (будівля спального корпусу №3, Г, площею 1496,1 кв.м., що є складовою частиною об`єкта нерухомого майна: будівель та споруд, площею 2018,1 кв.м., що розташовані за адресою: місто Одеса, вул. Академічна, буд. 30-А), що належить до державної власності та перебуває на балансі Національного університету „Одеська юридична академія", укладеного між Національним університетом „Одеська юридична академія" та Міжнародним гуманітарним університетом від 06 березня 2020 року, не підлягають задоволенню судом у зв`язку з їх не відповідністю фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, недоведеністю та безпідставністю, у зв`язку з чим, в задоволенні позову судом відмовляється.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 2102,00 грн. покладаються на позивача, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України
ВИРІШИВ:
1.У задоволенні позовних вимог Громадської організації „Дослідний інститут розвитку демократії" до Національного університету „Одеська юридична академія", Міжнародного гуманітарного університету про визнання недійсним Договору оренди нерухомого майна (будівля спального корпусу №3, Г, площею 1496,1 кв.м., що є складовою частиною об`єкта нерухомого майна: будівель та споруд, площею 2018,1 кв.м., що розташовані за адресою: місто Одеса, вул. Академічна, буд. 30-А), що належить до державної власності та перебуває на балансі Національного університету „Одеська юридична академія", укладеного між Національним університетом „Одеська юридична академія" та Міжнародним гуманітарним університетом від 06 березня 2020 року - відмовити у повному обсязі.
2.Витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00 грн. покласти на Громадську організацію „Дослідний інститут розвитку демократії".
Повний текст рішення складено 20 серпня 2020 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Суддя Т.Г. Д`яченко
